Кучер Олексій Володимирович — Вікіпедія

Олексій Володимирович Кучер
Олексій Володимирович Кучер
Олексій Володимирович Кучер
Голова Державної регуляторної служби України
Нині на посаді
На посаді з 14 січня 2021
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль
Попередник Ксенія Ляпіна
Голова Харківської обласної державної адміністрації
5 листопада 2019[1] — 27 листопада 2020
Прем'єр-міністр Олексій Гончарук
Денис Шмигаль
Попередник Юлія Світлична[2]
Наступник Айна Тимчук
Народився 23 березня 1985(1985-03-23) (39 років)
с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область, УРСР
Відомий як політик, адвокат
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Педагогічний університет імені Г. Сковороди
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія Слуга народу
У шлюбі з Вікторія Кучер
Діти 3: Амелія, Стефанія, Мирон
Професія адвокат
політик
Олексій Володимирович Кучер на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 3 грудня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Олексій Володимирович Кучер (нар. 23 березня 1985, с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область) — український адвокат, політик. Народний депутат України 9-го скл[3][4]. Голова Харківської ОДА (з 5 листопада 2019 по 27 листопада 2020). Голова Державної регуляторної служби України (з 14 січня 2021 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди (спеціальність «Фізичне виховання»), Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (спеціальність «Правознавство»). Адвокатську ліцензію отримав у 2011 році. Викладач у Вищій школі адвокатури.[5]

Кучер працював у суді та прокуратурі, займався адвокатською практикою. Спеціалізується на кримінальних справах. Був адвокатом Володимира Литвина, якого підозрювали у «справі рюкзаків». Захищав суддю Дзержинського райсуду Сергія Лазюка.[6]

На виборах 2019 балотувався у народні депутати за одномандатним округом від партії Слуга народу (в.о. № 179, м. Лозова, Зачепилівський, Кегичівський, Красноградський, Лозівський, Сахновщинський райони).[7] Отримав 50,61 % голосів.[8]

На час виборів був адвокатом, жив у Харкові. Безпартійний[9].

Політика[ред. | ред. код]

Депутат[ред. | ред. код]

Обравшись до парламенту, увійшов до складу Комітету ВРУ з питань правової політики[10], очоливши підкомітет з питань організації та діяльності адвокатури, органів надання правової допомоги.

Керівник міжфракційного депутатського об'єднання «Слобожанщина»[11].

Керівник Харківської ОДА та депутат міськради[ред. | ред. код]

Кучер, направивши декларацію в НАЗК, підтвердив непідтверджені до цього дані, що він претендує на посаду голови Харківської ОДА[12].

20 жовтня 2019 року Кабінет Міністрів України ухвалив низку кадрових рішень, зокрема погодивши призначення Кучера Головою Харківської ОДА.[13]

Кандидат у міські голови Харкова від партії «Слуга народу» на виборах в жовтні 2020 року, на яких посів 3 місце[14].

На місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Олексій Кучер був обраний депутатом Харківської міської ради восьмого скликання за списком президентської партії «Слуга народу»[15].

25 листопада 2020 року Кабінет Міністрів України узгодив звільнення голови Харківської ОДА Олексія Кучера.[16]

Невдовзі після звільнення з посади голови ХОДА Олексій Кучер заявив, що залишається в харківських політичних процесах, але при цьому розглядає «ряд запропонованих можливостей бути корисним Президентові в Києві»[17].

Голова Державної регуляторної служби України[ред. | ред. код]

13 січня 2021 р. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль підписав Розпорядження КМУ № 12-р Про призначення Кучера О. В. Головою Державної регуляторної служби України з 14 січня 2021 р. шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину[18].

Після призначення Головою ДРС у січні 2021 року достроково склав повноваження депутата Харківської міської ради[19].

Розпорядженням КМУ від 11 жовтня 2021 року № 1230-р з 13 жовтня 2021 року призначений Головою Державної регуляторної служби України строком на п'ять років, за результатами проходження конкурсного відбору.

Статки[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією кандидата на посаду голови ХОДА, яку було опубліковано 8 жовтня на сайті НАЗК, родина Кучерів має три квартири у Харкові та дві земельні ділянки і будинок у області. Також Олексій Кучер має у власності земельну ділянку понад 6 гектарів в рідній Херсонській області, а його дружина будує житловий будинок у Люботині Харківської області.[20]

У родини Кучер є два годинники Rolex. У власності родини також є 5 автівок, зокрема, Lexus NX 200T, придбаний у 2018 році.

Олексій Кучер володіє 11 акціями ПрАТ «Миколаївцемент», та 10 % ТОВ "Юридична компанія «Дартлі Груп».

Щодо грошових активів родини, то Олексій Кучер задекларував 77 біткойнів на суму $299,2 тис., а також заощадження на суму 87 тис. доларів. Дружина Вікторія Кучер заощадила 205 тис. доларів.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, має двох доньок та сина — Амелію, Стефанію та Мирона[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 5 листопада 2019 року № 806/2019 «Про призначення О.Кучера головою Харківської обласної державної адміністрації»
  2. Указ Президента України від 5 листопада 2019 року № 805/2019 «Про звільнення Ю. Світличної з посади голови Харківської обласної державної адміністрації»
  3. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 179 [Архівовано 12 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  4. «Слуга народу» забрала 12 мандатів у Харківській області [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.] Українські новини (26 липня 2019)
  5. Кандидати у депутати від партії «Слуга Народу» в мажоритарних округах [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  6. Кабмин согласовал кандидатуры пяти новых губернаторов. kp.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  7. «Слуга народу» представила мажоритарників у 23 областях і Києві [Архівовано 10 вересня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (21 червня 2019)
  8. Понад 50%. Кучер здолав Чернова в окрузі №179. www.mediaport.ua (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
  9. Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 12 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  10. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  11. Алексей Кучер - парень из деревни, которого прочат в губернаторы Харьковщины. Главное™. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019.
  12. Нардеп від "Слуги народу" претендує на посаду голови Харківської ОДА. gordonua.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  13. Кабінет Міністрів України - Уряд затвердив Державну програму розвитку українських Карпат до 2022 року та ухвалив низку кадрових рішень. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  14. Кандидат у мери Харкова від "Слуги народу": що відомо про Олексія Кучера. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  15. Кого обрали до Харківської міськради у 2020 році: прізвища. Суспільне (ua) . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  16. Уряд узгодив звільнення голів Закарпатської та Харківської ОДА. Слово і Діло (ua) . Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 26 вересня 2020.
  17. Ексголова Харківської ОДА Кучер розглядає пропозиції роботи в Києві. Укрінформ (ua) . Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  18. Головою Державної регуляторної служби України призначений Олексій Кучер. ДРС (ua) . Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  19. У Харківській міськраді - новий депутат. city.kharkov (ua) . Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  20. Перегляд декларації | Олексій Кучер. public.nazk.gov.ua. ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  21. Декларації: Кучер Олексій Володимирович від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]