Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні 1 серпня — 23 серпня 2014 року. 12 серпня 2014 року — початок масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил РФ в Україну.
№ | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
---|---|---|---|---|---|
553 | Дронговський Костянтин Леонідович | 10 лютого 1984, Кам'яний Брід Житомирська область. Солдат, радіотелефоніст 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0419 (Новоград-Волинський). Залишились дружина та 6-річна донька. | 1 серпня 2014 | Колона військової техніки потрапила під обстріл терористів у районі прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[1] | |
554 | Бєлєцький Дмитро Юрійович | 9 вересня 1987, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Молодший сержант, гранатометник, заступник командира бойової машини 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). | 1 серпня 2014 | Був поранений 31 липня в бою поблизу м.Шахтарськ Донецької області та захоплений у полон російськими бойовиками, в полоні помер від ран.[2][3][4] | |
555 | Задорожний Андрій Володимирович | 13 червня 1978, Обільне Волноваський район Донецька область. Проживав у Нововолинську. Капітан, командир мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Випускник Сумського військового інституту ракетних військ та артилерії 2000 року (?). Залишилась дружина та двоє дітей. | 1 серпня 2014 | Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5] | |
556 | Кушнір Сергій Олександрович | 29 серпня 1984[6], Машів Любомльський район Волинська область. Старший солдат, водій-номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. | 1 серпня 2014 | Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5] | |
557 | Котельчук Михайло Володимирович | 6 листопада 1985, Новостав (Луцький район) Волинська область. Старший солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 1 серпня 2014 | Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців. Поховали Михайла 7 серпня в Новоставі.[5][7] | |
558 | Калуш Руслан Петрович | 10 липня 1980, Озерце (Ківерцівський район) Волинська область. Сержант, командир відділення 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 1 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера під час бою з терористами неподалік Донецька. Військові потрапили у засідку, троє з них загинули.[8] | |
559 | Дармофал Сергій Миколайович | 28 травня 1991, Волиця (Іваничівський район) Волинська область. Старший солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 1 серпня 2014 | Загинув під час бою з терористами неподалік Донецька.[8] | |
560 | Курочка Андрій Євгенович | 23 червня 1976, Батятичі Львівська область. Проживав м. Кам'янка-Бузька. Молодший сержант, заступник командира взводу 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. | 1 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера.[8][9] | |
561 | Власюк Роман Васильович | 20 серпня 1989, Городище (Черняхівський район) Житомирська область. Солдат, старший водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Городищенську, а потім Забрідську школи, честь яких відстоював на спортивних змаганнях. Отримав у Житомирі водійські права і професію зварювальника. Працював будівельником в Києві й Санкт-Петербурзі. Залишилися мати та сестра. | 1 серпня 2014 | Загинув біля міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область) від розриву снаряда, який влучив у БТР. Вже наступного дня Красногорівка була звільнена від російських терористів.[10] | |
562 | Толкін Володимир Миколайович | 19 липня 1985, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України. Залишилась дружина та 3-річна донька. | 1 серпня 2014 | Військові отримали наказ з боєм пробити блоки сепаратистів у місті Авдіївка неподалік Донецька. Військові розмістилися у штабі, за кілька годин бойовики дізналися про їх місце знаходження і атакували із застосуванням мінометів і стрілецької зброї. Один з перших снарядів вибухнув прямо під ногами Володимира.[11] | |
563 | Панечко Андрій Іванович | 2 лютого 1992, Річки (Жовківський район) Львівська область. Молодший сержант, командир відділення БМП-2, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, З червня місяця перебував у зоні АТО. Не одружений. Захоплювався спортом, грав за сільський футбольний клуб. | 1 серпня 2014 | Загинув у зоні АТО.[12] | |
564 | Янчук Володимир Степанович | 16 липня 1970, Південне, Харківська область. Сержант, стрілець-снайпер 3 взводу роти снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України, мобілізований. В зоні АТО перебував з червня. Був єдиним годувальником в сім'ї. Залишилася старенька мати та 16-річна донька. Прим.: Колишня дружина та донька військовослужбовця загинули миттєво в результаті резонансної ДТП, яка трапилася ввечері 18.10.2017 року на вул. Сумській в м. Харкові[13] | 1 серпня 2014 | 10 липня під час бою під селом Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області отримав важке поранення і був доставлений до Харкова, а потім до Головного військово-медичного клінічного центру (м. Київ). Помер на лікарняному ліжку від отриманих травм.[14] | |
565 | Старіков Євген Андрійович | 2 лютого 1982, Бердичів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Закінчив професійно-технічне училище № 3 за фахом «столяр-тесляр», захоплювався спортом, регулярно відвідував спортзал. Залишилися дружина та троє маленьких дітей. | 2 серпня 2014 | Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Євген отримав поранення в груди, коли намагався витягти пораненого товариша з місця бою.[15][16] | |
566 | Рижак Володимир Юрійович | 21 грудня 1989, Сміла Черкаська область. Виріс та проживав в с. Шарин Уманський район Черкаська область. Фахівець групи матеріального забезпечення Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ», один з найкращих стрільців батальйону. До служби навчався в агротехнічному коледжі та працював на громадських засадах. Проживав у Києві. Був активним учасником Євромайдану. Один із перших, хто записався добровольцем до Нацгвардії України. | 2 серпня 2014 | Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Володимир загинув, захищаючи свого товариша в бою.[15][17] | |
567 | Какалюк Олександр Валентинович | 20 липня 1976, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет, працював електрослюсарем на ТЕЦ ПАТ «Дніпровський меткомбінат», потім був переведений в майстри. У 2007 році перейшов у профспілковий комітет, де у 2010 році був обраний головою комісії з охорони праці. У березні був мобілізований в армію. Залишилися дружина та 5-річний син. | 2 серпня 2014 | Олександр того дня тричі виїжджав на БТРі, щоб вивезти поранених і вбитих бійців. Загинув під Шахтарськом від кулі снайпера.[18] | |
568 | Кабак Михайло Григорович | 10 травня 1987, Крутоярівка (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Старший сержант, інспектор прикордонної служби — технік відділення інспекторів мобільної прикордонної застави «Білгород-Дністровський» Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. | 2 серпня 2014 | Загинув на прикордонному пропускному пункті «Довжанський».[19][20] | |
569 | Плохий Андрій Віталійович | 26 червня 1983, Первомайське (Черкаський район) Черкаська область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Випускник Гвардійського факультету військової підготовки (ХІТВ ім. Верховної Ради України) 2005 року. Залишилась 6-річна донька. | 3 серпня 2014 | Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі.[21][22] | |
570 | Нагорний Сергій Михайлович | 17 вересня 1991, Чернігівська область. Старший солдат, механік-водій 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Отримав професію маляра-штукатура, після служби в армії працював охоронцем. З жовтня 2013 року служив за контрактом у ЗСУ. Залишилася дружина та 1,5-річний син. | 3 серпня 2014 | Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у Чернігові.[21][23] | |
571 | Мансуров Андрій Сергійович | 10 липня 1989, Куп'янськ Харківська область. Сержант, командир танку 2-го танкового взводу 1-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). З 2007 року служив у Збройних Силах України. Проживав з родиною у смт. Гончарівське. | 3 серпня 2014 | Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у смт. Гончарівське Чернігівської області.[21][24] | |
572 | Кіш Станіслав Іванович | 2 травня 1995, Онок Закарпатська область. Солдат, сапер 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Служив за контрактом менше року, з вересня 2013. Займався футболом, грав за сільський клуб «Зірка». | 3 серпня 2014 | Загинув під Луганськом під час обстрілу позицій військових з мінометів та РСЗВ «Град».[25] | |
573 | Кудінов Олексій Костянтинович | 15 вересня 1987, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Криворізький професійно-транспортний ліцей за фахом машиніст екскаватора. Працював у рудоуправлінні гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». | 3 серпня 2014 | Загинув під час операції зі звільнення від терористів міста Шахтарськ у Донецькій області.[26] | |
574 | Прищепа Роман Вікторович | 29 січня 1987, Полтава. Капітан, командир самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії». | 3 серпня 2014 | Загинув за незрозумілих обставин.[27] | |
575 | Сєнчев Сергій Олексійович | 8 липня 1973, Кропивницький. Підполковник, заступник командира військової частини А0680 з виховної роботи 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький) ГУР Міноборони України. Залишилися двоє дітей шкільного віку. | 4 серпня 2014 | Отримав важкі кульові та осколкові поранення у черевну порожнину під час бою за висоту Савур-Могила. Підполковнику було зроблено операцію в польовому шпиталі, але він помер під час транспортування до стаціонарного шпиталю у Дніпропетровськ. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[28] | |
576 | Медушевський Віктор Зенонович | 1 травня 1974, Довбиш Житомирська область. Солдат, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилась дружина і 4-річна донька. | 4 серпня 2014 | За попередніми даними, загинув від кулі снайпера, несучи варту на одному з блокпостів під Луганськом.[29] | |
577 | Кривоносов Сергій Сергійович (Позивний «Граніт») | 26 червня 1978, Миколаїв. Майор, заступник командира батальйону — начальник штабу 2-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилась дружина та 10-річний син. Герой України (посмертно).[30] | 4 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» з боку кордону о 2-й годині ночі на висоті 185 біля села Дібрівка (Шахтарський район) Донецької області. Майор-десантник загинув як герой. Його підрозділ більше місяця тримав свою висоту на українсько-російському кордоні. Коли розпочався черговий артобстріл із території Росії, снаряд залетів в окоп, і Сергій просто закрив його своїм тілом, рятуючи своїх бійців.[31] У мережі з'явилося відео, на якому зафіксовано, як підрозділ АТО, під безпосереднім командуванням заступника командира батальйону Кривоносова С. С., влітку 2014 року на Донбасі, знищує ворожу колону проросійських бойовиків.[32] | |
578 | Грек Андрій Анатолійович (псевдонім «Балаган») | 22 жовтня 1987, Москва, РРФСР[33]. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Росіянин, вже 3 роки проживав в Україні (в Миколаєві), куди був змушений переїхати через політичні переслідування з боку спецслужб РФ. Учасник миколаївського руху ультрас. | 4 серпня 2014 | Загинув у бою за звільнення Мар'їнки на підходах до Донецька.[34] | |
579 | Шпіганевич Тарас Анатолійович | 16 червня 1994, Чернятин (Жмеринський район) Вінницька область. Солдат, водій БТР 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. Батьки Тараса працюють викладачами в Чернятинському коледжі Вінницького національного аграрного університету[35]. | 4 серпня 2014 | Під час бою під Дебальцеве Донецької області (за іншими даними під Торезом) був підбитий у БТРі. Коли його витягали з палаючого БТРа, то снайпер встиг завдати двох пострілів — один у ногу, інший — у плече. Спочатку був доправлений до харківського шпиталю, а потім вночі літаком до Києва у Головний військово-клінічний шпіталь Міноборони. Лікарям довелося ампутувати ліву ногу десантника вище коліна, намагалися врятувати пришиту ліву руку. Тарас втратив дуже багато крові, після переливання крові з'явились ускладнення з нирками. 4 серпня Тарас помер на лікарняному ліжку.[36] | |
580 | Наглюк Роман Миколайович | 14 березня 1986, Ходорівці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-го батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Випускник Харківського інституту танкових військ 2008 року. Служив у Чернівецькому батальйоні 300-го полку, де обіймав посади командира взводу та командира роти, а після його розформування переїхав з сім'єю до Яворова і почав службу у 24-ї механізованій бригаді. Залишилась дружина та донька, яка у 2014 році піде в 1-й клас. | 4 серпня 2014 | Загинув на Луганщині під час нічного обстрілу з РСЗВ «Град». Осколок від снаряду пробив БМП, в якому Роман знаходився без бронежилета, і влучив йому прямо в серце.[37] | |
581 | Реготун Олег Петрович | 10 вересня 1976, Бердичів Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та двоє дітей. | 5 серпня 2014 | Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38] | |
582 | Коренівський Сергій Петрович | 24 квітня 1981, Андріяшівка (Бердичівський район) Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та донька. | 5 серпня 2014 | Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38] | |
583 | Бутрик Віктор Іванович | 9 жовтня 1981, Охотівка Житомирська область. Солдат, номер обслуги 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади (За іншими джерелами, — 30-ї омбр). До мобілізації працював у місті Коростень. Залишилася мати, брат та 4 сестри. | 5 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу з РСЗВ «Град» під селом Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[39] | |
584 | Свинчук Олександр Юрійович | 23 січня 1986, Нововолинськ Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України пішов добровольцем, був поранений, але після лікування знову повернувся на передову. До служби в ЗС України декілька років працював пожежним рятувальником у ДПРЧ-5 Нововолинська | 5 серпня 2014 | Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-могила на кордоні України, що на Донеччині.[40] | |
585 | Кутовий Вадим Борисович | 9 березня 1986, Охтирка Сумська область. Молодший сержант, водій 5-ї батареї 27 реактивного артилерійського полку, військова частина А1476 (Суми). Залишилися дружина та двоє дітей, 2008 і 2011 р.н. | 5 серпня 2014 | Загинув у ніч на 5-те серпня в бою з терористами під Горлівкою (Донецька область).[41][42] Згідно повідомлень, які надав командир 8-ї батареї 3-го реадн 27-ї ОРАБр А. Шейко, військовослужбовець загинув під час зачистки «зеленки» українськими силами вогнем із ЗУ-23-2[43] | |
586 | Танковський Євген Анатолійович | 11 грудня 1979, Приютівка Кіровоградська область. Старший лейтенант, командир 1-го взводу 9-ї роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Батьки проживають у м. Олександрія Кіровоградської області. В зрілому віці переїхав до Кривого Рогу. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом гірничий інженер, працював на шахті майстром зміни з техніки безпеки. Звідти був мобілізований. | 5 серпня 2014 | Загинув від міни під Торезом (Донецька область) під час виходу з оточення. Похований на Верболозівському кладовищі в Олександрії.[44] | |
587 | Руднєв Андрій Володимирович | 9 серпня 1983, Ромни Сумська область. Старший лейтенант, заступник командира самохідно-артилерійської батареї з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Випускник СВІРВіА ім. Б.Хмельницького м. Суми. Залишилися дружина та 4-річна донька. | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][41] | |
588 | Русєв Сергій В'ячеславович | 13 жовтня 1993. Молодший сержант, командир гармати 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][46] | |
589 | Мельников Віктор Валерійович | 14 січня 1992, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, водій самохідно-артилерійського взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Вчився і жив у Новомосковську. Закінчив Новомосковський технікум Національної металургійної академії у 2011 році. З вересня 2013 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України. | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули. Поховали Віктора в Новомосковську.[45][47] | |
590 | Лащенко Максим Сергійович | 17 грудня 1987. Солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Залишилась 5-річна донька. | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48] | |
591 | Лащенко Артем Сергійович | 17 грудня 1987. Старший солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48] | |
592 | Міщенко Максим Юрійович | 8 вересня 1995, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший навідник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][49] | |
593 | Морозюк В'ячеслав Юрійович | 6 березня 1994, Дніпропетровськ. Солдат, далекомірник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][50] | |
594 | Пашко Василь Любомирович (Позивний «Лис») | 14 жовтня 1982, Новий Яричів Львівська область. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Був активним учасником ВО «Тризуб» імені Степана Бандери. Останні 9 років проживав в Італії, де працював рятувальником. Коли дізнався про події в Україні, не задумуючись повернувся, брав участь у Революції Гідності, потім добровольцем пішов захищати державу. Після тренувань у підготовчому таборі ДУК у Дісні, поїхав у зону АТО, де пробув три місяці. Після війни збирався одружитись. Залишилась 9-річна донька. | 5 серпня 2014 | Загинув у бою в районі м. Амвросіївка (Донецька область) від кулі снайпера, затуливши собою 18-річного товариша і врятувавши йому життя.[51] | |
595 | Пріменко Юрій Володимирович | 25 листопада 1983, Дніпропетровська область. Старший солдат, радіотелефоніст 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Загинув у бою за курган Савур-могила (за іншими даними в районі Шахтарська) (Донецька область).[52] | |
596 | Янович Вадим Миколайович | 28 січня 1979, Первомайськ (Миколаївська область). Солдат, командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). | 7 серпня 2014 | Загинув у прикордонній зоні напередодні виходу підрозділів 79-ї бригади з оточення. Під час обстрілу снаряд розірвався біля машини, Вадим отримав осколкове поранення в шию.[53] | |
597 | Приймак Віталій Миколайович | 11 жовтня 1977, Берестівка (Баранівський район) Житомирська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був одним із 5 дітей, яких виховувала одна мама. | 6 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу російськими терористами військової колони в районі висоти Савур-Могила поблизу прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[54] | |
598 | Шляхтич Олександр Валентинович | 16 серпня 1981, Пирятин Полтавська область. Солдат, механік-водій-кранівник 27-го реактивного артилерійського полку. Після строкової служби в армії три роки служив за контрактом у військовій частині Пирятина, потім займався пасажирськими перевезеннями. 25 березня записався добровольцем для участі в АТО на сході України. Залишилась дружина та 12-річна донька. | 6 серпня 2014 | Загинув у бою за висоту Савур-могила в Донецькій області поблизу кордону.[55] Внесений до списку загиблих полтавців та Книги Пошани Полтавської обласної ради.[56] | |
599 | Шестопал Володимир Володимирович | 22 лютого 1979, Фастів Київська область. Солдат, старший майстер ремонтної роти батальйону матеріального забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов служити добровольцем 20 березня. Залишилися дружина, двоє синів (10-ти і 4-х років) і 12-річна донька. | 6 серпня 2014 | Був застрелений майором Сергієм Джуманьязовим, коли заступився за товариша по службі на блок-посту «Сонцево» під Амвросіївкою.[57][58]. Похований 9 липня на Алеї Слави на Інтернаціональному кладовищі Фастова.[59] | |
600 | Волнухін Сергій Анатолійович | 18 травня 1986, проживав у Славутичі, Київська область. Солдат, водій взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). До Славутича переїхав разом з батьками з Казахстану. Залишилась дружина та маленька донька. | 6 серпня 2014 | Під час виходу з оточення 6 серпня бійці потрапили під вогонь противника, що засів у засідці. Зрикошетивши від броні куля пройшла збоку в незахищену бронежилетом частину тіла.[57][60] | |
601 | Пушняк Павло Анатолійович | 21 лютого 1978, Богуслав Київська область. Старший сержант, водій — електрик 3 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). | 6 серпня 2014 | Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][61] | |
602 | Василенко Олександр Васильович | 25 травня 1982, Медвин (Богуславський район) Київська область. Солдат, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та 5-річна донька. | 6 серпня 2014 | Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][62] | |
603 | Шкурко Олександр Вікторович | 7 лютого 1979, Краснопілля Сумська область. Проживав у м. Біла Церква Київська область. Підполковник, старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті. З 1 травня 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, брат, дружина та син. | 6 серпня 2014 | 26 липня під час виконання бойового завдання дістав важких поранень та опіків, був захоплений у полон поблизу с. Тарани та доставлений до міста Сніжне (Донецька область). Російські бойовики вимагали викуп у сім'ї офіцера, потім припинили виходити на зв'язок. 5 серпня Олександра з лікарні перевели до комендатури. 6 серпня російські бойовики відвезли його до церкві на сповідь, після чого розстріляли. Був похований на кладовищі міста Сніжне. Тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». 10 грудня 2015 року з воїном-захисником попрощалися у Білій Церкві, перепохований на Алеї Слави міського кладовища «Сухий яр».[63] | |
604 | Сирватка Іван Ігорович | 19 січня 1993, Суховоля (Городоцький район) Львівська область. Солдат, водій БТР 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У зоні АТО перебував чотири місяці. | 6 серпня 2014 | Загинув у бою біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині, коли прикривав відхід бійців 51-ї бригади.[64] | |
605 | Трохимчук Іван Васильович | 24 липня 1993, Тишиця (Березнівський район) Рівненська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 6 серпня 2014 | За даними Книги пам'яті, загинув, перебуваючи у відпустці на реабілітації після поранення в зоні АТО.[65] | |
606 | Хортів Ернест Олександрович | 8 вересня 1994, Миколаїв. Солдат, навідник 3-го взводу 1-ї аеромобільної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). | 6 серпня 2014 | Отримав важке поранення з пошкодженням печінки в бою біля прикордонного села Дякове (Луганська область) 4 серпня. Десантники забезпечували прикриття для угруповання українських сил, яке виходило з оточення з-під Ізварине. В цей час через кордон з боку РФ прорвалась колона російських бойовиків, які відкрили шквальний вогонь по позиціях 3-го взводу. Ернесту зробили операцію, але він не вижив.[66] | |
607 | Бочаров Денис Олександрович | 2 серпня 1977, м. Росток Німеччина, проживав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Майор (посмертно), командир 7-ї МР 3-го МБ 30-ї ОМБр. Випускник ОІСВ (1998). Мобілізований в березні 2014. Залишилися дружина та дві доньки. | 6 серпня 2014 | Загинув від кульового поранення в бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район). Похований в с. Сусли[67]. | |
608 | Птіцин Віталій Ігорович | 23 листопада 1980, Марківка Луганська область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант 5 навчальної групи третього відділу підготовки молодших спеціалістів Навчального центру ДПСУ (Оршанець). Залишилися мати, дружина та 3-річна донька. | 6 серпня 2014 | Під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») після 22-денної героїчної оборони державного кордону, після виходу з прикордонного села Дякове Луганської області у бік села Степанівка (Шахтарський район), колонна потрапила під мінометно-артилерійський обстріл російських бойовиків. Було підбито автомобіль «Урал», з якого, за словами очевидців, вистрибнули п'ятеро курсантів, з того часу їх доля була невідомою. Через кілька місяців волонтерами-пошуковцями були знайдені тіла загиблих, яких там поховав місцевий священик. Серед них за експертизою ДНК упізнано Віталія Птіцина. У серпні 2015 року воїна поховали у рідній Марківці.[68][69] Прим. Разом з Віталієм зниклі безвісти курсанти: Ушкалов Дмитро Олександрович, Мелешко Сергій Михайлович, Савченко Олександр Васильович, Овчарик Олександр Миколайович. | |
609 | Діхтієвський Віктор Миколайович | 6 серпня 1966, Одеса. Старший прапорщик, старший спеціаліст зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилась донька. | 6 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70] Віктор загинув у свій день народження. Похований на Таіровському цвинтарі Одеси.[71] | |
610 | Кислицький Олег Володимирович | 30 березня 1983, Молога (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Сержант в/ч 2197 Державної прикордонної служби (Білгород-Дністровський прикордонний загін). З 2002 по 2006 рік проходив службу в ЗС України, брав участь у миротворчих операціях за межами України. У 2006 році почав службу у Білгород-Дністровському прикордонному загоні ДПС України. | 6 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Під час прориву колона потрапити під обстріл. Всі бійці, які були в колоні, під час обстрілу позістрибували з машин і розбіглись по лісосмугах. Кислицький вже до того був поранений у ногу. Він був один з тих, хто відступав до лісосмуг. Машина на якій він їхав була розбита вщент. Довгий час вважався зниклим безвісти. Похований 21.10.2015 р. в рідному селі на Одещині.[72][73][74][75] | |
611 | Антипов Микола Павлович | 22 грудня 1993, Римарівка (Красноокнянський район) Одеська область. Солдат Державної прикордонної служби. Після закінчення Котовського медучилища працював у Гулянському НВК медбратом. У березні був призваний до лав державної прикордонної служби України. Після навчання у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці був направлений в зону АТО в Луганську область. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Поховали Миколу на кладовищі села Нестерове Красноокнянського району.[19][70][76][77] | |
612 | Бойко Сергій Олександрович | 14 грудня 1995, Крижопіль Вінницька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][78] | |
613 | Заєць Олександр Юрійович | 28 жовтня 1993, Селятин Чернівецька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][79] | |
614 | Колісниченко Євген Анатолійович | 18 квітня 1988, Овідіополь Одеська область. Старший матрос контрактної служби Одеського загону морської охорони, контролер Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][79] Проведено впізнання тіла у морзі Маріуполя. Похований 10 серпня в Овідіополі.[80][81] | |
615 | Кумановський Віктор Анатолійович | 19 лютого 1975, Хижня Жашківський район Черкаська область. Проживав у м. Умань. Солдат, водій відділення логістики 1 мобільної прикордонної застави (на автомобілях) територіального угрупування «Кордон» на ділянках Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією 13 червня 2014 року. Залишилися батьки, двоє братів, дружина та двоє дітей. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Віктор загинув під Амвросіївкою від вибуху снаряда, що потрапив у кабіну автомобіля, яким він керував. Упізнаний за експертизою ДНК. 28 серпня 2015 року захисника поховали у селі Хижня.[19][70][82] | |
616 | Присяжнюк Ігор Васильович | 11 січня 1977, Вінниця. Старший прапорщик, технік секції зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Провідний український каноїст, багаторазовий чемпіон України з веслування, майстер спорту, учасник національної збірної України. Залишилися батьки, дружина та 4-річний син. | 7 серпня 2014 | Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[70] Загін Ігора обороняв пункт пропуску Довжанський. Під час виходу з оточення між 9 та 10 годинами по колоні було відкрито шквальний вогонь із РСЗВ «Град» з території Росії. Ігор їхав в автомобілі УАЗ, поряд з яким розірвався снаряд, машина спалахнула і вибухнула. Один прикордонник-водій, який вижив, бачив, що Ігор так і лишився у палаючій машині.[83] Перебував у списку зниклих. Після ідентифікації за результатами проведених експертиз поховання героя 31 січня 2015 року на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці.[84] | |
617 | Матвієнко Андрій Віталійович | 7 листопада 1985, Кропивницький. Молодший сержант, молодший інспектор прикордонної служби — дозиметрист першого відділення інспекторів відділу «Ілловайськ» Державної прикордонної служби, військова частина 9937. Після закінчення навчання в інституті у 2007 році працював в одному з відділень «Приватбанку» в Кропивницького. Потім відслужив в армії. З початком бойових дій Добровольцем пішов до військкомату, призваний за мобілізацією. Без батька залишилася маленька донька. | 7 серпня 2014 | Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче — пункт пропуску «Успенка» (Донецька область), автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому пристрої типу «фугас». Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військово-польового госпіталю, де він, від важких ран, помер. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького у секторі Почесних військових поховань.[85] | |
618 | Лифар Сергій Іванович | 17 лютого 1969, Матусів Черкаська область. Капітан, заступник начальника мобільної прикордонної застави Державної прикордонної служби. Після армії вирішив присвятити життя військовій справі, у 1989 році закінчив школу прапорщиків, служив на прикордонних заставах Забайкалля та України. Закінчив екстерном Інститут Прикордонних військ України. З 2008 року був звільнений у запас за вислугою років. Коли з'явилася небезпека державним кордонам, пішов добровольцем до мобільно-прикордонної застави в зону АТО. Проживав у Черкасах. Залишились дружина, донька та син, який продовжив справу батька і навчається у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці. | 7 серпня 2014 | Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Підрозділ Сергія обороняв блокпост в секторі Е-1, в районі населеного пункту Панченково. Під час виходу колони прикордонників неподалік села Дякове Луганської області бійці потрапили під обстріл бойовиків.[70][86][77] | |
619 | Кордабньов Володимир Олександрович | 10 березня 1964, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Майор, начальник інженерної служби 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Ветеран-«афганець». Працював майстром на ДМКД в доменному цеху. У нього залишилися доросла донька і неповнолітній син. | 7 серпня 2014 | Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. В бою 7 бійців було поранено, а майор загинув.[87][88] | |
620 | Кочура Максим Дмитрович | 26 серпня 1994, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Студент, пішов добровольцем на фронт. Працював у ТОВ «Укрспецбудмонтаж». Був єдиним сином у сім'ї. | 7 серпня 2014 | Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. Максим загинув імовірно від пострілу снайпера — куля потрапила в район серця і пробила бронежилет. До лікарні його довезти не встигли.[87][89] | |
621 | Ганічев Сергій Олексійович | 26 серпня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 2-го взводу стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 7 серпня 2014 | Бійці батальйону виконували бойове завдання в Старобешівському районі (Донецька область), та натрапили на угруповання терористів. Сергій прикривав вогнем відхід товаришів і евакуацію поранених, відстрілюючись, відволік за собою противника в інший бік, бився до останнього і загинув у бою, врятувавши життя багатьох своїх побратимів. Три тижні тіло Сергія знаходилося на території, що контролювалася терористами, в кінці серпня вдалось його забрати. Поховали Сергія на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[90] | |
622 | Колосовський Микола Сергійович | 14 вересня 1995, Старі Шомполи Одеська область. Старший солдат 45-го полку Західного ОТО Національної гвардії України. | 7 серпня 2014 | Загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами блокпосту Національної гвардії в ніч з 6 на 7 серпня поблизу міста Дебальцеве Донецької області.[91][92] | |
623 | Карабан Артем Олександрович | 5 січня 1993, Луцьк Волинська область. Старший солдат, стрілець-помічник гарантометника 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. | 7 серпня 2014 | Загинув під час жорстоких боїв українських силовиків із російськими терористами, що точилися поблизу висоти Савур-Могила в Донецькій області.[93] | |
624 | Прихід Валентин Миколайович | 4 квітня 1989, Забужжя (Сокальський район) Львівська область. Старший лейтенант, командир мотострілецької роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Молоді роки пройшли у селі Забужжя (Сокальський район), де і проживав із рідними. У 2006 році закінчив Сокальську гімназію, з 2006 по 2010 рік навчався на денній формі навчання у Національному університеті «Львівська політехніка». Закінчив навчання у 2011 році на заочній формі навчання. 23 липня 2010 року прийняв присягу, після дворічного навчання на військовій кафедрі, тоді він вирішив присвятити себе Українській армії. В грудні 2010 року пішов на службу за контрактом. Двоюрідний брат солдата розвідника Юрія Прихода, який загинув 16 червня під Ямполем на Донеччині. | 7 серпня 2014 | Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила в Донецькій області. Бронежилет Валентина було пробито бронебійними кулями в області грудей.[94][95] | |
625 | Поліщук Володимир Сергійович | 12 червня 1985, Мочалки Турійський район Волинська область. Старший солдат, радіотелефоніст 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 7 серпня 2014 | Перервався зв'язок із Володимиром 7-8 серпня, 17 серпня батьки знайшли його тіло в Харківському морзі. Батькам ніхто нічого не розповідав, похоронка не приходила. Рідні хотіли дізнатись, коли і як загинув син.[96] За даними Книги пам'яті, загинув у боях біля кургану Савур-Могила (Донецька область).[97] | |
626 | Алдошин Максим Олександрович | 17 червня 1991, Миколаїв. Солдат, водій-стрілець взводу охорони і патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Служив за контрактом з 2011 року. | 7 серпня 2014 | Помер у військовому шпиталі внаслідок важких поранень, які він отримав поблизу м. Луганськ, коли УАЗик, яким він керував, потрапив у засідку терористів. Не зважаючи на тяжкі поранення, військовослужбовець не кинув керма і зміг вивести машину у безпечне місце, врятувавши життя своїх двох співслужбовців, які також перебували в автомобілі.[98] | |
627 | Кондратьєв Михайло Юрійович | 29 травня 1977, Кривий Ріг. Підполковник юстиції (посмертно), старший офіцер відділу по боротьбі з корупцією Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Михайло навчався у Криворізькому ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою з 1993 по 1995 рік. Потім завершив навчання в Одеському інституті Сухопутних військ України. Йому присвоєно звання підполковник посмертно. Залишилися дружина і дві малолітні доньки. | 7 серпня 2014 | Виконуючи бойове завдання в Артемівському районі Донецької області був вбитий снайперською кулею в голову.[99] | |
628 | Сиротін Євген Олексійович | 5 грудня 1992, Запоріжжя. Старший сержант, командир гармати 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Після закінчення училища, три роки служив за контрактом. Залишилась мати і брат. | 7 серпня 2014 | В останній раз на зв'язок із рідними виходив 4 серпня. Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель Євгена його рідні дізнались з проросійських сайтів, офіційно вважався зниклим безвісти. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення.[100][101] Після вивезення тіла бійця з окупованої території та проведення експертизи ДНК, його поховали 6 грудня на Капустянському кладовищі Запоріжжя.[102] | |
629 | Третяк Петро Анатолійович | 3 серпня 1972, Томаківка Дніпропетровська область. Проживав у м. Запоріжжя. Підполковник (посмертно), заступник командира дивізіону з виховної роботи 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Залишилась дружина та троє дітей, 18, 11 і 3 років. | 7 серпня 2014 | Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель майора стало відомо з проросійських сайтів. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення, і Запорізьким обласним військовим комісаром.[101][103] Була інформація, що майора Третяка поховали в районі Перевальська.[104] Після вивезення тіла з окупованої території та проведення експертизи ДНК, 8 грудня відбулося прощання у Запоріжжі. Поховали воїна-захисника в смт Томаківка.[105] | |
630 | Чечет Юрій Васильович | 4 лютого 1972, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107] | |
631 | Ломачук Іван Сергійович | 6 лютого 1991, Новоград-Волинський Житомирська область. Сержант 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Офіційного підтвердження немає.[106] | |
632 | Степанюк Володимир Миколайович | 23 червня 1974, Токарів Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією. | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть сина батькам повідомили російські бойовики зі Сніжного. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107] | |
633 | Півоварчук Сергій Олександрович | 24 грудня 1985, Тернівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть Сергія його сестрі повідомили російські бойовики. Перебував у списку зниклих.[106][108] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107] | |
634 | Коваль Павло Миколайович | 11 липня 1989, Стрий Львівська область.[109] Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював інженером відділу підготовки виробництва ТОВ «Леоні». Залишилися дружина та 1,5-річний син. | 7 серпня 2014 | Павло неодноразово рятував життя інших людей разом з медиками 24-ї механізованої бригади. Під час одного з обстрілів російські бойовики з гранатомету поцілили в медичний автомобіль, де перебував Павло. 13 серпня воїна провели в останню путь у рідному Стрию.[94][110] | |
635 | Стельмах Тарас Іванович | 15 січня 1975, Львів. Молодший сержант, санітарний інструктор розвідроти 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, з червня перебував у зоні АТО. Залишилися дружина та 5-річна донька. | 7 серпня 2014 | Загинув близько 7:00 в районі с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу кургану Савур-Могила, супроводжуючи поранених у санітарній машині. В машину влучив снаряд, загинули двоє бійців. Після вивезення останків з окупованої території та проведення експертизи ДНК, Тараса поховали 16 грудня у Львові на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[111] | |
636 | Паламар Олександр Олександрович | 15 вересня 1991, Кельменецький район Чернівецька область. Сержант, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). | 8 серпня 2014 | Не уточнено.[112] | |
637 | Бакунов Євген Валерійович | 6 грудня 1991, Миколаїв. Солдат, розвідник-оператор розвідроти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Строкову службу проходив у 25-ї дніпропетровській бригаді, потім пішов служити за контрактом до миколаївської аеромобільної бригади. Залишилась дружина та маленький син. | 8 серпня 2014 | Помер у лікарні с. Новомлинівка (Розівський район Запорізька область) від важких поранень, отриманих у зоні АТО у Донецькій області.[113] | |
638 | Жабенко Юрій Леонідович | 12 січня 1984, Брусилів Житомирська область. Солдат, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Залишилися мати, дві сестри та брат. | 8 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу, опинившись у самому центрі влучання снаряду.[114] | |
639 | Щербатюк Роман Олексійович | 5 серпня 1990, Попільня Житомирська область. Молодший сержант, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. З 2007 року навчався на історичному факультеті Житомирського державного університету імені Івана Франка. Займався спортом, був воротарем ФК «Попільня». У 2013 році проходив строкову військову службу. У березні 2014 року був призваний до армії за мобілізацією. Залишилися батьки та старша сестра. | 8 серпня 2014 | Загинув близько 1-ї години під час мінометного обстрілу позицій дивізіону в районі Амвросієвки (Донецька область). Після проведення процедури ідентифікації Романа поховали 2 жовтня у рідному селищі.[114][115] | |
640 | Юзвінський Вадим Володимирович | 31 березня 1974, Городниця Новоград-Волинський район Житомирська область. Старшина, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились мати, сестра та троє дітей. | 8 серпня 2014 | Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). Отримав вогнепальне уламкове поранення лівої легені, унаслідок якого помер. Похований 24 серпня в рідному смт Городниця.[116] | |
641 | Куришко Ярослав Русланович | 9 лютого 1994, Карасин (Сарненський район) Рівненська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), служив за контрактом з 2013 року. З 2005 по 2011 роки прислуговував у Свято-Василіївському храмі Карасина та навчався у музичній школі грі на акордеоні. У 2011 році закінчив Сарненський ліцей «Лідер». У 2011—2012 роках навчався у Рівненській школі міліції, проходив строкову службу у ВПС при Генштабі у Київї, після чого пішов служити за контрактом. | 8 серпня 2014 | Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[117] | |
642 | Ляшук Тарас Іванович | 20 грудня 1986, Корець Рівненська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив коледж радіоелектроніки у Запоріжжі, потім Класичний приватний університет у цьому ж місті за спеціальністю програмування та інформаційні технології. | 8 серпня 2014 | Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[118] | |
643 | Коростинський Олександр Віталійович | 13 липня 1985, Острожок Баранівський район Житомирська область. Солдат, водій вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією 20 березня 2014 року. Залишилися батьки та дружина. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр був за кермом Уралу. Вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 13 листопада 2015 року перепохований у с. Острожок.[119][120] | |
644 | Козаренко Роман Вікторович | 16 червня 1994, Кам'янка (Ємільчинський район) Житомирська область. Старший солдат, водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Сім'я переїхала в село Бехи (Коростенський район). Протягом 2012—2013 років Роман проходив строкову армійську службу. Мобілізований у березні 2014 року. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Роман залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК. 15 січня 20-річного героя поховали у с. Бехи.[119][121] | |
645 | Закусило Олександр Володимирович | 11 серпня 1984, Овруч Житомирська область. Солдат, старший вогнеметник вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки та молодший брат. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 4 грудня 2015 року перепохований в Овручі.[119][122] | |
646 | Макарчук Юрій Валентинович | 21 червня 1992, Ліхен Німеччина. Проживав в смт Ємільчине Житомирська область. Сержант, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Народився в родині військового, 1993 року сім'я переїхала до с. Березники (Ємільчинський район), де в 1998 році Юрій пішов у перший клас. У 2002 році переїхав на постійне місце проживання в смт Ємільчине. Після строкової служби в армії працював на різних роботах. Мобілізований 19 березня 2014 року, на початку серпня був направлений до зони АТО. Неодружений. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Юрій перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом, 19 березня 2015 року перепохований на кладовищі в смт Ємільчине.[119][123] | |
647 | Шепетько Сергій Петрович | 16 лютого 1986, Сущани (Олевський район) Житомирська область. Солдат, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював лісником в Олевському держлісгоспі. Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Залишилися мати, сестри. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Сергій був застрелений в полоні. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 березня 2015 року перепохований у с. Сущани.[119][124] | |
648 | Іщук Олександр Сергійович | 16 жовтня 1987, Першотравенськ Баранівський район Житомирська область. Старший солдат, стрілець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований 19 березня 2014 року. Залишилися батьки та сестра. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 17 березня 2015 року жителі Баранівського та Полонського районів провели воїна в останню путь в с. Черніївка Полонського району Хмельницької області.[119][125] | |
649 | Александренко Сергій Миколайович | 2 червня 1979, Олбин Чернігівська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське Чернігівська область). | 8 серпня 2014 | Загинув у боях під Луганськом. За іншою версією загинув біля села Велика Тарасівка Луганської області 18 серпня. Похований 22 серпня в рідному селі.[126] | |
650 | Іванов Максим Олегович | 29 липня 1987, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). | 8 серпня 2014 | Загинув у результаті отриманого вогнепального поранення голови.[127] | |
651 | Прищеп'юк Андрій Миколайович (Позивний «Шершень» /«Батя») | 12 жовтня 1974, Івано-Франківськ. Проживав у селі Софіївська Борщагівка. Командир розвідгрупи корпусного підпорядкування Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Офіцер, десантник. Залишилось двоє дітей. 17.11.2017 нагороджений орденом як учасник Революції Гідності. | 9 серпня 2014 | Загинув у бою в районі Міусинська (за іншими джерелами поблизу кургану Савур-Могила) в прикордонній зоні. Розвідгрупа потрапила у засідку. Тіло воїна було ідентифіковане серед похованих у Запоріжжі невідомих героїв АТО. 31 січня 2015 року після прощання в Українському домі героя перепоховали у Києві.[128] В соцмережі, з посиланням на 5 батальйон ДУК ПС і Яроша, повідомили про двох загиблих.[129] | |
652 | Галянт Віталій Ігорович | 16 червня 1994, Розкішна Ставищенський район |