French
DeutschБакумов Олександр Сергійович — Вікіпедія
| Олександр Сергійович Бакумов | |
|---|---|
 Олександр Бакумов | |
| Народився | 25 квітня 1989 (34 роки) м. Харків |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик юрист викладач університету |
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук |
| Вчене звання | доцент |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Посада | народний депутат України |
| Військове звання | майор |
| Партія | Слуга народу |
| Нагороди |    |
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 9-го скликання | |||
| Слуга народу | 29 серпня 2019 | — | |
| | |||
Олександр Сергійович Бакумов (нар. 25 квітня 1989, м. Харків) — український юрист, політик[1]. Народний депутат України 9-го скликання[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
У 2005 році закінчив Харківський ліцей мистецтв № 133, нагороджений срібною медаллю «За досягнення в навчанні».
У 2010 закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (спеціальність «Правознавство») та здобув кваліфікацію юриста (магістр права). У 2011 з відзнакою закінчив Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, вивчав фінанси та історію.
За визначні успіхи в навчанні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. призначалася академічна стипендія Кабінету міністрів України[3].
У грудні 2012 року закінчив аспірантуру (денної форми навчання) Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», достроково захистивши дисертацію на тему: «Конституційне право громадян України на участь у виборах і референдумах та проблеми його реалізації».
За визначні успіхи в навчанні в аспірантурі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 призначалася академічна стипендія Кабінету Міністрів України[4].
У 2017 році з відзнакою закінчив магістратуру історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за напрямом підготовки «Історія» та здобув кваліфікацію «історик, викладач історії та суспільно-політичних дисциплін».
У травні 2021 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук.
Тема наукового дослідження — «Інституціоналізація відповідальності держави: теоретичні та конституційно-правові аспекти».
Робота захищена під науковим консультуванням знаного українського вченого-конституціоналіста, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН України, проректора Національного юридичного університета імені Ярослава Мудрого – Юрія Григоровича Барабаша.
Наукове дослідження виконане та захищене за двома спеціальностями: 12.00.01 теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень та 12.00.02 конституційне право, муніципальне право.
Захист проходив 15 травня 2021 року в Інституті держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України.
Військова служба[ред. | ред. код]
Проходив військову службу за призовом під час четвертої хвилі мобілізації у лавах Державної прикордонної служби України. Брав участь у бойових діях на Донбасі.
Військове звання — майор.
Професійна кар'єра[ред. | ред. код]
- Грудень 2012 року — 2015 рік — асистент кафедри конституційного права України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»;
- 2015 рік — військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період у лавах Державної прикордонної служби України;
- 2016—2018 рік — доцент кафедри конституційного і міжнародного права факультету № 4 Харківського національного університету внутрішніх справ;
- З 2017 року вів адвокатську діяльність.
- З листопада 2018 року працював проректором Харківського національного університету внутрішніх справ.
Науковий ступінь — доктор юридичних наук. Вчене звання — доцент.
Олександр Бакумов є членом Ради Харківської обласної організації Союзу юристів України.
З липня 2019 — народний депутат Верховної Ради України IX скликання. На виборах у виборчому окрузі № 173 (Основ'янський район, частина Слобідського району м. Харкова) набрав 45,92 % голосів.
Член Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.
З 4 вересня 2019 року по 3 листопада 2021 року - працював головою підкомітету з питань кримінального законодавства та протидії злочинності. З 30 червня 2022 року - обраний головою підкомітету з питань кримінального законодавства, воєнних злочинів та кримінологічної діяльності.
3 1 липня 2022 року - обраний головою Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України. (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/2351-20#Text)
За даними ЗМІ, під час карантину у 2020 році гречкосіяв, передавав засоби індивідуального захисту[5].
Особисте життя[ред. | ред. код]
З 30 травня 2013-го по 1 червня 2020 року був одружений на Карині Бакумовій (дівоче прізвище Скоробагач). Під час подружнього життя у пари з'явилися син Ярослав та донька Кароліна[6].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ступеня;[джерело?]
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- Відзнака Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України нагрудний знак «Учасник АТО»;
- Подяка Харківського міського голови;
- диплом переможця XVIII обласного конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» у номінації «За шляхетний приклад служіння українському народові».
Критика[ред. | ред. код]
Співініціатор законопроєкту №7351. Законопроєкт оцінений у ЗМІ як спроба відновити смертну кару в Україні.[7][8][9][10][11]
Але, насамперед, читаючи порівняльну таблицю законопроєкту №7351 розумієш, що стаття 22-1 має три різні частини, які автономні одна від одної (читати Закон - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#top).
Частина перша - права командира в особливий період щодо застосування заходів фізичного впливу щодо військовослужбовців.
Частина друга - застосування зброї в бойовій обстановці щодо військовослужбовців, які вчиняють кримінальне правопорушення та з метою його припинення.
Частина третя - особливості застосування зброї.
У запропонованій редакції частини другої статті 22-1 Закону, згідно з інформацією з порівняльної таблиці проєкту Закону (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39562), прибираються слова "при цьому не заподіюючи смерті військовослужбовцю". Таким чином, у редакції законопроєкту, норма ставала б загальною та потенційно надавала б право командирам в бойовій обстановці застосувати зброю з метою припинення кримінального правопорушення.
Риторика про «право на вбивство» не відповідає дійсності, адже право на застосування зброї не є правом на вбивство. Норми Кримінального кодексу ніхто не скасовував. В жодному профільному Законі, який регулює порядок застосування зброї, наприклад, ЗУ "Про Національну поліцію України" чи ЗУ "Про Державну прикордонну службу України" тощо немає положення «не заподіюючи смерті» особі, адже зброя сама по собі має летальний характер і її застосування не може гарантувати уникнення летального випадку.
Таким чином, законопроєкт №7351 надавав можливості припиняти кримінальне правопорушення, пов'язаного з непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства та яке вчиняється військовослужбовцем в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці, з метою затримання такого військовослужбовця.
Авторами закону також виступили депутати «Слуги народу» Безугла М.В., Мазурашу Г.Г. та Федієнко О.П.. За інформацією видання «Лівий Берег», (повна картка законопроєкту стала недоступна після відкликання, а авторський колектив "змінився" 24 травня без пояснення причин) співініціаторами виступили інші представники партії Слуги народу — Аліксійчук О. В., Гривко С.Д., Третьякова Г.М., Войцехівський В.О..[10][12] Законопроєктом пропонувалось прибрати рядок «не призводячи до смерті військовослужбовця» із cт.22-1 «Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Законопроєкт пройшов профільну раду, зазнав значної критики у соцмережах та ЗМІ та був без пояснень відкликаний, згодом, 24 травня, без пояснень причин, у законопроєкту змінився авторський колектив, а партія відмовилась коментувати законопроєкт.[12][13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Слуга народу» забрала 12 мандатів у Харківській області [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.] Українські новини (26 липня 2019)
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 173 [Архівовано 15 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
- ↑ «СПИСОК студентів вищих навчальних закладів, яким призначено академічну стипендію Кабінету Міністрів України на I семестр 2008/09 навчального року.» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.], www.kmu.gov.ua
- ↑ «РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 22 серпня 2012 р. № 602-р Про призначення академічної стипендії Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.], www.kmu.gov.ua
- ↑ Карантинне гречкосійство політиків на Харківщині. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
- ↑ У Харкові нардеп із партії Зеленського розлучився з донькою кандидата від ОПЗЖ, – ЗМІ. kh.depo.ua (UA) . 27-10-2020. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17.01.2021.
- ↑ Віолетта Орлова (24.05.2022). Командирам можуть дозволити вбивати військових у бойовій обстановці за невиконання наказів. unian.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Три депутати зі "Слуги народу" запропонували дозволити офіцерам розстрілювати солдатів без суду, а потім відкликали законопроект. delo.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Депутатка запропонувала смертну кару для українських військовослужбовців: законопроєкт. radiotrek.rv.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ а б Скандальний законопроект про розстріл дезертирів відкликали з Ради. unian.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Проект Закону про внесення зміни до статті 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо забезпечення можливості припинення кримінальних правопорушень в умовах особливого періоду. rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ а б Анна Стешенко, Ірина Гамалій (24 травня 2022). З Верховної Ради відкликали законопроєкт про розстріл дезертирів. lb.ua. Архів оригіналу за 25.05.2022.
- ↑ Скандальний законопроєкт "Слуг" про розстріл дезертирів відкликали з ВР після хвилі обурення в мережі. 5.ua.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 15 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Керівництво [Архівовано 15 серпня 2019 у Wayback Machine.] univd.edu.ua
|
