French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (травень 2023) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за травень 2023 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
| 2014 |  | |
|---|---|---|
| 2015 | ||
| 2016 | ||
| 2017 | ||
| 2018 | ||
| 2019 | ||
| 2020 | ||
| 2021 | ||
| 2022 | ||
| 2023 | ||
| 2024 | ||
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Обставини смерті | |
|---|---|---|---|---|---|
| 11425 |  |  Стібак Назар Васильович | 4 грудня 1991, с. Майдан Львівського району. Долучився до лав ЗСУ у складі Львівського ПКШР, військова частина 2144 28 квітня 2022 року[2]. У Героя залишилися дружина, син, мати, батько та брати, які також стоять на захисті кордонів України. | Загинув у бою з російськими окупантами у місті Бахмут[3]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]. | |
| 11426 |  | Ткаченко Андрій Іванович | 25 квітня 1980, с. Попільня Сновської громади. У 1997 році закінчив Попільнянську середню школу, потім Щорське СПТУ № 7, отримав професію лісника. З 1998 по 2000 рік проходив строкову військову службу. Згодом працював у ТОВ «Древосновськ». Був мобілізований 16 листопада 2022 року. Служив у військовій частині А0284 на посаді навідника десантно-штурмового відділення. | Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |
| 11427 |  | Кріса Віталій | 21.06.1976, м. Львів. Навчався у Ліцеї № 93 Львівської міської ради. Здобув дві вищі освіти у Національному університеті «Львівська політехніка», де також закінчив військову кафедру. У 1996 році був у складі миротворчого батальйону в Югославії. У жовтні 2022 року став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Боровся із російськими загарбниками на Донеччині. У Віталія Кріси залишилися батьки, дружина та двоє синів. | Загинув на Донеччині[7]. | |
| 11428 | | Настунчин Іван Євстахієвич | 1978, с. Пчани Жидачівської громади. У 1996 році вступив у лави Збройних Сил України. У 1998 році отримав перший бойовий досвід у складі міжнародних миротворчих сил на території колишньої Югославії. Був відзначений нагородами за виконання миротворчої місії. Син Максим також служить у ЗСУ. | 24 квітня був на позиціях Донеччини. І за тиждень загинув. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області[8][9]. | |
| 11429 |  | Баран Тарас Миколайович | 1 жовтня 1985, с. Бартатів, Львівська область. Капітан медичної служби. | Загинув внаслідок влучання ПТУР в машину медслужби й отримав несумісні з життям поранення[10]. | |
| 11430 | .svg) | Панющик Іван | 38 років, с. Білки, Закарпаття. Молодший сержант | Отримав поранення під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області 1 травня 2023. Похорон відбувся 20 травня 2023 в селі Білки. Похований на Алеї Слави сільського кладовища[11]. | |
| 11431 |  | Бовш Віктор | 50 років, с. Ромейки Рівненської області. Здобув фах слюсаря у професійно-технічному училищі. Працював будівельником. Під час повномасштабного вторгнення Віктор вступив до лав ЗСУ. Служив у 96-му батальйоні 60-ї окремої механізованої бригади. | Помер в Дніпровському шпиталі внаслідок травм, отриманих під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. За 11 днів до смерті отримав важке поранення внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу. Похований у рідному селі[12] | |
| 11432 | Буртин Василь | Селище Великий Березний. був військовослужбовцем 68-го Окремого батальйону Територіальної оборони Закарпаття. | Похорон відбувся 22 червня 2023[13] | ||
| 11433 |  | Таран Микита («Молодой») | 33 роки, м. Харків. Після закінчення школи здобув фах газозварювальника у професійно-технічному училищі. Захоплювався автомобілями, обожнював автоперегони. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік одразу почав допомагати цивільному населенню. Зокрема, возив гуманітарну допомогу по Харкову. Але згодом вирішив взяти до рук зброю та приєднатися до ЗСУ. Служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Брав участь у боях на Херсонщині й Донеччині. | Загинув на Донецькому напрямку. Похований на Алеї Слави 18-го кладовища в Харкові [14]. | |
| 11434 … 11437 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 1 травня 2023 року) | |
| 11437 | | Кіс Андрій Михайлович | 09 грудня 1990, с. Озерце Луцької міської територіальної громади. Служив на посаді водія 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нью-Йорк Донецької області[15]. | |
| 11438 | .svg) | Запоточний Роман | 41 рік, м. Дрогобич. Закінчив місцеву школу № 15, а згодом Дрогобицький коледж нафти і газу. Через день після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав ТРО та став на захист України. Ніс службу в 67-му окремому батальйоні 103-ї бригади ТРО. | Потрапив під артилерійський обстріл на Куп'янському напрямку[16]. | |
| 11439 | | Опришко Олександр | 36 років, м. Полтава. Був командиром відділення зенітно-ракетного взводу. У нього лишилися мати та старший брат. | Потрапив під артилерійський обстріл біля села Водяне Волноваського району на Донеччині[17]. | |
| 11440 | | Надточій Олексій («Рембо») | 37 років, с. Борозенське Херсонська область. Брав участь в АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії став до лав Збройних Сил. Рідне село Олексія окупували, а батька викрадали російські окупанти. Врешті село Борозенське було деокуповане в листопаді 2022. | Отримав важке поранення у бою за Бахмут і помер 2 травня. Похований 5 травня в рідному селі Борозенське[18] | |
| 11441 | | Печерський Василь Сергійович («Холод») | 3 травня 1980. Розпочав свою трудову діяльність менеджером у ТОВ «Опт-сервіс». Через пів року працевлаштувався на «АрселорМіттал Кривий Ріг» (на той час – «Криворіжсталь») стрільцем-сторожем, згодом працював контролером на контрольно-пропускному пункті. Певний час трудився охоронцем на ЦГЗК. У 2005-му пов’язав своє життя з підземним Кривбасом. Трудився на «Сухій Балці» підземним гірником, машиністом бурової установки шахти «Ювілейна». З 21 березня 2022 року служив в ЗСУ. Ніс службу гранатометником 2-го відділення 3-го штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0920. | Отримав смертельні поранення біля Часового Яру Донецької області [19]. | |
| 11442 … 11449 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 2 травня 2023 року) | |
| 11450 |  | Мірошниченко Назар | Тростянецька громада. 11 березня 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ та був зарахований до 247-го окремого батальйону 127-ї окремої бригади Сил територіальної оборони міста Харкова. | Загинув у Донецькій області[20]. | |
| 11451 | | Шевчук Ігор Володимирович | 14 квітня 1976. Був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миколаївка Бахмутського району Донецької області[21]. | |
| 11452 | | Яцунік Андрій | 1984, с. Новоселівка Коломийського району. Солдат. | Загинув під час бойового завдання поблизу Бахмута Донецької області[22]. | |
| 11453 |  | Зубрицький Володимир | 37 років, м. Покровськ. був командиром 1 аеромобільного відділення, 3 аеромобільного взводу, 7 аеромобільної роти, 2 аеромобільного батальйону військової частини А2120. | Загинув біля населеного пункту Діброва, що на Луганщині. Похорон відбувся 9 травня на кладовищі в Новотроїцькому СО[23]. | |
| 11454 |  | Ільєв Василь («Флорист») | 29 січня 1999, с. Лугове Хмельницького району. Працював в обласному центрі й полюбляв полювання. У 2020 році закінчив Академію Державної пенітенціарної служби за спеціальністю «Психологія». На захист України став на початку масштабної війни 26 лютого 2022. У лютому 2023-го пройшов навчання, де отримав звання офіцера та став командиром взводу. | Загинув 3 травня неподалік Бахмута Донецької області. Похорон відбувся 12 травня 2023. Похований на Алеї Слави кладовища, яке розташоване у мікрорайоні Ракове[24][25][26]. | |
| 11455 | | Бунич Валерій | 23 грудня 1984, с. Вербка. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Констянтинівка Донецької області[27]. | |
| 11456 | | Кондратюк Олександр | 36 років, с. Кущинці. | Загинув під час артилерійського обстрілу при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Нетайлове Донецької області[27]. | |
| 11456 | | Орехов Сергій Володимирович | 19 серпня 1975 р.н., проживав у с. Підгородці на Сколівщині. Працював у Стрийському РВ УПО Львівської області охоронником об'єктів та публічної безпеки. У лютому 2022 року отримав повістку і пішов захищати країну: був стрільцем-снайпером 2-го десантно-штурмового відділення однієї із військових частин Збройних Сил України. До цього мав бойовий досвід у зоні проведення АТО/ООС, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»[28][29]. | В одному із кровопролитних боїв отримав тяжкі поранення голови, внаслідок яких 3 травня 2023 року помер в Олександрівській клінічній лікарні м. Київ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |
| 11457 … 11462 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 3 травня 2023 року) | |
| 11463 | | Хабатюк Олексій | Працював у сфері відновлювальної енергетики, працював у Держагентстві екоінвестицій, очолював Фонд цільових екологічних інвестицій. У 2016—2021 роках працював у департаменті енергоефективності «Нафтогазу». У травні 2022 року став сержантом ЗСУ. 1 травня 2023 повернувся на Донбас з ротації. | Загинув унаслідок уламку від міни під час завдання у Бахмуті[30]. | |
| 11464 | | Воронка Віталій | 41 рік, с. Сівка-Войнилівська. Зростав у багатодітній сім'ї. Був мобілізований 13 лютого 2023 року. У лавах ЗСУ боєць служив стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Одружився під час відпустки за 2-3 тижні до загибелі. | Загинув поблизу Бахмута Донецької області[31]. | |
| 11465 | | Жолондик Андрій | 31 рік. Випускник історичного факультету ЛНУ ім. Франка 2015 року, етнолог. | Загинув під час виконання бойового завдання[32] | |
| 11466 | | Жуков Віктор | 52 роки, с. Станіслав Херсонської області. Мешкав з родиною в Херсоні. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну перевіз родину в Іллінці (Вінниця). Був мобілізований у вересні 2022 року. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Первомайське Донецької області. Похований в рідному селі Станіслав[33] | |
| 11467 | | Сергєєв Роман («Волонтер») | 35 років, м. Ромни Сумської області. Виріс і навчався у місті Ізмаїл на Одещині. Здобув фах столяра будівельного у вищому професійному училищі № 14 (м. Ромни). Проживав у місті Суми. Працював будівельником. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік активно займався волонтерською діяльністю і допомагав і цивільним, і військовим. Зрештою вирішив долучитися до ЗСУ у листопаді 2022 року. Після навчань у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Роман вирушив на передову. Був стрільцем-помічником гранатометника. | Загинув під час штурму ворожих позицій біля селища Білогорівка на Луганщині. Ворожий снаряд влучив у бліндаж, де перебував боєць. Похований на Алеї Слави Нового кладовища в Ізмаїлі Одеської області[34]. | |
| 11468 | | Кішай Орест | 52 роки, м. Новояворівськ. У листопаді 2022 року вступив до лав Збройних сил України. | Загинув поблизу селища Нью-Йорк Донецької області. Залишилася дружина, син, донька та родина [35] | |
| 11469 |  | Савченко Максим Олександрович («Саваж») | 30 років, м. Ніжин Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу №13. У 2010-му вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею, де здобув спеціальності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва і водія автотранспортних засобів. Спершу працював на хлібозаводі в Києві, потім – на автозаправній станції у столиці. Згодом займався будівництвом веж мобільного зв’язку в приватній компанії. У 2021-му здобув категорію водія великовантажних авто. Отримавши повістку, пішов захищати Україну. Служив у 79-їй окремій десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Був снайпером 2-ї категорії. За свою службу військовий був нагороджений орденами «За заслуги» та «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). | Загинув під час виконання бойового завдання у місті Марʼїнка внаслідок вибуху. Похований на Алеї Героїв в Ніжині [36] | |
| 11470 |  | Бабишев Василь Валентинович («Васон») | 1 листопада 1985. | Пропав під Бахмутом 4 травня 2023 [37] | |
| 11471 … 11474 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 4 травня 2023 року) | |
| 11475 | | Пиріжок Юрій Євгенович | 30 квітня 1984, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі № 95 міста Львова. Після завершення навчання проходив військову службу в Луцьку. Здобув освіту на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. У мирний час працював у комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики». Захоплювався велоспортом, вів активний спосіб життя. Упродовж 2014—2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. За особисту мужність був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» II-го ступеня. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави на східному напрямку у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[38][39]. | Загинув на Донеччині в бою з російськими окупантами. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |
| 11476 |  | Котлярський Андрій («Кот») | 36 років, м. Бердичів Житомирської області. Молодший сержант. Після закінчення 7 класу разом із батьками переїхав на Київщину — в село Білогородка. Здобув вищу освіту у сфері поліграфії. Займався айкідо та працював за спеціальністю. У 2014 році брав участь в АТО на Донбасі. 24 лютого 2022 йому відмовили у військоматі через велику кількість бажаючих, тому записався в ТРО Білогородки. Після звільнення Київщини разом зі своїм кумом вступив до лав ЗСУ. Служив у підрозділі протиповітряної оборони 1129-го зенітного ракетного полку (в/ч А1232). кілька місяців захищав небо над Київщиною, потім із побратимами вирушив на Сумщину. Там за один день вони збили кілька ворожих дронів і ракету. За це захисників нагородили почесними нагрудними знаками «Сталевий хрест». У лютому 2023 проходив навчання в Німеччині. 27 квітня 2023-го вирушив на Схід України. Загинув через тиждень. Тоді поряд із Андрієм був його кум Микола Ничипорук. Він отримав важкі травми. Помер у лікарні 9 травня — у день, коли відбувався похорон Андрія. | Загинув в селі Єлизаветівка Донецької області. Коли разом із побратимами їхав на бойове завдання, в їхню автівку влучила ворожа ракета. 9 травня похований в Білогордці. Поруч з Андрієм в автівці був його кум Микола Ничипорук, помер в лікарні 9 травня 2023[40]. | |
| 11477 | | Швець Олександр | 42 роки, м. Бердичів. Став до лав ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення. | Загинув поблизу населеного пункту Берестове, що на Харківщині[41]. | |
| 11478 | | Книшевич Сергій Петрович | с. Хейлівщина | Похований 10 травня[42] | |
| 11479 | | Мельниченко Володимир Миколайович | 1986, Тульчинська громада. Був стрільцем аеромобільного батальйону | Загинув в результаті ворожого артилерійського обстрілу та стрілецького бою з противником в районі населеного пункту Бахмут Бахмутського району Донецької області[27]. | |
| 11480 |  | Рогів Микола Васильович | 2 вересня 1975, селище Битків Надвірнянського району. Закінчив ліцей у селищі Битків у 1990 році. Був старшим солдатом, кулеметником 1 штурмового відділення штурмової роти, 711 полк охорони (Т0950) | Воїн загинув 5 травня 2023 року при виконанні бойового завдання у селі Іванівське Бахмутського району [43] | |
| 11481 | | Лях Максим Сергійович(«Фрост»)
| 23.12.1999, Топила, Нікополський район, Дніпропетровська область. Син волонтерів з Нікопольщини Лілії та Сергія Лях, які активно допомагають ЗСУ і цивільним від початку війни на Донбасі. Після початку Великої війни Максим разом з братом Іваном добровольцями вирушили на фронт. Незадовго до загибелі, під час тяжких боїв за Бахмут, Максим врятував свого молодшого брата, якого тяжко поранило. Він вибіг з будівлі під ворожим вогнем, і відтягнув брата з-під обстрілів, надав професійну медичну допомогу, без якої той би не вижив. Врятувавши брата, сам повернувся на позиції і тримав оборону, хоча міг вийти разом з Іваном. | Загинув 5 травня 2023 року в місті Бахмут[44]. | |
| 11482 |  | Браніш Сергій («Булат») | 37 років, був родом з Харківської області, проте жив у місті Обухів на Київщині. Здобув середню освіту. Працював будівельником. У 2014 році пішов добровольцем в АТО. Воював у складі батальйону ТРО «Київська Русь». Брав участь у бойових діях у найгарячіших точках: Дебальцеве, Іловайськ, Слов'янськ, Горлівка. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік знову взяв до рук зброю та вирушив на фронт. Він долучився до лав 114-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був кулеметником у 135-му батальйоні. | Загинув в бою за місто Бахмут на Донеччині. Його життя обірвав ворожий ракетний обстріл. Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похованмй в Обухові [45] | |
| 11483 … 11487 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 5 травня 2023 року) | |
| 11488 | | Овчаренко Дмитро Миколайович | 1 листопада 2002[46]. Проживав у селі Рихтичі Дрогобицької громади. Навчався у Дрогобицькій гімназії, відтак у Дрогобицькому ВПУ-19. Захоплювався історичною реконструкцією. Військовик 80-ї ОДШБр, помічник гранатометника 4 десантно-штурмового відділення, 1 десантно-штурмового взводу, 3 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону[47][48]. | Загинув при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |
| 11489 | | Наумич Владислав Леонідович | 15 вересня 1998, мешканець м. Шацьк Волинської області. Мав звання солдата, служив за контрактом з 1 березня 2023 року у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді[49][50]. | Загинув під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. До 15 травня вважався зниклим безвісти. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. | |
| 11490 | | Посвалюк Василь | 36 років, м. Львів. Після закінчення школи здобував освіту у Вищому професійному училищі № 20. Водночас здобував освіту у Львівській філії Європейського університету. У 2005 році вступив на строкову службу до лав прикордонників. У мирний час працював у деревообробній промисловості. Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. | Під час виконання бойового завдання отримав складне поранення. Похорон відбувся 15 травня 2023 на Личаківському цвинтарі у Львові[52]. | |
| 11491 |  | Крамар Дмитро | 23 роки, м. Хмельницький. Командир групи 8-го полку ССО імені князя Ізяслава Мстиславовича в якому служив з 2018 року. Був одним із засновників націоналістичної формації «Фенікс». | Загинув виконуючи бойове завдання в районі Бахмута[53]. | |
| 11492 |  | Юденко Дмитро Анатолійович («Демон») | 37 років, Скороходівська громада. Мешкав у Полтаві. Молодший сержант, командир відділення 3-ї штурмової бригади. Був учасником Революції Гідності. Його молодший брат Євгеній Юденко загинув під час АТО: бойова машина військових 93-ї окремої механізованої бригади підірвалася на фугасі 21 липня 2014 року біля села Піски на Донеччині. Після загибелі брата Дмитро Юденко добровольцем приєднався до батальйону «Азов» Нацгвардії України й у жовтні 2014 року відбулася його перша ротація. В АТО чоловік служив два з половиною роки. Коли повернувся у мирне життя став співзасновником громадської організації «Єдність і братерство», яка організовує військові вишколи для добровольців та тероборони. 5 квітня 2017-го під час протесту проти забудови кафе в арці в будинку на Соборності, 27, Дмитро Юденко та Олександр Коба отримали ножові поранення. До повномасштабного вторгнення працював на будівництві машиністом баштового крана. | Загинув в районі села Іванівське що під містом Бахмут Донецької області[54]. | |
| 11493 | | Теслюк Михайло Іванович | 21 листопада 2001, с. Глибочок Борщівської громади на Тернопільщині. Закінчив Борщівський агротехнічний фаховий коледж[55]. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[56]. | Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Похований 10 травня в рідному селі[57]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |
| 11494 | | Смітюх Анатолій Антонович | 1972, житель Каменя-Каширського. | Загинув у Луганській області[58]. | |
| 11495 |  | Яровий Артур Сергійович | 7 червня 1990, с. Городківка. Молодший сержант, був розвідником-снайпером 1 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти. Йому назавжди залишається 32 роки. | 27 квітня 2023 року в результаті ворожого артилерійського обстрілу в населеному пункті Бахмут Донецької області отримав поранення, евакуйований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.Мечникова, а пізніше у Київ, де в реанімаційному відділенні помер 6 травня[59]. | |
| 11496 |  | Мартинов Євген («Кіпіш») | 39 років, селище Вільшани Харківської області. З дитинства мешкав у Харкові. Навчався у школі №126 та будівельному технікумі. Потім закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Працював на підприємстві металевих виробів. Під час повномасштабного російського вторгнення, у травні 2022 року, чоловік приєднався до лав Національної гвардії України. | Помер 6 травня 2023 року в шпиталі міста Дніпра внаслідок отриманих напередодні поранень під час виконання бойового завдання біля селища Ямпіль на Донеччині. Похований в рідному селищі [60]. | |
| 11497 | | Гранчар Микола Петрович («Болгар») | 7 лютого 1991 р, с. Главані Арцизької громади на Одещині. Працював на залізниці, з початком повномасштабного вторгнення записався добровольцем в ЗСУ. | Загинув 6 травня 2023 року в с. Богданівка Бахмутського району внаслідок ворожого артилерійського обстрілу[61]. Пхований 12 травня 2023 р. в рідному селі. | |
| 11498 | | Панаско Віктор («Іранець») | 14 грудня 1989, м. Київ. Офіцер Всеукраїнської організації "Тризуб" ім. С. Бандери (командир Чернігівського обласного загону), сотник Майдану, боєць Добровольчого Українського Корпусу "Правий Сектор". Був учасником першого бою "Правого сектору" під Словʼянськом у квітні 2014 року. Спочатку був учасником Революції Гідності. Навесні 2014-го одразу поповнив лави Українського Добровольчого Корпусу "Правий сектор" і поїхав на схід захищати Україну. Після участі в АТО потрапив за ґрати через те, що захищав дружину від нетверезого нападника. Той помер від ножового поранення. Через перевищення необхідної самооборони отримав 15 років ув’язнення. 24 лютого 2022 року Панаско за амністією президента звільнився з ув’язнення і одразу прибув на фронт для захисту України, навіть не встигнувши побачити рідних. Відтоді взяв участь у великій кількості бойових дій, військових операцій. | Загинув у бою під Бахмутом на Донеччині. Отримав смертельне поранення. Похований на Лісовому цвинтарі в Києві. Дружина Наталя Кузнєцова загинула від вогнепального поранення 26 серпня 2024 [62][63]. | |
| 11499 … 11500 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 6 травня 2023 року) | |
| 11501 |  | Пусь Роман Олександрович («Генерал») | 21 серпня 1994, с. Вербівці. Згодом родина переїхала до Львова. Навчався у Ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради. Здобув освіту у Львівському вищому професійному училищі комп'ютерних технологій та будівництва. У 2015 році вступив на строкову військову службу до лав Національної гвардії України. Пізніше працював у будівельній сфері та займався ремонтами. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав 125 окремої бригади територіальної оборони. | Загинув 7 травня 2023 року виконуючи бойові завдання, поблизу с. Діброва на Луганщині. Похований на Личаківському цвинтарі [64]. | |
| 11502 | | Біловус Ярослав Степанович | 15 січня 2002, с. Тетевчиці. З перших днів повномасштабної війни вступив до лав Національної Гвардії України. | Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Спірне Донецької області[65]. | |
| 11503 | | Васерук Василь | м. Рівне. Працював снайпер другої категорії | Загинув у Мар'їнці Донецької області. Похований на кладовищі «Нове» у Рівному[66]. | |
| 11504 | | Лядецький Микола Миколайович | 11 квітня 1981, м. Хмельницький. Він був стрільцем і сміливцем. | Загинув під час виконання бойового завдання з визволення тіла побратима на Луганщині. Отримав кульові поранення несумісні з життям. Похорон відбувся 12 травня 2023[24]. | |
| 11505 | | Гулак Олександр | 43 роки, селище Короп Чернігівської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. Потім здобув фах лісника у професійно-технічному училищі. Працював на будівництвах і дуже любив свою роботу, адже мав до неї хист. Працював із плиткою та каменем. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік пішов до військкомату з наміром захищати рідну країну від окупантів. Спочатку служив у роті охороні Новгород-Сіверського районного центру комплектування та соціальної підтримки, а згодом став військовослужбовцем одного з бойових підрозділів Збройних Сил України. Обійняв посаду водія відділення протитанкових керованих ракет. Брав участь у боях за Бахмут і Лиман, за Харків та Ізюм. | Загинув виконуючи бойове завдання біля міста Ямпіль на Донеччині. Похований в рідному селищі[67]. | |
| 11506 | | Демченко Руслан | 33 роки, м. Бердичів. Закінчив школу № 4 в місті Бердичів. Потім — здобував фах столяра у Бердичівському професійному будівельному ліцеї № 3. Закінчивши навчання, відкрив власну фірму в Івано-Франківську, працював приватним підприємцем. Понад рік захищав рідну землю, бив окупантів, сумлінно виконував свій громадянський обов'язок, залишався вірним українському народові та військовій присязі. | Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області[68]. | |
| 11507 | .svg) | Підлжний Павло («Апостол») | 29 жовтня 1975. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік 15 років разом із сім’єю жив у Польщі, де працював столяром. У лютому 2022 року, коли почалася велика війна, сім'я повернулася в Україну. Водій розвідувального відділення розвідувального взводу 102-ї бригади ТРО ім. полковника Дмитра Вітовського. | Загинув у селі Зелене Поле Волноваського району Донецькій області [69] | |
| 11508 |  | Киричок Олександр Юрійович («Доброта») | 55 років, с. Старий Остропіль Хмельницької області. Жив у Полтаві. Закінчив Полтавський будівельний технікум транспортного будівництва, де опанував професію техніка-механіка. В мирному житті працював будівельником. Служив у 110-ій окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був стрільцем-снайпером. Сержант | Загинув внаслідок штурмових дій окупантів у районі міста Авдіївка на Донеччині. Похований на Алеї Слави Затуринського кладовища Полтавщини. Залишилися дружина, двоє синів, невістка й онук [70]. | |
| 11509 … 11513 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 7 травня 2023 року) | |
| 11514 | | Єгоров Олександр Ігорович («Муха») | 17 липня 1994, м. Біла Церква. Воїн 3-ї окремої штурмової бригади, ветеран-доброволець ОЗСП «Азов» з 2014 р. захищав Україну у самих «найгарячіших» точках. Мобілізований 6 квітня 2022 Хмельницьким РТЦК та СП на військову службу. Головний сержант-командир відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини А4638. | Загинув поблизу Бахмута під час артилерійського обстрілу віддавши своє укриття пораненому бійцю і медику, який надавав йому допомогу. Похорон відбувся 15 травня 2023, похований на Алеї Героїв, Сухоярський цвинтар[71]. | |
| 11515 | | Рижук Олександр Васильович («Олекса») | 18 червня 1979, м. Біла Церква. Навідник 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 2-гої штурмової роти 2-го штурмового батальйону військової частини А4638. Мобілізований 23 травня 2022 року Білоцерківським РТЦК та СП на військову службу | Загинув під час виконання бойового завдання, пов'язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України біля м. Бахмут Донецької області. Похорон відбувся 12 травня в Храмі Покрови Божої Матері[72]. | |
| 11516 | | Ванько Ігор | У мирному житті працював провідником вагонів поїзда. Він мріяв стати рятувальником у ДСНС. У 2019 році вступив до лав Нацгвардії України та віддано виконував свій обов'язок. | Загинув в районі Спірного Донецької області. Загинув внаслідок мінометного обстрілу[73]. | |
| 11517 | | Скобало Данило Андрійович («Тіммі») | 25 червня 1996, м. Львів. Навчався у Ліцеї № 8 Львівської міської ради. Закінчив Львівське вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму, здобув професію «кухар, кондитер». Після завершення навчання обіймав посаду шеф-кухаря у місцевих закладах, зокрема «Атляс» та «ДеЛюкс». Згодом — у ресторанній сфері у Варшаві, Ґданську та Закопаному. Із початком повномасштабної війни повернувся до України та вступив до територіальної оборони. Під час виконання бойового завдання отримав поранення, але повернувся на фронт. Згодом захищав Україну на східному напрямку у складі 3 окремої штурмової бригади ЗСУ (раніше — ССО «Азов»). | Загинув на Бахмутському напрямку[74][75]. | |
| 11518 | | Максименко Максим Вадимович («Аякс») | Служив у 3-ій штурмовій роті 2-го штурмового батальйону 3ОШБр. | Загинув на Бахмутському напрямку[76] | |
| 11519 | | Розгон Максим Васильович («Розгон») | 4 січня 1979, м. Хмельницький. У 2014 році воював в АТО. Водій-механік 3-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону 3ОШБр. Останні місяці служив на Бахмутському напрямку. | Загинув при штурмі ворожих позицій. Він виїхав в напрямку до ворога на своїй М113, щоб прикрити піхоту, яка штурмувала окупантів, чим збив з пантелику противника і кардинально повпливав на перебіг бойових дій. Похований 15 травня 2023 на Алеї слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове, м. Хмельницький[77]. | |
| 11520 | | Желінський Олександр Анатолійович («Турок») | 16 лютого 1984, м. Хмельницький. Пішов добровольцем в серпні 2022. Захищав Україну в лавах 3-ї окремої штурмової бригади, 3-ї штурмової роти, 2-го штурмового батальйону. | Похований 15 травня 2023 на Алеї слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове, м. Хмельницький[77]. | |
| 11521 | | Грошев Сергій («Баблос») | 35 років, с. Сергіївка Донецької області. Жив у Краматорську. Потім поїхав на заробітки до Києва. Згодом почав їздити на роботу за кордон. Одружився, виховував дітей. Придбав будинок для сім'ї, в якому вони так і не встигли пожити. У 2021 році пішов на військову службу за контрактом до ЗСУ. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді. Воював в ООС на Донбасі. Під час повномасштабного вторгнення повернувся до лав рідної бригади та знову став на захист рідної країни від окупантів. Служив на посаді оператора відділення артилерійського дивізіону. | Загинув наслідок ворожого ракетного обстрілу по місту Краматорськ на Донеччині. Похований на Алеї Героїв у Краматорську[78]. | |
| 11522 | | Дмитренко Тарас («Тара») | 25 років, с. Забране Житомирської області. Жив у Києві. Закінчив Київський вище професійне залізничне училище імені Володимира Кудряшова. Працював у службі доставки піци. Цікавився археологією. 24 лютого 2022 року став військовослужбовцем Збройних Сил України. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді (колишній «Азов» ССО). Був оператором протитанкового відділення роти вогневої підтримки штурмового батальйону. Боронив Київщину, Херсонщину, Запоріжжя та Донеччину. У лютому 2023 року Тарас був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ — почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест». | Загинув під час штурму ворожих позицій в районі міста Бахмут на Донеччині. Похований в рідному селі[79] | |
| 11523 | .svg) | Ільїнов Сергій («Єгер») | 56 років, селище Кириківка Сумської області. Добре орієнтувався у лісі, тому на війні отримав позивний Єгер. Працював за кордоном. став військовослужбовцем 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обійняв посаду стрільця-снайпера і вирушив на передову, щоб повернутися додому із перемогою. | Загинув під час виконання бойового завдання біля селища Ямпіль на Донеччині. Похований в рідному селищі [80] | |
| 11524 | | Самодєлов Сергій Тимофійович («Red») | 27.05.1983, м. Київ. Після закінчення школи пішов навчатися до Київського національного університету технологій і дизайну. Працював будівельником і слюсарем. 24 лютого 2022 року чоловік, попри відсутність військового досвіду, вирішив захищати рідну країну від російських окупантів. Обійняв посаду старшого стрільця-оператора та вирушив на передову. Нагороджений: Відзнакою командувача Сухопутних військ ЗСУ - нагрудний знак "За особисту хоробрість" 30.04.2023, Орденом «За мужність ІІІ ступеня» | Загинув 08.05.2023 біля Предтечине Донецької області. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав смертельні поранення. Похований на Лісовому цвинтарі у рідному Києві [81]. | |
| 11525 | | Філіпчук Данііл Євгенович («Боксік») | 2 червня 2004, м. Кам`янське. Починаючи з січня 2023 року перебував на контракті у Збройних Силах України, 3ОШБр. | Загинув 08.05.2023 поблизу м. Бахмут. У нього залишилися мати та сестра. Похований на Алеї Героїв кладовища по вулиці Весняній [82]. | |
| 11526 | | Бабич Сергій Андрійович («Йож») | 28.11.1974 р.н. | Загинув 08.05.2023 р.н.під час штурму поблизу м.Бахмут. | |
| 11527 |  | Цюцяк Роман Богданович | 20 лютого 1992, с. Радчка, Тисменецького району.[83] В 2009 році вступив на факультет історії Прикарпатського університету. Закінчив 2014 року та розпочав навчання в аспірантурі кафедри історії слов'ян де працював над темою пов'язаною з релігійною політикою Російської імперії в Галичині в період Першої світової війни [84]. В 2022 році вступив до лав Збройних сил. | Загинув 8 травня 2023 року поблизу міста Бахмут [84]. | |
| 11528 | | Шевчук Віталій Петрович | 30.09.1987, м. Луцьк. Був призваний на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду старшого стрільця 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону. | Загинув 08.05.2023 під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України в районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області [85] | |
| 11528 … 11528 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 8 травня 2023 року) | |
| 11529 | | Яланський Володимир | 33 роки, м. Калуш. Був мобілізований до ЗСУ 2 березня 2022 року. Служив водієм мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу. | Загинув на Донеччині під час обстрілу російськими військовими[86]. | |
| 11530 | | Павлюк Валерій Валерійович («Нескучний») | Закінчив Донецький державний університет управління (1993). Кандидат наук з державного управління (2005), доцент (2010) кафедри соціальної філософії та управління Факультету соціально-гуманітарних технологій та менеджменту. У 2014 році воював у складі українських добровольчих батальйонів в АТО. Отримав поранення. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до Київської ТРО. Двічі був поранений, лікувався в шпиталі і кожного разу прагнув повернутися на фронт | Загинув під уламками багатоповерхівки, яка склалася в результаті вибуху в Бахмуті[87]. | |
| 11531 | | Мальцев Андрій Михайлович | 22 жовтня 1993, м. Стрий. Працював у «Фокстроті». У вільний час захоплювався футболом та був диджеєм. З початком повномасштабного вторгнення воював у складі 125-ї окремої бригади тероборони. Виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині. | В Андрія залишилися мама, дружина, двоє дітей[74]. | |
| 11532 | | Нестор Володимир | 29 років, м. Львів. Навчався у Львівському інституті Міжрегіональної Академії управління персоналом. Займався футболом та змішаними бойовими мистецтвами. Із перших днів повномасштабної війни добровольцем пішов на війну. Брав участь у звільненні Сумщини, згодом виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 3-ї окремої штурмової бригади. | Загинув на Бахмутському напрямку[74]. | |
| 11533 |  | Грабар Всеволод Євгенійович («Сєва») | 15 серпня 1990, м. Севастополь. У 2012 році закінчив кафедру геодезії та картографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Згодом оселився на Хмельниччині. З 2015 року працював у патрульній поліції міста Хмельницький. Служив у патрульній поліції. У складі підрозділу «Тор» воював на Донбасі. В 2022 став на захист України. Воював у лавах 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» | Загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Похорон відбувся 13 травня 2023. Похований на Алеї Слави кладовища, яке розташоване у мікрорайоні Ракове міста Хмельницький[24][25][88]. | |
| 11534 | | Івлєва Анастасія | 20 років, м. Херсон. Закінчила Херсонський базовий медичний фаховий коледж. Потім вступила до Національного медичного університету імені Олександра Богомольця. Під час повномасштабного російського вторгнення рідне місто дівчини було окуповане. Певний час вона займалася волонтерською допомогою, допомагала цивільним мешканцям. Згодом виїхала до Києва та приєдналася до лав Збройних Сил України. Навчала військових першій медичній допомозі, а потім вирушила для виконання бойових завдань на передову. Після Київської області поїхала служити бойовим медиком під Донецьку область, де залишилась назавжди 20-річною захисницею. | Загинула внаслідок ворожого ракетного удару, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Тіло було кремоване в Києві. Похована на кладовищі Геологів у Херсоні[89] | |
| 11535 | | Жилінський Артем («Жулік») | 40 років, м. Київ. За фахом був юристом. Здобув вищу освіту в Національній академії внутрішніх справ. У цивільному житті займався підприємницькою діяльністю. Захоплювався стрільбою, займався рукопашним боєм. З початком повномасштабної війни чоловік обороняв столицю у складі місцевої ТРО. У травні 2022 року вступив до лав ЗСУ. Служив у 67-ій окремій механізованій бригаді, був командиром взводу. Брав участь у багатьох спецоперація на Харківщині й Донеччині. | Зазнав важкого поранення 3 травня під час оборони від російських окупантів міста Бахмут Донецької області. Врятував побратима, але сам не вижив, помер в шпиталі. Похований на Алеї Слави Лісового кладовища Києва. Залишилися мама, дружина, дві доньки, а також інші рідні, друзі та побратими. [90]. | |
| 11536 | | Ширий Степан Зіновійович | 3 січня 1997, м. Львів. Старший солдат, номер обслуги гранатометного відділення | Загинув під час виконання бойового завдання | |
| 11537 |  | Алєксєєчкін Артур Анатолійович («Капа») | 1985, м.Дніпро, закінчив школу № 115, потім Будівельну академію, мав свій бізнес, займався світлопрозорими фасадами. На захист країни став ще у 2014 році, учасник АТО, проте говорив що те що було в 2015 це квіточки в порівнянні з 2022. Командир 2-го відділення 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів, військової частини A1302. Визволяв Сумську та Харківську область. Останні місяці провів під Бахмутом. Молодший сержант. Коли їх перевели на Бахмут в першу ж ніч їх місце знаходження здали місцеві, був прильот, через те, що Артур збирався на позицію він був вже в броніку і казці, коли почався обстріл всі хлопці спустилися в підвал в гаражі, проте через секунду від гаража нічого не залишилось і їх привалило бетоном. Артур витяг двох побратимі з-під завалів. | Загинув обороняючи місто Бахмут на дорозі до міста під час обстрілу. Залишився маленький син [91][92] | |
| 11538 … 11544 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 9 травня 2023 року) | |
| 11545 | | Брус Богдан Дмитрович | 4 січня 1966, с. Рашків Коломийського району. З 2015 року брав участь у бойових діях в зоні АТО. Штаб-сержант. | Помер поблизу села Іжевка Донецької області[93]. | |
| 11546 | .svg) | Петрів Михайло | 1980, с. Чорнолізці Тисменицької громади. У 2020 підписав контракт, служив старшим солдатом у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». | Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Берестове Бахмутського району[94]. | |
| 11547 | | Мазур Михайло | 8 червня 1976 | Похований на Алеї Слави в Чекалівці 17 травня 2023[95]. | |
| 11548 | | Строчик Юрій | 45 років, с. Обенижі. | Похорон відбувся 20 травня 2023. Загинув на Донеччині[96]. | |
| 11549 | | Мельник Данило («Кенон»)  | 30 років, с. Устимівка Київської області. Талановитий бандурист та хорист Патріаршого Собору Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. В дитинстві співав в хорі «Чумаки». Закінчив музичну школу ім. М.Лисенка. Згодом закінчив магістратуру Київського університету культури і мистецтв, де навчався по класу бандури на факультеті музичного мистецтва. Викладав музичне мистецтво в Київській гімназії № 48. У 2014 році пройшов битву за Іловайськ в складі батальйону «Донбас». Після повернення співав у хорі в соборі, викладав уроки мистецтва школярам і постійно давав благодійні концерти. Відзначений нагрудним знаком «За доблесну службу», медаллю «За військову службу Україні». Опановував професію оператора БПЛА, | Отримав осколкові поранення голови та грудної клітини під Бахмутом під час виконання бойового завдання, на яке пішов добровільно замість пораненого побратима. Похорон відбувся 21 травня 2023 у Михайлівському Золотоверхому соборі. Похований на Алеї Слави на Лісовому кладовищі Києва[97]. | |
| 11550 | .svg) | Крижанський Родіон Миколайович | 32 роки, м. Нетішин. старший солдат, сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення в/ч А 0693 | Загинув під час бою у російсько-українській війні поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. У нього залишилися мама, дружина, син, сестра і двоє братів. Похорон відбувся 15 травня в Нетішині [98][99] | |
| 11551 | | Григоренко Євген Русланович («Естер») | 24 липня 1993, м. Краматорськ, Донецька область. В 2000 році пішов у перший клас СЗШ №25 м. Краматорськ. Школу закінчив у СЗШ №16 в м. Краматорськ. В період з 2011 по 2012 рік проходив строкову службу. Останні роки після працював закордоном. У лютому 2023 був мобілізований до лав Збройних сил України. Солдат, стрілець стрілецького відділення | Загинув під час виконання бойового завдання [100] | |
| 11552 … 11559 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 10 травня 2023 року) | |
| 11560 | | Тимонін Ярослав | 30 років, м. Калуш. Був мобілізований у вересні 2022 року. Служив у гранатометному відділенні взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти. | Загинув внаслідок мінометного обстрілу на Бахмутському напрямку[101]. | |
| 11561 | | Мисак Роман | 40 років, м. Львів. Навчався у політехніці за напрямком «Комп'ютерна інженерія». Після завершення навчання працював у сфері комп'ютерних технологій та у транспортній галузі. Із початком повномасштабного вторгнення чоловік активно займався волонтерською діяльністю для потреб ЗСУ та переселенців. Згодом став на захист України та виконував бойові завдання на східному напрямку. | Загинув на східному напрямку[102] | |
| 11562 | | Шафранський Ростислав | 24 роки, м. Львів. Закінчив Перемишлянський професійний ліцей. Потім проходив службу у військовій частині. На початку повномасштабної війни вступив до лав територіальної оборони. Згодом воював на Сході України у лавах 24 ОМБр імені короля Данила. | Похорон відбувся 18 травня 2023. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові[103] | |
| 11563 | Тягій Сергій Васильович | 15 січня 1979, м. Феодосія, АР Крим. Здобув військову освіту в Одеському інституті сухопутних військ, до 2005 року служив у лавах Збройних Сил України. З 2000 року жив і працював в Ужгороді. У 2006 році одружився. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони. | Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 21 червня в Ужгороді[104][105]. | ||
| 11564 | Гутай Іван Іванович («Баракуда») | 25 грудня 1990, м. Ужгород. Воював в АТО у 2014 році. Проходив строкову військову службу в українській армії. У 2015 році пішов добровольцем у зону проведення АТО. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони. | Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 21 червня в Ужгороді[104][105]. | ||
| 11565 | Ходанич (Гичка) Богдан Антонович | 30 березня 1970, м. Ужгород. З 1992 року почав працювати в «Укрексімбанку», де згодом обійняв посаду начальника відділу й пропрацював у цій установі майже 31 рік. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони. | Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 21 червня в Ужгороді[104][105]. | ||
| 11566 | Буртин Василь | 10 травня 1992, селище Великий Березний, Закарпаття. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони. | Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку[105]. | ||
| 11567 | Мешко Валентин | 24 вересня 1997, с. Тур'ї Ремети, Закарпаття. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони. | Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку[105]. | ||
| 11568 | Пилипів Едуард | Родом з Харківської області. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони. | Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку[105]. | ||
| 11569 | Кусик Віталій | м. Київ. Залишилося двоє дітей. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони. | Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку[105]. | ||
| 11570 | | Куженко Андрій Михайлович | Селище Широке. Був водієм стрілецького відділення. | Загинув у Донецькій області поблизу населеного пункту Водяне[106]. | |
| 11571 |  | Цибін В'ячеслав | 49 років м. Одеса старший солдат, гранатометник механічної роти. | Загинув у Донецькій області поблизу населеного пункту Курдюмівка[106]. | |
| 11572 | | Сатмарі Володимир Йосипович | 17 травня 1981, м. Ужгород. | Похорон відбувся 27 червня в Ужгороді[107]. | |
| 11573 | | Гроскопф В'ячеслав | 22 лютого 1973, м. Ужгород. Навчався у школі № 7, вищу освіту здобув на фізичному факультеті Ужгородського національного університету. Після закінчення його призвали на строкову службу в ЗСУ. Відслуживши, присвятив життя педагогічній діяльності — 27 років пропрацював майстром виробничого навчання у професійно-технічному навчальному закладі, де ділився своїми знаннями та вміннями з учнями. | Похорон відбувся 27 червня в Ужгороді[107]. | |
| 11574 | .svg) | Коток Олександр | 19 років, с. Першокостянтинівка Херсонської області. Здобув середню освіту. Займався спортом, вів активний спосіб життя. З юних років ріс патріотом, дуже любив Україну та прагнув жити у вільній країні. Під час повномасштабного російського вторгнення 18-річний хлопець пішов захищати свою Батьківщину від окупантів. Став бійцем 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», що у складі 53-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Хотів звільнити від окупантів рідне село, в якому залишилися його батьки. | Загинув біля села Іванівське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання отримав смертельне поранення внаслідок ворожого обстрілу з РПГ. Похований в селі Тинне на Рівненщині[108]. | |
| 11575 | | Никифорчук Олексій («Тихий») | 35 років, с. Пиріжна Одеської області. Після закінчення школи здобув фах бригадира колії в Одеському професійному училищі залізничного транспорту. Працював далекобійником за кордоном. У грудні 2022 долучився до лав ЗСУ. Обіймав посаду старшого водія-радіотелефоніста стрілецького відділення 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. | Загинув біля селища Озарянівка на Донеччині. Похований у рідному селі[109] | |
| 11576 | | Предводітєлєв Артем | 33 роки, м. Соснівка Львівської області. Навчався у Червоноградській загальноосвітній школі № 14. Під час повномасштабного вторгнення, у березні 2023 року, чоловік пішов на війну, щоб захистити свій дім і рідних. Воював у складі військової частини А4084 Збройних Сил України. Був стрільцем-санітаром. | Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Торецьк на Донеччині. Похований на Алеї Слави у рідному місті[110] | |
| 11577 |  | Беніцький Іван Володимирович(«Фармацефт») | 24 березня 2002, с. Вахнівці Хмельницької області. Навчався у Зеленокуриловецькій школі. Потім здобув фах ветеринара у Кам‘янець-Подільському коледжі сільського господарства. Після завершення навчання пішов на військову службу за контрактом до ЗСУ. Під час повномасштабного російського вторгнення Іван служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Разом із побратимами обороняв Бахмутський напрямок[111][112][113]. | Загинув біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Під час штурму отримав смертельне вогнепальне поранення у скроню. Похований у рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. | |
| 11578 | | Кваша Артем Васильович | 10 травня 1992, с. Першотравневе Ізмаїльського району. Навчався в Ізмаїльському ПТУ № 38. Тривалий час займався ремонтом квартир в Одесі. | Загинув 11 травня поблизу селища Курдюмівка Бахмутського району. Похований 16 травня у рідному селі[114]. | |
| 11579 | | Олєйніков Сергій Анатолійович («Каптьор») | 2 червня 2002, м. Олександрія Кіровоградської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі № 15. Потім здобув професію автослюсаря в Олександрійському професійному аграрному ліцеї. Займався спортом, захоплювався боксом. У 2020 році був призваний на строкову службу. А в 2023-му підписав контракт зі Збройними Силами України та вирушив захищати Україну. Воював на посаді номера обслуги у лавах 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Разом із побратимами боронив Донеччину[115][116][117]. | Загинув біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. При виконанні бойового завдання отримав осколкові поранення внаслідок ворожого обстрілу. Похований на кладовищі села Скаливатка. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[118]. | |
| 11569 … 11569 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 11 травня 2023 року) | |
| 11570 | | Якуб'як Андрій | 29 років, с. Назірна Коломийського району. У лавах ЗСУ служив інспектором прикордонної служби 3 категорії — помічником гранатометника. | Воював на Донецькому напрямку. Там і загинув[119]. | |
| 11571 | | Казарян В'ячеслав | 23 червня 2000, м. Семенівка. У 2018 році закінчив місцеву школу I—III ступеня № 1. Далі навчався у Національному Університеті «Чернігівська політехніка». Проходив строкову військову службу. Після початку повномасштабної війни служив у складі одного з підрозділів військової частини А0666. | Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині[120]. | |
| 11572 | | Базьо Іван | Селище Климовиця Хустського району. Добровільно став на захист України. | Загинув на фронті[121]. | |
| 11573 | | Корнілов Михайло | м. Харків. Випускник факультету міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Каразінського університету. Мав звання молодшого сержанта та служив стрільцем відділення взводу стрілецької роти. З початком повномасштабної війни без вагань вступив добровольцем до лав ЗСУ. Брав участь у контрнаступі при визволенні Харківської області. За час служби захисник отримав три нагороди: почесну відзнаку 127-ї окремої бригади територіальної оборони 3-го ступеня, нагрудний знак Міністерства оборони України «Знак пошани», медаль «За оборону міста-героя Харків». | Загинув в районі бойових дій поблизу Оріхово-Василівки[122] | |
| 11574 | .svg) | Комісаренко Богдан(«Комісар») | 30 років, м. Лозова Харківської області. Навчався у колегіумі №2. Потім закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Слідство та дізнання». Працював слідчим у Лозівському відділі поліції. Після звільнення служив за контрактом у Національній гвардії України у Павлограді на Дніпропетровщині. Пізніше працював за кордоном. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся на Батьківщину та вступив до лав ТРО у рідному місті. Служив стрільцем у 113-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Неофіційно був командиром свого відділення. | Загинув під час штурмових дій біля села Григорівка на Донеччині. Похований в рідному місті [123] | |
| 11575 | | Кузнєцов Микита Васильович («Кузя») | 34 роки, Казахстан. З дитинства жив у селищі міського типу Немирів Львівської області. Після школи закінчив Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту та опанував фах помічника машиніста і слюсаря. У березні 2022 долучився до лав 103-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обійняв посаду стрільця 66-го батальйону та вирушив на передову. | Загинув під час артилерійського та мінометного обстрілу позицій українських військових біля села Крохмальне на Харківщині. Похований у селищі Немирів на Львівщині [124] [125][126] | |
| 11576 | | Малигін Костянтин Сергійович | Молодший сержант, командир третього стрілецького відділення, 3-го стрілецького взводу, 2-го стрілецької роти в.ч. А7400. Добровільно пішов захищати країну від агресора і був прийнятий до ТРО м. Харків 18.03.2022 року. 14.09.2022 року отримав перше поранення в районі нп. Великі Проходи Харквівської області, але після реабілітації разом зі своєю бригадаю відправився захищати кордони Країни в Бахмутський район Донецької області. 16.03.2023 року отримав друге поранення та після реабілітації повернувся у розпорядження своєго підрозділу на Бахмутському напрямку. | На околицях населеного пункту Оріхово-Василівка, Бахмутського району Донецької області очолив штурмову групу, яка виїхала на БМП-2 для знищення противника. Основним завданням було зайняти та зачистити першу лінію оборони противника. На під'їзді до місця розгортання в БМП-2 було пряме попадання ворожого протитанкового снаряду. Загинув на місці [127]. | |
| 11577 |  | Кундич Ігор | 23 червня 1968. Навчався у Дрогобицькій ЗОШ №8, згодом у Дрогобицькому механіко-технологічному коледжі. Працював на Долотному заводі, згодом займався приватними ремонтними роботами. З початком повномасштабного вторгнення ворога з березня вирушив на фронт та став на захист України. Служив старшим сержантом 4-ої окремої танкової бригади ЗСУ. | 23 квітня воїн отримав сильні поранення в Бахмуті. Незважаючи на спроби лікарів врятувати йому життя, 12 травня дрогобичанин помер [128]. | |
| 11578 | | Ішимов Богдан Вадимович(«Шумок») | 8 жовтня 1999, с. Бочечки, Сумська область. Закінчив 9 класів сільської школи та вступив до Політехнічного технікуму Конотопського інститут Сумського державного університету, спеціальність " Будівництво та експлуатація будівель і споруд". З 2019 по 2021 проходив строкову службу. З 2021 року жив та працював у Польщі. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, повернувся з-за закордону та був призваний по мобілізації на військову службу. З липня по серпень 2022 року знаходився на військових навчаннях у Великій Британії. | Загинув 12 травня 2023 року поблизу м. Бахмут внаслідок вибуху. Похований на Алеї слави в Конотопі. Залишилася дружина Анастасія і батьки [129]. | |
| 11579 | | Заїчек Володимир Миколайович | З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно вирішив захищати країну. | Загинув 12 травня 2023 року у бою в районі населеного пункту Крохмальне Харківської області від мінометного обстрілу [125][126]. | |
| | Синько Віктор | Закарпаття | Загинув виконуючи бойові завдання у напрямку Білогорівки [130]. | ||
| | Красніков Сергій Михайлович | 16 березня 1986, с. Уди, Харківська область. Працював на пилорамі. Долучився до ТРО добровольцем 10 березня 2022 року. Солдат-оператор механізованої роти в\ч А7400 127 бригади 227 батальйону. Звільняв Харківщину, потім ніс службу у населеному пункті Козача Лопань, де отримав своє перше важке поранення 15 червня 2022 року. | Загинув в с.Оріхово Бахмутського району Донецької області. Залишилося 5-ро дітей. Похований на Алеї Слави Золочівського кладовища [131]. | ||
| 11580 | | Каштелянський Віктор Володимирович | 30 років, с. Топорів. Навчався у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка», навчався на військовій кафедрі офіцерів запасу при Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Лейтенант, мобілізований 1 березня 2022 року. Служив на посаді заступника командира роти у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був інструктором з повітрянодесантної підготовки аеромобільного батальйону[132][133]. | Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання[134]. Похований 17 травня в рідному селі. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[51]. | |
| 11581 |  | Сушко В'ячеслав | 36 років, с. Лозуватка. Мешка в Кровому Розі. Воював у 92-й окремій механізованій бригаді, боронив Харків, Куп'янськ та Луганщину. Був нагороджений численними медалями за військову доблесть та відзнакою Президента України «За оборону України». | Загинув біля с. Новоселівське Сватівського району Луганської області. Похований 19 травня 2023 у с. Лозуватка[135]. | |
| 11582 |  | Грицеляк Олег | 30 років, с. Підбірці Львівської області. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у лавах 45 полку оперативного призначення імені Олександра Красіцького Нацгвардії України. Згодом працював у приватному підприємстві. Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив стати на захист країни. Воював у «гарячих» точках фронту в складі 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. | Похорон відбувся 18 травня 2023. Похований у Підбірцях на місцевому цвинтарі[103] | |
| 11583 | | Масло Олександр | 1995, Селидівська громада. | Загинув від отриманих поранень у бою. Похорон відбувся 20 травня на Ступному (новому) цвинтарі[136]. | |
| 11584 | | Безуглий Олександр | 48 років, м. Павлоград. Старший сержант. | Загинув від отриманих поранень під час виконання бойового завдання на Луганщині[137] | |
| 11585 | | Кириченко Ігор | 12 травня 1997, с. Спас Калуського району. 22 лютого 2023 мобілізований до лав ЗСУ в Калуші. Того ж дня пройшов медкомісію, хоча мав хворе серце. В нього були виписки з 2010 року, що майже кожні два роки він лікувався. Далі був відправлений на військові навчання і після двох місяців вишколу. Служив у другому відділені окремого кулеметного взводу 419 батальйону військової частини А4809. | 10 травня отримав важкі уламкові поранення на Бахмутському напрямку. Його відвезли в лікарню і зробили операції. Помер під час операції у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Мечникова[138]. | |
| 11586 | | Саломон Андрій Віктрович
| 9 грудня 1986, м. Тернопіль. Вчився у школі № 15, потім технічному коледжі. Працював на підприємствах, робота зазвичай була пов'язана з металом. Був гранатометником десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[139]. | Загинув у районі Бахмута Донецької області під час виконання бойового завдання[140]. Похований 18 травня на Микулинецькому кладовищі в Тернополі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. | |
| 11587 | | Бойко Андрій | 39 років, м. Львів. В 1999 р. закінчив Скнилівську СШ, у 2009-му – у поліграфічний технікум. 2010 року одружився, виховував сина Назара. Мешкав в селі Лапаївка біля Львова. | [141] | |
| 11588 |  | Кавун Олександр Васильович | 21 жовтня 1988, м. Дніпро. Закінчив Національну металургійну академію України. Молодший сержант, служив командиром 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини А7408 128 окремої бригади Сил територіальної оборони. Брав участь у звільненні Харківщини, був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест». | Загинув 13 травня 2023 року в районі с. Новоселівське Сватівського району Луганської області, під час виконання бойового завдання.[142] Герой України (посмертно)[143]. | |
| 11589 |  | Гриджук Андрій | Народився та провів дитинство в селі Слобода. Проживав в місті Хотин. Служив у складі 23 батальйону "Хортиця" 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади | [144] | |
| | Кібук Сергій | 1977. Був мобілізований в жовтні 2022 року. Головний сержант служив інспектором прикордонної служби другої категорії, був оператором групи переносних зенітно-ракетних комплексів. | [145] | ||
| | | Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 13 травня 2023 року) | |||
| 11590 | | Томащук Андрій | 1991, проживав у селищі Ворохта Надвірнянського району. Служив кулеметником третього відділення, третього взводу, другої стрілецької роти однієї з військових частин ЗСУ. | Загинув у бою за Бахмут[146]. | |
| 11591 | | Борута Василь | Мешканцець Самбірської громади | Загинув поблизу містечка Часів Яр на Донеччині[147]. | |
| 11592 | | Семзенець Олександр Юрійович | 43 роки, м. Подільськ, Одеська область. | Загинув неподалік населеного пункту Первомайське[148]. | |
| 11593 | | Біскуп Іван («Джон») | 15 січня 1990, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №97 міста Львова. У 2007 році чоловік закінчив колишній Львівський професійний ліцей комп'ютерних технологій, згодом вступив до Закарпатського державного університету. У мирний час працював у галузі поліграфії, згодом обіймав посаду менеджера на місцевому підприємстві. Певний час працював у Польщі та Ізраїлі. На початку повномасштабної війни вступив до лав 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Воював на східному напрямку фронту. | Загинув в Бахмуті [149][102] | |
| 11594 | | Даниш Тарас | 26 вересня 1992, м. Івано-Франківськ. | 19 травня відбувся похорон. Похований на Алеї героїв в селі Чукалівка[150]. | |
| 11595 | | Павелко Павло | 30 років, м. Кривий Ріг. Був випускником Міжрегіонального центру професійної перепідготовки, що знаходиться у Центрально-Міському районі. 17 лютого 2023 року Павло став до лав 128-ї бригади Територіальної оборони | Загинув під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку[151] | |
| 11596 |  | Нофлік Сергій | 47 років, м. Севастополь. Закінчив Волноваське професійно-технічне училище. Після завершення навчання проходив військову службу. Протягом 12 років працював шахтарем у Вугледарі. У 2015—2016 роках виконував бойові завдання у зоні АТО. Коли почалась повномасштабна війна вивіз родину до Львова і тоді ж добровольцем увійшов до лав 65 окремої механізованої бригади. Воював на території Запорізької області. | Загинув на території Запорізької області. Похорону відбувся 22 квітня 2023, похований на Личаківському цвинтарі[152] | |
| 11597 | | Церковний Андрій | 47 років, м. Львів. Здобув освіту в Львівському будівельному технікумі. Після цього проходив військову службу у Бердичеві Житомирської області. У мирний час працював у будівельній сфері та захоплювався рибальством. Коли почалася повномасштабна війна, попри те, що був звільнений із військової служби за станом здоров'я, добровільно вступив до ЗСУ. Воював на східному напрямку в лавах 24 бригади. | Загинув на Донеччині. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові 24 травня 2023[153]. | |
| 11598 | | Долголіков Геннадій («Штерн») | 35 років, АР Крим. Навчався у середній школі № 17 Феодосії. У 2010 році закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, де вивчав банківську справу. Через 5 років здобув освіту в Академії адвокатури України. Жив у Києві. Працював у різних компаніях. Останнім місцем роботи був «KredoBank», де обіймав посаду program development manager. З початком повномасштабної війни і сам став військовослужбовцем, приєднавшись до лав 125-ї окремої бригади ТРО ЗСУ. Брав участь у боях на Харківщині та Донеччині. Під час служби продовжував займатися волонтерською діяльністю, щоб допомагати військовим закривати потреби на фронті. | Помер в лікарні внаслідок важкого поранення, яке отримав у бою з окупантами під Бахмутом 2 лютого. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві[154]. | |
| 11599 |  | Сушик Олександр («Сова») | 55 років, с. Замости Волинської області. Усе життя прожив у селі Мишів. Здобув фах тракториста-машиніста у СПТУ № 21 в селі Овадно. Останнім часом працював за кордоном. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вирішив одразу повернутися на Батьківщину та стати на її захист. Він приєднався до лав 4-ї окремої танкової бригади Збройних Сил України та вирушив на передову. | Похований в селі Мишів на Волині[155] | |
| 11599 | | Кузьмін Роман Сергійович | 35 років, народився і виріс у смт Сарата Одеської області. Після школи опанував роботу будівника і займався виконанням будівельних робіт. На початку повномасштабного вторгнення волонтерив у Миколаєві. На початку весни 2023 року отримав повістку. Служив штурмовиком 2-ї роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[156][157]. | Загинув у боях під Бахмутом. Похований 21 травня 2023 року в рідному селищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |
| | Андрієць Іван Васильович («Старшина») | 9 грудня 1965, с. Ковалівка, Полтавська область. Вйськовий окремого зведеного штурмового загону ПРТЦК та СП "ОДІН", старший сержант. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі лісу «Серебрянське лісництво» н.п. Діброва Луганської обл., внаслідок пострілу ворожого снайпера, захищаючи територіальну цілісність Україні від російської агресії [158]. | ||
| |  Ніколас Меймер («Сімо») | 6 квітня 1977, м. Бойзі, штат Айдахо. Ветеран сил спеціальних операцій США. У 2018 році вийшов на пенсію. Напередодні російського вторгнення Маймер викладав англійську в Іспанії. Спочатку служив в Інтернаціональному легіоні, але згодом зрозумів, що хоче не просто воювати, а й навчати українських армійців, тому перевівся і служив у 135-му окремому батальйоні 114-ї бригади тероборони. | Потребує уточнення. Загинув до 14 травня 2023 в Бахмуті внаслідок російського артилерійського обстрілу[159]. | ||
| 11600 … 11600 | | | Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 14 травня 2023 року) | |
| 11600 | | Роман Абрамчук | 36 років, с. Тойкут, Ковельської громади. | Загинув під Бахмутом[160] | |
| 11601 | | Гордійчук Леонід | 1983, с. Буда Рокитнівської громади | Отримав несумісні з життям травми в бою на Луганщині[161]. | |
| 11602 | | Рубаха Богдан Васильович | 40 років, с. Старий Милятин. Молодший лейтенант, командир стрілецької роти. | Загинув поблизу містечка Часів Яр Бахмутського району Донецької області[162]. | |
| 11603 | |||||
