French
DeutschАбдуллін Олександр Рафкатович — Вікіпедія
| Олександр Рафкатович Абдуллін | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився | 29 червня 1962 (61 рік) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||
| Громадянство |  Україна | |||||
| Національність | татарин | |||||
| Діяльність | політик, журналіст | |||||
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка | |||||
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання | |||||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5], народний депутат України і народний депутат України | |||||
| Партія | Батьківщина | |||||
| Нагороди |
| |||||
Абду́ллін Олекса́ндр Рафка́тович (нар. 29 червня 1962, м. Київ) — український журналіст та політик. Народний депутат України. Заступник голови партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»[6].
Освіта[ред. | ред. код]
1989 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
Володіє англійською та французькою мовами.
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
У 1979 році Абдуллін пішов працювати на київський завод «Точелектроприлад» токарем.
З 1981 по 1983 рік проходив дворічну службу в Радянській армії.
З 1985 по 1987 рік працював кореспондентом газети News from Ukraine. Після цього Олександр Рафкатович обіймав посаду кореспондента, комерційного директора «Робітничої газети».
З 1992 року по 1993 рік Олександр Рафкатович працював директором компанії «Інтертрейд».
Потім протягом двох років до 1995 року був віце-президентом корпорації «Республіка». У 1995–1998 роки — президентом ЗАТ «Інтергаз». Ці структури забезпечували реалізацію бартерної схеми «газ в обмін на продовольство» і мали відношення до Ігоря Бакая.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
У 1998 році Олександр Абдуллін став народним депутатом, пройшовши по Київському виборчому округу № 97.
У 1999 році Абдуллін спільно з Ігорем Бакаєм і Олександром Волковим створили партію «Демократичний союз».
На парламентських виборах 2002 року був обраний народним депутатом України по одномандатному округу № 156 в Рівненській області. За час перебування в парламенті встиг побувати в лавах «Єдиної України», «Європейського вибору», СДПУ (о).
У 2005 році став членом партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».
На парламентських виборах 2006 і 2007 роках проходив у ВР за списками Блоку Юлії Тимошенко.
На парламентських виборах 2012 року став народним депутатом від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» (№ 28 у виборчому списку).
Член Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації.
Починаючи з 2005 року Абдуллін займається питаннями агітації і пропаганди в БЮТ та «Батьківщині».
Кандидат у народні депутати від «Батьківщини», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 11 у списку.[7] Секретар комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики (з 29 серпня 2019 року)[8].
Скандали[ред. | ред. код]
У 2014 році незаконно отримав 2,7 га землі в Пущі-Водиці.[9]
Творчість[ред. | ред. код]
Олександр Абдуллін і журналіст із Хмельницького Петро Воробей 2012 року видали роман, що складається з двох частин: «Заграва» та «Відблиск» (Чернівці: Букрек, 2012. — 488 с. і 480 с.). На прикладі головних героїв — трьох братів Орленків — простежено довгий і звивистий шлях, який пройшли українці в пошуках волі.
Родина[ред. | ред. код]
Одружений. Є дві дочки.
Звання та нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений журналіст України з 1997[10].
- Лауреат премії Спілки журналістів України «Незалежність» у номінації «Журналіст-політик», яка охоплює законодавчу діяльність у Верховній Раді, роботу з пресою як журналіста, причетність до розробки і фінансування спеціальних програм підтримки преси, ветеранів та малозабезпечених.
- Ліквідатор аварії на ЧАЕС.
- Нагороджений Орденами святого рівноапостольного князя Володимира II, I ступеня (УПЦ МП), Почесною грамотою Папи Римського Івана Павла II, медаллю «За заслуги» I ступеня (Спілка ветеранів Афганістану).
- Ордени «За заслуги» III, II ступеня.
- Почесна грамота Верховної Ради України (2005).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ З'їзд опозиції одноголосно підтримав злиття партій Тимошенко і Яценюка. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
- ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 25 червня 2019.
- ↑ Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.
- ↑ Знатные огородники Пущи-Водицы. www.dsnews.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 6 червня 1998 року № 594/98 «Про присвоєння О. Абдулліну почесного звання "Заслужений журналіст України"»
Посилання[ред. | ред. код]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С.» [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Сайт Верховної Ради України [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
