Транспорт Шрі-Ланки — Вікіпедія

Транспорт Шрі-Ланки
	Транспортна система Шрі-Ланки (англ.)
Територія
Площа	65,6 тис. км² (122-ге)
Рельєф	горбистий
Найвища точка	гора Підуруталагала (2524 м)
Повітряний
Аеропортів	19 (137-ме)
Наземний
Автошляхів	114,0 тис. км (42-ге)
Залізниць	1,4 тис. км (79-те)
Водний
Узбережжя	1340 км
Головний порт	Коломбо
Водних шляхів	160 км (100-те)
Адміністрування
Орган	галузеві міністерства

Транспорт Шрі-Ланки представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 65 610 км² (122-ге місце у світі)^[1]. Форма території країни — компактна, витягнута в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 350 км, зі сходу на захід — 180 км^[2]^[3]. Географічне положення Шрі-Ланки дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Європою, Близьким Сходом, Африкою та Східною Азією, Австралією і Тихоокеанським регіоном^[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Докладніше: Автомобільний транспорт Шрі-Ланки

Загальна довжина автошляхів на Шрі-Ланці, станом на 2010 рік, дорівнює 114 093 км, з яких 16 977 км із твердим покриттям і 97 116 км без нього (41-ше місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Шрі-Ланки та Номерні знаки Шрі-Ланки

Залізничний[ред. | ред. код]

Докладніше: Залізничний транспорт Шрі-Ланки

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 447 км (79-те місце у світі), з яких 1 447 км широкої 1676-мм колії^[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

Докладніше: Цивільна авіація Шрі-Ланки

У країні, станом на 2013 рік, діє 19 аеропортів (137-ме місце у світі), з них 15 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 4 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 6 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 7 (1);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (3)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 25 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 4,9 млн осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 381,38 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик^[1].

Шрі-Ланка є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 4R, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Шрі-Ланки мають літерний код ІКАО, що починається з — VC^[1].

Див. також: Авіакомпанії Шрі-Ланки та Аеропорти Шрі-Ланки

Водний[ред. | ред. код]

Докладніше: Водний транспорт Шрі-Ланки

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Коломбо. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Коломбо — 3,65 млн контейнерів (TEU)^[1].

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 21 морського судна з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (94-те місце у світі), з яких: балкерів — 4, суховантажів — 13, танкерів для хімічної продукції — 1, контейнеровозів — 1, нафтових танкерів — 2^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 8 (Німеччини)^[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 160 км (100-те місце у світі)^[1]. Головні водні артерії розташовані на південному заході острова.

Міський громадський[ред. | ред. код]

Докладніше: Міський громадський транспорт Шрі-Ланки

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через галузеві міністерства транспорту і цивільної авіації та портів і судноплавства. Станом на 26 лютого 2016 року міністерство в уряді Раніла Вікремесінгха очолювали Німал Сіріпала ді Сілва та Арджуна Ранатунга, відповідно^[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Економіка Шрі-Ланки

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с Sri Lanka : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Sri Lanka : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською[ред. | ред. код]

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською[ред. | ред. код]

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.