French
DeutschСаки (місто) — Вікіпедія
| Саки | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим (окупована й анексована Росією) | ||||||||
| Район | Євпаторійський район | ||||||||
| Засноване | XIV століття | ||||||||
| Статус міста | від 1952 року | ||||||||
| Населення | ▼23 391 (на 2014 рік)[1] | ||||||||
| - повне | ▼23 391 (на 2014 рік)[1] | ||||||||
| Площа | 28.74 км²[2] | ||||||||
| Густота населення | 813.88 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 96500-96509 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6563 | ||||||||
| Координати | 45°08′ пн. ш. 33°36′ сх. д. / 45.133° пн. ш. 33.600° сх. д.Координати: 45°08′ пн. ш. 33°36′ сх. д. / 45.133° пн. ш. 33.600° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 18 м | ||||||||
| Водойма | Чорне море, Сакське озеро | ||||||||
| Назва мешканців | сакі́вець, сакі́вка, сакі́вці або сакчанин, сакчанка, сакчани | ||||||||
| Міста-побратими |  Гомель Щигри Вельс Долина | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Саки | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 44 км | ||||||||
| - залізницею | 70 км | ||||||||
| - автошляхами | 50,1 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 632 км | ||||||||
| - залізницею | 877 км | ||||||||
| - автошляхами | 801 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Леніна, 15 | ||||||||
| Вебсторінка | Сакська міськрада | ||||||||
| |||||||||
Са́ки (крим. Saq) — місто в Україні у складі Євпаторійського району Автономної Республіки Крим, колишній адміністративний центр Сакського району. Розташоване в північно-західній частині Кримського півострова, на березі Каламітської затоки Чорного моря і Сакського озера за 50 км від Сімферополя (автошлях Р25) і за 18 км від Євпаторії.
У 1979 році населений пункт Саки був віднесений до категорії міст обласного підпорядкування, а в 1997 року йому був наданий статус міста-курорту України.
Історія[ред. | ред. код]
Історики поки не можуть дати точної відповіді на питання про те, коли вперше з'явилося поселення на місці нинішнього міста Саки. У часи Кримського ханства Саки представляли собою невелике село, що входило у володіння знатного кримського роду Мансур. Походження назви можливо від назви племен саків, що проживали в цих місцях у давні часи.
У роки Кримської війни недалеко від Сак, між озерами Сакським і Кизил-Яр, висадилася величезна армія військ коаліції, та сама, що тримала багато місяців в облозі Севастополь. А на початку лютого 1855 тут зосереджувалися війська генерала С. А. Хрульова перед штурмом укріплень ворога в Євпаторії. Під час обстрілу противником селище Саки було зруйновано.
За даними на 1864 рік у казенному російському, грецькому, татарському селі Євпаторійського повіту Таврійської губернії мешкало 403 особи (227 чоловіків та 176 жінок), налічувалось 59 дворових господарства, існувала православна церква, 2 мечеті, поштова станція, мінеральні грязі й грязелікувальний заклад[3].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Сакської волості, мешкало 155 осіб, налічувалось 32 дворових господарства, існували православна церква, мечеть, лікарня, казенна станція, земська станція, етапне приміщення, 4 лавки, 2 пекарні, соляний промисел[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1228 осіб (668 чоловічої статі та 560 — жіночої), з яких 963 — православної віри, 236 — магометанської[5].
1921 року місто увійшло до складу Кримської АРСР. В ході Другої світової війни 29 жовтня 1941 місто було зайнято німецькими військами. Відвойовано радянською армією 13 квітня 1944.
1954 року у складі Кримської області передане до Української РСР. З 1991 року — у складі незалежної України.
У березні 2014 року в результаті анексії Криму місто опинилось під контролем Росії.
9 серпня 2022 року біля міста лунали вибухи. Вибухнули російські боєприпаси.
Природні ресурси[ред. | ред. код]
Саки — старий курорт Криму. Розвивається на базі власних унікальних, природних лікувальних ресурсів: Сакського солоного озера з лікувальними грязями і ропою, термальних мінеральних вод і морського узбережжя з піщаними пляжами.
Курорт є бальнеогрязелікувальним і призначений для лікування хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату, з пошкодженнями і захворюваннями хребта і спинного мозку, периферичної нервової системи, гінекологічними захворюваннями і захворюваннями органів травлення.
У складі курорту:
- 7 цілорічних санаторіїв місткістю понад 3500 чоловік, з власною лікувальною базою та специфічним профілем:
- Сакський центральній військовий клінічний санаторій імені Н. І. Пирогова
- Санаторій імені академіка М. Н. Бурденка
- Санаторій «Саки»
- Санаторій «Сакрополь»
- Санаторій «Полтава-Крим»
- Санаторій «Північне сяйво»
- Санаторій «Юрмино»
- 4 літні пансіонати і кемпінги, місткістю близько 3 тис. місць:
- Пансіонат «Танжер»
- Пансіонат «Сонячний берег»
- 3 дитячих літніх оздоровчих центри для відпочинку на 1 тис. дітей;
- Загальнодоступний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому;
- Бювет мінеральної води.
- База відпочинку «Прибой»
Вперше про те, що сакська земля «зцілює всякі рани» писали ще давньоримський письменник і вчений Гай Пліній Секунд (I століття) і грецький географ Клавдій Птолемей (II століття).
У 1837 році у Саках було відкрите відділення Сімферопольського військового шпиталю, надалі перетворене на самостійну здравницю. На Міжнародній виставці гігієни в Дрездені 1911 року Сакська грязелікарня одержала почесний диплом. Властивості сакської грязі вивчали академіки Олександр Ферсман та Микола Бурденко, професор Н. Головкинський.
Протяжність морського узбережжя у межах міста — 6 км. Кількість сонячних днів на рік — 260.
Економіка[ред. | ред. код]
У місті знаходиться один з найбільших в Криму хімічний завод, який спеціалізується на випуску перманганату калію, метилу бромистого, персолі і кухонної солі. Зараз[коли?] не працює. На базі мінеральних джерел працює завод по випуску мінеральної води. У 1990 році завод розливав 40,9 млн пляшок, в 1994 — 16,7 млн пляшок. Місцева переробна промисловість представлена молокоцехом Євпаторійського міськмолокозаводу та комбінатом хлібопечення.
У місті був заснований і одержав свій розвиток НДІ прикладної хімії з науковою, конструкторською і експериментальною промисловою базою по розробці технології йодобромної промисловості і марганцевих з'єднань.
Через місто проходять транспортні магістралі: республіканська автодорога з міжміським автовокзалом, електрифікована залізниця. Протяжність міських доріг — 62 км. У місті є 6 автобусних маршрутів.
Населення[ред. | ред. код]
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 12 655 | 2285 | 2009 | 3770 | 3277 | 1270 | 44 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 15 867 | 2221 | 1926 | 4396 | 4564 | 2564 | 196 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Населення — 24,2 тис. осіб (2011).
Національна структура Сакської міськради за переписом 2001 р.:[7]
| чисельність | частка, % | |
| росіяни | 18 573 | 65,1 |
| українці | 6 938 | 24,3 |
| кримські татари | 1 646 | 5,8 |
| білоруси | 527 | 1,8 |
| вірмени | 130 | 0,5 |
| татари | 118 | 0,4 |
| євреї | 68 | 0,2 |
| цигани | 67 | 0,2 |
| поляки | 51 | 0,2 |
| німці | 49 | 0,2 |
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Культура[ред. | ред. код]
Заклади культури Сак — 2 будинки культури, кінотеатр, 8 бібліотек, дитяча музична школа, дитячий центр дозвілля, 3 клуби в здравницях. Значний культурний осередок міста — Сакський історико-краєзнавчий музей, історія створення якого сягає 1908 року, коли вперше зацікавились дослідженням і матеріально-документальною фіксацією Сакського грязелікувального курорту. Нині у 4 виставкових залах музею висвітлено не лише становлення курорту, а й окремі стенди розповідають про лікування в Саках відомих осіб, чимала частина музейної експозиції присвячена природі Сакського району.
Культурне життя міста представлене також багатьма чудовими колективами і ансамблями. Серед них: 3 фольклорні танцювальні колективи, 2 народні хорові колективи, фольклорні сімейні вокальні ансамблі. У концерті, що проводився в Києві, присвяченому 50-річчю Перемоги, Саки були представлені ансамблем «Мевзу». Учасники народних колективів давали концерти в Німеччині, Франції та Польщі.
У Саках є мечеть Яни-Джамі.
Спорт[ред. | ред. код]
У системі державної освіти діє дитяча спортивна школа, де займається близько 1,5 тис. дітей. У дитячому спорті розвиваються футбол, фехтування, легка атлетика, вітрильний спорт, настільний теніс, східні єдиноборства, шахи, спортивні і бальні танці.
Учасником 4 Олімпіад (1996–2008) і чемпіоном світу 2006 року є серфінгист Максим Оберемко, який жив у Саках. Команда міста з настільного тенісу брала участь у Чемпіонаті Європи 1996 року. Успішно виступають в міжнародних змаганнях команди східних єдиноборств, фехтування, спортивних і бальних танців.
Місто має професійну футбольну команду «Динамо». У місті є стадіон з футбольним полем і біговими доріжками з гумовим покриттям, волейбольні майданчики, тенісні корти. У місті знаходиться Республіканський центр інвалідів спорту. Саки були організатором перших Всесоюзних спартакіад інвалідів.
Освіта[ред. | ред. код]
У місті функціонує 6 загальноосвітніх шкіл, гімназія, професійно-технічне училище.
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Є регіональний лікарняний центр, поліклініка, шпиталь фізіотерапевтичного лікування, територіальний центр допомоги людям похилого віку.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
У Саках існує також курортний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому. Він є парком-пам'ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення. З архітектурних пам'ятників слід виділити будівлю міського музею. В місті встановлено пам'ятник Фріцису Лабренцису.
Військова справа[ред. | ред. код]
Поблизу міста на аеродромі «Саки» розміщений унікальний навчально-тренувальний комплекс морської авіації «НИТКА», що не має аналогів на пострадянському просторі і у Східній Європі.
Відомі особистості[ред. | ред. код]
В поселенні народився:
- Алексапольський Святослав Миколайович (1989—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України, удостоєний орденом «Золота Зірка» (2023, посмертно).
- Степанов Федір Федорович (1913—1986) — радянський військовий льотчик.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Вирський Д. С. Саки, місто АРК // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 423. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Саки Автономної Республіки Крим»
- ↑ (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 721)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-219. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 4 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Статут територіальної громади міста Саки на офіційному сайті Сакської міської ради. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 25 листопада 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саки (місто) |
- Сайт санаторію імені М. І. Пирогова
- Сайт санаторію «Саки»
- Сайт санаторію «Северное сияние»
- Сайт санаторію «Юрмино»
- Сайт санаторію «Танжер»
- Сайт санаторію ім. М. Н. Бурденка
- Сайт санаторію «Полтава-Крим»
- Сайт санаторію «Сакрополь»
- Сайт туристичної фірми «Крим-експрес»
Додаткові джерела[ред. | ред. код]
- стаття Саки — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
| |||||
| ||||||||
| |||||||
| |||||||||||||
|
