French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2023) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 січня 2023 року по 31 січня 2023 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
Усі списки[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Список загиблих за січень 2023 року[ред. | ред. код]
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Обставини смерті | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 9971 |  |  Онисько Віктор («Тарантіно») | працював над українськими фільмами та серіалами, зокрема над стрічками «Захар Беркут», «Сторожова застава», «Кава з кардамоном» та «Віддана». Був два рази на «нулі» — Херсонщина і Донбас. | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено).[2] | |||||
| 9972 |  | Підкевич Петро Володимирович | 57 років. м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант. У 1985 році Петро закінчив технікум електрифікації сільського господарства. Одразу після навчання пішов на строкову службу. По закінченню повернувся в рідне село і почав працювати електриком на меліорації. 15 років пропрацював у сталеплавильному цеху. Пішов на пенсію в 50 років, але продовжив працювати. У 2014 році разом з кумом Григорієм вирушили до військкомату як добровольці, але обох не взяли, бо тоді була велика черга. У 2022 році добровольцем пішов до армії. Служив разом з сином в 60-тій бригаді, яка була спочатку піхотна, потім стала окремою механізованою Інгулецькою. І син, і батько були саперами. Його рідний син загинув під час звільнення Херсонщини. Помер 30 жовтня 2022. | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Курдюмівка біля Бахмута Донецької області. Снаряд влучив у машину Петра. Вилізти він не встиг[3][4]. | |||||
| 9973 | .svg) | Півень В'ячеслав Володимирович | 20 квітня 1970, с. Мирне Чернігівська область. Старший солдат, водій-електрик радіостанції 119 ОБрТрО. | Загинув на Донеччині[5]. | |||||
| 9974 | | Сабардін Валерій | 24 серпня 1974, м. Ніжин Чернігівська область. Солдат, 119 ОБрТрО. За фахом був електрогазозварювальником. Працював рятувальником близько 20 років. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар Донецької області[6]. | |||||
| 9975 |  | Білак Валентин Михайлович | 11 лютого 1997, м. Мукачево Закарпатська область. Старший солдат, військовослужбовець 63 ОМБр. | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[7]. | |||||
| 9976 |  | Русин Павло | 30 років, м. Львів. Навчався у Львівській політехніці. Після цього проходив строкову військову службу. Захоплювався комп'ютерною технікою та активно займався спортом | 9 січня похований на Личаківському кладовищі[8]. | |||||
| 9977 | | Джуринець Богдан | Житель Сахновщинської громади. Командир інженерно-саперної взводу | Загинув під час виконання бойового завдання[9] | |||||
| 9978 | | Піляй Віктор Володимирович | 4 серпня 1983, с. Голубече Вінницька область. Командир 3 кулеметного відділення кулеметного взводу (підрозділ — не уточнено). Був мобілізований 29 квітня 2022 року. | Загинув під час штурму позицій підрозділу противником, внаслідок мінометного обстрілу та стрілецького бою в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області[10]. | |||||
| 9979 | | Долінко Олександр Іванович | 2 липня 1988, с. Дороге Дніпропетровська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був мобілізований у квітні 2022 року. | Загинув внаслідок ворожого обстрілу біля міста Кремінна Луганської області[11]. | |||||
| 9980 | .svg) | Рішко Степан Степанович | м. Хуст. Майор. 72 батальйон 101 бригади ТРО. | Похорон відбувся 5 січня у Свято-Вознесенському греко-католицькому соборі[12]. | |||||
| 9981 | .svg) | Постой Олександр Григорович | 10 липня 1982, м. Монастирище Черкаська область. Старший солдат, командир стрілецького відділення стрілецького взводу 160-го окремого батальйону територіальної оборони (Умань) 118 ОБрТрО. | Загинув в боях з російськими окупантами в Донецькій області[13][14]. | |||||
| 9982 | | Ждань Антон Юрійович | 7 серпня 1994, м. Дніпропетровськ. Солдат, взвод розвідки 98 механізованого батальйону 60 механізованої Інгулецької бригади. | Загинув під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Іванівка Бахмутського району Донецької області під час евакуації загиблих та поранених з позицій батальйону. | |||||
| 9983 | | Огорілко Іван(«Комендант») | 27 років, с. Нова Кам'янка Львівської області. Після школи здобував фах зварювальника у залізничному училищі. З 2015 року пішов на війну. Брав участь в АТО на Донбасі. Мужньо та гідно виконував накази та завдання. Під час повномасштабного російського вторгнення Іван служив у 63-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України. Продовжував боронити Батьківщину на передовій і щиро вірив у перемогу над ворогом. | Загинув в бою з окупантами за місто Бахмут на Донеччині. Похований в рідному селі[15]. | |||||
| 9984 … 9990 | | | (для доповнення за 1 січня 2023 року) | ||||||
2 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 9991 | | Юрченко Олег Володимирович («Кий»/«Щасливий»)      | 20 квітня 1977, с. Тростинка Київської області. Майор ЗСУ (підрозділ не уточнено). У 1995—1996 роках проходив службу в бригаді морської піхоти в Криму. У 1998—2000 рр. працював у правоохоронних органах України. З 2014 року перебував на керівних посадах в Службі безпеки України. З 2016 по 2018 рік працював в Новоайдарській військово-цивільній адміністрації Луганської області. Працював керівником безпеки енергетичної компанії TIU Canada. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував при виконанні особливих завдань на командних посадах. | Загинув в боях з російськими окупантами біля Бахмуту Похований 8 січня 2023 року в родинному селі[16]. | |||||
| 9992 |  | Зінченко Віталій | 20 років, с. Калмиківка Луганської області, потім з сім'єю переїхав до Старобільська, де вивчився на електрика. З 18 років почав служити на лінії розмежування в зоні ООС у Золотому на Луганщині. У районі Кремінної хлопець разом з побратимами-прикордонниками боронив Україну впродовж п'яти місяців. Хотів вивісити український прапор над звільненим Старобільськом. | Повернувся на східний фронт 20 грудня після ротації, 2 січня він загинув під Бахмутом. Похований на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.[17]. | |||||
| 9993 | | Медведь Станіслав Олександрович | 2 серпня 1977, м. Шостка. Командир мінометного взводу роти вогневої підтримки, старший лейтенант. У 1994 році закінчив загальноосвітню школу № 12. Після цього юнак вступив до Сумського державного університету на інженерно-технічний факультет за спеціальністю «інженер-механік», який успішно закінчив в 1999 році. Згодом отримав другу вищу юридичну освіту. Навчався на військовій кафедрі в артилерійському училищі м. Суми, по закінченні якого чоловіку було присвоєно військове звання лейтенанта. В 2014 вступив в лави НГУ. Влітку 2022 року підписав контракт та пішов захищати Батьківщину на сході України. | Загинув під Бахмутом[18]. | |||||
| 9994 |  | Літвінов Микола | 23 роки, с. Морозівка Луганська область. Сержант ДПСУ. У Здобув фах вчителя фізичної культури та виховання у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Після випуску працював за спеціальністю у школі. У вересні 2021-го чоловік приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Під час повномасштабного вторгнення захищав рідні землі у складі 3-го прикордонного загону. Обіймав посаду техніка-водія першої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 1. | Загинув під час артилерійського обстрілу позицій під Бахмутом на Донеччині[19]. | |||||
| 9995 |  | Столяров Павло | 37 років, м. Жмеринка Вінницька область. Військовослужбовець 61 ОМБр. Працював залізничником. 25 лютого 2022 року сказав батькам, що йде на місцевий ринок, проте сам відправився до військомату. | Загинув в міста Соледар Донецької області[20]. | |||||
| 9996 | | Худаш Тарас | 35 років, м. Львів. Закінчив Львівське вище професійне училище харчових технологій. У мирний час працював у будівельній сфері за кордоном. Захоплювався вільною боротьбою. Гарно співав, закінчив музично-хорову школу "Дударик". У перший день повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист Батьківщини. Боронив її суверенітет та територіальну цілісність у лавах 119-ї окремої бригади територіальної оборони. Боровся із російськими окупантами у «гарячих точках», за особисту відвагу був нагороджений медаллю «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня. | Загинув під час виконання бойового завдання.Посмертно нагороджений медаллю "За вірну службу" III ступеня. Похорон відбувся 12 січня у Гарнізонному храмі. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.[21][22]. | |||||
| 9997 |  | Василькевич Максим | 28 років, м. Львів. Закінчив школу № 98 міста Львова. За освітою — «радіомеханік». Працював за кордоном у будівельній сфері. Протягом трьох років виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Із початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та добровільно вступив до лав ЗСУ. Боронив Україну у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ ЗСУ. | Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 12 січня у Гарнізонному храмі. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.[21][22]. | |||||
| 9998 |  | Фокін Сергій Вікторович («Лютий») | 33 роки, м. Луцьк. У 2004 році закінчив школу № 10 м. Луцька. У 2007-му здобув фах слюсаря-електрика у Волинському фаховому коледжі НУХТ. Багато років пропрацював на німецькому заводі «Кромберг/Шуберт» на посаді оператора верстатів з програмним керуванням. Під час повномасштабного російського вторгнення Сергію прийшла повістка. Наступного дня він пішов до військкомату. 20 червня приєднався до лав ЗСУ. Служив у 214-му окремому спеціальному батальйоні OPFOR. Обіймав посаду оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу БПЛА роти вогневої підтримки. Восени вирушив на передову — під Бахмут. | Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Бахмут на Донеччині. Похований на Алеї Героїв міського кладовища в селі Гаразджа на Волині[23]. | |||||
| 9999 … 10002 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 2 січня 2023 року) | |||||
3 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10003 | | Суслопаров Ігор | Житомирщина. Був стрільцем-санітаром відділення механізованого батальйону. | Загинув внаслідок ворожого обстрілу[24]. | |||||
| 10004 |  | Швец Владислав Віталійович («Патрон») | 2 вересня 1970, селище Чинадійово, Закарпатська область. Молодший лейтенант, військовослужбовець військової частини А4064. Голова Закарпатського штабу дитячої військової патріотичної гри «Сокіл-Джура», волонтерив з 2014 року. Як громадський активіст допомагав відстоювати річку Ріка від незаконних забудови міні-ГЕСами. На чолі взводу обороняв підступи до Броварів, потім брав участь у звільнення Ірпеня, обороні Вірнопілля (Ізюмський напрямок). З вересня займався бойовою підготовкою нової стрілецької частини, на посаді заступника командира батальйону останні дні керував ділянкою оборони в районі Бахмута. | Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Похорон відбувся 9 січня в Чинадійово[25]. | |||||
| 10005 | | Самарський Євген («Борман») | 1 лютого 1994, м. Запоріжжя. З 2015 року служив у Карпатській Січі. Брав участь у боях за Сєверодонецьк, Волноваху та Маріуполь. Згодом став захищати Україну у лавах 60-ї бригади на Бахмутському напрямку. Мав вищу юридичну освіту. Дуже любив українську рок-музику, тварин, а особливо собак | Загинув на Бахмутському напрямку. Прощання відбулося 6 січня у Хортицькому районі Запоріжжя[26]. | |||||
| 10006 |  | Калина Сергій
| 41 рік, м. Самбір. Закінчив СШ № 3. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка. За фахом — географ. Звідси його захоплення мандрівками. Брав участь в АТО. Після повернення у цивільне життя вступив на історичний факультет ЛНУ імені Івана Франка та здобув другу вищу освіту. 24 лютого 2022 перебував в Києві. Служив у 27-й бригаді Національної гвардії. Брав участь у боях за Бучу, воював поблизу Києва, Чорнобиля та на Харківщині. | Загинув від кульового поранення неподалік міста Кремінної на Луганщині. Похорон відбувся 9 січня у місті Самбір[27]. | |||||
| 10007 | | Макієвський Микола Володимирович | 23 травня 1995, с. Зарічне Вінницька область. Молодший сержант, механік-водій механізованого відділення 61 ОМБр. | Отримав поранення, несумісне з життям в результаті ворожого артилерійського та мінометного обстрілу поблизу міста Соледар Бахмутського району Донецької області[28]. | |||||
| 10008 | | Остапенко Сергій Григорович | 1971, м. Решетилівка Полтавська область. Старший сержант зенітного артилерійського відділення 61 ОМБр. Був мобілізований 26 лютого 2022 року. | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу міста Соледар Донецької області[29]. 10 січня похований в Решетилівці. | |||||
| 10009 | | Кучер Олег | 50 років, м. Решетилівка Полтавська область. Старший солдат, водій зенітного артилерійського відділення 61 ОМБр. Був мобілізований 26 лютого 2022 року. | Загинув у місті Соледар Донецької області[30]. | |||||
| 10010 | | Гринчак Андрій Михайлович | 1996, с. Зелений Довжок Вінницька область. Військовослужбовець ЗС України, 61 бригада. | Загинув поблизу міста Соледар Донецької області[31]. | |||||
| 10011 | | Котович Ігор | 13 червня 1991, Арциз. Матрос морської піхоти. Навчався в Татарбунарському професійно-технічному аграрному училищі. Ще у дев'ятнадцятирічному віці Ігор плекав надію стати військовим. Тому в 2010 році підписав трирічний контракт на проходження військової служби на Одещині. В 2014 році пішов добровольцем захищати державні кордони України на Донбасі, в зону АТО, де знаходився протягом дванадцяти місяців. Протягом останніх місяців боронив Херсонщину та Запоріжжя, у жовтні отримавши там контузію. Реабілітацію після поранення проходив в медзакладі Одеси, звідки ненадовго приїхав до родини в Арциз. У листопаді Ігор вже повернувся на передові позиції Донецької області. | 19 грудня потрапив під щільний ворожий артобстріл, де отримав численні осколкові поранення. Медикам довелося військового ввести в штучну кому. І ось 3 січня серце бійця не витримало. Помер у лікарні на Вінниччині 6 січня похований на Арцизькому міському кладовищі.[32] | |||||
| 10012 | | Візенко Олексій Миколайович | 22 квітня 1974, м. Ужгород. Старший лейтенант, заступник начальника першої прикордонної застави з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 1-го Прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ. | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в м. Соледар Донецької області[33]. | |||||
| 10013 | | Плескун Павло Юрійович | 1997, с. Пустомити, Волинська область. Був мобілізований на військову службу 27 жовтня 2022. | Загинув біля м. Кремінна Донецької області.[34] | |||||
| 10014 |  | Малаховський Павло Володимирович | 6 жовтня 1987, м. Львів. Навчався в школі #86 міста Львова. У мирний час працював у банківській сфері та у логістичній компанії. Захоплювався автомобілями, у дитинстві займався боксом. Із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Захищав Україну у лавах 106 механізованого батальйону 63 ОМБр ЗСУ на південному та східному напрямках. | Загинув на Бахмутському напрямку. 13 січня похований на Личаківському кладовищі [35]. | |||||
| 10015 |  | Онікієнко Руслан Сергійович | 21 березня 1993, с. Сухинівка Кобеляцького району Полтавської області. З лютого 2022 служив у психологічній службі, займався відбором мобілізованих гвардійців, психологічним супроводом військовослужбовців. Майор НГУ, начальник служби психологічного забезпечення в/ч. | Загинув біля м. Курахово[36]. | |||||
| 10016 |  | Граб Анатолій Іванович | Проживав у смт Берегомет на Чернівеччині. Служив у 87 ОАеМБ 80 ОДШБр ЗСУ[37]. | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу противника, поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області[38]. Похований 8 січня в селищі Берегомет. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[39]. | |||||
| 10017 | | Жулінський Віталій Валерійович | 11 січня 1971, с. Хмельове (Новоукраїнський район). Молодший сержант. | Загинув 3 січня під час виконання бойових завдань у місті Бахмут Донецької області[40]. | |||||
| 10018 |  | Потарась Віталій | 4 січня 1977, с. Велика Яблунька Волинської області. Закінчив Міжнародний економічно-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука в Рівному. Працював у будівельній компанії, яка займалася відновленням мостів. Долучився до ЗСУ в березні 2022. Мав відпустку лише в жовтні 2022. | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Павлівка на Донеччині. Під час евакуації поранених побратимів боєць отримав поранення, яке виявилося смертельним. Похований в рідному селі[41]. | |||||
| 10019 | | Жук Владислав Валерійович («Халк»)   | 23 серпня 1977, м. Київ. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології». Займався інтернет-бізнесом за напрямком роздрібної торгівлі. Під час повномасштабного вторгнення чоловік став військовим ЗСУ. Спочатку служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Боронив Донеччину та Луганщину. Під Бахмутом отримав поранення. Після лікування приєднався до 80-ої окремої десантно-штурмової бригади і знову вирушив на передову. Звільняв Харківщину і згодом знову опинився на Донбасі. За бойові заслуги, за високі показники якості ведення бою офіцер був нагороджений відзнаками: «За участь в бою», «Сталевий хрест», «За поранення»[42][43]. | Загинув у бою з окупантами поблизу села Терни на Донеччині. Під час ворожого мінометного обстрілу отримав смертельну вибухову травму. Похований на Лісовому цвинтарі у рідному Києві [44]. | |||||
| 10020 | | Так Павло | 16 серпня 1991, с. Казаклія, Молдова. В дитячому віці переїхав в с. Зоря на Одещині. Після повномасштабного вторгнення вступив добровольцем до лав ЗСУ. | Загинув 3 січня 2023 року біля м. Соледар Бахмутського району. Майже рік вважався зниклим без вісті. Похований 16 січня 2024 року в с. Зоря[45]. | |||||
| 10020 … 10020 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 3 січня 2023 року) | |||||
4 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10018 | | Лесів Ярослав | 46 років, селище Отинія Коломийського району. У березні 2022 року мобілізували до війська. Служив старшим стрільцем у гірсько-штурмовій бригаді. | Загинув біля села Білогорівка Бахмутського району під час танкового обстрілу військовими РФ. Отримав тяжкі поранення, несумісні з життям[46]. | |||||
| 10019 |  | Гордійчук Богдан («Камінь») | 39 років, с. Золотолин, Костопільського району. В дитинстві переїхав у Рівне. Навчався в рівненських школах 9, 2 та 10, навчався у музичній школі, грав на бандурі. Продовжив навчання в автотранспортному технікумі. Займався реалізацією каменю, працював менеджером у «Вікна Steko», в останній рік працював у службі таксі 305. У 2014 році воював в АТО. 25 лютого 2022, одразу після повномасштабного вторгнення став на оборону м. Макарів Київської області. | Загинув на Харківщині. Похований 7 січня на кладовищі «Нове» у Рівному[47]. | |||||
| 10020 | | Удодик Василь («Удав») | 33 роки, м. Рівне. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, слюсар-механік. Строкову службу в армії проходив у Львові, а в 2014 році добровольцем вирушив у зону проведення антитерористичної операції. | Загинув на Харківщині. Похований 7 січня на кладовищі «Нове» у Рівному[47]. | |||||
| 10021 | | Ліщук Олександр («Камиш») | 28 років, с. Томашгород Сарненського району. | Загинув на Харківщині.[47] | |||||
| 10022 | | Кузьмічь Юрій («Кузя») | с. Березове, Рокитнівського району. | Загинув на Харківщині.[47] | |||||
| 10023 | | Кошак Олександр | м. Косів. Воював у зенітно-ракетному взводі 3 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. До війни Олександр Кошак працював інструктором з катання на лижах у Bukovel Ski School. | Загинув біля селища Опитне Бахмутського району[48]. | |||||
| 10024 | | Черненко Іван | 36 років, Одеська область. Молодший сержант відділення морської піхоти (підрозділ — не уточнено). | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[49]. | |||||
| 10025 | | Рябуха Сергій Григорович | 27.07.1969 | Загинув під Соледаром Донецької області. Похований 11 січня в селі Костянтинівка[50]. | |||||
| 10026 | | Івашків Михайло Ігорович | Уродженець села Остап'є Тернопільської області. Після одруження разом з дружиною та донькою проживав в селі Іванівка. Солдат 24 окремої механізованої бригади ЗСУ. | Загинув під Бахмутом унаслідок осколкового поранення від мінометного обстрілу.[51][52] | |||||
| 10027 | | Мороз Григорій | м. Івано-Франківськ. Два з половиною роки працював сомельє в одному з мережевих гастромаркетів в Івано-Франківську. Пройшов навчання в Англії та став артилеристом. | Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований на Алеї слави у Чукалівці[53] | |||||
| 10028 |  | Булигін Сергій | 18 жовтня 1978, м. Львів. Навчався у ліцеї № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради. Закінчив Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій (колишнє СПТУ № 26 міста Львова). Після завершення навчання проходив військову службу у лавах зв‘язківців в Одесі. У мирний час займався виробництвом меблів на місцевому приватному підприємстві. Захоплювався спортом, вирощуванням квітів та виготовленням акустичних інструментів. Боронив територіальну цілісність держави у лавах 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. | Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 16 січня. Похований на Личаківському кладовищі[54]. | |||||
| 10029 |  | Гоцуляк Сергій | 42 роки, м. Тернопіль. Він був підполковником служби цивільного захисту, начальником групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення. | Загинув поблизу Ізюма. Під час розмінування здетонував боєприпас[55]. | |||||
| 10030 | | Бездольний Олексій | 28 років, випускник Навчально-наукового інституту права київського університету ім. Тараса Шевченка. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав Збройних Сил України та захищав країну в складі батальйону спеціального призначення у Харківській, Херсонській та Донецькій областях. | Загинув під Бахмутом[56]. | |||||
| 10031 … 10031 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 4 січня 2023 року) | |||||
5 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10032 | | Новіцький Олексій Михайлович | 1977, Хмельницька область. Молодший сержант, військовослужбовець 63 ОМБр. До війни працював будівельником. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем відправився на фронт. 5 січня 2023 року збив російський літак Су-25 за допомогою ПЗРК «Stinger». | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в м. Бахмут Донецької області[57]. | |||||
| 10033 | | Кушнір Сергій Леонідович | 1992, с. Сумівка Вінницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | Загинув під час виконання бойового завдання у місті Соледар Донецької області. В результаті артилерійського обстрілу отримав травми несумісні з життям[58]. | |||||
| 10034 | | Табірца Іван | 24 грудня 1989, смт Короп Чернігівська область. Санітарний інструктор медичного пункту 61 ОМБр. Учасник АТО. З першого дня повномасштабного вторгнення разом зі старшим братом і батьком пішов боронити Україну. | Загинув під час бойових дій у міста Соледар Донецької області[6]. | |||||
| 10035 | | Басістий Владислав Віталійович | 16 червня 2003, м. Шаргород. Стрілець — помічник гранатометника десантно-штурмового відділення, матрос. | Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області[59]. | |||||
| 10036 | | Яровий Володимир | м. Кременчук. Закінчив кременчуцький ліцей № 30 «Олімп» | Загинув під Бахмутом[60]. | |||||
| 10037 |  | Пікалов Руслан Георгійович | 46 років, м. Хмельницький. Головний сержант, танкіст, служив у третій окремій танковій бригаді. | Загинув на Харківщині підірвавшись на міні під час виконання бойового завдання. Похорону відбувся 10 січня у Хмельницькому. Похований на Алеї слави[61]. | |||||
| 10038 | | Момот Олександр Олексійович | 14 жовтня 1971, с. Козіївка Харківська область. Стрілець 1-го взводу 1 стрілецької роти (підрозділ — не уточнено). | Загинув внаслідок отриманих травм[62]. | |||||
| 10039 | | Бердичевський Василь | 41 рік. Командир відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону (підрозділ — не уточнено). Був президентом волейбольного клубу «Фенікс» і тренером юнацької волейбольної команди «Амбідекстр». | Загинув в боях у районі міста Мар'їнка Донецької області[63]. | |||||
| 10040 | | Бездольний Олексій Сергійович | 1 жовтня 1994. Випускник Навчально-наукового інституту права Київського університету ім. Тараса Шевченка. Служив у складі батальйону спеціального призначення у Харківській, Херсонській та Донецькій областях. | Загинув під Бахмутом від поранення снайпера.[64][65] | |||||
| 10041 | | Афанасієв Олександр Вікторович | 28 вересня 1984, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 28 та Житомирський ПТУ № 5 за спеціальністю столяра, працював будівельником. Добровільно став на захист України із початком повномасштабного вторгнення. | Загинув під час виконання бойового завдання на Сході України.[66] | |||||
| 10042 | | Дзюба Юрій | 48 років, м. Кременчук. Захищав незалежність України з 14 листопада. Служив у лавах 4-ї окремої танкової бригади на посаді стрільця кулеметного взводу 1-го стрілецького батальйону. | Загинув в місті Соледар Донецької області. Прощання з військовим проходило у Міському палаці культури, панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Похований 17 січня на Алеї Героїв Свіштовського кладовища поряд з іншими воїнами[67]. | |||||
| 10043 |  | Скальський Роман | 29 листопада 1996, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі № 63 міста Львова, згодом — у Львівській загальноосвітній школі I—III ступенів № 82. Закінчив Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». У 2019 році отримав диплом магістра за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Любив українську музику та джаз. До війни працював регіональним представником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Клімхаус Трейд». Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації за власним бажанням приєднався до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Під час проходження служби здобув звання «молодший сержант» та отримав посаду командира відділення. | Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 16 січня. Похований на Личаківському кладовищі[54]. | |||||
| 10044 | | Льон Олексій | 16 грудня 1973, м. Рубіжне Луганської області. Навчався у Рубіжанській спеціалізованій школі I—III ступенів № 2 Рубіжанської міської ради Луганської області. Здобував освіту у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Згодом проходив військову службу у Шепетівці Хмельницької області. Обіймав посаду апаратника 4-го розряду у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство „Зоря“» в Рубіжному. Обожнював рибалку, у вільний час збирав ретро-велосипеди. Із початком повномасштабного вторгнення боровся із російськими окупантами у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. | Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 16 січня. Похований на Личаківському кладовищі[54]. | |||||
| 10045 | .svg) | Тимошенко Сергій Іванович | 18 липня 1972, с. Піщів Новоград-Волинського району Житомирської області. проживав у селі Бугаївці колишнього Глобинського району. Останнім часом Сергій Іванович мешкав на Сумщині. 27 липня Ужгородським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А4267 на посаді стрільця мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. | Отримав смертельні поранення поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району на Донеччині під час стрілецького бою з російськими окупантами[68]. | |||||
| 10046 | .svg){kind=logo} | Свірідов Богдан Романович («Сварог») | Здобував вищу освіту в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького. Брав участь в АТО на сході України. Проходив службу з 2018 року в батальйоні особливого призначення в Національній поліції, з 2020 року був переведений в КОРД. 25 лютого 2022 року приєднався до полку «АЗОВ» НГУ. 27 травня 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[69]. | Помер не вийшовши з коми після травм отриманих внаслідок автомобільної аварії під час виконання бойового завдання[70][71][72][73]. | |||||
| 10047 |  | Найда Андрій | 25 років, с. Мала Вільшанка Київська область. Солдат, стрілець-санітар 241 ОБрТрО. Після школи здобув фах зварювальника у Білоцерківському професійно-технічному училищі імені Павла Поповича. Працював за спеціальністю. Під час повномасштабного вторгнення приєднався до лав Збройних сил України. | Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Кліщіївка під Бахмутом на Донеччині[74]. | |||||
 | Охота Володимир Борисович | 30 серпня 1973, м. Кам`янець-Подільський. До повномасштабного вторгнення займався будівельним бізнесом. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до лав ЗСУ. Старший лейтенант військової частини А7014, 66-та механізована бригада. Побратим музиканта Саші Буля. Був на посаді начальника інженерної служби батальйону. | Ще напередодні Нового року він встиг відвідати рідну домівку і після 30 грудня повернувся назад на війну, а 5 січня загинув під Бахмутом. Він відвозив своїх підлеглих саперів на ротацію і на переправі вони потрапили під обстріл. Він залишився живий від первинного влучання, яке підбило їхній автомобіль. Вийшов, машина загорілася, він почав допомагати пораненим, щоб вони могли покинути транспортний засіб. І в цей момент стався другий приліт, який його вже вбив. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців 13 січня 2023 [75]. | ||||||
| 10048 … 10050 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 5 січня 2023 року) | |||||
6 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10051 | .svg) | Вовчук Микола Володимирович | 1990, с. Цінева Дубівської громади. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну жив з сім'єю в Івано-Франківську. У травні 2022 мобілізований на військову службу, служив розвідником розвідувальної роти. | Отримав важке поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу Гуляйполя Запорізької області. Помер в Запоріжжі у госпіталі. Похований в рідному селі Цінева.[76][77][78]. | |||||
| 10052 | | Калентьєв Станіслав Едуардович | 15 червня 1995, с. Чутівка Полтавська область. Командир відділення аеромобільного взводу (підрозділ — не уточнено). Закінчив Полтавський аграрний університет. | Загинув у місті Мар'їнка Донецької області[79]. | |||||
| 10053 | | Заяць Іван Володимирович | 1991, Мереф'янська громада Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | Загинув під час виконання бойового завдання[62]. | |||||
| 10054 |  | Коваль Віталій Борисович | 21 рік, с. Ісківці Полтавська область. Закінчив Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою та Національну академію Національної Гвардії України. Лейтенант 2-го батальйону оперативного призначення 3 БрОП. Виконував бойові завдання на фронті з липня 2022 року. | Загинув під час виконання бойового завдання на південно-східній околиці міста Бахмут Донецької області[80]. Герой України (посмертно)[81]. | |||||
| 10055 | | Кременецький Вадим Володимирович | 27 лютого 1992, м. Дунаївці Хмельницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2018 році був учасником АТО. | Загинув у селі Перемога Шосткинського району Сумської області[82]. | |||||
| 10056 | | Топольницький Олег Григорович | 16 квітня 1976, м. Рига, Латвія. Пізніше з родиною переїхав до Житомира, де закінчив школу та агротехнічний коледж. Був призваний до лав ЗСУ та потім демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов в одну з бригад ЗСУ. | Загинув під час оборони в Донецькій області.[83] | |||||
| 10057 | | Овсієнко Андрій Сергійович | 27 травня 1987, смт. Короп, Чернігівська область. Тут ріс та навчався, потім працював у поліції Києва, але згодом повернувся у рідне селище. Працював у місцевому лісгоспі. Після вторгнення служив у військовій частині А0222, а пізніше у А4219. Старший солдат. | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Кліщіївки на Донеччині.[84] | |||||
| 10058 | | Білий Юрій | с. Степанівка Скороходівської громади. | Загинув, захищаючи населений пункт Курдюмівка Бахмутського району. Попрощалися з воїном 12 січня у Степанівці у колишньому Чутівському районі[68]. | |||||
| 10058 | | Разкевич Анатолій Дмитрович | м. Кропивницький. З 2019 року працював в автотранспортному цеху підприємства «Дніпро-Кіровоград». У бійця залишились дружина та двоє синів. | Загинув в районі селища Білогорівка Луганської області від кулі снайпера.[85]. | |||||
| 10059 … 10065 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 6 січня 2023 року) | |||||
7 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10061 | | Заіка Юрій | 1973, с. Стримба Надвірнянського району. Служив старшим стрільцем. | Загинув під час ведення бойових дій з військовим формуванням Російської Федерації поблизу села Роздолівка Донецької області[86]. | |||||
| 10062 | | Ковальчук Михайло Богданович | 1980, с. Рівня Рожнятівської територіальної громади. Служив стрільцем-снайпером у гірсько-штурмовій роті. | Загинув від несумісного з життям поранення, отриманого внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу села Білогорівка Бахмутського району Донецької області[87][88]. | |||||
| 10063 | | Уланов Олег Павлович | 48 років, с. Дідківці, Хмельницька область. Бойовий медик, молодший сержант. | Загинув внаслідок танкового обстрілу у районі населеного пункту Білогорлівка, Бахмутського району, Донецької області[89]. | |||||
| 10064 | | Бураков Олександр | 33 роки, був нацгвардійцем, старшим кулеметником бронеавтомобіля батальйону оперативного призначення. | Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом[90]. | |||||
| 10065 | | Храпанов Андрій | МСУ з фрі-файту, суддя національної категорії з фрі-файту, тренер СК «Upgrade» | Загинув в боях під Бахмутом[91][92] | |||||
| 10066 | | Назаренко Євген Іванович | 30 травня 1992, с. Городнє Харківська область. Солдат гаубичного самохідно-артилерійського взводу (підрозділ — не уточнено). | Загинув внаслідок обстрілу БПЛА під час бойового чергування у районі н.п. Антонівка на Донеччині[62]. | |||||
| 10067 | | Легкий Михайло Михайлович | 43 роки, с. Городківка. | Загинув в місті Бахмут[93] | |||||
| 10068 | | Демочко Олександр Юрійович | 19 листопада 1988, с. Вербівка Ізюмського району | Загинув у місті Бахмут Донецької області, борючись із російськими окупантами[94]. | |||||
| 10069 | | Логвін Олександр | 28 років, м. Кам'янець-Подільський. Розвідник у десантно-штурмових військах. | Загинув на донецькому напрямі від мінометного обстрілу.[95] | |||||
| 10070 | | Стражник Володимир Васильович | 1975, житель с. Ковалівка, Івано-Франківська область. Був призваний на військову службу 6 червня 2022 року навідником кулеметного відділення 10 ОГШБ. | Загинув під час бойових дій на території Донецької області[96]. | |||||
| 10071 | | Демчук Олег Васильович | 18 жовтня 1988, с. Садки Рівненська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення без вагань знову став на захист Батьківщини. | Загинув внаслідок отриманої вибухової травми під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Соледар Донецької області[97]. | |||||
| 10072 | | Чигін Остап | 17 березня 1996, м. Львів. Навчався у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська загальноосвітня санаторна школа № 1 I—III ступенів імені Богдана-Ігоря Антонича». Закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності за спеціалізацією «Охорона праці». Після завершення навчання проходив військову службу у лавах Національної гвардії України. У мирний час працював представником інформаційного центру Товариства з обмеженою відповідальністю «Водафон Ентерпрайз Юкрейн» у Львові. Згодом обіймав посаду старшого фахівця напряму сервісу в Акціонерному товаристві «Універсал банк». Захоплювався футболом. З початком повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину від держави-терориста у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. | Загинув при виконанні бойового завдання. Похований 17 січня на Личаківському кладовищі у Львові[98]. | |||||
| 10073 | | Овчинніков Мирослав | 30 жовтня 1975, м. Турка Львівської області. З 2000 року проживав у селі Чорнобаївка Херсонської області. Навчався у Турківському закладі загальної середньої освіти I—III ступенів № 1. Закінчив колишній Львівський технікум залізничного транспорту. У 1994 році проходив військову службу у Чернігівській області. З 1996 року працював на 1-шій Львівській дистанції сигналізації та зв'язку, згодом — диспетчером на Херсонській дистанції сигналізації та зв'язку. У вільний час захоплювався футболом. З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила | Загинув при виконанні бойового завдання. Похований 17 січня на Личаківському кладовищі у Львові[98]. | |||||
| 10074 | | Андрушко Володимир Іванович | 20 жовтня 1969, с. Зарубинці (Уманський район) Черкаська область. Старший сержант, стрілець стрілецького відділення стрілецької роти 160-го окремого батальйону територіальної оборони (Умань) 118 ОБрТрО. | Помер 7 січня від отриманих раніше поранень в Донецькій області[99][14]. | |||||
| 10075 | | Кучер Іван | 1980, с. Підгір'я. Головний сержант стрілецького взводу. Після початку повномасштабного вторгнення мобілізувався у 10 гірсько-штурмову бригаду. З 4 березня 2022 року перебував на фронті. | Загинув біля села Яковлівка Донецької області[100]. | |||||
| 10076 | | Овчаренко Юрій Олександрович | 5 серпня 1979 року, м. Долина. Був призваний на військову службу 2 березня 2022 року. Старший сержант, командир кулеметного відділення, кулеметного взводу стрілецького батальйону 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Влітку тримав оборону селища Зайцеве, де отримав контузію голови та черепно-мозкову травму. Після потрапив в госпіталь, лікарі додатково виявили тромбоз ніг, тому на реабілітації він переніс операції на обидві ноги. Незважаючи на травми, уже 3 грудня повернувся на нульові позиції до побратимів. | Від 7 січня 2023 року Юрій Овчаренко вважався зниклим безвісти. Загинув від численних кульових поранень, отриманого поблизу села Яковлівка Бахмутського району на Донеччині. Похорон відбувся 2 березня в місті Долина[101][102]. | |||||
| 10077 | | Леонов Сергій | 24 роки, с. Женишківці Хмельницької області. Навчався у Говорівському професійно-технічному училищі. Після закінчення був призваний на строкову військову службу. Після демобілізації повернувся додому. Їздив на заробітки у Польщу. З початком повномасштабного російського вторгнення долучився до місцевої територіальній обороні. Згодом отримав повістку і став військовослужбовцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Роздолівка під Соледаром на Донеччині. Похований у рідному селі Женишківці[103]. | |||||
| 10078 | | Попов Артем Миколайович  | головний сержант Державної прикордонної служби України, в Луганському прикордонному загоні ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса | Отримав поранення несумісні з життям під час мінометного обстрілу, проводячи штурмові дії з відновлення втрачених позицій на Бахмутському напрямку[104]. | |||||
| … | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 7 січня 2023 року) | |||||
8 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10071 | | Галушко Денис Олександрович («Ден»/«Брат») | 1984, м. Київ. Залишилося троє дітей. Перед повномасштабним вторгненням він став керівником ресторації Bel Gustо, працював в компанії Winetime. У березні взяв на себе ще й управління волонтерською кухнею. Пліч-о-пліч з колегами та друзями вони готували для ЗСУ та ТРО під час активних бойових дій у Київській області. | Загинув під Бахмутом[105]. | |||||
| 10072 | | Юрчик Юрій Олександрович
| 24 червня 1985. Полковник ДПСУ. | Був поранений під час масованого ворожого обстрілу зі ствольної артилерії, мінометів та стрілецької зброї під Соледаром, отримав осколкові поранення, несумісні з життям. Похорон відбувся 9 січня[106]. | |||||
| 10073 | | Гошко Вадим Володимирович | 1 липня 1987, м. Луцьк. Інспектор прикордонної служби 2 категорії — кулеметник відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ. Був мобілізований 20 травня 2022 року. | Загинув в районі м. Соледар Донецької області[107]. | |||||
| 10074 | | Тарасов Денис | 43 роки, м. Запоріжжя. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Запорізький юридичний інститут. Був керівником юридичної фірми та президентом громадської організації "Запорізька правозахисна ліга «Універсал». Захищав інтереси противників забудов. З 2017-го був адвокатом та членом політичної партії, балотувався у мери. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідного Запоріжжя у лавах підрозділу територіальної оборони ЗСУ. | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[108]. | |||||
| 10075 | | Домітращук Віктор Володимирович («Щука») | 08 січня 1998 с. Годилів, Великокучурівська громада, Чернівецького району Чернівецької області. Разом із батьком без вагань з перших днів війни стали на захист рідної країни. В жовтні 2022 втратив батька на війні. Загинув у свій день народження, йому виповнилося 25 років. | Загинув в місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України[109]. | |||||
| 10076 | | Шевченко Володимир Анатолійович | 1981, м. Первомайський. | Загинув у боях з окупантами[110]. | |||||
| 10077 | | Гордєйчук Валентин | смт. Турбів Вінницької області. Бойовий медик розвідувального взводу. | Загинув у м. Бахмут, Донецької області[111] | |||||
| 10078 |  | Громик Володимир Михайлович | 18 лютого 1973, с. Кам'янка. Солдат-стрілець 36 ОБР. У 2021 році підписав контракт і став до лав ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення він відразу став на захист Батьківщини, брав участь у тяжких боях на Донеччині. Поблизу селища Піски у серпні воїн отримав важку контузію, з того часу він боровся з важкою хворобою. | Помер від отриманих травм під час бойових дій[112]. | |||||
| 10079 |  | Сергієнко Кирило | 39 років. Лейтенант 46-ї ОДШБ. Захищав Київ у складі полку «Азов», потім воював на Запоріжжі, Херсонщині та Бахмутському напрямку. Перевівся у 46-ту ОДШБ. | Загинув у Соледарі від осколкових поранень під час ворожого обстрілу. Два уламки снаряда залетіли збоку під бронежилет і влучили у серце.[113]. | |||||
| 10079 | | Андрушко Юрій Васильович | 21 рік, Одеська область. Закінчив Старокозацький професійний аграрний ліцей за спеціальністю кухар, кондитер. | Загинув на Донеччині.[114] | |||||
| 10080 | | Головашич Володимир Миколайович | 54 роки, Сахнівщина. Воював на фронті із перших днів повномасштабного вторгнення. | Загинув на Донеччині від кулі.[115] | |||||
| 10081 | | Cкрипей Дмитро Дмитрович | 12 серпня 1996, с. Перебиківці. Навчався на кухаря-кондитера у місті Харків. Після служби в армії приймав участь у антитерористичній операції на сході. Коли розпочалася війна 24 лютого 2022 року Дмитро один із перших пішов захищати Україну і свій військовий обов'язок виконав. | Загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області. Похований 18 січня у селі Перебиківці Клішковецької громади[116]. | |||||
| 10082 | | Cпиридонов Максим | 31 рік, м. Кременчук. Старший солдат. Навчався у школі № 16, потім закінчив професійно-технічне училище № 29 й кілька років працював на Крюківському вагонобудівному заводі. З листопада воїн служив у лавах 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був стрільцем механізованого відділення. | Загинув поблизу Авдіївки. 18 січня похований на Свіштовському кладовищі на Алеї Героїв[117]. | |||||
| 10083 | .svg) | Клєцков Микита Олегович | 4 липня 1995, м. Кременчук. Випускник школи № 27 міста Кременчук. Закінчив навчальний курс Кременчуцького професійно-технічного училища № 22. Проходив службу в Батальйоні почесної варти, церемоніальному підрозділі українського Президентського полку. Потім був вояком у десантно-штурмовому війську. Неодноразово захищав Україну у гібридній війні з росією у зоні АТО/ООС. Останній час був воїном у 137 батальйоні 35 бригади морської піхоти зі званням старший матрос, посада навідник. | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу російських окупаційних військ, отримав несумісне з життям поранення поблизу населеного пункту Кремінна.[118] | |||||
| 10084 | | Cтепчук Андрій | 42 роки, м. Житомир. Офіцер. Навчався у житомирській школі № 7. Закінчив військову кафедру у військовому інституті імені Сергія Корольова, коли навчався у Житомирській політехніці. Залишилися дружина, двоє дітей та батьки. | Загинув на сході України. Поховали воїна на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі[119]. | |||||
| 10085 | | Кузьмук Євгеній Володимирович | 15 квітня 1980, м. Вінниця військовослужбовець ЗСУ, 60 бригада, 90 батальйон. З перших днів війни захищав Україну. | Загинув під час виконання бойового завдання у н.п. Кліщіївка, Донецької обл. Похований 03.02.2023 у м. Вінниця. | |||||
| 10086 | | Cмук Володимир Ярославович | с. Бортятин, Судововишнянської громади Яворівського району. Із початком повномасштабної війни чоловік пішов захищати Україну. Сержант. | Загинув 8 січня 2023 року. 26 серпня 2023 відбувся похорон у селі Бортянин[120]. | |||||
| 10087 | | Цимбал Юрій | 43 роки, Одеса. До повномасштабного вторгнення працював керуючим готелю Ribas Karpaty мережі Ribas Hotels Group. Добровольцем записався до 46-ї окремої аеромобільної бригади. | Загинув 8 січня 2023 року в м. Соледар під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу. Похований 17 січня 2023 року в с. Олександрівка[121]. | |||||
.svg) | Міщанин Андрій | 12 травня 1993, м. Ніжин. У 1999 році пішов у 1-й клас місцевої ЗОШ №9. Після її закінчення навчався в Аграрному інституті, де закінчив магістратуру. У 2015-2016 роках проходив строкову військову службу на Харківщині. Після неї працював охоронцем в магазині у Броварах, згодом зайняв посаду адміністратора закладу. Після початку повномасштабної війни вирішив долучитися до лав ЗСУ. Служив у військовій частині А4049, 44ОСБ. | Загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Терни на Донеччині. Похований в Ніжині на Фрунзівському кладовищі [122] | ||||||
9 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10088 | | Мациєвська Тетяна-Анастасія Володимирівна («Стіч»)  | 18 квітня 2001, смт Івано-Франкове Львівська область. Молодший сержант 24 ОМБр. | Загинула внаслідок удару ворожого безпілотника в районі селища Диліївка Донецької області[123]. Похорон відбувся 21 січня в Івано-Франковому[124]. | |||||
| 10089 |  | Дутка Дмитро Михайлович
| 27 квітня 1999, с. Лісна Велесниця, Надвірнянської територіальної громади. Навчався у Верхньомайданській ЗОШ І-ІІ ступенів. Після закінчення школи, в 2014 р. поступив у Вище художнє професійне училище № 3 м. Івано-Франківська та отримав спочатку диплом кваліфікованого робітника, а потім, в 2019 р. — молодшого спеціаліста за спеціальністю «Декоративно прикладне мистецтво. Різьба по дереву». З 16 років був членом УНСО. Був курсантом програми Карпатський Легіон. В 18 років став інструктором програми, а також тренером з хортингу. 28 лютого 2020 р. підписав контракт з Збройними Силами України, а саме з 80-ю Окремою Десантно-Штурмовою Бригадою, де проходив й проходив подальшу службу. Влітку 2022 року проходив навчання у Великій Британії як оператор безпілотних літальних комплексів[125]. | Загинув поблизу села Григорівка Донецької області від влучання ворожого снаряду на позицію, де перебував воїн. З ним також загинули його побратими[126]. | |||||
| 10090 | | Дідушко Віктор Андрійович | 16 вересня 1983 р. Львів‘янин. Похований у с. Підвисоке на Івано-Франківщині. У 2015-16 роках був у АТО, стримували кордони на Луганщині. Добровольцем пішов у перші дні війни спочатку в рядах 80 ДШБ, а потім у 46 ОДШБ, був розвідником-кулеметником. | Загинув у бою в районі міста Соледар Донецької області внаслідок мінометного обстрілу[127][128]. | |||||
| 10091 | | Кшивецький Роман Сергійович | 20 років, с. Вербляни, Буська громада. Ніс службу в українській армії з осені 2020 року, був стрільцем-снайпером. | Отримав осколкові поранення біля населеного пункту Дружківка, що на Донеччині. Травми виявилися несумісними зі життям[129]. | |||||
| 10092 | | Петрішен Володимир Васильович | 55 років, Тульчинська громада. Був стрільцем 2 стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти. | Потрапив під раптовий обстріл в районі населеного пункту Червона Діброва Луганської області та отримав поранення несумісні із життям[130]. | |||||
| 10093 | | Ткаченко Анатолій Сергійович | 17 лютого 1964, м. Сновськ Чернігівська область. Капітан, командир мінометної батареї 119 ОБрТрО. У різні роки працював в Локомотивному депо, в Чернігівській митниці на посаді старшого інспектора та в охоронному агентстві на посаді інспектора охорони. 26 лютого 2022 року добровольцем пішов боронити Батьківщину. | Загинув від поранення під час виконання службового завдання біля села Парасковіївка Бахмутського району Донецької області в результаті обстрілу ворожою технікою[131]. | |||||
| 10094 | | Сінчук Степан Вікторович | 11 січня 1974, с. Олексіївка, Хмельницька область. Закінчив ПТУ в с. Пилява, працював механізатором у місцевому колгоспі, різноробочим в Києві на будівництві. Разом з дружиною виховували 5 дітей. З початком повномасштабної війни став добровольцем у ЗСУ. На фронті був механіком-водієм БМП механізованого взводу військової частини. | Загинув внаслідок обстрілу з протитанкового ракетного комплексу біля м. Кам‘янки Донецької області.[132] | |||||
| 10095 | .svg) | Почеп Сергій Миколайович | 16 листопада 1972 р. (50 років), Ваці Полтавського району. Працював у «Полтаваобленерго» водієм служби транспорту і логістики. Багато років працював електрогазозварником, водієм на підприємствах Полтави. 27 лютого 2022 р. добровольцем пішов захищати Батьківщину. Служив стрільцем 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7097. | Загинув через артилерійський обстріл в районі Красногорівки на Донеччині[133]. | |||||
| 10096 | | Адаменко Сергій Володимерович | 29 років, родом із Хорольщини проживав в Біляївці Одеської області. Проходив службу у 80 ОДШБр служив снайпером розвідником. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (22 вересня 2022)[134]. | Загинув під Григорівкою Донецької області. Поховали 17 січня в Біляївці[135]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня посмертно (8 березня 2023)[136]. | |||||
| 10097 |  | Вовк Вадим Сергійович | 1996 р.н., с. Касинівка, Кам'янський район, Дніпропетровська область. Проходив строкову військову службу в 2016—2017 роках на посаді старшого сапера у 101-шій окремій бригаді охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова. Після того, як в лютому 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, повернувся в ту саму частину, де проходив строкову службу. Займав посаду командира 3 відділення охорони 1 взводу охорони 9 роти охорони 3 батальйону охорони. У нього залишилися батько, мати та сестра. | Загинув поблизу населеного пункту Дружба, що на Донеччині[137]. | |||||
| 10098 | | Тонковид Семен Леонідович («Ківі») | 23 роки. Пройшов 32-й набір в Український Легіон, взвод «Інквізиторів». | Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу неподалік с. Дружба Донецької області після дводенного ворожого штурму позицій[138]. | |||||
| 10099 | | Зубрійчук Денис («Грек») | 27 років, родом з Коростенського району Житомирщини, раніше це був Овруцький район. Після школи та коледжу він закінчив Державний економіко-технологічний університет транспорту. Боронив Україну в складі прикордонного підрозділу на Донбасі | Загинув під Соледаром. Військовий отримав важке поранення, коли росіяни використовували схожий на український однострій та розпізнавальні стрічки того ж кольору. Під час евакуації від отриманих поранень загинув[139]. | |||||
| 10100 | | Гнітецький Андрій («Гостомель») | 43 роки, селище Гостомель Київської області. Закінчив Державний податковий університет, де здобув спеціальності бухгалтера та аудитора. Цікавився IT-технологіями. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за рідну країну у лавах Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Командував взводом у 46-й окремій аеромобільній бригаді, старший лейтенант. | Загинув в бою з російськими окупантами за місто Соледар на Донеччині. Похований в рідному селищі Гостомель[140]. | |||||
| | Бардзій Василь | 33 роки, с. Оболоння Долинської громади. Служив командиром гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти однієї з бригад ЗСУ. | Загинув на Донеччині[141] | ||||||
| | Ключов Ярослав | 20 жовтня 1988, с. Смолянка (Олишівська громада). З першого дня повномасштабної війни чоловік долучився до лав Захисників України. Службу ніс у складі військової частини А7332 на посаді стрільця, старший солдат. | Загинув ід час виконання бойового завдання поблизу села Парасковіївка на Донеччині[122] | ||||||
10 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10100 |  | Томашевський Антон | 32 роки, с. Благодатне, Слобожанська громада. Брав участь в АТО та захищав Україну на Луганщині, після завершення контракту працював енергетиком на Зміївській ТЕС, повідомили у громаді. Проходив службу в 92 окремій механізованій бригаді в підрозділі мінометної батареї 3 механізованого батальйону у званні штаб-сержанта. | Загинув від удару у селі Берестове Харківської області[142]. Похований 12 січня у селі Благодатне. | |||||
| 10101 | | Остапів Роман Богданович | 11 червня 1976. Працював заступником директора ПП "Агрофірма «Медобори». У лавах ЗСУ перебував з весни 2022 року, гідно виконуючи свій військовий обов'язок. Депутат Великогаївської сільської ради Тернопільського району. | Загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання[143][144]. | |||||
| 10102 | | Яренко Сергій Володимирович | 27 жовтня 1988, с. Ядути, Чернігівська область. Закінчив Київське професійно-технічне училища № 10 за спеціальністю технолог молочної промисловості. Працював на молочному заводі «Галактон» у Києві. Перед початком війни працював на будівництві в Києві. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну був мобілізований до лав ЗСУ. | Загинув у боях під Соледаром.[145] | |||||
| 10103 | | Кондратюк Віктор | 1968, Соколівська громада. Командир кулеметного відділення | Загинув у районі міста Бахмут. Похорон відбувся 17 січня.[146]. | |||||
| 10104 | | Сідько Віталій | 13 жовтня 1992, Скороходове, Полтавщина. Згодом переїхав та жив у Чутовому. | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецька область. Похорон відбувся 15 січня у Чутовому[68]. | |||||
| 10105 | | Агапов Костянтин Михайлович | м. Кам'янець-Подільський. Інтернаціональний чемпіон зі змішаних єдиноборств ММА та тренер. З перших днів війни після 24 лютого вирушив на фронт. Служив у 80-й бригаді ДШВ. | (деталі відсутні)[147] Повідомлено про смерть 10 січня[148]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[149]. | |||||
| 10106 | | Євстуров Олександр Ростиславович | 1998, с. Крижівка Рожищенської громади Волинської області. На захист Батьківщини став 10 травня 2022 року. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[150][151][152]. | загинув внаслідок військових дій від вибухів та осколків поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області. Похований 15 січня 2023 року в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[153]. | |||||
| 10107 … 10119 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 10 січня 2023 року) | |||||
11 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10120 |  | Непомящий Ігор | м. Одеса, 126-та окрема бригада територіальної оборони. | Загинув під час виконання бойового завдання у зоні бойових дій[154] | |||||
| 10121 |  | Кенюк Сергій | м. Коломия, Івано-Франківська область. Стрілець 56-ї окремої мотопіхотної бригади. | Загинув у Запорізькій області.[155] | |||||
| 10122 | | Бужора Іван Петрович | 31 липня 1982, с. Берегомет, Чернівецька область. Житель селища Кути. З 4 вересня 2014 року до 22 вересня 2015 року проходив військову службу в зоні АТО. З початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до Буковинської ТРО. | Загинув на донецькому напрямку внаслідок танкового обстрілу противника.[156] | |||||
| 10123 | | Шишумовський Андрій | 53 роки, м. Дрогобич. Закінчив Дрогобицький професійно-технічний ліцей № 15. Під час служби в армії пройшов гарячі точки Афганістану та Нагірного Карабаху. Після повернення працював на автокрановому заводі, згодом таксистом і далекобійником. Мав інвалідність, та не дивлячись на це, він добровільно викликався захищати рідну країну. | Загинув під час виконання бойового завдання на Волноваському напрямку[157]. | |||||
| 10124 | | Конюшенко Віктор Володимирович | 4 жовтня 1975, м. Полтава. Випускник Полтавського професійного ліцею транспорту. До повномасштабного вторгнення захисник жив у Полтаві. Інженер «Південної залізниці». Призваний на військову службу по мобілізації Полтавським об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 12.04.2022 р. до Академії сухопутних військ м. Львів, після проходження навчання направлений до військової частини А 1962 60-ї окремої механізованої бригади на посаду командир танкового взводу танкової роти. | Загинув під час виконання бойового завдання на сході країни[68][158]. | |||||
| 10125 | | Костенко Павло | 13 червня 1968, с. Сидоренкове Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Служив у кулеметному у відділенні охорони забезпечення боєприпасами взводу вогневої підтримки 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. | Загинув під час виконання бойового завдання неподалік села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області[159]. | |||||
| 10126 |  | Пролесковський Дмитро  | 31 рік, смт. Нижньогірський, АР Крим. Закінчив Національний аерокосмічний університет імені Миколи Єгоровича Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Працював у сфері ІТ. У 2022 році разом з родиною переїхав до Львова. Із початком повномасштабного вторгнення РФ добровільно пішов захищати Україну. Воював проти російських військ у складі 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ. Указом Міністра оборони України за особисту мужність, виявлену при виконанні бойових завдань, був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». | Похорон відбувся 24 січня у Львові, похований на Марсовому полі на Личаківському кладовищі[160]. | |||||
| 10127 | | Ковальчук Дмитро | 37 років, м. Кременчук. Був призваний на військову службу під час мобілізації 4 жовтня 2022-го року та був солдатом, снайпером. Залишилася дружина. | Загинув під час виконання бойового завдання у селищі Білогорівка на Луганщині[161] | |||||
| 10128 | | Совінський Микита Віталійович («Лис») | 29 жовтня 1996, м. Київ. Лейтенант. Командир зенітно-ракетного взводу 1-го стрілецького батальйону 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади (в/ч А0989). З відзнакою закінчив теплоенергетичний факультет Київського політехнічного університету ім. Сікорського, там же продовжував здобувати другу вищу освіту — заочно вчився в інституті прикладного системного аналізу. До початку повномасштабної війни працював інженером в філії ВРТП «Укргазеенргосервіс» АТ «Укртрансгаз», де займався налагодженням газоперекачуючих агрегатів. З початку повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив службу у 59-ій ОМПБр, згодом у складі 56-ої ОМПБр. Боронив с. Невельське на Донеччині, де командував взводним опорним пунктом. Виконував бойові завдання поблизу міст Старомихайлівка та Красногорівка. Після ротації був направлений на Запорізький напрямок в м. Гуляйполе. | Загинув 11 січня 2023 року біля міста Гуляйполе Запорізької області під час виконання бойового завдання. Разом із побратимами він потрапив під мінометний обстріл окупантів. Похований 20 січня 2023 р. у рідному Києві на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі, 42 ділянка, 13 ряд. | |||||
| 10129 | | Новіков Артем Сергійович («Террор») | 8 травня 2002, м. Київ. Ультрас київського «Динамо». Був розвідником-кулеметником в ССО Азов. Виконував завдання на Запорізькому напрямку. На початку 2023 був направлений до Бахмута. | Загинув у стрілецькому бою при штурму ворогом позицій під Бахмутом. Отримав два поранення у груди і черевну порожнину, але поранення були не сумісні з життям і помер в побратима на руках[162] | |||||
| 10130 |  | Чирва Анатолій | 27 липня 1971. Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді водієм-заправником заправних відділень підвозу паливно-мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення. | Загинув у селі Терни Донецької області. Похований в селі Киїнка поруч з могилами його батьків [122] | |||||
| 10131 … 10134 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 11 січня 2023 року) | |||||
12 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10135 | | Левицький Дмитро | Жовтень 2001, с. Орів, Дрогобицький район. 126-та окрема бригада територіальної оборони. Навчався в Орівській ЗОШ 1-2 ступенів. Закінчивши 9-ий клас продовжив навчання в одному із Стрийських ПТУ. Був призваний на строкову службу, яку проходив в Харкові. Приїжджав у відпуску додому перед війною, радів, що до «дембелю» залишилося небагато. Будував плани на майбутнє. Але через цю прокляту війну їм не судилося здійснитися. Після закінчення строкової служби залишився воювати. | Загинув під час виконання бойового завдання біля Кремінної. Медики цілу ніч боролися за його життя, але не змогли врятувати[163]. | |||||
| 10136 | .svg) | Ковалюк Петро Михайлович («Явір») | Викладав історію та «Захист України» у Вижницькому опорному ліцеї, заслужений вчитель історії. З серпня 2016 року по березень 2018 року виконував бойові завдання в зоні АТО. Згодом повернувся викладати в школі й займався громадською діяльністю. Від початку повномасштабної війни вступив до тероборони Вижничини. На момент загибелі був командиром роти вогневої підтримки 93-го батальйону 107-ї бригади ТРО. | Загинув під час виконання бойового завдання через танковий обстріл на сході України.[164] | |||||
| 10137 |  | Лосина Володимир | 15 липня 1980, с. Покровське Полтавська область. Мешканець м. Пирятина Полтавської області. Старший солдат, старший стрілець підрозділу ОПБр. Після навчання в НВК, закінчив Гадяцьке державне училище. Працював у м. Полтаві на телебаченні, АЗС, олійному заводі. З 2011 року з родиною переїхав на постійне місце проживання до м. Пирятина. Працював на ТОВ «Пирятинський сирзавод», далі — за кордоном. З 1998 по 2000 рік проходив військову строкову службу на посаді музиканта військових оркестрів. Вдруге, на військову службу до ЗС України, був призваний за мобілізацією 1 квітня 2022 року. Залишилися батьки, дружина та донька. | Згідно повідомлення Пирятинської міської ради, загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Роздолівки Бахмутського району Донецької області[165]. | |||||
| 10138 | | Чичиньов Олександр Анатолійович | 18 грудня 1980, м. Пирятин Полтавська область. Старший солдат, стрілець-санітар підрозділу ОПБр. У 1998 році закінчив Пирятинську середню школу № 4, далі навчався в Лубенському ПТУ-12, отримав спеціальність кухаря третього розряду. Працював на ТОВ «Пирятинський сирзавод». З 1999 року по 2000 рік проходив строкову військову службу на посаді оператора. З 28 січня 2015 по 7 вересня 2015 року проходив військову службу за мобілізацією на посаді оператора радіотехнічних комплексних систем, а з 2017 по 2019 рік проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0409. Втретє, на військову службу до ЗС України, був призваний за мобілізацією 1 квітня 2022 року. Залишилися троє дітей та брат. | Згідно повідомлення Пирятинської міської ради, загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Роздолівки Бахмутського району Донецької області[165]. | |||||
| 10139 |  | Киркуш Іван | 27 листопада 1997, м. Миргород. Закінчив 9 класів школи № 9 і продовжив навчання в Хомутецькому фаховому коледжі. За підсумком отримав диплом з відзнакою за спеціальністю технологія виробництва й переробки продукції тваринництва. У серпні 2022 розпочав виконувати бойові завдання на сході України в складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Служив стрільцем-зенітником першого зенітного ракетного взводу військової частини А 0224. | Виконуючи завдання, загинув біля населеного пункту Побєда на Донеччині[166]. | |||||
| 10140 | | Ведмідь Руслан | 21 жовтня 1995, Валківська громада Харківська область. З 2002 року навчався у Високопільській школі, де закінчив дев'ять класів. Після школи проходив навчання у Харківському електромеханічному технікумі. У 2016 році був призваний до армії. Під час повномасштабного вторгнення Росії пішов захищати Україну 5 березня. | Загинув під час запеклого бою із російськими загарбниками (місце — не уточнено)[167]. | |||||
| 10141 | | Баркар Рустам | 42 роки, м. Буча Київської області. До лав Збройних сил Рустам пішов у травні 2022 року — вогнеметником вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. | Загинув у місті Курахове Донецької області. Похований 21 січня на Алеї Героїв в місті Буча Київської області[168]. | |||||
| 10142 | | Антіпов Віталій | Народився у Житомирі. Закінчив ЗОШ № 28, навчався в Житомирському професійно-технічному училищі будівництва і дизайну. Із початком повномасштабної агресії росії в Україні, з перших днів разом зі своїм батьком добровільно стали на захист України в лавах ЗСУ. Загинув 12.01.2023, відбиваючи атаки російських окупантів в Донецькій області. | Загинув відбиваючи атаки російських окупантів в Донецькій області. Похований на Міському цвинтарі 22.01.2023[169]. | |||||
| 10143 | | Кулик Євгеній | 23 роки, м. Зіньків. Проходив службу у десантно-штурмових військах Збройних сил України та Французькому іноземному легіоні. Для захисту Батьківщини Євгеній повернувся до України та воював у районі Бахмута. | Загинув під час бойових дій поблизу міста Бахмут Донецької області[170]. | |||||
| 10144 | | Мороз Іван Іванович | 34 роки, с. Постолівка, Чортківський район, Тернопільська область. Командир відділення. Добровольцем пішов на фронт. | Загинув у бою, в районі смт. Білогорівка Луганської області[171]. Похований 6 лютого в рідному селі[172]. | |||||
| 10145 | | Назаренко Юрій | 12 січня 1992, м. Кривий Ріг. Випускник спеціальності «Професійна освіта» КНУ. В 17 років поїхав до батьків в Португалію, але повернувся жити в Україну | Загинув в Соледарі[173]. | |||||
| 10146 | | Капальчик Денис | 12 січня 1988, с. Руські Комарівці, Ужгородський район, Закарпаття. Із 15-річного віку навчався та жив в Ужгороді. Солдат, водій першого гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини А7080 101-ї окремої бригади ТрО. Захищав Україну в Донецькій, Луганській та Харківській областях[174]. | Загинув поблизу Кліщіївки Бахмутського району, Донецька область. З 28 грудня 2022 року вважався зниклим безвісти. Похований на Пагорбі Слави в Ужгороді 23 січня 2023 року[175]. | |||||
| 10147 | | Настич Михайло | 22 жовтня 1994, м. Перечин, Закарпаття. Захищав Україну в Донецькій, Луганській та Харківській областях у складі роти вогневої підтримки військової частини А7080 101-ї окремої бригади ТрО. Писав вірші, публікував їх на своїй сторінці у Фейсбуці[176]. | Загинув поблизу Кліщіївки Бахмутського району, Донецька область. З 28 грудня 2022 року вважався зниклим безвісти. Похований 21 січня 2023 року у Перечині[177]. | |||||
| 10148 … 10149 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 12 січня 2023 року) | |||||
13 січня[ред. | ред. код] | |||||||||
| 10150 | | ||||||||
