Шкрум Альона Іванівна — Вікіпедія

Шкрум Альона Іванівна
Народилася 2 січня 1988(1988-01-02) (36 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність адвокат, політична діячка, громадська діячка
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна (2011), Кембриджський університет (2012) і Трініті Холd
Членство ВРУ і ВРУ
Посада народний депутат України і народний депутат України
Партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
У шлюбі з Наталуха Дмитро Андрійович
Україна Народний депутат України
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Альо́на Ів́анівна Шкр́ум (2 січня 1988(1988-01-02), Київ) — український політик, юрист, правозахисник, громадський діяч, Народний депутат України VIII і ІХ скликань від партії «Батьківщина», член Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.

Освіта[ред. | ред. код]

2004–2010 — Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка, Факультет міжнародного приватного права, юрист-міжнародник, перекладач-референт із французької мови з відзнакою.

2010–2011 — Університет Пантеон-Сорбонна Париж 1. Магістр з міжнародного економічного права, спеціаліст з права СОТ, комерційного і конкурентного права (захистила дисертацію французькою мовою). Була скарбничим Асоціації студентів міжнародного права Університету Сорбонни.[1]

2011–2012 — Кембриджський університет, факультет права. Коледж Триніті-Голл[en], Спеціаліст з міжнародного права, права інтелектуальної власності, правової філософії. Була членом Студентської ради коледжу.

Стипендіант Inner Temple[en], стажувалася як помічник баристерів. Працювала в судовій системі Британії, брала участь у підготовці в Лондонському суді справ Бориса Березовського проти Романа Абрамовича та Олега Дерипаски проти Михайла Чорного[джерело?].

Професійний досвід[ред. | ред. код]

За фахом — юрист-міжнародник.

2008–2009 — молодший юрист в адвокатському об'єднанні «Волков, Козьяков та Партнери», Київ.

2010–2011 — юрист в асоціації адвокатів «Chevalier Pericard Connesson», Париж.

2012 — помічник адвокатів у асоціації «Inner Temple», помічник судді Пеґдена (Judge Pegden), Лондонського суду Southwark Crown Court[джерело?].

2013 — стажер в офісі депутата Палати громад Канадського парламенту Пітера Джуліана (Peter Julian) за Канадсько-Українською Парламентською Програмою (CUPP)[2].

2014 — адвокаційний експерт в БФ «Право на захист», Київ, ця організація є партнером Управління верховного комісара ООН у справах біженців[джерело?].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Народний депутат VIII скл.[ред. | ред. код]

2014 року була кандидатом у народні депутати від партії «Батьківщина»[3] (№ 5 у списку)[4], потрапила до прохідного списку партії за відкритим конкурсом, як учасник ініціативи «Професійний уряд».

Діяльність[ред. | ред. код]

  • Голова підкомітету з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування[5]
  • Заступник члена Української частини Парламентського комітету асоціації Україна — ЄС.
  • Член комітету Міжпарламентського союзу з питань миру на міжнародної безпеки
  • Співголова групи з міжпарламентських зв'язків із Францією, член груп зі зв'язків з США, Швецією, Британією, Туреччиною, Німеччиною та Мальтою.
  • Член міжфракційних об'єднань «Єврооптимісти», «Рівні можливості», «Без ярликів».

Народний депутат IX скл.[ред. | ред. код]

2019 року — кандидат у народні депутати України за списком партії «Батьківщина» (№ 22 у списку).

Діяльність[ред. | ред. код]

Після повномасштабного вторгнення Росії до України[ред. | ред. код]

Член парламентських делегацій:[ред. | ред. код]

  1. Великої Британії (зустрічі з Прем'єр-міністром Британії Борисом Джонсоном та іншими британськими політиками) 
  2. Франції (зустрічі з Президентом Франції Емманюелем Макроном, Головою Сенату Франції Жераром Ларше, мером міста Париж Анн Ідальго; участь у засідання Асамблеї країн Франкофонії).
  3. Європарламенту в Брюсселі (зустріч із Президенткою Європарламенту Робертою Мецолою, Головою Комітету з прав жінок та гендерної рівності Європарламенту Робертом Бедронєм, спеціальною представницею Генсекретаря НАТО з питань жінок, миру та безпеки Іреною Феллін та іншими).
  4. Всесвітнього економічного форуму в Давосі (виступи у 3 панелях, 1 круглому-столі, 2 закритих заходах, 1 спеціальній дискусії в Українському домі; окремі зустрічі з Президентом Латвії Егілсом Левітсом, прем'єр-міністром Хорватії Андреєм Пленковичем та іншими).
  5. Міжпарламентського Союзу: під час 145-ї Асамблеї організації в Руанді в жовтні 2022 року брала участь в підготовці фінальної резолюції, що засуджує російську агресію проти України; прийняла нагороду Міжпарламентського Союзу для народних депутатів та президії Верховної Ради;[7] під час 146-ї Асамблеї в Бахрейні в березні 2023 року взяла участь у низці зустрічей з державами Глобального Півдня та була одним з організаторів заходу щодо розмінування територій України, участь у якому взяли 25 країн; тоді ж було ухвалено резолюцію щодо захисту цивільного населення в умовах гуманітарної катастрофи в Україні.[8]

Позиція під час війни:[ред. | ред. код]

  • Одна з активістів руху #UnrussiaUN та петиції «Геть РФ із ООН», спрямованих на позбавлення Російської Федерації членства в ООН, яке є нелегетимним з огляду на війну Росії проти України (згідно з статею 4 Статуту ООН) та відсутності процедури вступу країни до організації після розпаду СРСР. Свою позицію висловила в статті в американському журналі TIME, зокрема, зауваживши, що «без відновлення верховенства права, ООН просто повторить долю Ліги Націй, яка зникла як суб'єкт, коли не відреагувала на вторгнення Третього Рейху в Польщу в 1939 році».[9] Також до виключення Росії з ООН закликала у статті, що була опублікована в британському часописі The Scotsman.[10]
  • Брала активну участь в кампанії #bloodytrade, адресованому західним компаніям, що не вийшли з російського ринку після початку повномасштабної війни проти України. Одним із досягнень стало закриття магазинів Decathlon в Росії, у той же час компанії Auchan і Leroy Merlin відмовились покинути РФ. Крім цього, значну увагу приділено питанню невключення російської державної компанії-виробника алмазів АЛРОСА у пакети санкцій Європейського Союзу проти Росії 8 разів поспіль.[11]
  • Стала одним із ініціаторів всесвітньої акції LightUpUkraine, що була проведена 21 грудня 2022 року в низці країн, під час якої було вимкнуто світло на одну годину на святкових локаціях, державних установах, магазинах та оселях звичайних громадян у знак солідарності з українцями, що страждають від російських ударів по критичній інфраструктурі. Акція мала на меті зібрати 10 мільйонів доларів на електрогенератори для українських лікарень.[12]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • Співзасновник Клубу Випускників Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Ардеа Альба», який об'єднує і організовує масові зустрічі випускників Інституту різних спеціальностей і років випуску, таких як Василь Горбаль, Володимир Огризко, Грігол Катамадзе, Борис Тарасюк, Володимир Василенко, Міхеїл Саакашвілі.
  • Директор аналітичного центру «Україна-2020», який об'єднав під час Євромайдану українців-випускників Оксфорда і Кембриджа для написання стратегії реформ в Україні й розробки законопроєктів. Окрім роботи над законопроєктами та роботи учасників Центру в експертних радах та громадських радах міністерств, експерти та студенти вели блог «Україна-2020» у вільній формі «політичних теревеньок».
  • Член громадської організації «Профешенал Гавермент», яка об'єднує українців-випускників провідних університетів світу задля підвищення якості урядування та створенню в Україні найкращого уряду в світі.
  • У червні 2019 року із колегами-депутатами та РПР і ЦППР виграли справу у Конституційному Суді України щодо незаконного обов'язкового декларування для громадських активістів.
  • Член Наглядової Ради Громадського об'єднання «Україна 2030».  
  • Засновниця громадського об'єднання «Кембриджська спільнота України».

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2016 рік — отримала нагороду від видання Kyiv Post «Top 30 under 30».[13]
  • 2016 рік — нагороджена Грамотою Верховної Ради України за вагомий особистий внесок у реформування місцевого самоврядування.
  • 2018 рік — журнал «Новое время» — включив депутатку у «Топ-100 успішних жінок України».[14]
  • За даними Руху Чесно у 2019 році — увійшла в топ-25 найдоброчесніших депутатів Верховної Ради України 8-го скликання.[15]

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ukrainian elections 2012: Another demonstration on how money and fraud can keep hold of power. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  2. ↑ Experience of CUPP Generation // Canada-Ukraine Parliamentary Program Newsletter — Toronto: Canada-Ukraine Parliamentary Program, 2004. — Iss. 1. — P. 10.(англ.)
  3. ↑ Wayback Machine. Українська правда: Життя. 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 13 лютого 2023.
  4. ↑ Парламентські вибори 2014: Кандидати від Батьківщини. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  5. ↑ Депутат Шкрум: "Ухвалення закону про державну службу - історичне рішення" (uk-UA) , процитовано 28 березня 2023
  6. ↑ У Раді створили міжфракційне об'єднання з метою захисту прав тварин. НВ. 12 грудня 2019.
  7. ↑ 145 Асамблея Міжпарламентського Союзу прийняла фінальну Резолюцію, у якій різко засуджується агресія росії проти України. www.rada.gov.ua. Процитовано 22 грудня 2022.
  8. ↑ Підсумковий дайджест роботи української парламентської делегації на 146-ій Асамблеї Міжпарламентського союзу у Бахрейні. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 27 березня 2023.
  9. ↑ Russia Doesn’t Belong in the United Nations. Time (англ.). 24 лютого 2023. Процитовано 27 березня 2023.
  10. ↑ Vasylenko, Lesia; Shkrum, Alyona; Natalukha, Dmytro (24 лютого 2023). Russia's war on Ukraine: United Nations must suspend Russia or it may suffer same fate as League of Nations – Lesia Vasylenko MP, Alyona Shkrum MP and Dmytro Natalukha MP. The Scotsman (англ.).
  11. ↑ Як Європа стала “діамантовим джерелом” Путіна. Українська правда - Блоги. Процитовано 27 березня 2023.
  12. ↑ У найдовшу ніч року, на знак солідарності з Україною, найвідоміші локації світу вимкнули світло. www.rada.gov.ua. Процитовано 27 березня 2023.
  13. ↑ Melkozerova, Veronika (2 грудня 2016). Kyiv Post awards Top 30 Under 30 young leaders - Dec. 02, 2016. Kyiv Post. Процитовано 21 грудня 2022.
  14. ↑ Топ-100 успішних жінок України. nv.ua (укр.). Процитовано 21 грудня 2022.
  15. ↑ ЧЕСНО назвав найбільш та найменш доброчесних нардепів 8 скликання. www.chesno.org (укр.). Процитовано 21 грудня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шкрум Альона Іванівна

Відео та публікації[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шкрум_Альона_Іванівна&oldid=39524428