Гузь Ігор Володимирович — Вікіпедія

Гузь Ігор Володимирович
Народився 11 січня 1982(1982-01-11) (42 роки)
Луцьк, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність політик
Alma mater Волинський національний університет імені Лесі Українки
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України, заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[1] і народний депутат України
Партія незалежний політик
Нагороди
Сайт guz.in.ua
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гузь.
Народний депутат України Україна
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
Народний депутат України Україна
9-го скликання
За майбутнє 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

І́гор Володи́мирович Гу́зь (нар. 11 січня 1982, Луцьк, Волинська область) — український політик. Народний депутат України VIII та IX скликань. Член тимчасової слідчої комісії ВРУ з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України (з 19 травня 2021).[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Луцьку. Родина по материнській лінії походить з села Свірже, що на Холмщині, по батьківській лінії — з села Смідин Старовижівського району Волинської області. Закінчив загальноосвітню школу № 19 у Луцьку. Випускник Волинського державного університету ім. Лесі Українки.

2001 — співкоординатор Волинського відділення комітету «За правду!». 9 березня 2001 року став учасником акції «Україна без Кучми», брав участь у штурмі міліцейського кордону, що охороняв Кучму поблизу головного корпусу КНУ ім. Шевченка[3]. За це разом із іншими студентами їх побив і затримав «Беркут».[4] Відбув у СІЗО кілька діб. Загалом після акції Гузь пройшов близько 10 допитів СБУ, МВС, Генпрокуратури.

15 березня 2018 року у Верховній Раді з соратниками вимагав прийняття парламентом постанови щодо реабілітації 17 активістів, яких засудили за вказівкою президента Кучми.[5]

Акція «Чорнобильський шлях»[ред. | ред. код]

26 березня 2005 року з членами «Національного альянсу» виступав за повалення режиму Лукашенка[6]. Акцію протесту придушив білоруський ОМОН, Ігоря було заарештовано у Мінському СІЗО.[7] Всіх представників «Національного альянсу» депортували із Білорусі на 5 років.

«Національний альянс» під час протестів у Білорусі (2005)

Місцеве самоврядування[ред. | ред. код]

2002 року, на третьому курсі навчання у ВДУ, став депутатом Луцької міськради від округу № 44 від виборчого блоку В. Ющенка "Наша Україна".

З 2007 по 2011 рік — радник Луцького міського голови[8], начальник відділу у справах сім'ї та молоді Луцької міської ради[9].

У 2006 році став депутатом Волинської облради. 2010 — депутат Волинської облради[10].

20 лютого 2014 року був обраний на посаду заступника голови Волинської обласної ради.

Євромайдан[ред. | ред. код]

Виступав одним із координаторів луцького Євромайдану[11].

25 грудня 2013 року Луцький міський районний суд ухвалив арешт для Гузя на 60 днів із застосуванням електронного браслета[12]. 30 грудня Апеляційний суд Волинської області ухвалив рішення про пом'якшення міри запобіжного заходу.

Парламентські вибори[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 2012 був кандидатом від партії «Батьківщина» по одномандатному виборчому округу № 21 (Ковель, Ковельський, Ратнівський, Старовижівський, Шацький райони) і здобув 36,39 % голосів виборців, поступившись Степану Івахіву.

На парламентських виборах 2014 року був кандидатом в депутати по одномандатному виборчому округу № 19 від Народного фронту (Нововолинськ, Володимир-Волинський, Іваничівський, Любомльський, Володимир-Волинський райони) та переміг, отримавши 30,69 % (27 243) голосів[13].

2019 року балотувався на позачергових виборах до Верховної Ради в мажоритарному окрузі № 19 як самовисуванець.[14][15] Отримав 59,69 %[16].

У парламенті став заступником голови Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Член депутатської групи «За майбутнє», делегат від України у Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС).

Верховна Рада[ред. | ред. код]

Заступник голови комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування у ВРУ IX скл. (з 29 серпня 2019 року)[17].

Співголова депутатської групи з міжпарламентських зв'язків із Литвою[18].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Належав до Молодіжного націоналістичного конгресу, з 2001 по 2005 рік був головою волинської організації, з 2002 по 2005 рік був заступником голови всеукраїнської організації.

22 квітня 2015 року заснував Фонд Гузя «Прибужжя», який діє на території Іваничівського, Володимир-Волинського, Любомльського районів та Нововолинська та Володимира-Волинського.

У січні 2005 року став засновником громадського руху «Національного альянсу»

11 квітня 2016 року з ініціативи народного депутата Ігоря Гузя розпочала свою роботу Асоціація місцевого самоврядування Прибужжя. Головна мета Асоціації — сприяння активному втіленню реформи децентралізації, а також активізація міжнародної співпраці українських органів місцевого самоврядування з різними іноземними громадами.

У 2007 році вперше ініціював проведення фестивалю «Бандерштат».[19][20] Це безалкогольний сімейний патріотичний фест, єдиний триденний музичний фестиваль в Україні, який у 2019-му відбувся 13 раз поспіль. 2019 року фестиваль відвідали 2213 учасників бойових дій безплатно[21][22]

2017 року започаткував дводенний історико-культурний фестиваль «Княжий» на території села Заріччя Володимир-Волинського району.[23][24] Захід покликаний відродити туристичний потенціал краю, пропагувати музику, літературні гутірки, реконструювати княжу епоху, тогочасну культуру, ремесла, побут. Також за рішенням організаторів він вільний від алкоголю та спрямований на пропаганду здорового способу життя.

2017 року з ініціативи Гузя вперше на Волинському Поліссі стартували змагання з кростріатлону — «Polissia Challenge Cup 2017».[25]

Відгуки[ред. | ред. код]

За даними ЗМІ займався підкупом виборців, роздаючи медичне обладнання[26]. Також його благодійний фонд «Прибужжя» став спонсором концерту на День міста Любомль Волинської області[27][27][28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=7362
  2. ↑ Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України: Постанова Верховної Ради України; Склад колегіального органу від 19.05.2021 № 1454-IX. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  3. ↑ 9 березня 2001 року: спогади активіста. Історична правда. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 26 березня 2018.
  4. ↑ 2001: масові сутички з міліцією - апофеоз “України без Кучми”. ВІДЕО. Історична правда. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  5. ↑ Ігор Гузь - офіційна сторінка. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 26 березня 2018.
  6. ↑ У Мінську почалися масові акції протесту проти Лукашенка. Світ (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  7. ↑ Учасники мітингу в Мінську засуджені до адміністративного арешту, 28 березня 2005. Світ (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  8. ↑ Гузь Ігор Володимирович — АГРОПОЛІТ. agropolit.com. 29 липня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
  9. ↑ Довідка: Гузь Ігор Володимирович. dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
  10. ↑ Гузь Ігор Володимирович | Біографія | Доходи | Майно | Центр журналістських розслідувань «Сила правди». sylapravdy.com (укр.). 30 січня 2021. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
  11. ↑ Гузю вручили підозру та викликали до міліції. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 7 січня 2015.
  12. ↑ Депутата Волинської облради взяли під домашній арешт через перевернуті портрети Януковича [Архівовано 5 серпня 2014 у Wayback Machine.].
  13. ↑ Результати голосування у виборчому окрузі № 19:. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
  14. ↑ Ігор Гузь знову балотуватиметься у нардепи | БУГ — bug.org.ua. БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (укр.). 30 травня 2019. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
  15. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 12 травня 2021.
  16. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 12 травня 2021.
  17. ↑ Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  18. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 12 травня 2021.
  19. ↑ «Бандерштат» - це частина мого життя», - Ігор Гузь про фест, який б’є рекорди. Волинські новини. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  20. ↑ 10 причин відвідати фестиваль | Бандерштат 2017 — фестиваль українського духу. 4-6 серпня — Рованці (Луцьк). Купити квитки на Бандерштат. Бандерштат 2017 — фестиваль українського духу (укр.). 30 травня 2017. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  21. ↑ Бандерштат-2019 у цифрах | Бандерштат 2020 — фестиваль українського духу. 7-9 серпня — Луцьк. Купити квитки на Бандерштат. Бандерштат 2019 — фестиваль українського духу (укр.). 7 серпня 2019. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 12 травня 2021.
  22. ↑ З України видворили журналістку РФ, яка знімала сюжет про «Бандерштат». Волинські новини. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  23. ↑ Вперше на Волині відбудеться фестиваль «Княжий». Волинські новини. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  24. ↑ Фестиваль "Княжий" - Волинь унікальна. Волинь унікальна (ua) . Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  25. ↑ Вперше на Волинському Поліссі - змагання з крос-тріатлону. ОНОВЛЕНО. Волинські новини. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  26. ↑ 20 мільйонів Палиці та благодійні фонди: “гречка” від волинських політиків в умовах пандемії. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
  27. ↑ а б Подарунки, привітання, дискотеки: на Волині активізувалась робота фондів чинних нардепів та кандидатів. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua) . Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
  28. ↑ Волинь: На Дні медпрацівника «пропіарились» можливі кандидати в нардепи. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua) . Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гузь_Ігор_Володимирович&oldid=42168794