Список журналістів, які загинули під час російсько-української війни — Вікіпедія

Російсько-українська війна
Передумови та причини
Основні теми
Схожі теми
Проєкт і портал
Проєкт • Портал
Див. також: Список журналістів, які загинули в Україні

Щонайменше 13 цивільних журналістів або працівників ЗМІ загинули під час виконання службових обов'язків під час російсько-української війни станом на 2 квітня 2022. З них шестеро росіян, чотири українці, один італієць, один американець та один ірландець.

Початкова хвиля загиблих журналістів сталася на ранніх етапах війни на сході України в 2014 році, починаючи з італійського журналіста Андреа Рокеллі та його перекладача, російського активіста Андрея Миронова. Протягом наступних чотирьох місяців чотири російські журналісти в компанії російських сепаратистських сил були вбиті українським вогнем, а також один український журналіст у інциденті, в якому обидві сторони конфлікту звинувачують одна одну. Дві пари вбивств призвели до судового розгляду: у зв'язку зі смертю Роккеллі та Миронова в Італії судили члена Національної гвардії України Віталія Марківа за нібито замовлення страйку. Його засудили, але пізніше виправдали. Внаслідок загибелі російських журналістів Ігоря Корнелюка та Антона Волошина від мінометного удару в Росії судили полонену льотчицю ЗСУ Надію Савченко за нібито замовник удару. Вона була засуджена і згодом звільнена в результаті обміну полоненими з Україною. Відносини між російськими журналістами та сепаратистськими силами стали предметом суперечок.[1]

Друга хвиля загиблих почалася з повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році. Українець Євгеній Сакун був першим журналістом, загиблим на цьому етапі війни, жертвою російського авіаудару по київській телевежі 1 березня. 2022. Ще трьох журналістів застрелили російські солдати в своїх машинах, у тому числі американський документаліст Брент Рено. Ще один загинув під час обстрілу з боку Росії. Остання смерть журналіста, про яку повідомляється станом на 2 квітня 2022 року, — це смерть українського журналіста Макса Левіна, який пропав безвісти з 13 березня.

Крім того, щонайменше п'ятеро журналістів загинули під час служби в Збройних силах України або російських сепаратистських силах на Донбасі та щонайменше двоє українських журналістів загинули поза межами виконання службових обов'язків.

Цивільні журналісти, які загинули під час виконання службових обов'язків[ред. | ред. код]

Дванадцять із зазначених нижче журналістів і працівників ЗМІ внесені Комітетом захисту журналістів станом на 2 квітня 2022 як загиблі під час російсько-української війни.[2][3] Про смерть тринадцятого Макса Левіна, тіло якого знайшли 2 квітня, широко писали у міжнародних ЗМІ.[4]

Андреа Рокеллі та Андрій Миронов[ред. | ред. код]

Андрій Миронов

Італійський фотожурналіст Андреа Роккеллі та російський журналіст і активіст Андрій Миронов, який був фіксатором і перекладачем Роккеллі,[5][6] були вбиті 24 травня 2014 року поблизу міста Слов'янськ.[5] Двох чоловіків, а також французького репортера Вільяма Роґелона та місцевого водія обстріляли по дорозі до їхньої машини. Роґелон заявив, що тоді їх обстрілювали з 40-60 мінометів.[7][8]

Суд над Віталієм Марківим[ред. | ред. код]

Марків невдовзі після виправдання у смерті Роккеллі та Миронова

У липні 2019 року італійський суд засудив Віталія Марківа, подвійного громадянина Італії та України, офіцера Національної гвардії України, за керівництво удару, в результаті якого загинули Роккеллі та Миронов.[9] Обвинувальний вирок Марківу було скасовано в листопаді 2020 року,[10] рішення, остаточне Верховний касаційний суд у грудні 2021 року.[11]

Ігор Корнелюк та Антон Волошин[ред. | ред. код]

Ігор Корнелюк та Антон Волошин, кореспондент та звукорежисер російської державної телерадіокомпанії ВДТРК відповідно,[12][13] були вражені українськими мінометними снарядами 17 червня 2014 року під час зйомки блокпоста сепаратистів у Металісті Слов'яносербського району. Волошин помер миттєво, а Корнелюк помер того ж дня.[12]

Обидва були посмертно нагороджені російськими орденами за мужність Володимиром Путіним.[14]

Судове провадження щодо Надії Савченко[ред. | ред. код]

Того ж дня сепаратисти захопили в полон льотчицю гелікоптеру Надію Савченко, яку звинуватили в керівництві мінометним ударом.[15] Вона стверджувала, що її схопили за годину до нападу.[16] Савченко була засуджена російським судом 21 березня 2016 року в ході,[17] яку Amnesty International охарактеризувала як «неправильний, глибоко політизований процес».[18] Вона була помилувана Володимиром Путіним у результаті обміну полоненими на двох російських солдатів через два місяці.[19]

У Москві судять Савченко за смерть Корнелюка та Волошина

Анатолій Клян[ред. | ред. код]

Анатолія Кляна, оператора російського Першого каналу, було вбито українськими солдатами під час поїздки з групою протестувальників солдатських матерів 30 червня 2014 року в Донецькій області.[20][21] Поїздка була організована сепаратистами, водій був у камуфляжі.[20] Клян продовжував знімати атаку, доки не став надто слабким.[20]

Андрей Стенін[ред. | ред. код]

Андрей Стенін, російський фотожурналіст і кореспондент кількох російських та міжнародних інформаційних агентств, зник 5 серпня 2014 року, перебуваючи в складі підтримуваних Росією сил у Донецьку.[22] Його смерть була підтверджена 3 вересня 2014 року.[23]

Стенін загинув разом із членами Інформаційного корпусу міліції «ДНР» Сергієм Коренченковим та Андрієм Вячало (див. § Сергій Коренченков і Андрій Вячало). Про їхню смерть було оголошено лише через десять днів після його смерті. Журнал Interpreter, видання Інституту сучасної Росії, припустив, що Росія намагається приховати зв'язок Стеніна з ополченцями.[1] Український журналіст Юрій Бутусов образив Стеніна як замполіта (військово-політичного індоктринатора), а не як журналіста.[1]

Стеніна посмертно нагородив Володимир Путін орденом Мужности.[24]

Сергій Ніколаєв[ред. | ред. код]

Фотокореспондент української газети «Сегодня» Сергій Ніколаєв загинув разом із солдатом Миколою «Танком» Флерком під час обстрілу села Піски 28 лютого 2015 року.[25] Ніколаєв був одягнений у бронежилет з грифом «ПРЕС».[26] Обидві сторони у війні звинувачували одна одну.[27]

Раніше на Ніколаєва напав спецназ «Беркут» під час репортажу про Євромайдан у 2013 році.[26] Після смерті п'ятий президент України Петро Порошенко присвоїв йому звання Героя України.[28]

Євгеній Сакун[ред. | ред. код]

Євгеній Сакун, фотокореспондент українського телеканалу LIVE та кореспондент EFE, загинув у результаті нападу на Київську телевежу 1 березня 2022 року,[29] у результаті якого «Репортери без кордонів» назвали «точний удар» по об'єкту.[30]

Брент Рено[ред. | ред. код]

Брент Рено, журналіст The New York Times і документаліст, лауреат премії Пібоді, був застрелений російськими солдатами на блокпосту в Ірпіні 13 березня 2022 року.[31][32] Рено, відомий своєю роботою з зображенням біженців і депортованихю За словами його колеги Хуана Арредондо,[33] Рено був вбитий, знімаючи евакуацію біженців.[34]

П'єр Закжевський та Олександра Кувшинова[ред. | ред. код]

П'єр «Зак» Закжевський, ірландський фотожурналіст Fox News, і Олександра «Саша» Кувшинова, українська фрілансерка, яка працює з Fox, були вбиті 14 березня 2022 року, коли їхній автомобіль потрапив під обстріл у Горенці Київської області.[35][36] Британський журналіст Бенджамін Хол, також з Fox, був поранений у тому ж нападі.[37]

Закжевський кілька років працював фрілансером, але «зі змішаними почуттями» перейшов до Fox частково тому, що працювати в зонах конфлікту без підтримки медіа-організації було надто небезпечно. Він працював на Fox під час війни в Іраку, війни в Афганістані та громадянської війни в Сирії,[38] а також отримав нагороду Fox «Неоспіваний герой» за роль в евакуації афганських фрілансерів та їхніх сімей після виходу США з Афганістану.[39] Незадовго до смерті він знайшов на вулицях Києва покинуту немовля і привіз його до лікарні.

Кувшинова керувала екіпажами Fox і допомагала в зборі новин.[40]

Оксана Бауліна[ред. | ред. код]

23 березня в Подільському районі Києва внаслідок обстрілу з боку Росії загинула російська журналістка незалежного сайту розслідувань The Insider Оксана Бауліна. Вона знімала місце російського ракетного удару по торговому центру. Під час того ж нападу загинув ще один цивільний.[41]

Оксана Бауліна

Бауліна, яка колись була модним редактором Time Out Moscow, у 2016 році стала активісткою Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального.[42] Вона емігрувала до Польщі незадовго до того, як російський уряд назвав організацію екстремістською.[42] До вторгнення вона проживала у Варшаві, а під час вторгнення повідомляла з Києва та Львова.[41] Її остання робота включала інтерв'ю з російськими військовополоненими, яким вона дозволяла телефонувати додому за допомогою мобільного телефону.[42]

Максим Левін[ред. | ред. код]

Український фотожурналіст LB.ua Максим Левін зник безвісти 13 березня 2022 року і був знайдений мертвим біля села Гута-Межигірська Київської області 1 квітня 2022 року. За даними Генпрокуратури України, він був без зброї та в прес-куртці, коли його смертельно поранили двома пострілами російські військовослужбовці.[43] Левін працював з Reuters, BBC та Associated Press, серед інших інформаційних організацій. Більшість його документальних проектів стосувалися війни в Україні.[44]

Левін зник разом із іншим українським журналістом Олексієм Чернишовим, якого не знайшли, станом на 2 квітня 2022, повідомляє Інститут масової інформації.[4][45]

Мантас Кведаравічюс[ред. | ред. код]

Литовський режисер Мантас Кведаравічюс був убитий 2 квітня 2022 року під час спроби покинути місто Маріуполь, життя якого він документував протягом багатьох років.[46] За словами російського режисера Віталія Манського, Кведаравічус «помер з фотоапаратом в руці». Раніше Кведаравічус працював над документуванням тортур і насильницьких зникнень у російському регіоні Північного Кавказу, а його документальний фільм 2011 року про зруйновану війною Чечні був удостоєний премії Amnesty International.[47]

Фредерік Леклерк-Імхофф[ред. | ред. код]

Журналіст французького каналу BFMTV. Загинув на Луганщині 30 травня 2022 внаслідок російського обстрілу[48].

Богдан Бітік[ред. | ред. код]

Український фіксер італійського видання «Repubblica»[49]

Арман Солдін[ред. | ред. код]

Арман Солдін, французький журналіст. 9 травня 2023 року група разом із загоном українських військових перебувала поблизу міста Часів Яр Донецької області. Солдіна було вбито реактивним снарядом «Град»[50].

Цивільні журналісти, які загинули не під час виконання службових обов'язків[ред. | ред. код]

Щонайменше двоє українських журналістів загинули під час російського вторгнення в Україну 2022 року, коли вони не збирали новини. Вони не входять до списку Комітету захисту журналістів.[51][52]

Ділербек Шакіров[ред. | ред. код]

26 лютого 2022 року Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова[53] повідомила у Facebook про те, що 26 лютого 2022 року в Зеленівці Херсонської області був розстріляний журналіст-фрілансер тижневика «Навколо тебе»[54] Ділербек Шукурович Шакіров.[55][56] Його смерть підтвердив представник Інституту масової інформації;[54] ІМІ зарахував його окремо від журналістів, загиблих під час виконання службових обов'язків.[57] ВВС повідомило заяву Венедиктової, але не підтвердило її самостійно.[58]

Венедіктова розповіла, що Шакіров був членом благодійної організації «Дім надії»; У ІМІ повідомили, що він був у складі сил самооборони Херсона з 2014 по 2015 рік.[54] Венедіктова розповіла, що Шакірова вбили російські солдати, стріляючи з автоматичної зброї з автомобіля.[53][59]

Ігор Гуденко[ред. | ред. код]

Журналіст та блогер Ігор Гуденко загинув у Харкові 26 лютого під час знімання на вулиці Наталії Ужвій, яка розташована в мікрорайонах Північна Салтівка-3 та 4. Ці райони російські військові обстрілювали з «Градів» та «Ураганів» з початку повномасштабного вторгнення. Тіло Гуденка знайшли наступного дня активісти а волонтери, що вирушили на його пошуки. З початку повномаштабного вторгнення Ігор Гуденко фіксував злочини російскої армії[60][61].

Павло Лі[ред. | ред. код]

Павло Лі, український актор театру і кіно, дубляжу, співак, композитор та ведучий телеканалу «Дім», загинув 6 березня 2022 року, їдучи в цивільній машині з іншими волонтерами. Повернувши на одну з вулиць, авто потрапило під обстріл російських солдатів. Загибель Павла розглядається як воєнний злочин, оскільки він був цивільним вологтером, а не військовим[62].

Віктор Дєдов[ред. | ред. код]

Національна спілка журналістів України 23 березня 2022 року повідомила, що 11 березня під час обстрілу житлового будинку в Маріуполі Віктор Дєдов, оператор (Сігма) був убитий у своєму будинку.[63][64] Про це 20 березня у Facebook повідомила Наталія Дєдова.[65] Внаслідок обстрілу також поранено Дєдову та інших членів сім'ї.[66] Подальший обстріл підпалив будівлю та не дозволив родині поховати тіло.[64][67]

Лілія Гумянова[ред. | ред. код]

Журналістка, викладачка журналістики та завідувачка художнього відділу Лівобережного районного будинку дитячої та юнацької творчості. Загинула 19 березня у Маріуполі через обстріл у підвалі дев'ятиповерхівки[68].

Євген Баль[ред. | ред. код]

Євген Баль був капітаном 1 рангу у відставці, радянським та українським журналістом, письменником, членом Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України, лауреатом літературних премій[69][70]. 18 березня 2022 року до будинку Євгена Баля увірвалися російські солдати та провели так званий «обшук», під час якого знайшли фото морського офіцера з українськими морпіхами, членський квиток Національної спілки письменників України та інші «докази фашизму»[71][72]. Полоненого Баля відвезли до катівні в Мангуші[71][72]. У полоні його сильно били протягом трьох днів, проте 21 березня 2022 року відпустили, сказавши: «не воюємо з ветеранами флоту СРСР». Після повернення додому з'ясувалось, що Євген Баль має серйозні травми[71][72]. Від їх наслідків він помер 2 квітня 2022 року у віці 78-ми років[71][72].

Роман Нежиборець[ред. | ред. код]

Відеоінженер чернігівського телеканалу Дитинець. 24 лютого разом з дружиною та семирічним сином переїхав до села Ягідне на Чернігівщині. Російські військові увійшли до села 3 березня, а 5-го числа зайшли до підвалу, де ховався Роман із сім'єю, та забрали телефони всіх присутніх. Пізніше вони повернулися та забрали Романа та вітчима. 9 березня стало відомо про смерть обох чоловіків від розстрілу. За фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством, обласна прокуратура відкрила кримінальне провадження[73].

Зореслав Замойський[ред. | ред. код]

Зореслав Замойський був активістом та журналістом-фрілансером, співпрацював з інтернет-ресурсом «Інформаційний портал» та ресурсом «Громада Приірпіння». Тіло журналіста з ознаками насильницької смерті було виявлено у Бучі на вулиці Богдана Хмельницького[74].

Віра Гирич[ред. | ред. код]

Віра Гірич — журналістка та продюсерка «Радіо Свобода». Під час візиту генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша увечері 28 квітня 2022 відбувся обстріл міста Київ. Будинок Віри вразила російстка ракета у Шевченківському районі столиці. Її тіло знайшли під завалами лише зранку 29 квітня[75].

Наталя Харакоз[ред. | ред. код]

Наталя Харакоз — українська письменниця, журналістка, громадська діячка грецького походження, член Національної спілки журналістів України. Загинула в окупованому Маріуполі весною 2022 року[76]. Про смерть Наталі рідні дізналися від сусідів на початку квітня[77].

Оксана Гайдар[ред. | ред. код]

Оксана Гайдар (псевдонім Руда Пані) — блогерка та журналістка. Останніми роками вона мешкала в Москві, але з початком широкомасштабного вторгнення рф повернулася до України, де мешкала її мама. Оксана Гайдар була відомою під псевдонімом Руда Пані, у своєму Twitter-акаунті публікувала історичні дописи, в яких засуджувала політику росії. Загинула від російських обстрілів у селі Шевченкове Броварського району Київської області. Її тіло, а також тіло її матері Лідії Гайдар, було виявлено 7 квітня 2022 року[78].

Володимир Даценко[ред. | ред. код]

Володимир Даценко — журналіст ГО «Дорожній контроль Вінниця», волонтер та військовослужбовець. Загинув 14 липня 2022 року під час ракетного обстрілу Вінниці. Під час вибуху знаходився поблизу в приватній клініці, куди привіз товариша[79].

Цивільні журналісти, обставини загибилі яких невідомі[ред. | ред. код]

Артем Катела (13.05.1993 — 29.03.2022)[ред. | ред. код]

Керівник медійної служби МБК «Маріуполь». Загинув в заблокованому Маріуполі[80].

Журналісти, які загинули під час захисту України у складі сил оборони України[ред. | ред. код]

Щонайменше троє українців і двоє колаборантів загинули під час служби військових журналістів або військовослужбовців незалежно від їхньої роботи як журналіста. Вони не входять до списку Комітету захисту журналістів.[81][82]

Сергій Коренченков і Андрій Вячало[ред. | ред. код]

5 серпня 2014 р. разом з Андрієм Стеніним зникли кореспонденти «Інформаційного корпусу міліції ДНР» Сергій Коренченков та Андрій Вячало. Через десять днів після того, як тіло Стеніна було знайдено, проросійська газета «Голос Севастополя» повідомила, що останки Коренченкова і В'ячало були знайдені одночасно з його тілом. Ці двоє були одними з перших на місці події після того, як сили міліції збили рейс MH 17 Malaysia Airlines, і журнал The Interpreter припустив, що вони могли знати, які сепаратисти збили авіалайнер.[1]

Олег Задоянчук[ред. | ред. код]

Олег Задоянчук, військовослужбовець 12-го батальйону територіальної оборони, журналіст державного інформаційного агентства Укрінформ, загинув від російської артилерії 4 вересня 2014 року.[83]

Дмитро Лабуткін[ред. | ред. код]

Дмитро Лабуткін, військовий журналіст севастопольського телеканалу «Бриз» до анексії Криму Російською Федерацією, загинув 16 лютого 2015 року під час боїв за Дебальцеве.[84][85]

Сергій Пущенко[ред. | ред. код]

Сергій Пущенко, графік і живописець, культуролог, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки журналістів України, лауреат журналістських премій, волонтера і добровольця ДУК ПС і УДА, учасника ВО «Тризуб»[86]. Загинув у ніч проти 2 березня 2022 року в бою з російською диверсійною групою в місті Васильків Київської області[87].

Віктор Дудар[ред. | ред. код]

Кореспондента львівської газети «Експрес» і добровольця-десантника Віктора Дудара застрелили російські солдати під час боїв в Миколаєві. Про його смерть було оголошено 7 березня 2022 року. На той момент він не працював журналістом; він знову вступив на військову службу 24 лютого, до цього служив на Донбасі з 2014 по 2015 рік. Він був одним із перших українських військових, які загинули під час вторгнення.[88]

Олександр Литкін[ред. | ред. код]

Журналіст «КNК Медіа». З початком масштабного вторгнення РФ на території України вступив до лав територіальної оборони Київщини. Пізніше доєднався до ЗСУ. Загинув 13 березня 2022 в с. Романівка внаслідок обстрілу військовослужбовцями збройних сил рф[89][90].

Олег Якунін[ред. | ред. код]

Олег Якунін — український журналіст, редактор, військовослужбовець, сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно). Працював головним редактором Afisha.zp та misto.zp.ua. Загинув на полі бою 18 березня 2022 року[91].

Юрій Олійник[ред. | ред. код]

Юрій Олійник — 39-річний телеоператор і фотограф зі Львова, працівник 24 каналу і сайту ZAXID.NET. Загинув 23 березня біля Попасної на Луганщині, був бійцем 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Пішов з перших днів повномасштабного вторгнення, був ветераном АТО, воював на Донбасі у 2014—2015 році[92].

Сергій Заїковський[ред. | ред. код]

Сергій Заїковський — історик, перекадач, публіцист. Був редактором «Вістника» молодіжної організації «Авангард». З початком повномасштабного наступу вступив в тероборону Києві. Пізніше, служив у складі протитанкового взводу 1 батальйону ОПСП ЗСУ «АЗОВ». Загинув 24 березня 2022 року в ході контрнаступу української армії, штурму села Лук'янівка, що на лівому березі Києва[93].

Денис Котенко[ред. | ред. код]

Денис Котенко — боєць 3-го окремого батальйону УДА, член політичної партії Національний корпус, співробітник пресслужби Міністерства у справах ветеранів. Загинув 24 березня 2022 року в боях за Київ під час визволення села Лук'янівка на Київщині[94]. Посмертно відзначений орденом «За мужність» III ступеня.

Максим Мединський[ред. | ред. код]

Максим Мединський — журналіст та доброволець, військовослужбовець, лейтенант Збройних Сил України. Зі студентських років працював у друкованих та онлайн-ЗМІ, був прессекретарем Центру досліджень енергетики. У серпні 2014-го пішов на фронт та воював у складі 79-ої окремої аеромобільної бригади. У лютому 2022 року Максим Мединський знову пішов на фронт[17]. Максим Мединський загинув 29 квітня внаслідок обстрілу його роти у бою із загарбниками на Харківщині. Останні роки працював у Департаменті комунікацій Міненерго[39].

Євген Старинець[ред. | ред. код]

Євген Старинець — менеджер філії Суспільне Черкаси 2017—2019 років. З початком російського вторгнення в Україну в 2022 році вступив до лав Черкаської ТРО. Загинув 1 травня 2022 року під час боїв за Попасну Луганської області[95]

Олександр Махов[ред. | ред. код]

Колишній воєнкор медіа-групи «Україна». З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року знову пішов на фронт в складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 4 травня 2022 року при обороні с. Довгеньке, що на Харківщині, внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів.[96] До цього брав участь у бойових діях у 2015 році, служив зенітником та кулеметником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Брав участь в бойових діях під Горлівкою — у Зайцевому та Майорську[97].

Костянтин Кіц[ред. | ред. код]

Костянтин Кіц — відеоператор та фотограф з Луцька, який довгий час працював на ТРК «Аверс». 47-річний Костянтин Кіц загинув 17 травня поблизу населеного пункту Яковлівка Донецької області. До Збройних сил України чоловіка мобілізували 8 березня. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно)[48].

Роман Жук[ред. | ред. код]

Роман Степанович Жук — фотограф, відеограф, волонтер, активіст, військовослужбовець, молодший сержант. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт. Розвідник артилерійського взводу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 26 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу біля м. Оріхів у Запорізькій області[98].

Віталій Дерех[ред. | ред. код]

Віталій Мирославович Дерех — журналіст, митець, військовослужбовець, молодший сержант. Віталій Дерех працював журналістом у виданнях «20 хвилин» і «RIA плюс». З 2014 по липень 2015 року проходив во.вав добровольцем у батальйоні «Айдар» Збройних сил України[99]. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року вступив до 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, де став командиром протитанкового відділення 3-го окремого батальйону спеціального призначення. Брав участь в боях під Києвом, опісля на Луганщині. Загинув 28 травня 2022 року біля м. Попасна Луганської области внаслідок авіаційного удару[100].

Олексій Чубашев[ред. | ред. код]

Олексій Олександрович Чубашев — військовий журналіст, військовослужбовець, майор (посмертно) Головного управління розвідки Міністерства оборони України. З 2019 по 2021 рік був в.о. керівника Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України (очільником «Військового ТБ» та радіостанції «Армія FM»). Загинув 10 червня 2022 року під час захисту міста Сєвєродонецьк[101].

Карім Гуламов[ред. | ред. код]

Абдулкарім Курбаналійович Гуламов — військовослужбовець Збройних сил України, учасник АТО у складі Сил спецоперацій ЗСУ, телеведучий каналу М2. З 2014 служив у 73-му морському центрі спеціальних операцій, у 2018 році став відомим як ведучий Військового хіт-параду на каналі М2[102]. Загинув ввечері 17 липня 2022 року, коли його автомобіль наїхав на міну у селі Зарічне в Херсонській області[103].

Микола Рачок[ред. | ред. код]

Микола Рачок — журналіст видання про авто «InfoCar». З початком повномаштабного вторгнення став добровольцем. Воював у лавах 58-мої окремої мотопіхотної бригади[104]. Загинув 21 липня 2022 року під Покровськом Донецькій області[105].

Олександр Савоченко[ред. | ред. код]

Олександр Володимирович Савоченко — журналіст, офіцер ЗСУ. Працював на СТБ, згодом в інформагентстві «Франс Прес», пізніше на «Суспільному». Робив аналітичні сюжети, зокрема про економіку та політику. З початком повномаштабної ангресії росії вступив добровольцем до 72-гої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Загинув у боях під Бахмутом 27 липня 2022 року[106].

Олексій Юрченко[ред. | ред. код]

Олексій Юрченко — оператор телеканалу «Прямий». Брав участь у боях 2015—2016 років за Мар'їнку і Піски. З початком повномаштабного вторгнення доєднався до 206 батальйону тероборони Києва[107]. Загинув у боях за Балаклію 8 вересня[108].

Дмитро Шиповський[ред. | ред. код]

Дмитро Шиповський — оператор телекомпанії «Приват TV: Харків» та каналу «Аль Джазіра». У 90-ті роки працював оператором у дитячих програмах «Дітвора», «Вечірня казка», «В гостях у Дрьоми». Брав у часть у Революції Гідності. Вступив до лав ЗСУ у березні. Загинув 21 вересня, потрапивши під мінометний обстріл у районі села Дружба Донецької області[109].

Юрій Лелявський[ред. | ред. код]

Юрій Миколайович Лелявський — журналіст та військовий. Працював журналістом інформаційного агентства «Медіа-Стар». У 2014-15 роках висвітлював війну на сході України, двічі — у квітні і липні 2014 року — потрапляв у полон до проросійських бойовиків на Донбасі. Пізніше був головою прес-служби 10 гірсько-штурмової бригади та 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ. Загинув 28 вересня 2022 року в бою під час виконання завдання[110].

Сергій Силкін (1994—2022)[ред. | ред. код]

Звукорежисер ОДТРК «Карпати» з 2013 року. Був журналістом «Суспільне. Івано-Франківськ» з 2017 року по 2021[111]. З початку повномасштабного вторгнення намагався вступити до лав збройних сил, однак через проблеми зі здоров'ям був прийнятим з четвертого разу. Загинув у бою з окупантами, захищаючи Україну неподалік Бахмута Донецької області 17 жовтня 2022-го року під час виконання бойового завдання.[111][112]

Василь Яворський[ред. | ред. код]

Василь Яворський працював режисером на телеканалі «ZIK» з моменту його заснування, а у 2019 звільнився через придбання каналу проросійськими силами, далі працював режисером у ТРК «Перший Західний» та на телеканалі «Еспресо». Із 2014 року займався створенням документальних фільмів та програм про війну. Вступив до 103-ї бригади територіальної оборони ЗСУ у 2021 році, воював на з 2022 на східному напрямку. Загинув 21 жовтня 2022 року[113].

Антон Коломієць (1988—2022)[ред. | ред. код]

Журналіст з Херсона, працював на каналі «Скіфія», що пізніше став філією телерадіокомпанії «Суспільне мовлення» та отримав назву «Суспільне. Херсон», де шість років працював ведучим прогнозу погоди, а також режесером прямих етерів. Був також ведучім на каналах «ТвійПЛЮС» та «ВТВ плюс» після реорганізаціх каналу «Суспільне. Херсон»[114]. З початком широкомаштабного вторгнення перебував в окупації та виїхав з родиною наприкінці травня, пізніше вступив до Збройних сил України у лавах 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Загинув на 35-му році життя 20 грудня у боях за Бахмут в Озерянівці. Був одружений, на момент смерті мав двох неповнолітніх дітей[115].

Ігор Терьохін[ред. | ред. код]

Журналіст, письменник, ресторатор. Ігор працював у ТРК РИАК та у команді «Глас Медіагрупа». Вивчав виноробство в Одеській національній академії харчових технологій і захоплювався культурою вин, з часом став ресторатором[116]. Був представником компанії «Вінфорт»[117]. З перших днів повномасштабного вторгнення росії захищав Україну.[116] Був бійцем 126 бригади ЗСУ[117]. Загинув 23 січня на Херсонщині[118].

Павло Тимошенко[ред. | ред. код]

Оператор каналу «Інтер», де працював з 2008 року. Павло мав інвалідність, однак пішов добровольцем у тероборону в перші дні російського вторгнення. Виконував завдання на території Золотоніського району. З вересня їхній батальйон перекинули в Полтавську область, потім — в район поблизу Бахмута. В лютому — під Вугледар. Служив у званні стрілка у складі 118-ої бригади, 157 окремого батальйону територіальної оборони Черкаської області. Загинув під Вугледаром 5 лютого[119].

Сергій Клименко[ред. | ред. код]

Працівник технічної служби радіо херсонської філії Суспільного. Раніше працював інженером радіомовлення та звукозапису у технічній службі радіо телерадіокомпанії Херсонщини «Скіфія». У вересні 2022 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Загинув 5 лютого у Мар'їнці на Донеччині[120].

Олексій Борис[ред. | ред. код]

Журналіст «Юридичної Газети» та військовослужбовець 58-ої бригади загинув 9 лютого 2023 року у віці 27-ми років на передових лініях оборони в Донецькій області[121][122]. Записався у добровольці 25 лютого 2022 року. Мав звання молодшого лейтенанта та командував взводом протитанкової артилерійської батареї[122][123].

Андрій Загоруйко[ред. | ред. код]

Ведучий каналу «Київ», який працював там з 2012 року, спочатку режисером, а з 2014-го — автором і ведучим історичного проєкту «Київські історії». Також працював на продакшн-студії «Фінфорт ТВ», режисером історичних проєктів на телеканалі «Тоніс» та телеканалі «Сіті». Вступив у лави ЗСУ з початком повномаштабного вторгнення, служив у 25 окремому стрілецькому батальйоні у взводі ПЗРК. Загинув під Бахмутом 3 листопада 2022 року. Андрій потрапив під російський мінометно-артилерійський обстріл, повертаючись із побратимами з бойового чергування в районі селища Спірне Бахмутського району[124].

Олексій Ольховик[ред. | ред. код]

Олександр Цахнів[ред. | ред. код]

Андрій Бойко[ред. | ред. код]

Владислав Дзіковський[ред. | ред. код]

Дмитро Сірик[ред. | ред. код]

Олександр Бондаренко[ред. | ред. код]

Олександр Бондаренко — працівник Агентства стратегічних комунікацій RMA, Олександр Бондаренко служив у 112 бригаді, 244 батальйоні, 22 квітня 2023-го року загинув під Кремінною від кулі снайпера.[125][126]

Володимир Мукан[ред. | ред. код]

Загинув в Бахмуті 29 квітня 2023-го року під час виконання бойового завдання[127]

Денис Кривий[ред. | ред. код]

Іван Кузьмінський[ред. | ред. код]

Євгеній Осієвський[ред. | ред. код]

Загинув під Бахмутом 22 травня 2023 року.

Віктор Петров[ред. | ред. код]

Роман Чорномаз[ред. | ред. код]

Іван Шульга[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Fitzpatrick, Catherine A. (30 вересня 2014). Andrei Stenin and His Fellow Travelers: How Russian State Media Help Fight the War Against Ukraine. The Interpreter. Institute of Modern Russia. Процитовано 19 березня 2022.
  2. ↑ Committee to Protect Journalists. 8 Journalists and Media Workers Killed in Ukraine between 2014 and 2015 (амер.). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022. List includes one journalist killed outside the context of the war.
  3. ↑ Committee to Protect Journalists. 5 Journalists and Media Workers Killed in Ukraine in 2022 (амер.). Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 19 березня 2022.
  4. ↑ а б Specia, Megan (2 квітня 2022). A Ukrainian photojournalist who went missing near Kyiv is found dead. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 2 квітня 2022.
  5. ↑ а б Who killed Andrea Rocchelli?. Euronews (англ.). 25 липня 2017. Процитовано 16 березня 2022.
  6. ↑ Lally, Kathy; Englund, Will (30 травня 2014). Remembering Andrei Mironov, the interpreter who tried to save Russia. The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 16 березня 2022.
  7. ↑ Institute of Mass Information (1 жовтня 2014). Французький фотограф поранений під Слов'янськом [French photographer wounded near Slavyansk]. Архів оригіналу за 1 жовтня 2014.
  8. ↑ Reporters Without Borders (26 травня 2014). Italian journalist and Russian fixer killed in eastern Ukraine (англ.). Процитовано 16 березня 2022.
  9. ↑ Englund, Will (27 січня 2020). Who killed two journalists in Ukraine? And why?. The Washington Post (англ.). Процитовано 16 березня 2022.
  10. ↑ Ukrainian Ex-Fighter Acquitted In 2014 Killing Of Italian Journalist Returns To Kyiv. Radio Free Europe (англ.). 4 листопада 2020. Процитовано 16 березня 2022.
  11. ↑ Італійський суд остаточно виправдав нацгвардійця Марківа [Italian court finally acquitted Markiv of the National Guard]. Ukrayinska Pravda (укр.) (рос.). 9 грудня 2021. Процитовано 16 березня 2022.
  12. ↑ а б Committee to Protect Journalists. Igor Kornelyuk (амер.). Процитовано 16 березня 2022.
  13. ↑ Committee to Protect Journalists. Anton Voloshin. Процитовано 16 березня 2022.
  14. ↑ Executive Order on awarding the Order of Courage to VGTRK journalists Anton Voloshin and Igor Kornelyuk. Office of the President of Russia. 20 червня 2014. Архів оригіналу за 19 березня 2022.
  15. ↑ Gessen, Masha (10 березня 2016). Nadiya Savchenko Gives Russia the Finger. The New Yorker. Процитовано 24 березня 2022.
  16. ↑ Dzhanpoladova, Natalia; Gostev, Aleksandr (17 грудня 2014). Алиби Надежды Савченко [Nadezhda Savchenko's alibi] (рос.). Radio Liberty. Процитовано 24 березня 2022.
  17. ↑ а б Ukrainian army ex-pilot found guilty of death of Russian journalists near Lugansk — court. Tass.ru. 21 березня 2016. Архів оригіналу за 5 жовтня 2022. Процитовано 25 липня 2017.
  18. ↑ Russia: Nadiya Savchenko must get a retrial after 'deeply politicized' guilty verdict. Amnesty International (англ.). 21 березня 2016. Процитовано 24 березня 2022.
  19. ↑ Ukrainian Pilot, Nadiya Savchenko, Is Exchanged for 2 Russian Prisoners. The New York Times. 25 травня 2016. Процитовано 22 березня 2022.
  20. ↑ а б в Russian journalist killed in Ukraine as gunmen fire on media bus. The Guardian. The Associated Press. 30 червня 2014. Процитовано 16 березня 2022.
  21. ↑ Culzac, Natasha (30 червня 2014). Anatoly Klyan death: Russian cameraman fatally shot in Ukraine 'by government forces'. The Independent. Процитовано 16 березня 2022.
  22. ↑ Greenslade, Roy (11 серпня 2014). Russian agency photographer goes missing in Ukraine. The Guardian. Процитовано 16 березня 2022.
  23. ↑ Committee to Protect Journalists (3 вересня 2014). Russian photojournalist Andrei Stenin killed in Ukraine. Процитовано 16 березня 2022.
  24. ↑ Andrei Stenin has been posthumously awarded the Order of Courage. Russian Presidential Executive Office. Процитовано 19 березня 2022.
  25. ↑ News photographer from Segodnya newspaper killed by shell in Pisky. Ukrainian Independent Information Agency. 28 лютого 2015. Процитовано 16 березня 2022.
  26. ↑ а б Reporters Without Borders (28 лютого 2015). Ukrainian photographer killed near Donetsk. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.
  27. ↑ Ukraine's pro-Russia rebels claim to withdraw, Kyiv skeptical. Deutsche Welle (брит.). 1 березня 2015. Процитовано 18 березня 2022.
  28. ↑ Sergey Nikolaev, photographer of the newspaper "Today" was awarded the title of "national Hero of Ukraine (posthumously). Slava Ukraine (англ.) (укр.) (фр.).
  29. ↑ International Federation of Journalists (3 березня 2022). Ukraine: Cameraman Yevhenii Sakun killed in TV tower bombing. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  30. ↑ Reporters Without Borders (5 березня 2022). RSF refers Russian strikes on four Ukrainian TV towers to International Criminal Court (англ.). Процитовано 16 березня 2022.
  31. ↑ Bowman, Verity (13 березня 2022). US journalist Brent Renaud 'killed in Ukraine'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  32. ↑ Acclaimed filmmaker Brent Renaud shot, killed in Ukraine (англ.). The Associated Press. 13 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  33. ↑ Traub, Alex (13 березня 2022). Brent Renaud, Crusading Filmmaker, Is Killed at 50. The New York Times (амер.). Процитовано 16 березня 2022.
  34. ↑ 'They started shooting at us' - US journalist's colleague. BBC News (en-gb) . 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  35. ↑ Two journalists killed in attack while reporting in Ukraine. ITV News. 15 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  36. ↑ Taoiseach pays tribute to Irish citizen killed while reporting for Fox News near Kyiv. TheJournal.ie. 3 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022. {{cite news}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)
  37. ↑ British journalist hospitalised in Ukraine while reporting for Fox News. ITV News (брит.). 14 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  38. ↑ Fox News' Pierre Zakrzewski and Oleksandra Kuvshinova killed in Kyiv. BBC News (брит.). 15 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  39. ↑ а б Wallace, Danielle; Norman, Greg (15 березня 2022). Fox News cameraman Pierre Zakrzewski killed in Ukraine. Fox News (амер.). Процитовано 18 березня 2022.
  40. ↑ Wulfsohn, Joseph (15 березня 2022). Ukrainian journalist Oleksandra 'Sasha' Kuvshinova assisting Fox News in Ukraine killed in attack. Fox News (амер.). Процитовано 16 березня 2022.
  41. ↑ а б Russia-Ukraine war latest news: Evidence of Russian war crimes in Ukraine, says US; concern for trapped Chernihiv residents – live. The Guardian. 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
  42. ↑ а б в Kovalev, Alexey (25 березня 2022). Oksana Baulina, Fashion Editor-Turned-Kremlin Scourge, Killed in Kyiv. Foreign Policy (амер.). Процитовано 2 квітня 2022.
  43. ↑ Missing Ukrainian Photojournalist Levin Found Dead Near Kyiv (англ.). RadioFreeEurope/RadioLiberty. 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  44. ↑ Documentary photographer, photojournalist Maks Levin found dead in Kyiv region (англ.). Ukrinform. 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  45. ↑ Institute for Mass Information (2 квітня 2022). Фотожурналіста Макса Левіна вбили російські військові — прокуратура (укр.). Процитовано 2 квітня 2022.
  46. ↑ Lithuanian documentary maker Kvedaravicius killed in Ukraine's Mariupol (англ.). Reuters. 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  47. ↑ Lithuanian filmmaker Mantas Kvedaravičius killed in Ukraine. LRT.lt (англ.). Lietuvos nacionalinis radijas ir televizija. 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  48. ↑ а б Spicer, Sarah (1 червня 2022). В Україні вбито французького журналіста Фредеріка Леклерк-Імхоффа. Committee to Protect Journalists. Процитовано 8 травня 2023.
  49. ↑ У Херсоні загинув український фіксер Repubblica, італійський журналіст зазнав поранення
  50. ↑ Patil, Anushka (9 травня 2023). An A.F.P. journalist was killed by rocket fire near the intense fighting in the area around Bakhmut. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 9 травня 2023.
  51. ↑ Committee to Protect Journalists. 8 Journalists and Media Workers Killed in Ukraine between 2014 and 2015 (амер.). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022. List includes one journalist killed outside the context of the war.
  52. ↑ Committee to Protect Journalists. 5 Journalists and Media Workers Killed in Ukraine in 2022 (амер.). Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 19 березня 2022.
  53. ↑ а б Venediktova, Iryna (26 лютого 2021). … розстріляний цивільний журналіст, згорілі поранений і водій швидкої, невідома доля мешканців зруйнованого будинку Харкова … [Shot dead a civilian journalist, burned and wounded an ambulance driver, unknown fate for the residents of the destroyed house in Kharkiv] (укр.). Процитовано 24 березня 2022 — через Facebook.
  54. ↑ а б в Institute of Mass Information (5 березня 2022). Journalist shot dead near Kherson (англ.). Процитовано 27 лютого 2022.
  55. ↑ Ukrayinska Pravda (5 березня 2022). Russian troops shot a journalist in Kherson (англ.). Процитовано 16 березня 2022.
  56. ↑ Thakuria, Nava. PEC condemns killing of scribes in Ukraine, criticises Taliban for continued atrocities on journalists. Press Emblem Campaign (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  57. ↑ Протягом місяця з початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну було вбито п’ятеро журналістів під час виконання професійних обов’язків [Five journalists killed in the line of duty in the month since Russia's large-scale Russian invasion began] (укр.). 24 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022 — через Facebook.
  58. ↑ Ukraine war: Russian journalist Oksana Baulina killed in Kyiv shelling. BBC News (брит.). 23 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. The Press Emblem campaign reports that Ukrainian journalist Shakirov Dilerbek Shukurovych was killed on 26 February, two days after the invasion began.
  59. ↑ Quinn, Allison (27 лютого 2022). Explosions Light Up Kyiv as Russia's Attack on Ukraine Kills Even More Civilians. The Daily Beast (англ.). Процитовано 24 березня 2022.
  60. ↑ У Харкові знайшли загиблим фотографа Ігоря Гуденка (доповнено). imi.org.ua (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
  61. ↑ Активіст та фотограф Ігор Гуденко загинув у Харкові наприкінці лютого | ZMINA. zmina.info (укр.). 23 травня 2022. Процитовано 21 травня 2023.
  62. ↑ Герой, але не Легенда. Актор і телевізійник Павло Лі загинув як волонтер, а не як солдат. НСЖУ (укр.). 22 вересня 2022. Процитовано 9 травня 2023.
  63. ↑ Committee to Protect Journalists (11 березня 2022). Russia-Ukraine watch (амер.). Процитовано 25 березня 2022.
  64. ↑ а б National Union of Journalists of Ukraine (23 березня 2022). У Маріуполі після обстрілів загинув оператор телеканалу «Сігма» Вікт [In Mariupol, a camera operator of the Sigma TV channel, Viktor Dedov, was killed after the shelling] (укр.). Процитовано 25 березня 2022.
  65. ↑ Dedova, Natalya (20 березня 2022). 9 дней назад, 11 марта, в обед, мой мир рухнул. Две мины. Первая - в нашу спальню. Там я и мама. Вторая - в нашу кухню. Там - Витя [9 days ago, March 11, at lunchtime, my world collapsed. Two shells. The first went into our bedroom. That is where my mom and I were. The second went into our kitchen. That is where Vitya was.] (укр.). Процитовано 25 березня 2022 — через Facebook.
  66. ↑ Institute for Mass Information (23 березня 2022). SIGMA operator Viktor Dedov died in Mariupol (en-EN) . Процитовано 25 березня 2022.
  67. ↑ European Federation of Journalists (23 березня 2022). Ukraine: cameraman Viktor Dedov was killed by Russian bombing in Mariupol (брит.). Процитовано 25 березня 2022.
  68. ↑ У Маріуполі внаслідок російських обстрілів загинула викладачка журналістики Лілія Гумянова. imi.org.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2023.
  69. ↑ Меридианы Евгения Баля. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
  70. ↑ Бойко, Іван (9 квітня 2022). Під Маріуполем окупанти катували журналіста Євгена Баля: 78-річний чоловік помер (фото). УНІАН. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  71. ↑ а б в г Письменник 78-річний Євген Баль помер після катувань рашистів. gazeta.ua. 9 квітня 2022. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  72. ↑ а б в г «Просим наградить его орденом «За мужество»: 78-летнего писателя из Мариуполя замучили рашисты. Факты (рос.). 9 квітня 2022. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  73. ↑ Горнова, Вікторія (19 вересня 2022). "На ногах були піджаті пальці, йому було дуже страшно": дружина Романа Нежиборця розповіла про його розстріл у Ягідному. Суспільне. Новини. Процитовано 10 травня 2023.
  74. ↑ Окупанти вбили журналіста-фрілансера з Приірпіння Зореслава Замойського. НСЖУ (укр.). 13 квітня 2022. Процитовано 16 травня 2023.
  75. ↑ Журналістка, продюсерка Радіо Свобода загинула в Києві внаслідок російського обстрілу [Архівовано 3 травня 2022 у Wayback Machine.] «Голос Америки»
  76. ↑ У Маріуполі загинула журналістка і письменниця Наталя Харакоз. Письменники України. 2 травня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
  77. ↑ У Маріуполі загинула журналістка, письменниця Наталя Харакоз. imi.org.ua (укр.). Процитовано 18 травня 2023.
  78. ↑ На Київщині від обстрілів окупантів загинула журналістка Оксана Гайдар. Відкрито справу. imi.org.ua (укр.). Процитовано 20 травня 2023.
  79. ↑ Внаслідок ракетного обстрілу Вінниці загинув журналіст, захисник України Володимир Даценко. imi.org.ua (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
  80. ↑ Пам'ятаємо кожного маріупольця, кого вбила російська воєнна агресія
  81. ↑ Committee to Protect Journalists. 8 Journalists and Media Workers Killed in Ukraine between 2014 and 2015 (амер.). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022. List includes one journalist killed outside the context of the war.
  82. ↑ Committee to Protect Journalists. 5 Journalists and Media Workers Killed in Ukraine in 2022 (амер.). Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 19 березня 2022.
  83. ↑ Ukrinform journalist Oleh Zadoyanchuk killed in Donbas. Ukrinform (англ.). 6 вересня 2014. Процитовано 16 березня 2022.
  84. ↑ Institute of Mass Information (22 березня 2015). Death of military journalist Dmytro Labutkin confirmed (en-EN) . Процитовано 16 березня 2022.
  85. ↑ Kharkiv Human Rights Protection Group (23 березня 2015). Death confirmed of Ukrainian military journalist at Debaltseve. Процитовано 16 березня 2022.
  86. ↑ Котубей, Олеся (3 березня 2022). У бою під Васильковом загинув графік і живописець, культуролог, волонтер Сергій Пущенко. Суспільне. Процитовано 14 травня 2023.
  87. ↑ У боях за Україну загинув відомий український графік і живописець (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  88. ↑ Fadel, Leila (9 березня 2022). The first of Ukraine's fallen soldiers are starting to come home. National Public Radio (англ.). Процитовано 17 березня 2022.
  89. ↑ Завдяки таким, як журналіст Олександр Литкін, Київ вдалося відстояти. НСЖУ (укр.). 25 липня 2022. Процитовано 9 травня 2023.
  90. ↑ Список загиблих журналістів. imi.org.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2023.
  91. ↑ Під час боїв з окупантами загинув запорізький журналіст Олег Якунін. imi.org.ua (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
  92. ↑ Zaxid.net (26 березня 2022). На війні загинув львівський телеоператор Юрій Олійник. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 7 червня 2023.
  93. ↑ Під Києвом загинув історик Сергій Заїковський. Історична правда. Процитовано 11 червня 2023.
  94. ↑ football24.ua. Відомий ультрас Дніпра загинув у боях під Києвом. Футбол 24. Процитовано 31 жовтня 2022.
  95. ↑ На площі Слави прощаються із трьома військовими, які загинули на війні (ФОТО)
  96. ↑ Загинув український журналіст Олександр Махов
  97. ↑ У боях за незалежність України загинув відомий журналіст Олександр Махов. novynarnia.com (укр.). 4 травня 2022. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 5 травня 2023.
  98. ↑ Президент у День журналіста вручив державні нагороди працівникам медіа та членам родин загиблих журналістів // Офіс Президента України. — 2022. — 6 червня.
  99. ↑ Терлюк, Ірина (29 травня 2022). На війні загинув журналіст з Тернопільщини Віталій Дерех. Суспільне. Процитовано 28 червня 2023.
  100. ↑ На Луганщині загинув журналіст із Тернополя Віталій Дерех. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. 29 травня 2022. Процитовано 28 червня 2023.
  101. ↑ Хвилина мовчання: згадаймо військового журналіста Олексія Чубашева. Главком | Glavcom (укр.). 1 квітня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
  102. ↑ На війні загинув ветеран ССО, ведучий Військового хіт-параду Карім Гуламов. novynarnia.com (укр.). 17 липня 2022. Процитовано 29 червня 2023.
  103. ↑ "Клята війна забирає найкращих" – на фронті загинув ведучий каналу М2. gazeta.ua (укр.). 18 липня 2022. Процитовано 18 липня 2022.
  104. ↑ Комітет з питань свободи слова інформує, що 21 липня 2022 року на війні з російськими окупантами загинув журналіст видання про авто. www.rada.gov.ua. Процитовано 1 липня 2023.
  105. ↑ Микола Рачок. web.ukma.edu.ua. Процитовано 1 липня 2023.
  106. ↑ У боях під Бахмутом загинув журналіст Олександр Савоченко, що захищав Україну (уточнено). imi.org.ua (укр.). Процитовано 1 липня 2023.
  107. ↑ Під час звільнення Балаклії загинув оператор “Прямого” Олексій Юрченко. prm.ua (укр.). 9 вересня 2022. Процитовано 3 липня 2023.
  108. ↑ У боях за Балаклію загинув оператор "Прямого" Олексій Юрченко. imi.org.ua (укр.). Процитовано 3 липня 2023.
  109. ↑ На фронті загинув оператор з Харкова Дмитро Шиповський. imi.org.ua (укр.). Процитовано 4 липня 2023.
  110. ↑ Zaxid.net (3 жовтня 2022). На фронті загинув львівський журналіст Юрій Лелявський. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 4 липня 2023.
  111. ↑ а б «Я йду, щоб вам було безпечніше». Пам'яті воїна, звукорежисера Суспільного з Франківська Сергія Силкіна
  112. ↑ На Донеччині загинув воїн та колишній журналіст «Суспільного» Сергій Силкін
  113. ↑ Ярмоловська, Анастасія (31 жовтня 2022). У Львові попрощалися із режисером Василем Яворським, який загинув, захищаючи Україну. Суспільне. Процитовано 9 липня 2023.
  114. ↑ https://intent.press/news/war/2022/vidomij-hersonskij-zhurnalist-zaginuv-na-vijni/
  115. ↑ В Одесі попрощалися з військовослужбовцем з Херсонщини, журналістом і режисером Антоном Коломійцем. Суспільне. Новини. 27 грудня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
  116. ↑ а б На фронті загинув одеський журналіст і письменник Ігор Терьохін
  117. ↑ а б На фронті загинув одеський журналіст і письменник Ігор Терьохін. chytomo.com (укр.). 30 січня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
  118. ↑ Кушнір, Михайло (28 січня 2023). На фронті загинув сомельє з Одеси. Суспільне. Процитовано 11 липня 2023.
  119. ↑ На фронті загинув черкаський телеоператор Павло Тимошенко. detector.media (укр.). 7 лютого 2023. Процитовано 12 липня 2023.
  120. ↑ suspilne. Команда Суспільного сумує з приводу загибелі в бою Сергія Клименка. corp.suspilne.media (англ.). Процитовано 12 липня 2023.
  121. ↑ Загинув журналіст «Юридичної Газети» Олексій Борис
  122. ↑ а б На фронті загинув журналіст «Юридичної газети» Олексій Борис
  123. ↑ Я не шкодую ні про що, розумію, що я захисник, і бороню свою рідну країну - Юридична Газета. yur-gazeta.com. Процитовано 8 травня 2023.
  124. ↑ У Києві попрощалися з ведучим каналу "Київ" Андрієм Загоруйком, який загинув на фронті. imi.org.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2023.
  125. ↑ На фронті загинув журналіст, комунікаційник Олександр Бондаренко — НСЖУ
  126. ↑ Він не хотів би цих сліз: у Києві попрощались з журналістом Олександром Бондаренком
  127. ↑ У Бахмуті загинув журналіст-військовий Володимир Мукан