French
DeutschЗолотоноша — Вікіпедія
Золотоно́ша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Центр Золотоніської міської громади. Золотоноша — місто, де збереглася архітектура кінця 19-го, початку 20-го століття. Нині входить в п'ятірку найцікавіших міст Черкащини.[3]
Місто розташоване на річці Золотоношка, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас, на перехресті національних автошляхів Н08 та Н16, і на залізничній лінії Бахмач—Одеса. Населення — 28,3 тисяч осіб (2015).
Походження назви[ред. | ред. код]
Назва «Золотоноша» викликала цілий цикл «золотих» легенд;
Згідно з однією з них, у другій чверті XVII століття Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду — так званої «Вишневеччини». Зосередження в місті податків — золотих грошей — нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто «золотою ношею». Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII століття, а назва міста з коренем «золото» з'явилася за 60 років до того.
За другою легендою, черкаські козаки придбане «вогнем і мечем» золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.
Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.
На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, як золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найвірогіднішим є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.
Історія[ред. | ред. код]
На території та на околицях Золотоноші знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі.[4] У XVI столітті Золотоноша була спалена татарами. У 1905 році, під час революції 1905—1907 років, у Золотоноші (одному з двох міст в Україні) виходило друком періодичне видання українською мовою — часопис «Хлібороб».
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність[ред. | ред. код]
Статистичні дані за кількістю населення міста в різні роки:
| 1910 | 1979 | 1989 | 2001 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 13 800 | 28 579 | 30 715 | 28 793 | 25 509 | 28 488 | 28 611 | 28 516 | 28 591 | 28 463 | 28 464 | 29 500 |
Національний склад[ред. | ред. код]
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[5]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 91,78 % |
| росіяни | 6,23 % |
| інші/не вказали | 1,99 % |
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 26 267 | 92,57 % |
| Російська | 1 846 | 6,51 % |
| Інше | 262 | 0,92 % |
| Разом | 28 375 | 100,00 % |
Вторгнення Росії в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською мовою.
Економіка[ред. | ред. код]
Економіка міста представлена такими галузями матеріального виробництва: промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і громадське харчування, житлово-комунальне господарство, а також нематеріальною сферою: побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, соціальне забезпечення та інші.
Основу промислового виробництва в місті складає харчова промисловість — 76,96 %, до складу якої входять: "Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат», ВАТ «Золотоношам'ясо», ПП «Сільвер Фуд», підприємство «Універсал», ДП «Роял Фрут Гарден — Іст». На легку промисловість припадає 1,55 %, на машинобудування — 6,96 %, на парфумерно-косметичне виробництво — 2,84 %. Також у 2011 році запрацювало нове підприємство з закордонними інвестиціями «УкрФес».
Освіта[ред. | ред. код]
У різні часи в місті працювали Золотоніська жіноча гімназія, Золотоніська сільськогосподарська школа, Золотоніська чоловіча гімназія, Золотоніське повітове училище. [7]
У місті функціонує стала мережа освітніх закладів, яка нараховує 18 навчальних закладів. Працює 7 дошкільних закладів комунальної власності, професійний ліцей, золотоніський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету.
Освітні заклади[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
- Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (вул. Обухова,39)
- Комунальний заклад „Золотоніська загальноосвітня санаторна школа ЧОР” (вул.Паркова, 2)
- Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 6 (вул.Благовіщенська, 96А)
- Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 3 (вул. Гоголя, 7)
- Золотоніська спеціалізована школа №2 інформаційних технологій (вул. Миколаївська, 5)
- Золотоніська школа №1 з поглибленим вивченням економіки та права (вул. Черкаська, 12)
- Золотоніська гімназія імені Семена Скляренка (вул. Черкаська, 54)
- Дитячий садок "Берізка" (вул. Новоселівська, 38)
- Дитячий садок "Веселка" (вул. Шепелівська, 2г)
- Дитячий садок "Калинка" (вул. Соборна, 40)
- Дитячий садок "Ромашка" (вул. Незалежності, 75)
- Дитячий садок "Сонечко" (вул. Благовіщенська, 17)
- Дитячий садок "Струмочок" (вул. Євгена Півня, 18)
- Дитячий садок "Ялинка" (вул. Шевченка, 185)
- Технічна школа УкрЗалізниці (вул. Черкаська, 14)
- Технікум ветеринарної медицини (вул. Садовий проїзд, 1)
- Профеційний ліцей (вул. Шевченка, 33)
- Черкаський навчальний центр (вул. Обухова, 48б)
- Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. Садовий проїзд, 10)
- Дитячо-юнацька спортивна школа (вул. Черкаська, 5)
- Музична школа (вул. Шевченка, 169)
- Будинок школяра (вул. Садовий проїзд, 10)
Культура[ред. | ред. код]
Відділ культури виконавчого комітету Золотоніської міської ради було утворено в січні 1993 року.
Заклади культури[ред. | ред. код]
До складу відділу культури і туризму Золотоніської міської ради входять такі структурні підрозділи-культурні заклади[8]:
- міський будинок культури (вул. Садовий Проїзд,4);
- дитяча музична школа (вул. Шевченка, 167);
- краєзнавчий музей імені М. Ф. Пономаренка (вул. Черкаська, 20);
- картинна галерея, де виставлено картини художників-аматорів Золотоноші (вул. Незалежності)[9];
- міська бібліотечна система, до складу якої входять міські бібліотеки № 1 (вул. Шепелівська, 14-Д) і № 2 (вул. Шевченка,18). В середньому за рік обидві бібліотеки обслуговують близько 1 500 відвідувачів, а середня книговидача становить близько 24 тисяч книг (2-а пол. 2010-х);
- центр дозвілля молоді;
- міський клуб (мікрорайон Гришківка).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Історико-архітектурними пам'ятками Золотоноші є:
- Преображенська церква Красногірського монастиря, 1767-71 роки. Архітектор Іван Григорович-Барський, стиль пізнє українське бароко.
- Свято-Успенський собор, збудований у 1909 році.
Об'єкти природно-заповідного фонду:
- ботанічні пам'ятки природи місцвого значення: Дерева софори японської, Дуб пірамідальний, Оцтові дерева, школа № 6, Оцтові дерева, вулиця Благовіщенська;
- парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Дендрологічний парк, Меморіальний парк, Сквер декоративного садівництва;
- загальнозоологічний заказник місцевого значення Вітове.
Культурні події[ред. | ред. код]
- Фестиваль чорнобривців — проходить у кінці серпня або на початку вересня. У програмі фестивалю — парад вишиванок, «Караоке на фонтані», пиріг з фруктовою начинкою, виставка робіт майстрів ужиткового мистецтва, салон краси на тротуарі, фотозони, гала-концерт переможців пісенного фестивалю та зірок української сцени, виставка-продаж продукції місцевих товаровиробників, виїзна торгівля закладів громадського харчування, запашна козацька каша.
- Фестиваль патріотичної пісні «Героям слава!» — проводиться у рамках Фестивалю чорнобривців. Учасниками можуть стати діти та молодь віком до 18 років. У журі — народні та заслужені артисти країни: Анатолій Гнатюк, Ніна Мирвода, Юрій Васильківський, Астрая, Богдан Гнатюк.[9]
Релігія[ред. | ред. код]
У місті функціонує три громади УПЦ МП: Свято-Успенська, Свято-Троїцька та Благовіщенська, що входять до складу Черкасько-Канівської єпархії. Також є Українська Греко-Католицька громада Зіслання Святого Духа, яка належить до Черкаського протопресвітерства Київської архієпархії УГКЦ[10]. Від листопада 2017 року діє храм ПЦУ на честь святителя Луки Кримського[11].
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Баранніков Олексій Петрович — радянський учений-індолог, академік АН СРСР (1939), професор Ленінградського університету (1922). Дослідник стародавніх, середньовічних і новоіндійських мов та давньоіндійської літератури.
- Бах Олексій Миколайович — український біохімік і фізіолог рослин, академік АН СРСР (1929), основоположник радянської біохімії.
- Болеславський Ісаак Єфремович — радянський гросмейстер, претендент на світову першість, шаховий теоретик і тренер.
- Борохов Бер — політичний та громадський діяч, публіцист, один з лідерів сіоністського руху.
- Голубович Михайло Васильович (* 1943) — український актор театру та кіно.
- Грибов Роман Валентинович — прикордонник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, відзначився при обороні острова Зміїний.
- Гринець Дмитро Митрофанович (1905—1993) — український графік.
- Думитрашко Костянтин Данилович — український письменник, поет, перекладач, теолог.
- Заруба Олександр Данилович — український вчений-економіст і педагог. Доктор економічних наук, професор.
- Кондратюк Наталія В'ячеславівна — українська журналістка, керівник бюро російського ОРТ в Україні.
- Костюковський Яків Аронович (1921—2011) — радянський драматург, сценарист художніх та мультиплікаційних фільмів, співавтор текстів пісень.
- Ляскоронський Василь Григорович — український історик, археолог, етнограф.
- Мітулінський Юрій Тарасович (1926—1988) — радянський організатор та розробник у сфері автоматизації проектування, кандидат технічних наук, заслужений машинобудівник УРСР.
- Нечепоренко Володимир Макарович — український актор театру і кіно, радіоведучий і педагог, професор.
- Павлов Олександр Степанович — український живописець.
- Півень Євген Олексійович — майор (посмертно — підполковник) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Риженко Сергій Вікторович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Сагарда Микола Іванович — український історик, перекладач, теолог і бібліограф.
- Сало Іван-«Мамай» — командир куреня УПА, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу.
- Самофалов Володимир Дмитрович — український журналіст.
- Семенов Володимир Сергійович (1924—2004) — український вчений-правник, громадський діяч, кандидат юридичних наук, професор.
- Скляренко Семен Дмитрович — український письменник.
- Харченко Максим Борисович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Школьнікова Неллі Юхимівна — радянсько-американська скрипалька і музичний педагог.
- Шуть Василь Кирилович — український композитор.
- Янчевський Микола Олександрович — полковник Армії УНР.
Пов'язані з містом[ред. | ред. код]
- У 50-х роках XVIII століття тут бував філософ і поет Григорій Сковорода,
- в 90-х роках XVIII століття — письменник Іван Котляревський,
- у 1809—1811 роках навчався майбутній учений Михайло Максимович,
- у 1830-х роках — кирило-мефодієвець Олександр Навроцький,
- 1845 року перебував Тарас Шевченко.
- У другій половині XIX століття місто відвідував письменник Михайло Старицький.
- У 1897 і 1899 роках у Золотоноші гастролював композитор Микола Лисенко.
- 1900 року виступала на сцені актриса Марія Заньковецька,
- у 1913 і 1914 роках — актор Панас Саксаганський,
- 1914 року — Борис Романицький.
- У Золотоноші закінчив школу український поет, літературознавець і перекладач Михайло Драй-Хмара
- З 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський.
- Тут жив і похований (у монастирі) учений Никифор Борисяк (1817—1882 рр.).
- Закінчив гімназію А. Д. Моторний (1891—1964) — український геодезист, професор Львівського політехнічного інституту, один з засновників Української геодезичної школи.
- Жив і працював письменник Олелько Островський. Одна із вулиць названа на його честь[12].
- Зінченко Федір Матвійович (1902—1991) — Герой Радянського Союзу.
Засоби масової інформації[ред. | ред. код]
Інтернет-видання[ред. | ред. код]
Золотоноша.City [13] — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом газети «Златокрай» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[14]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будинок дитячої та юнацької творчості (колишня чоловіча гімназія, 1910 р.) -
Пам’ятник Дмитру Невіровському та Свято-Успенський собор -
Будинок Золотоніської РДА -
Районний відділ освіти -
Будинок культури. Колишній повітовий театр (1910 р.) -
Будівля колишньої жіночої гімназії (1902 р.) -
Будинок лікаря -
Успенська церква, 1909 р. -
Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря -
Будинок культури, в якому в 1916 р. дебютувала Народна артистка СРСР Наталія Ужвій -
Пам'ятник загиблому воїну в Меморіальному парку -
Вид на готель "Меридіан" -
Танк Т-34-85 -
Пам'ятник Шевченку в парку
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Поштові індекси на Zipcode. Архів оригіналу за 7 жовтня 2007. Процитовано 27 травня 2007.
- ↑ Історія навчальних закладів Золотоноші, де виховували видатних митців та науковців - poltava.one (укр.). 20 липня 2022. Процитовано 21 липня 2022.
- ↑ Археологічні пам'ятки Української РСР, т.4, Київ, 1952, стор. 297 — 298.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Історія навчальних закладів Золотоноші, де виховували видатних митців та науковців - poltava.one (укр.). 20 липня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Культура [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.] на [1] [Архівовано 9 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Гайда до Золотоноші! Путівник містом чорнобривців, овіяним легендами. Золотоноша.City (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ Офіційний сайт Київської архієпархії УГКЦ. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
- ↑ На Черкащині у місті Золотоноша освячено новозбудований храм на честь святителя Луки Кримського. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
- ↑ Черкаська обласна НСПУ. Золотоніський район[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Золотоноша City: хто ми і навіщо робимо цей сайт. Золотоноша.City (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Р. В. Маньковська. Золотоноша [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 381. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- В. В. Остроглазова, А. В. Ситник, І. В. Телятник. Золотоноша [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Атлас Історії України [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] —ДНВП «Картографія»
Посилання[ред. | ред. код]
- Золотоноша - Довідник міста
- Золотоноша.City [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя міста, головні новини Золотоноші
- Туристичний путівник Золотоношею [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] — як доїхати, де зупинитись, як розважитись у місті
- Офіційний міста Золотоноша [Архівовано 9 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Облікова картка міста[недоступне посилання з квітня 2019]
- ЗОЛОТОНОША | Головне онлайн видання міста [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Інформаційний сайт міста Золотоноша та району [Архівовано 9 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||
| ||||||||
| |||||
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
|
