Васильковський Ігор Ігорович — Вікіпедія

Ігор Ігорович Васильковський
Народився 31 березня 1985(1985-03-31) (39 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність підприємець
політик
Alma mater Національний університет державної податкової служби України
Національний університет «Одеська юридична академія»
Херсонський економічно-правовий інститут
Знання мов українська
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України[1]
Партія Слуга народу
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 3 листопада 2022

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильковський.

Ігор Ігорович Васильковський (нар. 31 березня 1985, м. Одеса) — український підприємець, політик. Народний депутат України 9-го скликання (2019—2022), член фракції «Слуга народу»[2][3].

Кандидат юридичних наук[4].

Згідно з повідомленнями українських ЗМІ, президент Зеленський своїм таємним указом 19 липня 2022 року припинив українське громадянство Ігоря Васильковського[5]. Під час предвиборчої кампанії повідомлялось про наявність у Васильковського громадянства Болгарії[6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Національний університет державної податкової служби України (спеціальність «Правоохоронна діяльність»), юридичний факультет Національного університету «Одеська юридична академія». Отримав кваліфікацію менеджера зовнішньоекономічної діяльності у Херсонському економічно-правовому інституті[7].

Недовгий час працював у податковій міліції[7].

Васильковський є членом наглядової ради ТОВ «Промислово-будівельна група „Камбіо-Інвест“»[7].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України від партії «Слуга народу» (виборчий округ № 139, м. Южне, частина Суворовського району м. Одеси, колишній Великомихайлівський, Захарівський, Роздільнянський райони, частина Біляївського та частина Лиманського районів)[8].

На час виборів: член наглядової ради ТОВ «ПСГ „Камбіо-Інвест“», безпартійний. Проживав в м. Одесі[9].

Член Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури[10], голова підкомітету з питань морського транспорту.

Громадський Рух ЧЕСНО[11] заявив, про ознаки непрозорого фінансування власної виборчої кампанії народним депутатом від партії «Слуга народу» Ігорем Васильковським. Він заплатив майже 803 тисячі гривень за свою виборчу кампанію на 139-му окрузі: 748 500 грн він заплатив сам, а ще 57 тисяч переказало ТОВ «Інтерактивна медіаплатформа», кінцевою бенефіціарною власницею якого є дружина кандидата Олена Васильковська. ЗМІ зазначили, що, відповідно до декларації, увесь сімейний бюджет Васильковських за 2018 рік становив 195 тисяч гривень. Готівкових коштів та інших заощаджень Васильковський тоді не задекларував[12].

3 листопада 2022 року Верховна Рада України достроково припинила повноваження народного депутата Ігоря Васильковського[13].

Примітки[ред. | ред. код]

Ігор Васильковський
у соціальних мережах
Ігор Васильковський на сайті Facebook
  1. ↑ https://www.slovoidilo.ua/2022/11/03/novyna/polityka/rabinovycha-ta-vasylkovskoho-dostrokovo-pozbavyly-deputatskyx-mandativ
  2. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 139 [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  3. ↑ На 139-му окрузі в Одеській області «слуга народу» Васильковський переміг представника «Опозиційної платформи – За життя» Саутенкова [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.] Сегодня (25 липня 2019)
  4. ↑ Оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів. Європейський університет (ua) . Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 31 липня 2020.
  5. ↑ Б’ють і по паспорту. Як Коломойський, Корбан і Рабінович втратили українське громадянство. Українська правда (укр.). Процитовано 26 липня 2022.
  6. ↑ Еще один «Слуга народа» оказался гражданином другой страны: У Игоря Васильковского нашли болгарский паспорт. Одесские Ведомости. Процитовано 26 липня 2022.
  7. ↑ а б в Кандидати у депутати від партії «Слуга Народу» в мажоритарних округах [Архівовано 15 листопада 2019 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  8. ↑ «Слуга народу» представила мажоритарників у 23 областях і Києві [Архівовано 10 вересня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (21 червня 2019)
  9. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  10. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  11. ↑ Ігор Васильковський профінансував свою виборчу кампанію коштами, які не зазначені у декларації | Каталог ФАР | ЧЕСНО. far.chesno.org. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  12. ↑ Перегляд документа #0810192d-4e3d-4b86-ab07-04865507fc66 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  13. ↑ Рабіновича та Васильковського достроково позбавили депутатських мандатів. 03.11.2022, 14:22

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васильковський_Ігор_Ігорович&oldid=39424318