French
DeutschТарута Сергій Олексійович — Вікіпедія
| Сергій Олексійович Тарута | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| 11-й Голова Донецької обласної державної адміністрації | |||
| 2 березня 2014[1] — 10 жовтня 2014 | |||
| Попередник | Андрій Шишацький | ||
| Наступник | Олександр Кіхтенко | ||
| Народився | 23 липня 1955 (68 років) Виноградне, Новоазовський район, Сталінська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Відомий як | підприємець, політик | ||
| Громадянство |  Україна | ||
| Alma mater | Донецький державний університет управління і Приазовський державний технічний університет | ||
| Політична партія | ВО «Батьківщина» | ||
| Нагороди |
| ||
| Сергій Олексійович Тарута на сайті Верховної Ради | |||
 Висловлювання у Вікіцитатах | |||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання | |||
| Основа | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
| 9-го скликання | |||
| ВО «Батьківщина» | 29 серпня 2019 | — | |
| | |||
Сергі́й Олексі́йович Тару́та (нар. 23 липня 1955, с. Виноградне, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — український підприємець, політик. Народний депутат України IX скликання від фракції «Батьківщина», член комітету з культури, голова підкомітету з питань культурної спадщини. Голова ради директорів компанії «Індустріальний союз Донбасу», президент футбольного клубу «Металург» (Донецьк).
2 березня 2014 року указом виконувача обов'язків Президента України Олександра Турчинова призначений головою Донецької ОДА[1]. 10 жовтня 2014 року пішов з цієї посади[2]. З листопада 2014 року — народний депутат Верховної Ради України 8 скликання по 58-му мажоритарному округу м. Маріуполь (самовисуванець). За оцінкою Forbes Україна статки Тарути за 2020 рік оцінюються в 700 млн доларів[3].
Освіта[ред. | ред. код]
Ждановський металургійний інститут, механіко-металургійний факультет (1974–1979), інженер-механік; Донецька державна академія управління, факультет «Менеджмент управління» (1994–1999), менеджер зовнішньоекономічної діяльності.
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
Після закінчення Маріупольського політехнічного інституту працював на заводі Азовсталь, де пройшов шлях від керівника цехового рівня до посади керівника зовнішньоекономічної служби всього комбінату.
У 1995 році створив і очолив зовнішньоторговельну фірму «Азовімпекс», що в 1996 році виступила одним із засновників Корпорації «Індустріальний союз Донбасу». З перших днів є виконавчим директором Корпорації, а в 2002 р. очолив Раду директорів Корпорації «Індустріальний Союз Донбасу». Співголова Індійсько-української торгово-промислової групи. З грудня 2006 — голова спостережної ради, ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського».
Крім того, він є головою наглядової ради ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», приміщення Донецького регіонального філіалу в Будьонівському та Кіровському районах м. Донецька було захоплено та розграбовано проросійськими бойовиками в середині листопада 2014 року[4]
Депутат Донецької облради (1998–2006), член постійної комісії з питань землі та природних ресурсів.
Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України (квітень 2004 — травень 2005).
Спільно із Прогнімаком О. В. заснував фонд «Арт-Інвест», який займається поверненням предметів культури та мистецтва в Україну.
Співвласник заснованого у 1991 році (спільно з відомим колекціонером Сергієм Платоновим) Музею національного культурного надбання «Платар», у якому, зокрема, зібрана унікальна колекція предметів Трипільської культури[5][6][7][8].
За оцінкою журналу Форбс, входить до 500 найбагатших людей планети (оцінка багатства — 2 мільярди доларів США).
Голова Донецької обласної державної адміністрації 2 березня 2014 — 9 жовтня 2014.
Кандидат у народні депутати від ВО «Батьківщина», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 2 у списку[9]. Перший заступник голови комітету з питань економічного розвитку у Верховній Раді України IX скликання (з 29 серпня 2019 року)[10].
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружений, виховує двох доньок.[11]
Критика[ред. | ред. код]
У 2008 році Сергій Тарута незаконно захопив 18 га державної землі в санаторії Пуща-Озерна.[12]
У 2016 році у декларації Тарута приховав майна на понад 5 мільйонів гривень[13], а наступного року заявив у декларації, що придбав Лексус GX470 за 7 тисяч доларів, ринкова вартість якого 30 тисяч. Сам нардеп пояснює, що нібито виручив друзів, яким терміново були потрібні гроші.[14]
Статки[ред. | ред. код]
За 2019 рік задекларував готівки на 113,61 мільйонів гривень[15]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III (серпень 2006)[16], II (січень 2009)[17] ступенів.
- Лауреат премії «Celebrity Awards 2020» в номінації «Особистість року».[18]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 198/2014. Архів оригіналу за 14 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2014 року № 777/2014 «Про звільнення С. Тарути з посади голови Донецької обласної державної адміністрації»
- ↑ Сергій Тарута — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 11 серпня 2022. Процитовано 6 січня 2023.
- ↑ В Донецьку бойовики захопили і розграбували склади металургійної компанії Тарути. INSIDER. 12.11.2014.
- ↑ Виставка предметів трипільської культури «На зорі світових цивілізацій. Трипільська культура в Україні» з колекції «Платар» у залі «Хлібня» в Національному заповіднику «Софія Київська» // Валентина КЛИМЕНКО. Україна Молода, літо 2005
- ↑ Всесвітній конгрес «Трипільська цивілізація»: рефлексії дилетанта // Сергій Махун. «Дзеркало тижня. Україна", 29 жовтня 2004
- ↑ Виставка Трипільської культури у Ватикані. 16 вересня ц.р. у Ватикані, в Палаці «Cancelleria», відкрилась виставка «Великі цивілізації Старої Європи: Кукутень-Трипілля (VI—III тис.до Р. Х.)» // Єпископ Іриней Білик, ЧСВВ, Канонік Римської Папської Базиліки Santa Maria Maggiore
- ↑ Скіфське золото Тарути має бути в США ще більше року // Українська правда, 23 грудня 2010
- ↑ Центральна виборча комісія
- ↑ Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список.
- ↑ Тарута Сергій - всі новини і біографія. www.rbc.ua. Процитовано 9 червня 2019.
- ↑ Тарута захопив 18 га державних земель в «Пущі-Озерній», якими спершу користувався Лавринович. НАШІ ГРОШІ (укр.). Процитовано 9 червня 2019.
- ↑ Тарута приховав майно на понад 5 мільйонів: НАЗК повідомить у поліцію і НАБУ. Українська правда (укр.). Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ «Клуб для тих, кому за 149»: чиновники переконують, що купують люксові авто за копійки. Bihus.Info (укр.). 1 лютого 2017. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ ТОП-20 депутатів з найбільшою кількістю готівки, Громадське, 17 червня 2020
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2006 року № 697/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 січня 2009 року № 30/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Ольга Сумская актриса года, а Александр Жеребко молодой деятель искусств - премия «Celebrity Awards 2020» - (ru-RU) . Процитовано 24 вересня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тарута Сергій Олексійович |
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Євген Швець, Сергей Тарута: «Ринат больше не олигарх. А я — банкрот» // lb.ua, 5 січня 2015
- Лана Самохвалова, Сергій Тарута: Ми за десять днів зробили лінію оборони Маріуполя, яку не могли взяти росіяни // Укрінформ, 29 квітня 2021
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
