Проросійські виступи у Харкові (2014) — Вікіпедія

Проросійські виступи у Харкові
Дата: 22 лютого — 8 квітня 2014 року (активна фаза)
Місце:
Харків, Україна
Методи: інформаційне протистояння, мітинги, масові заворушення, захоплення адміністративних будівель, теракти, силові протистояння між сторонами конфлікту, формування квазідержавних утворень
Результат: перемога проукраїнських сил
Сторони
Проукраїнські сили РосіяСРСР Прихильники федералізації України та приєднання до Росії
Сили
Проукраїнські організації

Правоохоронні органи:

ХОДА (з 2 березня 2014)

Антимайдан

«Народні дружини»
Оплот
«Боротьба»
КПУ
Прихильники Януковича
Органи місцевого самоврядування (до 7 квітня 2014)

Геннадій Кернес (до 2 березня 2014)

Проросійські виступи у Харкові 2014 — акції проросійських активістів, прихильників федералізації та приєднання Харківської області до Росії у місті Харкові, складова частина кризи на сході України 2014 року.

Перша акція сепаратистів відбулась 23 лютого 2014 року, коли вони організувалися задля захисту пам'ятника Леніну та встановили біля нього наметове містечко, що завершилося 1 березня 2014 року тимчасовим захоплення будівлі Харківської обласної державної адміністрації та побиттям євромайданівців, які мали там свій штаб. Друга хвиля акцій сталась на початку квітня під час другого захоплення будівлі Харківської ОДА та проголошення «Харківської народної республіки», прихильників якої зачистили звідти спецпідрозділи МВС України.

З середини травня акції сепаратистів у Харкові ідуть на спад, відбуваються мирно та під охороною міліції.

Передісторія[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (червень 2014)

Хід подій[ред. | ред. код]

З'їзд у Палаці Спорту 22 лютого 2014 року[ред. | ред. код]

22 лютого у Палаці Спорту відбувся з'їзд депутатів обласних рад від «Партії регіонів». Його мав очолити Віктор Янукович, який вже приїхав до Харкова, але в останній момент відмовився від цієї ідеї та покинув місто. До Харкова приїхали, а також були звезені, за деякими оцінками, близько 3 тисяч прихильників Януковича, делегати були, в тому числі з фракцій Партії Регіонів, які на той момент мали більшість у всіх обласних радах сходу та півдня України. З'їзд «Українського Фронту» розпочався о 13:00. Біля Палацу Спорту було встановлено сцену «Антимайдану», під якою зібрались понад 1000 бюджетників та привезених з Донеччини та Луганщини шахтарів[1].

Навпроти них зібрався кількатисячний мітинг прихильників Євромайдану[2].

Після виступу Кернеса та Добкіна на з'їзді, вони покинули межі України. З'їзд, по факту, завершився без результатів, на які розраховували проросійські сили. Після його завершення багатотисячна колонна Євромайдану рушила на майдан Свободи, де ініціювала демонтаж пам'ятника леніну, проте так і не зробила цього в той день. Ближче до ночі до пам'ятника почали сходитись представники проросійських організацій для його захисту, а представники «Оплоту» атакували активістів Євромайдану, які були в ХОДА. Вночі біля пам'ятника Леніну розпочалось чергування прихильників збереження пам'ятника.

Мітинги «захисників пам'ятника Леніну» наприкінці лютого 2014 року[ред. | ред. код]

23 лютого — вранці біля пам'ятника Леніну зібралась ще більша кількість представників проросійських організацій та прихильників збереження пам'ятника. Пам'ятник було огороджено металевим парканом та вивішено велику георгіївську стрічку[3]. Цього ж дня міський голова Геннадій Кернес повернувся до Харкова та пішов спілкуватись з представниками Антимайдану[4].

24 лютого — прихильники проросійських організацій продовжили чергування під пам'ятником Леніну. Ввечері вони вчинили напад на кількох активістів Євромайдану[5].

25 лютого — антимайдан побудував наметове містечко біля пам'ятника Леніну, також вони розгорнули польову кухню та збирали підписи проти знесення пам'ятника[6].

26 лютого декілька сотень проросійських активістів пікетували сесію Харківської міської ради. Учасники мітингу вимагали те, щоб активісти Євромайдану покинули будівлю ХОДА, а прапор ЄС біля міської ради зняли та повісили російський[7]. Після перемовин між представниками проросійських організацій та міським головою прапор Росії було знято[8].

27—28 лютого біля пам'ятника Леніну продовжувалось чергування представниками проросійських рухів.

1 березня. Штурм Харківської ОДА[ред. | ред. код]

Проросійські виступи в Харкові

1 березня 2014 року у Харкові з ініціативи мера Геннадія Кернеса на площі Свободи було проведено «мирний мітинг патріотично налаштованих харків'ян» «За Харків». Перед людьми з російськими прапорами виступали сам мер Геннадій Кернес та колишній голова Харківської ОДА Михайло Добкін. По закінченні мітингу між учасниками заходу та активістами харківського Євромайдану сталася сутичка, у ході якою учасниками бійки використовувалися палиці та сльозогінний газ, після чого прихильники Кернеса розпочали штурм будівлі Харківської облдержадміністрації, контрольованої представниками Самооборони Майдану та «Правого сектора»[9].

Активісти Євромайдану перший натиск учасників мітингу «За Харків» відбили, однак пізніше проросійсько-налаштовані активісти захопили будівлю, де побили опонентів, котрих виводили під зневажливі вигуки натовпу, змушуючи активістів ставати на коліна[10]. Під час штурму були чутні постріли, над активістами Євромайдану, котрі захищали обласну адміністрацію, чинили самосуд; у результаті за повідомленням Харківської міської ради постраждали 97 осіб: 76 з них було доставлено до лікарень швидкої та невідкладної допомоги, — до обласної лікарні[11]. Серед постраждалих був український письменник Сергій Жадан, який отримав струс мозку та розсічення голови, можливий перелом носа. Про деталі свого побиття письменник повідомив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook:

Друзі, зі мною все гаразд. Два розсічення на голові, розсічена брова, струс мозку, підозра на перелом носа. Били бітами ззаду по голові. Нападали виключно зграєю. На вимогу стати на коліна — послав на х*й. Витягла міліція. Геннадію Адольфовичу, то як там із миром та спокоєм у регіоні? Михайле Марковичу, в президенти якої саме країни ви станете балотуватись? Арсене Борисовичу — що там у нас із внутрішніми органами? Багатьом харківським підліткам їх сьогодні відбивали громадяни РФ. І головне — коли ви всі сядете? Харків'яни, я вас люблю. Не бійтесь їх — не можна зламати того, хто не боїться[12].

Після захоплення держустанови на даху будівлі адміністрації український прапор було зірвано і встановлено російський[13]. За повідомленням ЗМІ, прапор Росії встановив заїжджий мешканець Москви[14]. Надвечір російський прапор з будівлі облдержадміністрації прибрали[15]. Проросійські активісти закликали також іти людям до бійцівського клубу «Оплот»[13], приміщення якого 28 лютого зайняли активісти «Правого сектора», зокрема представники організації «Патріот України» та Соціал-Національної Асамблеї[16].

Під час сутичок та штурму Харківської ОДА співробітники правоохоронних органів не чинили активних дій: штурм установи не було попереджено та не було вжито жодних заходів з метою припинення сутичок. Співробітники органів внутрішніх справ лише унеможливлювали спроби подальшого самосуду над побитими активістами Євромайдану, виводячи їх від ОДА. Мер Харкова Геннадій Кернес заявив, що бійку спровокували активісти Євромайдану, котрі кинули у натовп вибуховий пакет або гранату, однак журналісти, що були свідками подій, заперечили таку інформацію[10].

мапа-схема основних подій в Харкові навесні 2014

Бій на Римарській[ред. | ред. код]

Докладніше: Бій на Римарській

У ніч із 14 на 15 березня відбулося протистояння на вулиці Римарській, у ході якого озброєні вогнепальною зброєю члени організації «Оплот» спробували взяти штурмом приміщення штабу «Правого сектора» та офісу організації «Просвіта», з вікон другого поверху в їхній бік полетіли пляшки з горючою сумішшю («Коктейль Молотова») та світло-шумові гранати. Після цього почалася стрілянина з вогнепальної зброї як з боку нападників, так і з боку осіб, що оборонялися. Обидві сторони конфлікту мали значні запаси вогнепальної зброї і активно її застосовували, в результаті зав'язався запеклий бій. Членам «Правого сектора» вдалося захистити будівлю, а сепаратисти були змушені відступити після приїзду на місце події Міського голови Харкова Геннадія Кернеса та керівництва міської міліції разом із силами міліцейського спецназу. В результаті конфлікту двоє учасників нападу загинули, п'ятеро чоловік отримали поранення.

Сутички 6 квітня[ред. | ред. код]

6 квітня близько тисячі представники проросійських організацій пікетували консульства Польщі та Росії, після чого розійшлися різними вулицями до центра міста[17], де на площі Свободи одночасно пройшли 2 мітинги за федералізацію України[18]. На противагу проросійським мітингам біля пам'ятника Шевченку активісти Євромайдану провели антивоєнне віче та музичний концерт[19].

Під час ходи біля пам'ятника Тарасові Шевченку двоє невідомих повідомили учасникам маршу про те, що біля театру Шевченка перебувають бійці «Правого сектора», через що сталася сутичка[20]. На вулиці Сумській на близько 30 активістів Євромайдану напала колона прихильників відокремлення області від України[21]. Правоохоронці оточили кільцем євромайданівців, за допомогою бійців спецпідрозділу «Грифон» їх було заведено до службового автомобілю, який був заблокований учасниками проросійського мітингу[20]. Частину євромайданівців вдалося вивезти, іншу частину правоохоронці відвели на безпечну відстань[22]. Проросійські активісти змусили учасників антивоєнного віча повзти на колінах «коридором ганьби»[23].

Проголошення «Харківської народної республіки»[ред. | ред. код]

Захоплена російськими найманцями і проросійськими громадянами України Харківська ОДА. 7 квітня 2014
07.04.2014 Харківська ОДА. Зрадниця України, співробітник МВС України допомагає російським найманцям та проросійським силам, роздаючи їм медичні маски з метою приховати їхні обличчя.

Увечері під будівлею Харківської ОДА зібралося близько 2 тисяч проросійсько налаштованих мітингарів, які закликали «підтримати Луганськ і Донецьк», де напередодні сталися захоплення адміністративних будівель[24]. Демонстранти прорвали кордон з 200 міліціонерів та прорвалися у середину адміністрації[25], частина міліціонерів, що залишили позиції аплодувала штурмовикам[26]. Знімальна група ТРК «Україна», яка намагалася здійснити пряме включення з місця події, покинула площу через загрозу власній безпеці[24].

Прапор «ХНР»

Вранці 7 квітня, на площу Свободи вийшло понад 1000 харків'ян з протестом проти захоплення ОДА. Напередодні міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков повідомив про звільнення приміщення ОДА від демонстрантів, проте містяни і ЗМІ спростували цю інформацію[27]. Мер Харкова Геннадій Кернес провів зустріч з демонстрантами, на якій відкинув можливість проведення референдуму щодо федералізації Харківської області, оскільки для його проведення відсутнє «законне підґрунтя», натомість запропонував провести соціологічне опитування[28]. Крім того, Харківська обласна рада погодилась провести позачергову сесію, на якій буде розглянуто вимоги активістів[29]. На площі Свободи сталася сутичка між проукраїнськими та проросійськими активістами, які намагалися витіснити проукраїнський мітинг за межі майдану[30]. У результаті частина учасників мітингу сховалася у саду Шевченка, інша частина — у кафе поблизу місця події; у ході сутички 2 осіб зазнали травм голови[31]. Загалом під час сутичок 7 квітня постраждало 32 особи[32].

Протест проти захоплення ОДА російськими найманцями і проросійськими силами 7 квітня 2014 року

На проросійському мітингу було оголошено перелік «альтернативних депутатів», які утворили «Раду депутатів харківської територіальної громади», покликану виконувати обов'язки Харківської обласної ради, та оголосили про створення суверенної «Харківської народної республіки»[33]. Увечері міліція звільнила від сепаратистів будівлю ОДА, які втім намагалися повернути контроль над установою, почавши палити шини, кидати каміння та стріляти з травматичної зброї[34]. У ЗМІ повідомлялося, що близько 22 години на територію Харківської регіональної передавальної телевежі проникла група осіб, що мали на меті відновити мовлення російських телеканалів, однак, у МВС повідомили, що телевежа знаходиться під контролем правоохоронців[35].

Напад на телеканал «АТН»[ред. | ред. код]

Наступного дня стало відомо, що організатора нападу на телекомпанію було затримано[36].

10 квітня 2014 року харківські сепаратисти оголосили полювання на людей з символікою США та Великої Британії[37].

12 квітня 2014 року у Харкові відбулась акція прихильників референдуму та російської мови під пам'ятником Леніну[38].

Побиття євромайданівців 13 квітня[ред. | ред. код]

13 квітня 2014 року у Харкові відбулась чергова акція проросійських мітингувальників, яка спочатку була нечисленною та спокійною поблизу пам'ятника Леніну[39][40]. Жінку, яка била євромайданівця, після звершення строку домашнього арешту було випущено на свободу, і вона повернулась на роботу[41][42].

Під час побиття активістів Євромайдану у метро акцією командував та знімав її харківський журналіст Андрій Бородавка[43].

За інформацією ЗМІ, на цю акцію на рейсових автобусах підвозили людей з Бєлгорода, які зупинялись у спальних районах на півночі міста[44].

15 квітня 2014 року сепаратисти пікетували телеканал ОТБ з вимогою надати їм можливість двічі на тиждень висловлювати свою позицію, оскільки телеканали упереджено, на їх думку, подають інформацію про них[45].

19 квітня 2014 року проросійські активісти провели акцію на майдані Свободи, протестуючи проти примусу з боку «київської хунти» забути російську мову і відмовитися від свята Перемоги 9 травня[46].

19 квітня був затриманий один з координаторів сепаратистського руху у Харкові Костянтин Долгов[47][48] за статтею про умисний підпал. Того ж дня відбувся суд щодо запобіжного заходу до нього, і він був взятий під варту на 2 місяці із можливістю внесення застави у розмірі 600 тис. грн[49][50], але адвокат Долгова заявив, що подаватиме апеляцію[51]. 8 травня 2014 року Костянтин Долгов був звільнений із СІЗО після внесення застави у розмірі 365 400 грн., до чого був причетний Олег Царьов[52]. А вже 12 та 13 травня він не прийшов на судове засідання та провів в окупованому Криму прес-конференцію, де заявив про те, що найближчим часом повернеться до Харкова, де має відбутись референдум, подібний до референдумів у Донецькій та Луганській областях[53][54][55].

Розгін антимайдану 27 квітня на Плеханівській[ред. | ред. код]

27 квітня колона антиавтомайдану та антимайдану рушила з майдану Свободи в бік колони ультрас Металісту та Дніпра, де наздогнали їх на вулиці Плеханівській. Проте були розгромлені та втекли[56].

Розгін наметового містечка під пам'ятником Леніну[ред. | ред. код]

28 квітня вночі силами працівників міліції було ліквідовано наметове містечко сепаратистів.

Провокації 1 травня[ред. | ред. код]

Український партизанський загін «Чорний Корпус» (відомий також як «чорні чоловічки») в лісах під Харковом 1 травня 2014 р.

На 1 травня 2014 року проросійські сили анонсували масову демонстрацію в Харкові, яка мала б стати апогеєм «російської весни». На противагу цьому проукраїнські сили оголосили проведення «Українського Першотравня». До Харкова з'їхалися «чорні чоловічки» — українські партизани, які готові були силою придушити проросійський виступ. Анонсована проросійськими силами масова демонстрація так і не відбулася.

Єдине на що спромоглися проросійські сили — це провокація із спаленням українського прапора. У результаті обшуку на квартирі дівчини, що спалила Державний Прапор України, було затримано 5 осіб, які зізналися у активній участі у сепаратистських акціях у Харкові, зокрема одного громадянина Росії, який готував масові безлади під час відзначення Дня Перемоги 9 травня[57][58].

Акція 9 травня 2014 року[ред. | ред. код]

8 травня 2014 року із СІЗО після внесення грошових застав були звільнені лідери сепаратистського руху у Харкові Юрій Апухтін та Костянтин Долгов, а також ще 3 активних учасники сепаратистських акцій[52].

9 травня 2014 року близько тисячі проросійських активістів пройшлися від Меморіалу у Лісопарку вулицею Сумською до Майдану Свободи з великим прапором у кольорах георгіївської стрічки, де поклали квіти до пам'ятника Леніну та провели мітинг[59]. На ньому один з лідерів харківських сепаратистів, член координаційної ради руху «Юго-Восток» Юрій Апухтін заявив, що 11 травня 2014 року у Харкові проводитись референдуму, який планувалось проводити у формі опитування на вулицях та площах міста, не буде, оскільки вони не готові до його проведення та розійшлись у формулюваннях питань для референдуму з сепаратистами з Донецька та Луганська[60].

Того ж дня у Харкові поблизу Меморіалу правоохоронці затримали 10 осіб у бронежилетах та з битами[61].

Акції у травні після Дня Перемоги[ред. | ред. код]

11 травня на акцію проросійських сил у Харкові зібралось кілька десятків осіб з символікою Радянського союзу та ультралівих організацій «Боротьба» та «Юго-Восток»[62].

18 травня 2014 року під час акції проросійськи налаштованих сил під прапорами Росії, КПУ та «Боротьби» член координаційної ради руху «Юго-Восток» Юрій Апухтін заявив, що у Харкові буде проведений референдум слідом за Донецьком і Луганськом, розкритикував всеукраїнський стіл національної єдності та закликав бойкотувати позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року[63].

Ввечері 20 травня 2014 року відбулась спроба викрадення активіста об'єднання «Боротьба» Дениса Левіна, що насправді виявилось інсценуванням викрадення[64].

25 травня близько трьох сотень проросійських активістів зібрались біля пам'ятника Леніну з протестом проти виборів Президента України.[65]

26 травня невелика кількість представників проросійських рухів пікетувала консульства РФ, Польщі та Німеччини з вимогою не визнавати вибори.

29 травня біля стін ХОДА кілька десятків представників проросійських організацій провели мітинг «Проти АТО». Наступного дня було затримано організатора мітингу — Юрія Апухтіна.

Червень 2014 року[ред. | ред. код]

1 червня 2014 року близько сотні представників проросійських рухів під пам'ятником Леніну провели мітинг проти мобілізації та війни.

4 червня 2014 року менше сотні сепаратистів провели мітинг в підтримку сепаратизму на Донбасі під пам'ятником леніну. Того ж дня кілька десятків жінок під Академією Нацгвардії провели акцію проти мобілізації.

6 червня 2014 року кілька десятків жінок похилого віку мітингували під військовою частиною у Чугуєві проти мобілізації та війни.

7-8 червня 2014 року кілька десятків сепаратистів похилого віку мітингували на майдані Свободи.

11 червня 2014 року кілька десятків сепаратистів біля пам'ятника Леніну провели акцію пам'яті, щодо загиблих сепаратистів у Одесі 2 травня 2014 року.

15 червня 2014 року близько сотні сепаратистів похилого віку провели ходу від пам'ятника Леніну до російського консульства за приєднання Харкова до Росії[66]

17 червня 2014 року проросійські активісти пікетували Завод імені В. О. Малишева, а також встановили кілька агітаційних наметів у різних районах Харкова.[67].

22 червня 2014 року кілька сотень сепаратистів пройшлись вулицею Сумською до пам'ятника Леніну з антидержавними гаслами. Наприкінці мітингу відбулась сутичка між проукраїнськими активістами та міліцією, яка стала на бік сепаратистів та вчинила побиття проукраїнських активістів.

25 червня 2014 року кілька десятків сепаратисток з «Женского двіженія Харькова» прийшли під будівлю обласного ГУМВС, для того, щоб подякувати за побиття проукраїнських активістів напередодні. https://mykharkov.info/news/xarkovchanki-otblagodarili-milicionerov-za-to-chto-oni-ne-dopustili-povtoreniya-odesskogo-scenariya-v-gorode-video-28826.html

29 червня 2014 року кілька десятків сепаратистів зібрались під пам'ятником Леніну.

Липень 2014 року[ред. | ред. код]

1 липня 2014 року кілька десятків сепаратистів прийшли на заборонений мітинг під стіни ХОДА.

6 липня 2014 року кілька десятків сепаратистів зібрались під пам'ятником Леніну. https://www.segodnya.ua/regions/kharkov/v-harkove-nachalos-veche-evromaydana-a-antimaydan-v-seti-obsuzhdal-provokacii-534406.html

27 липня 2014 року під пам'ятником Леніну зібралось до сотні сепаратистів з мітингом проти української армії.

Серпень[ред. | ред. код]

3 серпня 2014 року біля пам'ятника Леніну зібралось кілька десятків сепаратистів. https://gordonua.com/news/society/v-harkove-odnovremenno-prohodyat-proukrainskiy-i-prorossiyskiy-mitingi--34713.html

9 серпня 2014 року під стінами Харківської міськради зібралось кілька десятків сепаратистів на мітинг в підтримку міського голови Харкова — Геннадія Кернеса. https://atn.ua/obshchestvo/u-hoga-sobralsya-miting-v-podderzhku-kernesa

10 серпня 2014 року два десятки сепаратистів під пам'ятником Леніну провели мітинг.

14 серпня 2014 року під будівлею ХОДА зібралось кілька десятків представників проросійських рухів.

17 серпня 2014 року під пам'ятником Леніну кілька десятків сепаратистів провели мітинг проти українських військових та мобілізації.

Мітинг 23 серпня[ред. | ред. код]

23 серпня біля пам'ятника Воїну-Визволителю біля станції метро 23 серпня відбувся мітинг сепаратистів, який зібрав кілька сотень учасників.

Вересень 2014[ред. | ред. код]

7 вересня 2014 року біля пам'ятника Леніну зібралось кілька десятків сепаратистів та провели мітинг.

18 вересня 2014 року на площі Свободи відбулась акція комуністів проти знесення пам'ятників Леніну в Україні та «За Україну без фашизму», під час якої їх закидали димовими шашками та яйцями харківські ультрас, і комуністи припинили свою акцію. Під час невеликої бійки постраждав міліціонер та чоловік, який хотів припинити бійку[68][69].

21 вересня 2014 року на майдані Свободи відбувся малочисельний мітинг проросійських сил. Проукраїнські сили закидали його петардами.[70] Цього ж вечора біля пам'ятника Леніну проукраїнські сили оточили сепаратистів, після чого сепаратисти були затримані міліцією та відвезені до райвідділку.

24 вересня 2014 року кілька десятків проросійських пенсіонерів пікетували консульства Німеччини та Польщі.[71]

27 вересня 2014 року комуністи та проросійські активісти намагались провести ходу від Дзеркального струменя до майдану Свободи, але міліція зашкодила цьому, зважаючи на судову заборону на проведення цієї акції. Кілька учасників акції, зокрема і першого секретаря Харківського обкому КПУ Аллу Александровську, було затримано[72]. Пізніше на майдані Свободи, куди перемістилися інші учасники акції, відбулась бійка між проросійськими активістами та харківськими ультрас[73]. Наступного дня всіх 23-х затриманих у цих подіях проросійських активістів та активістів КПУ було випущено після складення у райвідділку міліції протоколів про адміністративні порушення.[74]

7 листопада 2014 року[ред. | ред. код]

Кілька десятків проросійських активістів рушили від офісу КПУ до пам'ятника загиблим під час Жовтневого перевороту. Вони були заблоковані проукраїнськими активістами, які не дали їм здійснити задумане. Лідерка мітингу була облита зеленкою. А працівники міліції посадили сепаратистів у тролейбус та відвезли з місця мітингу.[75]

Мітинг 17 грудня 2014 року[ред. | ред. код]

Працівники міліції не допустили проведення проросійського мітингу ГО «Ісход».[76]

Мітинг проти мобілізації у березні 2015 року[ред. | ред. код]

13 березня 2015 року біля Дзержинського районного військомату міста Харкова відбувся мало-чисельний мітинг проти мобілізації, який організували сепаратисти.[77]

9 травня 2015 року[ред. | ред. код]

Відбулись сутички між проукраїнськими активістами та сепаратистами.[78]

Терористичні акції сепаратистів у Харкові та області[ред. | ред. код]

Серед об'єктів, про які невідомими повідомлялось, що вони заміновані були станції метро «Завод імені Малишева»[79][80][81][82][83][84] та «Архітектора Бекетова»[85], будівля Харківської обласної державної адміністрації[86][87].

28 липня було підірвано банкомат Приватбанку.[88]

3 серпня з вогнемету було обстріляно бронетанковий ремонтний завод.[89]

13 серпня невідомими було кинуто коктейль молотова в кінотеатр Бомер, коли там йшов показ фільму про Євромайдан.[90]

20 серпня було вчинено напад на агітаційний намет політичної партії ВО «Свобода»[91]

23 серпня було вчинено вибух біля залізничної станції Занки.[92]

8 вересня 2014 року у Харкові пролунав вибух в районі Безлюдівського парку залізничної станції Основа, внаслідок чого було пошкоджено металічну опору високовольтної лінії електропередачі. Всього було закладено 4 пристрої, 2 з яких спрацювали.[93]

Того ж дня з РПГ було обстріляно військомат.[94]

13 вересня 2014 року горіли цистерни з реактивним паливом на станції Основа.[95]

17 вересня 2014 року до приміщення військомату в Лозовій було закинуто 2 гранати.[96]

26 вересня 2014 року відбулось два вибухи. Один вибух пошкодив банкомат Приватбанку. Інший поранив адвоката та проукраїнського діяча Олега Головкова.[97]

20 жовтня 2014 року було обстріляно з гранатомету військову частину на пр. Фрунзе[98]

9 листопада 2014 року було вчинено терористичний акт у пабі «Стіна», внаслідок якого постраждало більше 10 осіб.[99]

10 листопада 2014 року було вчинено вибух на залізничній платформі Есхар під вантажним поїздом.[100]

17 листопада 2014 року була оприлюднена інформація про затримання диверсійно-розвідувальної групи з 12-ти осіб, в тому числі 2-х її очільників, яка була причетна до вибуху у пабі «Стіна», мосту біля клубу «Британія» та спроб здійснити низку інших терористичних акцій та входила угрупування «Харківські партизани». В учасників групи, що була підготовлена російськими спецслужбами на території Росії, зокрема у Тамбові, були вилучені автомати АК-74 та набої до них, гранати РГД-5 і ВОГ-25, детонатори, засоби встановлення розтяжок, а також 7 протипіхотин мін з маркуванням російського виробництва, що заборонені Оттавською конвенцією 1997 року[101][102][103][104]. Також група мала здійснити 8 листопада терористичний акт проти делегації уряду Нідерландів під час їх відвідин заводу імені В. О. Малишева[105][106].

20 листопада відбувся вибух біля підстанції харківського військового госпіталю.[107]

Увечері 21 листопада 2014 року пролунав вибух однієї з цистерн у районі Безлюдівки та залізничної станції Основа. За попередньою інформацією, залізничне полотно, контактна мережа та цистерн не постраждали, станція Основа працює у звичайному режимі, а сам вибух, скоріше за все, є диверсією.[108][109][110]

За даними СБУ, теракти здійснили члени терористичного угруповання «Харківські партизани», що складається з низки окремих розвідувально-диверсійних груп без горизонтальних зв'язків. Деякі з них «законсервовані», інші проходять підготовку. Ядро угрупування складають особи у віці 30-45 років різних соціальних прошарків (підприємці, колишні міліціонери, таксисти). Їхня діяльність оплачується. Станом на листопад 2014 року СБУ встановила близько 70 терористів. Для диверсійної роботи їх вербували як члени терористичної організації, так і спецслужби РФ, які інструктують, навчають, фінансують та озброюють бойовиків. «Партизанами» було здійснено 20 успішних диверсій. 9 силовикам вдалось запобігти, зокрема на заводі імені Малишева. Правоохоронці затримали 14 підозрюваних, які скоїли теракт у пабі «Стіна».[111]

24 листопада 2014 року у Харкові близько 23:40—23:50 стався вибух біля паркана військової частини А1361, внаслідок чого пошкоджено бетонний паркан військової частини, в якому утворилася діра десь із півметра, а також вибито вікна у п'ятиповерховому житловому будинку навпроти. Під час вибуху ніхто не постраждав.[112][113] Від вибуху пішов дим, який був вище багатоповерхівок.[114] Відкрито кримінальне провадження за статтею про умисне пошкодження майна шляхом вибуху.[115]

7 грудня 2014 року диверсант намагався підірвати людей на віче Євромайдану. Його було затримано бійцями Східного Корпусу та передано до СБУ.[116]

9 грудня 2014 року було підірвано пам'ятний знак на честь воїнів УПА.[117]

25 грудня 2014 року було підірвано меблевий магазин, який належить відомому волонтеру та проукраїнському активісту.[118]

16 січня 2015 року на залізничній станції Шебелинка було обстріляно з гранатомету цистерну з паливом.[119]

19 січня 2015 року відбувся вибух біля Московського районного суду м. Харкова, де проходив суд, щодо бійця АТО, постраждало понад 10 проукраїнських активістів.[120]

9 лютого 2015 року відбувся вибух в провулку Отакара Яроша[121]

15 лютого 2015 року відбувся вибух на підстанції залізниці в Чугуєві.[122]

22 лютого 2015 року відбувся теракт біля Палацу Спорту, під час мирної ходи майданівців. Внаслідок теракту загинуло 4 людини, травмовано більше 10.[123]

11 березня 2015 року відбувся вибух на залізничному полотні біля Чугуєва[124]

30 березня 2015 року відбувся вибух цистерни на залізничній станції Основа.[125]

31 березня 2015 року відбувся вибух на перегоні коксохімічного заводу.[126]

31 березня 2015 року було підірвано залізничний міст.[127]

1 квітня 2015 року відбувся вибух на залізниці в районі Нової Баварії[128]

7 квітня 2015 року на проспекті Правди було пошкоджено стелу з прапором вибухівкою.[129]

12 квітня 2015 року було підпалено намет Євромайдану на площі Свободи.[130]

14 квітня 2015 року було спалено автомобіль волонтерів[131]

23 квітня 2015 року було спалено автомобіль волонтеру на вулиці Героїв Праці.[132]

27 квітня 2015 року було підірвано автомобіль волонтерів[133]

29 квітня 2015 року було спалено автомобіль волонтеру[134]

Наприкінці грудня 2015 року була спроба вчинити диверсії на складах боєприпасів у Балаклії[135]

Боротьба із проявами сепаратизму з боку української влади[ред. | ред. код]

Правоохоронними органами неодноразово викривались факти виготовлення та поширення інформаційної продукції із закликами до повалення конституційного ладу в Україні та створення так званої «Харківської народної республіки». Зокрема, 19 червня було виявлено підпільний цех, де одним з харків'ян виготовлялась символіка проросійських рухів «Харківської народної республіки» та «Юго-Восток»[136][137], а також в іншого харків'янина вилучено близько 10 тис. примірників агітаційних матеріалів «Новоросія», а також листівки із закликом до створення проросійської «Харківської народної республіки» з обладнанням, на якому вони виготовлялись, символіка проросійських рухів та компоненти для виготовлення «коктейлів Молотова»[138][139].

30 червня 2014 року стало відомо про затримання на Харківщині групи диверсантів з п'яти осіб, які за наказом одного з ватажків терористів на Донеччині Ігоря Безлера мали здійснити підрив залізничної колії на дільниці Харків — Київ під потягом з артилерійськими боєприпасами. У них було вилучено 0,5 кг тротилу, електродетонатори, елементи живлення, а також ще 1,5 кг тротилу, вогнепальну зброю та боєприпаси при обшуку їхніх помешкань[140].

За інформацією Голови Харківської ОДА Ігоря Балути з 6 квітня до кінця червня 2014 року на Харківщині затримано 314 проросійських сепаратистів, а лідери руху виявлені та притягнуті до відповідальності[141].

Реакція громадськості[ред. | ред. код]

Поширення української атрибутики[ред. | ред. код]

У середині червня 2014 року на дамбі Печенізького водосховища активісти з Печеніг та Чугуєва намалювали 15-ти метровий прапор України[142].

Також активісти боролись з російською та сепаратисьською символікою. Так, наприкінці вересня 2014 року зі щогли над торговельним центром «Барабашово» було знято російський прапор[143].

Контрзаходи громадськості проти проросійських рухів[ред. | ред. код]

Наприкінці червня 2014 року у Харкові було створено Штаб боротьби з сепаратистами, про що повідомив один з координаторів Харківського Євромайдану Ігор Рассоха[144].

26 вересня 2014 року було розгромлено агітаційний намет КПУ поблизу вокзалу «Харків-Пасажирський» та знищено агітаційну продукцію комуністів[145]. Пізніше відповідальність за цю акцію взяв на себе «Правий сектор», зазначивши, що діяв разом з іншими патріотичними організаціями[146].

5 жовтня 2014 року харківські патріоти, зокрема, представники «Громадської варти» в одному з гаражів у Харкові виявили БТР, а також склад із символікою та прапорами «Харківської народної республіки».[147]

Лідери проросійських рухів у Харкові[ред. | ред. код]

  • Александровська Алла Олександрівна — очільниця місцевого осередку КПУ
  • Апухтін Юрій — один з координаторів руху «Юго-Восток» («Південний схід»)[148]
  • Варшавський Володимир — один з народних губернаторів[149]
  • Головачов Спартак — один з координаторів руху «Юго-Восток», один з лідерів штурмовиків
  • Гурьянов Антон — координор руху «Русский восток» («Російський схід»)
  • Долгов Костянтин
  • Євген Жилін — голова Оплоту
  • Корнєв Олексій
  • Ігнат Кромськой («Топаз») — один з активних учасників сепаратистських заходів
  • Логвінов Єгор — один з лідерів штурмових загонів[150]
  • Новіков Олег — лідер проросійської організації Ісход
  • Тищенко Павло Васильович — очільник комуністичного руху «Трудова Харківщина»
  • Юдаєв Сергій — стример харківського Антимайдану, один з лідерів руху[151]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Рюмочкин, Сергей (22 лютого 2014). Съезд в Харькове: на проспекте Жукова собирается Майдан и Антимайдан. «Сьогодні». Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  2. ↑ Съезд депутатов всех уровней в Харькове. Текстовая трансляция. mediaport.ua (рос.). 22.02.2014. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 9 грудня 2018.
  3. ↑ Анна, Макаренко (23 лютого 2014). В Харькове активизировались защитники памятника Ленину. «Сьогодні». Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  4. ↑ Кернес вернулся с "деловой встречи" в Женеве и пошел на Антимайдан. Українська правда. 23 лютого 2014. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  5. ↑ https://zik.ua/news/2014/02/24/u_harkovi_u_perehodi_metro_na_aktyvistiv_napaly_protyvnyky_yevromaydanu_464474[недоступне посилання]
  6. ↑ Анна, Макаренко (25 лютого 2014). Защитники памятника Ленину в Харькове разбили палаточный городок. «Сьогодні». Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  7. ↑ Защитники памятника Ленину в Харькове вышли на пикет. interfax.ru (рос.). 26 февраля 2014. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  8. ↑ Кернес договорился. В Харькове перед горсоветом сняли российский флаг. «Корреспондент». 26 лютого 2014. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 6 червня 2021.
  9. ↑ У Харкові мітинг Кернеса "за мир і порядок" влаштував «газову бійку», стрілянину і вибухи. Українська правда. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 28 травня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  10. ↑ а б Харків: щонайменше 97 у лікарні після «мирного мітингу патріотів». BBC Україна. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  11. ↑ Під час штурму Харківської облдержадміністрації постраждали 97 осіб, зокрема неповнолітні. Укрінформ. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  12. ↑ Жадана били бітами по голові і вимагали стати на коліна. Він послав їх на х... iPress. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  13. ↑ а б У Харкові на будівлі ОДА встановили російський прапор. NEWSru. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  14. ↑ Триколор над Харківською ОДА встановив москвич, який думає, що там живуть 80% росіян. Express.ua. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  15. ↑ З Харківської ОДА скинули російський прапор. Gazeta.ua. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  16. ↑ У Харкові "Правий сектор" захопив приміщення бійцівського клубу "Оплот". Gazeta.ua. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  17. ↑ У Харкові євромайданівців побили і змусили повзти "коридором ганьби". Львівська газета. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2014.
  18. ↑ У центрі Харкова проходить одночасно три мітинги. Корреспондент.net. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 9 червня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  19. ↑ У Харкові проводять віче за єдність України, а до Леніна знову прийшли сепаратисти. канал новин 24. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  20. ↑ а б Проросійські молодики влаштували бійку ще й у Харкові. Коментарі. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  21. ↑ На сході України пройшли проросійські мітинги із захопленням адмінбудівель. РБК Україна. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 10 травня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  22. ↑ Харківська міліція вивезла євромайданівців з місця конфлікту і охороняє консульство РФ. Українська правда. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 12 червня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  23. ↑ У Харкові Антимайдан змусив побитих учасників Правого сектора повзти "коридором ганьби". Український тиждень. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  24. ↑ а б У Харкові перед облдержадміністрацією збирається мітинг прихильників федералізації. Радіо Свобода. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  25. ↑ У Харкові захопили ОДА й встановили на даху прапор Росії. Укрінформ. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  26. ↑ У Харкові сепаратисти зайняли ОДА. Міліція не заважала. Українська правда. 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 10 червня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  27. ↑ У Харківській ОДА продовжують перебувати активісти. Радіо Свобода. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  28. ↑ Кернес пропонує харків'янам соцопитування замість референдуму. ТВі. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  29. ↑ Сепаратистам у Харкові пообіцяли винести їхні питання на раду. Українська правда. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 12 червня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  30. ↑ У Харкові біля будівлі ОДА сталася бійка, є постраждалі. ЛІГА.Новости. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  31. ↑ У Харкові сепаратисти розбили голови двом прихильникам цілісності України. Українська правда. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 11 червня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  32. ↑ Харьковский евромайдан подсчитал количество пострадавших при разгоне седьмого апреля. [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 10.04.2014. (рос.)
  33. ↑ Сепаратисти "створили" "Харківську народну республіку". Gazeta.ua. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  34. ↑ У Харкові звільнили ОДА, але намагалися захопити телевежу. Українська правда. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 3 червня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  35. ↑ Міліція контролює харківську телевежу. Факти ICTV. 8 квітня 2014. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  36. ↑ Милиция задержала организатора нападения на харьковскую телекомпанию АТН. [Архівовано 14 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 09.04.2014. (рос.)
  37. ↑ В Харькове антимайдановцы объявили охоту на людей с английской и американской символикой на одежде. [Архівовано 18 липня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 10.04.2014. (рос.)
  38. ↑ На площади — митинг, несмотря на запрет. [Архівовано 21.06.2014, у Wayback Machine.] Status quo. 12.04.2014. (рос.)
  39. ↑ В Харькове «у Ленина» собираются сепаратисты. [Архівовано 17 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 13.04.2014. (рос.)
  40. ↑  Харків - 13 квітня 2014 на YouTube
  41. ↑ Жінку, яка добивала пораненого євромайданівця, звільнили від домашнього арешт. [Архівовано 13 грудня 2021 у Wayback Machine.] 5.ua. 21.06.2014.
  42. ↑ Надежда Шостак. Врач, пинавшая в Харькове майдановца, вернулась на работу. [Архівовано 25 червня 2014 у Wayback Machine.] Комсомольськая правда в Украине. 19.06.2014. (рос.)
  43. ↑ Псевдожурналист, участвующий в захвате АТН, подстрекал сепаратистов избивать людей. [Архівовано 14 червня 2014 у Wayback Machine.] АТН. 13.04.2014. (рос.)
  44. ↑ В Харьков автобусами свозят проросийских шовинистов? (+фото). [Архівовано 17 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 13.04.2014. (рос.)
  45. ↑ Марина Николаева. Антимайдановцы пикетировали ОТБ. [Архівовано 18 червня 2014 у Wayback Machine.] АТН. 15.04.2014. (рос.)
  46. ↑ У Харкові люди з «георгіївськими стрічками» скаржаться, що їх «змушують забути російську мову». [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] Радіо Свобода. 19.04.2014.
  47. ↑ Задержан еще один координатор пророссийского движения Константин Долгов. [Архівовано 26 травня 2014 у Wayback Machine.] АТН. 19.04.2014. (рос.)
  48. ↑ В Харькове задержан Константин Долгов. [Архівовано 24 червня 2014 у Wayback Machine.] Городской Дозор. 19.04.2014. (рос.)
  49. ↑ У Харкові взяли під варту лідера сепаратистів. [Архівовано 26 квітня 2014 у Wayback Machine.] Тиждень.ua. 20.04.2014.
  50. ↑ В Харькове задержан один из координаторов сепаратистов Константин Долгов. [Архівовано 24 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 20.04.2014. (рос.)
  51. ↑ У Харкові беруть під варту ідеолога проросійських протестних акцій Костянтина Долгова. [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] Радіо Свобода. 20.04.2014.
  52. ↑ а б Юрия Апухтина отпустили под залог. Адвокаты ждут выхода Долгова. [Архівовано 13 червня 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 08.05.2014. (рос.)
  53. ↑ Харківський сепаратист Долгов втік до Криму. [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.] Укрінформ. 13.05.2014.
  54. ↑ Сепаратист Долгов заявив у Криму про намір провести референдум у Харкові. [Архівовано 30 травня 2014 у Wayback Machine.] iPress.ua. 13.05.2014.
  55. ↑ Харьковский сепаратист Долгов вновь не явился в суд, т.к. сбежал в Крым (+фото). [Архівовано 16 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 13.05.2014. (рос.)
  56. ↑ Харьков: драка ультрас и активистов с георгиевскими ленточками. «Корреспондент». 27 квітня 2014. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 6 червня 2021.
  57. ↑ Не только сожгла флаг, но и прятала политических туристов — МВД о задержании на площади. [Архівовано 3 червня 2014 у Wayback Machine.] АТН. 08.05.2014. (рос.)
  58. ↑ В Харькове милиция задержала российского диверсанта. [Архівовано 11 травня 2014 у Wayback Machine.] Ліга.net. 08.05.2014. (рос.)
  59. ↑ С криками «Одессу не простим» пророссийские активисты возложили цветы Ленину в Харькове. [Архівовано 12 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 09.05.2014. (рос.)
  60. ↑ Харківські сепаратисти відмовилися проводити «референдум» 11 травня. [Архівовано 14 червня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 09.05.2014.
  61. ↑ В Харьковском Лесопарке милиция поймала 10 боевиков. [Архівовано 12 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 09.05.2014. (рос.)
  62. ↑ Пророссийские шовинисты «наскребли» пару десятков участников митинга в Харькове (+фото). [Архівовано 13 червня 2014 у Wayback Machine.] Главное. 11.05.2014. (рос.)
  63. ↑ У Харкові сепаратисти обіцяють теж провести "референдум. [Архівовано 12 червня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 18.05.2014.
  64. ↑ Юрій Божко. Викрадення активіста комуністичного громадського об'єднання «Боротьба» було інсценоване. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] УНН. 21.05.2014.
  65. ↑ Анастасия Панасенко (25 травня 2014). НА ПЛОЩАДИ СВОБОДЫ ВЫБОРЫ БОЙКОТИРУЮТ ВООРУЖЕННЫЕ ПОДРОСТКИ И ИИСУС. kh.vgorode.ua (рос.). Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 27 грудня 2018.
  66. ↑ В Харькове состоялся малочисленный сепаратистский митинг (Фото. Видео). 24 Канал. 15 червня 2014. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  67. ↑ Вернулся Кернес — активизировались сепаратисты. [Архівовано 22 червня 2014 у Wayback Machine.] АТН. 19.06.2014. (рос.)
  68. ↑ Харьковские ультрас разогнали митинг коммунистов на площади Свободы. [Архівовано 23 листопада 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 18.09.2014. (рос.)
  69. ↑ Во время драки коммунистов и ультрас на площади Свободы мужчине проломили голову (ФОТО+ВИДЕО). [Архівовано 23 листопада 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 18.09.2014. (рос.)
  70. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  71. ↑ Харьковские пенсионеры вышли на митинг против США и НАТО. life.ru (рос.). 25 сентября 2014. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  72. ↑ Міліція не дозволила комуністам у Харкові провести мітинг (фото). [Архівовано 12 листопада 2014 у Wayback Machine.] ТВі. 27.09.2014.
  73. ↑ Очередная драка. В Харькове футбольные фанаты пришли на площадь Свободы, чтобы разогнать пророссийский митинг. [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 27.09.2014. (рос.)
  74. ↑ Милиция отпустила всех задержанных во время вчерашнего митинга, но составила на них протоколы. [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 28.09.2014. (рос.)
  75. ↑ 7 ноября в Харькове: облитую зеленкой коммунистку Александровскую увезли на троллейбусе. КП в Україні. 7 листопада 2014. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 9 листопада 2023. (рос.)
  76. ↑ https://web.archive.org/web/20210101174254/https://www.youtube.com/watch?v=kVPhJ1UCe-w. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2018. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  77. ↑ В Харькове под военкоматом прошел пикет против мобилизации. YouTube. Новости Харькова. 13 березня 2015. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  78. ↑ Бійки та "кефірні війни": як харківські активісти відзначають 9 травня. YouTube. Громадське Харків. 9 травня 2015. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  79. ↑ Татьяна Федоркова. В харьковском метро ищут взрывчатку. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 04.07.2014. (рос.)
  80. ↑ Татьяна Федоркова. В Харькове снова «заминировали» метро. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 04.08.2014. (рос.)
  81. ↑ Татьяна Федоркова. На станции метро «Завод имени Малышева» снова искали взрывчатку. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 11.08.2014. (рос.)
  82. ↑ Григорий Пырлик. «Счастливое число». В Харькове снова «заминировали» станцию метро. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 18.08.2014. (рос.)
  83. ↑ Татьяна Федоркова. Неоригинально. Станцию «Завод имени Малышева» ещё раз «минировали». [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 19.08.2014. (рос.)
  84. ↑ Татьяна Федоркова. «Минирование» станции метро «Завод имени Малышева»: дубль шестнадцатый. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 11.11.2014. (рос.)
  85. ↑ На станции метро «Архитектора Бекетова» ищут взрывчатку. [Архівовано 16 листопада 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 13.11.2014.
  86. ↑ Анна Бровко. В Харьковской обладминистрации эвакуируют сотрудников. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 27.10.2014. (рос.)
  87. ↑ Татьяна Федоркова. В Харьковской облгосадминистрации ищут взрывчатку. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 12.11.2014. (рос.)
  88. ↑ В Харькове из гранатомета обстреляно здание "Приватбанка". newsland.com (рос.). 28.07.2014. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  89. ↑ Скрипнік Олег (3 серпня 2014). В Харькове обстреляли бронетанковый завод. 057.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  90. ↑ Во время премьеры фильма "Майдан" неизвестные напали на "Боммер". kh.vgorode.ua (рос.). 13 августа 2014. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  91. ↑ В Харькове сожгли палатку "свободовцев", которые собирали подписи за отставку Кернеса. kh.vgorode.ua (рос.). 21 серпня 2014. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  92. ↑ В Харьковской области на железнодорожной станции Занки произошел взрыв. Подробиці (Інтер). 23 серпня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 12 листопада 2023. (рос.)
  93. ↑ Взрыв на металлической высоковольтной опоре произошел на сортировочной ж/д станции в Харькове в воскресенье, пострадавших нет. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Интерфакс-Украина. 08.09.2014. (рос.)
  94. ↑ Скрипнік Олег (8 вересня 2014). В харьковский военкомат стреляли из гранатомета РПГ-18 (подробности происшествия). 057.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  95. ↑ Пожар на "Основе": расследованием займется СБУ. kh.vgorode.ua (рос.). 13 вересня 1024. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  96. ↑ Военкомат в Лозовой атаковали гранатами. КП в Україні. 17 вересня 2014. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 9 листопада 2023. (рос.)
  97. ↑ В Харькове произошло два взрыва - милиция. «Корреспондент». 26 вересня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2021.
  98. ↑ Павел Козаченко (20 жовтня 2014). В Харькове обстреляли воинскую часть (Дополнено). dozor.kharkov.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  99. ↑ В центре Харькова прогремел взрыв в пабе. КП в Україні. 9 листопада 2014. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 9 листопада 2023. (рос.)
  100. ↑ На железной дороге в Харьковской области произошел взрыв. УНІАН. 10 листопада 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  101. ↑ СБУ задержала 12 человек по делу о взрыве в рок-пабе «Стена». [Архівовано 21 листопада 2014 у Wayback Machine.] АТН. 17.11.2014. (рос.)
  102. ↑ Татьяна Федоркова. Теракт в пабе «Стена»: задержаны подозреваемые. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 17.11.2014. (рос.)
  103. ↑ Марина Николаева. Кому предназначались противопехотные мины — подробности о террористах из «Стены». [Архівовано 21 листопада 2014 у Wayback Machine.] АТН. 17.11.2014. (рос.)
  104. ↑ Инна Степанишина. Теракт в пабе Стена — дело рук РФ. СБУ вышла на слкд организаторов взрыва. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] АТН. 18.11.2014. (рос.)
  105. ↑ Татьяна Федоркова. СБУ заявляет о предотвращении теракта в отношении делегации Нидерландов в Харькове. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] MediaPort. 18.11.2014. (рос.)
  106. ↑ СБУ попередила теракт проти урядової делегації з Нідерландів. [Архівовано 18 листопада 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 18.11.2014.
  107. ↑ Взрыв возле подстанции не повлиял на энергоснабжение харьковского госпиталя. «Сьогодні». 20 листопада 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  108. ↑ У Харкові вибухнула цистерна. [Архівовано 23 листопада 2014 у Wayback Machine.] Радіо Свобода. 22.11.2014.
  109. ↑ В Харькове в ж/д депо взорвалась цистерна, вероятно — диверсия. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Главное. 22.11.2014. (рос.)
  110. ↑ Балута: Станция «Основа» работает в штатном режиме. [Архівовано 24 листопада 2014 у Wayback Machine.] Главное. 22.11.2014. (рос.)
  111. ↑ Харківська СБУ: вибух у «Стіні» — розкритий [Архівовано 25 листопада 2014 у Wayback Machine.]. ВВС України. 24.11.2014
  112. ↑ У Харкові стався вибух біля військової частини. [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] Радіо Свобода. 25.11.2014.
  113. ↑ У Харкові влаштували вибух біля військової частини. [Архівовано 28 листопада 2014 у Wayback Machine.] Українська правда.
  114. ↑ От взрыва рядом с воинской частью на Холодной горе вынесло стекла в доме напротив (ПОДРОБНОСТИ). [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 25.11.2014. (рос.)
  115. ↑ По факту взрыва на Холодной горе возбуждено уголовное дело. [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 25.11.2014. (рос.)
  116. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  117. ↑ Елена, Волкова (9 грудня 2014). В Харькове взорвали памятник воинам УПА. «Сьогодні». Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  118. ↑ У Харкові від вибуху повилітали шибки в меблевому магазині. Радіо Свобода. 25 грудня 2014. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2021.
  119. ↑ На Харьковщине из-за выстрела загорелись цистерны с топливом – бизнесмен. УНІАН. 16 січня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  120. ↑ В Харькове прогремел взрыв возле суда, есть пострадавшие. «Корреспондент». 19 січня 2015. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2021.
  121. ↑ В офисе Харькова прогремел взрыв (фото). Подробиці (Інтер). 9 лютого 2015. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 12 листопада 2023. (рос.)
  122. ↑ На подстанции жд в Чугуевском районе прогремел взрыв. Начато уголовное производство. atn.ua (рос.). 15 лютого 2015. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
  123. ↑ У Харкові судять організаторів вибуху. BBC News. 24 квітня 2015. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2021.
  124. ↑ В Харьковской обл. взрывом повреждено железнодорожное полотно, - МВД. 112.ua (рос.). 11.03.2015. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  125. ↑ В Харьковской обл. взрыв цистерны на ж/д станции квалифицирован как диверсия, - прокуратура. 112.ua (рос.). 30.03.2015. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  126. ↑ В Харьковской обл. на перегоне коксохимического завода ночью снова произошел взрыв, - ОГА. 112.ua (рос.). 31 березня 2015. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  127. ↑ В Харькове взорвали железнодорожный мост. 112.ua (рос.). 31 березня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2015. Процитовано 9 січня 2019.
  128. ↑ Соцсети: В Харькове произошел взрыв. Гордон. 1 квітня 2015. Архів оригіналу за 26 червня 2022. Процитовано 16 лютого 2023.
  129. ↑ Вибух біля стели з прапором України в Харкові. YouTube. 5 канал. 7 квітня 2015. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  130. ↑ В Харькове пытались сжечь палатку Евромайдана. lenta.kharkiv.ua (рос.). 13 квітня 2015. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  131. ↑ В центре Харькова сожгли автомобиль волонтеров. «Корреспондент». 14 квітня 2015. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2021.
  132. ↑ Ночью на Салтовке неизвестные сожгли автомобиль волонтера. kharkovforum.com (рос.). 23.04.2015. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  133. ↑ На улице Космонавтов в центре Харькова ночью взорвали автомобиль. tsn.ua (рос.). 27.04.15. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  134. ↑ Анна Покровская. Ночью в Харькове подожгли внедорожник волонтера. kh.vgorode.ua (рос.). Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  135. ↑ Зажигательные смеси на территорию склада боеприпасов занесли дроны. atn.ua (рос.). 26 грудня 2015. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019.
  136. ↑ Міліція ліквідувала підпільний цех з виготовлення символіки «ХНР» (ФОТО). [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Коментарі. 19.06.2014.
  137. ↑ Оксана Нечепоренко. Политическая «макулатура». Харьковские правохранители накрыли цех, изготавливавший символику для сепаратистов. [Архівовано 29 червня 2014 у Wayback Machine.] АТН. 19.06.2014. (рос.)
  138. ↑ Служба безпеки України вилучила у Харкові сепаратистські газети, які мали розповсюджуватися на території області. [Архівовано 21 червня 2014 у Wayback Machine.] Еспресо.tv. 19.06.2014.
  139. ↑ СБУ на Харьковщине изъяла печатные материалы сепаратистского содержания. [Архівовано 22 червня 2014 у Wayback Machine.] АТН. 19.06.2014. (рос.)
  140. ↑ Підлеглі «Бєса» ледь не підірвали колію Київ-Харків. [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 30.06.2014.
  141. ↑ Балута похвалився, що затримав вже 314 активних сепаратистів. [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 30.06.2014.
  142. ↑ Мария Жуйкова. На Печенежской дамбе появился 15-метровый флаг Украины. [Архівовано 22 червня 2014 у Wayback Machine.] Медиа группа «Объектив». 20.06.2014. (рос.)
  143. ↑ На Барабашова неизвестный залез на крышу здания и спустил флаг России: ВИДЕО. [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 28.09.2014. (рос.)
  144. ↑ У Харкові створили штаб боротьби з сепаратистами. [Архівовано 30 червня 2014 у Wayback Machine.] Еспресо.tv. 29.06.2014.
  145. ↑ Неизвестные разгромили палатку коммунистов на ЮЖД прямо на глазах у милиции. [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 26.09.2014. (рос.)
  146. ↑ Ответственность за разгром палатки коммунистов на ЮЖД взял на себя «Правый Сектор»: ФОТО+ВИДЕО. [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] 057.ua. 26.09.2014. (рос.)
  147. ↑ Мария Жуйкова. На окраине Харькова в гараже нашли БТР. [Архівовано 7 грудня 2014 у Wayback Machine.] Медиа группа «Объектив». 05.10.2014. (рос.)
  148. ↑ "Смерть украм", - переданий терористам Апухтін може повернутися в Харків. Цензор.нет. 11 січня 2018. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021. (укр.)
  149. ↑ Анна Сердюк (21 апреля 2014). «Антимайдановцы» выбрали своего «народного губернатора». objectiv.tv (рос.). Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 4 грудня 2018.
  150. ↑ Харківського сепаратиста Логвінова обміняли - прокуратура (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  151. ↑ У Харкові оголосили в розшук звільненого напередодні за амністією сепаратиста Юдаєва. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Проросійські_виступи_у_Харкові_(2014)&oldid=41168537