Junkers W 34 — Вікіпедія

Junkers W 34
Призначення:	багатоцільовий пасажирський/транспортний літак
Перший політ:	7 липня 1926
Прийнятий на озброєння:	1927
Знятий з озброєння:	1961 (ПС Канади)
Період використання:	1927–1961
На озброєнні у:	Люфтваффе; Повітряні сили Іспанії
Розробник:	Junkers
Виробник:	Junkers
Вартість одиниці:	65 000-70 400 рейхсмарок
Конструктор:	Герман Полман
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	233 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	265 км/год
МШ біля землі:	116 км/год
Бойовий радіус:	900 км
Практична стеля:	6 300 м
Швидкопідйомність:	5,25 м/с
Довжина:	10,27 м
Висота:	3,53 м
Розмах крила:	18,48 м
Площа крила:	44 м²
Порожній:	1 700 кг
Споряджений:	3 200 кг
Двигуни:	1 × 9-циліндровий радіальний поршневий двигун з повітряним охолодженням BMW 132A
Тяга (потужність):	650 к.с. (650 кВт)
Підвісне озброєння:	6 × 50 кг бомб
Кулеметне озброєння:	2 × 7,92-мм авіаційні кулемети (надфюзеляжні) та 1 × 7,92-мм кулемет (підфюзеляжний)
	Junkers W 34 у Вікісховищі

«Юнкерс» W 34 (нім. Junkers W 34) — німецький одномоторний багатоцільовий пасажирський/транспортний літак німецької побудови. Розроблений у 1920-х роках, він був прийнятий на озброєння в 1926 році. Пасажирський варіант міг прийняти пілота і п'ятьох пасажирів. Літак був розроблений на базі Junkers W 33. Подальший розвиток призвів до Junkers Ju 46.

Літаки сімейства «Юнкерс» W 34 — як мобілізовані цивільні, так і військові К43 — брали участь у конфліктах у Латинській Америці у першій половині 30-х рр. (конфлікти між Колумбією та Перу, а також війна Болівії з Парагваєм). Фінські К43 служили як морські патрульні літаки під час радянсько-фінської війни 1939—1940 рр., а також війни-продовження з СРСР в 1941—1944 рр. Два W 34 служили у ПС Швеції як транспортні під позначенням Tkp2А, поодинокі екземпляри застосовувалися у Повітряних силах низки інших країн.

Зміст[ред. | ред. код]

Перший політ прототипу літака W 34a, оснащеного французьким двигуном Gnome et Rhône 9A Jupiter VI потужністю 420 к.с., відбувся 7 липня 1926 року. Серійне виробництво цивільних W.34 розпочали у 1927 році. Їх будували заводи «Юнкерс» у Дессау та «АБ Флігіндустрі» у Лімхамні (Швеція). З 1933 року у Німеччині стали випускати і військова версія літака W 34.

Виробництво W 34 у Дессау припинили у 1934 р., але після утворення Люфтваффе (1933 року) військові W 34 стали масово випускати інші заводи: Henschel (759), Arado (205), Dornier (58), HFB (261), Blohm & Voss (221), ATG (199) та MIAG (73). Область застосування серійних W 34 виявилася дуже широкою. W 34 застосовували як легкий транспортний та навчально-тренувальний літак як у цивільній так і у військовій авіації багатьох країн у 1920-ті — 1930-ті роки. Озброєння подібних літаків складалося з одного 7,9 мм кулемета і до 100 кг бомб (тільки на навчальних машинах). Випускалися три військові варіанти — W 34he з мотором BMW 132A-1, W 34hi з мотором BMW 132E-1 і W 34hau з мотором Bramo 322H. W 34h перебував на озброєнні в Німеччині з 1933 р., а в Словаччини та Хорватії, що знаходилися під контролем німців, — з 1942 р.

Ціна на одиницю була між 65 000 і 70 400 марок. Повне число побудованих для цивільного ринку літаків було більше 100 од., ще, як мінімум, 2024 були побудовані на замовлення RLM і Люфтваффе. Точне число побудованих машин встановити неможливо: вони будувалися на різних заводах, спочатку впереміш з W 33-ми, багато з W 33-х були пізніше перероблені на W 34-ті, до того ж розходяться цифри замовлення і кількість машин, уведених в експлуатацію.

W 34h служили в льотних школах, що готували екіпажі бомбардувальної авіації, а також застосовувалися для перевезення пасажирів і вантажів на невеликі відстані. До початку Другої світової війни вони вже застаріли, але продовжували застосовуватися як транспортні, переважно в тилу. На 31 січня 1944 року у Люфтваффе все ще лічилося 618 W 34hi і 516 W 34hau, більшість використовувалися льотними школами.

Словацькі W 34h взяли участь у національному повстанні 1944 року. Хорватські ВПС застосовували їх проти партизанів Югославії. Трофейні машини з 1944 р. експлуатувалися в СРСР цивільною авіацією та ВПС, пізніше також авіацією МВС.

Крім німецьких заводів, літак будувався також шведською AB Flugindustri (м. Лімхамн), що була філією фірми Junkers. Тут налагодили серійне виробництво військової модифікації К 43, яка постачалася до Фінляндії, Португалії, Аргентини, Колумбії, Венесуели та Чилі.

За кордоном W 34 експлуатувалися довго, останнім у 1961 році був списаний канадський W 34.

Модифікації[ред. | ред. код]

W 34 a — варіант літака з 331 кВт двигуном Gnome et Rhône 9A Jupiter, швидкістю до 190 км/год
W 34 be — варіант літака з 375 кВт двигуном Gnome et Rhône 9A Jupiter, швидкістю до 230 км/год
W 34 be/b3e — варіант літака з 441 кВт двигуном Bristol Jupiter VII, претендент на постановку авіаційного рекорду в польоті на максимальну висоту
W 34 ci — варіант літака з 405 кВт двигуном Pratt & Whitney Hornet, швидкістю до 245 км/год
W 34 di — варіант літака W 34 ci з ліцензійним двигуном виробництва BMW
W 34 f — варіант літака з 331 кВт двигуном Gnome et Rhône 9A Jupiter, швидкістю до 190 км/год; удосконалена конструкція корпусу. Також версія з поплавками
W 34 fa — експортна версія пасажирського літака
W 34 fä — експортна версія літака
W 34 fo — експортна версія літака з двигуном Pratt & Whitney R-1340 Wasp
W 34 fy — варіант літака з двигуном Armstrong Siddeley Panther
W 34 fao — літак з 397 кВт двигуном Siemens-Halske Sh 20. 1 дослідний екземпляр для тестування автопілоту
W 34 fei — літак з 441 кВт двигуном Siemens-Halske Sh 20U. 1 дослідний екземпляр
W 34 fg — літак з двигуном Armstrong Siddeley Jaguar
W 34 fue — варіант літака з двигуном Pratt & Whitney Hornet; пізніше перебудований на морський патрульний літак
W 34 fi — серія модернізованих літаків з двигуном Pratt & Whitney або BMW
W 34 gi — літак з 405 кВт двигуном BMW Hornet. 1 дослідний екземпляр для тестування
W 34 hi — літак з 485 кВт двигуном BMW 132A/E; міг прийняти шість пасажирів і був оснащений удосконаленими радіопеленгаторами. Ця версія в основному використовувалася Люфтваффе для підготовки пілотів і радистів
W 34 hau — літак схожий на hi, але він мав двигун Bramo 322 H потужністю 526 кВт. Цей тип в основному використовувався Люфтваффе для навчання своїх пілотів і радистів
K 43 — військова версія транспортного літака; значною мірою перероблені екземпляри попередніх версій K 43

Країни-оператори[ред. | ред. код]

Аргентина

Австралія

Королівські ПС Австралії

Болівія

Повітряні сили Болівії

Третє Болгарське царство

Повітряні сили Болгарії

Бразилія

Serviços Aéreos Cruzeiro do Sul

Венесуела

Повітряні сили Венесуели

Іспанія

Повітряні сили Іспанії

Канада

Королівські повітряні сили Канади
Canadian Airways

Республіка Китай

Повітряні сили Китайської Республіки

Колумбія

Повітряні сили Колумбії
SCADTA

Норвегія

Королівські повітряні сили Норвегії

Південна Африка

Португалія

Румунське королівство

Королівські повітряні сили Румунії

Перша словацька республіка

Повітряні сили Словаччини

Радянський Союз

Військово-повітряні сили СРСР

Третій Рейх

Люфтваффе

Фінляндія

Хорватія

Повітряні сили Хорватії

Чехословаччина

Повітряні сили Чехословаччини

Чилі

Повітряні сили Чилі

Швеція

Повітряні сили Швеції

Однотипні літаки за епохою, призначенням[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски

Джерела

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Junkers W 34

W.34 [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
JUNKERS W-34 [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Junkers W34 Транспортно-пассажирский самолёт [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література[ред. | ред. код]

Grant, Robert S. (March 2004). «Metal Marvels: Junkers W33s and W34s in the Canadian Bush». Air Enthusiast. Stamford Lincs, UK (110): 70–75. ISSN 0143-5450.
Nowarra, Heinz J. (1993). Die Deutsche Luftrüstung 1933—1945 Vol.3 — Flugzeugtypen Henschel-Messerschmitt. Koblenz: Bernard & Graefe Verlag. pp. 53, 262—263. ISBN 978-3-7637-5467-0.(нім.)

Нацистська Німеччина Авіація Друга світова війна Війна