Іонова Марія Миколаївна — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іонова.
Іонова Марія Миколаївна
Марія Іонова
Народилася 31 травня 1978(1978-05-31) (45 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство українка
Місце проживання Київ
Діяльність політична діячка
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (2000) і Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая (2000)
Знання мов українська
Членство ПАРЄ, Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада Народний депутат України VII скликання
Партія Європейська Солідарність
Автограф

Марія Миколаївна Іонова (нар. 31 травня 1978, Київ) — український політик, народний депутат України 7-го, 8-го та 9-го скликання. Державний службовець 5-го рангу (з липня 2005)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Марія Іонова народилася 31 травня 1978 року у Києві.

Освіта[ред. | ред. код]

1995 року закінчила середню загальноосвітню школу № 191 (місто Київ).

1999 року закінчила Київський національний економічний університет, здобула базову вищу освіту та отримала диплом бакалавра з фінансів та кредиту, викладача економіки.

2000 року закінчила Київський національний економічний університет, здобула повну вищу освіту, магістр зі страхового менеджменту.

2000 року закінчила Міжнародний науково-технічний університет (магістр міжнародної економіки).

У період 2001 року по 2005 рік — навчання в аспірантурі, здобувач за спеціальністю «світове господарство та міжнародна економіка», Інститут світової економіки й міжнародних відносин НАН України.

У 2008 році закінчила Національну академію державного управління при Президентові України (магістр державного управління).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З січня 2000 року по грудень 2001 року — менеджер у представництві фірми «Апіфарм ЮК, ЛТД» (Велика Британія) в Україні.

З 2001 року по 2003 рік — заступник директора з зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «BM-2000».

У період 2003 року по 2004 рік — фінансовий консультант Вольво Трак Корпорейшн.

З вересня 2003 по грудень 2005 року — помічник народного депутата України від блоку “Наша Україна” Олега Рибачука на громадських засадах.

У 2005 році — консультант Президента України Секретаріату Президента України[2][3].

З 2005 року по 2006 рік — головний консультант організаційно-протокольного відділу Служби Державного Протоколу і Церемоніалу Секретаріату Президента України.

З 2007 по 2012 рік — декретна відпустка з догляду за дитиною.

З 2008 року — старший консультант організаційно-протокольного відділу Служби Державного Протоколу і Церемоніалу Секретаріату Президента України.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Депутат Київської міськради від Блоку Віталія Кличка (2008–2012). Член постійної комісії з питань гуманітарної політики.

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 від ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка», № 16 в списку. На час виборів: заступник голови Центрального виконавчого комітету з проєктів та програм міжнародного співробітництва ПП «УДАР Віталія Кличка», член ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка». Член фракції ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка» (з грудня 2012), член Комітету з питань охорони здоров'я (з грудня 2012), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення охорони материнства та дитинства, репродуктивного здоров'я.

Народна депутатка 8-го скликання. Обрана у 2014 році від «Блоку Петра Порошенка» (№23 у списку) як безпартійна. Заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції[4].

20 вересня 2016 року не голосувала за проєкт постанови про «Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання»[5].

31 травня 2019 року була обрана у президію та центральну політраду партії «Європейська Солідарність»[6]. Була обрана народною депутаткою 9 скликання від партії «Європейська Солідарність» номером 23 у списку як членкиня партії. Членкиня однойменної фракції. Членкиня Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва[4].

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік Василик Мирон Теодорович (1962) — американський громадянин українського походження, дочка Софія Василик (2007) школярка (2013).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 року № 607 «Про присвоєння рангів державним службовцям».
  2. ↑ Розпорядження Президента України від 23 травня 2005 року № 1064/2005-рп «Про призначення М. Іонової консультантом Президента України»
  3. ↑ Розпорядження Президента України від 26 грудня 2005 року № 1298/2005-рп «Про звільнення М. Іонової з посади консультанта Президента України»
  4. ↑ а б Іонова Марія Миколаївна — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
  5. ↑ Поіменне голосування про проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів та правових наслідків, та відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання (№ 5135) — за основу та в цілому. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 25 вересня 2016.
  6. ↑ Партія Порошенка затвердила нове керівництво. Список. LIGA. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 20 січня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іонова Марія Миколаївна
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль


Це незавершена стаття про українську політикиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іонова_Марія_Миколаївна&oldid=40358956