Транспорт Антигуа і Барбуди — Вікіпедія

Транспорт Антигуа і Барбуди
	Транспортна система Антигуа і Барбуди (англ.)
Територія
Площа	443 км² (201-ше)
Рельєф	височинний
Найвища точка	гора Обама (402 м)
Повітряний
Аеропортів	3 (193-тє)
Наземний
Автошляхів	1,2 тис. км (183-тє)
Водний
Узбережжя	153 км
Адміністрування
Орган	Міністерство комунального господарства, цивільної авіації та перевезень
Голова	міністр Робін Єарвуд

Транспорт Антигуа і Барбуди представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 443 км² (201-ше місце у світі)^[1]. Форма території країни — острівна, витягнута меридіонально; відстань між основними островами — 40 км, розміри найбільшого острова (Антигуа) — 18 км з півночі на південь, 22 км зі сходу на захід^[2]^[3]. Географічне положення Антигуа і Барбуди дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря та північної частини Атлантики^[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Докладніше: Автомобільний транспорт Антигуа і Барбуди

Загальна довжина автошляхів у Антигуа і Барбуді, станом на 2011 рік, дорівнює 1 170 км, з яких 386 км із твердим покриттям і 784 км без нього (183-тє місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Антигуа і Барбуди та Номерні знаки Антигуа і Барбуди

Повітряний[ред. | ред. код]

Докладніше: Цивільна авіація Антигуа і Барбуди

У країні, станом на 2013 рік, діє 3 аеропорти (193-тє місце у світі), 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 1 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (1)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 9 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,0 млн осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 526,5 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

Антигуа і Барбуда є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — V2, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1]^[5]. Аеропорти Антигуа і Барбуди мають літерний код ІКАО, що починається з — TA^[1].

Див. також: Авіакомпанії Антигуа і Барбуди та Аеропорти Антигуа і Барбуди

Водний[ред. | ред. код]

Докладніше: Водний транспорт Антигуа і Барбуди

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Сент-Джонс.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1257 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (9-те місце у світі), з яких: балкерів — 49, суховантажів — 753, інших вантажних суден — 6, танкерів для хімічної продукції — 4, контейнеровозів — 407, газовозів — 12, рефрижераторів — 7, ролкерів — 17, автовозів — 2^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1215 (Албанії — 1, Колумбії — 1, Данії — 20, Естонії — 10, Німеччини — 1094, Греції — 4, Ісландії — 10, Латвії — 16, Литви — 3, Мексики — 1, Нідерландів — 17, Норвегії — 9, Нової Зеландії — 2, Польщі — 2, Російської Федерації — 3, Швейцарії — 7, Туреччини — 7, Великої Британії — 1, Сполучених Штатів Америки — 7)^[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Докладніше: Міський громадський транспорт Антигуа і Барбуди

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство комунального господарства, цивільної авіації та перевезень. Станом на 7 січня 2015 року міністерство в уряді Гастона Брауні очолював Робін Єарвуд^[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Економіка Антигуа і Барбуди

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Antigua and Barbuda : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Antigua and Barbuda : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською[ред. | ред. код]

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською[ред. | ред. код]

(рос.) Антигуа и Барбуда // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.