Потураєв Микита Русланович — Вікіпедія

Микита Потураєв
Народився 4 вересня 1970(1970-09-04) (53 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий ступінь кандидат політичних наук
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України
Партія Слуга народу
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Микита Русланович Потураєв (4 вересня 1970(1970-09-04), Дніпро) — український політик, експерт з комунікацій, політичного і медіа-консалтингу. Народний депутат України IX скл., голова Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики (із 17 червня 2020 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Онук радянського, українського ученого-механіка, академіка АН УРСР Потураєва Валентина Микитовича.

У 1992 році закінчив філологічний факультет Дніпровського національного університету за спеціальністю «Англійська мова та література». Кандидат політичних наук.

Є співзасновником громадської організації «Квантум фьючер лаб». Працював на керівних посадах у медіахолдингу Stalight Media, був директором «Фокус Медіа». Раніше обіймав посаду першого заступника голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення[1].

Радник президента Зеленського з політичних питань[2].

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу», обраний на 2019 року, № 97 у списку[3]. На час виборів: директор ТОВ «Фокус Медіа», безпартійний. Проживає в місті Дніпро[4].

Заступник голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики (з 29 серпня 2019 року)[5], голова підкомітету з питань інформаційної політики.

Трудовий шлях[ред. | ред. код]

  • З 1990 — в молодіжній редакції Дніпропетровської обласної телерадіокомпанії.
  • З 1992 — редактор ТО «Відеофільм» Дніпропетровської ОДТРК.
  • 1993—1994 — редактор редакції інформації, зав. відділу економіки програм, Дніпропетровська міська студія телебачення.
  • 1994—1995 — заступник голови департаменту зв'язків зі ЗМІ, Дніпропетровський бізнес-центр «Комінфо».
  • 1995—1996 — головний редактор редакції інформації, головний редактор редакції програм на замовлення УТ-1, телекомпанія «Приват ТБ Дніпро».
  • 1996 — автор і ведучий телевізійних програм, телекомпанія «Дніпровий град», 11 канал.
  • 1996—1997 — викладач катедри журналістики факультету систем і засобів масової інформації та комунікації, Дніпропетровський державний університет.
  • 1997—1998 — голова департаменту зв'язків із громадськістю, ФПК «Єдині енергетичні системи України».
  • 1998 — керівник політичних і виборчих проєктів, Центр сприяння розвитку місцевого самоврядування і громадських зв'язків «Третій сектор».
  • 1998—1999 — керівник і продюсер проєктів, Рекламно-інформаційна агенція «Інститут інформації».
  • 1999—2000 — випусковий редактор, автор і ведучий програм, телекомпанія «Вуличне телебачення».
  • 2000—2001 — член, перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення[6].
  • з 2019 — радник президента України Зеленського.
  • з 2019 — народний депутат України IX скликання.
  • з 2020 — голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

2 листопада 2021 задекларував купівлю автомобіля «Subaru Forester» за 1,1 млн грн[7].

Погляди[ред. | ред. код]

2015 року в зламаному листуванні Суркова з російською агентурою Потураєв фігурує як «точка входа» — особа, яка може становити інтерес для Кремля та просувати в Україні російські інтереси, вказано, що з ним проведено попередні розмови про проблему проросійської позиції в Україні, і ця тема викликала у нього інтерес, він зацікавлений у співпраці й готовий запропонувати ідеї та проєкти[8].

На посаді голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Потураєв неодноразово відзначився просуванням антиукраїнських ініціатив[9][10][11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Потураєв Микита Русланович [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.] static.rada.gov.ua
  2. У Зеленського знають, що робити з каналами з орбіти Медведчука [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (26 липня 2019)
  3. Партія «Слуга народу» обновила список кандидатів [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] РБК-Україна (13.06.2019)
  4. Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  5. Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019. 
  6. Постанова Верховної Ради України від 18 травня 2000 року № 1721-III «Про призначення членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Потураєва М.Р.»
  7. Потураєв купив новий Subaru Forester за дві річні зарплати [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.].
  8. Взлом почты Суркова: кого советовали Кремлю для работы с общественным мнением в Украине
  9. «Вбивця мови». Двори у центрі Києва обклеєні фотографіями «слуг» «Главком»
  10. Нардепи просувають антиукраїнський закон «Про медіа»
  11. Вбивця мови: у Києві розклеїли листівки зі «слугами народу». «Україна молода»

Посилання[ред. | ред. код]