Гришина Юлія Миколаївна — Вікіпедія

Юлія Миколаївна Гришина
Ім'я при народженні Юлія Миколаївна Головко
Народилася 16 червня 1978(1978-06-16) (45 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність юристка, політична діячка
Галузь політик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор юридичних наук, кандидат юридичних наук
Вчене звання професор
Посада народний депутат України
Партія Слуга народу
У шлюбі з Гришин Ігор Вячеславович
Діти Щотова Влада Русланівна, Гришина Аліса Ігорівна
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 3 вересня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гришина.

Юлія Миколаївна Гришина (до шлюбу Головко[1], нар. 16 червня 1978, Київ) — українська політична діячка, суддя. Доктор юридичних наук, професор[2]. Експерт з питань освіти та науки[3]. Народна депутатка України 9-го скликання[4]. Голова тимчасової слідчої комісії ВРУ з питань перевірки та оцінки стану акціонерного товариства «Українська залізниця», розслідування фактів можливої бездіяльності, порушення законодавства України органами управління зазначеного підприємства, що призвели до значного погіршення технічного стану підприємства та основних виробничих показників (з 27 січня 2021)[5]. Увійшла до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус», посівши 27 місце[6].

Життєпис[ред. | ред. код]

У 2000 році закінчила юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2006-му здобула науковий ступінь кандидатка юридичних наук, у 2013 — ступінь доктора юридичних наук (обидва ступеня — за спеціальністю 12.00.05 — трудове право; право соціального забезпечення)[2]. З 2014 року — професорка кафедри трудового права та права соціального забезпечення КНУ імені Тараса Шевченка[3].

Суддя постійно діючого Третейського суду саморегулівної організації «Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв».[3] Керуючий партнер юридичної бізнес-школи «CTRL.School».[3]

Входить до Комісії з питань правової реформи. Член робочої групи з питань розвитку юридичної освіти.[7]

24 вересня увійшла до Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, що проводить підготовку та атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.[8][9]

Науково-освітня діяльність[ред. | ред. код]

З 2000 року працювала в різних закладах вищої освіти[2]:

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Кандидатка в народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 133 у списку[10]. На час виборів: професорка кафедри трудового права та права соціального забезпечення КНУ імені Тараса Шевченка, безпартійна. Проживає в Києві[11].

Член Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій[12], голова підкомітету з питань вищої освіти, член комісії з права науково-методичної комісії з вищої освіти Міністерства освіти і науки України[3].

Входить до груп з міжпарламентських зв'язків із такими країнами: Румунія[13], Італійська Республіка[14], Естонська Республіка[15], Республіка Куба[16], Об'єднані Арабські Емірати[17], Швейцарська Конфедерація[18], є співголовою групи з міжпарламентських зв’язків з Угорщиною[19] та секретарем групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Камерун[20].

18 жовтня 2019 року увійшла до Міжфракційного депутатського об'єднання «За Прискорену Євроінтеграцію Українського Бізнесу»[21].

За даними проєкту «Вони голосують для тебе» Громадянської мережі ОПОРА, взяла участь у 92 % голосувань за законопроєкти[22].

З 27 січня 2021 року по 16 лютого 2022 року — голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки та оцінки стану АТ «Укрзалізниця»[23].

З 13 грудня 2022 року увійшла до Лічильної комісії Верховної Ради України дев'ятого скликання[24].

Законодавчі ініціативи[ред. | ред. код]

За понад чотири роки роботи в парламенті стала ініціаторкою та/або співавторкою 282 законопроєктів[25].

Спеціалізується на питаннях вищої освіти, трудового права та права соціального забезпечення[26].

Освіта[ред. | ред. код]

Співавторка законопроєкту № 2299 про реформу вищої освіти в Україні[27][28].

Одна з ініціаторок постанови Верховної Ради № 4082 про звернення до Кабінету Міністрів з вимогою виділити додаткові кошти для забезпечення безпечного освітнього процесу[29]. Завдяки цьому Кабінет Міністрів виділив майже 540 млн грн на забезпечення дезінфекційними засобами закладів загальної середньої освіти[30].

Ініціаторка та співавторка законопроєкту №10279 про розширення прав студентського самоврядування, який передбачає, зокрема, можливість змінювати освітні програми та оскаржувати результати оцінювання, заборону відрахування без погодження студентського самоврядування, право на протести студентів без тиску ЗВО, академвідпустку за власним бажанням студента [31].

Трудове законодавство[ред. | ред. код]

Співавторка законопроєкту № 4306 про протидію мобінгу, що зареєстрований у парламенті 2 листопада 2020 року. Він передбачає запровадження покарання за цькування на роботі: штраф або виправні роботи[32].

Одна з іцініаторок законопроєкту № 4051 про дистанційну роботу, що врегульовує питання дистанційної та надомної роботи в трудовому законодавстві[33].

Сім'я[ред. | ред. код]

У 2002 році одружилася зі Щотовим Русланом Миколайовичем.

У 2014 році одружилася вдруге та змінила прізвище, чоловік — Гришин Ігор Вячеславович.

Доньки — Щотова Влада Русланівна, Гришина Аліса Ігорівна.[34]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Біографія Юлії Гришиної на сайті партії «Слуга Народу». Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  2. ↑ а б в Гришина Ю. М. на сайті кафедри трудового права та права соціального забезпечення КНУ ім. Т. Шевченка
  3. ↑ а б в г д Список депутатів від партії «Слуга Народу» [Архівовано 2019-08-08 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  4. ↑ ЦВК зареєструвала 5 нових народних депутатів від «Слуги народу» Новинарня (2 вересня 2019)
  5. ↑ Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки та оцінки стану акціонерного товариства «Українська залізниця», розслідування фактів можливої бездіяльності, порушення законодавства України органами управління зазначеного підприємства, що призвели до значного погіршення технічного стану підприємства та основних виробничих показників: Постанова Верховної Ради України; Склад колегіального органу від 27.01.2021 № 1141-IX. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  6. ↑ Журнал Фокус назвав імена ста найвпливовіших жінок України. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  7. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 476/2020. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 21 січня 2021.
  8. ↑ МОН затвердило новий склад Атестаційної колегії: він скоротився майже вдвічі та якісно оновився. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 21 січня 2021.
  9. ↑ Наказ МОН № 1127 від 10.09.2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  10. ↑ Партія «Слуга народу» обновила список кандидатів РБК-Україна (13.06.2019)
  11. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України cvk.gov.ua
  12. ↑ Рада включила до комітетів ще 11 народних депутатів Укрінформ (10.09.2019)
  13. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 24 листопада 2023.
  14. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 24 листопада 2023.
  15. ↑ Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Естонською Республікою. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  16. ↑ Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Республікою Куба. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  17. ↑ Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Об'єднаними Арабськими Еміратами. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  18. ↑ Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Швейцарською Конфедерацією. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 21 січня 2021.
  19. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 24 листопада 2023.
  20. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 24 листопада 2023.
  21. ↑ Міжфракційне обʼєднання За Прискорену Євроінтеграцію Українського Бізнесу. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  22. ↑ Сторінка Юлії Гришиної на сайті проекту Rada4you. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  23. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 28 листопада 2023.
  24. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 28 листопада 2023.
  25. ↑ Перелік законопроектів, поданих Юлією Гришиною, на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  26. ↑ Профіль Юлії Гришиної на сайті Інституту права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
  27. ↑ В Україні «вдосконалили» вищу освіту: що чекає на виші. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  28. ↑ Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  29. ↑ Пропонують запровадити «карантинні» доплати вчителям. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  30. ↑ Уряд виділив понад пів мільярда гривень на дезінфікційні засоби для шкіл. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  31. ↑ Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 28 листопада 2023.
  32. ↑ В Україні пропонують ввести штрафи за цькування на роботі: новий законопроєкт. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  33. ↑ Дистанційну та надомну роботу розмежують та врегулюють законодавчо: новий законопроєкт. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  34. ↑ Декларація Гришиної Ю.М. [Архівовано 2021-11-12 у Wayback Machine.] 21 листопада 2016 р.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гришина_Юлія_Миколаївна&oldid=42200353