The Insider — Вікіпедія

The Insider
Посилання theins.ru
Комерційний ні
Тип Інтернет-ЗМІ
Реєстрація відсутня
Мови російська, англійська
Власник Роман Доброхотов
Засновник Доброхотов Роман Олександрович[1]
Започатковано 2013[2]
Адреса офісу Рига[3]
CMNS: The Insider у Вікісховищі

The Insider — латиське інтернет-видання, що спеціалізується на журналістських розслідуваннях[4][5], викритті фальшивих новин[6] та перевірці фактів[7][8]. Інтернет-видання має такі розділи: «Корупція», «Суспільство», «Політика», «Економіка»[9].

Історія[ред. | ред. код]

Засноване у листопаді 2013 року членом руху «Солідарність», журналістом та політичним активістом ліберально-демократичного спрямування Романом Доброхотовим[9]. Головний редактор видання — Андріс Янсонс[10]. Редакція розташовується в Ризі, Латвія[11].

23 липня 2021 року Міністерство юстиції Росії включило юридичну особу The Insider SIA (адміністратор доменного імені інтернет-видання The Insider) до Реєстру іноземних засобів масової інформації, що виконують функції «іноземного агента»[12][13]. 14 грудня 2021 року суд у Москві зобов'язав видання виплатити 1 мільйон рублів[14]. 15 липня 2022 року видання було заборонено в Росії разом із Bellingcat. Після цього обмеження будь-який російський громадянин, який допомагає Bellingcat або The Insider, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності; їм також буде заборонено цитувати їхні публікації. Генпрокуратура Росії заявила, що їх заборонили через «загрозу безпеці Російської Федерації»[15].

Розслідування[ред. | ред. код]

Отруєння Сергія та Юлії Скрипаль[ред. | ред. код]

Докладніше: Отруєння Сергія Скрипаля

У вересні 2018 року у співпраці з Bellingcat Еліота Хіггінса та BBC Newsnight[en][16] The Insider опублікував імовірно копії службових документів Федеральної міграційної служби Росії (ФМС) із заявою про видачу паспорта на ім'я Олександра Петрова, одного з підозрюваних британською владою в отруєнні Сергія і Юлії Скрипаль, які можуть вказувати на його зв'язок з російськими спецслужбами[17][18][19]. При цьому Російська служба Бі-бі-сі вказала, що за інформацією колишніх співробітників ФМС, печатки на опублікованих документах говорять про те, що це дійсно документи, які використовуються «при заміні або видачі паспорта», але сама служба не може підтвердити їхню справжність, зазначаючи, що за повідомленням The Insider, ці матеріали отримали з російської поліції[17][20]. Журналіст інтернет-видання Meduza Ольга Кореліна зазначила, що сам Доброхотов заявив, що не знає, як отримані особисті дані «Боширова» та «Петрова», і що сам він «ніяких законів не порушував», а відомості, що здобули популярність The Insider одержало від Bellingcat, якому на редакційну пошту неназвані особи надіслали файл із фотографією «Боширова» з інформаційної автоматизованої системи «Російський паспорт»[21]. The Insider також вважає, що третій учасник отруєння Скрипаля був пов'язаний з отруєнням болгарського бізнесмена Еміліана Гебрева у 2015 році[22][23][24].

Вбивство Зелімхана Хангошвілі[ред. | ред. код]

У лютому 2020 року The Insider спільно з Bellingcat та Der Spiegel заявили, що вбивство Зелімхана Хангошвілі в Берліні в серпні 2019 року було організовано спецпідрозділом ФСБ «Вимпел». Заявили, що Центр спеціальних призначень ФСБ готував кілера-рецидивіста Вадима Красікова для цього вбивства, а також повідомили деякі подробиці переміщень Красікова Європою[25][26][27].

Катастрофа Boeing 777 у Донецькій області[ред. | ред. код]

Докладніше: Збиття Boeing 777 біля Донецька

У квітні 2020 року The Insider, Bellingcat[28] і BBC за результатами незалежного розслідування назвали головною особою, причетною до краху малайзійського Boeing, генерала ФСБ Росії[29]. The Insider написав, що вони використовували технологію порівняння голосу, інформацію про поїздки та телефонні записи, щоб встановити особистість людини[30]. Журналісти видання зв'язалися з професором Каталіном Григорасом із Національного центру медіакриміналістики Університету Колорадо в Денвері[en] і попросили його провести аналіз аудіозаписів на збіг, у результаті якого коефіцієнт відповідності (LR) становив 94[31][32].

У листопаді 2020 року The Insider і Bellingcat заявили, що Головне управління Генерального штабу Росії координувало діяльність медіапроєкту Bonanza Media, який розповсюджував фейки про катастрофу малайзійського «Боїнга» на сході України[33][34][35].

Отруєння Олексія Навального у 2020 році[ред. | ред. код]

Докладніше: Отруєння Олексія Навального

У жовтні 2020 року, після того, як деякі європейські структури та ЗМІ заявили про отруєння опозиціонера Олексія Навального хімічною зброєю «Новичок», The Insider, Bellingcat, Der Spiegel та Radio Liberty провели спільне розслідування, за результатами якого група заявила, що незважаючи на те, що офіційно Росія заявила про те, що позбавилася хімічної зброї у 2017 році, вона «не тільки не знищила хімічну зброю, а й продовжує розробляти та виробляти її для потреб спецслужб»[36][37]. Розслідувальна група також повідомила, що встановила, які вчені та державні структури були задіяні у розробці «Новичка», їх зв'язок між собою та передбачувану форму випуску хімічної зброї[38][39][40].

Зовнішні відеофайли
 Дело раскрыто. Я знаю всех, кто пытался меня убить на YouTube

У грудні 2020 року за результатами розслідування[41][42] Bellingcat, The Insider та CNN за участю Der Spiegel та ФБК дійшли висновку, що замах на Олексія Навального вчинила в Томську група оперативників ФСБ із секретного підрозділу відомства, яка діяла під прикриттям Інституту криміналістики ФСБ[43][44]. 17 грудня 2020 року Володимир Путін, відповідаючи на питання про розслідування, назвав його «легалізацією матеріалів американських спецслужб», додавши, що іноземні спецслужби використовують геолокацію для стеження в Росії[45][46][47].

У січні 2021 року розслідування було доповнено. Bellingcat, The Insider за участю Der Spiegel, провівши аналіз даних, заявили, що та ж група оперативників ФСБ ліквідувала ще мінімум трьох людей — журналіста Тимура Куашева, активіста Руслана Магомедрагимова[en] та Микити Ісаєва[et] (лідера руху Нова Росія[48])[49][50][51][52].

Отруєння Володимира Кара-Мурзи[ред. | ред. код]

11 лютого 2021 року було опубліковано розслідування The Insider та Bellingcat, згідно з висновками якого ті ж співробітники НДІ-2 ФСБ (Інституту криміналістики ФСБ), які, за даними попередніх розслідувань, були причетні до отруєння Навального, причетні також до двох спроб отруєння російського політика і журналіста Володимира Кара-Мурзи у 2015 та у 2017 роках. Стверджується, що співробітники «лабораторії» НДІ-2 діяли спільно з Другою службою ФСБ (Служба захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом)[53][54][55]. Керівником програми ФСБ з отруєнь автори розслідування називають заступника начальника НДІ-2 полковника Макшакова, а куратором отруєнь Навального та Кара-Мурзи — старшого офіцера Другої служби ФСБ Романа Михайловича Мезенцева[53][55].

Вагнергейт[ред. | ред. код]

Докладніше: Справа Вагнерівців

Міжнародна група розслідувачів Bellingcat повідомила 13 листопада 2021 року, що на початку наступного тижня оприлюднить своє розслідування щодо затримання в липні 2020 року під Мінськом групи з понад 30 росіян, причетних до так званої «приватної військової компанії Вагнера»[56].

17 листопада 2021 р. Bellingcat та The Insider оприлюднили розслідування унікальної операції спецслужб України, під час якої розвідникам вдалося вивезти з Росії десятки найбільш значущих бойовиків ПВК «Вагнер», причетних до військових злочинів на Донбасі[57][58].

Гаванський синдром[ред. | ред. код]

Докладніше: Гаванський синдром

1 квітня 2024 року The Insider опублікував спільне розслідування з Der Spiegel і 60 Minutes, у якому доводиться, що «Гаванський синдром», який упродовж 10 років калічить американських дипломатів, чиновників і розвідників по всьому світу, викликаний секретною нелетальною акустичною зброєю ГРУ. Розслідувачам вдалося виявити, що час і місце атак корелюють із поїздками співробітників ГРУ з військової частини 29155, яку раніше пов'язували з отруєннями «Новачком» Сергія і Юлії Скрипаль у Великій Британії та бізнесмена Омеляна Гебрева в Болгарії[59][60].

Інші розслідування[ред. | ред. код]

Фінансування[ред. | ред. код]

За даними журналу Der Spiegel, проєкт фінансується пожертвуваннями та «іноземними стипендіями»[67]. На початок 2019 проєкту були необхідні близько десяти тисяч доларів на місяць[67].

Нагороди[ред. | ред. код]

10 листопада 2017 року The Insider отримав Премію за інновації в демократії Всесвітнього форуму за демократію Ради Європи з наступним формулюванням:

The Insider — це розслідувальне видання, яке прагне надати своїм читачам інформацію про нинішню політичну, економічну та соціальну ситуацію в Росії, просуваючи при цьому демократичні цінності та висвітлюючи питання, пов'язані з правами людини та громадянським суспільством. Крім цього, The Insider здійснює проєкт «Антифейк», завдання якого — систематичне викриття брехливих новин у російських ЗМІ, що допомагає його аудиторії відрізняти дійсну інформацію від брехливих новин та пропаганди[6][68][69].

У травні 2019 року журналісти видань The Insider та Bellingcat отримали Премію Європейської преси[en] за встановлення особи двох чоловіків, ймовірно відповідальних за отруєння Сергія та Юлії Скрипаль[70].

У серпні 2019 року The Insider був нагороджений премією імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи»[16][71][72].

Журналісти The Insider двічі отримували премію «Редколегія»: у травні 2019 року Борис Грозовський отримав її за статтю «„Заклики до боротьби з рабством загрожують державному ладу“. Як влаштований ринок „експертів“ на службі в СК», а в лютому 2021 року Роман Доброхотов був нагороджений за статтю «Контрсанкції. Як співробітники ФСБ намагалися отруїти Володимира Кара-Мурзу».

Критика[ред. | ред. код]

За даними видання «Рідус», у 2017 році були злиті дані листування Романа Доброхотова з хакерською групою «Анонімний інтернаціонал». «Рідус» заявив, що їхнє джерело в МВС підтвердило справжність листування. Також видання звинуватило The Insider в активній публікації матеріалів групи з 2013 до 2017 року[73].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sauer P. The Unsung Reporters Who Challenged the Kremlin’s Skripal Story — The Moscow Times, 2018.
  2. ↑ Sauer P. The Unsung Reporters Who Challenged the Kremlin’s Skripal Story — 2018.
  3. ↑ https://www.loc.gov/item/lcwaN0032596/
  4. ↑ Роман Доброхотов. Партия 5 декабря. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  5. ↑ Роман Доброхотов [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Партия 5 декабря
  6. ↑ а б Российский Insider получил премию Форума Совета Европы за демократию [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 10.11.2017
  7. ↑ Alles Unter Kontrolle? Internetzensur Und Überwachung In Russland // Репортери без кордонів. — 2019. — 10 April. Архівовано з джерела 12 січня 2020. Процитовано 18 листопада 2021.
  8. ↑ Roman Dobrokhotov. Journalismfund (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  9. ↑ а б Диана Тимошенко, Ксения Волкова Журналисты в поисках читателей [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Частный Корреспондент, 04.12.2013
  10. ↑ О проекте. The Insider (рос.). Процитовано 8 квітня 2024.
  11. ↑ О проекте. The Insider (рос.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  12. ↑ Реестр иностранных средств массовой информации, выполняющих функции иностранного агента / Минюст России (рос.). Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  13. ↑ Издание The Insider и пятерых журналистов признали иноагентами. The Bell (рос.). 27 травня 2193. Процитовано 8 квітня 2024.
  14. ↑ Russian Investigative Website Fined For Breaking 'Foreign Agent' Law. Radio Free Europe/Radio Liberty (англ.). 14 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  15. ↑ Russia Bans Bellingcat, Insider as 'Undesirable' Orgs. The Moscow Times (англ.). 15 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
  16. ↑ а б The Insider - Russia. Fritt Ord (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  17. ↑ а б Bellingcat показал заявку на паспорт Петрова из Солсбери. На ней есть пометка от спецслужб [Архівовано 18 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Русская служба Би-би-си, 14.09.2018
  18. ↑ Солберецкие. The Bellingcat и The Insider удалось подтвердить причастность Петрова и Боширова к спецслужбам. The Insider. 14 вересня 2018. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 20 грудня 2020.
  19. ↑ СМИ опубликовали доказательства причастности Петрова и Боширова к спецслужбам [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] // BFM.ru, 14.09.2018
  20. ↑ Захарова назвала дезинформацией публикации The Insider и Bellingcat о Петрове и Боширове [Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Интерфакс, 14.09.2018
  21. ↑ Ольга Корелина Полковник ГРУ, Герой России, воевал в Чечне. Кажется, журналисты узнали, кто такой «Руслан Боширов» [Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Meduza, 27.09.2018
  22. ↑ Третий подозреваемый в отравлении Скрипалей связан с отравлением в Болгарии. Bellingcat. 8 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  23. ↑ Третий участник отравления в Солсбери пытался убить болгарского оружейника ядом типа "Новичок". The Insider. 7 лютого 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  24. ↑ Andy Greenberg. The Russian Sleuth Who Outs Moscow's Elite Hackers and Assassins // Wired : журнал. — 2019. — . — 2. — ISSN 1059-1028. Архівовано з джерела 24 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  25. ↑ «В» значит «Вымпел». Как ЦСН ФСБ организовал убийство Хангошвили в Берлине. The Insider. 15 лютого 2020. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 20 грудня 2020.
  26. ↑ Убийцей чеченца в Берлине оказался рецидивист Вадим Красиков, и его покрывает государство. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 18 листопада 2021.
  27. ↑ Берлинский убийца Красиков служил в спецназе ФСБ «Вымпел». Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 18 листопада 2021.
  28. ↑ Zdravko Ljubas (29 квітня 2020). Bellingcat: Russia’s FSB Officer Played Crucial Role in MH17 Downing. Проєкт розслідування корупції та організованої злочинності (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  29. ↑ The Insider, Bellingcat и BBC назвали российского генерала ключевым фигурантом дела о крушении MH17. Коммерсантъ (рос.). 28 квітня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  30. ↑ Senior Russian FSB Officer Named as Key MH17 Figure: Bellingcat. The Moscow Times (англ.). 28 квітня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  31. ↑ The Insider и Bellingcat назвали ключевого фигуранта дела о крушении MH17 — это замглавы пограничной службы ФСБ генерал Андрей Бурлака. Meduza. 28 квітня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  32. ↑ Переходит все границы. Ключевым фигурантом дела о сбитом «Боинге» оказался замглавы Погранслужбы ФСБ генерал Бурлака. The Insider. 28 квітня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  33. ↑ MH17 и дезинформационные операции ГРУ, часть 1: медиапроект "Bonanza". Bellingcat. 20 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  34. ↑ Говорит и показывает ГРУ. Как Минобороны распространяет фейки через иностранных «журналистов». The Insider (рос.). 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
  35. ↑ Investigative journalists link website behind fake news about MH17 crash to Russia’s GRU. Meduza (англ.). 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  36. ↑ Назови мое имя. Кто и как производит в России «Новичок» для спецслужб. The Insider (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 19 грудня 2020.
  37. ↑ Bellingcat: Russia continued Novichok program despite claiming to end it. Deutsche Welle (англ.). 23 жовтня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  38. ↑ Тимур Батыров (23 жовтня 2020). Журналисты-расследователи сообщили о возможном применении нанокапсул с ядом для отравления Навального. Forbes. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  39. ↑ Александр Бакланов (23 жовтня 2020). В России продолжают разработку «Новичка». Ученый, связанный с исследованиями, ездил в штаб-квартиру ГРУ перед отравлением Скрипалей. Meduza. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  40. ↑ Аня Бегиашвили (23 жовтня 2020). The Insider и Bellingcat: хотя Россия отчиталась об уничтожении химоружия, в ряде институтов ещё производят «Новичок». TJ. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  41. ↑ Названы имена сотрудников ФСБ, следивших за Навальным в день отравления. Некоторые из них были врачами. BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  42. ↑ Kremlin critic Navalny declares case solved after media out his alleged poisoners. Reuters. 14 грудня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  43. ↑ FSB Team of Chemical Weapon Experts Implicated in Alexey Navalny Novichok Poisoning : [арх. 19 грудня 2020] : [англ.]. — Bellingcat. — 2020. — 14 December.
  44. ↑ Лаборатория. Как сотрудники НИИ-2 ФСБ пытались отравить Алексея Навального : [арх. 16 грудня 2020]. — The Insider. — 2020. — 14 грудня.
  45. ↑ Путин назвал расследования о Навальном легализацией материалов американских спецслужб. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  46. ↑ Путин прокомментировал расследования об «отравлении» Навального. RT на русском (рос.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  47. ↑ Путин о Навальном: если бы хотели отравить, довели бы дело до конца. Русская служба Би-би-си. 17 грудня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 20 грудня 2020.
  48. ↑ Кардиологи прокомментировали смерть политика Никиты Исаева. РИА Новости. 16 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 28 січня 2021.
  49. ↑ Журналист, активист, «патриот» — кого убивали отравители из НИИ-2 ФСБ // The Insider. — 2021. — Число 27. — 1. Архівовано з джерела 7 квітня 2022. Процитовано 18 листопада 2021.
  50. ↑ Navalny Poison Squad Implicated in Murders of Three Russian Activists // Bellingcat. — 2021. — . — 1. Архівовано з джерела 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  51. ↑ Bellingcat и The Insider опубликовали расследование о вероятной причастности сотрудников ФСБ к трем убийствам. Новая газета. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 28 січня 2021.
  52. ↑ Мищенко Ольга (27 січня 2021). Bellingcat и The Insider - о жертвах агентов ФСБ, следивших за Навальным | DW | 27.01.2021. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 28 січня 2021.
  53. ↑ а б Контрсанкции. Как сотрудники ФСБ пытались отравить Владимира Кара-Мурзу. theins.ru. 11 лютого 2021. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  54. ↑ Bellingcat и The Insider: сотрудники ФСБ, отравившие Навального, причастны к двум отравлениям Владимира Кара-Мурзы. meduza.io. 11 лютого 2021. Архів оригіналу за 23 лютого 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  55. ↑ а б «Отравители на службе государства». Новое расследование Bellingcat и The Insider. echo.msk.ru. 13 лютого 2021. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  56. ↑ Bellingcat анонсує вихід наступного тижня розслідування щодо операції з затримання «вагнерівців» у Білорусі. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  57. ↑ Inside Wagnergate: Ukraine's Brazen Sting Operation to Snare Russian Mercenaries [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.], Bellingcat
  58. ↑ Приземление валькирий. История спецоперации Украины по перехвату самолета с боевиками ЧВК Вагнера. Ч. I — вербовка [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.], The Insider
  59. ↑ Разгадка «гаванского синдрома». Как ГРУ калечит американских дипломатов секретным оружием. The Insider (рос.). Процитовано 8 квітня 2024.
  60. ↑ The Insider, 60 Minutes и Spiegel: агенты ГРУ приезжали в те города, где у американских дипломатов вскоре проявлялся «гаванский синдром». Медиазона (рос.). Процитовано 8 квітня 2024.
  61. ↑ Дипломаты с бомбой. Как ГРУ взорвало склад вооружений в Чехии. https://theins.ru/. 20 квітня 2021. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  62. ↑ Отравить пересмешника. Как ФСБ пыталась убить Дмитрия Быкова. https://theins.ru/. 9 червня 2021. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  63. ↑ Андрей Сидорчик «Матильда» и пустота. Чем закончится «крестовый поход» Натальи Поклонской [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Аргументы и факты, 06.09.2017
  64. ↑ Михаил Сафонов Офшорная драма Поклонской. Была ли коррупция при съемках «Матильды»? [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // BFM.ru, 07.09.2017
  65. ↑ Служба защиты от Конституции: перед убийством Немцова за ним ездили те же киллеры из ФСБ, которые отравили Навального, Быкова и Кара-Мурзу. The Insider (рос.). Процитовано 8 квітня 2024.
  66. ↑ Уже не «новичок»: что известно о новой волне отравлений журналистов и активистов в Европе. web.archive.org. 15 серпня 2023. Процитовано 8 квітня 2024.
  67. ↑ а б "Die Agenten haben ihren eigenen Dienst diskreditiert". Spiegel.de. 3 березня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  68. ↑ Премией Совета Европа за инновации в демократии награждено российское издание The Insider, специализирующееся на журналистских расследованиях [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Європейська рада, 10.11.2017
  69. ↑ Карина Меркурьева (10 листопада 2017). Российское издание The Insider получило премию Совета Европы. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  70. ↑ Investigative Reporting Award 2019 Winner - Unmasking the Salisbury Poisoning Suspects: A Four-Part Investigation. europeanpressprize.com. 2019. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 24 травня 2019.
  71. ↑ Григорий Аросев (19 серпня 2019). СМИ из РФ, Украины и Армении отмечены премией за свободу прессы. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  72. ↑ Free Media Awards 2019 gehen an couragierte Journalisten aus Russland, Armenien, Aserbaidschan und der Ukraine. www.zeit-stiftung.de (нім.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  73. ↑ Коломиец Максим (21 березня 2017). Главред The Insider может стать фигурантом дела «Шалтая-Болтая». Ридус. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 28 січня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=The_Insider&oldid=42283064