Focke-Wulf Ta 183 — Вікіпедія

Focke-Wulf Ta 183
Focke-Wulf Ta 183 Design IIІ. Модель Льотні та технічні характеристики зазначено для Focke-Wulf Ta 183
Призначення:	Винищувач
На озброєнні у:	Третій Рейх
Розробник:	Focke-Wulf
Виробник:	Focke-Wulf Flugzeugbau AG
Екіпаж:	1 особа
Максимальна швидкість (МШ):	955 км/год
Бойова стеля:	14,000 м
Швидкопідйомність:	20.4 м/с
Довжина:	9.20 м
Висота:	3.86 м
Розмах крила:	10.00 м
Площа крила:	22.5 м²
Споряджений:	4,300 кг
Двигуни:	1×Heinkel HeS 011
Тяга (потужність):	12,75 кН
Гарматне озброєння:	4 × 30 mm швидкострільні гармати MK 108
Кількість точок підвіски:	4
Маса підвісних елементів:	500 кг
Підвісне озброєння:	4×Ruhrstahl X-4[en]•бомби
Focke-Wulf Ta 183 у Вікісховищі

Focke-Wulf Ta 183 — німецький одномісний реактивний винищувач зі стрілоподібними крилами завершального періоду Другої світової війни. Був обладнаний герметичною кабіною, гарматами. Став прототипом для декількох післявоєнних винищувачів.

Історія[ред. | ред. код]

Наприкінці 1942 розпочались роботи над реактивним винищувачем компанії Focke-Wulf. Інженер Ганс Мультгооп^[en] під керівництвом Курта Танка розмістив мотор в середині фюзеляжу за кабіною пілота з повітрязабирачем в носі літака, Т-подібним хвостовим оперенням. Проєкту надали назву «Народний літак» (нім. Volksflugzeug). Далі варіант І мав прямі крила, варіант ІІ скошені. Проєкт відклали через необхідність модернізації Focke-Wulf Fw 190, інші розробки. На його основі з січня 1944 почали розробляти проєкт винищувача з ракетно-реактивним приводом. Ракетний привід забезпечував швидкий старт в район знаходження ворожих бомбардувальників, а реактивний швидке маневрування поміж ними.

З середини 1944 міністерство авіації, командування Люфтваффе оголосили конкурс на винищувач з швидкістю до 1000 км/год на висоті 7000 м з гарматним озброєнням, то після відхилення проєкту P VII він остаточно став основою нової розробки Plan V Entwurf II. Разом з ним у конкурсі взяли участь Messerschmitt P.1110, Heinkel P. 1078, Blohm & Voss P 212, Junkers EF 128, який виграв конкурс. Передбачалось встановити на нього ракетний мотор Walter HWK 109-509A-2 і реактивний Heinkel Hirth HeS 011A. Однак Люфтваффе наполягло на наявності лише реактивного мотора і з середини 1944 розробка рушила в цьому напрямку. До металевого фюзеляжу спроєктували нові дерев'яні скошені крила. Він виграв у лютому 1945 конкурс, отримавши номер 183 і на визнання заслуги К. Танка повне позначення Ta 183 Design II, званий «Huckebein» (Горбань). Та остаточний проєкт Ta 183 Design III отримав змінені крила, традиційне хвостове оперення, гармати над повітрявбирачем, зміщення кабіни до центру інерції. У березні 1945 замовили 16 дослідних зразків. Мотор He-S-011^[de] був надалі недоступним, тому планували встановити на прототипи V-0 — V-4 мотори Jumo-004B^[de]. Перші польоти запланували на травень-червень 1945, але 8 квітня завод зайняли союзники, а перший прототип ще не був завершений. Документація, незавершені літаки потрапили до США, СРСР, Англії.

Впливи[ред. | ред. код]

Focke-Wulf Ta 183 був першим літаком стандартної конструкції з реактивним мотором розміщеним в середині фюзеляжу, через що мав значний вплив на післявоєнний розвиток військової авіації ряду країн. Конструкція Ta 183 Design III з соплами мотора під хвостовою балкою була повторена у першому реактивному літаку СРСР МіГ-9. Певні конструктивні елементи (стрілоподібні крила, забір повітря, розміщення моторів) були повторені у післявоєнних МіГ-15, Ла-15, Saab 29 Tunnan, Republic F-84F Thunderstreak^[en], FMA IAe 33 Pulqui II^[en].

Джерела[ред. | ред. код]

• David Myhra: Focke-Wulf Ta 183. Schiffer Publishing, Atglen PA 1999, ISBN 0-7643-0907-2 (X Planes of the Third Reich) (нім.)
• Heinz J. Nowarra: Die deutsche Luftrüstung. Band 2. Bernard & Graefe Verlag Koblenz 1993, ISBN 3-7637-5466-0 (нім.)
• Wolfgang Wagner: Kurt Tank — Konstrukteur und Testpilot bei Focke-Wulf. Bernard & Graefe Verlag, Koblenz 1980, ISBN 3-7637-5271-4 (Die Deutsche Luftfahrt 1) (нім.)

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

• Messerschmitt P.1101