French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (серпень 2022) — Вікіпедія
 |
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
| 2014 |  | |
|---|---|---|
| 2015 | ||
| 2016 | ||
| 2017 | ||
| 2018 | ||
| 2019 | ||
| 2020 | ||
| 2021 | ||
| 2022 | ||
| 2023 | ||
| 2024 | ||
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 8081 |  |  Тимофій(«Хімік») | м. Донецьк. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Воював з 2014 року у складі батальйону НГУ «Донбас» та 93 ОМБр (2014—2017 рр.). | 1 серпня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[2]. | ||
| 8082 |  | Хлівчук Вадим Павлович («Одіссей») | 1 квітня 1975, с. Великий Дальник Одеська область. Розвідник, військовослужбовець батальйону «Карпатська Січ». З 2014 року воював добровольцем на Донбасі. В «Карпатській Січі» - з 20 квітня 2022 року. Багато разів був контужений, поранений осколками. | 1 серпня 2022 | Загинув на Ізюмському напрямку в Харківській області[3]. | ||
| 8083 | | Нікулін Антон Юрійович («Нікулін») | 10 березня 1993, м. Бердянськ Запорізька область. Військовослужбовець батальйону «Карпатська Січ». В «Карпатській Січі» - з березня 2022 року. До війни працював в Польщі. Після битви за Київ, аби продовжити боротьбу на східному напрямку, як доброволець, був призваний до ЗС України. | 1 серпня 2022 | Загинув на Ізюмському напрямку в Харківській області[4]. | ||
| 8084 |  | Щерба Максим | 40 років, Полтавська область. Військовослужбовець підрозділу Сил ТрО ЗС України (підрозділ — не уточнено). Майстер спорту з пауерліфтингу. Працював водієм великих вантажних автомобілів у компанії «Ferrexpo». 24 лютого 2022 року, як доброволець, був призваний до ЗС України. | 1 серпня 2022 | Загинув від пострілу ворожого танка поблизу с. Травневого на Донеччині[5]. | ||
| 8085 | | Федюк Валерій | 59 років, м. Луцьк. Був мобілізований 26 лютого 2022 на посаду навідника механізованого батальйону. | 1 серпня 2022 | Загинув в результаті обстрілу російських військових під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Яковлівка Донецької області. Похорон відбувся у соборі Святої Трійці 7 серпня 2022 [6]. | ||
| 8086 ... 8090 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 1 серпня 2022 | (для доповнення за 1 серпня 2022 року) | ||
| 8091 | | Жованик Андрій Євгенович («Татарин»)  | 8 вересня 1975. Військовослужбовець підрозділу батальйону «Карпатська Січ». З 1989 р. був членом Спілки Націоналістичної Української Молоді (СНУМ), потім став членом Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України» (ДСУ) та Історичного клубу «Холодний Яр». Брав участь у створенні ВО «Свобода» у м. Києві. Воював на Донбасі з літа 2014 р. (з перервами). Учасник боїв на Савур-могилі (у складі ДУК "Правий сектор»). За фахом — інженер, багато років працював виконробом. Командир роти 4-го батальйону ДУК "Правий сектор». | 2 серпня 2022 | Загинув в стрілецькому бою з російськими окупантами при штурмі поблизу м. Соледару на Донеччині[7]. | ||
| 8092 | | Коваленко Юрій («Сокар») | 25 січня 1975. Військовослужбовець батальйону «Карпатська Січ». | 2 серпня 2022 | в стрілецькому бою з російськими окупантами при штурмі поблизу м. Соледару на Донеччині[8]. | ||
| 8093 | | Круховський Роман | 1980, м. Тлумач. Колишній міський голова Тлумача, був головою Тлумацької міської ради з 2016 до 2020 року | 2 серпня 2022 | 26 січня його іменем названо парк в Тлумачі [9]. | ||
| 8094 ... 8097 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 2 серпня 2022 | (для доповнення за 2 серпня 2022 року) | ||
| 8098 | | Дорошенко Віталій | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До війни працював у Державній службі зайнятості. Добровольцем став на захист України. | 3 серпня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[10]. | ||
| 8099 |  | Новосад Юрій Анатолійович | 24 вересня 1986, с. Менчичі Володимирський район Волинська область. Мешкав в Катеринопільському районі на Черкащині. Старший солдат, старший стрілець підрозділу 72 ОМБр. Учасник АТО. До ЗС України був призваний за мобілізацією 25.02.2022 року. Брав активну участь у визволені Київщини, а потім захищав схід України. За участь у визволенні села Мощун Київської області був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (03.05.2022)[11]. Залишилась дружина і двоє доньок. | 3 серпня 2022 | Загинув у результаті бойових дій (артилерійського обстрілу) на Донеччині. Похований у с. Луківці Черкаської області[12]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[13]. | ||
| 8100 | .svg){kind=logo} | Федьків Ярослав Іванович («Сокіл») | 30 березня 1997, с. Добринів Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець 2 роти ССО «Азов». Проходив військову службу протягом трьох років у складі 128 ОГШБр. Почесний громадянин міста Тернополя (2022, посмертно). | 3 серпня 2022 | Загинув в результаті кульового поранення, яке виявилося несумісним із життям, в ході стрілецького бою з групою противника на Донеччині[14][15]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16]. | ||
| 8101 ... 8107 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 3 серпня 2022 | (для доповнення за 3 серпня 2022 року) | ||
| 8108 | | Дегтярьов Олег Валерійович  | Полковник, командир однієї з бойових військових частин. За освітою — танкіст. Від 1997 року проходив військову службу у 169 навчальному центрі «Десна». Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (14.03.2015)[17]. | 4 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Мар'їнки Донецької області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно)[18]. | ||
| 8109 | | Хільченко Денис Миколайович | 11 квітня 1974, 48 років. Капітан, заступник командира батальйону однієї з бригад (підрозділ — не уточнено). Учасник Революції гідності. Після російського вторгнення у 2014 році добровольцем був мобілізований до ЗС України. Пройшов бойовий шлях від солдата до заступника комбата. Всі роки проходив військову службу в 72 ОМБр, а у травні 2022 року став заступником командира батальйону однієї з новостворених бригад. Залишилися мати, сестра, дружина та діти. | 4 серпня 2022 | Загинув вночі під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу м. Мар’їнки Донецької області. Похований у м. Заводському на Полтавщині, де проживає його мати[19]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[18]. | ||
| 8110 |  | Созанський Євгеній Юрійович | 4 липня 1990, м. Червоноград Львівська область. Військовослужбовець 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. Працював на шахті «Відродження», а з липня 2016 року — на шахті «Великомостівська» ДП «Львіввугілля», машиністом гірничих виїмкових машин на дільниці підготовчих робіт № 2. Призваний до ЗС України за мобілізацією в лютому 2022 року. Залишилася мати. | 4 серпня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу міста Сіверськ Донецької області [20][21]. | ||
| 8111 |  | Жевнов Нікіта Сергійович | 9 листопада 2001. Мешканець м. Сміла Черкаська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 28 ОМБр. | 4 серпня 2022 | Загинув поблизу селища Степова Долина на Миколаївщині. Похований в м. Смілі[22]. | ||
| 8112 | | Федьків Ярослав Іванович | березня 1997, с. Добринів Івано-Франківська область. Мешкав з сім'єю в м. Тернополі. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилося двоє дітей. | 4 серпня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами на Донеччині[23]. | ||
| 8113 |  | Гречко Олена Вікторівна | 42 роки. Майор поліції, старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції м. Торецька Донецької області. | 4 серпня 2022 | Загинула під час артобстрілу зупинки громадського транспорту в м. Торецьку на Донеччині. Окрім неї загинули щонайменше вісім людей, ще четверо отримали поранення, серед них троє дітей[24] | ||
| 8114 | | Рибаченко Євгеній Валерійович | Мешканець Калинівської селищної громади Київської області. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 4 серпня 2022 (орієнтовно) | Загинув у бою з російськими окупантами поблизу м. Бахмута Донецької області[25]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[26]. | ||
| 8115 |  | Денисенко Григорій Володимирович | 17 травня 1993, с. Підгірне (Тарутинська селищна громада) Одеська область. Старший навідник 2-го мінометного взводу 4-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону 66 ОМБр. 8 травня 2022 року був призваний за мобілізацією до 184 навчального центру в с. Старичі Львівської області. Після проходження навчання був переведений до 66 ОМБр. | 4 серпня 2022 | Загинув в результаті отримання поранень, які виявилися несумісними з життям під час мінометного обстрілу з боку ворога на Донеччині[27]. | ||
| 8116 | .png) | Пишняк Віталій | 46 років, м. Запоріжжя. Стрілець-снайпер 90-го окремого аеромобільного батальйону 81 ОАМБр. | 4 серпня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами біля села Долина Донецької області[28]. | ||
| 8117 | | Литвиненко Сергій Станіславович | 21 березня 1989, с. Надеждівка Чаплинського району, Херсонської області. Закінчив Надеждівську загальноосвітню школу та Дубенське профтехнічне училище. Працював майстром з обробки дерева на підприємстві в селі Надеждівка. З 2014-го року по 2021 рік перебував на військовій службі в зоні антитерористичної операції. З початком російської агресії добровільно перебував в лавах Збройних Сил України, захищаючи нашу Батьківщину від російського ворога. | 4 серпня 2022 | Загинув 04 серпня 2022 віддавши своє життя за свою родину, громаду, Батьківщину. [29] | ||
| 8118 |  | Столярський Назар Олегович | 31 жовтня 1994, с. Йосиповичі, Стрийський район Львівської області. Закінчив Йосиповицьку СЗОШ I ступеня. Навчався у Стрийському ВПУ №8. Строкову службу проходив в період майдану незалежності. Учасник АТО. Стрілець-помічник гранатометника 8-ої Парашутної-десантної роти 3-го П/д батальйону в.ч. А1126. Без батька залишився кількамісячний син. Рідний брат, продовжує військову службу. | 4 серпня 2022 | Загинув 4 серпня 2022 р. біля н.п. Покровське на Донеччині. Назар Столярський | ||
| 8119 |  | Бабанський Олександр Вікторович | 17 жовтня 1979 р., м. Шостка. Навчався в шосткинській школі №5, після школи - в Глухівському агротехнічному коледжі. Строкову службу проходив в Десні. В березні 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Старший сержант, командир відділення 58 ОМПБр. | 4 серпня 2022 | Загинув на Бахмутському напрямку від поранень отриманих в наслідок артилерійського обстрілу. Похорон відбувся 8 серпня в Шостці[30]. | ||
| 8120 | Дзюба Віктор Валерійович | 11 березня 1983 р., с. Каліївка Шосткинського району. Строкову службу проходив в м. Біла Церква. Після повномасштабного вторгнення вступив до територіальної оборони м. Шостка, а згодом приєднався до ЗСУ | 4 серпня 2022 | Загинув на Донеччині під час ворожого обстрілу[30]. | |||
| Близнюк Олексій | 43 роки, с. Гвоздиківка Чернігівської області. У 1997 році закінчив Щорське середнє професійно-технічне училище та здобув професію столяра. У мирному житті працював монтером колії ВП «Київська дистанція колії» АТ «Укрзалізниця». Підпрацьовував таксистом. Під час повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем ЗСУ. Служив стрільцем у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. | 4 серпня 2022 | Загинув на Бахмутському напрямку. Похований на Алеї Героїв міського кладовища міста Сновськ Чернігівської області [31]. | |||
| 8121 | | Євген («Прапор») | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 5 серпня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[32]. | ||
| 8122 | | Лисенко Олександр Олександрович | 16 вересня 1968, мешканець м. Камʼянського Дніпропетровська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 1986 році закінчив ПТУ № 22. Від початку березня 2022 року став на захист територіальної цілісності України. | 5 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований на Алеї Героїв військового кладовища на Соцмісті в м. Кам'янському[33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[34]. | ||
| 8123 | | Кнап Тарас Мартинович | 7.10.1984, м. Сторожинець. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 5 серпня 2022 | Загинув поблизу села Піски Ясинуватського району Донецької області наслідок артилерійського обстрілу. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[35][36]. | ||
| 8124 | | Торогой Володимир Васильович
| 26 липня 1994, м. Чернівці. Працював у поліції на Чернівеччині. У ході російського вторгнення в Україну 2022 року брав участь у боях за Київщину, а згодом за Донеччину. Проживав у місті Тернополі. | 5 серпня 2022 | 5 серпня 2022 року підірвався на ворожій міні біля смт Велика Новосілка, що на Донеччині. | ||
| 8125 ... 8126 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 5 серпня 2022 | (для доповнення за 5 серпня 2022 року) | ||
| 8127 |  | Голенок Едуард Валерійович | 19 липня 1977, м. Новодністровськ Чернівецька область. Стрілець-санітар штурмового батальйону 5 ОШП. Поет, бард, художник. З перших днів російського вторгнення в Україну записався до тероборони м. Києва. Згодом, військовим медиком продовжив виконувати свій обов’язок, повернувшись із закордонних військових навчань. | 6 серпня 2022 | Загинув внаслідок мінометного обстрілу у Бахмутському районі Донецької області (поблизу смт Нью-Йорк)[37]. | ||
| 8128 |  | Попов Олександр («Дракон») | 25 травня 1981, м. Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Боєць 2-го окремого батальйону ДУК ПС. Воювати з рашистами розпочав ще в 2014 році, одразу після Революції гідності. Був на позиціях поблизу Донецького аеропорту після підриву росіянами нового терміналу. 2016 року після обстрілу росіянами шахти «Бутівка», що поблизу м. Авдіївки, отримав важке поранення. Пройшов довгий та складний шлях лікування та реабілітації й продовжив боронити Україну. | 6 серпня 2022 | Загинув в боях за м. Бахмут в Донецькій області[38]. | ||
| 8129 | | Залюбовський Богдан Володимирович | 1980. Мешканець Чигиринського району Черкаська область. Водій кулеметного взводу стрілецького батальйону ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 6 серпня 2022 | Загинув внаслідок поранень несумісних з життям, отриманих під час ворожих обстрілів на Донеччині[39]. | ||
| 8130 |  | Пчеловський Олександр | 39 років, с. Безпечна Житомирська область. Командир відділення 95 ОДШБр. Учасник АТО. Навчався у Немирівському будівельному технікумі. Вищу освіту здобув у Київському національному університеті будівництва і архітектури, в Інституті післядипломної освіти. З початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та знову вступив до 95-ї бригади. | 6 серпня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Долина Донецької області[40]. | ||
| 8131 | | Казанцев Михайло | 41 рік, м. Ірпінь Київська область. Військовослужбовець 95 ОДШБр. 28 березня 2022 року приєднався до добровольчого батальйону в Києві, займався зачистками територій від снарядів. З 13 квітня перебував на Донеччині. Пізніше став бійцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. | 6 серпня 2022 | Загинув під час штурму ворожих позицій в районі села Долина Донецької області. Підрозділ потрапив у ворожу засідку під час бойового завдання. Щоб зменшити втрати, Михайло із ще одним побратимом залишився на позиції, прикриваючи відхід своїх[41]. | ||
| 8132 | | Черняк Юрій Олександрович | 50 років, м. Київ. Стрілець-санітар 95 ОДШБр. 24 лютого 2022 року приєднався до 126 батальйону ТрО, пізніше перейшов до добровольчого батальйону в Києві. З квітня перебував на Донеччині. Пізніше став бійцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. | 6 серпня 2022 | Загинув під час штурму взводного опорного пункту ворога в районі села Долина, ліс "Малий Дуб", Донецької області. Підрозділ потрапив у ворожу засідку під час бойового завдання. | ||
| — |  | Мурин Богдан Степанович | 22 роки, Глинянська громада. Солдат. Отримав поранення 26 липня 2022 року у Харківській області. 6 серпня він помер у лікарні в Харкові. | 6 серпня 2022 | Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [42]. | ||
| — | .svg) | Теслюк Володимир Анатолійович
| 28 жовтня 1994, м. Тернопіль. Закінчив факультет комп'ютерних інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету. 5 лютого 2022 року вступив до лав 105-ї бригади територіальної оборони, в якій служив стрільцем першої стрілецької роти. | 6 серпня 2022 | 6 серпня 2022 загинув внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині. | ||
| — | | Козяр Олександр («Козир») | 40 років, м. Малин, Житомирська область. Закінчив школу №4. Працював у компанії «EuroPack». 24 лютого 2022 долучився до лав ЗСУ. Служив у розвідці 58 ОМПБр. | 6 серпня 2022 | Загинув під час битви за місто Бахмут. Загинув рятуючи побратима під ворожим артилерійським вогнем, отримав смертельне осколкове поранення. Був одружений, виховував трьох дітей. Похований на Алеї Слави цвинтаря в Малині. Почесний громадянин Малинської територіальної громади [43]. | ||
| 8133 |  | Падалко Дмитро Володимирович | смт Іршанськ Коростенський район Житомирська область. Майор, начальник групи забезпечення підготовки 142 НЦ. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, працював в Іршанському та Межиріченському гірничо-збагачувальних комбінатах. Учасник АТО. Проходив військову службу в військовій частині В2950 (03.10.2014 по 01.04.2015), був учасником бойових дій, по поверненню працював в Хорошівському районному військовому комісаріаті. На військовій службі за контрактом - з 04.11.2020 року. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (02.06.2022)[44]. Залишились батьки, дружина та двоє доньок. | 7 серпня 2022 | Згідно повідомлення пресслужби Житомирської облради, військовослужбовець загинув в результаті мінновибухового поранення, несумісного з життям, отриманого в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований на Хорошівському цвинтарі[45]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[46]. | ||
| 8134 | | Сахно Валерій Васильович | 30 грудня 1987, 35 років, мешканець м. Переяслава Бориспільського району Київської області. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Коли розпочалось російське вторгнення в Україну, перебував за кордоном. Подолав не одну тисячу кілометрів, щоб приєднатися до ЗС України і боротись за нашу Незалежність. | 7 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[47]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[46]. | ||
| 8135 |  | Білецький Роман Валерійович | 51 рік. Мешканець смт Верхнячка Уманський район Черкаська область. Солдат, кулеметник стрілецького відділення 30 ОМБр. | 7 серпня 2022 | Загинув в результаті отриманих поранень під час ворожого обстрілу на Донеччині. Похований на батьківщині[48]. | ||
| 8136 | | Лупашко Олексій Олексійович | 45 років. Мешканець м. Городище Черкаська область. Солдат, номер обслуги кулеметного взводу стрілецького батальйону 58 ОМПБр. | 7 серпня 2022 | Загинув в результаті ворожого обстрілу на Донеччині[49]. | ||
| 8137 | | Савицький Антон Вікторович («Льотчик») | 7 січня 1979, Крим. Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Починав трудову діяльність в авіації авіадиспетчером у Кримському регіональному структурному підрозділі. Після російської окупації Криму був переведений до Київської служби обслуговування повітряного руху регіонального структурного підрозділу «Київцентраеро». Мешкав в м. Саках, а після окупації Криму - в Київській області. Був керівником польотів аеродромної диспетчерської вишки Украероруху в аеропорту «Київ» (Жуляни). Працював в Украерорусі протягом 19 років. | 7 серпня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами поблизу м. Бахмуту на Донеччині[50]. | ||
| 8138 | | Кривоносов Іван | Луганська область. Мешканець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Працював газорізальником у копровому цеху заводу «АрселорМіттал Кривий Ріг». До ЗС України був призваний за мобілізацією у лютому 2022 року. | 7 серпня 2022 | Загинув внаслідок отриманих травм під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено)[51]. | ||
| 8139 | | Бовін Єгор | 23 роки, м. Краматорськ Донецька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Студент Харківського НАДУ. Під час російського вторгнення в Україну приєднався до ЗС України. | 7 серпня 2022 | Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу м. Бахмуту Донецької області[52]. | ||
| 8140 8141 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 7 серпня 2022 | (для доповнення за 7 серпня 2022 року) | ||
| 8142 | .png) | Листопад Антон Валентинович | 17 вересня 1991, м. Івано-Франківськ. Майор (посмертно), військовий льотчик 2-го класу, пілот МіГ-29 204 БрТА. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. | 8 серпня 2022 (орієнтовно) | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[53]. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[54]. | ||
| 8143 |  | Погорілий Юрій Вікторович  | 2 березня 1976, м. Мерефа Харківська область. Полковник, військовий льотчик 299 БрТА Повітряних сил ЗС України. Нагороджений орденами Богдана Хмельницького II ступеня (06.07.2022) і III ступеня (31.10.2014), а також медаллю «За військову службу Україні» (15.04.2022). | 8 серпня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[55]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[54]. | ||
| 8144 |  | Охріменко Олег Анатолійович | 27 років, мешканець Черкаської області. Солдат, номер обслуги зенітно-артилерійського взводу Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. | 8 серпня 2022 | Загинув під час ворожого мінометного обстрілу на Донеччині. Похований у м. Золотоноші Черкаської області[56]. | ||
| 8145 | | Погрібний Павло | с. Тарасівка Київська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 8 серпня 2022 | Загинув в результаті ворожої атаки поблизу м. Бахмуту, що на Донеччині[57]. | ||
| 8146 |  | Мітусов Михайло («Афо») | 29 років, м. Харків. Після школи навчався в Українській інженерно-педагогічній академії. Пробував себе у різних сферах діяльності. Останнім цивільним місцем роботи було СІЗО. 2016 року Михайло пішов служити до лав Збройних сил України. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Командир відділення безпілотно-авіаційних комплексів розвідувального взводу 53 ОМБр. | 8 серпня 2022 | Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу біля села Павлівка Донецької області, отримав смертельне поранення. Похований на Алеї Слави кладовища № 18 у Харкові [58][59]. | ||
| 8147 | | Узуналов Артем Володимирович
| 17 червня 1991. Ріс круглим сиротою. Крайні роки проживав у Німеччині. Після початку російського вторгнення в Україну 2022 року повернувся до України. Мобілізований 8 липня 2022 року. | 8 серпня 2022 | Загинув в Донецькій області. Похований 12 серпня 2022 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя. | ||
| 8148 ... 8149 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 8 серпня 2022 | (для доповнення за 8 серпня 2022 року) | ||
| 8150 |  | Косенко Дмитро | Заступник командира 118-го окремого батальйону 111-ї бригади Сил територіальної оборони. | 9 серпня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[60]. | ||
| 8151 | | Куріненко Петро Олександрович | 1971. Мешканець с. Орловець Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 серпня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами за свободу та незалежність нашої країни (місце — не уточнено). Похований на батьківщині[61]. | ||
| 8152 |  | Олексюк Ігор Петрович | 1974, смт Підкамінь Львівська область. Полковник, військовослужбовець 56 ОМПБр. | 9 серпня 2022 | Загинув під час обстрілу на сході України (місце — не уточнено)[62]. | ||
| 8153 | | Смадич Сергій | 1974, с. Рожнів, Косівський район. | 9 серпня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[63]. | ||
| 8154 | .svg) | Матищак Сергій Сергійович | 21 жовтня 1984, с. Яблунька Солотвинської територіальної громади. Мешкав у місті Івано-Франківськ. Солдат, стрілець-снайпер гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти. Учасник АТО. | 9 серпня 2022 | Загинув від множинної відкритої рани стінки грудної клітки, внаслідок вибухів та осколків у Донецькій області [64]. | ||
| 8155 |  | Люлька Валерій Петрович («Дід») | 14 листопада 1962, с. Глибочок, Житомирська область | 9 серпня 2022 | За час визволення одного із сіл Харківщини українські військовики захопили опорні пункти противника з великим запасом зброї та боєприпасів. Валерій Люлька з позивним «Дід» був поранений у спину, але відмовився евакуюватись, не бажаючи залишати побратимів, оскільки почався контрнаступ ворога великими силами. У підрозділі було 80 поранених і командир наказав відступити з села до стратегічної висоти. Цей відступ та евакуацію поранених прикривав Валерій Петрович і сержант з позивним «Сем». Розвернувши ворожі кулемети на захопленому опорному пункті, вони кілька годин стримували ворога в с. Байрак Ізюмського району. 9 серпня 2022 року, коли відходив і допомагав пораненому бійцеві, уражений осколком ворожої міни й загинув миттєво. | ||
| 8156 | | Львівський Назар Назарович
| 18 травня 1998, м. Тернопіль. Навчався в місцевій школі, закінчив Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (2017). 28 травня 2021 року підписав контракт з однією з тернопільських бригад. | 9 серпня 2022 | Загинув 9 серпня 2022 року поблизу с. Магдалинівка, що на Запоріжчині. Похований 13 серпня 2020 року на Алеї Герої Микулинецького цвинтаря м. Тернополя. | ||
| 8157 ... 8158 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 9 серпня 2022 | (для доповнення за 9 серпня 2022 року) | ||
| 8159 | | Ставнічук Микола Олександрович | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 10 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[65] | ||
| 8160 | | Педченко Степан Дмитрович | 59 років, мешканець с. Самгородок Черкаської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Брав участь у військових діях в Афганістані. Був головою Самгородоцької сільської ради. | 10 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Херсонщині. Похований у рідному селі[66]. | ||
| 8161 |  | Філіпов Роман («Дьякон») | Боєць 3-го окремого стрілецького батальйону ДУК ПС. | 10 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[67]. | ||
| 8162 | | Городиський Олексій («Абат») | Боєць 3-го окремого стрілецького батальйону ДУК ПС. | 10 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[67]. | ||
| 8163 | | Полященко Юрій Юрійович («Юст») | 1971, м. Павлоград Дніпропетровська область. Боєць 3-го окремого стрілецького батальйону ДУК ПС. | 10 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[67][68][69]. | ||
| 8164 | | Перескока Валерій Васильович | 1970, м. Павлоград Дніпропетровська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 10 серпня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[68][69]. | ||
| 8165 | .png) | Олійник Максим В'ячеславович («Мінор») | 19 березня 2001. Боєць батальйону «Свобода» 4 БрОП НГУ. Навчався в Київському університеті. Працював барменом в одному з київських барів. З перших днів російського вторгнення в Україну, став на захист Батьківщини. Не маючи бойового досвіду, приєднався до Батальйону «Свобода», де проходив навчання з такими ж недосвідченими юнаками, як і сам. Швидко опанувавши військову справу, був мобілізований до 4 БрОП НГУ та в складі підрозділу був направлений на східні терени України. Пройшов запеклі бої на Луганщині, тримав оборону міст Рубіжного, Сіверськодонецька та Лисичанська. | 10 серпня 2022 | Загинув на Бахмутському напрямку поблизу с. Зайцевого[70]. | ||
| 8166 | | Заїка Іван Михайлович | 21 вересня 1984, мешканець с. Зам'ятниця Черкаського району Черкаської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО (2015-2016). Нагороджений орденом "За службу державі". | 10 серпня 2022 | Загинув у результаті поранень не сумісних із життям, які отримав в боях з російськими окупантами на Донеччині. Похований в с. Зам'ятниці Черкаської області[71]. | ||
| 8167 |  | Гусєв Володимир Васильович («Моряк») | 1 травня 1997, м. Одеса. Солдат, стрілець 126 ОБрТрО. Закінчив Одеський національний морський університет та працював за спеціальністю. Коли почалося російського вторгнення в Україну, перебував у рейсі, як третій механік. На берег зійшов у м. Дубаї, але не побажав залишатися в ОАЕ та повернувся додому з метою стати на захист України. | 10 серпня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу (за іншими відомостями, в результаті пострілу ворожого БМП) в Херсонській області[72]. | ||
| 8168 | | Бахтов Андрій Григорович («Тихий»)
| 9 травня 1975. У 2014-15 роках заступник командира, та пізніше командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області. У 2022 році командир 6-ї роти батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення НГУ імені Сергія Михальчука. Почесний громадянин міста Хмельницького (2022) | 10 серпня 2022 | Загинув на Бахмутському напрямку поблизу с. Зайцевого [73]. За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків, відзначений медаллю «За військову службу Україні»[74] | ||
| 8169 | .svg) | Харченко Віктор Іванович | 51 рік, м. Кременчук. Молодший сержант, сапер інженерно-саперного взводу танкового батальйону, в/ч А0693. Був мобілізований 26 лютого 2022. | 10 серпня 2022 | Загинув в бою у селі Кузьминівка, між Лисичанськом і Слов’янськом. У військового залишилися матір, дружина та троє синів [75]. | ||
| 8170 ... 8170 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 10 серпня 2022 | (для доповнення за 10 серпня 2022 року) | ||
| 8171 |  | Ігнатеско Дмитро Дмитрович («Італієць») | 16 листопада 1976, с. Берестя Чернівецька область. Старший сержант, військовослужбовець підрозділу 68 ОЄБр. Етнічний молдаванин. Строкову військову службу проходив у десантних військах в м. Болграді на Одещині. Після демобілізації протягом двох років працював у правоохоронних органах. В подальшому переїхав до Італії, де 18 років пропрацював садівником. Після російського вторгнення в Україну повернувся до України та прибув до ТЦК та СП. | 11 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в результаті потрапляння ворожої міни в окоп (місце — не уточнено)[76]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[77]. | ||
| 8172 |  | Матищак Сергій Сергійович («Хлопчик») | 20 жовтня 1984, с. Яблунька (Івано-Франківський район) Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець 109 ОГШБ. 2014 року добровольцем пішов захищати Україну. Всі вісім років стояв на захисті України. Учасник АТО/ООС. Раніше проходив військову службу в 130 ОРБ. 2020 року був нагороджений відзнакою «За доблесть та звитягу». З перших днів повномасштабного вторгнення також був на передовій. Залишилися дружина та дочка. | 11 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу Бахмута, що на Донеччині[78]. | ||
| 8173 | | Янк Андрій Григорович | 42 роки. Мешканець Черкаської області. Гранатометник стрілецького відділення, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишились дружина та дві доньки. | 11 серпня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в с. Піски на Донеччині. Похований в с. Ковалівці Золотоніського району Черкаської області[79]. | ||
| 8174 | | Стеценко Микола | 38 років, Кіровоградська область. Старший солдат, розвідник-кулеметник (підрозділ — не уточнено). | 11 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Мар'їнки Донецької області[80]. | ||
| 8175 | | Зінзура Ігор | 45 років, Кіровоградська область. Молодший сержант, бойовий медик (підрозділ — не уточнено). | 11 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Піски на Донеччині[80]. | ||
| 8176 | | Ольшанський Данило Сергійович («Даня») | 12 вересня 1997. У 2013 році вирішив виростити кизиловий сад у селі Новому неподалік Токмака, був агропідприємцем разом з сім`єю. Наприкінці весни 2022 долучився до лав ЗСУ. До цього був волонтером і доставляв гуманітарну допомогу на окуповані території. | 11 серпня 2022 | Загинув в селі Степове внаслідок танкового обстрілу. Разом із бійцями ротно-тактичної групи "Степові вовки" виконував бойове завдання на Запорізькому напрямку. Похований на кладовищі "Святого Миколая" у Запоріжжі поруч з побратимом Дмитром Помогайбом [81][82] | ||
| 8177 | | Помогайба Дмитро Валерійович («Хірург») | 36 років, московія. Отримав українське громадянство | 11 серпня 2022 | Загинув разом з Данилом Ольшанським в одному окопі внаслідок танкового обстрілу. Похований на кладовищі "Святого Миколая" у Запоріжжі поруч з побратимом Данилом Ольшанським [83]. | ||
| 8178 | | Ратниченко Владислав Вікторович («Радик»)
| 22 жовтня 2002, м. Горлівка, Донецька область. 2014 року переїхав на Шумщину, а згодом у м. Ланівці (Тернопільська область). Навчався у Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Був студентом юридичного факультету Західноукраїнського національного університету.З перших днів російського вторгнення в Україну 2022 року брав участь в обороні Києва, Харкова, Сум, Донецької та Луганської областей. Служив старшим навідником відділення гранатометного взводу механізованого батальйону однієї з військових частин. | 11 серпня 2022 | Загинув 11 серпня 2022 року внаслідок травм, отриманих під час мінометного обстрілу [84]. | ||
| 8178 | | Карунний Юрій Миколайович | 8 березня 1975, м. Полтава. Навчався в школі №22, потім працював електриком. | 12 серпня 2022 | Загинув внаслідок танкового обстрілу поблизу населеного пункту Зайцеве на Донеччині[85][75]. | ||
| 8179 |  | Нікандров Віктор Миколайович
| 21 липня 1995, м. Біла Церква (Київської обл). Навчався в школі №22 Білої Церкви. З дитинства захоплювався спортом, зокрема боксом та футболом. Після закінчення школи вступив на навчання до Білоцерківського ПТУ №5 за спеціальністю "автослюсар". В 2010 році прийшов на фанатський сектор місцевого "Арсеналу". Оскільки в ті часи фанатський рух в Білій Церкві ще тільки виходив на пік популярності, заповзятий юнак став одним з його засновників та лідерів на секторі. Після закінчення училища, в жовтні 2013 року за власним бажанням пішов на військово-строкову службу до армії (НГУ). 5 жовтня 2014 року був відправлений у Широкине, де брав участь в АТО. Після демобілізації з Нацгвардії у вересні 2016 року вступив до Одеської військової академії. Проходив навчання за Натовськими стандартами у м. Яворів. 11 лютого 2022 року у званні лейтенанта був відправлений командиром підрозділу розвідки на кордон трьох країн (Україна, Росія, Білорусь). З того часу і до моменту повномасштабного вторгнення перебував у різних населених пунктах. Після 24 лютого 2022 року стояв на захисті Києва, Гостомеля, Бучі. Після участі в обороні столиці отримав звання старшого лейтенанта та перебував на посаді помічника начальника штабу розвідки 1-го стрілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади у місті Зайцеве (Донецької обл). | 12 серпня 2022 | Загинув у бою неподалік Бахмута 12 серпня 2022 року [86]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно)[87]. | ||
| 8180 |  | Ніньовський Сергій Вікторович | 29 листопада 1990, м. Коломия. Добровільно пішов у військкомат одразу після початку повномасштабного вторгнення. Ніс службу в 65-й окремій механізованій бригаді на посаді старшого кухаря. | 12 серпня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу в селі Чарівне, що в Запорізькій області [88] | ||
 | Оробчук Андрій | 32 роки, с. Косогірка Хмельницької області. Навчався на столяра у Хмельницькому професійному будівельному училищі. Працював на будівництві. У 2016-2018 роках брав участь в АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, знову пішов захищати свою країну від ворога. Служив у 53-ій окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду заступника командира бойової машини-навідника-оператора. | 12 серпня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання у Волноваському районі Донеччини. Внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав смертельне вогнепальне осколкове поранення [89]. | |||
 | Вишневий Богдан («Бодя-Вишня») | 21 рік, с. Теклинівка Вінницької області. Навчався у Вінницькому професійному художньому училищі. Останнім часом працював у компанії «Берлінек». Служив у 61-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ. Обіймав посаду майстра ремонтного відділення автомобільної техніки взводу технічного забезпечення. Воював на Одещині, в Миколаєві та на Херсонщині. | 12 серпня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання в районі села Андріївка на Херсонщині. Похований в селі Хороша на Вінниччині. Залишилися батьки. Старший брат Мирослав Вишневий загинув під час бою за Маріуполь 12 березня 2022 року [90]. | |||
| 8181 |  | Манько Вадим Олександрович («Омут»)  | Капітан, військовослужбовець спецпідрозділу «Омега» Східного територіального управління Національної гвардії України. 24.02.2022 року брав участь у знищенні загону російських окупантів «Вимпел» у районі автошляху на Циркуни в Харківській області. Наприкінці червня 2022 року брав участь у бойових діях поблизу с. Дементіївка на Харківщині. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» ((17.04.2022) та медаллю «Захиснику Вітчизни» (16.08.2022). Герой України (посмертно)[91]. | 13 серпня 2022 | Загинув під час евакуації поранених поблизу Соснівки на півночі Харківщини. Російські окупанти здійснили дистанційний керований підрив української броньованої машини, яка прямувала за пораненими, старшим групи медичної евакуації був капітан Вадим Манько. Він наказав пораненим побратимам евакуюватися, а сам, попри численні поранення тулуба та ніг, прикривав їх відхід вогнем з кулемета на башті бойової машини. Ворог розстріляв автомобіль з ручних гранатометів[92][93]. | ||
| 8182 | .png) | Кушнаренко Олег | 46 років, м. Мелітополь Запорізька область. Військовослужбовець 37-го мотопіхотного батальйону. | 13 серпня 2022 (орієнтовно) | Загинув у бою з російськими окупантами на Донеччині[94]. | ||
| 8183 | | Михайловський Іван Петрович («Ствол») | 27 січня 1992, с. Княжичі Броварський район Київська область. Боєць батальйону «Свобода» 4 БрОП НГУ. До війни працював у садовому центрі, вирощував дерева. Приєднався до батальйону «Свобода» з першого дня російського вторгнення в Україну. Разом з побратимами почав створювати оборонний сектор на Оболоні, швидко опанував військову справу. Брав участь у звільненні від окупантів Ірпеня, Бучі та Гостомеля. Разом з побратимами був мобілізований до НГУ. У складі Батальйону «Свобода» 4 БрОП тримав оборону міст Рубіжного, Сіверськодонецька. Після відходу з Луганщини, в складі підрозділу був перекинутий на Бахмутський напрямок. | 13 серпня 2022 | Загинув, захищаючи східні терени України на Бахмутському напрямку[95]. | ||
| 8184 | | Гібалюк Юрій Олександрович («Фін») | 20 квітня 1972, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. До переїзду у Європу чоловік жив та працював у Кривому Розі, був депутатом Інгулецької райради. Був учасником Революції Гідності. Командир роти батальйону «Свобода» 4 БрОП НГУ. Член ВО «Свобода». З перших днів російсько-української війни в 2014 році став на захист України у складі «ОДЧ Карпатська Січ». У 2015 році брав участь в бою за с. Піски, був неодноразово нагороджений державними нагородами. Пройшов шлях від звільнення Київщини від рашистів, до найзапекліших боїв поблизу міст Рубіжне, Сєвєродонецька, Лисичанська на Луганщині. Після відведення військ з м. Сєвєродонецька, разом зі своїми побратимами, був направлений на Бахмутський напрямок. | 13 серпня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами на Бахмутському напрямку[96]. | ||
| 8185 |  | Федорчук Михайло («Мішаня», «Федя») | 1984, с. Середній Майдан (Надвірнянський район) Івано-Франківська область. Військовослужбовець 48-го окремого стрілецького батальйону 72 ОМБр. До війни працював будівельником на київських новобудовах. Через деякий час після російського вторгнення в Україну добровільно долучився до ЗС України. Залишилася мати. | 13 серпня 2022 | Загинув внаслідок артобстрілу під час оборони Вуглегірської ТЕС[97]. | ||
| 8186 |  | Станько Олег Степанович | 36 років, м. Львів. Бойовий медик, військовослужбовець підрозділу 54 ОМБр. Навчався у школі № 92. Учасник АТО/ООС. | 13 серпня 2022 | Загинув від отриманих поранень під час бою (місце — не уточнено)[98]. | ||
| 8187 | | Кірпіченко Владислав Юрійович | 25 травня 2001, Житомирська область. Випускник 1-ї навчальної роти 2-го взводу Київського військового ліцею імені Івана Богуна 2018 року. Закінчив військову академію в місті Одеса. За час навчання став командиром відділення, здійснив 12 стрибків з парашутом. Лейтенант, військовослужбовець ЗС України. | 13 серпня 2022 | Загинув рятуючи з-під вогню поранених побратимів: снаряд влучив у машину, коли він уже завантажив поранених і вивозив їх із поля бою. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно). Був єдиною дитиною в родині [46][99]. | ||
| 8188 |  | Деркач Андрій Іванович | 1978, 43 роки, с. Краснилівка Камінь-Каширський район Волинська область. Сержант, військовослужбовець 14 ОМБр. До ЗС України був призваний за мобілізацією 25 лютого 2022 року. В зону бойових дій відбув разом з підрозділом у травні 2022 року. Залишилася дружина та троє дітей. | 13 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами у районі міста Соледару на Донеччині. Похований на малій батьківщині в с. Краснилівці[100][101]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[102]. | ||
| 8189 | .svg) | Сепик Орест | 1988, с. Добряни, Стрийський район. Військовослужбовець 65-го окремого батальйону територіальної оборони, 103 ОБрТрО. | 13 серпня 2022 | Загинув на фронті [103] | ||
| 8190 | | Блажків Володимир Зіновійович
| 15 жовтня 1973, м. Тернопіль. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі-медичному ліцеї № 15, закінчив Технікум радіоелектронних приладів (1992). Служив старшим стрільцем 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти. | 13 серпня 2022 | Загинув 13 серпня 2022 року у Запорізькій області внаслідок танкового обстрілу [104][15]. | ||
| 8191 |  | Яценко Михайло Іванович | 15 вересня 1991, с. Топори. У 2007 році закінчив 9 класів Топорівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 2007 року по 2010 рік навчався у Житомирському агротехнічному коледжі. З 2010 року по 2012 рік навчався у Житомирському державному технологічному університеті (факультет економіки та менеджменту, здобув освітній ступінь бакалавра за спеціальністю «Економіка підприємства»). Був випускником військової кафедри, з початком широкомасштабної війни призваний із запасу, лейтенант. | 13 серпня 2022 | Загинув на Херсонщині внаслідок танкового обстрілу ворога в районі населеного пункту Білогірка. Похований 22 серпня на Смолянському військовому цвинтарі [105]. | ||
| 8192 ... 8194 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 13 серпня 2022 | (для доповнення за 13 серпня 2022 року) | ||
| 8195 | | Шумейко Андрій Вячеславович | 25 вересня 1977, Вінницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 14 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[99]. | ||
| 8196 | | Бут Дмитро Михайлович | 9 вересня 1980, м. Полтава, родом з с. Підозірка Зіньківської громади. Закінчив Полтавську школу №34. Потім вступив до Полтавського фахового коледжу нафти і газу, який закінчив з відзнакою. Далі продовжив навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Працював в управлінні бурових робіт. Згодом Дмитра призвали до лав ЗСУ, де рік він ніс службу. Потім працював за спеціальністю. 9 березня 2022 став добровольцем на захист України. 14 червня був поранений у голову, в бою під Сєвєродонецьком. Після лікування повернувся на передову. | 14 серпня 2022 | Помер в лікарні Костянтинівки від серцевої недостатності. Похований в селі Підозірка Зіньківської громади, з якої воїн родом[106][75]. | ||
| 8197 | | Молчанов Станіслав Борисович | 8 липня 1997 року народження, місто Миколаїв. Військовослужбовець ЗС України 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Учасник АТО (2018—2019). Залишилась дружина та син. | 14 серпня 2022 | Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, загинув у районі села Невельське, Покровського району, Донецької області при виконанні бойового завдання. Був кремований 2 вересня 2022 року в Одеському крематорії. | ||
| 8198 | | Козак Михайло | 1982, с. Турка Коломийського району. Служив механіком-радіотелефоністом у мотопіхотному батальйоні. | 14 серпня 2022 | Загинув виконуючи бойове завдання у селі Берестове Бахмутського району Донецької області[107]. | ||
| 8199 |  | Тимців Іван Андрійович («Австрієць») | 19 січня 1991, м. Львів. Навчався у ліцеї № 46 імені В'ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка». Також закінчив кафедру військової підготовки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Займався приватним підприємництвом. Був активістом, брав участь у діяльності громадської організації «Сокіл» та партії «Свобода». Брав активну участь у Революції Гідності, зокрема, він був одним із організаторів «Львівського Євромайдану». З 2014-го займався волонтерством. Влітку 2015 року поїхав в зону АТО добровольцем у складі батальйону «Карпатська Січ». Воював у Пісках під Донецьком. Коли почалася повномасштабна війна, Іван з перших днів вирушив захищати Батьківщину у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Воював у гарячих точках Миколаївщини, Херсонщини та Донеччини[108][109]. | 14 серпня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля Соледару на Донеччині. Похований 18 серпня на Личаківському кладовищі у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[110]. | ||
| 8200 | | Войт Олександр Олександрович | 29 грудня 1974, селище Чечельник. Мешкав в Ладижині. Після закінчення школи продовжив навчання в Ольгопільському професійно – технічному училищі №35, за спеціальністю - тракторист. Після закінчення училища служив у лавах Збройних Сил України, повернувся зі служби молодшим сержантом. Довгий час працював на новобудовах міста Києва. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 14 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами біля міста Авдіївки Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[111]. | ||
| | Даценко Володимир Григорович («Борода») | 5 травня 1988, с. Булаї. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 14 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[112][113]. | |||
| | Мельник Юрій Олексійович | 1978, смт Гришківці, Житомирська область. Полковник, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 14 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[112]. | |||
| 8201 | | Лопата Василь Петрович | 34 роки. Розвідник розвідувального взводу механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). З 2013 року мешкав у селищі Привітному Золотоніського району Черкаської області. Учасник АТО (2015-2016). З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист рідної землі. | 15 серпня 2022 | Загинув в результаті мінометного обстрілу з боку ворога поблизу м. Красногорівки на Донеччині. Похований в с. Нова Гребля Жашківського району Черкаської області[79] | ||
| 8202 | | Прядко Сергій Іванович | 44 роки. Прапорщик, командир відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). Залишилися брат і сестра. | 15 серпня 2022 | Загинув під час танкового обстрілу з боку ворога поблизу м. Красногорівки на Донеччині. Похований в с. Кононівці Золотоніського району Черкаської області[79] | ||
| 8203 |  | Караман Олександр Юрійович | 19 січня 1973, м. Полтава. Начальник розвідки в/ч А1493, 81 аеромобільна бригада. Мешкав в м. Полтава. З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист Батьківщини. | 15 серпня 2022 | Загинув в селі Богородичне Слов`янського району Донецької області від кулі снайпера. Похований на Затуринському кладовищі 25 серпня [106][75]. | ||
| 8204 | | Павич Віталій Володимирович | 24 серпня 1998 р. в селищі Первомайськ, Молдова. Коли йому виповнилося півроку сім`я переїхала в с. Мигалівці Барського району. По закінченню школи поступив в ВПУ 11 в м. Вінниця на спеціальність оператор комп'ютерного набору. Через рік навчання перевівся в Барський професійно-будівельний ліцей, де в 2016 р. здобув професію «Конторський службовець –бухгалтерія», оператор комп'ютерного набору. В вересні 2016 підписав контракт. З 11.12.2016р. по 26.04.2018 р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, служив у 81-й аеромобільній бригаді. 25 березня 2021року був прийнятий на військову службу за контрактом на посаду водія понтонного відділення понтонного взводу понтонної роти понтонно-мостового батальйону військової частини А0853. 26 квітня 2022 року прибув у військову частину А0693 на посаду старшого такелажника такелажного взводу 2 такелажного відділення 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артирелійскої групи військової частини А0693. | 15 серпня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання. Загинув у районі населеного пункту Новозванівка Донецької області [114] | ||
| 8205 | | Жолудь Костянтин | 29 липня 1975. | 15 серпня 2022 | Загинув на Запоріжжі | ||
| 8206 ... 8206 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 15 серпня 2022 | (для доповнення за 15 серпня 2022 року) | ||
| 8207 |  | Мінаков Юрій | 26 років. Молодший сержант служби цивільного захисту, пожежний-рятувальник 19-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області (м. Добропілля). | 16 серпня 2022 | 14 серпня, під час гасіння пожежі складської будівлі в м. Білицьке Покровського району Донецької області, отримав поранення під час обстрілу з боку окупантів. Був госпіталізований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова. Лікарі боролись за його життя, але 16 серпня зранку він помер[115]. | ||
| 8208 |  | Кузьмінов Сергій Михайлович | 1 червня 1974, м. Одеса. Офіцер поліції батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Шторм» | 16 серпня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[116][117]. | ||
| 8209 | | Кізан Володимир | 20 жовтня 1984, с. Вільхова Рогатинський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець підрозділу 53 ОМБр. Учасник АТО з 2015 року. Проходив військову службу в складі 24 ОМБр та 53 ОМБр (2016-2017). Після початку російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року повернувся в Україну та добровольцем вирушив на фронт. | 16 серпня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами неподалік с. Павлівки Донецької області[118]. | ||
| 8210 | | Кльокта Оксана Сергіївна | 16 липня 1971, м. Лубни Полтавська область. Старший солдат, старший стрілець підрозділу 30 ОМБр. Закінчила 9 класів у ЗШ № 10 м. Лубни, після чого опанувала професію швачки у Зіньківському швейному училищі. З 1995 року працювала у Лубенському районному відділі міліції. З 2013 року мешкала та працювала у м. Києві. У березні 2021 року була призвана до ЗС України та проходила військову службу в 30 ОМБр. Залишився син. | 16 серпня 2022 | Загинула під час обстрілів та штурмових дій з боку ворога поблизу населеного пункту Мазанівка Донецької області [75][119]. | ||
| 8211 | | Лопуцько Євген Миколайович | 31 березня 1989, с. Салівка, мешканець м. Горішні Плавні Полтавська область. Солдат, навідник-оператор 30 ОМБр. З 1995 по 2006 рік навчався в Салівській школі, яку закінчив із золотою медаллю. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. У 2012 році закінчив Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського за спеціальністю «автомобілі й автомобільне господарство», отримав кваліфікацію інженера-механіка. Працював у ТОВ «Феррострой» інженером із безпеки руху. Учасник АТО (2015-2016). Навчався у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського. Працював на підприємстві інженером з безпеки руху, пізніше майстром у будівельній фірмі «Укрбуд-Сервіс». Під час повномасштабного російського вторгнення знову взяв зброю до рук та у лавах 30-ї окремої механізованої бригади продовжив боротьбу з ворогом. | 16 серпня 2022 | Загинув біля села Сулигівка Харківської області[75][120]. | ||
| 8211 |  | Третьяков Ігор Геннадійович | 22 листопада 1965, Казахстан. Капітан, начальник штабу-перший заступник командира 2-го механізованого батальйону 66 ОМБр. Майже все свідоме життя мешкав у м. Авдіївці. Там навчався, працював, створив сім’ю. Після початку російського вторгнення 2014 року за порадою свого товариша Михайла Горяйнова, разом з сім’єю перебрався до с. Гнідина на Київщині. Після того як Михайло загинув на війні, Ігор добровольцем теж пішов на фронт. Був учасником бойових дій з квітня 2016 року. Та з часом за станом здоров’я його комісували зі ЗС України. На початку російського вторгнення в Україну перебував за кордоном, але вже за кілька днів повернувся до Гнідина та вступив до місцевої територіальної оборони. Через стан здоров’я він лише з третьої спроби пройшов медичну комісію і потрапив в столичний підрозділ Національної гвардії. Воїн рвався на фронт, тому перевівся в іншу частину. Залишилася дружина, дві доньки та син. | 16 серпня 2022 | Під час ворожого мінометного обстрілу за 37 км від м. Курахового на Донеччині, отримав несумісне з життям поранення в шию[121]. | ||
| 8212 |  |  Агаларов Ельшад Агалар оглу | 13 вересня 1968, Зангеланський район Азербайджан. Військовослужбовець Грузинського національного легіону. | 16 серпня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами за Авдіївку, що на Донеччині[122]. | ||
| 8213 | | Герасименко Дмитро Романович («Гера») | 3 листопада 1986, м. Бородянка Київська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 серпня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[123]. | ||
| 8214 |  | Луков Денис Сергійович | 13 жовтня 1999. Старший лейтенант, військовослужбовець підрозділу Повітряних сил ЗС України (підрозділ — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[124]. | 16 серпня 2022 (орієнтовно) | Загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[125]. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[54]. | ||
| 8215 | | Марченко Роман Анатолійович | 17 травня 1977. Деякий час жив Великобузівському старостинському окрузі, навчався у місцевій школі. Потім жив у Полтаві. | 16 серпня 2022 | Помер в лікарні в результаті поранення, яке отримав 3 серпня в результаті артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Бражківки на Харківщині[75][85]. | ||
| 8216 | |||||||