Бобровська Соломія Анатоліївна — Вікіпедія

Соломія Анатоліївна Бобровська
Народилася	20 грудня 1989(1989-12-20) (34 роки) Рівне, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	політична діячка, громадська діячка
Відома завдяки	українська громадська діячка, політична діячка
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка (2012)
Знання мов	українська
Членство	Верховна Рада України IX скликання
Посада	Народний Депутат України IX скликання, партія Голос
Партія	Голос
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Голос	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Соломія Анатоліївна Бобровська (нар. 20 грудня 1989(19891220) року, Рівне) — українська громадська та політична діячка, народна депутатка України IX скликання, з 29 серпня 2019 року член депутатської фракції політичної партії «Голос», екс-виконувачка обов'язків голови Одеської обласної державної адміністрації (2016—2017).

З 6 жовтня 2022 року членкиня парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Соломія Бобровська народилася 20 грудня 1989 року у місті Рівне. Батько — Анатолій Леонідович Бобровський, професор Рівненського державного гуманітарного університету та депутат Тернопільської міської ради VI скликання від фракції ВО «Свобода»^[1].

Протягом 2005—2007 років навчалася в Регіональному інформаційно-комп'ютерному центрі Рівненської обладміністрації. У 2007 —2012 роках — студентка філософського факультету Львівського національного університету імені І. Франка, магістерка філософії. Працювала над кандидатською дисертацією, на тему «Свобода як джерело соціально-правової легітимації громадянського суспільства».

Випускниця Інституту громадського лідерства^[2] і спільного проєкту Лабораторії законодавчих ініціатив та Ради Європи «Українська школа політичних студій». Заочно навчалася в аспірантурі Львівського університету імені І. Франка.

У 2010 році у рамках Канадсько-української парламентської програми пройшла стажування у Канадському парламенті в офісі депутата Ліберальної партії Ендрю Каніа^[en].

У вересні— листопаді 2017 року стажувалась у Жіночій раді державної адміністрації штату Массачусетс в місті Бостон в США.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

У квітні— грудні 2014 року займала посаду радниці (помічниці) віце-прем'єра України з гуманітарних питань Олександра Сича.

З жовтня 2015 по квітнь 2016 року — радниця голови Одеської державної адміністрації Міхеіла Саакашвілі, з квітня 2016 по січень 2017 — заступниця голови Одеської обласної державної адміністрації.

9 листопада 2016 призначена виконувачкою обов'язків голови Одеської обласної державної адміністрації. Стала наймолодшою в Україні очільницею області у віці 26 років. Пробула на посаді до 12 січня 2017 року.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Одна з основних членів партії «Голос» Святослава Вакарчука^[3]. Кандидатка у народні депутати на парламентських виборах 2019 року, № 9 у списку^[4].

Секретарка Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва^[5]. Заступниця Голови Постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО. Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Латвійською Республікою^[6].

12 грудня 2019 року Бобровська увійшла до складу Міжфракційного об'єднання «Гуманна країна», створеного за ініціативи UAnimals для популяризації гуманістичних цінностей та захисту тварин від жорстокості^[7].

У червні 2020 поставила свій підпис під постановою про звільнення Авакова з посту міністра внутрішніх справ^[6]. 7 грудня того ж року внесена в список українських фізичних осіб, проти яких російський уряд ввів санкції^[8].

З 29 серпня 2019 до 2022 року — секретарка Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 2002 року є членкинею Національної скаутської організації Пласт, з 2009 року — членкиня ВМГО «Фундація регіональних ініціатив».

Співзасновниця громадських ініціатив «Євромайдан SOS» і «Допомога прикордонникам».

У 2012—2014 роках та у січні— червні 2015 року — кураторка проєктів громадської організації «Центр громадянських свобод».

У 2018—2019 роках очолювала ГО «Українська Основа», одним з напрямків якої є проєкт Студії жіночої політичної взаємодії для жінок південної та східної України^[2].

Активістка Громадського руху «Чесно. Фільтруй Раду!», брала участь в акції на підтримку Сергія Стерненка у 2021 році^[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

• Медаль «За жертовність і любов до України» УПЦ КП (2015);
• Пам'ятна медаль ДПСУ «Захиснику Батьківщини» (2016);
• Почесна відзнака Миколаївської обласної ради «Хрест Святого Миколая» (2017);
• TOP 30 UNDER 30 за версією KyivPost^[10].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

•  Бобровська Соломія Анатоліївна у соцмережі «Facebook»
•  Бобровська Соломія Анатоліївна  у соцмережі «Instagram»
• Соломія Бобровська на сайті Верховної Ради України

Джерела[ред. | ред. код]

• Бобровська Соломія Анатоліївна [Архівовано 31 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Рівнянка тепер у керівництві Одеської області [Архівовано 1 червня 2019 у Wayback Machine.]

п о р Керівники Одеської області Перші секретарі Одеського обласного комітету КПУ Михайло Майоров (1932—1933) Євген Вегер (1933—1937) Дмитро Євтушенко (1937) Микола Кондаков (в.о., 1937—1938) Григорій Телешев (1938—1939) Анатолій Колибанов (1939—1941) Анатолій Колибанов (1944—1945) Олексій Кириченко (1945—1950) Олексій Єпішев (1950—1951) Василь Марков (1951—1953) Олексій Єпішев (1953—1955) Леонтій Найдек (1955—1958) Олександр Федосєєв (1958—1961) Михайло Синиця (1961—1963) Михайло Синиця (промисловий, 1963—1964) Петро Дорошенко (сільський, 1963—1964) Михайло Синиця (1964—1970) Павло Козир (1970—1977) Микола Кириченко (1977—1983) Анатолій Ночовкін (1983—1988) Георгій Крючков (1988—1990) Руслан Боделан (1990—1991) Голови Одеського обласного виконавчого комітету Яків Пахомов (1932—1933) Федір Голуб (1933—1935) Петро Бойко (1935—1937) Микола Волков (в.о., 1937) Пилип Шевцов (в.о., 1937) Григорій Гальченко (1937—1938) Никифор Кальченко (1938—1941) Гордієнко В.З. (в.о., 1944) Йосип Горлов (1944—1946) Костянтин Караваєв (1946—1953) Микола Гуреєв (1953—1954) Олександр Федосєєв (1954—1958) Михайло Хорунжий (1958—1963) Костянтин Коваленко (промисловий, 1963—1964) Михайло Хорунжий (сільський, 1963—1964) Михайло Хорунжий (1964—1969) Андрій Дудник (1969—1971) Віктор Походін (1971—1985) Андрій Печеров (1985—1990) Анатолій Бутенко (1990—1991) Руслан Боделан (1991—1992) Голови Одеської обласної ради Руслан Боделан (1990—1998) Юрій Казаков (1998—2000) Сергій Гриневецький (2000—2002) Володимир Новацький (2002—2005) Сергій Гриневецький (2005) Федір Влад (2005—2006) Микола Скорик (2006—2010) Микола Пундик (2010—2013) Микола Тіндюк (2013—2014) Олексій Гончаренко (2014) Михайло Шмушкович (2014—2015) Анатолій Урбанський (2015—2019) Сергій Паращенко (2019—2020) Григорій Діденко (з 2020) Голови Одеської обласної державної адміністрації Валентин Симоненко (1992) Владлен Ільїн (1992—1994) Руслан Боделан (1994—1998) Сергій Гриневецький (1998—2005) Василь Цушко (2005—2006) Борис Звягінцев (в.о., 2006) Іван Плачков (2006—2007) Микола Сердюк (2007—2010) Едуард Матвійчук (2010—2013) Микола Скорик (2013—2014) Володимир Немировський (2014) Ігор Палиця (2014—2015) Міхеіл Саакашвілі (2015—2016) Соломія Бобровська (в.о., 2016—2017) Максим Степанов (2017—2019) Сергій Паращенко (в.о., 2019) Світлана Шаталова (в.о., 2019) Максим Куций (2019—2020) В'ячеслав Овечкін (в.о., 2020) Сергій Гриневецький (2020—2022) Максим Марченко (2022—2023) Борис Волошенков (в.о., 2023) Олег Кіпер (з 2023)