Транспорт Непалу — Вікіпедія

Транспорт Непалу
	Транспортна система Непалу (англ.)
Територія
Площа	147,2 тис. км² (94-те)
Рельєф	гірський
Найвища точка	гора Джомолунгма (8850 м)
Повітряний
Аеропортів	47 (95-те)
Наземний
Автошляхів	10,8 тис. км (132-ге)
Залізниць	53 км (131-ше)
Водний
Узбережжя	0 км
Адміністрування
Орган	Міністерство інфраструктури та перевезень
Голова	міністр Біджай Гачхадар

Транспорт Непалу представлений автомобільним , залізничним , повітряним і водним (річковим) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 147 181 км² (94-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — витягнута у широтному напрямку вздовж південних схилів Гімалаїв; максимальна дистанція з півночі на південь — 240 км, зі сходу на захід — 805 км^[2]^[3]. Географічне положення Непалу, як і Бутану, не дозволяє контролювати будь-які важливі міжнародні транспортні шляхи^[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Докладніше: Автомобільний транспорт Непалу

Загальна довжина автошляхів у Непалі, станом на 2010 рік, дорівнює 10 844 км, з яких 4 952 км із твердим покриттям і 5 892 км без нього (132-ге місце у світі)^[1].

Мапа автошляхів Непалу
Гірські серпантини
Міський трафік
Міські велоперевезення
Високогірний караван

Див. також: Автошляхи Непалу та Номерні знаки Непалу

Залізничний[ред. | ред. код]

Докладніше: Залізничний транспорт Непалу

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 53 км (131-ше місце у світі), з яких 53 км вузької 762-мм колії^[1].

Типовий непальський поїзд
Перон у Джанакпурі, 2009 рік

Повітряний[ред. | ред. код]

Докладніше: Цивільна авіація Непалу

У країні, станом на 2013 рік, діє 47 аеропортів (95-те місце у світі), з них 11 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 36 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (1);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 6 (6);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (29)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 15 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 510,3 тис. осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 4,53 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

Аеропорт Катманду
Термінал аеропорту Катманду
Високогірне летовище

Непал є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 9N, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Непалу мають літерний код ІКАО, що починається з — VN^[1].

Див. також: Авіакомпанії Непалу та Аеропорти Непалу

Водний[ред. | ред. код]

Докладніше: Водний транспорт Непалу

Міський громадський[ред. | ред. код]

Докладніше: Міський громадський транспорт Непалу

Непальський автобус
Непальський велорікша

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури та перевезень. Станом на 12 вересня 2016 року міністерство в уряді Пушпи Камала Дахала очолював Біджай Гачхадар^[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Економіка Непалу

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Nepal : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Nepal : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською[ред. | ред. код]

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською[ред. | ред. код]

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.