Зубчук Роман Валентинович — Вікіпедія

Зубчук Роман Валентинович;
	Старший солдат
Загальна інформація
Народження	13 листопада 1993; Демидівка, Рівненська область
Смерть	5 січня 2015 (21 рік); Міньківка, Донецька область, Україна; (автомобільна аварія)
Громадянство	Україна
Псевдо	Мареман
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	Батальйон ім. Кульчицького
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зубчук.

Рома́н Валенти́нович Зубчу́к (13 листопада 1993 Демидівка, Рівненська область, — 5 січня 2015 Міньківка, Донецька область, Україна) — військовик, стрілець, старший солдат резерву Батальйону імені Кульчицького.

Загинув у ході україно-російської війни, коли 5 січня по дорозі до Донецької області автобус з бійцями зіткнувся з військовим вантажним автомобілем (поблизу села Міньківка Артемівського району)^[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Зубчук Роман Валентинович народився 13 листопада 1993 року на Волині, а саме в селищі Демидівка Рівненської області. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25, був старшим громадським тренером загальної фізпідготовки, чемпіоном обласних змагань з легкої атлетики^[2].

Служив матросом у Військово-морських силах України в Севастополі у званні сержанта. З перших днів Революції Гідності був активним її учасником, записавшись до медичної служби Майдану.

Загинув 5 січня поблизу села Міньківка Артемівського району по дорозі до Донецької області під час ДТП. Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО в ДТП на трасі Київ — Довжанський сталось зіткнення військового автобусу з вантажівкою, внаслідок якого загинуло 12 військовослужбовців батальйону оперативного призначення імені генерала Сергія Кульчицького та 21 отримали травми різного ступеню важкості. Від отриманих травм ще один військовослужбовець помер в лікарні. Причиною аварії стали складні погодні умови (ожеледь і обмежена видимість).

Родина Романа (позивний Маріман) не дочекалася його, а 8 січня 2015 року вся округа зібралася і Україна поховала ще одного свого героя.

Роман загинув 5 січня в страшному і безглуздому ДТП біля Артемівська ...... Сьогодні його поховали в рідному селищі. Він був щирим, чесним і сміливим хлопцем! Я пишаюся що знала його! От тільки шкода, що Україна втрачає найкращих хлопців .... Дай Боже, що б їх смерті не були даремними!^[3]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

орден «За мужність» III ступеня (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4];
16 квітня 2015 р. було відкрито меморіальну дошку на стіні Демидівської школи та пам'ятний куточок в приміщенні школи^[5];
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня^[6]^[7].