Дубінський Олександр Анатолійович — Вікіпедія

Дубінський Олександр Анатолійович
Ім'я при народженні Олександр Анатолійович Дубінський
Народився 18 квітня 1981(1981-04-18)[1] (43 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Національність євреї[2]
Місце проживання Київ
Діяльність журналіст, політик, телеведучий, блогер
Alma mater Національний університет харчових технологій і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Знання мов російська і українська
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України
Партія Слуга народу
Нагороди
PRESSZVANIE
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 15 березня 2021
безпартійний 15 березня 2021 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубинський.

Олекса́ндр Анато́лійович Дубі́нський (нар. 18 квітня 1981(19810418), Київ, УРСР) — український проросійський[3][4][5][6][7][8][9] журналіст[10], політик, блогер, колишній ведучий програми «Гроші» на телеканалі 1+1. Народний депутат IX скл. від 94-го в.о. від партії Слуга народу (член партії до 1 лютого 2021).[11] Заступник голови комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики[12]. Багатьма політичними оглядачами вважається представником групи впливу олігарха Ігоря Коломойського[13][14]. Член конкурсної комісії з відбору незалежних членів наглядових рад державних банків.[15]

Проти Дубінського в січні 2021 року запроваджено персональні санкції з боку Міністерства фінансів США за втручання в американські вибори та участь у російській мережі зовнішнього впливу[16][17][18].

В серпні 2021 року запроваджено персональні економічні санкції з боку РФ[19]. Підозрюється у державній зраді[20].

1 лютого 2021 року виключили із фракції Слуга народу через американські санкції.[11][21]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 квітня 1981 року в Києві. За власними даними, навчався у 187-й школі в столиці, згодом закінчив три заклади освіти: технікум, Інститут харчових технологій за спеціальністю бухгалтер і аудит, а також Київський політехнічний інститут як інженер-електрик.[22]

Журналістика та блог[ред. | ред. код]

У 2004—2009 роках працював у газеті «Экономические известия» (укр. Економічні відомості)[23], де став відомим як економічний журналіст.[24]

З травня 2009 по травень 2010 року працював головним редактором журналу «Weekly.ua»[24][25].

З 2009 року вів блоги на сайті «Української правди». З певного моменту редакція видання почала застерігати, що журналіст є необ'єктивним. «Обережно! Редакція підозрює, що цей автор виконує своїми постами певні завдання. Враховуйте це під час читання»,[26] — зазначається в підписі. Останній блог було опубліковано в середині 2015 року[24].

У 2010 році став креативним продюсером департаменту журналістських розслідувань «1+1». У 2014 році — ведучим програми «Гроші»[27]. З 2012 року під опікою Олександра Дубінського на телеканалі «1+1» почала виходити програма «Українські сенсації»[24]. За інформацією партії «Слуга народу», є креативним продюсером програм «Українські сенсації» і «Секретні матеріали» на «1+1».[23]

У квітні 2017 року запустив персональний сайт-блог Dubinsky.Pro. З травня 2017 року веде відеоблог на YouTube[24].

З осені 2019 веде авторський блог #Дубинскийпроавто на своєму You-tube каналі, де показує відеоогляди про автомобілі.[28]

15 січня 2021 року, після введення проти нього санкцій з боку Міністерства фінансів США, перестав працювати його сайт Dubinsky.Pro, який був зареєстрований американською компанією GoDaddy[29][30].

28 січня 2021 року відеохостинг YouTube заблокував YouTube-канал Олександра Дубінського, де він публікував свої відео[31].

Політика[ред. | ред. код]

За оцінкою «Детектор медіа», коли Дубінський почав працювати керівником департаменту журналістських розслідувань на «1+1» у 2010 році, він став чітко та послідовно відстоювати інтереси власника каналу Ігоря Коломойського. Так, окремі випуски «Українських сенсацій» мають ознаки політичного замовлення. Зокрема, йдеться про випуск від 23 березня 2019 року «50 відтінків Порошенка», де тодішнього Президента України звинуватили у створенні злочинного угрупування на території Молдови і причетності до вбивства свого брата Михайла. Журналістка телеканалу «1+1» Соломія Вітвіцька назвала такі розслідування «дивними» і запевнила, що студія ТСН не має до них стосунку. При цьому Дубінський, з-поміж фаворитів на президентських виборах 2019 року, мав багато критичних матеріалів про Порошенка і лише один про Юлію Тимошенко. Водночас, ледь не кожен публічний крок Зеленського було показано в позитивному світлі[24].

На позачергових виборах до Верховної ради 2019 року балотувався як мажоритарник по 94-му округу в Київській області (міста Васильків і Обухів, Васильківський і Обухівський райони) від партії «Слуга народу», але на той момент був безпартійним[32][23][33][34]. Кандидат став першим, проти кого під час передвиборчої кампанії виступив рух «Відсіч» у межах кампанії «Червоні лінії»[35][36]. На виборах переміг, ставши народним депутатом Верховної Ради України 9-го скликання[37][38].

Колишній член провладної партії «Слуга народу»[39], голова Київської обласної організації[40].

У січні 2020 члени профспілки Дніпра, яких інформаційно підтримує Дубінський, подали 20 позовів у справах щодо державного «ПриватБанку» з метою змінити керівництво банку та закрити ініційовані проти Коломойського судові процеси[41].

У квітні 2020 року Дубінський вніс 1199 правок до ухваленого в першому читанні «антиколомойського закону».[42]

Також у квітні 2020 року Дубінський став автором близько тисячі поправок до законопроєкту про боротьбу із «законодавчим спамом».[43]

У травні 2020-го був ініціатором подання депутатів до Конституційного Суду щодо визнання призначення директора НАБУ Артема Ситника неконституційним[44].

11 вересня 2020 Комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики делегував Дубінського до конкурсної комісії з відбору незалежних членів наглядових рад державних банків.[15]

1 лютого 2021 року виключили із фракції Слуга народу через санкції США, при чому Зеленський двічі пропонував йому піти самому, але той відмовлявся.[11][21]

14 березня 2021 року Дубінського звільнили з посади керівника київської обласної організації партії Слуга народу, його посаду посів Андрій Мотовиловець[45].

15 березня народного депутата Дубінського виключили з провладної партії Слуга народу через «порушення статуту та непокору керівним органам партії»[46].

У середні липня 2021 року Дубінський зареєстрував постанову про звільнення директора «Укрпошти»[47].

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 2007, 2008 і 2009 роках ставав найкращим фінансово-економічним журналістом України за результатами конкурсу «Премія ділових кіл „PRESSZVANIE“», одним зі спонсорів якого є російсько-український олігарх Вадим Новинський.[24][48]

У 2008 році став «найкращим банківським журналістом» за версією Національного банку України[24].

Скандали[ред. | ред. код]

29 січня 2019 року в Києві відбувся форум «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом», на якому зібрались представники Блоку Порошенка і тодішній президент оголосив про рішення балотуватись на другий термін. Після цього Дубінський написав: «Сьогоднішній форум Порошенка — був нашим шансом. Шансом пустити туди газ. Якраз всі були в зборі». Згодом допис він видалив, але історія спричинила скандал. Так, 1 лютого під час прямого ефіру ток-шоу «Народ проти» на телеканалі «ZIK» 5 гостей вимагали покинути студію Дубінського через цей допис, після чого самі вийшли з передачі[24][49][50][51][52].

За інформацією ЗМІ, 2 і 3 травня 2019 року на сайті dubinsky.pro Дубінського з'явилася інформація про запровадження плати за розміщення електронних записів на сайті МОЗ про проходження медичного огляду, а також про бюджетні кошти на підвищення кваліфікації медпрацівників, які начебто були спрямовані на проєкт, реалізований громадською організацією «Захист патріотів». У МОЗ назвали ці повідомлення неправдивими, зазначивши, що Олександр Дубінський використав у своїх матеріалах фейковий документ[53]. В. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун подала до суду на Олександра Дубінського задля захисту честі, гідності та ділової репутації[24][54][55][56][57][58]. 8 листопада 2019 року Солом'янський районний суд міста Києва своїм рішенням відмовив у задоволенні позову Уляни Супрун до Олександра Дубінського про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.[59].

П'ятий президент Петро Порошенко подав до суду на 1+1 через сюжет Дубінського на згаданому каналі про те, що Порошенко створив злочинне угрупування в Молдові і нібито причетний до вбивства свого брата Михайла[60][61].

ЗМІ та першоджерела вказують про низку інших випадків, коли Олександр Дубінський або його проєкти на 1+1 поширювали фейкову чи маніпулятивну інформацію[24][62][63].

У червні 2019 року поширилося відео, де Дубінський називає гасло «Слава Україні!» нацистським, а легалізацію цього гасла в сучасній українській армії — «маразмом»[64][65][66][67][68]. А в серпні новообраний народний депутат виправдовував вчинок дружини прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу — кидання на підлогу хліба в аеропорту «Бориспіль» — тим, що попередня українська влада нібито героїзувала пособників нацистів[69].

17 червня 2019 року Дубінський опублікував у Фейсбуку фото в компанії зі скандальними Андрієм Портновим і Ігорем Гужвою[70][71][72].

У серпні Дубінський підтримав новообраного народного депутата Максима Бужанського, колегу від «Слуги народу», який назвав журналістку «Нового времени» «тупою вівцею»[73][74].

11 листопада 2019 року вийшло у світ розслідування «Наших Грошей» на Bihus.Info щодо власності родини Дубінського. Розслідувачі вважають, що нардеп відмовився показати свої статки одразу після обрання нардепом через велику кількість автівок і нерухомості, яким володіє він, його дружина і його мати[75]. Сам Дубінський цю інформацію не відкидає, а лише зазаначає, що все майно було набуте ще до депутатства[76].

29 листопада 2019 року, після поданого керівництвом НБУ позову про захист ділової репутації[77], Дубінський, проти котрого і був скерований позов, через соцмережі грубо обматюкав керівництво НБУ та публічно звинуватив Гонтарєву, Смолія та Рожкову в злодійстві[78].

У жовтні 2019 був підозрюваним в отриманні 30 тисяч доларів за непідтримку в комітеті законопроєкту про ліквідацію корупційних схем під час оцінки об'єктів нерухомості[79].

Дубінський назвав іноземного журналіста «бродячою твариною» через фотографію зустрічі прем'єр-міністра Гончарука та голови Офісу Президента Єрмака у ресторані. Він також висловив обурення роботою журналіста, назвавши «Радіо Свобода» одіозним і пустопорожнім. Також Дубінський назвав журналіста і «Радіо Свобода» «тупими і брехливими»[80][81].

Дубінський залякував директора державного ПриватБанку Петра Крумханзла (банк до 2017 року належав Коломойському) словами Коломойського про те, що директор нібито член Ваффен-СС, які він сказав на дні народження Дубілета, де був присутній Дубінський. А після того, як Петр Крумханзл був госпіталізований з підозрою на серцевий напад, Олександр Дубінський продовжував залякувати його, публікуючи на своєму Telegram-каналі інформацію про те, що протестувальники ідуть продовжувати протестні акції до лікарні, куди госпіталізували пана Петра Крумханзля. Дубінський не відразу давав відповіді на запити прокоментувати ситуацію. Пізніше на своєму каналі у Telegram він додав, що не святкує серцевий напад, а просто каже, що «тости Коломойського мають тенденцію здійснюватися». Повідомлення у Telegram-стрічці Дубінського свідчать, що Коломойський і його прибічники виступають за повернення ПриватБанку всіма доступними засобами. В своєму Telegram-каналі Дубінський часто приписує заяви та інформацію невідомим джерелам, намагаючись уникнути відповідальності[82][83].

В кінці 2019 року Дубінський, який «очолює групу впливу Коломойського в українському парламенті» і який за вказівкою олігарха «приєднався до суспільної кампанії…, спрямованої на перекладання відповідальності за втручання у вибори в США 2016 року з Росії на Україну» зустрічався з Робертом Джуліані, який шукав компромат на Байдена[84].

Після спроби рейдерської атаки Коломойського на український лоукостер SkyUp за допомогою Баришівського суду, Олександр Дубінський, коментатор каналу олігарха 1+1, зняв огидне відео, в якому він назвав недорогі авіакомпанії «вагонами для худоби» і висловив підтримку рішенню проти SkyUp[85][86].

У січні 2020-го інформаційна агенція «Слідство. Інфо» назвала дії Дубінського, зокрема погрозу кримінальними провадженнями, — «тиском і перешкоджанням журналістській діяльності»[87].

28 лютого 2020 року Дубінський приїхав у Державне бюро розслідувань дати свідчення у справі про ухилення Порошенка від сплати податків, зловживання службовим становищем та конфлікт інтересів. Цю справу було порушено за заявою Дубінського. Саме в цей час під ДБР зібралися прихильники Порошенка, які проводили акцію «Sтор Свавіллю». Дубінський у своєму Телеграм-каналі назвав учасників акції «натовпом порохоботів»[88][89]. Коли Дубінський вирішив покинути будівлю ДБР, присутні почали скандувати «Ганьба!» та «Дубінський — чорт»[90].

Також у лютому 2020 президент Володимир Зеленський мав суперечку з Дубінським через обшуки у редакції «Секретних матеріалів», продюсером якої був Дубінський, у рамках розслідування кримінальної справи щодо прослуховування прем'єра Олексія Гончарука[91].

7 квітня 2020 року Дубінський у Facebook опублікував скріншот (його достовірність викликала підозри), де від імені мера Дніпра Філатова обіцялося розстрілювати домашніх тварин, з якими мешканці гуляють в парках під час карантину. Пізніше Дубінський опублікував ще один пост, у якому заявив, що Філатов видалив свій пост про собак зі своєї сторінки і образив Філатова. В коментарях до посту Дубінського з образами, Філатов в грубій формі погрожував Дубінському нанесеннями тілесних ушкоджень при зустрічі і повідомляв, що «Беніна (імовірно, Коломойського) охорона йому не допоможе». Окрім того, Філатов сам опублікував пост, де назвав (імовірно) Дубінського «підручним Бородатої Бабусі»[92].

У червні 2020-го суд зобов'язав ДБР розпочати досудове слідство щодо ймовірного отримання Дубінським румунського громадянства[93].

7 липня 2020 року Дубінський через свій Telegram-канал звернувся до шеф-редакторки видання «Бабель» Катерини Коберник, де в грубій формі питав Катерину про достовірність опублікованих щодо нього даних, погрожуючи «відшмагати її трусами по обличчю»[94].

У липні 2020 року брутальним та лайливим чином висловився проти одноголосного рішення Держкіно надати фінансування фільму «Носоріг» Олега Сенцова, що виграв пітчинг у 2012 році та не був реалізований через арешт режисера[95].

У жовтні 2020-го журналісти Bihus.info виявили, що Дубінський під час Революції Гідності займався створенням антимайданівських фейків на замовлення найближчого оточення ексміністра доходів і зборів Олександра Клименка за президентства Віктора Януковича. Журналісти отримали доступ до переписок Дубінського (грудень 2013-лютий 2014) щодо планування заходів з дискредитації Революції Гідності. Зокрема він створив фейк і просував інформаційну кампанію про «повій на Майдані» з ціллю зобразити протест як центр розпусти[96][97].

11 січня 2021 Міністерство фінансів США з контролю за іноземними активами ввело санкції проти Олександра Дубінського через втручання у президентські вибори в США 2020 року, зазначивши, що він є «частиною пов'язаної з Росією мережі іноземного впливу». Також, відеомережа YouTube заблокувала канал Дубінського[98][98].

1 березня 2021 року на автодорозі Київ-Чоп біля міста Стрий зіткнулися два автомобілі — одним із них керував Дубінський[99]. За попередньою інформацією, авто Дубінського виїхало на зустрічну смугу[100].

Кримінальні провадження[ред. | ред. код]

3 серпня 2023 року ДБР та СБУ провели обшуки у Дубінського, який виїхав за кордон під приводом супроводу батька на лікування під час війни.[101] ДБР з'ясовувало, яким чином він підписував та направляв документи, включаючи звернення до державних органів, під час перебування за кордоном, що може вказувати на можливі факти підробки.[102][103]

Виїзд ухилянтів[ред. | ред. код]

Дубінського підозрюють у організації незаконної переправи через кордон свого брата та себе[104]. 3 серпня 2023 року у Олександра було проведено першу серію обшуків у рамках цієї справи[105]. 1 листопада було проведено повторні обшуки[106], згодом ДБР опублікувало запис, на якому Дубінський пояснював родичу, як нелегально виїхати за кордон[107].

3 листопада йому було видано підозру за ймовірну організацію схеми для виїзду за кордон ухилянтів[108].

6 листопада 2023 року Печерський суд Києва обрав Дубінському запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного браслета.[109][110] 13 листопада було проведено повторні обшуки у Дубінського[111].

Державна зрада, робота на російську розвідку[ред. | ред. код]

13 листопада 2023 року СБУ повідомила Дубінському про підозру в державній зраді та участі у злочинній організації (ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 255 КК України)[20][112], звинувативши у співпраці з ГУ ГШ ЗС РФ під кодовим ім'ям «Буратіно»[113][114][115]. Згідно з ККУ, можливий термін ув'язнення за даною справою сягає 15 років[116].

14 листопада 2023 суд у Києві арештував Дубінського на 60 діб (до 12 січня 2024) та відправив у СІЗО.[117][118] 23 листопада Печерський суд Києва заарештував майно Дубінського, його матері та колишньої дружини[119]. 2 грудня адвокати Дубінського заявили про напад та нього в СІЗО, за даними видання ТСН та Дубінського, лікарі констатували «численні гематоми» і два зламаних ребра.[120][121][122] Проте, результати перевірки цих заяв поліцією та судово-медичного дослідження спростували дані про можливий напад[123].

7 грудня 2023 року Київський апеляційний суд відмовив Дубінському у зміні запобіжного заходу: він залишиться у СІЗО до 12 січня 2024 року без можливості внесення застави.[124][125][126]

13 березня 2024 року Печерський суд Києва визнав Дубінського винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.[127][128][129] Відомості щодо порушення буде внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, Дубінський матиме сплатити штраф.

Санкції США[ред. | ред. код]

10 січня 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило проти Дубінського персональні санкції за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу (зокрема, в російській кампанії з дезінформації), яка пов'язана з народним депутатом України Андрієм Деркачем[16][17][130].

1—2 лютого 2021 року виключили із фракції Слуга народу через американські санкції[11][21][131].

Українофобські та проросійські погляди[ред. | ред. код]

Дубінський назвав «нациським» патріотичне вітання «Слава Україні!», а саме його вживання назвав «вершиною кретинізму»[132].

Статки[ред. | ред. код]

У листопаді 2019 року ЗМІ повідомили, що у Дубінського у власності 24 квартири та 17 автомобілів.[133][75][76] Він відмовився декларувати свої статки, пояснюючи, що він заробив їх до того, як став депутатом і що він добре заробляв, будучи журналістом.[134] Інформацію Bihus.Info про свої статки він назвав «заказухою». Крім квартир і автомобілів також володіє 70 сотками землі і двома будинками. Ця власність оцінюється в 2,5 млн доларів.[135] За словами самого Дубінського, його зарплата на каналі 1+1 становила лише 72 тисячі гривень[133] Частина власності записана на нього, частина на його матір і колишню жінку Лесю Цебко.[136]. Причому у його матері до 2016 року єдиним офіційним джерелом доходу була пенсія. Значна частина власності в столиці у матері з'явилася в рік виборів (2019).

Меми[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Розлучений із Лесею Цибко. За власними словами, не проживав із дружиною з 2014 року[137], офіційно розлучились вкінці 2019 — на початку 2020 року[138]. На думку юристів ЦПК розлучення могло бути фіктивним, для уникнення декларування частини майна[139].

Примітки[ред. | ред. код]

Олександр Дубінський
у соціальних мережах
Олександр Дубінський на сайті Facebook
Олександр Дубінський на сайті Telegram
Олександр Дубінський на сайті Twitter
Олександр Дубінський на сайті Instagram
  1. ↑ https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=20829.html
  2. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=vcX5Wvkc69o
  3. ↑ Дубінський Олександр Анатолійович — Державний зрадник України, інформація про зраду | Реєстр Держзрадників і ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.
  4. ↑ Офіс генпрокурора відкрив справу про можливу держзраду Дубінського. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 26 жовтня 2023.
  5. ↑ Хто і як відбілює зрадників Дубінського, Столара та інших. www.chesno.org (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.
  6. ↑ Рух «Чесно»: Дубінський, Бужанський та Гетманцев поширюють дописи проросійських телеграм-каналів, а ті — репостять дописи депутатів. detector.media (укр.). 2 серпня 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.
  7. ↑ Найбільші Telegram-канали: як вони пов’язані з нардепами і хто є містком для російського контенту? (ОНОВЛЕНО). www.chesno.org (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.
  8. ↑ Рух ЧЕСНО: Дубінський, Бужанський та Гетманцев поширювали дописи проросійських каналів у Telegram. LB.ua. 2 серпня 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.
  9. ↑ Повії і нардеп Дубінський. Досвід підсанкційного політика. Главком | Glavcom (укр.). 22 листопада 2022. Процитовано 26 жовтня 2023.
  10. ↑ Досьє Олександра Дубінського - біографія, новини. Парламент.UA (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
  11. ↑ а б в г Відпрацьований. Як Дубінський перетворився на партійний баласт «Слуги народу» [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.], УП, Ірина Федорів, 2 лютого 2021
  12. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Новинарня. 29.08.2019
  13. ↑ Група Коломойського проти Давосу: що обурило нардепа Дубінського. 24tv.ua. 23 січня 2020. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  14. ↑ Бобиренко, Віктор (13 грудня 2019). Дубінський як новий політичний проєкт Коломойського. Українська правда. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  15. ↑ а б Дубінський увійшов до комісії з відбору незалежних членів наглядових рад держбанків. Детектор медіа. 12 вересня 2019. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  16. ↑ а б Уряд США запровадив санкції проти семи українців. Серед них – Дубінський та Онищенко. Радіо Свобода. 11 січня 2021. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  17. ↑ а б "Найкращий подарунок": Росія запровадила санкції проти Кулеби, Данілова і Денісової. Суспільне (Українською) . 21 серпня 2021. Архів оригіналу за 7 серпня 2023.
  18. ↑ США ввели санкції проти Дубінського, Онищенка, Кулика. LB.ua. 11 січня 2021. Процитовано 26 жовтня 2023.
  19. ↑ "Найкращий подарунок": Росія запровадила санкції проти Кулеби, Данілова і Денісової. Суспільне (Українська) . 21 серпня 2021.
  20. ↑ а б Юлія Кузьменко, Олеся Титаренко (13 листопада 2023). Нардепу Дубінському оголосили підозру в держзраді.
  21. ↑ а б в Арахамія: Дубінського можуть поновити у «Слузі народу», якщо він доведе невтручання у вибори США [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.], ЛБ, 1 лютого 2021
  22. ↑ Скляревська, Гала (28 квітня 2015). Александр Дубинский: «Не телевизор делает зрителя, а зритель – телевизор». Детектор медіа. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019. (рос.)
  23. ↑ а б в Дубінський Олександр Анатолійович [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.]. Слуга народу. 2019
  24. ↑ а б в г д е ж и к л м Рихліцький, Володимир (29 травня 2019). Хто такий Олександр Дубінський, з яким через фейки судиться Супрун?. Детектор медіа. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  25. ↑ Weekly.UA змінив головного редактора. detector.media (укр.). 25 травня 2010. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  26. ↑ Олександр Дубинський — Українська правда. Блоги. (архів)
  27. ↑ «Гроші» [Архівовано 6 вересня 2019 у Wayback Machine.]. 1+1
  28. ↑ #Дубинскийпроавто (російською) . YouTube. Процитовано 22 травня 2020.
  29. ↑ Сайт Дубінського перестав працювати. Детектор медіа. 15 січня 2020. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  30. ↑ Сайт Дубінського перестав працювати після введення проти нього американських санкцій. LB.ua. 15 січня 2020. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  31. ↑ Чому YouTube заблокував Дубінського. bbc.com (укр.). BBC. 28 січня 2021. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  32. ↑ Дубінський Олександр Анатолійович. ЦВК. 2019 (Архів)
  33. ↑ Ведучий програми Гроші на телеканалі 1+1 йде в Раду. ЛІГА.net. 28 травня 2019. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  34. ↑ Ще один журналіст зібрався до Ради. Gazeta.ua. 28 травня 2019. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  35. ↑ Ми не в силах відреагувати на все і на всіх — але є такі одіозні персонажі, як Олександр Дубинський, відомий брехун та маніпулятор з кишені Коломойського [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.]. Відсіч. 08.07.2019
  36. ↑ Хто, як та за яку ціну купував депутатів Верховної Ради восьмого скликання (13 сезон 22 випуск) [Архівовано 29 липня 2019 у Wayback Machine.]. Гроші. 1+1. 08.07.2019
  37. ↑ Кононенко з великим розривом програє кандидату від «Слуги народу» [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.]. РБК-Україна. 23.07.2019
  38. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на одномандатному виборчому окрузі № 94 [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.]. ЦВК
  39. ↑ Далі буде. У Києві пройшов з'їзд Слуги народу, на якому обрали нового голову партії - хроніка. НВ. 10 листопада 2019. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 25 листопада 2019.
  40. ↑ "Слуга народу" знайшла Дубінському нове заняття. Українська правда. 10 червня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  41. ↑ Пов'язані із Коломойським структури за півтора місяця подали 285 позовів щодо “ПриватБанку”. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 30 липня 2021.
  42. ↑ Василевська-Смаглюк та Дубінський подали близько 3 тис. правок до «антиколомойського» закону. detector.media (укр.). 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  43. ↑ Зміни до Регламенту: нардепи проголосували за поправковий запобіжник “слуг”. “Спамери” проти. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  44. ↑ Група нардепів на чолі з Дубінським просить КСУ визнати призначення Ситника неконституційним. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  45. ↑ Дубінський більше не голова "Слуги народу" в Київській області. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  46. ↑ Дубинського виключили з партії "Слуга народу". РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  47. ↑ Нардеп Дубінський зареєстрував постанову про звільнення керівника «Укрпошти». glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  48. ↑ Скляревська, Гала (08 червня 2019). Поколение Ж: как устроена премия Presszvanie, кто выбирает победителей и кто побеждает. Детектор медіа. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  49. ↑ Скандал в эфире ZIK: часть гостей покинула студию из-за поста журналиста в Facebook. ZIK. 01 лютого 2019. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 21 липня 2019. (рос.)
  50. ↑ З ефіру ток-шоу «Народ проти» пішли п'ятеро гостей через присутність у студії журналіста Дубинського. Детектор медіа. 2 лютого 2019. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  51. ↑ «Це протест проти вбивств і газових камер», – Ірина Луценко про демарш зі студії «Народ проти». ZIK. 5 лютого 2019. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  52. ↑ «Пустити газ»: набирає обертів скандал з відомим телеведучим. дивись.info. 2 лютого 2019. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  53. ↑ Антифейк до брехні про відмивання коштів, яку розповсюджує Олександр Дубинський [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.]. МОЗ. 04.05.2019
  54. ↑ Супрун подала на Дубінського до суду, звинувативши його у поширенні фейків. Детектор медіа. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  55. ↑ Супрун подала до суду на журналіста Дубінського через поширення недостовірної інформації. Радіо «Свобода». 7 травня 2019. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  56. ↑ Супрун подала позов на ведучого з «1+1» за фейки. Українська правда. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  57. ↑ Супрун позвалася до суду на ведучого «1+1» через наклепи. Еспресо TV. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  58. ↑ Супрун подала до суду на журналіста Дубинського для спростування ним недостовірної інформації. ТСН. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  59. ↑ Супрун програла суд Дубінському. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  60. ↑ Захист ділової репутації. Супрун подала в суд на журналіста Дубинського. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 30 липня 2021.
  61. ↑ Порошенко подає до суду на канал 1+1. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 липня 2021.
  62. ↑ Ведучий «1+1» Дубінський не зміг підкріпити фактами свої закиди в замовності на адресу «Схем». Радіо «Свобода». 14 лютого 2019. Архів оригіналу за 14 квітня. Процитовано 20 липня 2019.
  63. ↑ СПРОСТУВАННЯ! Прес-служба НБУ спростовує інформацію щодо продажу Банкнотно-монетного двору НБУ [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.]. НБУ. 17.10.2016
  64. ↑ Відомий журналіст та кандидат від «Слуги народу» назвав гасло «Слава Україні» — нацистським (відео). Правда (Івано-Франківськ). 18 червня 2019. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  65. ↑ «Слава Украине. Катимся к нацизму.» [Архівовано 4 серпня 2019 у Wayback Machine.] (відео). Володимир Ткачук. 17.06.2019
  66. ↑ Балюк, Наталія (19 червня 2019). Дубінський вважає, що славити Україну — це нацизм. Високий замок. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  67. ↑ «Прострелити ногу!» У «Слузі народу» дивно висловилися про однопартійців-українофобів. Обозреватель. 16 липня 2019. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019. (текст і відео)
  68. ↑ Слуга народу, Голос, Кіану Рівз, Cyberpunk 2077, Balenciaga, Опоблок: #@)₴?$0 з Майклом Щуром #30 (відео). Телебачення Торонто. 14.07.2019
  69. ↑ Депутат від Обухова знову згадав про «посібників» нацистів із ОУН і УПА [Архівовано 23 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Хроніки Обухова. 21.08.2019
  70. ↑ Посмотрели свежего Шария. Обсудили пранк Рэббеки Хармс. Считаем, все получилось как нельзя лучше. [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.). Александр Дубинский. 17.06.2019
  71. ↑ Стороны обменялись мнениями о проблемах животноводства в Панаме, Белизе и Сейшельских островах. [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.). Andriy Portnov. 17.06.2019
  72. ↑ Журналіст Коломойського похвалився зустріччю з Портновим і Гужвою. Інформатор. 17 червня 2019. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.
  73. ↑ Хто такий Бужанський, який назвав журналістку «тупою вівцею» [Архівовано 23 серпня 2019 у Wayback Machine.]. BBC News Україна/ 19/08/2019
  74. ↑ В Україні підтримали політика, який назвав журналістку «тупою вівцею» [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.]. Deutsche Welle. 19.08.2019
  75. ↑ а б «Слуга народу» Дубінський «їздить» на 17 авто і «живе» в 24 квартирах — ЗМІ. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  76. ↑ а б в «Мама любить швидкість»: журналісти показали 24 квартири і 17 авто Дубінського. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  77. ↑ НАЦБАНК ПОДАВ ДО СУДУ НА НАРДЕПА ДУБІНСЬКОГО. Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  78. ↑ ТЕБЕ В ТУПИЙ СОБАЧИЙ РОТ". ДУБІНСЬКИЙ ОБМАТЮКАВ КЕРІВНИЦТВО НАЦБАНКУ ЧЕРЕЗ ПОЗОВ. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  79. ↑ Детектор брехні і $30 тисяч для “Слуги народу”. Як депутати Зеленського посварилися через схеми Яценка. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  80. ↑ Бродяча тварина: Дубинський образив іноземного журналіста. rbc.ua. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  81. ↑ Christopher, Miller. twitter. twitter.com. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
  82. ↑ Ukraine’s central bank blames Kolomoisky for campaign of intimidation. euromoney.com. Архів оригіналу за 30 березня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
  83. ↑ Lawmaker Dubinsky celebrates PrivatBank CEO’s heart attack amid Kolomoisky-backed protests. kyivpost.com. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
  84. ↑ Meet Trumpworld’s Next Top Ukrainian Grifter. newrepublic.com. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
  85. ↑ Fishy court ruling aims to shut down SkyUp Airlines. kyivpost.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
  86. ↑ If Zelenskyy’s serious about reform, he’ll ditch the cronies. atlanticcouncil.org. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
  87. ↑ "Слідство.Інфо" застерігає депутата Дубінського від тиску на агенцію. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 30 липня 2021.
  88. ↑ «Натовп порохоботів»: фанати Порошенка накинулися на «слугу народу» біля будівлі ДБР. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  89. ↑ Дубінського ледь не побили під ДБР [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.] Depo.ua
  90. ↑ Дубінський з охороною біля ДБР. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  91. ↑ “Плівки Гончарука”: Зеленський мав суперечку з Дубінським, СБУ зробила 25 виїмок. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  92. ↑ Мер Дніпра Філатов пообіцяв "набити є##ло" "слузі народу" Дубінському. censor.net.ua. Процитовано 8 квітня 2020.
  93. ↑ Суд зобов’язав ДБР відкрити справу щодо румунського громадянства Дубінського. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 30 липня 2021.
  94. ↑ Дубінський — шеф-редакторці «Бабеля» про новину про нього: Хочете, щоб я вас трусами по обличчю відшмагав?. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  95. ↑ Миллион долларов на дер*мо — Дубинский о госфинансировании фильма Сенцова. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  96. ↑ Дубінський продюсував фейк “Проститутки на Майдані” для оточення Януковича. Bihus.Info (укр.). 2 жовтня 2020. Процитовано 30 липня 2021.
  97. ↑ Дубінський брав гроші з Клименка і розкручував фейки про Майдан — ЗМІ [Архівовано 4 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Українська правда. 02.10.2020
  98. ↑ а б Treasury Takes Further Action Against Russian-linked Actors. U.S. Department of the Treasury (англ.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 липня 2021.
  99. ↑ Арахамія підтвердив, що Дубінський потрапив у ДТП. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  100. ↑ Дубінський потрапив в аварію на Львівщині - відкрито справу. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  101. ↑ Нардеп Дубінський підтвердив, що виїхав з України. Каже, що для лікування батька. LB.ua. 25 липня 2023. Процитовано 3 серпня 2023.
  102. ↑ ЗМІ повідомили про обшуки у нардепа Дубінського. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 3 серпня 2023.
  103. ↑ Правоохоронці проводять обшуки в нардепа Дубінського. Главком | Glavcom (укр.). 3 серпня 2023. Процитовано 3 серпня 2023.
  104. ↑ Дубінського судитимуть за підроблення документів для виїзду за кордон. РБК-Украина (укр.). Процитовано 20 січня 2024.
  105. ↑ У нардепа Дубінського проводять обшуки після скандалу із виїздом за кордон. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  106. ↑ У нардепа Дубінського нові обшуки: що відомо. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 листопада 2023.
  107. ↑ Кава, Наталія (1 листопада 2023). ДБР опублікувало запис пояснень Дубінського родичу, як виїхати нелегально за кордон. РБК-Україна. Архів оригіналу за 6 листопада 2023. Процитовано 12 грудня 2023.
  108. ↑ Дубінському оголосили підозру за схему з виїздом ухилянтів. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 листопада 2023.
  109. ↑ Суд відправив Дубінського під домашній арешт і надів на нього браслет. Українська правда (укр.). Процитовано 6 листопада 2023.
  110. ↑ Нардепу Дубінському обрали запобіжний захід. LB.ua. 6 листопада 2023. Процитовано 6 листопада 2023.
  111. ↑ У нардепа Дубінського проводять нові обшуки, - джерела. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  112. ↑ Народному депутату України та ще чотирьом особам повідомлено про підозру у державній зраді, вчиненій у складі злочинної організації. www.gp.gov.ua (англ.). Процитовано 13 листопада 2023.
  113. ↑ Дубінському повідомили про підозру в держзраді. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  114. ↑ Zaxid.net (13 листопада 2023). СБУ викрила нардепа Олександра Дубінського у співпраці з російським Генштабом. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  115. ↑ За матеріалами СБУ та ДБР підозру у державній зраді отримав чинний народний депутат України (відео). SSU (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  116. ↑ Позивний "Буратіно". Хто такий Олександр Дубінський і в чому його підозрюють. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 листопада 2023.
  117. ↑ Позивний "Буратіно". Чим відомий депутат Дубінський, якого суд відправив у СІЗО. BBC News Україна (укр.). 13 листопада 2023. Процитовано 14 листопада 2023.
  118. ↑ Суд обрав запобіжний захід Дубінському. Слово і Діло (укр.). 14 листопада 2023. Процитовано 14 листопада 2023.
  119. ↑ Майно нардепа Дубінського, його матері та екс-дружини заарештували. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 листопада 2023.
  120. ↑ Дубінський заявив про побиття у СІЗО. ТСН.ua (укр.). 2 грудня 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  121. ↑ Дубінський заявив про напад у СІЗО. Главком | Glavcom (укр.). 2 грудня 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  122. ↑ У Дубінського заявили про його побиття в СІЗО. Поліція отримала заяву. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
  123. ↑ Поліція не підтвердила факт побиття Дубінського у СІЗО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
  124. ↑ Баранівська, Марина (7 грудня 2023). Суд залишив без змін попереднє рішення про перебування нардепа Дубінського у СІЗО до 12 січня 2024-го. detector.media (укр.). Процитовано 7 грудня 2023.
  125. ↑ Дубінському запобіжний захід лишили без змін — апеляційний суд.
  126. ↑ Нардепа Дубінського суд залишив під арештом. РБК-Украина (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
  127. ↑ Свобода, Радіо (13 березня 2024). Суд визнав Дубінського винним у правопорушенні, пов’язаному з корупцією – ДБР. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 13 березня 2024.
  128. ↑ За матеріалами ДБР суд визнав чинного народного депутата винним у правопорушенні, пов’язаному з корупцією (ВІДЕО) (укр.). 13 березня 2024.
  129. ↑ Дубінського визнали винним у корупційному правопорушенні. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 березня 2024.
  130. ↑ Foreign Interference in U.S. Election Designations. U.S. Department of the Treasury. 11 січня 2021. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021. (англ.)
  131. ↑ Дубінського офіційно вигнали з фракції “Слуга народу”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  132. ↑ Замок, Високий (19 червня 2019). Дубінський вважає, що славити Україну – це нацизм — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua) . Процитовано 30 липня 2023.
  133. ↑ а б в Журналісти знайшли у родини нардепа Дубінського 24 квартири та 17 автомобілів [Архівовано 1 березня 2020 у Wayback Machine.], 12 листопада 2019
  134. ↑ ДУБІНСЬКИЙ ПОЯСНИВ, ЗВІДКИ В ЙОГО РОДИНИ 24 КВАРТИРИ ТА 17 АВТІВОК [Архівовано 4 січня 2020 у Wayback Machine.], ТСН, 12 листопада 2019
  135. ↑ Від кнопкодавства до зґвалтування: найгучніші скандали депутатів "Слуги народу". BBC News Україна (укр.). Процитовано 27 березня 2023.
  136. ↑ Родина депутата Дубінського володіє 24 квартирами та 17 машинами, які зароблені «талантом» — Bihus.info [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.], Громадське, Павло Калашник, 11 листопада, 2019
  137. ↑ Дубінський: Я не журналіст і мої прибутки поза політикою. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  138. ↑ Офіс генпрокурора відкрив 2 провадження щодо фігуранта розслідувань Bihus.Info нардепа Дубінського. Bihus.Info (укр.). 19 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  139. ↑ Недекларування, легалізація і несплата податків: ЦПК звернувся до Венедіктової для відкриття справи проти Дубінського. Центр Протидії Корупції (uk-UA) . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 2 березня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дубінський_Олександр_Анатолійович&oldid=42127732