French
DeutschГеографія Європейського Союзу — Вікіпедія
Географія Європейського Союзу  | |
|---|---|
 Географічне положення Європейського Союзу | |
| Географічне положення | |
| Континент | Європа |
| Регіон | Європа |
| Координати | 48°00′ пн. ш. 12°30′ сх. д. / 48.000° пн. ш. 12.500° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 4422773 км² (7-ме) |
| • суходіл | 97 % |
| • води | 3 % |
| Морське узбережжя | 65993 км |
| Державний кордон | 13454 км |
| Рельєф | |
| Тип | рівнини й гори |
| Найвища точка | гора Монблан (4810 м) |
| Найнижча точка | Ламмефйорд (-7 м) |
| Клімат | |
| Тип | від полярного, до субтропічного |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Дунай (2860 км) |
| Найбільше озеро | Венерн (5650 км²) |
| Інше | |
| Екологічні проблеми | забруднення повітря, кислотні дощі |
Європейський союз розташований на більшій частині Західної і Центральної Європи, що охоплює 4 324 782 км². Його європейська територія простягається з північного сходу Фінляндії до південного заходу Португалії та з північного заходу Ірландії до південного сходу Кіпру.
Географія держав-членів ЄС[ред. | ред. код]
Європейський союз має 27[1] членів і 8 кандидатів. Дивіться географію кожної держави:
- Учасники
.svg){kind=small}
- Кандидати
Огляд[ред. | ред. код]
Територія Союзу — це простір, в межах якого право ЄС має обов'язковий характер. Юридичні кордони ЄС визначені установчими договорами, передусім Договором про Європейське співтовариство (ст. 299)[2]. Прийнято вважати, що територія Союзу складається з територій держав-членів. Як наслідок, вона охоплює не тільки територію Європи, але й територію в інших частинах світу, оскільки окремі держави-члени ЄС мають територіальні володіння за межами Європи (Португалія — Азорські острови і Мадейру, Іспанія — Канарські острови, Франція — Реюньйон, Гвіана, Гваделупа, Мартиніка). Крім того, Договір передбачає, що право ЄС також поширюється на окремі європейські території, які хоча й не входять до території відповідної держави-члена, однак останні здійснюють від їх імені зовнішні відносини.
Існують спеціальні території держав-членів Європейського Союзу — окремі території та володіння держав-членів право ЄС не розповсюджується (Фарерські острови — Данія) або поширюється частково і, навпаки, деякі території держав-членів отримали особливий привілейований статус. Існують й інші виключення. Окремі держави-члени можуть не брати участь у досягненні окремих цілей Євросоюзу. Відповідно в цій частині право ЄС не є для них обов'язковим. Наприклад, не беруть участь у валютному союзі (не входять в зону «євро») Данія та Швеція (відмовилися від участі), а також десять держав, які набули членства з 2004 р. (через не відповідність вимогам валютного союзу); Ірландія свого часу відмовилася від участі у Шенгенській угоді, яка передбачає вільне пересування територією учасників угоди як громадян держав-членів ЄС, так і іноземців.
Більшість країн з Європейського союзу розташовані на європейському континенті. ЄС покриває менше половини території Європи, значна частина континенту особливо на Сході (наприклад, Європейська частина Російської Федерації, Україна, Білорусь) і дрібніші частини в Північній та Центральній Європі не є частиною ЄС. Держави-члени ЄС мають сухопутні кордони з 19 іншими країнами.
Вважається, що берегова лінія Європейського Союзу проходить вздовж берегів Атлантичного океану, Середземного моря, Чорного та Балтійського морів і простягається на 66 000 км,[3]. Діапазони європейських гір включають Альпи, Карпати, Балканські гори і скандинавські гори з найвищою горою в ЄС Монблан.
Кілька заморських і залежних територій різних держав-членів також офіційно входять до складу ЄС (в Іспанії: Канарські острови, Сеута і Мелілья, в Португалії: Азорські острови, Мадейра; до Франції: Реюньйон, Французька Гвіана, Мартиніка, Гваделупа, Сен-Мартен), тоді як в інших випадках території, пов'язані з державами-членами не є частиною ЄС (наприклад, Гренландія, Фарерські острови, більшість територій, пов'язані зі Сполученим Королівством; Нідерландами: Аруба, Кюрасао, Сінт-Мартен, Нідерландські Карибські острови (Бонайре, Саба, Сінт-Естатіус); Францією: Майотта, Сен-Бартелемі, Французька Полінезія, Волліс і Футуна, Нова Каледонія).
Охоплюючи заморські території держав-членів, ЄС має більшість типів клімату від арктичних до тропічних. Більшість населення проживає в районах з середземноморським кліматом (Південна Європа), помірним морським кліматом (Західна Європа), або теплим континентальним (у східних державах-членах ЄС).
Річки[ред. | ред. код]
- Дунай — 2860 км
- Тиса — 1358 км
- Рейн — 1236 км
- Ельба — 1091 км
- Вісла — 1047 км
- Тахо — 1038 км
- Луара — 1012 км
- Ебро — 960 км
- Одер — 854 км
- Рона — 815 км
Найбільші міста[ред. | ред. код]
В Європейському Союзі є більше великих міст, ніж у будь-якому іншому регіоні світу — понад 16 міст з населенням більше одного мільйона жителів. Також існують густонаселені регіони, які утворились внаслідок з'єднання кількох міст і нині охоплюють великі мегаполіси, що мають приблизно 11,5 млн жителів (у Кельні, Дюссельдорфі, та ін.), Рандстад, що має 7 000 000 жителів (Амстердам, Роттердам, Гаага), Франкфурт / Рейн-Майн близько 4 000 000 жителів (Франкфурт, Вісбаден та ін.) та Верхня Сілезія поблизу промислової зони, де проживає приблизно 3 500 000 осіб (Катовиці, Сосновець та ін.)[4].
 |  | _06.jpg) |
 |  |  |
| Міста | Населення міста в мільйонах | Площа | Міські райони | Населення міського району в мільйонах | |
|---|---|---|---|---|---|
| Лондон, Велика Британія | 7.5 | 4,761 | Париж, Франція | 10.1 | |
| Берлін, Німеччина | 3.4 | 3,815 | Лондон, Велика Британія | 8.5 | |
| Мадрид, Іспанія | 3.1 | 1,985 | Мадрид, Іспанія | 5.5 | |
| Рим, Італія | 2.7 | 5,198 | Рурський регіон, Німеччина | 5.3 | |
| Париж, Франція | 2.2 | 24,672 | Барселона, Іспанія | 4.5 | |
| Бухарест, Румунія | 1.9 | 9,131 | Мілан, Італія | 3.8 | |
| Гамбург, Німеччина | 1.8 | 2,310 | Берлін, Німеччина | 3.7 | |
| Варшава, Польща | 1.7 | 3,258 | Роттердам, Нідерланди | 3.3 | |
| Будапешт, Угорщина | 1,7 | 3,570 | Афіни, Греція | 3.2 | |
| Відень, Австрія | 1.7 | 3,931 | Неаполь, Італія | 2.9 |
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат в Європейському Союзі має помірний, континентальний характер, морський клімат переважає на західному узбережжі, а середземноморський —— на півдні. Клімат різко обумовлений Гольфстрімом, який зігріває західний регіоні до рівня, недосяжного на тих же широтах на інших континентах. Західна Європа має океанський тип клімату, в той час як Східна Європа —— континентальний, посушливий. У Західній Європі відбувається чотири сезони, у той час як Південна Європа переживає сезон дощів та сухий сезон. Південна Європа відома своїм жарким кліматом і теплими водами Середземного моря. У всіх країнах Південної Європи переважає субтропічний середземноморський клімат, тому влітку переважають теплі температури близько +24 ° C, а взимку досить прохолодні, біля +8 С. Опадів випадає досить, близько 1000—1500 мм на рік. Торнадо відбуваються в Європі, але, зазвичай, слабкі.
М'який клімат в межах Європейського Союзу присутній на португальському острові Мадейра, де середня температура коливається від 19 ° C протягом дня і 13 ° C у нічний час в зимовий період до 26 ° C протягом дня і 19 ° C влітку вночі. Крім того, м'який клімат присутній і на іспанському острові Гран-Канарія (Канарські острови), де середня температура коливається від 21 ° C протягом дня і 15 ° C у нічний час в зимовий період до 27 ° C протягом дня і 22 ° C влітку вночі. Ці острови розташовані в Атлантичному океані. На європейському континенті м'який клімат присутній у північно-західній частині Піренейського півострова (де розташовані Іспанія та Португалія), між Більбао, Ла-Корунья і Порто. У цьому прибережному пасмі, середня температура коливається від 10-14 ° C протягом дня і приблизно на 5 ° C вночі, в січні до 22-26 ° C протягом дня і 15-16 ° C у нічний час в середині літа.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Anonymous (5 липня 2016). Countries - European Union - European Commission. European Union (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Стаття 299 Договору про заснування Європейської Спільноти. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ European Union [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.] CIA World Factbook
- ↑ Indicators for larger urban zones 1999—2003, Eurostat. Accessed 25 January 2007 [Архівовано 16 лютого 2007 у Wayback Machine.]
