Dornier Do 23 — Вікіпедія

Dornier Do 23
Призначення: середній бомбардувальник
Перший політ: 13 лютого 1933
Прийнятий на озброєння: 1934
Знятий з озброєння: 1939
Період використання: 1934–1939
На озброєнні у: Люфтваффе Люфтваффе
Розробник: Dornier
Виробник: Третій Рейх Dornier
Всього збудовано: 282
Конструктор: Dornier
Екіпаж: 4 особи
Крейсерська швидкість: 210 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 260 км/год
Дальність польоту: 1 350 км
Практична стеля: 4 200 м
Швидкопідйомність: 4,5 м/с
Довжина: 18,8 м
Висота: 5,4 м
Розмах крила: 25,6 м
Площа крила: 106,6 м²
Порожній: 5 600 кг
Споряджений: 8 750 кг
Максимальна злітна: 9 200 кг
Двигуни: 2 × V-подібних, 12-циліндрових дизельні двигуни BMW VI з рідинною системою охолодження
Тяга (потужність): 550 к.с. (410 кВт)
Внутрішнє бомбове навантаження: 1000 кг
Кулеметне озброєння: 3 × 7,92-мм авіаційних кулемети MG-15
Dornier Do 23 у Вікісховищі

Дорньє Do 23 (нім. Dornier Do 23) — німецький двомоторний середній бомбардувальник розробки компанії Dornier, що вироблявся на основі Do 11 і перебував на озброєнні Люфтваффе напередодні та в перші тижні Другої світової війни.

Історія розробки та застосування[ред. | ред. код]

Протягом 1930-х років періоду Німеччина сприяла багатьом проєктам переозброєння, які явно суперечили вимогам Версальського договору за результатами Першої світової війни. Керівництво приділяло особливу увагу своїм бомбардувальним силам, і потай фахівці займалися розробкою декількох проєктів, до яких входив Dornier Do 23. Цей бомбардувальник став подальшим розвитком важкого бомбардувальника Do 11, що з'явився у 1932 році. Через постійні проблеми, що були в попередній моделі німецькі конструктори розробили модель Do 13, більш спрощеної версії попередника, головною відмінністю якої стали шасі, яке не вбиралося, і нова силова установка.

Конструктивно обидва бомбардувальники були практично ідентичні. За схемою Do 13 був суцільнометалевим монопланом з крилом високого розташування, однокільовим оперенням і закрилками типу Junkers. Екіпаж складався з п'яти осіб: пілота, другого пілота/бортінженера, бомбардира/носового стрілка, радиста і нижнього стрілка. На літаку встановлювалися двигуни Siemens-Halske Sh.22B-2 потужністю 650 к.с. на зльоті і 600 к.с. на висоті 1500 метрів і чотирилопатевий дерев'яний гвинт фіксованого кроку. Схема розташування вогневих точок Do 13 була аналогічна Do 11: носова турель, верхня турель за крилом і нижня кулеметна установка в середній частині фюзеляжу, кожна з одним 7,92-мм кулеметом MG-15. Бомбове навантаження, вагою до 1000 кг, розміщувалася на внутрішніх вузлах підвіски.

13 лютого 1933 року вперше піднявся у повітря прототип бомбардувальника Do 13. 1 вересня 1934 року почалися випробування Do 13е з посиленим крилом і фюзеляжем, зменшеним розмахом крила. Маса конструкції зросла майже на півтонни, але міцність і керованість літака значно покращилися. У такому вигляді машину визнали придатною для серійного виробництва, але з психологічних міркувань «нещасливе» позначення Do 13 змінили на Do 23.

У період з 1934 до 1935 року було побудовано 282 Dornier Do 23 для Люфтваффе, з яких 273 надійшли авіаційним підрозділам. У 1936 році машини були замінені першими версіями Do 17 і переведені на виконання навчальних функцій. Під час війни деякі літаки Do 23 використовувались як тральщики, відомі під назвою Minensuch — буквально німецькою мовою — літак для «пошуку мін» — і оснащені кільцем розмагнічування, що виробляє струм під планерами, щоб створити магнітне поле, яке приводило в дію занурені морські міни. Ці літаки, як правило, отримували суфікс «MS» для їхнього позначення, як це робилося з аналогічно обладнаними літаками типу Bv 138 MS або Ju 52MS.

До жовтня 1936 року, коли оснащені бомбардувальниками авіаполки були перейменовані в «Кампфгруппен» — «Бойові полки», в кожному з 12 полків дві ескадрильї були оснащені Ju 52/Зм і тільки одна Do 23g. Бомбардувальна авіація тепер включала наступні частини I./KG 153 у Мерсбурзі, II./KG 153 у Фінстервальде, III./KG 153 в Альтенбурзі, I./KG 154 в Ганновері, II./KG 154 у Вунсторфі, I./KG 155 у Гібельштадті, II./KG 155 в Ансбаху, III./KG 155 у Швебіш-Галлі, I./KG 253 в Готі, II./KG 253 в Ерфурті, III./ KG 253 в Нордгаузені та I./KG 254 в Дельменгорсті.

Країни-оператори[ред. | ред. код]

Використовували літаки[ред. | ред. код]

Третій Рейх Третій Рейх
Угорське королівство

Літаки порівнянної ролі, конфігурації та епохи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Dornier: Werksgeschichte und Flugzeugtypen, Delius Klasing, Bielefeld 2009, ISBN 978-3768826105(нім.)
  • Heinz J. Nowarra: Die Deutsche Luftrüstung 1933—1945. Bernard & Graefe Verlag, Koblenz 1993, ISBN 3-7637-5464-4(нім.)
  • David Donald «The Encyclopedia of World Aircraft». Aerospace Publishing. ISBN 1-85605-375-X. 1997(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Dornier Do 23

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела


Літаки Dornier
До 1933 р.
Do A • Do B • Do C • Do D • Do E • Do F • Do G • Do H • Do J • Do K • Do L • Do N • Do O • Do P • Do Q • Do R • Do S • Do T • Do U • Do V • Do X • Do Y • Delphin • Komet • Libelle • Merkur • Spatz • Wal
1933-1945 рр.
Do 10 • Do 11 • Do 12 • Do 13 • Do 14 • Do 15 • Do 16 • Do 17 • Do 18 • Do 19 • Do 20 • Do 22 • Do 23 • Do 24 • Do 25 • Do 26 • Do 212 • Do 214 • Do 215 • Do 216 • Do 217 • Do 317 • Do 318 • Do 335 • Do 417 • Do 435 • Do 635 P.59 • P.85 • P.174 • P.184 • P.192 • P.231 • P.232 • P.238 • P.247 • P.252 • P.254 • P.256 • P.273 • P.1075
Після 1945 р.
Do 24 • Do 25 •

Do 27 • Do 28 • Do 29 • Do 31 • Do 32 • Do 34 • Do 128 • Do 132 • Do 228 • Do 231 • 328 • 428 • 528 • 728JET • 928JET

Projekt 621
Спільні проєкти


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Dornier_Do_23&oldid=41741484