Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — лютий 2015) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат силових структур України у російсько-українській війні з 1 січня по 28 лютого 2015 року (включно).
|
|
№ | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
---|---|---|---|---|---|
1790 | Подфедько Любомир Сергійович | 29 липня 1987, Демня (Миколаївський район) Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї ОАеМБр. За фахом — електрика, працював на будівництві. Мобілізований 15.08.2014, з 11.11.2014 брав участь в АТО поблизу Донецька. Залишились батьки та троє братів. | 1 січня 2015 | Загинув під час атаки російських бойовиків на новий термінал Міжнародного аеропорту «Донецьк», яка розпочалась близько 23:00, — під ногами бійця розірвалась ворожа граната. Похований в с. Демня[1]. | |
1791 | Кабанець Микола Миколайович | 23 травня 1973, Красна Слобідка Обухівський район Київська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Останні три місяці утримував бойові позиції на блокпості під Чорнухине Перевальського району Луганщини. 7 грудня 2014 року за станом здоров'я вимушений був повернутися із зони АТО. | 3 січня 2015 | Переніс операцію на внутрішніх органах у Київському військовому шпиталі та був направлений в Ірпінський військовий шпиталь на реабілітацію. Вночі на 3 січня серце бійця зупинилося.[2] | |
1792 | Корчовний Роман Михайлович | 11 січня 1970, Київ (район Святошин). Молодший сержант, військовослужбовець 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 1991 р.н. і син 1996 р.н. | 5 січня 2015 | Помер під час несення служби на бойовому посту з охорони військового містечка, не витримало серце. Похований на Берковецькому цвинтарі.[3] | |
1793 | Бабічев Сергій Ігорович | 15 лютого 1993, Сартана Іллічівський район (Маріуполь) Донецька область. Молодший сержант, водій 1-го відділення взводу спеціальних автомобілів роти МТЗ в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Відряджений для забезпечення ротації підрозділів батальйону оперативного призначення імені Кульчицького. Навесні 2011 року був призваний на військову службу, з квітня 2013 служив за контрактом. Залишилися мати, вітчим, сестра та наречена. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Сартані[4][5] | |
1794 | Бурка Віктор Павлович (Позивний «Дядя Вітя») | 23 лютого 1966, проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Був приватним підприємцем. До лав батальйону записався навесні одразу після Революції Гідності, в якій брав активну участь. Залишилась 18-річна донька. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][6] | |
1795 | Герасимюк Тарас Павлович (Позивний «Одиночка») | 10 січня 1995, 19 років, Городище-2 (Луцький район) Волинська область. Солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності. Залишилися батьки. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. 8 січня з Тарасом попрощались у Луцьку. Похований у с. Городище-2.[4][7] | |
1796 | Зубчук Роман Валентинович (Позивний «Маріман») | 13 листопада 1993, Демидівка Рівненська область. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25, був старшим громадським тренером загальної фізпідготовки, чемпіоном обласних змагань з легкої атлетики. Служив матросом у Військово-морських силах України в Севастополі у званні сержанта. З перших днів Революції Гідності був активним її учасником, записавшись до медичної служби Майдану. Роман Зубчук в студії «Громадського ТБ», березень 2014. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Демидівці.[4][8] | |
1797 | Каплуненко Ігор Валентинович (Позивний «Старшина») | 9 березня 1968, Біла Церква Київська область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активіст Білоцерківського Євромайдану, член Громадського формування «Щит». З початком АТО допомагав бійцям Нацгвардії як волонтер, згодом записався добровольцем. Залишилася дружина, двоє дітей та внучка. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Білій Церкві.[4][9] | |
1798 | Лінивенко Юрій Володимирович (Позивний «Пастор») | 8 листопада 1971, Барвінкове Харківська область. Старший солдат резерву, кулеметником 1-го відділення 2-го взводу батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. У травні 2014 добровольцем пішов захищати Вітчизну та звільняти Слов'янськ, у якому пропрацював 13 років. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина та донька. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][10] | |
1799 | Малюта Роман Володимирович (Позивний «Джин») | 14 лютого 1969, Долинське (Бердянський район) Запорізька область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності та Самооборони Майдану. Роман був сиротою, рідних у селі в нього немає. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Долинському.[4][11] | |
1800 | Матківський Володимир Анатолійович (Позивний «Маланець») | 30 березня 1973, Сквира Київська область. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4] | |
1801 | Рожанський Пантелеймон Петрович (Позивний «Пантя») | 9 серпня 1993, Літин Вінницька область. Старший солдат резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Вінницький технічний коледж. Навчався у Хмельницькому технологічному університеті. Активний учасник Революції Гідності, був на Майдані у загоні «Пекельна бочка». Хлопця не взяли до Нацгвардії, бо він був студентом, до закінчення навчання залишався один рік. Пантюша пішов з університету, щоб бути на фронті разом з товаришами. Залишились батьки та 10-річна сестра. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у селі Сосни Літинського району.[4][12] | |
1802 | Скрут Ростислав Стефанович (Позивний «Скрудж») | 14 серпня 1978, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, старший стрілець батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Для Ростислава це була перша поїздка на передову після підготовки на полігоні. Залишились дружина та двоє дітей. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13] | |
1803 | Сокач Роман Михайлович (Позивний «Мамай») | 10 квітня 1986, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Займався малим підприємництвом. Пустив до себе жити переселенців із окупованих Криму та Донбасу. В батальйоні воював півроку. Місяць тому під час відпустки одружився. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13] | |
1804 | Щіпов Максим Юрійович (Позивний «Макс») | 31 січня 1988, Бердичів Житомирська область. Проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, стояв на захисті барикад. З весни 2014 — на фронті. | 5 січня 2015 | Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобуса «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.[4][14] Прим. Серед загиблих також був названий Васкуленко Ігор (не з батальйону Кульчицького) і йшлося про 13 загиблих[15], але його приналежність до Нацгвардії не підтверджено. За даними МВС загинули 12 нацгвардійців. 17 січня у київському шпиталі помер від травм ще один боєць Дідач Ігор (див. 17.01). | |
1805 | Терещенко Володимир Григорович | 23 травня 1957, Звенигородка Черкаська область. Мешкав у м. Одеса. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був активістом Одеської Самооборони. На фронт пішов добровольцем. | 6 січня 2015 | Загинув у районі селища Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька, під час обстрілу великокаліберна куля пройшла крізь бронежилет військовослужбовця.[16] | |
1806 | Вербицький Сергій Степанович | 23 вересня 1977, Мукачеве Закарпатська область. Прапорщик, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися дружина та двоє синів. | 6 січня 2015 | 31 грудня о 15:00 з району Дебальцеве військового з множинними вогнепальними пораненнями голови було доставлено до Харківського шпиталю та одразу переведено в палату інтенсивної терапії. Кілька днів лікарі боролися за його життя, але 6 січня його серце зупинилось. Поховали Сергія 13 січня на Центральному кладовищі міста Мукачеве.[17] | |
1807 | Бойко Петро Леонідович | 17 травня 1970, Москалівка (Ярмолинецький район) Хмельницька область. Сержант, командир відділення розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Раніше служив у десантних військах, мав досвід бойових дій. Добровольцем пішов до військкомату 2 серпня 2014 року. | 6 січня 2015 | Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине (Донецька область).[18] За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 3 військовослужбовця. Один загинув від кулі снайпера поблизу Нікішине, ще один — від мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька, третій — біля селища Піски під час обстрілу зі стрілецької зброї.[19] | |
1808 | Мельник Юрій Вікторович | 1 січня 1972, Коритня Черкаська область. Проживав у с. Вербка (Крижопільський район) Вінницька область. Старший сержант, водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював трактористом, шофером та оператором на елеваторі. Був мобілізований 19 червня 2014 року, служив у 51-й ОМБр. Після боїв під Іловайськом і виходу з «котла» проходив лікування у Львові. Повернувся на фронт у складі 128-ї ОГПБр. Залишилися старенький тато на Черкащині, дружина та донька на Вінниччині. | 7 січня 2015 | Помер в місті Артемівськ (Донецька область). Смерть бійця настала через хворобу.[20] | |
1809 | Карпенко Олександр Борисович' | 28 червня 1962, Зугрес Донецька область. Солдат, військовослужбовець гранатометного відділення механізованого взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). До червня 2014 року працював старшим майстром з ремонту обладнання в цеху Інтеренергосервіс ДТЕК Зуївська ТЕС (Зугрес-2) на Донеччині. До мобілізації працював заступником начальника з ремонту золонавантажувального цеху ДТЕК Бурштинська ТЕС (Бурштин, Івано-Франківська область). Призваний за мобілізацією 16 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дорослий син. | 7 січня 2015 | Загинув під час мінометного обстрілу в районі селища Кримське (Донецька область).[21] | |
1810 | Потієнко Анатолій Юрійович | 13 серпня 1983, Придеснянське, Коропський район Чернігівська область. Проживав у с. Валки Прилуцький район. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). До мобілізації працював в особистому селянському господарстві. Мобілізований 31 березня 2014 року. Залишилися дружина, 4-річна донька, мати і сестра. | 7 січня 2015 | Загинув на блок-посту біля с. Новогнатівка Донецької області від кулі снайпера.[22] За іншими даними був вбитий співслужбовцем під час виконання службових обов'язків.[23] | |
1811 | Бас Павло Іванович (Позивний «Фікс») | 1 липня 1988, Тернопіль. Боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником руху ультрас тернопільського ФК «Нива». В зоні АТО перебував три місяці. Залишились молодші сестра і брати. | 7 січня 2015 | Загинув від кульового поранення на блокпосту в районі села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. Похований на Микулинецькому кладовищі Тернополя.[24] | |
1812 | Шьохолм Лео (швед. Leo Sjöholm, позивний «Вікінг») | 23 липня 1983, Швеція. Шведський доброволець, військовий інструктор Полку особливого призначення «Азов». Пройшов шлях воїна разом з «Азовом» від кінця літа, долучившись до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. | 8 січня 2015 | Загинув у автокатастрофі під час виконання бойового завдання під Бердянськом, від отриманих травм помер на місці[25]. 19 січня 2015 року побратими провели бійця в останню путь[26]. | |
1813 | Базга Юрій Олександрович | 26 жовтня 1984, Євтодія Балтський район Одеська область. Проживав у м. Київ. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. | 8 січня 2015 | Був поранений на війні, помер у київському шпиталі від зараження крові. Похований у с. Євтодія.[27] | |
1814 | Попик Сергій Іванович | 18 серпня 1987, Христинівка Черкаська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант, командир танку 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилися батьки та сестра. | 8 січня 2015 | Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині (за іншими даними у районі Березівки) під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп, Сергій помер від поранень.[28][29] | |
1815 | Книш Леонід Олександрович | 9 листопада 1985, Білине Балтський район Одеська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу піхоти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Без батька залишились дворічна донька і чотирирічний син. | 8 січня 2015 | Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп. Леонід отримав смертельне поранення, прикривши свого товариша.[28][30] | |
1816 | Вовк Іван Михайлович | 26 березня 1979, Мала П'ятигірка Андрушівський район Житомирська область. Сержант, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією. Разом із дружиною виховував двох усиновлених хлопчиків. | 9 січня 2015 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31] | |
1817 | Яндюк Олег Васильович | 28 січня 1991, Турчинка Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював токарем у ремонтному цеху Іршанського гірничо-збагачувального комбінату. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та сестра. | 9 січня 2015 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31][32] | |
1818 | Сидор Олег Миколайович (Позивний «Скіф») | 15 березня 1977, Коноплівці (колишня назва Кендерешів) Мукачівський район Закарпатська область. Командир штурмового загону «Яструб» 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Колишній військовий, строкову службу проходив у десантних військах як снайпер-розвідник, потім служив за контрактом. Був активним учасником Революції Гідності, у 8-й «афганській» сотні Самооборони Майдану очолював групу швидкого реагування. Згодом пішов добровольцем на фронт, був учасником практично всіх боїв «Айдару». Залишилась дружина та двоє дітей. Після смерті Олега, його дружина підписала контракт зі 128 ОГПБр і поїхала у Старобільськ на Луганщину[33]. | 9 січня 2015 | Загинув близько 3:00 в районі міста Щастя під Луганськом, від вогнепального поранення.[34] 10 січня з воїном попрощались на Майдані незалежності у Києві. Похований у рідному селі на Мукачивщині.[35] | |
1819 | Фурик Роман Степанович | 20 лютого 1963, Коломия Івано-Франківська область. Підполковник міліції, старший інспектор БПСМОП «Миротворець», відряджений до 1-го БОП імені Кульчицького НГУ, заступник командира взводу. Заочно закінчив істфак ЧДУ. З 1985 служив в ОВС у Коломиї, з 1993 в УБОЗ. Тренер з карате-до, чорний пояс. 2006 вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого. Член мотоклубу «Карпати», суддя з мотоспорту. Активний учасник Революції Гідності. Доброволець, звільняв Слов'янськ. Залишилися дружина та двоє синів. | 9 січня 2015 | Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Фурик прикривав вогнем відхід побратимів, куля снайпера перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. Похований у Коломиї[36]. | |
1820 | Лагно Роман Іванович | 19 липня 1977, Волиця Сокальський район Львівська область. Мешкав у м. Сокаль. Старший солдат резерву, старший кулеметник 3-го відділення 2-го взводу 2-ї РОП 1-го БОП імені Кульчицького НГУ. Слюсар КВПіА Сокальського проммайданчика філії «Львівтрансгаз». Капітан волейбольної команди «Львівтрансгазу». Активний учасник Революції Гідності, десятник 10-ї Сокальської сотні. У квітні 2014 добровольцем пішов в НГУ. Залишився син. | 9 січня 2015 | Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Лагно прикривав вогнем відхід побратимів, дістав вогнепальні поранення, що несумісні з життям. Похований в Сокалі[36]. | |
1821 | Соколенко Андрій Олексійович (Позивний «Лівша») | 5 серпня 1972, проживав у м. Київ. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 34-й БТО Кіровоградської області «Батьківщина»). Працював на Рівненській атомній станції, потім працював таксистом у Києві. Підтримував Євромайдан. На початку бойових дій пішов добровольцем у батальйон. Був гарним майстром, окрім своїх військових обов'язків займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й отримав свій позивний. Залишилися батько, сестра та дорослий син. | 9 січня 2015 | Під час мінометного обстрілу блокпоста 8 серпня 2014 року в районі Дебальцеве, щоб врятувати життя побратимів, Андрій не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці, з якої коректувальник наводив вогонь російських бойовиків. Поряд з Андрієм розірвалася міна, він отримав чисельні осколкові поранення внутрішніх органів та голови, від яких почалося запалення. Помер у Київському військовому клінічному центрі після 12 операцій та 5-місячної госпіталізації.[37] | |
1822 | Гриценко Роман Володимирович | 19 листопада 1980, Переяслав-Хмельницький Київська область. Солдат, телефоніст відділення управління взводу управління 3-ї батареї гаубичного артилерійського дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. По закінченні школи здобув професію тракториста в міському профтехучилищі № 22. Протягом 2003—2004 років проходив військову службу у Дівичках. Працював у магазині «Нова лінія» міста Бориспіль. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишились мати, брат, дружина та двоє неповнолітніх дітей. | 9 січня 2015 | Загинув від кулі снайпера в районі міста Щастя під Луганськом.[38] | |
1823 | Лестуха Володимир Михайлович | 11 квітня 1987, Бахмач Чернігівська область. Солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2006 року закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Строкову службу проходив десантником у 95-й оаембр. Повернувся із заробітків з Росії та добровольцем пішов до військкомату в серпні 2014 року. Після навчань у Львові був переведений в зону АТО під місто Щастя, 120 днів провів на передовій, після контузії повернувся додому. Залишилися мати і брат у с. Велика Загорівка. | 9 січня 2015 | Трагічно загинув на Львівщині біля с. Підбірці Пустомитівського району на залізничній колії під колесами електрички «Львів-Золочів». Володимир йшов вздовж колії та не реагував на сигнал. Рідні пов'язують його смерть з тяжким психологічним станом після війни, він втратив сон, поїхав на Львівщину, перервавши зв'язок із сім'єю.[39] | |
1824 | Бобровник Сергій Володимирович | 47 років, Луганська область. Проживав в смт Баришівка Київська область. Молодший сержант, командир відділу інженерної техніки — інженер 1-го інженерного взводу 1-ї інженерно-технічної роти інженерно-технічного батальйону, в/ч пп В1719. За освітою — електрик. Служив в армії, працював у міліції, побував в Чорнобилі під час ліквідації наслідків аварії 1986 року. Переїхав на Київщину, де жив із сім'єю в с. Поділля (Баришівський район), працював автослюсарем. Останні шість років мешкав у Баришівці, мав власну справу з ремонту взуття. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина. | 10 січня 2015 | Загинув в смт Володарське, неподалік Маріуполя (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у с. Поділля.[40] | |
1825 | Петрушенко Андрій Сергійович | 9 грудня 1984, Канів Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Закінчив Канівське ПТУ № 23, у 2003 році проходив службу в ЗСУ. Потім навчався у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту за спеціальністю «організація обслуговування ГТК». До мобілізації працював на ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, 7-річна дитина. | 11 січня 2015 | В ніч на 11 січня загинув від смертельних поранень під час мінометного обстрілу на блокпосту під м. Горлівка (Донецька область).[41] Прим. За даними РНБО, один військовий загинув у районі селища Озерянівка під Горлівкою.[42] | |
1826 | Чомко Ярослав Степанович | 20 вересня 1984, Івано-Франківськ. Резервіст окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, надавав медичну допомогу в медичному пункті Жовтневого палацу. Потім пішов добровольцем на фронт. Після ротації в січні 2015 року повернувся на фронт, служив у військовому шпиталі в центральній лікарні Артемівська. | 12 січня 2015 | Отримав несумісне із життям вогнепальне поранення в місті Артемівськ (Донецька область). Проводяться слідчі дії щодо встановлення обставин. Поховали Ярослава в селі Крихівці Івано-Франківського району.[43] За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинув один військовослужбовець, ще 10 отримали поранення.[44] | |
1827 | Страпчук Олександр Федорович | 6 вересня 1978, Нетішин Хмельницька область. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Із квітня 2014 року перебував на Сході у складі 51 ОМБр, потім воював у 128-й бригаді. Приїхав додому у відпустку на новорічні свята, 16 січня мав повертатись назад під Дебальцеве. | 12 січня 2015 | Під час перебування у відпустці в рідному Нетішині після кількох місяців служби у зоні АТО, військовий помер від серцевого нападу. Поховали воїна у місті Славута на Новому кладовищі.[45] | |
1828 | Безрода Анатолій Миколайович | 1 квітня 1967, Лубни Полтавська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади. У 1989 році закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Служив у Радянській Армії. Після звільнення у запас працював учителем передпризовної підготовки в Михнівській середній загальноосвітній школі Лубенського району. В зоні АТО перебував із серпня 2014 року. | 13 січня 2015 | 12 січня 2015 року, внаслідок мінометного обстрілу, біля села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), поблизу Донецького аеропорту, отримав поранення несумісне з життям. Помер наступного дня, у шпиталі.[46] | |
1829 | Корзун Роман Анатолійович | 12 квітня 1981, Київ (район Святошин). Солдат, стрілець-водій мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 22 березня 2014 року. Залишились батьки. | 13 січня 2015 | Загинув під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком.[47] | |
1830 | Васюк Микола Олександрович | 14 травня 1987, Ставиське Козелецький район Чернігівська область. Рядовий, снайпер 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Працював у місті Київ. Призваний до лав ЗСУ в березні 2014 року. Протягом червня-липня 2014 року у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади брав участь в обороні аеропорту Луганська. У ході боїв отримав дві важкі контузії. У серпні 2014 року отримав відпустку, але через різке погіршення стану здоров'я опинився у військовому шпиталі. Після проходження курсу лікування повернувся до зони АТО. Проходив службу у окремій роті снайперів біля міста Волноваха. | 14 січня 2015 | Під час проходження служби через різке загострення хвороби воїна було доставлено до Дніпропетровського військового шпиталю, потім до одного з медичних закладів Києва. Після тривалого лікування, 29 грудня 2014 року Микола повернувся додому. 5 січня через різке погіршення здоров'я знову потрапив до військового шпиталю. Помер 14 січня внаслідок тяжких контузій, отриманих під час оборони аеропорту міста Луганська влітку 2014 року. Похований у рідному селі.[48] | |
1831 | Дорош Тарас Русланович | 30 жовтня 1987, Малехів Жовківський район Львівська область. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області. Добровольцем пішов до батальйону у травні 2014 року. Залишилась дружина. | 14 січня 2015 | Загинув при виконанні бойового завдання в смт Станиця Луганська. Снайпер поцілив між пластинами бронежилета на грудях.[49] | |
1832 | Гречко Дмитро Миколайович | 12 квітня 1970, Полтава. Солдат, кулеметник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Залишилася старенька хвора матір та брат. | 14 січня 2015 | Отримав тяжкі осколкові поранення під час мінометного та гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу села Нікішине (Донецька область) в районі Дебальцеве, помер під час медичної евакуації. Похований у Полтаві.[50] | |
1833 | Касьяненко Сергій Сергійович | 3 грудня 1991, Ушкалка Верхньорогачицький район Херсонська область. Старший матрос, радіотелефоніст 1-го окремого батальйону морської піхоти. | 14 січня 2015 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі смт Талаківка, що у 19 км від міста Маріуполь (Донецька область). Похований в с. Ушкалка.[51] | |
1834 | Касьянов Сергій Олексійович | 8 жовтня 1995, 19 років, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Із 2 жовтня 2013 року розпочав військову службу за контрактом у 93-й ОМБр, а потім у 74-му розвідбатальйоні. До зони АТО відправився добровільно в серпні 2014 року. Залишилась мати, хворий батько, сестра-близнючка та троє братів, один з яких служить у 93-й бригаді. | 15 січня 2015 | Загинув від тяжкого поранення в бою вранці під час масованої атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Похований у Нікополі.[52][53] За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 6 військових, ще 18 отримали поранення.[54] В боях за аеропорт Донецька загинули двоє захисників, 11 отримали поранення.[55] | |
1835 | Ніколаєнко Микола Михайлович (Позивний «Нік») | 21 грудня 1993, Суми. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. | 15 січня 2015 | Отримав осколкові поранення у селищі Піски (Ясинуватський район), поблизу Донецького аеропорту. Помер у лікарні Артемівська. Поховали бійця на Алеї почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.[56] | |
1836 | Анатолій | Київ. Військовослужбовець 1-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 15 січня 2015 | Приїхав на ротацію в Київ. Перед від'їздом у зону АТО вдома зупинилося серце.[57] | |
1837 | Банчук Олег Петрович | 24 жовтня 1986, смт. Яблунець Ємільчинський район Житомирська область. Військовослужбовець 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Після закінчення строкової служби в армії продовжив її за контрактом, брав участь в миротворчих операціях. Брав участь у звільненні Слов'янська, Краматорська, у боях за Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина і маленький син. | 15 січня 2015 | Загинув 15 січня, обставини загибелі не зазначено.[58] | |
1838 | Олефіренко Юрій Борисович | 27 квітня 1965, Бобринець Кіровоградська область. Капітан 1 рангу, командир 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Військову освіту отримав у Рязанському вищому командному училищі ПДВ СРСР. Двічі служив в Афганістані, у складі українського контингенту в литовській групі виконував обов'язки помічника командира та перекладача, досконало знав мову фарсі. Був справжньою легендою Кіровоградського спецпризначення. 2010 року вийшов на пенсію, проживав із сім'єю в Кропивницькому. З початком бойових дій поновився на службі як комбат 42-го батальйону тероборони, а у серпні 2014 був призначений командиром 73-го МЦСО. Залишилася дружина та дві доньки. | 16 січня 2015 | Під час розвідувальної операції підрозділ Юрія виявив та передав координати вогневих точок противника, завдяки чому українська артилерія зупинила обстріл російськими збройними формуваннями мирних мешканців Павлополя. Автомобіль групи Юрія потрапив під мінометний обстріл бойовиків у районі Гранітне — Миколаївка в 40 км від Маріуполя. Юрій отримав важкі поранення, прикривши собою трьох бійців. Помер по дорозі до лікарні. Поранення отримали ще 4 бійці. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького в секторі почесних поховань.[59] | |
1839 | Тигнян Володимир Олександрович | 4 листопада 1989, Кропивницький. Старший солдат, механік-водій бронегрупи 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Неодружений, залишився брат-близнюк. | 16 січня 2015 | Загинув поблизу кургану «Гостра Могила», що неподалік селища Польове (Шахтарський район) Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу та з'їхала у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратись, а Володимира вони не змогли витягти, заклинило люк. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища у Кропивницькому.[60] | |
1840 | Штанський Микола Миколайович | 1 травня 1959, 55 років, Любомль Волинська область. Старший сержант, командир гармати 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Працював на залізниці. Підтримував Євромайдан. Коли почалися бойові дії, добровольцем пішов захищати Вітчизну. | 16 січня 2015 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район). ЗМІ повідомляють, що разом з Миколою загинули ще 3 військових.[61] | |
1841 | Босий Олександр Любомирович | 10 травня 1976, Львів, проживав у Київській області. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією, з вересня 2014 року перебував на Донеччині. Залишилися мати, брат та донька. | 16 січня 2015 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район), снаряд влучив у бліндаж. Похований у с. Макалевичі на Житомирщині поряд із батьком.[62] | |
1842 | Каракула Віталій Олександрович | 12 березня 1986, Деражня Хмельницька область. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, в/ч А4150 (Старичі). | 16 січня 2015 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район).[63] | |
1843 | Слобоженко Сергій Володимирович | 26 червня 1981, Київ (Подільський район). Солдат, номер обслуги 2-ї батареї гаубично-артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). | 16 січня 2015 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район). Похований 21 січня у Києві.[64] | |
1844 | Костюк Віталій Володимирович | 4 серпня 1976, Косівка (Олександрійський район) Кіровоградська область. Кулеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Вивчився в СПТУ № 31 на механізатора. Після служби в армії займався будівництвом. Деякий час працював у олександрійської фірмі «Будмонтаж», а в основному їздив на заробітки. Призваний за мобілізацією 29 квітня 2014 року. З батальйоном ніс службу в Каховці, Мелітополі, потім у зоні АТО біля міста Щастя та Горлівки. Залишились мати, дружина та 12-річна донька. | 16 січня 2015 | 8 січня під час несення служби в районі міста Горлівка (Донецька область) боєць від падіння отримав травму голови та з діагнозом «сильний забій» потрапив у харківський шпиталь, де в нього виявили інші хвороби. Через тиждень помер у шпиталі. Згідно з висновком, смерть настала 16 січня внаслідок гострого отруєння невідомою речовиною, що спричинило ураження печінки, нирок, стравоходу та легенів.[65] | |
1845 | Суслопаров Олександр Олександрович | 25 листопада 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, навідник механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Як багатодітний батько міг би не йти на фронт, але пішов добровольцем. Залишилася вагітна дружина та троє дітей (13, 12 і 8 років). У червні народилася четверта дитина. | 16 січня 2015 | О 14-й годині на блокпосту смт Станиця Луганська біля річки Сіверський Донець чоловік 65-70 років назвався місцевим мешканцем, подарував військовим 3-літрову банку меду, подякував їм за службу та пішов. Коли бійці відкривали банку, вибухнув закладений у неї вибуховий пристрій. В результаті диверсійного акту один військовий загинув, ще двоє отримали поранення.[66][67] Прим.: Терориста, яким виявився громадянин Микола Рубан, 1951 р.н., затримали через місяць під час спроби другого теракту, а в березні 2016 року його засудили до 15 років позбавлення волі. Разом з тим, 29.12.2019, засудженого було звільнено і видано терористам в ході обміну полоненими поміж Україною, Росією і підконтрольними Москві терористами[68] | |
1846 | Дідач Ігор Йосипович | 20 листопада 1974, Модричі Дрогобицький район Львівська область. Старший солдат резерву, стрілець-гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Працював у поліклініці. Був активним учасником Революції Гідності. У квітні 2014 року записався добровольцем до батальйону. Влітку під час відпустки Ігор у Трускавці затримав двох злодіїв, які пограбували жінку в маршрутці, та передав їх правоохоронцям. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.[69] | 17 січня 2015 | Близько 19:00 5 січня під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі поблизу міста Артемівськ (Донецька область) зіткнулись вантажівка та автобус «Богдан», внаслідок чого загинули 12 бійців батальйону. В цій аварії Ігор отримав важкі травми. 17 січня о 9-й ранку, не виходячи з коми, воїн помер у київському шпиталі. Похований на кладовищі рідного села.[4][70] | |
1847 | Сігаєв Віктор Геннадійович | 9 травня 1984, Новояворівськ Яворівський район Львівська область. Прапорщик, військовослужбовець 3 батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного. | 17 січня 2015 | Загинув під час бойового зіткнення з противником поблизу смт Оленівка (Волноваський район) Донецької області. Вранці подзвонили російські бойовики і повідомили, що вони забрали тіло Віктора та його товариша в Донецьк, і щоб за ним приїхали родичі.[71] | |
1848 | Карпенко Василь Васильович | 10 лютого 1961, Олевськ Житомирська область. Проживав у м. Новоград-Волинський. Підполковник, заступник командира 10-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (раніше 10-й БТО «Полісся»). Довгий час був командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту у м. Новоград-Волинський. Після оголошення першої хвилі мобілізації навесні 2014 року долучився до формування 10-го батальйону тероборони і підготовки новобранців. Залишилася дружина та дві дорослі доньки. | 17 січня 2015 | Загинув у бою поблизу м. Докучаєвськ (Донецька область). Поховали Героя на міському кладовищі м. Новоград-Волинський, в секторі почесних поховань «Алея слави».[72] | |
1849 | Трух Володимир Володимирович | 14 червня 1992, Жабинці (Гусятинський район) Тернопільська область. Солдат, водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади. Грав у футбол, щорічно брав участь у вертепі. Призваний за мобілізацією 30 серпня 2014 року. 20 січня мав приїхати на ротацію, влітку планував одружитись. Залишилися батьки, старші брат з сестрою та наречена. | 17 січня 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в Аеропорту Донецька. Машину бійців підірвали на під'їзді в аеропорт. Володимиру відірвало руку, напарник заніс його в новий термінал ще живого, але воїн помер від втрати крові.[73][74] | |
1850 | Нагорняк Віталій Володимирович | 22 лютого 1970, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир гранатометного відділення механізованої роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Залишилася дружина та діти. | 17 січня 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Віталій вогнем з гранатомету стримував атаку противника, врятував своїх бойових товаришів ціною власного життя.[75] | |
1851 | Сухіашвілі Тамаз Нодаревич | 25 січня 1979, Хашурі Грузія. Грузинський доброволець, воював разом із 93-ю окремою механізованою бригадою. Лейтенант армії Грузії, служив у Горійському загоні спеціального призначення. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку й Афганістані, у війні в Південній Осетії 2004 року, боровся проти російської агресії 2008 року. Добровольцем долучився до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. Залишилась дружина та двоє маленьких синів. | 17 січня 2015 | Загинув близько 18:00 у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецька під час виконання бойового завдання із відволікання сил противника з метою вивезення поранених з Донецького аеропорту[76] В операції брали участь військові 6 роти 2 батальйону 93 омбр та бійці ДУК Правий сектор.[77]. 21 січня 2015 року бійця провели в останню путь в Києві на Майдані Незалежності. | |
1852 | Фурдик Дмитро Миколайович | 11 січня 1979, останні 20 років проживав у Дніпропетровську. Солдат, командир відділення 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Дитинство провів у Вільнянську Запорізька область, куди сім'я Дмитра переїхала, коли йому було 2 роки. Навчався у Дніпропетровському інституті фізичної культури та спорту, який закінчив у 2002 році з відзнакою. Екс-гравець клубу «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Займався ресторанним бізнесом, був артдиректором одного із закладів Дніпропетровська, влаштовував масові заходи. 1 жовтня 2014 року призваний за мобілізацією. Залишилися мати, брат і дружина. | 17 січня 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. У Дмитра поцілив ворожий снайпер, коли він витягав з-під обстрілу пораненого бійця. Похований на кладовищі с. Павлівське Вільнянського району.[78] | |
1853 | Лисенко В'ячеслав Олексійович | 26 жовтня 1976, Березівка (Гребінківський район) Полтавська область. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. | 17 січня 2015 | Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[79] | |
1854 | Остапенко Владислав Станіславович (Позивний «Остап») | 15 жовтня 1963, 51 рік, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 3-ї роти 1-го мехбатальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання Нікопольського управління експлуатації газового господарства. Роботі у Міськгазі віддав 14 років. 7 серпня 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися дружина та донька. | 17 січня 2015 | Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[80] | |
1855 | Михайлов Геннадій Валерійович | 12 липня 1975, Бехтери Голопристанський район Херсонська область. Солдат гранатометного відділення 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї. | 18 січня 2015 | Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) у зоні АТО. Похований в с. Бехтери.[81] | |
1856 | Пресняков Максим Сергійович (Позивний «Артист») | 22 травня 1986, Мошни Черкаська область. Капітан, командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Закінчив Одеську військову Академію. Останні 5 років жив і служив на Дніпропетровщині у с. Черкаське (Новомосковський район), де розташована військова частина. Виконував бойові завдання в зоні АТО з липня 2014 року. У 28-річного капітана було дві мрії — створити сім'ю і зняти фільм про бойову міць української армії. | 18 січня 2015[82] | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Повертаючись після виконання завдання, розвідники на БМП потрапили у засідку в районі селища Піски (Ясинуватський район) та були обстріляні противником з РПГ. Капітан прикрив собою підлеглого, врятувавши йому життя. Після прощання у військовій частині в Черкаському героя поховають у рідному селі Мошни.[83] | |
1857 | Данильченко Олександр Опанасович | 4 травня 1960, 54 роки, Донецьк. Проживав у с. Ільниця Іршавський район Закарпатська область. Сержант, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). На фронт пішов добровольцем 21 серпня 2014 року. Залишилась дружина, четверо дорослих дітей та п'ятеро внуків. | 18 січня 2015[82] | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька від осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град».[84] | |
1858 | Петров Сергій Юрійович | 6 лютого 1988, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У 2011 році закінчив Дніпропетровський національний університет а спеціальністю «Політологія», отримавши кваліфікацію політолога та вчителя соціально-гуманітарних дисциплін. Восени 2014 року добровольцем пішов захищати Вітчизну. | 18 січня 2015[82] | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[85] | |
1859 | Подорожний Сергій Володимирович | 6 листопада 1980, Тернівка Дніпропетровська область. Молодший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Сергій пройшов «іловайський котел», полон, був поранений. Залишилась сім'я, 11-річна донька. | 18 січня 2015[82] | Загинув в ніч на 19 січня в селі Тоненьке поблизу Донецького аеропорту. Під час обстрілу в укриття потрапив снаряд з РСЗВ «Град».[86] | |
1860 | Никоненко Сергій Григорович (Позивний «Косічка» / «Сєдой») | 21 грудня 1962, Миргород Полтавська область. Солдат, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Ветеран-«афганець». Мав дві вищі освіти. З перших днів подій на сході брав активну участь в організації блок-постів на під'їздах до рідного міста. Одним із перших долучився до волонтерського руху допомоги армії. У червні добровольцем пішов у батальйон. Донька Сергія також займається волонтерством. | 18 січня 2015 | Загинув внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка (Луганська область). Після 3-ї години ночі кілька снарядів влучили в приміщення сільської школи, два корпуси зруйновані повністю, один частково. Сергій отримав важкі поранення і помер в лікарні міста Щастя.[87][88] | |
1861 | Сурженко Сергій Іванович | 25 лютого 1985, Новоархангельськ Кіровоградська область. Солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). | 18 січня 2015[82] | Отримав смертельні поранення поблизу села Спартак (Ясинуватський район) у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту.[89] | |
1862 | Івах Дмитро Анатолійович | 1 жовтня 1989, Хмельницький. Старший лейтенант, командир роти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З весни 2014 року перебував у зоні АТО. Від 3 червня після поранення ротного Дмитро виконував обов'язки командира роти. Залишились батьки. | 18 січня 2015[82] | Під час бойових дій з утримання коридору до аеропорту Донецька бійці потрапили під обстріл з РСЗВ «Град». Дмитру осколок влучив у голову, він загинув на місці. Ще двоє бійців померли у санітарному автомобілі по дорозі, та 14 отримали поранення. Поховали Дмитра на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Раково.[90] | |
1863 | Парубець Сергій Сергійович | 10 лютого 1995, 19 років, Дрімайлівка Куликівський район Чернігівська область. Солдат, навідник 1 аеромобільно-десантної роти 1 аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З 2013 року проходив військову службу за контрактом. Залишилися мати і молодший брат. | 18 січня 2015[82] | Загинув у боях з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт поблизу села Спартак (Ясинуватський район) під час обстрілу з РСЗВ «Град».[91] | |
1864 | Воробйов Андрій Олександрович | 6 січня 1994, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, кулеметник парашутно-десантної роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). | 18 січня 2015[82] | Не уточнено. Імовірно, загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[92] | |
1865 | Кушнір Юрій Іванович | 6 травня 1978, Каплівка Хотинський район Чернівецька область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після строкової служби рік служив в Африці у складі миротворчої місії в Сьєрра-Леоне. Працював телемайстром. Призваний за мобілізацією, з вересня ніс службу в зоні АТО. Залишилася дружина та 10-річна донька. | 18 січня 2015[82] | Отримав важке поранення у голову від вибуху міни в бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Юрію надали першу медичну допомогу, однак від отриманих поранень він помер дорогою до лікарні.[93] | |
1866 | Смолярчук Василь Іванович (Позивний «Чапаєв») | 4 листопада 1981, Тристень Рожищенський район Волинська область. Солдат 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Виріс у багатодітній сім'ї. Мобілізований 19 серпня 2014 року, з листопада перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та 4-річна донька. | 19 січня 2015 | Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів після підриву російськими бойовиками нового терміналу. 30 квітня з воїном попрощалися у райцентрі Рожище, 1 травня поховали у рідному селі Тристень.[94] | |
1867 | Розналевич Юрій Анатолійович | 6 серпня 1988, Київ (район Святошин). Солдат, розвідник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив строкову службу. Вступив у Київський міжнародний університет на факультет журналістики. Влітку добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра. | 19 січня 2015[95] | 13 січня поблизу смт Станиця Луганська армійська вантажівка «Урал» підірвалася на радіокерованому фугасі. Юрій отримав важке поранення голови з пошкодженням стовбуру головного мозку, провів кілька днів у комі та помер не приходячи до тями. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва.[96] | |
1868 | Панченко Олексій Анатолійович | 23 вересня 1974, Черкаси. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, служив у сформованому в серпні 2014 року черкаському взводі. У 1994 році закінчив пожежно-технічне училище, де й продовжив проходження служби на посаді інспектора по роботі з особовим складом до 1997 року. До мобілізації був начальником відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Черкаській області. Призваний за мобілізацією 22 серпня 2014 року, з листопада 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та син. | 19 січня 2015[95] | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[97] | |
1869 | Мусієнко Олег Петрович | 19 квітня 1971, Київ. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. | 19 січня 2015[95] | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька.[98][99] | |
1870 | Данюк Олександр Григорович | 26 лютого 1982, Широке (Широківський район) Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник механізованої роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 19 січня 2015 | Загинув у смт Станиця Луганська.[100] | |
1871 | Дмитренко Віталій Володимирович | 29 років, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією. Без батька залишились двоє дітей. | 20 січня 2015 | Обставини не уточнено. Загинув у Донецькій області.[101] | |
1872 | Іщенко Сергій Михайлович | 22 грудня 1975, Роздільна Одеська область. Проживав у Дніпропетровську. Солдат, радіотелеграфіст-кулеметник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Закінчив профтехучилище в м. Роздільна, відслужив в армії. Потім переїхав до Дніпропетровська. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та дружина. | 20 січня 2015[102] | 6 січня зі своїм підрозділом виїхав на захист аеропорту Донецька. Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту, де до останнього вів бій та надавав допомогу пораненим побратимам. 14 липня воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[103] | |
1873 | Олефір Олександр Павлович (Позивний «Борода») | 30 вересня 1992, Острів (Рокитнянський район), Київська область. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У березні 2014 року пішов служити добровольцем. Двічі обороняв Донецький аеропорт. | 20 січня 2015 | Загинув в Донецькому аеропорту. 20 січня після другого вибуху у терміналі, зв'язок із військовим увірвався. 26 березня тіло військового було знайдене під завалами. 7 квітня бійця провели в останню путь мешканці рідного села та побратими[104]. | |
1874 | Купріянов Андрій Олександрович (Позивний «Якут») | 20 травня 1978, Нова Збур'ївка Голопристанський район Херсонська область. Солдат, стрілець 3-ї роти 1-го мехбатальйону[105] 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією 24 серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. | 20 січня 2015[102] | Загинув в новому терміналі Донецького аеропорту. В останнє Андрія бачили перед другим вибухом у терміналі в ніч з 20 на 21 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 грудня 2015 року воїна перепоховали у с. Нова Збур'ївка.[106] | |
1875 | Кравченко Павло Станіславович | 27 грудня 1984, Димитрове Олександрійський район Кіровоградська область. Солдат, розвідник-кулеметник 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Пішов до ЗСУ за контрактом після того, як мобілізували його молодшого брата. Залишилася мати, брат. | 20 січня 2015[102] | За повідомленням волонтерів, загинув в аеропорту Донецька під час виконання завдання з евакуації поранених, бійці потрапили під обстріл із «Градів» та артилерії. Вважався зниклим безвісти, тіло виявили під завалами волонтери і впізнали за татуюванням. Поховали Павла 2 квітня на міському кладовищі смт Димитрове.[107] | |
1876 | Пєтухов Дмитро Юрійович | 15 вересня 1992, Миколаїв. Старший солдат інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Займався боксом в спортивному комплексі «Зоря». 2012 року закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту. 2013 року пішов в армію, проходив строкову службу в Центрі «Десна», потім у Новограді-Волинському. Повернувшись до Миколаєва, вступив на військову службу до 79-ї аеромобільної бригади за контрактом. Залишились мати, маленький брат та наречена. | 20 січня 2015[102] | Загинув в районі аеропорту Донецька поблизу села Водяне (Ясинуватський район). Бійця накрила бетонна стіна, що обвалилася під час обстрілу з РСЗВ «Град».[108][109] | |
1877 | Кожурін Віктор Володимирович | 21 грудня 1991, Болград Одеська область. Солдат, старший сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). З 2013 року служив за контрактом, проживав у Миколаєві. Був єдиним сином у батьків. | 20 січня 2015[102] | Група військовослужбовців поверталась після виконання завдання із розмінування проходу в аеропорту Донецька та потрапила під обстріл противника з РСЗВ «Град». Після прощання у Миколаєві, героя поховали у рідному Болграді.[108][110] | |
1878 | Вітишин Іван Васильович | 14 вересня 1976, Велика Лука (Тернопільський район) Тернопільська область. Старший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4, за фахом столяр-тесля. Після закінчення училища служив у Криму. На фронт пішов добровольцем в серпні 2014 року. Залишилася дружина та три доньки. | 20 січня 2015[102] | 19 січня був поранений в новому терміналі аеропорту Донецька, помер від поранень в ніч на 21 січня. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня. Іван помер з фотографіями дітей у долоні… Тіло загиблого воїна з аеропорту вивезли волонтери. 19 лютого Івана поховали на малій батьківщині.[111] 19 січня терористи під прикриттям димових шашок здійснили підрив у новому терміналі аеропорту Донецька. Внаслідок обвалу перекриттів на другому поверсі терміналу серед захисників аеропорту є травмовані і загиблі.[112] | |
1879 | Ґудзик Дмитро Васильович | 17 жовтня 1989, 25 років, Ванів Сокальський район Львівська область. Солдат, механік-водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 20 січня 2015 | В ніч на 20 січня виїхав з с. Піски забирати поранених з аеропорту Донецька. Загинув в результаті пожежі та вибуху боєкомплекту. Був похований, як тимчасово невстановлений захисник України, на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро.[113] 24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту.[114] Рідні Дмитра не впізнали тіло у Дніпропетровську, проводиться експертиза ДНК.[115]27.08.2021 року, після ідентифікації за ДНК, був перепохований в м. Белз на Львівщині[116]. | |
1880 | Мельник В'ячеслав Олександрович (Позивний «Анчоус») | 11 грудня 1988, с. Сєвєрний Усть-Янський улус Якутія РРФСР. З 2-річного віку проживав у с. Білокриниця (Кременецький район) Тернопільська область. Солдат, навідник зенітно-артилерійського взводу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2014 року напередодні мобілізації загинула друга дружина В'ячеслава. Залишилися двоє маленьких дітей від першого шлюбу. | 20 січня 2015[102] | Загинув у боях за аеропорт Донецька.[117] | |
1881 | Лізвінський Валерій Іванович | 26 квітня 1966, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Майор[102], помічник командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 20 січня 2015[102] | Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Поховання 22 лютого на Алеї слави міського кладовища.[118] | |
1882 | Самак Микола Миколайович | 15 березня 1992, Баня-Березів Косівський район Івано-Франківська область. Солдат, стрілець зенітно-ракетного взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання. У зоні АТО перебував з жовтня 2014 року. Залишилася сестра. | 20 січня 2015[102] | Зник безвісти 19 січня, під час оборони аеропорту Донецька. Група, у складі якої був Микола, виїхала на МТ-ЛБ до нового терміналу. В умовах недостатньої видимості машина потрапила під обстріл та згоріла до тла. Упізнаний за результатами експертиз ДНК серед похованих під Дніпро невідомих героїв. Похований 10 липня 2016 року в с. Баня-Березів.[119] | |
1883 | Дацюк Юрій Анатолійович | 27 січня 1987, Глинськ (Здолбунівський район) Рівненська область. Солдат, навідник 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 20 січня 2015[102] | Загинув у боях за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня з аеропорту. Після підриву терористами нового терміналу аеропорту вважався зниклим безвісти, на початку лютого була інформація, що Юрій поранений і перебуває у полоні. Тіло воїна упізнано за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з Донецька 18 лютого.[120] | |
1884 | Савчук Петро Васильович | 19 листопада 1991, Червоноград Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у ВПУ № 11. У зоні АТО перебував із серпня 2014 року. | 20 січня 2015[102] | Загинув у бою під час оборони аеропорту Донецька. 16 квітня воїна поховали на Бендюзькому кладовищі.[121] 24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту. Рідні Петра не впізнали тіло у Дніпропетровську, ідентифікація проводилася за експертизою ДНК.[114][115] | |
1885 | Полицяк Петро Петрович (Позивний «Чорний») | 5 липня 1992, Борбин Млинівський район Рівненська область. Солдат 1-го відділення 1-го взводу 7-ї рота 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у місті Дубно, звідки і був мобілізований до Збройних Сил України. Мав наречену, з якою хотів одружитись. | 20 січня 2015[102] | Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Зв'язок із Петром 20 січня після підриву терористами нового терміналу. Тіло воїна було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з-під завалів аеропорту у морг Дніпропетровська.[122] | |
1886 | Зінич Ігор Вікторович (Позивний «Псих») | 8 вересня 1989, Рокитне, Київська область. Молодший сержант, медбрат 80-ї окремої аеромобільної бригади. У 2009 році закінчив фельдшерське відділення Білоцерківського медичного коледжу. Працював фельдшером в Рокитнянській центральній районній лікарні. На фронт пішов добровольцем. Врятував десятки життів в Донецькому аеропорту. Залишилися батьки. За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові Указом Президента України № 582/2015 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[123][124] | 20 січня 2015[102] | В останні дні перед підривом терористами нового терміналу аеропорту Донецька Ігор рятував життя поранених в умовах, коли їх неможливо було вивезти з аеропорту, під постійними обстрілами. Сам був поранений. Загинув під завалами в новому терміналі.[125]. 19 лютого на малій батьківщині бійця провели в останню путь. | |
1887 |