Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 березня — 15 березня 2022) — Вікіпедія

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 березня 2022 року по 15 березня 2022 року (включно).

Усі списки[ред. | ред. код]

п о р Втрати силових структур України внаслідок російського вторгнення в Україну 2014 Березень — липень 2014 1 — 23 серпня 2014 24 — 31 серпня 2014 Вересень — грудень 2014 2015 Січень — лютий 2015 Березень — липень 2015 Серпень — грудень 2015 2016 Січень — червень 2016 Липень — грудень 2016 2017 Січень — березень 2017 Квітень — червень 2017 Липень — вересень 2017 Жовтень — грудень 2017 2018 Січень — березень 2018 Квітень — червень 2018 Липень — вересень 2018 Жовтень — грудень 2018 2019 Січень — березень 2019 Квітень — червень 2019 Липень — вересень 2019 Жовтень — грудень 2019 2020 Січень — червень 2020 Липень — грудень 2020 2021 Січень — червень 2021 Липень — грудень 2021 2022 Січень — лютий 2022 1 — 15 березня 2022 16 — 31 березня 2022 1 — 15 квітня 2022 16 — 30 квітня 2022 1 — 15 травня 2022 16 — 31 травня 2022 1 — 15 червня 2022 16 — 30 червня 2022 1 — 16 липня 2022 17 — 31 липня 2022 серпень 2022 вересень 2022 жовтень 2022 листопад 2022 грудень 2022 2023 Січень 2023 лютий 2023 березень 2023 квітень 2023 травень 2023 червень 2023 липень 2023 серпень 2023 вересень 2023 жовтень 2023 листопад 2023 грудень 2023 2024 Січень 2024 лютий 2024 березень 2024 квітень 2024 Зниклі безвісти · Тимчасово невстановлені · Страчені · Полонені

Зверніть увагу! Оприлюднення втрат з українського боку — публікується досить обмеженого змісту та із затримкою! Перевага віддається офіційній інформації про втрати, що озвучена центральними та місцевими органами виконавчої влади України та відповідними Указами Президента України «Про відзначення державними нагородами України»[1].

Список загиблих з 1 по 15 березня 2022 року[ред. | ред. код]

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по-батькові	Про особу	Дата смерті	Обставини смерті
1 березня[ред. | ред. код]
4991		Васильчук Богдан Віталійович	21 рік, мешканець Олевської міської територіальної громади Житомирська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр.	02022-03-011 березня 2022 (орієнтовно)	Згідно повідомлення Житомирської обласної ради, загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу м. Краматорська на Донеччині. Похований на Олевщині[2]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
4992		Бондарук Андрій Іванович	02000-02-022 лютого 2000, с. Кам'янка (Славутський район), Хмельницька область. Військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр. Закінчив Цвітоський ліцей. У вересні 2021 року пішов на строкову службу. Незадовго до смерті підписав контракт зі Збройними силами.	02022-03-011 березня 2022	Загинув у бою під Миколаєвом[4].
4993		Петрущенко Олександр	Мешканець смт Свеса Ямпільський район Сумська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишився син.	02022-03-011 березня 2022	Загинув в ніч з 28 лютого на 1 березня у бою з дрг агресора на блокпосту в с. Миронівка поблизу околиці м. Шостки на Сумщині[5].
4994		Панасюк Федір Петрович	Мешканець с. Зносичі Сарненський район Рівненська область. Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[5].
4995		Шкромида Андрій	01991-06-2121 червня 1991, 30 років, с. Бортники Тлумацька міська громада Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Останні декілька років проживав в м. Одесі.	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[6].
4996		Кулик Олександр Васильович	01957-05-2424 травня 1957, Середина-Буда Сумська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України. Заслужений тренер України з велоспорту, суддя 1 категорії, директор СОТ «Орлятко».	02022-03-011 березня 2022	Загинув у бою з російськими загарбниками під селищем Низи на Сумщині[7].
4997		Силенко Яна	30 років, м. Бердянськ Запорізька область. Солдат 761-ї окремої радіолокаційної роти (в/ч А2019) 164 РТБр. Залишилась 4-річна дитина.	02022-03-011 березня 2022	Померла у запорізькому госпіталі внаслідок поранень, які отримала 24 лютого під час ракетного удару російських військ по військовій частині[8].
4998		Леонтенко Сергій Олександрович	Майор, командир 153-го окремого батальйону територіальної оборони (в/ч А7319) Сил ТрО ЗС України.	02022-03-011 березня 2022	Загинув (причина та місце — не уточнені). Похований у м. Шостці на Сумщині[9].
4999		Цебро Андрій Юрійович	22 роки, смт Оржиця Лубенський район Полтавська область. Розвідник, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 2021 року закінчив Військову академію (м. Одеса).	02022-03-011 березня 2022	Загинув у бою за м. Охтирку[10]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[11].
5000		Прощенко Станіслав Іванович	46 років, мешканець м. Ніжина Чернігівської області. Учасник групи швидкого реагування. Учасник бойових дій, приватний підприємець і громадський активіст, мав невеликий бізнес у Ніжині. У 2014—2015 роках воював на Донбасі у складі 41-го батальйону тероборони «Чернігів-2», а після повернення з фронту став засновником кількох громадських організацій, зокрема ніжинської спілки ветеранів АТО «Патріот».	02022-03-011 березня 2022	Загинув в бою з російськими окупантами в с. Дорогинці на Чернігівщині. Його група побачила, як п'ятеро окупантів грабували магазин, почалася стрілянина. Станіслав погнався за одним із них, але його розстріляли з автомата[12]. З метою вшанування пам'яті загиблого Героя, 11 березня 2022 року, рішенням сесії Ніжинської міської ради вулиця в м. Ніжині, котра раніше мала назву Московська, була перейменована на честь Станіслава Прощенко, а 11 квітня того ж року, у Ніжині було урочисто відкрито меморіальну дошку Герою[13]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[14].
5001		Максимчик Володимир Володимирович	01990 1990, мешканець с. Красносілки Кіровоградська область. Капітан, військовослужбовець 3 БрОП НГУ.	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з російськими окупантами в м. Харкові[15]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16].
5002		Конет Василь Іванович	02002-03-1515 березня 2002, 19 років, с. Ворвулинці Чортківський район Тернопільська область. Солдат 3 БрОП НГУ. Залишилося два старших брати.	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований у рідному селі Ворвулинці[17]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[18].
5003		Березенко Владислав Леонідович	Солдат 3 БрОП НГУ.	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19][20].
5004		Саркісян Артем Валерійович	Солдат 3 БрОП НГУ.	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[20].
5005			Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-011 березня 2022	Згідно повідомлення начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Сергія Гамалія, близько 00 год. 10 хв., поблизу залізничної станції населеного пункту Цвітоха, під час проведення зміни особового складу патруля невстановленими особами було здійснено обстріл службового автомобіля. В результаті нападу, один військовослужбовець загинув, та ще один — отримав поранення[21]
5006		Береза Сергій Станіславович	01991-03-2727 березня 1991, с. Покровська Багачка Полтавська область. Майор, заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення ХНУПС ім. Івана Кожедуба.	02022-03-011 березня 2022	Загинув під час бойових дій у м. Харкові[22]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[23].
5007		Бойков Вадим Євгенійович	Мешканець м. Мала Виска Новоукраїнський район Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з російськими окупантами в м. Лисичанську на Луганщині. Похований в м. Малій Висці[24]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[25].
5008		Малишев Євген Валентинович	02002-03-1010 березня 2002, м. Харків. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Два сезони виступав за Юніорську збірну України з біатлону. Брав участь у III зимових Юнацьких Олімпійських іграх 2020 року.	02022-03-011 березня 2022	Загинув у бою з окупантом поблизу м. Харкова[26]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27].
5009		Блоха Юрій Ігорович	01988-07-2222 липня 1988, с. Сергіївка Березнегуватський район Миколаївська область. Молодший лейтенант, військовослужбовець Баштанського батальйону тероборони. Закінчив Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського за спеціальністю «фізична культура і спорт та допризовна підготовка». Там же пройшов навчання на військовій кафедрі, отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Після завершення навчання працював дитячим футбольним тренером Березнегуватської та Снігурівської ДЮСШ та вчителем фізичної культури та допризовної підготовки Березнегуватського закладу загальної середньої освіти I—III ступенів Миколаївської області. Після початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року пішов служити у Баштанський батальйон тероборони. Був начальником забезпечення блокпостів у Березнегуватському районі. Герой України (10 березня 2022, посмертно).	02022-03-011 березня 2022	Під час руху великої групи ворога в напрямку блокпоста біля села Мурахівка Миколаївської області, він разом з іншими військовослужбовцями вступив у бій. У цьому бою Юрій Блоха дістав три вогнепальні поранення, які виявилися несумісними з життям[28].
5010		Ланський Тенгіз Борисович	01965-06-033 червня 1965, мешканець м. Буча Київська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Двічі був на ротаціях на Донбасі, воював на передовій. За цей час не отримав жодного поранення. Після початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт.	02022-03-011 березня 2022	Загинув в боях з російськими окупантами за м. Бучу[29].
5011		Кравченко Сергій Григорович	01960-11-2929 листопада 1960, м. Люботин Харківська область. Військовослужбовець підрозділу Сил ТрО ЗС України. Український науковець, доктор наук. Певний час працював головним архітектором м. Люботина.	02022-03-011 березня 2022	Саме 1 березня 2022 року мав їхати до м. Києва отримувати диплом доктора наук, оскільки незадовго до того захистив дисертацію. Проте замість цього залишився боронити м. Харків, де й загинув від рук російських окупантів[30].
5012		Буяр Анатолій	54 роки, с. Шаровечка Хмельницька область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Після початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем до ЗС України. Залишились дружина та маленька донька.	02022-03-011 березня 2022	Вночі, близько 00:10, поблизу залізничної станції с. Цвітоха Шепетівського району невідомі обстріляли службовий автомобіль військового патруля під час проведення зміни особового складу патруля[31].
5013 … 5050			Військовослужбовці 2-ї роти 194-го окремого батальйону територіальної оборони 124 ОБрТрО.	02022-03-011 березня 2022	Згідно повідомлення першого заступника Міністра внутрішніх справ України Євгенія Єніна в етері «Радіо Свобода», 17 воїнів територіальної оборони були розстріляні російськими терористами з танків, хоча зі зброї вони мали лише автомати. Призначене відповідне розслідування. 36 бійців загинули у Бузковому парку намагаючись зупинити бронеколону російських окупантів, решта загинули в інших боях під час оборони Херсона[32].
5051 … 5056			Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-011 березня 2022	(для доповнення за 1 березня 2022 року)
5070		Литвиненко Віктор Володимирович ||Мешканець м. Новий Буг Миколаївська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України 123 ОБрТрО. До російського вторгнення в Україну працював керівником ПОП «Лан».||02022-03-011 березня 2022||Згідно повідомлення Новобузької міськради, військовослужбовець загинув під час оборони від російських окупантів м. Баштанки на Миколаїщині[33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [34]
5071		Коржан Олександр Іванович	8 грудня 1993, Херсонщина. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).		Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[35].
2 березня[ред. | ред. код]
5037		Мельник Олександр Анатолійович	29 років, с. Клембівка Могилів-Подільський район Вінницька область. Майор, військовослужбовець підрозділу морської піхоти України ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися дружина і маленька дитина.	02022-03-022 березня 2022 (орієнтовно)	Згідно повідомлення голови Вінницької обласної ради Вячеслава Соколового, військовослужбовець загинув у боях під час оборони м. Маріуполя. Зустрів своє 29-річчя і на наступний день віддав життя за Україну[36]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[23].
5038		Лисенко Юрій Юрійович	01988-05-2020 травня 1988, 33 роки, с. Васильки Миргородський район Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець 26 ОАБр. У 2007 році закінчив Червонозаводський технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії. Спочатку уклав контракт зі ЗС України на 3 роки, у квітні 2021 року його продовжив. Залишилися батьки, дружина та донька.	02022-03-022 березня 2022	Загинув у бойових діях при обороні м. Бердянська в Запорізькій області. Похований в с. Васильки[37]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38].
5039		Петрук Василь Володимирович	01989-01-1515 січня 1989, 33 роки, мешканець м. Долина Калуський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Військовій службі в ЗС України віддав майже 5 років та 26 листопада 2021 року уклав новий контракт на продовження військової служби. Залишилися мати, сестра, дружина та двоє малолітніх дітей.	02022-03-022 березня 2022	Загинув на бойовому посту поблизу м. Житомира під час ворожого авіанальоту[39]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16].
5040			Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[40].
5041			Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[40].
5042			Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[40].
5043			Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[40].
5044			Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[40].
5045			Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[41].
5046			Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[41].
5047		Прока Дмитро Пилипович	38 років, с. Зорівка Золотоніський район Черкаська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Був мудрим і рішучим проукраїнським громадським активістом. За першої загрози пішов захищати рідну Україну. Залишилися три доньки.	02022-03-022 березня 2022	Загинув внаслідок обстрілу поблизу м. Запоріжжя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[42].
5048		Чайка Руслан Русланович	22 роки, с. Слобідка Острозький район Рівненська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-022 березня 2022	Загинув у боях під Гостомелем[43]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[44].
5049		Волик Максим Сергійович	Старший лейтенант поліції роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» Національної поліції України.	02022-03-022 березня 2022	Загинув під час героїчної оборони м. Харкова, коли снаряд окупантів потрапив до адміністративної будівлі. Тіло поліцейського дістати з-під завалів рятувальники змогли лише 6 березня[45]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[46].
5050		Пущенко Сергій Миколайович	01960-06-2828 червня 1960, Дніпропетровська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України. Графік, живописець, культуролог, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки журналістів України, лауреат журналістських премій.	02022-03-022 березня 2022	Загинув у бою проти ворожої ДРГ в місті Василькові на Київщині[47].
5051		Ковалюк Степан	01985 1985, Рівненська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України.	02022-03-022 березня 2022	Загинув у бою проти ворожої ДРГ в місті Василькові на Київщині[48][49].
5052		Гранітний Ярослав	42 роки, Рівненська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України. 2000 року їздив на заробітки в Росію. Повернувся 2007 року і вступив до партії ВО «Свобода». Через кілька років покинув партію, змінив прізвище на Гранітний і пішов в УНСО. Був соратником координатора «Правого сектору» на заході Україні Олександра Музичка. Після його загибелі очолював рівненську організацію УНСО (Шухевича) та громадську організацію «Бойовий молот».	02022-03-022 березня 2022	Загинув у бою проти ворожої ДРГ в місті Василькові на Київщині[50].
5053		Подурець Сергій	с. Червонопілля Кропивницький район Кіровоградська область. Мешканець м. Бобринця Кіровоградська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-022 березня 2022 (орієнтовно)	За інформацією Кіровоградської обласної державної адміністрації, військовослужбовець загинув в боях з російським окупантом (місце — не уточнено). Похований у м. Бобринці[51].
5054 … 5057			Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-022 березня 2022	Загинули під час ракетного обстрілу російськими військовими блок-посту в м. Коростені на Житомирщині[52].
5058		Корпан Олександр Богданович	01994-09-088 вересня 1994, 27 років, м. Підгайці Тернопільська область. Капітан, військовий льотчик, командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї 299 БрТА ПС ЗС України. Найкращий льотчик ударної авіації за підсумками 2021 року. Герой України (посмертно).	02022-03-022 березня 2022	Загинув під час виконання бойового польоту у м. Старокостянтинові в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Відвів ворожий літак за собою і ціною власного життя врятував побратимів[53][28]. Похований на кладовищі у с. Галичі Тернопільського району[54].
5059	110пкс	Тарануха Олександр Валерійович	01978 1978, м. Городище Черкаська область. Полковник, керівник одного з підрозділів Держспецзв'язку в Харківській області.	02022-03-022 березня 2022	Загинув, героїчно захищаючи від окупантів м. Харків. Похований в м. Городищі[55] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[56].
5060		Рябко Іван Іванович	Мешканець смт Олександрівка Вознесенський район Миколаївська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-022 березня 2022	Загинув в боях з агресором поблизу м. Вознесенська в ході відбиття російського вторгнення в Україну[57]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[58].
5061		Чекеренда Богдан Володимирович	Мешканець Олицької територіальної громади Волинська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До війни був багаторічним сільським головою с. Покащева на Волині, працював директором комунального підприємства при Олицькій селищній раді.	02022-03-022 березня 2022 (орієнтовно)	Згідно повідомлення Волинської обласної військової адміністрації, військовослужбовець загинув в результаті кульового поранення в боях з агресором на Житомирщині. Похований 4 березня на Волині[59]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[60].
5062		Прокопчук Віталій Юрійович	Мешканець с. Здомишель Ратнівський район Волинська область. Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-022 березня 2022 (орієнтовно)	Згідно з повідомленням голови Ратнівської територіальної громади, військовослужбовець загинув в боях за незалежність України з російськими окупантами (місце — не уточнено)[61]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[60].
5063		Монах Богдан Олегович	02002 2002, м. Шепетівка Хмельницька область. Курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. В 2019 році закінчив Шепетівську середню загальноосвітню школу № 2. Того ж року вступив на навчання до Військового університету.	02022-03-022 березня 2022	Загинув під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу. Тіло загиблого було знайдено під завалами після тижня пошуків[62]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[63].
5064		Древай Герман Едуардович	01999 1999, м. Миколаїв. Курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. Після закінчення загальноосвітньої школи вступив на навчання до Військового університету.	02022-03-022 березня 2022	Загинув під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу. Тіло загиблого було знайдено під завалами після тижня пошуків. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[63].
5065		Кобенко Дмитро Ігорович	02001-07-1515 липня 2001. Сержант, курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. Залишилася дружина.	02022-03-022 березня 2022	Загинув під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу. Тіло загиблого було знайдено під завалами після тижня пошуків. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[63].
5066		Мийгеш Валерій Іванович	02002 2002, м. Виноградів Берегівський район Закарпатська область. Курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. Залишилися батьки, дві сестри та брат.	02022-03-022 березня 2022	Помер у лікувальному закладі від травм, отриманих під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу[64][65]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[63].
5067		Партала Станіслав Юрійович («Метро»)	01984-10-055 жовтня 1984, м. Харків. Лейтенант, військовослужбовець Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» НГУ. Герой України (посмертно).	02022-03-022 березня 2022	Був поранений у бою у районі селища Калинівка у передмісті м. Маріуполя[66]. Попри поранення встиг вивести свій підрозділ на базу, але врятувати лейтенанта не вдалося[67].
5068		Мирошниченко Володимир Володимирович («Страж»)	28 років, м. Харків. Старший лейтенант, командир взводу Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» НГУ.	02022-03-022 березня 2022	Загинув під час виконання бойового завдання у м. Маріуполі[68]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[18].
5069		Гілявський Валерій Михайлович	01964 1964, мешканець м. Сміли Черкаської області. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В ЗС України — більше чотирьох років.	02022-03-022 березня 2022	Згідно повідомлення голови Черкаської ОДА Валерії Бандурко, військовослужбовець загинув в боях у м. Києві. Похований у м. Смілі[69]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[58].
5071		Гончарук Назар Сергійович	01999-04-1313 квітня 1999, с. Гребля Уманський район Черкаська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО.	02022-03-022 березня 2022	Загинув під завалами будівлі на Чернігівщині, де наші воїни тримали оборону. Похований в рідному селі[70]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[71].
5072		Андронік Олександр Михайлович	01998 1998, мешканець Уманського району Черкаської області. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-022 березня 2022	Загинув при виконанні службових обов'язків (місце — не уточнено)[72].
5073		Пошевко Олександр Сергійович	м. Іллінці Вінницька область. Молодший сержант, військовий медик розвідувального взводу 9 ОМПБ.	02022-03-022 березня 2022 (орієнтовно)	Загинув в перші дні березня у бою під Новоселівкою, що на Запоріжжі[73]. Олександр Морознюк дістав поранення в ногу. Олександр Пошевко кинувся його витягувати і був зрешечений кулями. Пораненого Морознюка товариші затягли до мікроавтобуса і рвонули на прорив, але під час виходу потрапили під обстріл ворожої БМП. Олександра Пошевка, який залишився лежати обіч дороги, рашисти розстріляли впритул[74]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[75].
5074		Морознюк Олександр Володимирович	01980-10-1818 жовтня 1980, м. Іллінці Вінницька область. Старший солдат, військовослужбовець розвідувального взводу 9 ОМПБ.	02022-03-022 березня 2022 (орієнтовно)	Загинув в перші дні березня у бою під Новоселівкою, що на Запоріжжі[73]. Олександр Морознюк дістав поранення в ногу. Олександр Пашенко кинувся його витягувати і був зрешечений кулями. Пораненого Морознюка товариші затягли до мікроавтобуса і рвонули на прорив, але під час виходу потрапили під обстріл ворожої БМП[74]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[75].
5075		Бринжала Олександр Петрович	м. Охтирка Сумська область. Майор, льотчик 1 класу 40 БрТА. Навчався в Охтирській середній школі N 5. Випускник ХНУПС імені Івана Кожедуба. Герой України (посмертно).	02022-03-022 березня 2022	Вночі пара українських МіГ-29, один з яких пілотував Олександр Бринжала, вийшла на перехоплення дванадцяти російських винищувачів біля Києва. Майор Бринжала підбив два ворожі літаки, після чого був збитий і не встиг катапультуватися[76]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[77].[78].
5076		Коваленко Микола Миколайович	Житомирська область. Полковник, пілот Су-24М, заступник начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба. 2014 року здійснив 19 бойових вильотів для ураження позицій російських військ, за що у вересні того ж року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.	02022-03-022 березня 2022	У складі екіпажу разом з Євгеном Казіміровим підняв літак при загрозі ракетного нападу на аеродром, а далі пішов на виконання бойового завдання. На Житомирському напрямку зав'язався повітряний бій. Екіпаж міг катапультуватися, але відвів палаючий літак від села Довбиш Новоград-Волинського району Житомирської області[79]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[80].
5077		Казіміров Євген Вікторович	м. Антрацит Луганська область. Капітан, штурман Су-24М 7 БрТА.	02022-03-022 березня 2022	У складі екіпажу разом з Миколою Коваленком підняв літак при загрозі ракетного нападу на аеродром, а далі пішов на виконання бойового завдання. На Житомирському напрямку зав'язався повітряний бій. Екіпаж міг катапультуватися, але відвів палаючий літак від села Довбиш Новоград-Волинського району Житомирської області[79]. Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[80].
5078		Гальчус Андрій Олександрович	01983-02-077 лютого 1983, м. Біла Церква Київська область. Підполковник, начальник лінгвістичного науково-дослідного управління науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На військову службу ЗС України був призваний 17.07.2001 року Білоцерківським ОМВК Київської області. Працював перекладачем міністра оборони України та його заступників. Окрім цього, був одним із засновників системи військової термінології у ЗС України та автором перших військових термінологічних стандартів. Залишилися дружина та двоє синів.	02022-03-022 березня 2022	Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[81]. Похований на Краснопільському цвинтарі у м. Дніпрі[82]. Наприкінці липня 2022 року у рідному місті офіцера, Білій Церкві, одну з вулиць перейменували на його честь[83].
5079		Дребіт Анатолій Анатолійович	48 років, с. Вікно Чернівецька область. Старший сержант, командир десантно-штурмового відділення 80 ОДШБр. Учасник АТО.	02022-03-022 березня 2022	Загинув у боях з російськими окупантами за Херсонську область[84]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[85].
5080		Дудар Віктор Васильович	01977-12-2020 грудня 1977, мешканець м. Жовква Львівська область. Військовий журналіст, солдат 80 ОДШБр. Учасник АТО. 2014 року пішов добровольцем, воював у складі 80-ї ОДШБр. Після повернення з фронту в 2015 році працював журналістом газети «Експрес»[86]. 24 лютого 2022 року, коли розпочалося російського вторгнення в Україну, журналіст зібрав наплічник та вирушив на фронт. Залишились дружина і донька.	02022-03-022 березня 2022	Загинув у бою за незалежність України з російським окупантом у Миколаївській області. Похований на Личаківському цвинтарі у м. Львові[87]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[44].
5081		Рижук Сергій Георгійович	9 січня 1984. Старший лейтенант, військовослужбовець 128-ї гірсько-штурмової бригади. Навчався в коледжі впродовж 1999—2002 рр. за професією «Машиніст насосних і компресорних установок». На початок повномасштабного вторгнення — військовий з досвідом, командир танкового взводу. Пройшов Донецький аеропорт, Піски та Водяне.	02022-03-022 березня 2022	Під час танкового бою, Сергій відтягнув ворожий вогонь на свій танк, чим врятував життя побратимів. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похорон відбувся 7 квітня 2022 року на кладовищі «Нове» в Рівному. Похований на Алеї Героїв[88].
5082		Іваникович Ігор Ярославович	27 березня 1995, с. Топільське Калуський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[89].	02022-03-022 березня 2022, дата на могилі (дата не точна; смерть підтверджена 11 березня)	Загинув в боях з російськими окупантами на Херсонщині[90]. Похований 15 березня в окупованому в Херсоні[91], перепохований 9 грудня у рідному селі на Івано-Франківщині[92]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[85].
5083		Черняхівський Максим Іванович	12 квітня 1997, с. Явне, Баранівський район, Житомирська область, Україна. Старший солдат 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.	02022-03-022 березня 2022	Загинув в боях поблизу селища Макарів на Київщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[93].
5083 … 5085			Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-022 березня 2022	(для доповнення за 2 березня 2022 року)
3 березня[ред. | ред. код]
5086		Потапович Олександр Леонідович	43 роки, мешканець Сарненського району Рівненська область. Штаб-сержант підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено).	02022-03-033 березня 2022	Загинув в боях під час оборони м. Маріуполя[94]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[46].
5087		Кокодиняк Ігор Ігорович	01997-04-2424 квітня 1997, смт Великий Любінь Львівський район Львівська область. Старший сержант, командир десантно-штурмового відділення підрозділу 80 ОДШБр. Закінчив Самбірський ліцей сфери послуг. В 2016 році розпочав службу у складі підрозділу ДПСУ, а з вересня 2020 року продовжив її у складі 80 ОДШБр. У складі десантного підрозділу неодноразово брав участь в ООС на сході України.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час виконання бойового завдання в смт Ворзель Бучанського району на Київщині[95]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[96].
5088		Білак Василь Михайлович	22 роки, мешканець м. Мукачево Закарпатська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр (підрозділ — не уточнено). Навчався у Мукачівському кооперативно торговельно-економічному коледжі[97]	(дата підлягає уточненню)	Загинув у бою за незалежність України з російським окупантом (місце — не уточнено). Похований в м. Мукачево[98]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[44].
5089		Браниш Сергій Володимирович	01991-07-2020 липня 1991, 30 років, с. Фурманівка Новоукраїнський район Кіровоградська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися дружина та малолітній син, якому 2 роки та 7 місяців.	(дата підлягає уточненню)	З посиланням на міського голову Новоукраїнської ради Олександра Корінного, військовослужбовець загинув на війні з Росією. Похований в с. Криничному[99]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[100].
5090		Аулін Дамир Васильович	01994-02-066 лютого 1994, м. Кропивницький. Капітан-лейтенант, капітан патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. Один з курсантів, які 2014 року заспівали Гімн України під час церемонії підняття російського прапора над Академією військово-морських сил імені П. С. Нахімова. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28 лютого 2022 року).	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ» ВМС ЗС України[101][102][103][104].
5091		Махлін Дмитро Леонідович	01983-02-055 лютого 1983. Старшина 1 статті, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5092		Толкачов Дмитро Євгенович	02002 2002, м. Одеса. Старший матрос, старший оператор команди бойового управління патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104][106]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5093		Шерішорін Нікіта Павлович	02002-10-1818 жовтня 2002. Матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. В 19 років підписав контракт із ЗСУ.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5094		Калапіщак Іван Володимирович	01998-01-1717 січня 1998. Матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104][106]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5095		Католіченко Володимир Сергійович	02000-12-1515 грудня 2000. Матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. 2020 року підписав контракт з ВМС ЗСУ.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5096		Лебедь Владислав Вадимович	Старший матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5097		Ситник Анатолій Ігорович	01992-04-033 квітня 1992. Старшина 1 статті, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5098		Соломко Денис Віталійович	02001-09-066 вересня 2001, м. Одеса. Матрос, марсовий боцманської команди патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104][106]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5099		Танасійчук Ярослав Іванович	01999-12-2222 грудня 1999. Старший матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5100		Тимченко Юрій Миколайович	Штаб-старшина, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України.	02022-03-033 березня 2022	Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[103][104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105].
5101		Гайоха Ігор Ігорович	м. Луганськ. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник Революції Гідності. На фронті — з 2014 року. Воював у складі 24 окремого штурмового батальйону «Айдар».	02022-03-033 березня 2022	Загинув у бою з російським агресором (місце — не уточнено)[107].
5102		Кожевніков Сергій Олегович	Мешканець м. Чуднова Житомирська область. Військовослужбовець полку НГУ, дислокованого в м. Кропивницький.	02022-03-033 березня 2022	Загинув в боях з агресором поблизу м. Києва. Похований в м. Чуднові[108]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16].
5103		Дяченко Олександр Юрійович	19 років, мешканець с. Курне Пулинський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	(дата підлягає уточненню)	Загинув в боях в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в с. Курному[108]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[109].
5104		Стецюк Роман Петрович	01998-02-066 лютого 1998, 24 роки, с. Заруддя Тернопільська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Вчився у Тернопільській спеціалізованій школі I—III ступенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов[110]. Випускник тернопільської ДЮСШ, грав у юнацьких футбольних командах донецького «Металурга». У дитячо-юнацькій футбольній лізі України зіграв 63 матчі. На дорослому рівні дебютував у 2016 році в чемпіонаті Тернопільської області.	02022-03-033 березня 2022	Загинув захищаючи Україну поблизу м. Сєвєродонецька на Луганщині. Похований на Алеї Героїв, що на Микулинецькому цвинтарі в м. Тернополі[111]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16].
5105			Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-03-033 березня 2022	Загинув в результаті завдання РФ авіаудару по с. Біленькому на Одещині[112].
5106		Товкан Ярослав Ярославович	26 років, мешканець м. Мукачево Закарпатська область. Старший солдат, розвідник підрозділу 128 ОГШБр. В ЗС України — з березня 2020 року. Закінчив Мукачівський юридичний, відтак — Мукачівський військовий ліцей, а згодом — Національну академію внутрішніх справ[113]. Залишилися мати і бабуся.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час оборони населених пунктів поблизу м. Запоріжжя у сутичці з ворожою ДРГ в результаті підриву на міні, коли повертався автомобілем із завдання в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Похований в м. Мукачево[114]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[88].
5107		Клушин Олександр («Тренер»)	25 лютого 1994, м. Харків. Боєць роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» Національної поліції України. Учасник АТО. Брав участь в Революції Гідності. Мешкав на Північній Салтівці. В дитинстві займався футболом та боксом. З 18 років наполегливо займався ММА. Провів понад 50 аматорських боїв та 3 професійних. В 2021 році отримав звання майстра спорту з козацького двобою з ММА, став чемпіоном світу з ММА та отримав синій пояс по бразильському джиу-джитсу. У 2014—2016 роках воював з окупантами на сході країни у складі підрозділу «Східний корпус».	02022-03-033 березня 2022	Отримав важкі поранення в результаті ракетного обстрілу 2 березня Головного управління Нацполіції у м. Харкові. Після другого влучання ракети, потрапив під завал та майже добу боровся за життя, але помер на операційному столі. Похований на Алеї Слави кладовища № 18 м. Харкова[115].
5108		(«Лис»)	Боєць роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» Національної поліції України.	02022-03-033 березня 2022	Загинув внаслідок обстрілу Головного управління Нацполіції у м. Харкові[116].
5109		Семидьянова Ольга Олександрівна	01973-07-1010 липня 1973, м. Марганець Дніпропетровська область. Старший солдат, бойовий медик підрозділу 24 ОШБ «Айдар». Залишилося 12 дітей. Отримала нагороду матері-героїні за те, що народила шістьох дітей та стільки ж взяла на виховання з дитячого будинку.	02022-03-033 березня 2022	До останнього рятувала побратимів і отримала важке вогнепальне поранення у живіт зі стрілецької зброї. Загинула від втрати крові на межі Донецької та Запорізької областей[117]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[118].
5110		Коренюк Роман Дмитрович	29 років, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В ЗС України — з 2020 року. В цивільному житті працював на шахті «Октябрьская».	02022-03-033 березня 2022	Загинув у боях з окупантами (місце — не уточнено)[119].
5111		Хоменко Андрій Вікторович	01997-12-066 грудня 1997, с. Розкопанці Київська область. Старший лейтенант, командир десантно-штурмового взводу 3-ї батальйонної тактичної групи 80 ОДШБр. Герой України (посмертно).	02022-03-033 березня 2022	Загинув в бою під час знищення ворожого десанту в районі с. Андрійчикове на Миколаївщині. В ході бою, підрозділ, яким він командував, завдав противнику максимальних втрат та було знищено близько 30 окупантів[120][121].
5112		Кулик Сергій Григорович («Боцман»)	01967-09-044 вересня 1967, 54 роки, с. Верещиця Яворівський район Львівська область. Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В 1994 році закінчив Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут ім. В. П. Затонського. Вчителював на рідній Яворівщині. В ЗС України — з 2014 року. Учасник АТО у складі 24 ОМБр та 54 ОМБр. Згодом проходив службу у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Герой України (посмертно).	02022-03-033 березня 2022	Загинув в боях з агресором поблизу м. Гостомеля на Київщині. Під час звільнення міста від російських військ, він, як кулеметник взводу, у складі БТГ вступив у бій з противником, який атакував місто десятьма БМД та близько сотнею піших загарбників. Під час бою отримав кульові поранення, та незважаючи на це, продовжував прикривати передислокування свого підрозділу. Похований в с. Старичах на Львівщині[122].
5113		Чибінєєв Валерій Вікторович	01988-03-033 березня 1988, 34 роки, м. Бердянськ Запорізька область. Майор, військовослужбовець підрозділу ГУР Міністерства оборони України. Разом з братом виховувався у Бердянському санаторії (школі-інтернаті). Після 9 класу вступив до Запорізького військового ліцею «Захисник», в подальшому — закінчив Військову академію (м. Одеса). Учасник АТО. Звання Герой України командиру роти снайперів 79 ОДШБр, капітану Валерію Чибінєєву були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року[123].	02022-03-033 березня 2022	Загинув в боях з російськими окупаційними військами на околицях смт Гостомель поблизу м. Києва[124].
5114		Катков Андрій Олександрович	01972-08-2424 серпня 1972, м. Переяслав Київська область. Старший прапорщик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив школу № 3 рідного міста, а далі навчався в Яготинському училищі на маляра-штукатура. Пішов в армію, і залишився служити.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час розвідувального виїзду у боях з окупантами, захищаючи м. Чернігів. Віддати останню шану Герою-переяславцю прибули містяни, серед яких представники Переяславської міської ради та Бориспільського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Похований на Ярмарковому кладовищі в м. Переяславі[125]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[58]
5115		Мороз Вадим Сергійович	01995-11-099 листопада 1995, с. Вербівка Балаклійський район Харківська область. Капітан, льотчик 299 БрТА. Військову освіту отримав в ХНУПС імені Івана Кожедуба.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час бойового вильоту над Миколаївщиною. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[126].
5116		Карась Володимир Васильович	01982-06-2828 червня 1982, Київ. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник руху «Суспільство майбутнього». Брат Євгена Карася.	02022-03-033 березня 2022	Загинув в боях з агресором в Київській області[127]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
5117		Гушан Іван Георгійович	01997-03-2626 березня 1997, с. В'юнки Новоукраїнський район Кіровоградська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Студент 3 курсу факультету фізичного виховання Центральноукраїнського державного педагогічного університету. З початком російського вторгнення в України став на її захист. Залишилася матір, дружина та двоє маленьких дітей (2018 та 2021 р.н.)	02022-03-033 березня 2022	Загинув вступивши в нерівний бій з окупантами в селі Гребельки на Київщині, врятувавши тим самим сім'ю цивільних від розстрілу[128]. Похований в с. В'юнки[129]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[100].
5118		Подолець Ігор Орестович	44 роки, м. Новий Розділ Львівська область. Головний сержант 3 оп СпП[130]. Колишній боєць Правого сектору.	02022-03-033 березня 2022	Загинув вступивши в нерівний бій з окупантами в селі Гребельки на Київщині, врятувавши тим самим сім'ю цивільних від розстрілу. Похований в м. Новому Роздолі[131]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16].
5119		Кінша Олександр Геннадійович	01998-05-066 травня 1998, с. В'юнки Новоукраїнський район Кіровоградська оласть. Старший солдат ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Студент 3 курсу факультету фізичного виховання Центральноукраїнського державного педагогічного університету. З початком російського вторгнення в України став на її захист. Залишилися матір, дружина та донька.	02022-03-033 березня 2022 (орієнтовно)	За інформацією пресслужби Кіровоградської ОДА загинув у боях за м. Київ[128]. Похований на Рівнянському кладовищі в м. Кропивницькому[129]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[100].
5120		Дробінчук Олександр Миколайович	01986 1986, с. Вернигородок Вінницька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишились дружина та троє дітей.	02022-03-033 березня 2022	Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в м. Калинівка[132]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[133].
5121		Уколов Євген Сергійович	01980-05-055 травня 1980, м. Енергодар[134], Запорізька область. Штаб-сержант, старший контролер (водій) 1-го відділення взводу реагування 1-ї спеціальної комендатури 2 ОБ ОВДО Національної гвардії України.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час оборони від російських окупантів Запорізької атомної електростанції. Похований в м. Енергодарі[135][136]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[137].
5122		Фроліков Михайло Олександрович	01992-11-3030 листопада 1992, м. Енергодар Запорізька область. Старший сержант, старший контролер (кулеметник бронетранспортера) групи вогневої підтримки взводу спеціального призначення 2 ОБ ОВДО Національної гвардії України.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час оборони від російських окупантів Запорізької атомної електростанції[138]. Похований в м. Енергодарі[136].
5123		Квач Юрій	Військовослужбовець 2 ОБ ОВДО Національної гвардії України.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час оборони від російських окупантів Запорізької атомної електростанції[136].
5124		Бондар Юрій Леонідович	Старший солдат, військовослужбовець роти матеріально-технічного забезпечення 12 БрОП.	02022-03-033 березня 2022	Загинув в боях під час оборони м. Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[139].
5125		Петраш Євген В'ячеславович («Юджин»)	01994-03-2020 березня 1994, м. Суми. Старший солдат, другий номер розрахунку РПГ Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» НГУ.	02022-03-033 березня 2022	Загинув у бою з російськими окупантами біля смт. Ворзель, що на Київщині[140].
5126		Вандровський Микола Вікторович («Фізрук»)	01992-12-1717 грудня 1992, 29 років, с. Костичі Баштанський район Миколаївська область. Капітан, командир роти 503 ОБМП. 2016 року закінчив факультет фізичного виховання і захисту Вітчизни Миколаївського університету ім. Сухомлинського. Одразу після навчання був призваний на військову службу до бригади морської піхоти, що базується в м. Миколаєві. Через три тижні потрапив на передову. Бойовий шлях пройшов на Маріупольському напрямку, недалеко від селища Широкине. Перша ротація була у 2016—2017 роках, друга відбулася вже поблизу селища Павлопіль і Гнутове. 21 травня 2021 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[141]. Залишилися батьки, сестра, брат і дружина.	02022-03-033 березня 2022	Загинув в результаті підриву на ворожій міні в Донецькій області. Похований в с. Інгулці на Миколаївщині[142]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[143].
5127		Шоляк Юрій Миколайович	Молодший сержант, військовослужбовець 8-ї мобільної санітарної бригади 66-го військового мобільного госпіталя (м. Покровськ).	02022-03-033 березня 2022	Загинув в районі с. Зачатівки Волноваського району Донецької області під час евакуації поранених з селища Велика Новосілка до села Хлібодарівки Донецької області[144]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[145].
5128		Вишиваний Василь Васильович	01994-02-1313 лютого 1994, 28 років, с. с. Дуліби Жидачівський район Львівська область. Старший лейтенант 80 ОДШБр. Учасник АТО. В 2014 році здобув повну загальну середню освіту в Жидачівському професійному ліцеї. У 2019 році закінчив навчання в НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного та отримав військове звання «лейтенанта».	02022-03-033 березня 2022	Загинув у бою за незалежність України з російськими окупантами. Похований на Личаківському цвинтарі у м. Львові[146]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[44].
5129		Острогруд Юрій	55 років, мешканець м. Чернігова. Боєць 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області. У перший день російського вторгнення в Україну вступив до складу тероборони. Був призначений старшим групи з 12 мобілізованих бійців, з якими разом виконували завдання з охорони і оборони об'єктів критичної інфраструктури міста та охороняли 21 школу. Довгий час працював на камвольно-суконному комбінаті помічником майстра. в подальшому став займатися підприємницькою діяльністю. Залишилися донька та двоє онуків.	02022-03-033 березня 2022	Загинув в результаті авіаційного удару, який був нанесений рашистським пілотом-злочинцем по школах міста. Останніми словами Героя, точніше крику, стали слова: «Ховайте дітей». Тіло загиблого довго буле не впізнане, допомогла експертиза ДНК. Похований на цвинтарі у Ялівщині в м. Чернігові[147].
5130		Корнійчик Володимир	56 років, м. Чернігів. Військовослужбовець 119 ОБрТрО. Ветеран війни в Афганістані. На третій день повномасштабного вторгнення приєднався до 119-ї окремої бригади територіальної оборони та став на оборону м. Чернігова.	02022-03-033 березня 2022	Загинув під час оборони м. Чернігова. Перебував у місцевій школі, коли туди прилетіла ворожа ракета[148].
5131		Жолобов Михайло Володимирович	23 роки. Старший лейтенант. З 2014 по 2016 рік проходив навчання у Криворізькому ліцеї-інтернаті із посиленою військовою підготовкою. У 2020 році закінчив академію Національної гвардії України та проходив службу у військовій частині 3011.	02022-03-033 березня 2022	Загинув зустрічаючи колону танків рф. Він першим пішов назустріч ворогу, намагаючись зберегти життя побратимам. Загинув під час масованого обстрілу позицій із РСЗВ "Град". Йому було всього 23 роки. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно) [149][150]
5132