Світлична Юлія Олександрівна — Вікіпедія

Юлія Олександрівна Світлична
Голова Харківської обласної державної адміністрації
15 жовтня 2016[1] — 5 листопада 2019[2]
Обраний	4 жовтня 2016
Президент	Петро Порошенко
Наступник(и)	Олексій Кучер[3]
В.о. голови Харківської обласної державної адміністрації
29 серпня 2016[4] — 15 жовтня 2016
Попередник(и)	Ігор Райнін
Особові дані
Народилася	6 червня 1984(1984-06-06)
Місце народження	Харків, Харківська область, УРСР, СРСР
Партійність	БПП «Солідарність» (2015—2016) Блок Світличної «Разом!» (з 2020)
Діти	син
Вища освіта	ХДУХТ, ХарРІ НАДУ при Президентові України
Професія	економіст-міжнародник
Нагороди
Орден Святогробського братства
Юлія Олександрівна Світлична на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
IX скл.
	13 квітня 2020	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Ю́лія Олекса́ндрівна Світли́чна (нар. 6 червня 1984(19840606), Харків^[5]) — колишня голова Харківської обласної державної адміністрації, позафракційний^[6] народний депутат IX скликання, депутат Харківської обласної ради VII скликання^[7], віце-президент Палати регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи^[8], доктор юридичних наук, кандидат наук з державного управління,^[9][10][11] виконавчий директор ГО «Єдність та розвиток»^[12].

Біографія[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

У 2001—2005 роках навчалася у Харківському державному університеті харчування та торгівлі за фахом «міжнародна економіка». Здобула диплом з відзнакою та спеціальність економіст-міжнародник.

У 2005 році займала посаду начальника відділу в навчально-науково-виробничому центрі «Охорона праці», що спеціалізується на забезпеченні підприємств матеріалами з галузі охорони праці (від бланків та інструкцій до спецодягу). У 2006 році була заступником генерального директора ТОВ «Гамма», яке займається оптовою та роздрібною торгівлею електронними компонентами^[13].

У 2006—2007 роках була головним спеціалістом відділу інвестиційної політики Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації. З 2007 по 2008 рік займала посаду начальника відділу цінової політики Головного управління економіки ХОДА. З 2008 по 2009 рік — начальник відділу розвитку підприємництва та ринкових відносин Головного управління економіки ХОДА.

У 2007^[14]–2012^[14] роках навчалася у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, де здобула магістерський диплом з відзнакою з державного управління у 2009 році^{[джерело?]} та закінчила аспірантуру за фахом «механізми державного управління» у 2012 році.

З 2012 по 2014 рік була заступником директора ТОВ «Дорніт». Основний вид діяльності компанії — готельно-ресторанний бізнес і надання послуг мобільного харчування^[14].

Повернення на держслужбу[ред. | ред. код]

У 2014 році повернулася до державної служби та з квітня по листопад обіймала посаду директора Департаменту з підвищення конкурентоспроможності регіону ХОДА. З кінця 2014 року — заступник голови Харківської обласної державної адміністрації (зберегла посаду при зміні очільника області з Ігоря Балути на Ігоря Райніна^[15][16]), з 25 квітня 2016 року — перший заступник.

29 серпня 2016 року за поданням Кабінету Міністрів України була призначена виконувачем обов'язків голови ХОДА^[17]. 4 жовтня 2016 року перемогла в конкурсі на посаду постійного голови ОДА.^[18] Кабінет Міністрів України одностайно підтримав кандидатуру Юлії Світличної^[19], і 15 жовтня вона була призначена Президентом головою Харківської обласної державної адміністрації^[20]. Таким чином Світлична стала наймолодшим головою ОДА в українській історії та першою жінкою на цій посаді на Харківщині (проте не в Україні загалом)^[10].

Обласний депутат[ред. | ред. код]

Юлія Світлична брала участь у чергових місцевих виборах 2015 року та пройшла відразу в три ради: Харківську обласну, міську та районну, — але обрала депутатський мандат облради. 12 листопада того ж року була обрана керівником фракції БПП «Солідарність» у Харківській обласній раді^[21].

Як депутат обласної ради входила до складу української делегації в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи на 2016—2020 роки^[22]. У рамках 31-ї сесії цього Конгресу була обрана віце-президентом Палати регіонів та є членом Бюро Конгресу, відповідального за координацію палат та комітетів і організацію сесій^[8][23]. 6 листопада 2018 року переобрана віце-президентом Палати регіонів, посаду Світлична обійматиме до 2021 року.^[24]

Після призначення на посаду голови обласної державної адміністрації, відповідно до вимог закону Про державну службу, що набув чинності 1 травня 2016 року, Юлія Світлична вийшла з партії «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» і перестала очолювати фракцію. Проте вона залишилась обласним депутатом^[25], оскільки на поточне скликання заборона сумісництва не поширюється^[10].

Очолювала депутатську групу «Єдність і розвиток Харківщини», до якої належали 3/4 депутатів обласної ради^[26].

Після головування в ОДА[ред. | ред. код]

Попри те, що Кабмін спершу ухвалив проєкт рішення про перепризначення Світличної головою Харківської облдержадміністрації^[27], згодом Уряд погодив на цю посаду Олексія Кучера^[28]. 5 листопада 2019 року Президент своїм указом звільнив Юлію Світличну із займаної посади.

Спершу Юлія Світлична претендувала на посаду заступника секретаря РНБО, про що свідчить подана нею декларація^[29], однак згодом вона повідомила про намір узяти участь у проміжних виборах у парламент в окрузі № 179^[30]. Невдовзі після цього довірена особа Юлії Світличної Анатолій Попов звернувся до Державного бюро розслідувань з приводу незаконного стеження за кандидаткою^[31].

На цих виборах, котрі відбулися 15 березня, самовисуваниця Юлія Світлична набрала 77,54 % голосів (30 194 голоси)^[32], що є рекордним відсотком для виборів у Верховну Раду України^[33]. 13 квітня 2020 року Світлична склала присягу народного депутата України^[34].

23 квітня 2020 року була зареєстрована політична партія «Блок Світличної „Разом!“» (створена на базі партії «Єдина сила»). Керівником партії є колишня заступниця міністра екології Вікторія Шаповал^[35]. Свою нову партію Юлія Світлична описує як об'єднання регіональних лідерів громадської думки^[36].

Брала участь у місцевих виборах 2020 року. Була обрана депутатом Харківської обласної ради, однак поступилася місцем наступному за списком кандидату від Блоку Світличної «Разом!»^[37].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Незаміжня, 5 червня 2021 року народила сина^[38]. Володіє англійською та польською^[39][40] мовами. Захоплюється тенісом^[39][41]. З 2015 року бере участь у щорічному харківському марафоні, який проходить напередодні Дня міста та Дня Незалежності^[41]. Володіє автомобілем і двома квартирами в Харкові^[42], а також є співвласником квартири у Вовчанську^[43].

Була фігурантом скандалу зі зломом сепаратистами електронної пошти колишнього голови ХОДА Ігоря Райніна, в результаті якого в мережу Інтернет потрапило нібито їхнє листування^[13]. Злом Райнін заперечив, а оприлюднені матеріали назвав фальшивими^[44].

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

На посаді заступника займалася міжнародними зв'язками, а саме популяризацією регіону та залученням інвестицій. Відома активним лобіюванням інтересів Харківщини в Америці^[16]. За словами Марі Йованович, посла США в Україні, Юлія Світлична має добру репутацію в Сполучених Штатах^[45].

Саме Світлична відповідальна за створення представництва області в Вашингтоні та за впровадження в області «електронного уряду»^[15][16]. Також під її кураторством був створений Харківський університетський консорціум та з її депутатської ініціативи розпочато будівництво школи в Пісочині. Завдяки зусиллям Світличної відновлено програму «Шкільний автобус» та проведення в Харкові міжнародних футбольних матчів^[41][40].

Є членом виконавчого комітету Харківської обласного відділення Національного олімпійського комітету України і доцентом кафедри міжнародної економіки Харківського держуніверситету харчування та торгівлі^[43].

У 2015 році Юлія Світлична посіла друге місце в рейтингу найвпливовіших жінок Харківської області, який був складений Центром політичного консалтингу^[13][46]. А наприкінці наступного року посіла п'яте місце в загальноукраїнському рейтингу політиків-жінок від часопису «Деловая столица»^[40]. Також вона з 2016 року посідала перше місце в Рейтингу діяльності голів ОДА від Комітету виборців України^[47]. Окрім значного росту показників виробництва в області, експерти відзначили роботу ОДА з допомоги учасникам АТО та налагодження головою ефективної комунікації з обласною радою^[48].

У 2016 році з нагоди Дня захисника України, що відзначається 14 жовтня, громадський рух «Східний корпус» висловив подяку Юлії Світличній за всебічну підтримку патріотичного руху на Слобожанщині^[49].

30 травня 2017 року на засіданні Вченої ради Харківського державного університету харчування та торгівлі голову Харківської обласної державної адміністрації, кандидата наук з державного управління Юлію Олександрівну Світличну одноголосно обрано професором Харківського державного університету харчування та торгівлі^[50].

Юлія Світлична посідає перше місце в рейтингу відповідальності серед голів ОДА, складений аналітичним порталом «Слово і діло»^[51].

Критика[ред. | ред. код]

Під час карантину у 2020 році, за даними ЗМІ^[яких?], займалась підкупом виборців, зокрема передала до медзакладів області засоби індивідуального захисту та медичне обладнання^[52]. Вона регулярно з'являлася у ефірах проросійського телеканалу «Інтер», який контролюють компанії, які належать олігарху Дмитрові Фірташу та члену фракції ОПЗЖ у ВРУ Сергієві Льовочкіну^[53].

Сексизм[ред. | ред. код]

Деякі журналісти, зокрема з «Детектор медіа», вважають Світличну не самостійною політичною фігурою, а «правою рукою» Ігоря Райніна, колишнього голови області й Адміністрації 5-го Президента України, а нині голови Харківського обласного осередку партії ОПЗЖ^[54]. Так 30 серпня 2016 року, одразу після призначення Світличної виконувачем обов'язків голови ОДА у онлайн-газеті «Експрес» вийшла стаття під назвою «Райнін залишив замість себе блондинку». Ця риторика була рішуче засуджена Жіночим консорціумом України^[55]. Однак деякі українські феміністки вважають, що Світлична є коханкою Райніна, а її політичні успіхи є результатом протекції. Журналіст і громадська діячка Ірина Славінська заявила, що призначення Юлії Світличної керівницею області було образою всьому українському феміністичному рухові, і закликала новопризначену голову подати у відставку^[56].

На думку політолога Володимира Фесенка, Юлія Світлична, будучи матір'ю немовляти, не може вести ефективну активну політичну діяльність, зокрема брати участь у виборчій кампанії. Таку заяву засудили як сексизм колишня заступниця голови Офісу президента Юлія Ковалів і урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко^[57].

Також Юлія Світлична потрапила у розкритикований як прояв сексизму рейтинг «Топ-25 найсексуальніших депутаток» від видання «Коментарі»^[58].

Нагороди[ред. | ред. код]

• Подяка прем'єр-міністра України
• Грамота Державного комітету України з питань підприємництва та регуляторної політики
• Відзнаки Міністерства економіки України
• Медаль «Трудова слава» (недержавна нагорода)^[59]
• Орден Святогробського братства (Єрусалимської Православної Церкви)^[60]
• Лауреатка премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» (2017)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Світлична Юлія Олександрівна

• Світлична Юлія Олександрівна — офіційний сайт Верховної Ради України
• Світлична Юлія Олександрівна — офіційний сайт Харківської облдержадміністрації
• Світлична Юлія Олександрівна — Харківська обласна державна адміністрація
• Світлична Юлія Олександрівна — Харківська обласна рада
• Светличная Юлия Александровна — биография — Городской Дозор (рос.)

п о р Керівники Харківської області Перші секретарі Харківського обласного комітету КПУ Роман Терехов (1932—1933) Павло Постишев (1933—1934) Микола Демченко (1934—1936) Сергій Кудрявцев (1936—1937) Микола Гикало (1937) Олександр Осипов (1937—1938) Олексій Фролков (1938—1940) Олексій Єпішев (1940—1943) Ілля Профатілов (в. о., 1943—1944) Віктор Чураєв (1944—1948) Борис Коваль (в. о., 1948) Віктор Чураєв (1948—1950) Микола Підгорний (1950—1953) Віталій Титов (1953—1961) Микола Соболь (1961—1963) Микола Соболь (промисловий, 1963) Борис Вольтовський (сільський, 1963—1964) Григорій Ващенко (промисловий, 1963—1964) Григорій Ващенко (1964—1972) Іван Соколов (1972—1976) Іван Сахнюк (1976—1980) Владислав Мисниченко (1980—1990) Анатолій М'ялиця (1990—1991) Голови Харківського обласного виконавчого комітету Василь Кузьменко (1932—1933) Ілля Шелехес (1933—1934) Іван Федяєв (1934—1935) Григорій Прядченко (1935—1937) Микола Прокопенко (1937—1938) Григорій Бутенко (1938—1940) Петро Свинаренко (1940—1942) Артем Вахнюк (в. о., 1943) Дмитро Жила (в. о., 1943) Іван Волошин (1943—1954) Дмитро Піснячевський (1954—1963) Дмитро Піснячевський (сільський, 1963—1964) Костянтин Трусов (промисловий, 1963—1964) Дмитро Піснячевський (1964—1968) Андрій Бездітко (1968—1983) Олександр Масельський (1983—1990) Юрій Титов (1990—1991) Голови Харківської обласної ради Олександр Масельський (1991—1992) Володимир Тягло (1992—1994) Олександр Масельський (1994—1996) Володимир Тягло (1996—2002) Олексій Колєснік (2002—2004) Євген Кушнарьов (2004—2005) Олег Шаповалов (2005—2006) Васілій Салигін (2006—2008) Сергій Чернов (2008—2020) Артур Товмасян (2020—2021) Тетяна Єгорова-Луценко (з 2021) Голови Харківської обласної державної адміністрації Олександр Масельський (1992—1996) Олег Дьомін (1996—2000) Євген Кушнарьов (2000—2004) Степан Масельський (2004—2005) Арсен Аваков (2005—2010) Володимир Бабаєв (в. о., 2010) Михайло Добкін (2010—2014) Ігор Балута (2014—2015) Ігор Райнін (2015—2016) Юлія Світлична (2016—2019) Олексій Кучер (2019—2020) Айна Тимчук (2020—2021) Олександр Скакун (в. о., 2021) Олег Синєгубов (2021—)

Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/11c20bfcdd