Політичні системи в державах-членах Європейського Союзу — Вікіпедія

Європейський Союз — наднаціональне об'єднання демократичних держав. На саміті Європейської Ради, що відбулась у Копенгагені (Данія), 21-22 червня 1993 року Європейський Союз визначив Копенгагенські критерії щодо умов, які повинна виконати країна-кандидат, щоб мати право на вступ до Європейського Союзу:

За критеріями членства, країни-кандидати мають досягти: І) стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин; ІІ) наявність дієвої ринкової економіки та здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС; ІІІ) здатність узяти на себе зобов'язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу.

Отже, всі держави-​члени Європейського Союзу є державами з демократичною формою правління і прямими виборами, які вважаються "вільними" відповідно до критеріїв Freedom House (кожна держава отримала рейтингову оцінку 1/1, за винятком Хорватії та Угорщини, які мають рейтинг 1/2, Італії −2/1 і Болгарії, Греції, Латвії та Румунії — 2/2). Станом на 2011 р. всі члени Європейського Союзу є державами з представницькою демократією, але все-таки не всі вони мають однакові політичні системи.

За даними Freedom House, більшість європейських держав-сусідів ЄС є «вільними» або «частково вільними», винятки становлять Азербайджан, Білорусь і Росія. З іншого боку, майже всі держави Північної Африки і Південно-Західної Азії, які мають кордони з державами-членами Європейського Союзу, не вважаються «вільними», за винятком Ізраїлю.

Форма державного правління[ред. | ред. код]

Монархічна форма державного правління[ред. | ред. код]

Станом на 2014 р., сім держав з монархічною формою правління є членами Європейського союзу: Бельгія, Данія, Люксембург, Нідерланди, Іспанія, Швеція й Велика Британія. У цих державах панує конституційна монархія, за якою монарх не впливає на політику своєї країни. Йому або юридично це заборонено, або він не використовує політичні сили, які належать йому по праву посади. На початку XX століття , Франція була єдиною республікою серед майбутніх держав-членів Європейського Союзу. Того часу почалося сходження республіканізму в політичне життя. Громадська думка підтримує ідею збереження монархії в семи в країнах Європейського Союзу і в жодній країні не виступають за її скасування.

Республіканська форма державного правління[ред. | ред. код]

Існують три форми державного правління в європейській політиці: за президентською формою правління президент є главою держави та уряду; за змішаною системою правління, президент і прем'єр-міністр поділяють ряд компетенцій, за парламентської системи правління, президент наділений представницькими функціями. Сучасні держави з конституційними монархіями є парламентськими республіками, в яких не обирають главу держави. З 21 держави ЄС з республіканською формою правління тільки 1 є президентською республікою (Кіпр) і 3 — змішанні республіки (Португалія, Румунія, Франція)

Форма державного устрою[ред. | ред. код]

Більшість країн-членів Європейського Союзу є унітарними державами, це означає, що центральний уряд має більше повноважень і лише незначні й локальні питання розглядаються регіональною владою. Три держави є федеративними (Австрія, Бельгія й Німеччина). Шість інших країн мають самоврядні автономії або різностатусні суб'єкти^[en]

• Федерації:
  • Фарерські острови й Гренландія є автономними частинами Данії і не входять до складу ЄС;
  • У Фінляндії Аландські острови мають особливий автономний статус;
  • Нова Каледонія у складі Франції має унікальний правовий статус (sui generis) і не входять до складу ЄС.
  • Аруба, Кюрасао та Сінт-Мартен — «країни-партнери» Нідерландів, які співіснують на основі рівності й партнерства в Королівстві Нідерландів.
  • Нормандські острови — Джерсі, Гернсі — та Острів Мен мають особливий статус не входять ні до Великої Британії, ні до Європейського Союзу. Ці острови є коронним володінням Великої Британії.

• Автономні утворення:
  • в Італії влада наділила повноваженнями 20 регіонів, п'ять з яких мають широку автономію;
  • в Іспанії центральна влада наділила різними повноваженнями історичні регіони, зокрема Андалусія, Країна Басків, Каталонія, Галісія;
  • у Королівстві Великої Британії, різним ступенем автономії наділені Північна Ірландія, Шотландія та Уельс. Ширшими повноваженнями так само наділена Управа Великого Лондону.

Структура парламенту[ред. | ред. код]

Інша відмінність — це кількість палат у національних законодавчих органах. Раніше існували законодавча влада з більш ніж двома палатами (трьох і чотирьох палатний парламент), станом на 2014 р. існують тільки однопалатні та двопалатні органи законодавчої влади. Федерації й країни з сильними регіональними відмінностями або регіональними ідентичностями, як правило, є двопалатним аби мати змогу відображати інтереси різних регіонів у законопроєктах національного рівня. У державах з більшою чисельністю населення (починаючи з Нідерландів) мають двопалатну систему. У країн з меншою кількістю населення не існує чіткої тенденції щодо структури парламенту (деякі держави зазнали впливу своєї федералістської структури), найменші ж держави є, в цілому, однопалатними.

У державах-членах Європейського Союзу, якщо парламент має тільки одну палату, то вона завжди обирається прямим голосуванням у будь-якому випадку. За наявності двох палат, нижня палата обирається прямим голосуванням, тоді як верхня палата може обиратися прямим голосуванням (наприклад, Сенат Польщі), непрямим голосуванням, наприклад, регіональними законодавчими органами (Федеральна рада Австрії), невиборним шляхом, при цьому представляючи певні групи інтересів (наприклад, Національна рада Словенії) або невиборним шляхом, репрезентуючи при цьому недемократичні політичні системи (Палата лордів в Сполученому Королівстві).

Література[ред. | ред. код]

• Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір / А. Романюк; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2004. - 389 c. - Бібліогр.: с. 375-389.

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Європейський Союз у темах Історія Хронологія До 1945 • 1945–1957 • 1958–1972 • 1973–1993 • 1993–2004 • з 2004 Попередники Європейська спільнота з вугілля та сталі (1951–2002) • Європейська економічна спільнота (1958–1993/2009) • Євратом (з 1958) • Європейські спільноти (1967–1993/2009) • Правосуддя та внутрішні справи (1993–2009) • Хронологія ЄС Управління Інституції Парламент • Рада • Рада Союзу • Комісія • Суд • Центральний банк • Рахункова палата Агенції Євроюст • Європол • Frontex • Довкілля • Реконструкція • Профілактика та контроль захворюваності • Лікарські засоби • Євростат • Європейський поліційний коледж Посади Голова ради • Голова парламенту • Голова комісії • Верховний представник • Омбудсмен • Європейський комісар з цифрової економіки та суспільства Політика Співпраця • Політичні системи в ЄС • Вибори • Округи Європейського парламенту • Фракції Європейського парламенту • Політичні партії • Розширення (1995 • 2004 • 2007 • 2013 • подальше) • Інтеграція • Пан'європеїзм • Євроскептицизм • Зовнішня політика • Євроміф • Спільна торговельна політика • Спільна транспортна політика • Вихід із Європейського Союзу Право Доробок спільноти • Закон про конкуренцію • Закон про авторське право • Директива • Вісник • Чотири свободи (Переміщення робочої сили) • Законодавча процедура • Постанова • Шенгенська угода • Хартія з прав людини • Договори (Право на неучасть) • Європейська громадянська ініціатива • Тісніша співпраця Географія Кордони • Крайні точки • Найбільші міста • Найбільші агломерації • Найбільші метрополійні території • Країни-члени • Спеціальні території • Регіони Економіка Валюти • Спільна сільськогосподарська політика • Спільна рибна політика • Соціальна політика Європейського Союзу • Бюджет • Євро • Центральний банк • Інвестиційний банк • Інвестиційний фонд • Фонд фінансової стабільності • Єврозона • Енергетична політика • Регіональна політика • Внутрішній ринок • Солідарний фонд • Транспорт (Навігаційна система Галілео) • Транс'європейські мережі • Цифровий порядок денний для Європи Культура Гасло • Громадянство (Паспорт) • Демографія • Водійське посвідчення • Освіта • Інститут інновацій та технології • Мови • Релігія • Спорт • Свята • Телефонні коди • Символи • Статистика • Douzelage • Інтернет Списки Агенції • Скликання Європейської Ради • Директиви • Політичні партії • Головування • Найвищі хмарочоси • Автомобільні знаки • Абревіатури та жаргон Теорія Наддержавність • Міждержавність • Європа різних швидкостей • Євросфера