French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (червень 2023) — Вікіпедія
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за червень 2023 року (включно).
Усі списки[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Список загиблих за червень 2023 року[ред. | ред. код]
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
1 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11805 | .png) |  Бомко Микола Дмитрович(«Монгол») | 22 травня 1973, Вінниччина. Проживав у Дрогобичі, працював у Державній прикордонній службі України на пункті пропуску Рава-Руська. Декілька років тому разом із сім'єю переїхав до Болехова. Після початку повномасштабної війни разом з двома синами пішли захищати країну. Він служив штаб-сержантом, головним сержантом 1 взводу оперативного призначення 3-го батальйону «Свобода» 4 Бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж» Національної гвардії України. | 1 червня 2023 | Загинув поблизу Спірного Бахмутського району. Прощання відбулося 7 червня на цвинтарі м. Болехів[2]. |
| 11806 | .svg) | Дячук Ігор Володимирович | 41 рік, с. Чорний Потік. Учасник АТО у 2014 році. Воював старшим стрільцем 108 батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Рідний брат Ігоря також у складі ЗСУ. | 1 червня 2023 | Загинув неподалік селища Спірне Бахмутського району Донецької області[3]. |
| 11807 | | Верещагін-Янко Станіслав Олегович («Яник») | 30 вересня 1982. Мешкав в Києві. У червні 2022 року долучився до батальйону «Свобода» Бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж». | 1 червня 2023 | Прощання відбулося 8 червня у київському крематорії (Байковий цвинтар)[4]. |
| 11808 |  | Левко Руслан(«Бандера») | 32 роки, м. Стрий Львівської області. Навчався у Стрийському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування. Тривалий час працював у Чехії. Був учасником Революції Гідності. Із початком військової агресії РФ вступив до НГУ та проходив службу у лавах батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Неодноразово виконував бойові завдання у зоні АТО/ООС. За особистий героїзм військового нагородили відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «За оборону гори Карачун», відзнаками Верховної Ради України, Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ. Після 24 лютого 2022 виконував завдання у столиці та на території Київської області, згодом боровся із військовими РФ на східному напрямку. | 1 червня 2023 | Прощання відбулося 7 червня 2023 у гарнізонному храмі. Похований на Личаківському цвинтарі[5]. |
| 11809 | .svg) | Штил Ерік Владиславович | 2 лютого 1998, м. Ужгород. У 2015 році закінчив Багатопрофільний ліцей «Інтелект». Під час навчання в школі займався туризмом й отримав звання «Кандидата у майстри спорту України». У 2019 році був призваний до строкової військової служби, закінчив службу у 2020 році. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до лав територіальної оборони. З 2 квітня 2022 року пішов на захист України та до останнього дня свого життя боронив Батьківщину. | 1 червня 2023 | Загинув на полі бою від отриманого вогнепально-осколкового поранення голови[6]. |
| 11810 |  | Ковальчук Микола Віталійович | 4 вересня 1983, селище Колки, Луцького району, Волинської області. Старший водій 1-стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А7086, 2-й окремий стрілецький батальйон. З 2014 року брав активну участь в АТО на Сході країни. | 1 червня 2023 | Був нагороджений: відзнакою і нагрудним знаком Президента України «ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ» указ Президента від 17 лютого 2016 року. Нагороджений нагрудним знаком "Учасник бойових дій в російсько-українській війні.(від 24 серпня 2019 р.) Нагороджений грамотою і нагрудним знаком «Учасник АТО» від 14 жовтня2020 року. Загинув під час обстрілу позиції в районі населеного пункту Степове Василівського району Запорізької області. Отримавши множинні наскрізьні та сліпі поранення тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів[7][8]. |
| 11811 |  | Легач Василь Васильович («Паяльник») | 27.07.1989. Нагороджений званням "Почесний громадянин Тячівської міської територіальної громади" посмертно. Отримав відзнаку почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України "Хрест хоробрих". Посмертно нагороджений почесною нагородою "Захисник рідної землі" згідно розпорядження №425 виконавчого комітету Мукачівської міської ради. | 1 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в околицях н.п. Ступочки Донецької області (Бахмутський напрямок) [9] |
| 11812 … 11815 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 1 червня 2023 | |
2 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11816 |  | Вавелюк Володимир | 36 років, Камінь-Каширський, Волинь. Матрос. Житель с. Галузія. | 2 червня 2023 | Загинув внаслідок мінометного поранення, отриманого в Донецькій області[10]. |
| 11817 |  | Оністрат Остап Андрійович («Бендер») | 21 рік, м. Київ. Навчався у Києво-Могилянській академії, але призупинив навчання через повномасштабне вторгнення. Добровільно долучився до ЗСУ 1 червня 2022 року. Оператор БПЛА, 68-ма окрема єгерська бригада. Син українського бізнесмена та банкіра Андрія Оністрата. | 2 червня 2023 | Загинув під Вугледаром. Похований 6 червня 2023 на київському кладовищі «Берковці»[11]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[12]. |
| 11818 |  | Савєльєв Владислав Михайлович («Nomad»)
| Пілот, майор повітряних сил України. | 2 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області[13]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[14]. |
| 11819 | | Горонді Едуард Олександрович | 9 лютого 1992, м. Мукачево. Учасник АТО 2014 року. Долучився знову до ЗСУ після повномасштабного вторгнення. З 2022 служив у військовій частині А7084, 101-ша окрема бригада територіальної оборони, молодший сержант. | 2 червня 2023 | Загинув на «нулі». Похорон відбувся 11 червня 2023 в Мукачеві[15][16]. |
| 11820 |  | Бак Юрій | 54 роки, м. Львів. Закінчив колишнє Харківське вище військове училище та Харківський національний університет внутрішніх справ. Більшу частину життя присвятив службі у Національній гвардії України. Військовий перебував у складі 45 полку імені Олександра Красіцького, 2 окремої Галицької бригади та Навчального центру імені Василя Вишиваного. Зокрема, працював заступником командира з озброєння-начальником технічних частин НГУ. Також обіймав посаду начальника автомобільних та бронетанкових служб технічного забезпечення внутрішніх військ МВС. Виконував бойові завдання у зоні АТО у складі однієї з військових частин Західного територіального управління. За особисту мужність захисника нагородили нагрудним знаком «Учасник АТО». Після початку повномасштабної війни полковник був заступником командира 2 стрілецького батальйону військової частини Нацгвардії України. | 2 червня 2023 | Прощання відбулося 5 червня 2023. Похований на Сихівському кладовищі у Львові[17]. |
| 11821 | | Майорчак Микола | 30 років, с. Вовків Львівської області. Закінчив історичний факультет ЛНУ імені Івана Франка. У 2021 році чоловік вступив на аспірантуру до Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України та вивчав археологію. Науковець брав участь у археологічних експедиціях, досліджував античну епоху, історію раннього християнства та поселення липицької культури. Також був учасником проєкту «Локальна історія», де записував свідчення очевидців національно-визвольних змагань в Україні. Крім того, обіймав посаду старшого наукового співробітника Львівського історичного музею. Був учасником Революції Гідності. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Спочатку перебував на військовій службі в одному з відділів Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згодом виконував бойові завдання у лавах 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». | 2 червня 2023 | 6 червня похований на Личаківському цвинтарі у Львові[18]. |
| 11822 |  | Кукін Геннадій | 47 років, м. Новий Розділ. Був мобілізований на військову службу 11 грудня 2022 року. Проходив службу в складі 3 механізованого батальйону військової частини А0501. | 2 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Новоселівське Луганської області[19]. |
| 11823 | | Колубатко Василь | 52 роки, м. Лозова. З перших днів вторгнення став на захист України, сиротами лишились двоє доньок. | 2 червня 2023 | Загинув під час артобстрілу. 7 червня відбувся похорон в місті Лозова[20]. |
| 11824 |  | Сікорський Антон Миколайович | 29 травня 1984 р, м. Первомайськ Миколаївської обл. Молодший сержант, командир третього єгерського взводу третьої єгерської роти 1 єгерського батальйону 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Закінчив ТНУ ім. Вернадського за спеціальністю Біохімія. Строкова служба в 2007—2008 в бригаді берегової оборони в АРК. Працював у фармацевтичних компаніях «Дарниця», «Артеріум», «Асіно», Київський вітамінний завод, Соффарма. Розробляв і патентував нові лікарські засоби. 24 лютого 2022 року був в Мадриді у відрядженні, але повернувся в Україну і 6 березня 2022 року пішов добровольцем захищати Україну. Спочатку був медиком роти, потім командиром взводу. Виконував бойові завдання біля Вугледару, Пречистівки, Павлівки. Без батька залишився 2-річний син. | 2 червня 2023 | 2 червня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання. Похований 15 червня 2023 року на Берковецькому міському кладовищі Києва. 42 ділянка, 14 ряд. |
| 11825 |  | Кобір Григорій | 1969, с. Тинів поблизу Дрогобича, але багато років жив у місті Самбір. Брав участь у врегулюванні конфлікту в Нагірному Карабаху. Після армії він 10 років пропрацював на заводі у Дрогобичі, потім — займався приватним бізнесом. Був активним учасником Революції Гідності. Входив до складу «Самооборони Самбірщини», а у найгарячіші моменти розстрілів Небесної Сотні перебував на Майдані. З 2014 року регулярно почав їздити на схід допомагати нашим захисникам. На Самбірщині Григорія знали як футболіста. Він грав за багато різних клубів, останній з яких ФК «Стріла». До ігор команда підготувала нову форму, але Григорій не встиг ї приміряти, бо почалась повномасштабна війна. У перші дні після вторгнення він добровольцем зголосився патрулювати вулиці міста, а на початку травня 2022 року доєднався до лав Збройних сил України. Служив старшим техніком роти понтонно-мостового батальйону в/ч А 3817. Саме він оглядав, готував та ремонтував техніку для виконання бойових завдань. | 2 червня 2023 | Під час одного з них, 2 червня 2023 року, внаслідок артилерійського обстрілу загинув. У пам'ять про Героя у Самборі заснували щорічний футбольний турнір. Перший відбувся у липні 2023 року[21]. |
| 11826 |  | Проценко Олег Васильович | 25 липня 1992, с. Переволочна Прилуцького району Чернігівської області. У 1998 року пішов до 1 класу Переволочнянської школи. У 2002 році разом з сім'єю переїхав до с. Охіньки. У 2009 році закінчив 11 класів Охіньківської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Протягом 2009—2010 років навчався в Дігтярівському СПТУ. У 2010 році пішов трактористом працювати до СТОВ «Батьківщина». У 2012 році вперше став до лав ЗС України, службу та навчання проходив у Житомирі. Одружився у 2014 році. Після початку повномасштабної війни чоловік долучився до Захисників України. Був призваний на військову службу Прилуцьким РТЦК та СП 27 грудня 2022 року. Був водієм розвідувального відділення розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[22]. | 2 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Похований на місцевому сільському кладовищі у селі Охіньки Прилуцького району Чернігівської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[23]. |
| 11827 |  | Багно Сергій («BAGGI») | 24 роки, м. Охтирка Сумської області. Після закінчення школи здобув фах тракториста-машиніста у Богодухівському професійно-технічному ліцеї. Пройшов строкову військову службу, а згодом вирішив залишитися в армії, тому підписав контракт. На момент повномасштабного російського вторгнення Сергій служив у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Був у складі самохідного артилерійського дивізіону. | 2 червня 2023 | Загинув біля селища Катеринівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. Похований на Алеї Слави цвинтаря у рідному місті[24]. |
| 11828 … 11829 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 2 червня 2023 | |
3 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11830 | | Довган Ігор | 42 роки, м. Стрий. 4 березня 2022 року долучився до лав ЗСУ. 3 серпня 2022 року обороняв Миколаївщину, Херсонщину, Кремінну, а з кінця січня 2023 року брав участь у боях Бахмутського району Донецької області. Служив бойовим медиком. | 3 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району. Похований на Алеї Слави у Стрию 8 червня 2023 року[25]. |
| 11831 | | Рибак Ігор | 35 років, м. Лозова. Навідником-оператор. | 3 червня 2023 | Загинув поблизу Берестового Куп'янського району[26]. |
| 11832 | | Чепець Андрій | 27 років. На фронті перебував з 2016 року. Старший солдат. | 3 червня 2023 | Загинув поблизу Берестового Куп'янського району. Прощання із захисником відбулось 6 червня у селі Мар'ївка[27] |
| 11833 |  | Магазінов Сергій («Чіф») | 42 роки, м. Горлівка Донецької області. Закінчив автотранспортний технікум. Працював автомеханіком. У 2014 році, коли російські військові окупували Донбас та рідне місто, він із родиною був змушений переїхати до Вишгорода на Київщині. 24 березня 2022 долучився до ТРО Київської області. У жовтні 2022 перейшов на службу в 81-шу окрему аеромобільну бригаду. | 3 червня 2023 | Загинув біля селища Білогорівка на Луганщині. Під час виконання бойового завдання боєць отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Похований у Вишгороді на Київщині[28] |
| 11834 | | Максимець Тарас | 10 березня 1994, м. Червоноград. Старший солдат, майстер-номер обслуги 148-го окремого гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону. З 2014 року працював гірничомонтажником на шахті «Великомостівська». | 3 червня 2023 | Помер в районі села Перлявка Житомирської області[29] |
| 11835 | .svg) | Войтюк Дмитро(«Чечен») | 30 років, м. Сарни Рівненської області. Після школи вступив у вище професійне училище № 21, а потім — у Мирогощанський аграрний фаховий коледж. Згодом переїхав до Києва за коханою, там і жив далі. Закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування і став магістром енергетики. Тривалий час служив у поліції. Був старшим екіпажу й офіцером — лейтенантом поліції. Згодом обійняв посаду менеджера з продажу в ТОВ «Електросистеми України». Під час повномасштабного вторгнення записався у добровольці ТРО. Далі вони стали 104-ою окремою бригадою ТРО ЗСУ. Спочатку захищали периметр міста, потім вирушили до кордону з Білорусією. Там чоловік став командиром відділення, а вже згодом — командиром взводу. У квітні 2023-го їхній підрозділ перемістили на Бахмутський напрямок. | 3 червня 2023 | Загинув в районі села Дачне на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований у рідному місті Сарни[30]. |
| 11836 … 11839 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 3 червня 2023 | |
4 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11840 |  | Кава Тарас Михайлович | 14 березня 1983, с. Чесники Рогатинського району. Навчався в місцевій школі, згодом продовжив здобувати освіту в Рогатинському СПТУ № 35, де отримав професію тракториста-машиніста. З 1999 по 2001 пройшов військову службу. У мирний час працював у СВК ім. Михайла Грушевського та за кордоном. До лав ЗСУ був мобілізований 14 березня 2002 (у свій день народження). Проходив службу у військовій частині Т0950. Був гранатометником 1-го штурмового відділення, 1-го штурмового взводу штурмової роти. 28 лютого був спрямований на оборону фортеці Бахмут. 23 березня 2023 отримав контузію. 3 травня отримав осколкове поранення. 4 травня померла його мама після важкої хвороби. | 4 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині. Отримав осколкові поранення близько 15:45[31]. |
| 11841 |  | Зелінський Сергій | с. Кізомис Херсонської області. Був в окупації в Херсоні, співпрацював з СБУ. За його допомоги підривали колаборантів. Він виготовляв вибухівку. Після того як виїхав з окупації вступив до лав ССО. | 4 червня 2023 | Загинув під Бахмутом. Прощання відбулося 8 червня в Хмельницькому[32]. |
| 11842 | | Стефанишин Микола | 49 років, с. Мостище Олешанської громади. Останні кілька років проживав в Івано-Франківську. На захист країни військовослужбовець став на початку повномасштабного вторгнення РФ. Спочатку працював у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, проходив військовий вишкіл. У лавах ЗСУ служив старшим солдатом. Воював на Донеччині. На початку травня 2023 року був у відпустці, приїздив до рідного села. | 4 червня 2023 | Загинув під час чергування на контрольному пункті поблизу села Новокалинове Покровського району Донецької області. Похований на Алеї героїв в Чукалівці біля Івано-Франківська[33]. |
| 11843 | | Куценко В'ячеслав Володимирович | 1 березня 1980, м. Українка. Долучився до лав ЗСУ 17 січня 2023 року. | 4 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Сторожеве Волноваського району в Донецькій області під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини[34]. |
| 11844 | | Чудівський Сергій | 21 червня 1997, селище Березна Чернігівської області. Навчався у місцевій школі. У 2017 році закінчив Чернігівський кооперативний фаховий коледж, де вчився на технологічному відділенні. Працював кондитером. З перших днів повномасштабного російського вторгнення захищав країну в одній із бригад Національної гвардії України. Був розвідником. | 4 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Білогорівка на Донеччині. Похований у рідному селищі[35] |
| 11845 | .svg) | Савлук Павло («Рудий») | 39 років, селище Кирнасівка Вінницької області. Навчався в Брацлавському училищі, де здобув професію слюсара-електрика. Одружився і згодом з родиною переїхав до міста Приморськ Запорізької області. Усе життя працював будівельником. З 2014 року займався волонтерською діяльністю. У лютому 2022 року став бійцем 114-го батальйону 110-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Служив у протитанковому взводі роти вогневої підтримки. | 4 червня 2023 | Загинув поблизу села Новопіль на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок влучення в його окоп бомби ФАБ-500 з боку російських окупантів. Похований в рідному селі[36] |
| 11846 | | Скоблій Іван («Прапор») | 48 років, м. Новий Розділ. Навчався у місцевій школі № 4. У 1993 році закінчив Новороздільське ПТУ № 5, здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів. Останнім місцем роботи був супермаркет «Сільпо», де чоловік був охоронником. В 2020 році підписав контракт із ЗСУ. Служив оператором-навідником БМП у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на території ООС. Під час повномасштабного вторгнення продовжував разом із побратимами захищати Україну від окупантів. | 4 червня 2023 | Загинув біля села Званівка на Донеччині. Вирушаючи на бойове завдання, боєць підірвався на ворожій міні. Похований на Малехівському кладовищі у рідному місті[37]. |
| 11847 |  | Дунай Сергій | 1 серпня 1971, с. Карначівка на Тернопільщині. Усе життя займався футболом: спочатку виступав за місцеву команду «Каменяр», потім входив до складу «Стандарта» (Вишгородок), а також грав у ветеранському чемпіонаті Тернопільської області за клуб «Ветеран» з Ланавців. До початку повномасштабного вторгнення Сергій брав участь у російсько-українській війні, але повернувся до мирного життя, у якому був вчителем математики та інформатики Лопушненської школи. У березні 2022 року Сергій став на захист України знову. Був командиром механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини А3719, мав звання капітана. | 4 червня 2023 | Загинув унаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу поблизу села Діброва на Луганщині[38] |
| 11848 |  | Удод Віктор | 49 років, с. Богуші Рівненської області. Жив у селищі Новопаволоцьке Житомирської області. Здобув фах столяра, будівельника, паркетника у Соснівському професійно-технічному училищі № 8. Пройшов строкову військову службу. Одружився, виховував чотирьох дітей. Був механізатором. Під час повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А4773. Обіймав посаду старшого навідника | 4 червня 2023 | Загинув виконуючи військові обов'язки біля села Володине на Донеччині. Загинув в селі Паволоч на Житомирщині[39]. |
| 11849 |  | Тімукін Іван Анатолійович | 11 листопада 1987 р.н. ВПО з Херсонській області, Голопристанського району, с. Бехтери, солдат, водій-кулеметник 23 ОМБР, 1 батальйону, окремого кулеметного взводу. Закінчив Бехтерську ЗОШ, після закінчення 9 класу змушений був працювати, так як батьки померли. Із початком повномасштабного вторгнення виїхав з Харківської області де працював,як ВПО до сестри в м.Ужгород і добровільно пішов на захист України. 1 червня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках спочатку у складі 53 ОМБр на Донецькому напрямку: Бахмут, Мар'янка, Костянтинівка, потім на Херсонському, а з січня 2023 року перевівся в нову 23 ОМБр. Загинув виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку, при звільнені н.п. Левадне Пологівського району 04 червня 2023 року. Залишилася молодша сестра, яка також несе службу в лавах ЗС та кохана дівчина Юлія,яка вірно чекала Івана з війни. | 4 червня 2023 | 04 червня 2023 року, при виконанні бойового завдання на Запорізькому напрямку поблизу н.п. Левадне потрапив під мінометний обстріл ворога і отримав поранення не сумісне з життям. Похований 21 червня на Берковецькому кладовищі у м. Київ, 42 ділянка, 17 ряд. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) |
| | Цурукін Петро Миколайович | 1990. | 4 червня 2023 | Понад пів року вважався зниклим безвісти [40] | |
| 11849 … 11849 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 4 червня 2023 | |
5 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11850 |  | Ковтун Василь Михайлович | 20 жовтня 1974 року в сім'ї колгоспників, с. Атюша Коропської громади. У 1992 році закінчив 10 класів Атюшівської середньої школи й пішов навчатися до Ніжинського сільськогосподарського технікуму. Відслужив у армії. Після служби пішов працювати в СВК «Правда» трактористом, де і працював до реорганізації. Останній час працював опалювачем Атюшівської ЗОШ I—III ступенів ім. Станіслава Ковтуна. Із 16 січня 2023 року був мобілізований і перебував на військовій службі, захищав Україну у складі 31-ї окремої механізованої бригади. | 5 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області поблизу населеного пункту Новоочеретувате[41]. |
| 11851 | .svg) | Максимчук Юрій | 31 жовтня 1993, с. Бистриця Надвірнянського району. | 5 червня 2023 | Загинув військовослужбовець 5 червня 2023 під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку[42]. |
| 11852 |  | Тарасіч Олександр Олександрович | 34 роки, житель м. Вараш. Молодший сержант, командир відділення однієї із рот 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Мобілізований у січні 2023 року[43]. | 5 червня 2023 | Загинув у бою біля м. Мар'їнка Донецької області під час виконання бойового завдання. Похований 10 червня на Алеї Героїв на кладовищі у с. Стара Рафалівка. |
| 11853 | | Ярецький Мирон Богданович | 6 липня 1984 | 5 червня 2023 | Похований на Алеї Героїв кладовища с. Чукалівка 20 червня 2023[44]. |
| 11854 | | Сахнік Станіслав | 29 грудня 1999. Лейтенант. | 5 червня 2023 | Похований 22 червня на цвинтарі в селі Хриплин[45]. |
| 11855 | | Голубка Іван | 1996, с. Дебеславці Коломийського району. Був командиром БМП 109 батальйону у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». | 5 червня 2023 | Загинув поблизу села Григорівка Бахмутського району під час штурму позицій РФ. Похорон відбувся 21 червня в рідному селі[46] |
| 11856 | .svg) | Слющенко Олексій | Багаторазовий чемпіон України з бодібілдінгу та паверліфтінгу служив у розвідпідрозділі 123-ї бригади територіальної оборони. | 5 червня 2023 | 5 червня 2023 брав участь в операції на дніпровських островах, поблизу Херсона. Отримав смертельне поранення, коли намагався витягнути свого пораненого командира[47]. |
| 11857 | | Савчин Ігор Михайлович | 14 червня 1983. Мешкав в м. Долина. На військову службу чоловіка 18 грудня 2022 року призвав Калуський територіальний центр комплектування та соціальної допомоги. Служив навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової бригади морської піхоти. | 5 червня 2023 | Загинув поблизу селища Велика Новосілка Волноваського району. Разом із побратимами штурмували позиції військових РФ[48]. |
| | Дімчев Дмитро Володимирович | 1 лютого 1995, с. Теплиця Болградського району Одеської області. Середню освіту здобув в ДНЗ “Арцизький професійний аграрний ліцей”. З 2015 року на службі в ЗСУ, останні роки служив у підрозділі морської піхоти. | 5 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання. Похований 10 червня в рідному селі[49]. | |
| 11858 | | Кривко Віктор | с. Теофіпілка. | 5 червня 2023 | Загинув на Запорізькому напрямку, під час обстрілу[50]. |
| 11859 | | Чайка Олександр | 33 роки, м. Переяслав Київська область. Був мобілізований 18 травня 2022. | 5 червня 2023 | Загинув біля Бахмута. Похорон відбувся 9 червня 2023 в місті Переяслав[51][52]. |
.svg) | Іванов Олександр («Опер») | 47 років, м. Суми. Закінчив будівельний коледж. Пройшов строкову військову службу. Після армії служив у міліції на посадах оперуповноваженого та слідчого. Мав високі показники з пошуку і затримання правопорушників. Звільнився у званні капітана і почав реалізовувати свій потенціал у цивільному житті. Працював на підприємстві, яке спеціалізувалось на металах. З початком повномасштабної війни Олександр вирішив, що має захищати Україну. Приєднався до лав 31-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обійняв посаду командира машини-командира відділення та вирушив на передову. | 5 червня 2023 | Загинув поблизу села Новосілка на Донеччині. Під час ведення наступальної операції отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Слави в Сумах[53] | |
| | Крушельницький Андрій Михайлович | 24 листопада 1999, с. Тудорів Чортківського району. | 5 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Північне Донецької області [54] | |
| 11859 … 11859 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 5 червня 2023 | |
6 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11860 | | Рудак Андрій Тарасович | 30 листопада 1998, с. Парище у Надвірнянській громаді. З 2005 по 2012 навчався в школі. Лейтенант | 6 червня 2023 | Загинув у бою з військовими формуваннями РФ поблизу Яковлівки Донецької області[55]. |
| 11861 |  | Доценко Ілля («Грек») | 28 років, м. Сватове на Луганщині. Закінчив Луганський національний аграрний університет за спеціальністю «Облік та оподаткування». Працював в агросекторі. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення разом із рідними переїхав на Хмельниччину і вже там вирушив до військкомату, щоб приєднатися до лав захисників. Воював у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Був розвідником-гранатометником. Під час війни одружився. | 6 червня 2023 | Загинув внаслідок ворожого авіаудару в районі села Омельник Запорізької області. Похований на Алеї Слави кладовища мікрорайону Ракове у Хмельницькому[56]. |
| 11862 |  | Вієнко Руслан («Розвідка») | Липень 2003, с. Мала Білозерка Запорізької області. Після школи здобув фах електрика у Запорізькому машинобудівному вищому професійному училищі № 27. Після повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. Служив у 5-й окремій штурмовій бригаді. Обіймав посаду стрільця-зенітника. | 6 червня 2023 | Загинув в бою з окупантами за місто Бахмут на Донеччині. Під час ворожого артилерійського обстрілу боєць отримав уламкове поранення в голову, відкриту черепно-мозкову травму і кулеве поранення плеча. Ці травми стали смертельними. Похований на Алеї Слави Кушугумського кладовища у Запоріжжі[57] |
| 11863 | | Головєй Олег («Професор») | 37 років, с. Сурсько-Михайлівка Дніпропетровської області. Мав незакінчену вищу освіту. Займався виготовленням виробів з дерева, шив чохли на ножі та пістолети. З 2016 року чоловік служив у ЗСУ за контрактом. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Повномасштабне вторгнення зустрів разом із побратимами. На той момент обіймав посаду старшини батареї зенітно-ракетного дивізіону одного з підрозділів. | 6 червня 2023 | Загинув виконуючи бойове завдання біля селища Золочів на Харківщині. Боєць підірвався на ворожій міні та отримав смертельні вибухові травми. Похований в селищі Надіївка на Дніпропетровщині[58]. |
| 11864 … 11869 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 6 червня 2023 | |
7 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11870 |  | Твардовський Юрій Михайлович | 1992, с. Кам'янки (Тернопільський район) Тернопільська область. старший солдат 44 окремої артилерійської бригади імені Данила Апостола[59]. | 7 червня 2023 | Загинув на запорізькому напрямку від отриманих поранень внаслідок артобстрілу. |
| 11871 | .svg) | Кавуліч Володимир | 33 роки, м. Кременчук. Школу закінчив у селі Супрунівка Полтавської громади. 2013-го військовий переїхав до Києва. Був учасником Революції гідності. З початку московсько-української війни служив (Володимир Кавуліч -ред.) у складі свободівських добровольчих батальйонів «Січ» та «Карпатська Січ». Після початку повномасштабного вторгнення став до лав Добровольчого батальйону «Феміда-Чорнобаївка». Був начальником координаційного штабу батальйону. | 7 червня 2023 | Загинув рятуючи жителів Херсонщини, які постраждали через підрив російською армією Каховської ГЕС. Сильна течія затягнула його човен під баржу[60]. |
| 11872 | | Войтина Владислав | 16 лютого 1998, м. Львів. Навчався у львівській школі № 62. Здобував освіту в Інституті права, психології та інноваційної освіти Львівської політехніки. Потім проходив військову службу у місті Кам'янка-Бузька Львівської області. Із початком агресії росії виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції/операції Об'єднаних сил у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. За особистий героїзм і відвагу був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест». Початок повномасштабного вторгнення російської федерації зустрів на передовій. Боровся із російськими окупантами на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині та Донеччині[61][62]. | 7 червня 2023 | Загинув у бою з російськими окупантами. Похорон відбувся 10 червня 2023. Похований на Личаківському цвинтарі[63]. |
| 11873 | | Задерей Денис Русланович | 9 лютого 2022, с. Прип'ять, Ковельський район. Був сиротою, виховувався в прийомній сім'ї. Після навчання в Прип'ятській школі здобував освіту в Одеському військово-морському ліцеї, згодом — в Одеській військовій академії (спеціалізація «Морська піхота»). Лейтенант. З 17 липня 2019 року уклав контракт на проходження військової служби, був командиром десантно-штурмової роти. Разом з побратимами проходив навчання в Республіці Польща, де вдосконалював практичні навички та вміння для захисту своєї держави[64]. | 7 червня 2023 | З 7 червня 2023 року воїн вважався зниклим безвісти. Незабаром підтвердилася його смерть. Загинув на Донеччині[65] |
| 11874 | | Христенко Олег Андрійович («Крилов») | 19 жовтня 2001, м. Львів. Здобував освіту у Національному університеті «Львівська політехніка». З юного віку був учасником різноманітних патріотичних рухів та ініціатив. У мирний час працював у ІТ-сфері. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії, попри відсутність військового досвіду, самостійно поїхав до столиці та вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ (колишній окремий полк спеціального призначення «Азов»). Спочатку виконував бойові завдання на Київщині, згодом боронив територіальну цілісність та незалежність держави на південному та східному напрямках. Працював над новою ІТ-розробкою для покращення боєздатності українських снайперів, однак свій останній проєкт завершити не встиг. | 7 червня 2023 | Загинув на Бахмутському напрямку. Похорону відбувся 17 червня у Львові[66][67] |
| 11875 |  | Тонконог Олександр Олександрович | 25 травня 1984, м. Запоріжжя. Закінчивши школу пішов навчатися до Запорізького професійного ліцею залізничного транспорту за спеціальністю помічник машиніста. З 2005 до 2017 року здобув нову професію — токаря. З 2018—2022 роки працював на АТ «Запорізький завод феросплавів» помічником машиніста. Долучився до лав ЗСУ 2 грудня 2022. Служив командиром мінометного відділення роти морської піхоти батальйону морської піхоти в військовій частині А4548, молодший сержант. | 7 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Велика Новосілка під час штурмових дій з боку противника[68] |
| 11876 | | Кобас Ігор | 45 років, с. Калинове Золочівської громади. Став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. | 7 червня 2023 | Загинув від осколкового поранення на фронті[69]. |
| 11877 | | Пендерецький Андрій («Дюхан») | 28 червня 1976, м. Івано-Франківськ. Сапер 3-ї Штурмової Бригади. 2-й штурмовий батальйон. | 7 червня 2023 | Похований на кладовищі в Дем'яновому Лазі в Івано-Франківську[70] |
| 11878 | | Колесник Геннадій Григорович («Підкова») | 30 квітня 1973, м. Бердянськ. Долучився до полку Азов в 2015 році. Потім був начальником штабу «Національного корпусу» в рідному Бердянську. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав ССО Азов Київ. (3ОШБР). Старший сапер 2-го штурмового батальйону. | 7 червня 2023 | Загинув під час розмінування логістичних шляхів. Похорон відбувся 14 червня на Алеї Слави на Лук'янівському цвинтарі в Києві[71] |
| 11879 |  | Бортков Андрій («Цитрамон») | 30 років, родом з Дніпропетровщини, проте виріс та прожив усе життя у місті Славутич Київської області. Закінчив там школу № 2. Працював на атомних електростанціях по всій Україні. У жовтні 2022 року, чоловік був мобілізований до Збройних Сил України. Ніс службу у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. За час служби молодший сержант Бортков нагороджений медаллю «За хоробрість в бою». Він неодноразово рятував побратимів з поля бою, тому що служив бойовим медиком. | 7 червня 2023 | Загинув біля села Лобкове Запорізької області. Під час евакуації пораненого потрапив під артилерійський і танковий обстріли з боку окупантів. Осколки пробили його каску. Похований на Алеї Слави у місті Славутич Київської області[72]. |
.png) | Дуденко Назар («Guffi») | 23 роки, м. Кодима Одеської області. Після закінчення школи поїхав до Львова навчатися на перукаря. Працював діджеєм у молодіжному таборі «Лінія відриву». У 2019 році вирішив піти на військову службу за контрактом до ЗСУ. Служив у 9-му батальйоні 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був заступником командира бойової машини — навідником-оператором. Виконував бойові завдання на території ООС, зокрема, брав участь у боях на Світлодарській дузі. Під час повномасштабного вторгнення Назар разом із побратимами боронив Миколаївщину, Херсонщину й Донеччину. | 7 червня 2023 | Загинув 7 червня 2023 року під час відбиття ворожого штурму в районі села Первомайське на Донеччині. Воїн місяць не дожив до свого 24-річчя. Похований Шершенці Одеської області. Вдома на нього чекали дружина та син, який народився у 2021 році[73]. | |
| | Білошицький Сергій Вікторович | 10 березня 1983, смт Сарата Одеської області. Навчався в Одеському професійному ліцеї будівництва та архітектури. Мобілізований до лав ЗСУ 11 січня 2023 року. | 7 червня 2023 | Довгий час вважався зниклим без вісті. Похорон відбувся 29 грудня 2023 року в селищі Сарата[74]. | |
| 11879 … 11879 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 7 червня 2023 | |
8 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11880 |  | Бобров Олександр | м. Полонне, Хмельницька область. Воював у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». До повномасштабного російського вторгнення активно працював на користь громади у рідному місті Полонне, працював депутатом Полонської міської ради, очолював у міськраді фракцію партії «Громадянська позиція». | 8 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Новоданилівка на Запоріжжі [75]. |
| 11881 |  | Мазур Олексій(«Родео») | 11 березня 1995, м. Липовець. Маленьким переніс онкологічне захворювання, після чого вирішив, що обов''язково стане лікарем. Став на захист України до лав полку Азов у 2015 році. Служив бойовим медиком. Одружився цієї весни. Він був поранений і отримав травму ніг, міг залишитися в тилу, але не захотів — продовжив рятувати поранених і був професіоналом своєї справи. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в селі Мала Токмачка на Запоріжжі. Снаряд влучив у авто медичної евакуації. Похований в місті Липовець. Мав останнє прохання: якщо загине, то нехай на прощанні із ним лунає пісня Nokturnal Mortum «Україна»[76]. |
| 11882 |  | Тихий Роман | 15 травня 1975, Нові Стрілища Львівської області. Згодом переїхав на Херсонщину, навчався в Антонівській загальноосвітній школі. Після завершення навчання проходив військову службу лавах морської піхоти у Севастополі. У мирний час із сім'єю проживав у Скадовську Херсонської області, працював слюсарем газового устаткування. Після початку повномасштабного вторгнення родина перебралася до Львова. У Львові Роман вступив до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». | 8 червня 2023 | Похований 12 червня 2023 на Личаківському цвинтарі[77] |
| 11883 |  | Джаман Василь | 1990, проживав у селі Кулачківці. Служив навідником 35 окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського[78]. | 8 червня 2023 | Помер від смертельного поранення, отриманого поблизу села Сторожове Волноваського району на Донеччині[79]. |
| 11884 | | Ківінський Сергій | 1979, селище Клевань. | 8 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Похований в селищі Клевань[80]. |
| 11885 | | Мельник Олександр | с. Чудель. Проживав у селі Стрільськ Сарненської громади. У лавах Збройних Сил України служив стрільцем-санітаром. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свобода Запорізької області[80]. |
| 11886 | | Амброзяк Дмитро | 1988, с. Забережжя. Служив сапером. З початку червня 2023 року вважався зниклим безвісти. | 8 червня 2023 | Загинув біля села Роботине Пологівського району Запорізької області[81]. |
| 11887 | | Мороз Сергій | с. Волиця. Був гранатометником військової частини А4447. | 8 червня 2023 | Загинув у Запорізькій області[82] |
| 11888 | | Ткач Денис Вікторович («Макді») | 8 червня 2023 | Загинув на Бахмутському напрямку | |
| 11889 | | Щербань Михайло Русланович | 15 липня 1994, м. Ладижин. Закінчив Ладижинську ЗОШ № 2. Навчався в Одеській Державній Академії Архітектури та Будівництва. Працював у ТОВ «Профсталь» в місті Києві. З 25 лютого 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником в одній з військових частин. З серпня 2022 року приймав участь в боях під Миколаєвом, на Херсонщині та Донецьких напрямках. | 8 червня 2023 | Помер в шпиталі 8 червня 2023 року[83]. |
| 11890 | | Думінкевич Роман Степанович | 1981, с. Студінка. Служив стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти військової частини. | 8 червня 2023 | 8 червня 2023 року загинув у Запорізькій області під час виконання бойових завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини[84] |
| 11891 | | Цимбалій Анатолій Миколайович | 1990 р.н., с. Глеюватка Криворізького району[85]. | 8 червня 2023 | Загинув при виконанні бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[86]. |
| | Савицький В'ячеслав («Сава») | с. Купчичі Чернігівської області. Навчався у Спаській школі. У 2020 році закінчив Національний університет «Чернігівська політехніка». З дитинства захоплювався футболом та вирішив присвятити себе спорту. Останні роки грав за ФК «Кудрівка» на позиції захисника. У 2022 році разом зі своєю командою став чемпіоном і володарем Кубка Чернігівської області. У червні 2022-го чоловіка мобілізували до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. В'ячеслав служив навідником у 81-ій окремій аеромобільній бригаді. Виконував бойові завдання на різних напрямках фронту. | 8 червня 2023 | Загинув 8 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Білогорівка на Луганщині[87]. | |
 | Зорський Сергій («Бармалєй») | 52 роки, м. Запоріжжя. Здобув фах інженера-будівельника у Запорізькому будівельному технікумі. Пройшов строкову службу в Німеччині. Коли повернувся додому, працював на різних підприємствах свого регіону, зокрема, в «ЗапоріжАлюміньбуд», «Запоріжпромбуд», «Інтерпромбуд». Брав участь у будівництві Запорізького трансформаторного заводу, ПрАТ «Плутон», заводу «Перетворювач», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», бізнес-центру «Eco Tower», веж-близнюків «Four Points by Sheraton». З 2012-го працював інженером у компанії «Запоріжкокс». У 2014—2015 роках воював в АТО на Донбасі у складі ЗСУ. Після звільнення повернувся на посаду головного спеціаліста відділу УБ ТОВ «БСГ». У 2018 році заочно закінчив навчання у Запорізькій державній інженерній академії на факультеті «Промислове та цивільне будівництво». Отримав диплом магістра з відзнакою. 25 лютого 2022 долучився до НГУ. В квітні 2022 його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. | 8 червня 2023 | Загинув поблизу села Червона Криниця Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований на кладовищі Святого Миколая у рідному місті. 8 жовтня 2023 вулицю Гагаріна в Запоріжжі перейменували в вулицю Сергія Зорського[88]. | |
| 11892 … 11889 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 8 червня 2023 | |
9 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11890 | | Хрупіна Надія Олександрівна | 6 червня 1971. Санітарний інструктор медичного пункту 1-го гірсько-штурмового батальйону, 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. | 9 червня 2023 | Загинула захищаючи Батьківщину та всіх нас від підступного та безжального ворога. 13 червня 2023 відбувся похорон в Ужгороді[89]. |
| 11891 |  | Сопіга Руслан Олександрович | с. Залісці. Солдат, військовослужбовець ЗСУ, 68-ма бригада | 9 червня 2023 | Загинув на Донеччині поблизу населеного пункту Благодатне внаслідок мінно-вибухової травми[90] |
| 11892 | | Данайтис Олександр | 53 роки, м. Красилів, Хмельниччина. Солдат, військовослужбовець ЗСУ, 68-ма бригада | 9 червня 2023 | Загинув під час штурмових дій, внаслідок артилерійського обстрілу, поблизу населеного пункту Сторожеве. Сторожове було офіційно звільнене 12 червня[91]. |
| 11893 | | Левицький Олег | 15 травня 1978, Брошнів-Осада. Закінчив загальноосвітню школу I—III ступенів в Брошнів-Осаді. Служив гранатометником. | 9 червня 2023 | Загинув на Запоріжжі[92]. |
| 11894 | | Русановський Ігор | 22 вересня 1993, с. Зашків Львівської області. Навчався у Зашківській середній загальноосвітній школі I—III ступенів імені Євгена Коновальця Львівської міської ради. Згодом здобував професійно-технічну освіту у Львові. У мирний час працював у Брюховицькому лісництві та Львівському лісовому господарстві. Захоплювався рибальством. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів. Боронив її територіальну цілісність та незалежність у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ Збройних Сил України[93]. | 9 червня 2023 | Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Похований 16 червня в рідному селі[94]. |
| 11895 | | Жмур Олександр («Віки») | 26 липня 2003, м. Бровари. Випускник середньої загальноосвітньої школи № 186 м. Києва. Навчався на факультеті землевпорядкування Національного університету біоресурсів і природокористування України. Закінчив Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології та природних ресурсів», ще з часів коледжу мріяв долучитися до лав ЗСУ, адже батько спецпризначенець. служив у мінометній бригаді. | 9 червня 2023 | Загинув від обстрілу ворожої артилерії біля населеного пункту Спірне Бахмутського району[95]. |
| 11896 | | Здоров Роман Валерійович | 14 травня 1999, с. Костянтинівка. | 9 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Левадне Пологівського району Запорізької області. |
| 11897 |  | Бойко Андрій Йосипович («FANTOM») | 5 квітня 1979 р.н. Випускник Академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. З квітня 2014 року служив в Збройних силах України у різних частинах ОК "Захід" . З 2015р по 2019 р приймав участь в бойових діях на сході країни. З січня 2023р служив у 33-ій окремій механізованій бригаді оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Підполковник, заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення, 33 ОМБР. Дисциплінований,професійно підготовлений, сумлінний та уважний офіцер. Під час виконання своїх службових обов'язків зарекомендував себе як відповідальний, зібраний цілеспрямований офіцер, який готовий захищати територіальну цілісність України, виконуючи будь-які задачі від командування. Остання нагорода - Нагрудний знак "Срібний хрест" від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного повинна була вручена у червні 2023 р, отримана дружиною Тетяною у листопаді 2023 р. | 9 червня 2023 | Загинув на Запорізькому напрямку, поблизу с.Мала Токмачка виконуючи службові обов'язки внаслідок отриманих смертельних поранень під час ворожого артилерійського обстрілу. 3 місяці проводилася ДНК-експертиза. Похований на Алеї Героїв Микулинецького кладовища в місті Тернополі [96]. |
| 11898 | | Унгурян Василь | м. Татарбунари Одеської області. Старший матрос, командир розвідувального відділення розвідувального взводу 35 бригади морської піхоти. Після навчання в Ізмаїльському ВПУ №9 залишився працювати на проживати в Ізмаїлі. Строкову службу проходив матросов в Севастополі, пізніше за контрактом у Болграді. В мирний час працював зварювальником на різних будівництвах. Після повномасштабного вторгнення мобілізувався до лав ЗСУ. | 9 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Сторожове Донецької області. Довгий час вважався зниклим без вісті. Похований 2 березня 2024 року в м. Ізмаїл[97] |
| 11899 |  | Гаврилов Руслан | 28 років, с. Новопавлівське Миколаївської області. Навчався у Миколаївському ПТУ на зварювальника, потім здобув фах тракториста у Снігурівському ліцеї. Був призваний на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації 21 грудня 2022 року. Служив у 67-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду кулеметника. | 9 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині. Похований в селі Павлівка Миколаївської області [98]. |
| 11900 |  | Дмитрієв Максим Сергійович ("Філ") | 31 липня 1984, с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району. Навчався на зварювальника, працював на ізмаїльському судноремонтному заводі, пізніше займався будівництвом та ремонтом. Учасник АТО у складі 28-ї бригади. 28 лютого мобілізувався до 88 окремого батальону морської піхоти. | 9 червня 2023 | Загинув поблизу н.п. Сторожове Донецької області внаслідок прямого влучання в броенавтомобіль "Козак 2" керованої авійційної протитанкової ракети випущеної з гелікоптера Ка-52[99]. Похований 19 червня в рідному селі. |
| 11900 … 11900 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 9 червня 2023 | |
10 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11901 | | Микуляк Іван | 38 років, с. Гута, Івано-Франківська область. Військовослужбовець 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» з Івано-Франківщини Іван Микуляк. Іван Микуляк — родом із села Гута. Воїн поліг 10 червня 2023 року «Молодий, рішучий, вільний — таким залишиться навіки Іван у серцях своїх рідних, друзів та побратимів. Зі скорботою висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким героя. У цей скорботний час ми разом з вами відчуваємо тяжку втрату для вашого дому та всієї України», — написали на сторінці Солотвинської селищної ради у Facebook. | 10 червня 2023 | Загинув внаслідок танкового обстрілу поблизу селища Білогорівка Донецької області[100]. |
| 11902 | | Приймак Андрій Тарасович | 26 вересня 1981, Надвірнянська громада. Сержант. | 10 червня 2023 | Загинув неподалік села Новоданилівка Запорізької області під час обстрілу позицій[101]. |
| 11903 | | Бабій Володимир | 13 червня 1991, с. Дубівці. | 10 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання[102]. |
| 11904 | | Шипітко Ігор Анатолійович | 2001, с. Зозулинці Тернопільської області. Оператор 3 відділення взводу протитанкових керованих ракет[103]. | 10 червня 2023 | Загинув внаслідок обстрілу позиції із РСЗР «Град» біля н. п. Новоданилівка Запорізької області. |
| 11905 |  | Тимошенко Андрій | 46 років, м. Львів. Велику частину свого життя прожив у Сполучених Штатах Америки, звідки повернувся у 2010 році. У мирний час працював водієм у комунальному підприємстві Львова. Протягом 2015—2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 2 окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. | 10 червня 2023 | Похорон відбувся 17 червня у Львові[66]. |
| 11906 | | Квасун Сергій («Квас») | 26 років, с. Українка Острозької громади. Він був стрільцем-оператором підрозділу 4 роти 2 єгерського батальйону 68 оєбр імені Олекси Довбуша | 10 червня 2023 | Загинув внаслідок мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання з "зачистки" в районі населеного пункту Благодатне Донецької області. Похований в селі Українка[80][104]. |
| 11907 | | Суванов Володимир | 45 років, с. Бабин. Все свідоме життя Володимир жив і працював у Рівному. У травні 2023 отримав повістку з викликом на службу. Спочатку служив на Волині, потім — на Харківщині. Молодший сержант, старший навідник мінометної батареї. | 10 червня 2023 | Загинув у районі міста Куп'янськ Харківської області. Похований на кладовищі «Нове» в Рівному[80]. |
| 11908 | | Павловський Петро | 1985, с. Новий Корець. Сержант | 10 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Торецьк Донецької області[80]. |
| 11909 | | Герасимчук Іван Васильович («Гера»)
| 04.07.1980, с. Тріскині Сарненської громади. З листопада 2022 став на захист рідної землі у лавах Збройних Сил України, був командиром відділення.старшим сержантом, командиром відділення в/ч А4056 (68-а окрема єгерська бригада ім.Олекси Довбуша). У героя залишилися дружина, мама, брати та сестри.Похований на кладовищі у рідному с. Тріскині, Ремчицького Cтаростинського округу. | 10 червня 2023 | Загинув 10 червня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Благодатне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[80][105]. |
| 11910 |  | Демченко Володимир Володимирович («Демон») | м. Київ. Народився в сім'ї, де по батьківській лінії всі чоловіки були військовими офіцерами — тато, дядько, дід і прадіди. Навчався в Технічному ліцеї, був старанним, та справедливим. Вирішив вступати в НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського», в грудні 2021 року закінчив університет і отримав диплом з відзнакою по спеціальності «Теплоенергетика. Енергетичний менеджмент та інжиніринг теплоенергетичних систем». 11 лютого 2022 року підписав контракт з теробороною і почав тренуватись. 24 лютого хотів бігти в військкомат, але захворів і зміг приступити до служби тільки 1 березня. Потрапив до 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Професійно підготовлений, скрупульозний, сумлінний та уважний офіцер. Під час виконання своїх службових обов'язків зарекомендував себе як відповідальний, зібраний цілеспрямований офіцер, який готовий захищати територіальну цілісність України, виконуючи будь-які задачі від командування. Безпосередньо займався плануванням оборонної операції, допомагав батальйону з організацією оборони та підготовкою відповідних документів. | 10 червня 2023 | В липні батальйон відправили в зону бойових дій в Харківську область, де їх обстріляли іскандерами. Володю засипало уламками, він отримав тяжку черепно-мозкову травму, забої, переломи. Довго лежав в реанімації, переніс декілька операцій на головному мозку. Але 23 травня зробили операцію по закриттю дефекту і поставили пластину. Після цієї нескладної операції, Володі стало гірше, він впав у кому і помер в реанімації. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі. Нагороджений медалями «За оборону міста-героя Харків», «За вірну службу» ІІІ ступеня, відзнакою «За відвагу». |
| | Мисан Дмитро | 23 роки, м. Славута Хмельницької області. Рано залишився сиротою. Здобув фах електрозварювальника у професійно-технічному училищі. Ніс службу у 35-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. | 10 червня 2023 | Загинув біля села Сторожеве на Донеччині. Рятуючи побратимів під ворожим артилерійським обстрілом, сам отримав смертельне осколкове поранення. Похований у рідному місті[106] | |
 | Хаустов Владислав | 33 роки, м. Павлоград Дніпропетровської області. У 2012 році закінчив Національний гірничий університет. Працював на Західно-Донбаській шахті на посаді гірничого робітника очисного вибою. У червні 2022 року чоловік добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у 46-ій окремій аеромобільній бригаді. Обіймав посаду навідника гаубичного артилерійського дивізіону. Брав участь у боях за Херсон, Соледар, Бахмут і Запоріжжя. | 10 червня 2023 | Загинув поблизу села Білогір'я Запорізької області. Виконуючи службові обов'язки, потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Похований у рідному місті[107] | |
11 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11911 | | Леськів Сергій Богданович | 1973, житель с. Кам'янки[108]. Служив у ремонтно-відновлювальному батальйоні. | 11 червня 2023 | Помер внаслідок контузій отриманих на війні. Похований 13 червня в рідному селі. |
| 11912 | | Бать Андрій Іванович | 28 травня 1993, с. Верхня Липиця. У 2009 закінчив Верхньолипицький ліцей і вступив до коледжу електронних приладів Івано-Франківського технічного університету нафти і газу на спеціальність «Комп'ютеризовані технології». У 2012—2013 роках пройшов підготовку в армії. З вересня 2013 виконував обов'язки інспектора патрульної служби. Був учасником АТО/ООС. У 2022 чоловік повернувся з-за кордону й одразу пішов до територіального центру комплектування і соціальної підтримки. Воював на Сумщині, Харківщині, Полтавщині. Згодом боронив країну від військових РФ на Запорізькому напрямку. Був командиром 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, молодший сержант. 13 березня 2023 року отримав від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного почесний нагрудний знак «Золотий хрест». | 11 червня 2023 | Загинув на Запорізькому напрямку поблизву міста Гуляйполе внаслідок обстрілу російськими військовими бойових позицій ЗСУ[109]. |
| 11913 |  | Кривокінь Ігор | 47 років, м. Донецьк. Після закінчення 10 класу вступив на військову службу до лав прикордонників, яку проходив у Чернівецькій області. Повернувшись, працював токарем у Приватному акціонерному товаристві. Із початком агресії Росії Ігор Кривокінь з родиною був змушений покинути рідне місто та перебратися до міста Павлоград Дніпропетровської області, де працював на місцевому заводі. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України до лав 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ. Воював на південному та східному напрямках на посаді стрільця-снайпера механізованого батальйону. | 11 червня 2023 | Похорон відбувся 20 червня у Львові[110]. |
| 11914 | | Овчарук Сергій | 1980, село Мала Любаша. Солдат. | 11 червня 2023 | Загинув від осколкового поранення голови, отриманого під час здійснення наступальних дій у районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Похований в селі Мала Любаша[80] |
| 11915 | | Славинський Михайло («Сержант») | 27 років, с. Тютюнники Житомирської області. У дитинстві з родиною переїхав де селища Борова Фастівського району на Київщині. Закінчив місцеву школу. Згодом навчався у Бердичівському деревообробному училищі та Київському професійно-технічному училищі № 17. З початком набору до Школи поліцейських чоловік вирішив піти туди. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, став на захист Київської області у лавах місцевої територіальної оборони. Після звільнення столичного регіону пройшов навчання та вирушив обороняти місто Бахмут на Донеччині. У березні 2023 року пройшов відбір та перевівся до лав ОЗСП «Азов», що у складі НГУ. Наприкінці травня вирушив у Запорізьку область | 11 червня 2023 | Загинув біля села Мала Токмачка Запорізької області. Похований у рідному селі[111]. |
| 11916 | | Гарджала Микола («Гага») | 28 років, с. Озютичі Волинської області. Жив у Луцьку. Навчався у Луцькому вищому професійному училищі будівництва та архітектури. Згодом закінчив Луцький національний технічний університет. Працював столяром на меблевій фабриці «ВНД». У 2014—2015 роках був учасником АТО на Донбасі. | 11 червня 2023 | біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Рятуючи побратима на полі бою, сам отримав смертельні поранення в результаті ворожого артилерійського обстрілу. Похований в селі Полонка на Волині[112] |
| 11917 |  | Отрощенко Віталій («Хижак») | 25 вересня 1984, м. Хабаровськ, РФ. З раннього дитинства і до 22 років мешкав в селі Радолівка Запорізької області. Потім переїхав до Житомирщини, жив у селі Старі Вороб'ї. Працював на різних роботах, зокрема, був водієм, трактористом, зварювальником. До вторгнення був вальником лісу в Привітнянському лісництві ДП «Малинський лісгосп АПК». Під час повномасштабної війни чоловік поповнив лави Військово-морських сил ЗСУ. Служив у новоствореній 37-ій окремій бригаді морської піхоти. Був гранатометником штурмової роти «Вірні завжди». | 11 червня 2023 | Загинув 11 червня 2023 року біля селища Велика Новосілка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий обстріл та отримав смертельні поранення. Похований в селі Старі Вороб'ї на Житомирщині. Вдома на нього чекали дружина і двоє синів, яким на момент загибелі тата було 12 і 3,5 роки[113]. |
| 11918 … 11920 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 11 червня 2023 | |
12 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11921 | | Бохонок Олег Олегович | 17 листопада 1996, с. Сарнів, Волочиський район. Там закінчив середню школу і вступив до Підволочиського ліцею за фахом радіомеханіка. Після закінчення навчання проходив строкову службу в Національній гвардії України, працював в ТОВ «Агробізнес». У перші дні повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, був призваний до лав Збройних сил України. У червні 2022 року одружився зі своєю нареченою Іриною[114]. | 12 червня 2023 | Загинув у районі населеного пункту Новоданилівка Оріхівського району Запорізької області. |
| 11922 | | Белей Володимир | 22 травня 1979, с. Братківці Івано-Франківської громади. На фронті був водієм-слюсарем одного з військових формувань. | 12 червня 2023 | Загинув поблизу Краматорська Донецької області[115]. |
| 11923 | | Бабак Ігор | 31 жовтня 1975, с. Загвіздя. Служив у 102 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ, в 75 батальйоні. Боронив країну від військових РФ на Запорізькому напрямку. | 12 червня 2023 | Отримав важке поранення під час ракетного обстрілу прифронтового Гуляйполя. Його госпіталізували до медзакладу в Запоріжжі. Лежав у реанімації, помер в лікарні[116]. |
| 11924 | | Кожушко Юрій | 1983. Старший солдат, Бучацька громада | 12 червня 2023 | Загинув поблизу Малої Токмачки Запорізької області[117] |
| 11925 | | Паньків Ярослав Васильович | 19 липня 1982, м. Жидачів Львівської області. Служив на посаді стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А4821 | 12 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області[118] |
| 11926 | .svg) | Гербін Євгеній | 39 років, Харківщина. Жив в обласному центрі. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, здобув фах оператора лінії. Під час повномасштабної війни, у серпні 2022 року, чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Ніс службу у лавах 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду стрільця-снайпера. Разом із побратимами обороняв Луганщину й Донеччину. | 12 червня 2023 | Загинув виконуючи бойове завдання в районі села Яковлівка на Донеччині. Похований на цвинтарі № 18 у Харкові.[119] |
| 11927 … 11932 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 12 червня 2023 | |
13 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11933 |  | Клюфас Олег Мирославович | Народився 9 червня 1980 року у селі Волостків Львівської області. Старший навідник мінометного взводу. Закінчив філософський факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Філософ, поет-інноватор, перекладач, творець більш як 300 унікальних паліндромів. Мав фантастичну харизму, «сковородинську» натуру. Яскравий символ життя богемного й мистецького Львова. Писав поезію з кінця 1990-х, постійно експериментуючи з формами та створюючи нові сенси. Творив вірші з неологізмів під назвою «неохопія». Відомий як творець та генератор унікальних паліндромів #рак_літеральний. Також був співтворцем нового літературного жанру «жук поетичний». Перекладав пісні світової класики та сучасності з англійської, португальської, іспанської, французької, італійської, грузинської, литовської, польської, чеської, болгарської, угорської на українську, а також з української на інші мови[120]. Був учасником гурту «Миклухо Маклай» та хорової капели «Прометей». | 13 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання у районі н. п. Роздолівка Бахмутського району Донецької області[121]. |
| 11934 | | Жигайло Андрій Володимирович | 12 грудня 1996, народився і жив у місті Червоноград Львівської області. Закінчив Львівський військовий коледж сержантського складу НАСВ та Володимирський педагогічний фаховий коледж імені А. Ю. Кримського. У мирному житті працював на приватному підприємстві, також був співробітником компанії «Нова пошта». У 2015 році брав участь в АТО. З початком повномасштабної війни без роздумів став на захист своєї країни від ворога. Служив у військовій частині 0284 — 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[122][123]. Молодший сержант, командир розвідувального відділення[124]. | 13 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівське біля Бахмута. Похований 16 червня на Алеї Героїв Бендюзького цвинтаря[125]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[86]. |
| 11935 | | Гіль Ігор | 27 листопада 1989, м. Львів. Навчався у Львівській спеціалізованій школі I-III-го ступенів № 15 з поглибленим вивченням англійської та французької мов Львівської міської ради (сьогодні — Ліцей № 15 Львівської міської ради). Здобував освіту за спеціальністю «Якість, стандартизація та сертифікація» у Національному університеті «Львівська політехніка». Із 2012 року працював за фахом. У вільний час займався комп'ютерним програмуванням, захоплювався вивченням фізики. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[126]. | 13 червня 2023 | Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Похований 20 червня на Личаківському цвинтарі у Львові. |
| 11936 | | Яцків Володимир | 57 років, м. Львів. Навчався у Ліцеї № 66 Львівської міської ради. У 1989 році закінчив Українську академію друкарства за спеціальністю «Інженер-механік». Після завершення навчання проходив військову службу в артилерії у Монголії. Самостійно опанував столярство, працював у фірмах із виготовлення меблів. Згодом розпочав власну справу у сфері деревообробки та виробництва меблів. Із перших місяців повномасштабного вторгнення Росії добровільно вступив до лав територіальної оборони. Боровся із російськими окупантами у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони ЗСУ. | 13 червня 2023 | За значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності держави, був нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони України «Знак пошани». Похорон відбувся 17 червня у Львові[66]. |
| 11937 | | Гвоздецький Тарас | 26 років, Борислав. | 13 червня 2023 | [127] |
| 11938 | | Лазарєв Михайло | 39 років, м. Коломия. Навчався у «Львівському професійно політехнічному ліцеї». Впродовж 10 років проживав у Іспанії, де працював у будівельній сфері. Згодом повернувся в Україну, був керівником місцевого авіамодельного клубу. Із початком повномасштабного вторгнення Росії добровольцем став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та незалежність України у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Виконував бойові завдання на Сумщині, Харківщині та Донеччині. | 13 червня 2023 | Похорон відбувся 20 червня у Львові[110]. |
| 11939 |  | Дідух Богдан | 33 роки, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі I—III ступенів № 55 Львова. Здобував вищу освіту на кафедрі електроенергетики та систем управління НУ «Львівська політехніка». У мирний час працював у Регіональній філії «Львівська залізниця», потім — у будівельній сфері. Був головним арбітром Федерації футболу Кам'янеччини та членом багатьох аматорських футбольних і футзальних клубів Львова. Із початком повномасштабного вторгнення Росії активно займався волонтерською діяльністю. Згодом став на захист Батьківщини до лав 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-Морських Сил ЗСУ. | 13 червня 2023 | Похорон відбувся 19 червня у Львові[128]. |
| 11940 | | Данів Іван | 41 рік. Мешкав у селі Дем'янів Бурштинської громади. На фронті служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Мав звання Старший сержант. | 13 червня 2023 | Загинув поблизу села Берестове Донецької області[129]. |
| 11941 | | Фартушинський Орест Володимирович | 12 червня 1998, смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області. Старший матрос взводу морської піхоти роти морської піхоти 88 окремого батальйону морської піхоти 35 ОБрМП[130]. | 13 червня 2023 | Загинув під час штурму ворожих позицій в районі населеного пункту Старомайорське Донецької області. |
| 11942 | | Витак Микола Володимирович | 22 роки (2001 р.н.), Гніздичів. | 13 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка, Луганської області[131]. |
| 11943 | | Чорномаз Роман Богданович(«Корсар») | 11 травня 1976, Умань. Народився та виріс в особливій патріотичній сім'ї. Батько — Богдан Чорномаз — відомий історик, дисидент і в'язень сумління, письменник і громадський діяч, мама — Тетяна — також відома активістка і борчиня за незалежність України, певний час очолювала Черкаську обласну організацію ВО «Свобода», нині волонтерка, яка допомагає війську. Багато років працював у Києві журналістом і фотокореспондентом у багатьох столичних інформагенціях. Активний учасник Революції Гідності. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до лав батальйону «Свобода», став снайпером. | 13 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району. Похорон відбувся 31 серпня 2023[132] |
| 11944 | | Плечій Ростислав Зіновійович | 22 серпня 1992. Випускник Стрийського ліцею імені Івана Франка | 13 червня 2023 | Загинув поблизу Курдюмівки Бахмутського району[133] |
| | Овсієнко Євген Андрійович | м. Черкаси. Закінчив школу № 11 міста Черкас. Після цього навчався у професійному ліцеї № 17, де здобув фах муляра та електрозварювальника. Після початку повномасштабного вторгнення, був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у артилерійському взводі. | 13 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання на території Луганської області[134]. | |
| | Поліщук Леонід Валерійович | 16 березня 1996, с. Дядьковичі, що на Дубенщині. Середню освіту здобув у Сатиївському ліцеї. Згодом вступив до Рівненського ВПУ № 1, де вивчився на муляра-бруківника. Після навчання працював, а згодом — проходив строкову військову службу у Національній гвардії України. Потім був учасником АТО, отримав звання старшого солдата. У 2019 році одружився, у сім'ї народилося двоє синів. Працював на будівництві у столиці. Захищати Україну пішов 6 січня 2023 року. У складі 80-ї десантно-штурмової бригади потрапив на Донеччину, де й проходив службу[135][136]. | 13 червня 2023 | Загинув у бою біля н.п. Іванівське Донецької області. Похований у рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[23]. | |
| | Садик Олег Анатолійович («Молот») | 8 січня 1994, с. Леляки. Закінчив Семенівську школу, а після дев'ятого класу навчався та проживав в місті Києві, де ним опікувалася старша сестра Інна. Долучився до ОЗСП «Азов» з 2014 року. Мешкав з сім'єю в Маріуполі. У 2022 після оборони Маріуполя потрапив в полон. У вересні 2022 був визволений з полону і знову став в стрій. | 13 червня 2023 | Загинув на Запорізькому напрямку. Похорон відбувся 18 червня 2023[137] | |
| | Юзьков Вадим | 38 років, м. Хмельницький. До повномасштабного вторгнення працював у банківській сфері. На фронт пішов добровольцем, служив у десантно-штурмових військах. Був тричі поранений. Проходив військові навчання за кордоном, був командиром взводу. | 13 червня 2023 | Загинув на Луганщині внаслідок ракетного обстрілу. Похорон відбувся 31 липня 2023 на Алеї Слави в Хмельницькому[138] | |
| | Анопрієнко В'ячеслав | 43 роки, м. Чернігів. Закінчив Чернігівський державний інститут економіки і управління. Пройшов строкову військову службу. У 2002—2005 роках служив за контрактом у ЗСУ. Останні роки життя працював на будівництві. З початком повномасштабного російського вторгнення служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти у 88-му окремому батальйоні імені контрадмірала Михайла Остроградського. Обіймав посаду командира відділення-командира машини. | 13 червня 2023 | Загинув на Донеччині біля села Старомайорське. Похований в Чернігові на кладовищі «Ялівщина»[139] | |
| | Абажи Олександр Федорович | 7 квітня 1979, м. Болград Одеської області. Строкову службу проходив в м. Дніпро. В 2014 році мобілізований до ЗСУ. З 2020 року служив за контрактом у 88 ОБМП. В 2022 році виконував бойові завдання на Одещині, пізніше був залучений до звільнення Херсонщини, виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку. | 13 червня 2023 | Загинув під час штурмових дій поблизу населеного пункту Макарівка Донецької області[140]. Похований 18 червня 2023 на міському цвинтарі Болграда. | |
.png) | Крижанівський Артем Анатолійович | 27 років, м. Фастів Київської області. Навчався у школі № 1. Потім здобув фах повара-офіціанта у Фастівському центрі професійно-технічної освіти. Під час повномасштабного російського вторгнення у червні 2022 року, чоловік став військовослужбовцем 26-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Майже рік воював пліч-о-пліч з побратимами на передовій та був надійним товаришем. | 13 червня 2023 | Загинув на Донеччині. Похований на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища в рідному Фастові[141]. | |
| | Витак Микола | 22 роки, селище Гніздичів Львівської області. Здобув фах механіка у Львівському професійному ліцеї. Працював на паперовій фабриці «Кохавинка». Захоплювався автомобілями. Під час повномасштабної війни, 25 квітня 2023 року, приєднався до лав Десантно-штурмової бригади ЗСУ. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді. Після навчання вирушив на передову. | 13 червня 2023 | Загинув біля селища Білогорівка на Луганщині. Під час ворожого обстрілу снаряд влучив у приміщення, де боєць виконував службові обов'язки. Поранення виявилися смертельними[142]. | |
| | Кекіш Василь Володимирович («Док») | 17 лютого 1994, м. Червоноград. Молодший сержант, старший бойовий медик, 81 ОАеМБр 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч А2120. Закінчив Тернопільський національний університет ім. І. Я. Горбачевського. За часів АТО був волонтером в організації «Тризуб Дентал». З початком повномасштабної війни, він самостійно пішов у військкомат, щоб стати на захист своєї Батьківщини та вже від 28 лютого 2022 року поповнив ряди захисників України. Брав участь у Харківській операції, Сватівський напрямок, звільняв н.п. Богородичне, Святогірськ, Білогорівка. Був двічі поранений, уламок від снаряда біля плечового сплетіння лікарі так і не змогли витягнути, мав контузію, але завжди повертався на передову. Отримав відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест» за вправне командування. | 13 червня 2023 | Загинув в районі бойових дій біля н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району, Луганської області[143]. | |
| | Коваленко Антон Ростиславович | 28 квітня 1997, м. Чигирин, Черкаська область. Закінчив Чигиринський економіко-правовий фаховий коледж (2015). У 2015-2021 брав участь в АТО на схорді України. Молодший сержант, з березня 2023 служив на посаді командира мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. | 13 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Роздолівка Бахмутського району Донецької області. Похований у м. Чигирин.[144] Герой України (посмертно)[145]. | |
| | Буяло Олег Юрійович | 12 квітня 2002, м. Славутич, Київська область. Закінчив Військову академію міста Одеса. Лейтенант, служив командиром роти вогневої підтримки одного з батальйонів 37-ої ОБрМП. | 13 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі біля смт Велика Новосілка (Волноваський район, Донецька область). Похований у м. Славутичі. Герой України (посмертно)[146]. | |
| | Військовослужбовці ЗС України. | 13 червня 2023 | ||
14 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11945 | | Сікиринський Юрій Олексійович («Адвокат») | 3 лютого 1971, м. Львів, мешкав у с. Солонка, що біля Львова. Навчався у Середній загальноосвітній школі № 53 міста Львова (сьогодні — Львівська гімназія «Престиж»). Закінчив історичний та юридичний факультети Львівського національного університету імені Івана Франка, адвокат. Активний учасник двох Майданів, з 2014 року — волонтер українського війська. З перших днів повномасштабної війни вступив до лав Сил національної оборони: служив у 125-й окремій бригаді територіальної оборони[126][147]. | 14 червня 2023 | Загинув у бою в районі населеного пункту Роздолівка Бахмутського району. Похорон відбувся 20 червня у Львові[110][148]. |
| 11946 | | Козакевич Дмитро Володимирович | 14 червня 1987, селище Широке Криворізького району. Під час повномасштабного вторгнення чоловік був військовослужбовцем частини А0693. Останнім часом захисник виконував бойові завдання на сході України. | 14 червня 2023 | Загинув поблизу Білогорівки Луганської області. Прощання із загиблим воїном відбулося 22 червня у Свято-Покровському храмі смт Широке[149]. |
| 11947 |  | Яськов Ігор Олександрович | 7 лютого 1980, м. Запоріжжя. У 2002 рокці закінчив Металургійний технікум Запорізької державної інженерної академії, до 2019 року працював на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті. З 2019 року брав участь в ООС, в 2020 - підписав контракт з 88 окремим батальоном морської піхоти та переїхав до Болграду. З початку повномасштабного вторгнення перебував у м. Вугледар та Покровськ Донецької області. Восени 2022 року був залучений до звільнення Херсонщини. | 14 червня 2023 | 13 червня в районі населеного пункту Макарівка Донецької області під час запеклого бою отримав важкі кульові поранення. Помер наступного дня на стабілізаційному пункті.[150][151] 21 червня матроса Яськова провели в останню путь в м. Болград. |
| 11948 … 11956 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 14 червня 2023 | |
15 червня[ред. | ред. код] | |||||
| 11957 | | Хомко (Куштинець) Олег Васильович | 1973, житель с. Богданівка Тернопільського району. Боєць 44-ї окремої артилерійської бригади[152]. | 15 червня 2023 | Загинув у Донецькій області[50]. |
| 11958 | | Куриленко Сергій Андрійович («Честер») | 23 роки, с. Добре Баштанський район Миколаївської області. Сержант, командир гранатометного відділення десантно-штурмової роти 95 ОДШБр. Закінчивши Добренську ЗОШ вступив до Миколаївського політехнічного інституту. Після закінчення працював у Миколаєві. Під час повномасштабної війни був призваний на військову службу за контрактом Заводським РТЦК та СП Миколаївська області[153]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (13 січня 2023)[154]. | 15 червня 2023 | Загинув поблизу Кремінної, що на Луганщині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. |
| 11959 | |||||
.svg){kind=small}
_ribbon_bar.svg){kind=small}
