French
DeutschСьєрра-Леоне — Вікіпедія
| Республіка Сьєрра-Леоне | |||||
| |||||
| Девіз: "Unity — Freedom — Justice" | |||||
| Гімн: High We Exalt Thee, Realm of the Free англ. Ми високо прославляємо тебе, Царство свободи | |||||
 | |||||
| Столиця (та найбільше місто) | Фрітаун 8°31′ пн. ш. 13°15′ зх. д.country H G O | ||||
| Офіційні мови | Англійська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Етнос | |||||
| Форма правління | Президентська республіка | ||||
| - Президент | Джуліус Маада Біо | ||||
| Незалежність | |||||
| - від Великої Британії | 27 квітня 1961 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 71,740 км² (119) | ||||
| - Внутр. води | 1.0 % | ||||
| Населення | |||||
| - перепис 2015 | 7 092 113[1] | ||||
| - Густота | 98,9/км² | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | $4.921 млрд (151) | ||||
| - На душу населення | $903 (172) | ||||
| ІЛР (2004) | ▲ 0.335 (низька) (176) | ||||
| Валюта | Леоне (SLL) | ||||
| Часовий пояс | GMT (UTC+0) | ||||
| Коди ISO 3166 | SL / SLE / 694 | ||||
| Домен | .sl | ||||
| Телефонний код | +232 | ||||
 | |||||
| |||||
Респу́бліка Сьє́рра-Лео́не (англ. Republic of Sierra Leone, кріо Republic na Salone) — держава в Західній Африці, на узбережжі Атлантичного океану. На північному заході, півночі й північному сході межує з Гвінеєю, на південному сході — з Ліберією. Площа — 72 тис. км². Населення — 7,1 млн осіб (2015). Столиця — місто Фрітаун.
Сьєрра-Леоне є членом ООН, СОТ, МВФ, ВООЗ, Організації Африканської Єдності, Британської Співдружності націй.
Історія[ред. | ред. код]
Перші португальські мореплавці відкрили півострів ще в XV столітті. Вони назвали його «Сьєрра-Леоне», що в перекладі з іспанської означає «Левові гори». Ця назва згодом поширилася на всю територію країни. У минулому територія країни поділялась на колонію (прибережні райони) і протекторат (внутрішні області) Великої Британії. 27 квітня 1961 Сьєрра-Леоне здобула незалежність.
Географія[ред. | ред. код]
Приатлантична частина Сьєрра-Леоне, найнаселеніша і найзручніша для сільського господарства, являє собою низовину, що полого спускається до океану. Однак на північному сході країни, на території Леон-ліберійського гірського масиву, рельєф більш нерівний, середньою висотою близько 600 м. Найвища точка країни — гора Бинтимані (1945 м). Північна частина країни також гориста, на її території розташовуються відроги масиву Фута-Джаллон.
Клімат субекваторіальний, жаркий і вологий (одна з найбільш дощовитих країн Західної Африки), із сухим сезоном узимку (листопад — квітень) і сезоном дощів улітку (травень — жовтень). Середньорічна кількість опадів на узбережжі, у тому числі й у Фрітауні, 4000—4500 мм, середньомісячна температура у межах від +24 до +27 °C. У внутрішніх районах країни клімат більш прохолодний (20—23 °C) і сухий (2000—2500 мм на рік). У зимовий сезон нерідкі посухи й піщані бурі, коли харматан різко підвищує температуру повітря і приносить із Сахари пісок і пил. Річкова мережа Сьєрра-Леоне значно розвинена. Головні річки — Великий Скарсієс (Колентьев), Малий Скарсієс (Каба), Рокель, Джонг, Маболе, Сева, Моа і Макона. На узбережжі багато зручних бухт, зокрема, порт Фрітауна. Уздовж узбережжя тягнеться смуга мангрів. Основний тип рослинності — високотравна савана з заростями чагарників і окремими деревами баобабів. Вологі екваторіальні ліси, що збереглися лише на східних схилах гір і височин і на півдні, займають менше 5 % площі країни. Лісові заповідники Мавнтінс, Мамунта-Майоза.
Довкілля[ред. | ред. код]
Неправильне використання сільськогосподарських земель, вирубка лісів і знищення природної рослинності, використання деревини на паливо і, меншою мірою, надмірний випас худоби і урбанізація сприяють деградації земель у Сьєрра-Леоне[2].
Вирубка лісів, як для отримання комерційної деревини, так і для вивільнення земель для ведення сільського господарства, є основною проблемою, яка веде до подальших втрат природного багатства країни. Усе це, а також видобуток корисних копалин, привели до різкого скорочення лісових площ в Сьєрра-Леоне. Ліси продовжують вирубувати все швидшими темпами, у тому числі в національних парках і заповідниках.
До 2002 року в Сьєрра-Леоне була відсутня система управління лісами через громадянську війну, унаслідок якої загинули десятки тисяч людей. Темпи знеліснення збільшилися на 7,3 % після закінчення громадянської війни[3]. На папері 55 охоронних територій покривали 4,5 % території Сьєрра-Леоне станом на 2003 рік. У країні налічується 2090 відомих видів вищих рослин, 147 видів ссавців, 626 — птахів, 67 — плазунів, 35 — земноводних і 99 видів риб.
Фонд екологічної справедливости задокументував, що кількість нелегальних риболовних суден у водах Сьєрра-Леоне збільшилася за останні роки. Обсяг нелегального рибальства значно виснажив рибні запаси, що позбавило місцевих рибалок важливого ресурсу для виживання. Ситуація особливо серйозна, оскільки рибальство є єдиним джерелом доходу для багатьох громад у країні, яка все ще ледве оговталася від десятирічної громадянської війни[4].
Політична структура[ред. | ред. код]
Коли 27 квітня 1961 року Сьєрра-Леоне здобула незалежність, законодавча й виконавча влада в країні перебувала в руках парламенту і кабінету міністрів, а номінальним главою держави вважався британський монарх, представлений генерал-губернатором. Після внесення поправок до конституції 1971 року Сьєрра-Леоне була проголошена республікою, у якій виконавча влада покладалась на президента.
2000 року Тоні Блер відправив у Сьєрра-Леоне 1500 британських військовослужбовців, які взяли на себе захист столиці країни Фрітауна від повстанської армії «Об'єднаного революційного фронту». 30 травня 2007 року Тоні Блера урочисто проголосили верховним вождем Сьєрра-Леоне. Нове звання формально дало Тоні Блеру право засідати в парламенті Сьєрра-Леоне. Таким чином, як повідомляє The Daily Telegraph, влада країни відзначила його роль у припиненні громадянської війни.
Міжнародні відносини[ред. | ред. код]
Відносини з Україною[ред. | ред. код]
21 грудня 1991 року Сьєрра-Леоне першою з африканських країн визнала незалежність України.
Економіка[ред. | ред. код]
Сьєрра-Леоне володіє істотними мінеральними, сільськогосподарськими та рибальськими ресурсами, але залишається однією з найбідніших країн світу. ВВП на душу населення 2009 року — 900 дол. (215-те місце у світі). Нижче рівня бідности — близько 70 % населення. Приблизно половина населення, що працює, займається натуральним сільським господарством. Культивуються рис, кава, какао, пальми (горіхи й олія), арахіс; розводиться худоба, є риболовля. Промисловість — видобуток алмазів, виробництво пива, цигарок, взуття.
Зовнішня торгівля[ред. | ред. код]
Експортні товари — алмази, какао, кава, риба. Основні покупці (у 2008):
- Бельгія — 39,2 %
- США — 22,1 %
- Індія — 7 %
- Франція — 5,4 %
- Нідерланди — 4,1 %.
Імпорт — продовольство, промислові товари, паливо. Основні постачальники (у 2008):
- Китай — 10,2 %
- США — 7,8 %
- Бельгія — 6,6 %
- Велика Британія — 6,5 %
- Кот-д'Івуар — 6,2 %
- Індія — 5,6 %
- Таїланд — 5,1 %.
Країна входить до міжнародної організації країн АКТ.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
Сьєрра-Леоне поділяється на 3 провінції та одну область, які у свою чергу поділяються на 14 округів:
| № | Назва | Оригінальна назва | Адміністративний центр | Територія, км² | Населення, осіб (2015[5]) | Округи | Вождівства | Секції |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Західна область | Western Area | Фрітаун | 696,7 | 1 500 234 | 2 | 12 | 87 |
| 2 | Східна провінція | Eastern Province | Кенема | 15 224,2 | 1 642 370 | 3 | 46 | 262 |
| 3 | Північна провінція | Northern Province | Макені | 36 097,4 | 2 508 201 | 5 | 54 | 545 |
| 4 | Південна провінція | Southern Province | Бо | 20 207,0 | 1 441 308 | 4 | 54 | 427 |
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність населення — 7 092 113 осіб (2015[1]; 4 976 871 в 2004-му, 3 515 812 в 1985-му, 2 735 159 в 1974-му, 2 180 355 в 1963-му).
Річний приріст — 2,2 % (фертильність — 5 народжень на жінку).
Середня тривалість життя — 53 роки у чоловіків, 58 років у жінок.
Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 1,7 % (оцінка на 2007 рік).
Писемність — 46 % чоловіків, 24 % жінок (оцінка на 2004 рік).
Етнічний склад — близько 20 аборигенних племен складають приблизно 90 % населення (темне — 30 %, менде — 30 %, інші ; — 30 %), креоли (нащадки звільнених рабів-негрів з островів Карибського моря) — близько 10 %, невелика кількість білих, арабів, індійців.
Мови — англійська (офіційна, більшість населення нею не володіє), менде (поширений на півдні), темне (поширений на півночі), кріо (креольська мова на основі англійської, мова міжнаціонального спілкування, її розуміє до 95 % населення).
Релігії: мусульмани — 60 %, аборигенні культи — 30 %, християни — 10 % (англікани, методисти, католики, адвентисти, парафіяни Асамблеї Бога тощо).
Культура[ред. | ред. код]
5 вересня 1607 року на території сучасної Сьєрра-Леоне поставили першу постановку шекспірівського «Гамлета», про яку до нас дійшло письмове свідоцтво. Британська Ост-Індська компанія проводила операції в Індії, а шлях до Індії у ті часи лежав навколо Африки. Біля узбережжя Сьєрра-Леоне 1607 року кілька великих суден компанії вимушено стали на якір, а капітан одного із суден, «Червоного Дракона», любив театр і вважав, що постановки п'єс для його команди краще, ніж неробство або азартні ігри.
Сучасна система народної освіти в Сьєрра-Леоне сягає своїм корінням до часу перших англійських поселень в цьому районі наприкінці XVIII — початку XIX ст. Для підготовки вчителів і священиків з-поміж африканців 1827 року відкрили перший вищий навчальний заклад — коледж Фура-Бей. До закінчення Першої світової війни всі навчальні заклади розташовувалися в прибережних районах. Хоча до кінця Другої світової війни система народної освіти охопила й унутрішні райони, більшість навчальних закладів, як і раніше, сконцентровано вздовж узбережжя. 1991 року в Сьєрра-Леоне було близько 2 тис. початкових шкіл (414,2 тис. учнів), 227 середніх шкіл (116 тис. учнів).
В університеті Сьєрра-Леоне, створеному на базі коледжу Фура-Бей і університетського коледжу Нджала, навчалися 2,3 тис. студентів. Крім того, у країні є 16 педагогічних і технічних коледжів. Після 1988 року будівлі коледжу Нджала і деяких інших середніх навчальних закладів були зруйновані. Багато шкіл не працювали через студентські хвилювання, страйки викладачів та загальну політичну нестабільність.
Вже у XIX ст. Фрітаун перетворився на західноафриканський центр розповсюдження європейської культури. Креольська громада дала країні відомих учених, включно з істориками А. Сібторпе і Джеймсом Афріканусом Хортоном. Серед сучасних представників інтелектуальної еліти заслуговують згадки біохімік Абіосе Дейвісон Ніколь і письменник Вільям Контон.
Найбільші міста Сьєрра-Леоне[ред. | ред. код]
| Міста Сьєрра-Леоне[6][7] | |||||
| Номер | Місто | Населення | Провінція | ||
| Перепис 1985 | Перепис 2004 | Оцінка 2010 | |||
| 1. | Фрітаун | 469 776 | 786 900 | 836 574 | Західна |
| 2. | Бо | 59 768 | 167 144 | 215 421 | Південна |
| 3. | Кенема | 52 473 | 137 696 | 169 937 | Східна |
| 4. | Макені | 40 038 | 85 017 | 102 648 | Північна |
| 5. | Сефаду | 82 474 | 87 789 | 91 603 | Східна |
| 6. | Лунсар | 16 073 | н/д | 23 889 | Північно-Західна |
| 7. | Порт-Локо | 15 248 | н/д | 22 662 | Північно-Західна |
| 8. | Пендембу | 10 944 | н/д | 19 658 | Східна |
| 9. | Кабала | 13 923 | н/д | 18 770 | Північна |
| 10. | Ватерлоо | 9 878 | н/д | 17 830 | Західна |
| 11. | Кайлахун | 9 054 | н/д | 17 506 | Східна |
| 12. | Сегбвема | 8 267 | н/д | 15 985 | Східна |
| 13. | Магбурака | 10 347 | н/д | 15 980 | Північна |
| 14. | Коїнду | 8 238 | н/д | 15 928 | Східна |
| 15. | Бумпо | 7 556 | н/д | 15 143 | Південна |
| 16. | Енгема | 12 938 | н/д | 13 269 | Східна |
| 17. | Камбія | 7 631 | н/д | 12 471 | Північно-Західна |
| 18. | Годерич | 6 886 | н/д | 12 429 | Західна |
| 19. | Рокупр | 8 283 | н/д | 12 311 | Північна |
| 20. | Гандорхун | 5 199 | н/д | 12 288 | Південна |
Література[ред. | ред. код]
- (англ.) LeVert, Suzanne (2007), Cultures of the World: Sierra Leone, Marshall Cavendish.
- (рос.) Сергеева И. С. Сьерра-Леоне. — М. : Мысль, 1984.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сьєрра-Леоне // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ UNCCD (2004). National Report on the Implementation of the United Nations Convention to Combat Desertification (UNCCD): Sierra Leone (PDF). с. 39. Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2012. Процитовано 24 листопада 2011.
- ↑ Butler, Rhett (2005). Sierra Leone: Environmental Profile, mongabay.com
- ↑ Sierra Leone. Environmental Justice Foundation. 17 вересня 2009. Архів оригіналу за 10 October 2008.
- ↑ Sierra Leone: Administrative Division (Districts and Chiefdoms) — картографічний портал www.citypopulation.de (англ.)
- ↑ Sierra Leone:largest cities and towns and statistics of their population (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ Final Results 2004 population and housing census (PDF). Government of Sierra Leone. 2006. Процитовано 15 квітня 2023.
 Гвінея | Гвінея | Гвінея |
| Атлантичний океан |  | Гвінея |
| Атлантичний океан | Атлантичний океан |  Ліберія |
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||
|
