Коваленко Анна Миколаївна — Вікіпедія

Коваленко Анна
Народилася	5 травня 1991(1991-05-05) (32 роки) Буча, Київська область
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	журналістка, політична діячка
Сфера роботи	громадський діяч і політик
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Членство	Верховна Рада України IX скликання
Партія	Слуга народу
У шлюбі з	Хомчак Руслан Борисович
Коваленко Анна Миколаївна у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—	10 вересня 2019

Анна Миколаївна Ковале́нко (нар. 5 травня 1991, Буча, Київська область^[1]) — українська громадська активістка, журналістка, сотниця 39-ї жіночої сотні Самооборони Майдану, колишня радниця трьох міністрів оборони України та міністра інформаційної політики України. Експертка з питань оборони та безпеки.

Народний депутат України 9-го скликання від партії «Слуга народу»^[2]. Заступник Керівника Офісу Президента України з 4 вересня 2019^[3] по 22 квітня 2020 року^[4]. Заступник Міністра розвитку громад та територій України з 24 квітня^[5] по 19 жовтня^[6] 2020 року. Голова Чернігівської ОДА з 13 жовтня 2020^[7] по 4 серпня 2021 року^[8].

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

2013 — ступінь магістра театрознавства у Київському університеті театру кіно і телебачення.

Прослухала курс «Військове командування та гуманітарне право» Женевського центру політики безпеки^[en] (GCSP) в Женеві, Швейцарія.

Аспірантка Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Публічне управління». Дисертаційне дослідження «Демократичний цивільний контроль над розвідкою і контррозвідкою в Україні».

Діяльність[ред. | ред. код]

• 10.2020 по 08.2021 — голова Чернігівської ОДА.
• 05.2020 по 10.2020 — заступниця Міністра розвитку громад та територій України.
• з 08.2019 по 09.2019 — народна депутатка України IX скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів;
• з 09.2019 по 05.2020 — заступниця Керівника Офісу Президента України;
• 06.2015 — 2016 — співзасновниця Антикорупційного руху, разом із колишнім очільником Служби безпеки України В. Наливайченком, Є. Фірсовим та С. Носенком). Член політради партії «Справедливість», відповідала за гендерну та молодіжну політику та ряд проєктів.
• 12.2014 — 08.2015 — радниця Міністра інформаційної політики України Стеця Ю. Я.
• 08.2015 — 10.2014 — радниця Міністра оборони України Полторака С. Т.
• 06.2014 — 10.2014 — радниця Міністра оборони України Гелетея В. В.
• 03.2014 — 06.2014 — радниця Міністра оборони України Коваля М. В.
• 01.2014 до теперішнього часу — сотниця 39-ї сотні Самооборони Майдану (з 03.2014 голова всеукраїнської ГО «39 жіноча сотня Самооборони Майдану»)
• 07.2010 — 11.2010 — виконавча директорка ГО «Асоціація Європейських Журналістів. Українська секція».
• 03.2008 — 12.2013 — журналістка, авторка та ведуча програм (ТРК «Радіо ЕРА», ТРК УкрлайфТВ, телеканал СТБ).
• 11.2009 до теперішнього часу — заступниця директора зі зв'язків із громадськістю Видавничого дому «Антиквар». Організаторка культурних проєктів в Україні, Франції та Португалії.

Керувала проєктом «Стратегічне лідерство: система безпеки та оборони України» у Києво-Могилянській бізнес-школі (KMBS). Працювала експерткою Інституту Джорджа Кеннана, Wilson Center, (м. Вашингтон, округ Колумбія, США).

Радниця голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Консультантка парламентського Комітету з питань оборони та безпеки України. Член клубу дипломатичного представництва офісу зв'язку НАТО в Україні «Жінки на чолі реформ».

Участь у Революції гідності та реформуванні держави[ред. | ред. код]

Брала участь в акціях протесту на Євромайдані ще до силового розгону студентів 30 листопада 2013 року. Спочатку робила щогодинні включення для «Радіо Ера», потім взяла участь у патрулюванні Майдану та прилеглих територій. Брала участь у розробленні плану оборони адміністративних будівель від штурму силовиків. Згодом стала заступником сотника 11-ї сотні Самооборони. У середині січня 2014 року зорганізувала та очолила 39-ту жіночу сотню Самооборони Майдану. На час створення сотня налічувала понад 150 учасників. На цей час 39 сотня перетворена у всеукраїнську громадську організацію «жіноча сотня», в якій близько двох тисяч членів.

Як радниця міністрів оборони створювала Центр координації оперативної допомоги українській армії, а також гарячу лінію (колл-центр) для налагодження зв'язку та координації між блокпостами та волонтерами. Організовувала чисельні заходи з налагодження комунікації між апаратом МО, волонтерами, громадськістю та іншими державними органами. Брала участь у розробці програм реформування міністерства оборони та організації співпраці з НАТО, ОБСЄ, посольствами Канади та Норвегії.

Як радниця міністра інформаційної політики працювала у складі комісії з відновлення телевізійного мовлення у зоні АТО.

На весні 2015 року приєдналась до команди «Антикорупційного руху», створення якого ініціював Валентин Наливайченко. Є однією із чотирьох координаторів Руху (разом із В. Наливайченком, Є. Фірсовим та С. Носенком).

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2014 року брала участь у виборах до ВРУ як кандидатка-самовисуванка по 206-му виборчому округу (Чернігів). ЦВК відмовила Коваленко в реєстрації з формального приводу^{[якого?]} і цю відмову довелося скасовувати через суди двох інстанцій. З цієї причини в Коваленко залишилося всього два тижні для ведення передвиборної агітації. Незважаючи на це, вона набрала 9 % голосів (друге місце після місцевого олігарха Атрошенка).

Кандидатка у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 35 у списку^[9][10]. Безпартійна^[11]. Обрана депутатом, але згодом склала повноваження, ставши натомість заступником керівника Офісу Президента^[12]. Член Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів^[13]. Як голова ГО «Жіноча сотня» веде громадсько-політичну діяльність у напрямках ґендерної та культурної політики, координаторка ГО «Антикорупційний рух України».

Нагороди[ред. | ред. код]

Наказом Міністра внутрішніх справ нагороджена бойовою зброєю — пістолетом «Форт-17».

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік — Руслан Хомчак, генерал-полковник Збройних сил України, Начальник Генерального штабу — (21 травня 2019 — 27 березня 2020 року), Головнокомандувач Збройних сил України (27 березня 2020 — 27 липня 2021 року)^[14].

Станом на грудень 2020 року була вагітна, з посади йти не збиралася^[15]. 11 січня 2021 року народила дівчинку. Дочку назвали Марією^[16].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Анна Коваленко у соціальних мережах
	Анна Коваленко на сайті Facebook

• Анна Коваленко: «Майдан — это рождение гражданского общества в Украине» [Архівовано 26 Квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Анна Коваленко, сотник 39-й Сотни Об активизации Самообороны Майдана 21.03.14
• АННА КОВАЛЕНКО, СОВЕТНИК МИНИСТРА ОБОРОНЫ УКРАИНЫ: «ПЕРЕХОД ВОЕННЫХ НА СТОРОНУ СЕПАРАТИСТОВ НЕВОЗМОЖЕН ТАК ЖЕ, КАК ПЕРЕХОД ВОЙСК США НА СТОРОНУ „АЛЬ-КАИДЫ“» [Архівовано 16 Травня 2014 у Wayback Machine.]
• Парубий называет сотников Майдана [Архівовано 27 Квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Жіноча сотня № 39, або жінки в умовах війни
• «Підсумки» з Миколою Вереснем: Анна Коваленко
• Russian Roulette: The Invasion of Ukraine (Dispatch Twenty One) [Архівовано 29 Квітня 2014 у Wayback Machine.]
• SVT möter Kievs enda kvinnomilisgrupp [Архівовано 13 Березня 2014 у Wayback Machine.]
• Новые отряды самообороны отправятся на учения 10 апреля [Архівовано 26 Квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Жінки, які пройшли через Майдан, продовжують боротьбу у гарячих точках України, — сотник Анна Коваленко
• В Славянске нашлись пропавшие ранее журналисты [Архівовано 27 Квітня 2014 у Wayback Machine.]
• [1] [Архівовано 22 Жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

п о р Керівники Чернігівської області Перші секретарі Чернігівського обласного комітету КПУ Павло Маркітан (1932—1937) Олексій Михайлов (в. о., 1937—1938) Олексій Федоров (1938—1943) Микола Попудренко (1943) Михайло Кузнецов (1943—1948) Михайло Рогинець (1948—1953) Василь Марков (1953—1955) Порфирій Куманьок (1955—1959) Петро Дорошенко (1959—1963) Микола Борисенко (сільський, 1963—1964) Леонід Ясинський (промисловий, 1963—1964) Микола Борисенко (1964—1970) Микола Уманець (1970—1984) Леонід Палажченко (1984—1990) Василь Лісовенко (1990—1991) Петро Шаповал (1991) Голови Чернігівського обласного виконавчого комітету Михайло Голубятніков (1932—1934) Соломон Загер (1934—1937) Георгій Богатирьов (1937) Влас Соколов (1937—1938) Сергій Костюченко (1938—1941, 1943—1949) Василь Капранов (1949—1950) Леонід Ванденко (1950—1959) Порфирій Куманьок (1959—1961) Микола Борисенко (1961—1963) Василь Замула (сільський, 1963—1964) Борис Горбань (промисловий, 1963—1964) Василь Замула (1964—1973) Віктор Філоненко (1973—1981) Володимир Нікуліщев (1981—1984) Михайло Гришко (1984—1990) Олександр Лисенко (1990—1992) Голови Чернігівської обласної ради Василь Лісовенко (1990—1991) Олександр Лисенко (1991—1994) Петро Шаповал (1994—2001) Василь Ковальов (2001—2006) Наталія Романова (2006—2010) Анатолій Мельник (2010—2014) Микола Звєрєв (2014—2015) Ігор Вдовенко (2015—2020) Олена Дмитренко (з 2020) Голови Чернігівської обласної державної адміністрації Валентин Мельничук (1992—1994) Петро Шаповал (1994—1998) Михайло Каскевич (1998—1999) Микола Бутко (1999—2002) Григорій Панченко (в. о., 2002) Валентин Мельничук (2002—2005) Владислав Атрошенко (2005) Микола Лаврик (2005—2007) Володимир Хоменко (2007—2014) Володимир Івашко (2014) Сергій Журман (в. о., 2014—2015) Валерій Куліч (2015—2018) Юлія Свириденко (в. о., 2018) Олександр Мисник (2018—2019) Наталія Романова (т.в.о., 2019) Андрій Прокопенко (2019—2020) Анна Коваленко (2020—2021) В'ячеслав Чаус (з 2021)

У соціальних мережах Facebook Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/1q66w7mbd