Тищенко Микола Миколайович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тищенко.
Микола Миколайович Тищенко
Народний депутат України
Нині на посаді
На посаді з 29 серпня 2019
Народився 17 травня 1972(1972-05-17) (51 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як ресторатор, телеведучий, спортсмен, політик
Країна СРСР і Україна
Національність українець
Alma mater Київський національний університет будівництва і архітектури
Політична партія Слуга народу
Батько Микола Петрович Тищенко
У шлюбі з Алла Барановська (з 2016)
Діти Данило Тищенко (2005), Давид Тищенко (2017)
Звання
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Микола Миколайович Тищенко на сайті Верховної Ради
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Мико́ла Микола́йович Ти́щенко (нар. 17 травня 1972 року, Київ, УРСР) — проросійський український політик, громадський діяч, ресторатор, телеведучий. Народний депутат України 9-го скликання від 219-го виборчого округу. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури[1]. Колишній заступник голови депутатської фракції «Слуга народу»[2]. Звільнений з посади заступника голови фракції «Слуга народу» та виключений з партії[3][4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1972 року у місті Києві, українець. Навчався в спеціалізованій школі № 194 «Перспектива» (Оболонський район), закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю інженер-механік, там же закінчив військову кафедру. Майстер спорту України з дзюдо.

Ресторатор[ред. | ред. код]

Займається ресторанним бізнесом з 1998 року[5]. Є власником мережі столичних ресторанів «Наша карта» («Велюр», «Рішельє», «Сейф», «Тургенєв», «Вулик», суші-бар «Пушистый», «Olmeca Plage», «Три вилки») заснованої 2007 року. Співзасновник ГО «Гільдія рестораторів і підприємств громадського харчування».

Телебачення[ред. | ред. код]

Брав участь у телепроєктах «Ігри патріотів», «Форт Байяр», «Володар гори»; «Битва українських міст», в якому очолив команду міста Києва, (березень 2010 року, телеканал «Інтер»); «МастерШеф», на «СТБ», входив до складу журі; «МастерШеф-2», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-3», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-4», на «СТБ», входить до складу журі.

У квітні 2016 року Тищенко покинув «МастерШеф» після 6 років ефірів.[6]

У 2017 році стає ведучим програми «Ревізор» на Новому каналі.[7]

Зі серпня 2018 року є учасником шоу «Танці із зірками» на 1+1.

Політика[ред. | ред. код]

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (виборчий округ № 219, частина Святошинського району м. Києва)[8], де був позначений як генеральний директор ТОВ «ВКФ „РИМІД“»[9].

Підтримку рестораторові надавала партія «Слуга народу». У результаті Тищенку вдалося обійти Олександра Третьякова з партії «Європейська солідарність» і перемогти на 219 окрузі[10].

Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Саудівською Аравією, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Державою Катар.

Очолював Київської міської організації партії «Слуга народу»[11]. У березні 2021 обраний головою Закарпатської обласної організації партії «Слуга Народу»[12]. 19 липня 2022 року голова Політичної партії «Слуга Народу» Олена Шуляк своїм розпорядженням достроково припинила повноваження голови Закарпатської обласної організації партії Миколи Тищенка[13].

26 січня 2023 року Тищенка виключили з партії Слуга народу, через його незаконне перебування у Таїланді під час повномасштабного російського вторгнення в Україну[14][15]. Микола згодом заявив, що отримав завдання "розвивати відносини з країнами Азії"[16].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Від початку російсько-української війни Тищенко декларував активну волонтерську діяльність та збори грошей для ЗСУ. Провів благодійну вечерю в Парижі, де зібрав 5 млн грн для ЗСУ, передав їх на купівлю автомобілів для захисників Миколаєва.[17][18] За допомогою серії благодійних вечерь Way of Peace в рамках проекту «Кулінарна дипломатія» зібрав кошти на автівки для потреб ЗСУ[19].

Скандали[ред. | ред. код]

Під час парламентських виборів 2019 року ЦВК винесла Тищенку попередження за агітацію в органах влади (Святошинській РДА)[20]. Попри заборону політикам втручатися в освіту, Тищенко взяв участь на лінійках у двох школах Києва, перевірив перебіг ремонтних робіт і завітав ще до одного навчального закладу з ревізією процесу оновлення їдальні[21].

Під час карантину в 2020 році заклад «Велюр», власником якого є Тищенко, продовжував працювати, незважаючи на заборону. Його відвідували депутати, чиновники та бізнесмени[22].

У березні 2021 року Тищенко приїхав разом з іншими депутатами зі Слуги народу до Івано-Франківської області, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотувався до ВРУ на окрузі № 87. Спостерігачі повідомили, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шевченка в сепаратизмі[23].

У червні 2020 року нардеп Гео Лерос передав матеріали в НАБУ щодо схеми розкрадання бюджету на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, де фігурують імена Тищенка та «смотрящого» за Києвом Дениса Комарницького. У жовтні Гео Лерос виклав записи розмов Комарницького і Тищенка, які підтверджують згадану схему[24].

9 вересня 2021 року Тищенко напав на Гео Лероса в Верховній Раді України після критики Зеленського[25][26].

У квітні 2022 році передав на один із блокпостів Святошинського району Києва бронежилети майже 40-річної давності, які не виконували свою захисну функцію[27].

1 серпня 2023 року народний депутат Микола Тищенко звинуватив свого колегу Олега Семінського в відстоюванні інтересів ботоферми, ймовірно повʼязаної з роботою на Росію.[28][29]

"Коли з представниками Національної Поліції ми зайшли до офісу, що ймовірно співпрацює з ФСБ, на захист цієї ботоферми приїхав … сам нардеп Семінський О.В., чия громадська приймальня знаходиться поверхом вище над колл-центром", – заявив Тищенко.

У грудні 2023 року НАЗК розпочало моніторинг способу життя Тищенка[30].

23 лютого 2024 року в ЗМІ з'явилася інформація[31] про те, що Микола Тищенко приховує зв'язки з особами, які працюють зі сраним агресором. Наводимо витяг із тексту: "Усе почалося з того, що ми натрапили на пост в одному з популярних каналів у Telegram, в якому стверджувалося, що кум Миколи Тищенка, Микита Батюк, завдяки своїм зв’язкам з депутатом, отримав імунітет від мобілізації та свободу переміщення світом, у той час коли його батьківщина веде війну за своє існування. Ось цитата з поста: “Кум Тищенка Микита Батюк вирішив, що завдяки зв’язкам з нардепом він також має імунітет від мобілізації. Після початку повномасштабного вторгнення РФ Батюк із дружиною покинули Україну, щоб проводити час на курортах світу. Вони не приховують своїх дій і радісно діляться фотографіями відпочинку на Instagram”."

Так само видання вказує і на зв'язки з рф через маловідомого Микиту Батюка, батько якого працював у "днр": "Однак відповідь на це питання виявилася набагато простішою. Батько Микити Володимировича, Володимир Миколайович Батюк, за даними бази "Миротворця"[32], є головою Спілки промисловців "ДНР" і керівником Спілки підприємців "ДНР"."

Державні нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Микола Петрович Тищенко; мати — Жанна Анатоліївна Тищенко.[34]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  2. ↑ Разумков назвав прізвища голів фракцій Depo.ua (29 серпня 2019)
  3. ↑ Валентина Романенко (26 січня 2023). Тищенка вигнали з партії "Слуга народу". Українська правда.
  4. ↑ Станіслав Погорілов (27 січня 2023). Тищенка виключили з фракції "Слуга народу" — речниця. Українська правда.
  5. ↑ Ресторатор та екс-«Ревізор» Микола Тищенко йде до Ради від «Слуги народу» як мажоритарник
  6. ↑ Ресторатор Николай Тищенко покидает «МастерШеф» после 6 лет эфиров (рос.). Ivetta.ua. 13 квітня 2016.
  7. ↑ Молодий тато Микола Тищенко став новим ведучим «Ревізора»
  8. ↑ Микола Тищенко іде в політику: подробиці Сегодня (12 червня 2019)
  9. ↑ Центральна виборча комісія
  10. ↑ Що відомо про претендентів Слуги народу на керівництво економічними комітетами Верховної Ради. nv.ua. Процитовано 22 листопада 2019.
  11. ↑ Микола Тищенко очолив київський осередок "Слуги народу". Українська правда. 14 червня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  12. ↑ Закарпатську обласну організацію «Слуги Народу» очолить Микола Тищенко. Слуга народу. 24 березня 2021. Процитовано 24 липня 2022.
  13. ↑ Мазуренко Альона (19 липня 2022). Шкодить репутації: Тищенко більше не голова закарпатської "Слуги народу". Українська правда. Процитовано 26 липня 2020.
  14. ↑ Нардепа Миколу Тищенка виключили з партії "Слуга народу", керівник парламентської фракції СН Давид Арахамія звільнив його з посади свого заступника і анонсував виключення з фракції.
  15. ↑ Тищенка виключили з фракції "Слуга народу" після скандалу. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 лютого 2023.
  16. ↑ "Нам було поставлено задачу": Тищенко розповів, навіщо поїхав до Таїланду. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 лютого 2023.
  17. ↑ Микола Тищенко продав гітару із зображеннями облич захисників «Азовсталі» за 1 млн гривень. Гроші підуть на ЗСУ
  18. ↑ Микола Тищенко за 2 години заробив 5 мільйонів гривень для ЗСУ
  19. ↑ Микола Тищенко «привіз» з вечері у Празі 10 автомобілів для ЗСУ
  20. ↑ ЦВК інформує (PDF).
  21. ↑ Новообрані нардепи від столиці та Київщини йдуть шляхом попередників. www.chesno.org (укр.). Процитовано 15 вересня 2021.
  22. ↑ Ресторан нардепа від “Слуги Народу” Тищенка приймає VIP-гостей попри карантинні обмеження. Bihus.Info (укр.). 28 квітня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
  23. ↑ “Мінування”, десант “слуг” і силовики. Де результати виборів на Франківщині?. www.chesno.org (укр.). Процитовано 15 вересня 2021.
  24. ↑ Лерос показав другу частину записів розмов “Тищенка і Комарницького”. Українська правда (укр.). Процитовано 15 вересня 2021.
  25. ↑ У Раді бійка: Тищенко напав на Лероса. pravda.com.ua/ (укр.). Українська Правда. 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  26. ↑ Стало відомо, чому Тищенко напав на Гео Лероса. glavcom.ua (укр.). Главком. 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  27. ↑ Нардеп Тищенко передав столичній ТрО неякісні бронежилети, — ЗМІ
  28. ↑ Тищенко заявив про викриття кол-центру, що передавав дані про роботу ППО, і повʼязав його з депутатом Семінським. Той заперечує (фото). LB.ua. 1 серпня 2023. Процитовано 1 серпня 2023.
  29. ↑ Тищенко "накрив" російську ботоферму у приймальні нардепа від "слуг".
  30. ↑ Марина Баранівська (26 грудня 2023). Після виходу сюжету Bihus.Info про статки Миколи Тищенка НАЗК розпочало перевірку джерел прибутків нардепа. Детектор медіа.
  31. ↑ Євген Мітін (23.02.2024). Микита Батюк – мажор, альфонс чи просто свояк Миколи Тищенка?. 360UA NEWS.
  32. ↑ Пособник боевиков НВФ. Батюк Володимир Миколайович. 14.06.2016.
  33. ↑ Указ Президента України від 2 вересня 2008 року № 788/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  34. ↑ Біографія з офіційного сайту партії Слуга Народу
  35. ↑ Досье: Тищенко Николай Николаевич.
  36. ↑ Николай Тищенко женится на студентке. viva.ua (ru-RU) . Процитовано 18 квітня 2017.
  37. ↑ 45-летний ресторатор Николай Тищенко показал фото новорожденного сына. moirebenok.ua. Процитовано 13 квітня 2018.
  38. ↑ Микола Тищенко підтвердив розлучення з Аллою Барановською та назвав причину.
  39. ↑ Тищенко каже, що у нього з кумом Єрмаком суворі відносини. Українська правда (укр.). Процитовано 21 лютого 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Логотип Вікіцитат Цитати за темою Тищенко Микола Миколайович у Вікіцитатах

Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тищенко_Микола_Миколайович&oldid=42254614