Вільшани (селище) — Вікіпедія

Селище Вільшани
	Селищна рада (будівля колишнього Земельного банку)Селищна рада (будівля колишнього Земельного банку)
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Громада	Солоницівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано	1650
Статус	із 2024 року
Площа	9,9 км²
Населення	▼ 6839 (01.01.2018)
Густота	690,8 осіб/км²;
Поштовий індекс	62360
Телефонний код	+380 5763
Географічні координати	50°03′14″ пн. ш. 35°53′01″ сх. д. / 50.05389° пн. ш. 35.88361° сх. д.Координати: 50°03′14″ пн. ш. 35°53′01″ сх. д. / 50.05389° пн. ш. 35.88361° сх. д.
Висота над рівнем моря	121 м
Водойма	р. Криворотівка, Яр Сизонів ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Пересічна
До станції:	6,5 км
	До райцентру:
- автошляхами:	22,2 км
	До обл. центру:
- автошляхами:	29,9 км
Селищна влада
Адреса	62360, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Центральна, 4
Голова селищної ради	Литвинов Андрій Олексійович
Карта
	Вільшани
	Вільшани Вільшани

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вільшани.

Вільша́ни — селище у складі Солоницівської селищної громади Харківського району Харківської області.

Географія[ред. | ред. код]

Територією селища міського типу Вільшани протікають 2 річки: Криворотівка (місцева назва — Нецвітай, давніша — Вільшанка) та Лосик. У центральній частині селища Лосик впадає до Криворотівки (Нецвітая), яка за 3 км впадає до р. Уди.

Вище за течією річки Криворотівка примикають села Гуківка і Ярошівка, нижче за течією на відстані 1 км — село Дворічний Кут. На південному заході селища розташований Шматовий яр.

Знаходиться за 28 км від Харкова, та за 6 км від залізничної станції Пересічна, на трасі «Харків-Суми». Через селище проходить автомобільна дорога Т 2106. Присутнє автобусне сполучення з Харковом (маршрут № 1152).

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Селище було засноване приблизно 1655 року переселенцями з однойменного села на Черкащині (Городищенський рн), котрі рятувалися на Слобожанщині від соціального й національного гноблення.

Наприкінці XVII століття Вільшани стають сотенним містечком Харківського слобідського козацького полку, центром Вільшанської сотні. (Загалом таких сотень у Харківському полку 1732 року було 18).

Протягом XVIII століття Вільшани були укріпленим містечком. Від 1765 року містечко стає центром Вільшанського комісарства Харківської провінції Слобідської губернії.

На 1779 рік населення становило 2695 чоловіків, головно «військових обивателів» (кількість жінок не враховували, бо вони не сплачували податків).

Від 1780 року Вільшани входять до Золочівського повіту Харківського намісництва, потім Харківської губернії.

За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Вільшанської волості Харківського повіту, мешкало 6107 осіб (3038 чоловічої статі та 3269 — жіночої), налічувалось 1019 дворових господарства, існували 4 православні церкви, відбувались 4 ярмарки на рік та базари^[3].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 17169 осіб^[4]. На початку XX століття — слобода Вільшанка Харківської губернії.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 664 людини^[5].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Відсоток
українська	93,82%
російська	4,84%
ромська	0,95%
інші	0,69%

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Православна Миколаївська церква, збудована 1753 року, має типову для дерев'яних храмів Центральної України (звідки переселилися засновники Вільшан) трьохчастинну композицію.
Будівля Земельного банку, споруджена 1912 року
Будівля Земської школи (1910)

Районування[ред. | ред. код]

У Вільшанах існує низка районів:

Центр
Шумейківка
Лисянка
Паркан
Гончарівка
Гороб'ячівка
Манзепівка
Миронівка
Тамбова
Саратов
Миронівка
Коржівка
Залосик
Павлівка
Перемога
Завільшанка (Миколаївка)
Лісянка
Японія
Дунай
Сак
Кулига
Царське
Кривомазівка
Новоселівка
Розпуття
Глей

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Молочно-товарна ферма
Машинно-тракторні майстерні
Меблева фабрика
Швейна фабрика
Сільськогосподарське ТОВ «Вільне»
Млин

Соціальні об'єкти[ред. | ред. код]

Школа
Дитячий садок
Будинок Культури
Бібліотека
Лікарня

Люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Андрейко Микола Матвійович — Герой Радянського Союзу, старший телефоніст 685 полку 163 стрілецької дивізії 65 армії центрального фронту.
Батій Григорій Іванович — Заслужений художник України.
Власовський Іван Федорович — церковний та громадський діяч
Денчик Микола Федорович — Герой Радянського Союзу, гвардії-майор, льотчик-винищувач.
Дудник Микола Григорович — Заслужений артист України.
Колесник Борис Панасович (1927—1992) — український живописець.
Крамаренко Андрій Іванович — Народний артист України.
Курилко Сергій Вікторович (1977—2015) — військовослужбовець ЗСУ, учасник російсько-української війни, загинув під Попасною.
Оглоблін Володимир Миколайович (1925—2005) — український режисер. Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії СРСР.
Сілко Артур Олегович (1988—2014) — оператор-навідник великокаліберного кулемета КПВТ 2-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Загинув у районі Донецького аеропорту.

Галерея[ред. | ред. код]

Миколаївська церква
Вигляд зблизька
Вигляд здалеку
Земельний банк
Будинок культури
Вільшанський ліцей
Селищна бібліотека

Також[ред. | ред. код]

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

Джерела[ред. | ред. код]

Миколаївська церква [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Івченко А. С. Вся Україна. — К.: ДНВП «Картографія», 2006. — С. 461—462.
Історія міст та сіл УРСР (рос.)
Сайт Верховної Ради України
Погода в селищі [Архівовано 24 травня 2022 у Wayback Machine.]
Офіційний сайт смт Вільшани [Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine.]
Форум смт Вільшани [Архівовано 25 липня 2015 у Wayback Machine.]
Ведомость исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ". Описания Харьковского наместничества конца XVIII в. — К.: Наукова думка, 1991. (рос.)
Домановський А. Слобода Вільшана 120 років тому: кримінальні хроніки // Gromada Group. Група місцевих ЗМІ Харківщини [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ВРУ
↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 675—690 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 21 листопада 2015.
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[1] ВРУ

[2] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[3] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)

[4] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[5] Мартиролог. Харківська область, ст. 675—690 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 21 листопада 2015.

[ukr-socialdata-mova-2001-6] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]