French
DeutschЕкономіка Європейського Союзу — Вікіпедія
Економіка  Європейський Союз | |
|---|---|
 Монумент євро біля Європейського центрального банку у Франкфурті-на-Майні | |
| Валюта | Євро |
| Статистика | |
| Зростання ВВП | −0,3 % (2012) |
| ВВП на душу населення | 35 100 (2012) |
| ВВП за секторами | Сфера послуг — 73,4 % Промисловість — 24,7 % Сільське господарство — 1,8 % (2012) |
| Інфляція (ІСЦ) | 2,6 % (2012) |
| Робоча сила | 230 млн. (2012) |
| Безробіття | 10,3 % (2012) |
| Зовнішня діяльність | |
| Експорт | 2,17 трлн. (2011) |
| Імпорт | 2,397 трлн. (2011) |
| Державні фінанси | |
| [1] | |
Економіка Європейського Союзу — спільна економіка країн-членів Європейського Союзу (ЄС). Є другою за величиною економіка в світі у номінальному вираженні після США, й третя за паритетом купівельної спроможності (ПКС), після Китаю та США (станом на 2018 рік ВВП ЄС оцінювався у 18,8 трлн дол[2], що становить приблизно 22 % світової економіки[3]).
Основна валюта Євросоюзу — євро — офіційна валюта 19 з 27 країн-членів ЄС, та друга валюта у світі за рівнем торгівлі, після долара США[4][5][6]. Євро є офіційною валютою у 25 країнах, у єврозоні та у шести інших європейських країнах, офіційно або фактично.
Економіка Європейського Союзу (ЄС) складається з внутрішнього ринку економік країн-членів союзу, заснованого на вільному ринку та просунутих соціальних моделях.
Euronext є основною фондовою біржею Єврозони й сьомим за величиною ринком за ринковою капіталізацією[7].
Європейський Союз, який у господарському відношенні є спільним ринком, самостійно бере участь у Світовій організації торгівлі під назвою «Європейські Співтовариства» поряд зі своїми власними державами-учасниками (тобто одночасно в СОТ беруть участь як ЄС, так і Німеччина, Франція, Люксембург та інші)[8].
Публічно-приватне партнерство[ред. | ред. код]
Єдиний європейський ринок держзамовлень[en] було створено 1993 р. як частину загального економічного простору країн ЄС. Офіційною є електронна база даних Щоденний електронний тендер[en] (TED). База даних TED випускається на компакт-дисках і доступна через Інтернет. Вона щодня поповнюється 500-750 новими оголошеннями і містить деякі відомості про укладені контракти.
Валюта[ред. | ред. код]
Офіційна валюта Європейського союзу — євро, яка використовується у всіх документах та актах. У Пакті про стабільність і зростання викладені податкові критерії для підтримки стабільності та економічного зближення. Євро також є найбільш поширеною валютою в країнах ЄС, яка вже використовується у 19 державах-членах, які входять у єврозону. Решта всіх держав-членів, за винятком Данії та Сполученого Королівства, які мають спеціальні відмови, взяли зобов'язання щодо переходу на євро після того, як вони виконають вимоги, необхідні для переходу. Швеція, хоч і дала відмову, але заявила про можливе приєднання до Європейського механізму валютних курсів який є підготовчим етапом до вступу. Решта держав мають намір приєднатися до євро через свої договори про приєднання.
Бюджет[ред. | ред. код]
Всі надходження ЄС та його видатки вносять до бюджету Спільноти на основі щорічних прогнозів. Втім винятком з цього правила є фінансування операційних витрат, пов'язаних з реалізацією положень розділів V та VI Договору про ЄС, яке може здійснюватися коштом країн-членів.
Розслідуванням та судовим переслідуванням у випадках шахрайства та зловживань із бюджетом ЄС займаються Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству та Прокуратура Європейського Союзу.
Економічні відмінності[ред. | ред. код]
Нижче наведена таблиця, показує, відповідно, ВВП (ПКС) і ВВП (ПКС) на душу населення в Європейському союзі, і окремо для кожної з 27 держав-членів. Ці дані можуть бути використані для приблизного порівняння рівня життя між державами-членами. Євростат, що розташований в Люксембурзі, є офіційним статистичним бюро ЄС, воно випускає щорічні дані по ВВП у державах-членах, а також у ЄС в цілому, з метою підтримки основ європейської бюджетної та економічної політики.
| Держави ЄС | ВВП 2012 мільйони євро | Населення в мільйонах | ВВП (ПКС) на душу населення 2012 євро | ВВП (Номінальний) на душу населення 2012 євро | ВВП (ПКС) на душу населення 2012 ЄС27 = 100 | Єврозона так/ні |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Європейський Союз | 12,899,149 | 504.9 | 25,500 | 25,600 | 100 % | |
 Німеччина | 2,643,900 | 80.2 | 31,300 | 32,600 | 122 % | Так |
.svg){kind=small} Велика Британія | 2,054,000 | 63.2 | 28,500 | 30,500 | 110 % | Ні |
 Франція | 2,029,877 | 63.7 | 27,500 | 31,100 | 108 % | Так |
 Італія | 1,565,916 | 59.7 | 25,200 | 25,700 | 99 % | Так |
 Іспанія | 1,049,525 | 47.0 | 24,400 | 22,300 | 97 % | Так |
 Нідерланди | 600,638 | 16.8 | 32,800 | 35,800 | 129 % | Так |
 Швеція | 408,467 | 9.6 | 32,700 | 42,800 | 129 % | Ні |
 Польща | 381,213 | 38.5 | 16,800 | 9,900 | 66 % | Ні |
.svg){kind=small} Бельгія | 376,840 | 11.1 | 30,400 | 34,000 | 119 % | Так |
 Австрія | 309,900 | 8.5 | 33,300 | 36,400 | 131 % | Так |
 Данія | 244,535 | 5.6 | 32,000 | 43,800 | 125 % | Ні |
 Греція | 193,749 (п) | 10.8 | 19,200 | 17,200 | 75 % | Так |
 Фінляндія | 194,469 | 5.4 | 29,100 | 35,600 | 115 % | Так |
 Португалія | 165,409 (п) | 10.6 | 19,200 | 15,600 | 75 % | Так |
 Ірландія | 163,595 | 4.6 | 33,200 | 35,700 | 130 % | Так |
 Чехія | 152,828 | 10.5 | 20,300 | 14,500 | 79 % | Ні |
 Румунія | 131,747 | 20.1 | 12,600 | 6,200 | 49 % | Ні |
 Угорщина | 97,756 | 9.9 | 16,700 | 9,800 | 66 % | Ні |
 Словаччина | 71,463 | 5.4 | 19,100 | 13,200 | 75 % | Так |
 Люксембург | 44,425 | 0.5 | 67,100 | 83,600 | 272 % | Так |
 Хорватія | 43,903 (п) | 4.3 | 15,600 | 10,300 | 61 % | Ні |
 Болгарія | 39,667 | 7.3 | 12,100 | 5,400 | 47 % | Ні |
 Словенія | 35,466 | 2.0 | 20,900 | 17,200 | 82 % | Так |
 Литва | 32,781 | 3.0 | 17,900 | 11,000 | 70 % | Ні |
 Латвія | 22,258 | 2.0 | 14,700 (2011) | 10,900 | 62 % | Ні |
 Кіпр | 17,886 | 0.9 | 23,500 (п) | 20,700 (п) | 91 % | Так |
 Естонія | 16,998 | 1.3 | 18,000 | 13,000 | 69 % | Так |
 Мальта | 6,755 | 0.4 | 22,100 | 16,300 | 86 % | Так |
| Кандидати до ЄС | ВВП 2012 мільйони євро | Населення в мільйонах | ВВП (ПКС) на душу населення 2012 євро | ВВП (Номінальний) на душу населення 2012 євро | ВВП (ПКС) на душу населення 2011 PERC. не з ЄС27 | Єврозона так/ні |
|---|---|---|---|---|---|---|
 Ісландія | 10,627 | 0.3 | 28,500 | 32,900 | 113 % | Ні |
 Туреччина | 612,412 | 75.6 | 13,100 (2011) | 7,500 (2011) | 56 % | Ні |
 Північна Македонія | 7,707 | 2.1 | 8,900 (2011) | 3,600 (2011) | 35 % | Ні |
 Чорногорія | 0.6 | 43 % | Ні | |||
 Сербія | 34740[9] | 7,2 | 8700 (2011) | 4300 (2011) | 35 % | Ні |
| Країни з заявками до ЄС | ВВП 2010 мільйони ЄВРО | населення в мільйонах | ВВП (ПКС) на душу населення 2011 ЄВРО | ВВП (Номінальний) на душу населення 2009 ЄВРО | ВВП (ПКС) на душу населення 2011 PERC. не з ЄС27 | Єврозона так/ні |
|---|---|---|---|---|---|---|
 Албанія | 8,975[10] | 3,2 | 7800 (о) | 2,803 | 30 % | Ні |
 Боснія і Герцеговина[11] | 3.8 | 7300 | 28 % | Ні |
| Члени ЄАВТ | ВВП 2012 мільйони євро | Населення мільйони | ВВП (ПКС) на душу населення 2012 євро | ВВП (Номінальний) на душу населення 2012 євро | ВВП (ПКС) на душу населення 2011 PERC. не з ЄС27 | Єврозона так/ні |
|---|---|---|---|---|---|---|
 Норвегія | 390,008 | 5.1 | 49,900 | 77,500 | 195 % | Ні |
.svg){kind=small} Швейцарія | 491,987 | 8.1 | 40,800 | 61,900 | 160 % | Ні |
п: попередня оцінка
о: оцінка
Джерело: ВВП мільйони:Євростат, ВВП (ПКС) на одного жителя: Євростат, ВВП на душу населення за ПКС:Євростат,[12] ВВП на душу населення за ПКС у відсотках ЄС (2011) : Євростат[13]
| ВВП у ринкових цінах (в мільйонах євро)[14] [NB 1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Сектори економіки[ред. | ред. код]
Послуги[ред. | ред. код]
Сфера послуг — один з найважливіших секторів Європейського Союзу. Складає він 74,7 % ВВП, порівняно з промисловим виробництвом — 23,8 % ВВП, та сільським господарством — лише 1,5 % ВВП[15].
Фінансові послуги добре розвинені у межах Єдиного ринку Союзу. Компанії мають більшу залежність від банківського кредитування, ніж у Сполучених Штатах, хоча в рамках ініціативи Союзу ринків капіталу планується перехід до компаній, які отримують більше фінансування через ринки капіталу. План ЄС, запропонований Комісією у вересні 2015 року для мобілізації вільного руху капіталу в межах ЄС[16]. План мав на меті до 2019 року створити складові частини інтегрованого ринку капіталу в ЄС[17]. Ініціатива включала в себе 33 заходи[18]. Проте, план було оновлено у 2017 та 2019 роках, оскільки жодне законодавство йому не відповідало[19]. Комісар з питань фінансової стабільності, фінансових послуг та ринків капіталу Валдіс Домбровскіс, колишній прем'єр-міністр Латвії, несе відповідальність за виконання ініціативи[20][21].
Згідно з Індексом глобальних фінансових центрів, два найбільші фінансові центри Європи — Лондон та Цюрих — перебувають за межами Європейського Союзу[22]. Два найбільші фінансові центри, що розташовані в межах ЄС —Франкфурт-на-Майні та Люксембург.
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Сільськогосподарський сектор підтримується субсидіями Європейського Союзу у формі Спільної сільськогосподарської політики. У 2013 році підтримка становила близбко 45 мільярдів євро (менше 33 % від загального бюджету у 148 мільярдів євро) від загальних витрат ЄС[23]. Спочатку вона використовувалася для гарантування мінімальної ціни для фермерів у ЄС. Така політика піддавалася критиці, як одна з форм протекціонізму, яка гальмує торгівлю та завдає шкоди країнам, що розвиваються. Одним з найбільш опонентів була Велика Британія, друга за величиною економіка якої вийшла з блоку у січні 2020 року. Якщо у 1985 році близько 70 % бюджету ЄС витрачалося на сільське господарство, то вже у 2011 — пряма допомога фермерам та пов'язані з ринком витрати становлять лише 30 % бюджету, а витрати на розвиток сільського господарства — 11 %. До 2011 року 90 % прямої підтримки стали непорушними для торгівлі (не пов'язаними з виробництвом), оскільки реформи продовжували проводитись щодо Спільної сільськогосподарської політики, її фінансування та планування[24].
Енергоресурси[ред. | ред. код]
Європейський союз має суттєві запаси вугілля, нафти та природного газу.
Всі країни ЄС зобов'язалися дотримуватися Кіотського протоколу, й Європейський союз є одним з найактивніших його прихильників. Європейська комісія опублікувала пропозиції щодо першої всеосяжної енергетичної політики ЄС від 10 січня 2007 року.
- Вугілля
Німеччина (Рурський вугільний басейн), Польща (Сілезький басейн) та інші.
- Нафта
Шість країн Європейського союзу видобувають нафту, головним чином у нафтових родовищах Північного моря. Найбільшими виробниками є Сполучене Королівство, Данія, Німеччина, Італія, Румунія та Нідерланди.
- Газ
Обсяг розвіданих запасів газу, дорівнює 2,242 млрд куб. м. (2010). Видобуток — 181,6 млрд куб. м. в рік (2009). Споживання газу дорівнює 489,4 млрд кубометрів (2009), що ставить ЄС на друге місце по використанню природного газу.
До 2022 року планується скоротити видобуток на найбільшому родовище газу в Європі — Гронінгені (Нідерланди; всього країна поставляє до Європи 39,1 млрд кубометрів) — до 12 млрд кубометрів на рік, у 2030 році — повністю припинити (родовище хочуть закрити з огляду на те, що його розробка викликає сильні землетруси).
Третій енергопакет — пакет законів щодо внутрішнього ринку газу та елекроенергії у Європейському Союзі. Його мета — більш відкриті газові та енергетичні ринки у Європейському Союзі. Пакет було запропоновано Європейською Комісією у вересні 2007 року та проголосовано у Парламенті Європейського Союзу у липні 2009. Вступив у дію 3 вересня 2009 року.
- Атомна енергетика
Триває поступова відмова від атомної енергетики.
- Відновлювана енергія
У 2009 році була прийнята Директива ЄС про відновлюваної енергетики, яка включала досягнення частки в 20 % до 2020 року в Євросоюзі[25]. До 2030 року вітряні електростанції повинні виробляти від 26 до 35 % всієї електроенергії в ЄС та заощадити 56 млрд євро[26].
З 2011 року — зростання введення нових потужностей на базі вітроенергетики (галузева асоціація — WindEurope); у 2018 — темпи знизилися (такого роду уповільнення розвитку галузі може бути пов'язано також із загальним уповільненням економіки Єврозони та її держав-локомотивів). Частка вітроенергетики в загальному енергобалансі Європи у 2018 році зросла з 12 до 14 %; загальна встановлена потужність вітроустановок досягла 189 ГВт.
Метою Євросоюзу є доведення частки відновлюваної енергетики у кінцевому енергоспоживанні до 20 % до 2020 року та 32 % до 2030 року.
Компанії[ред. | ред. код]
В країнах Європейського союзу започатковано багато найбільших у світі транснаціональних компаній. Серед них — компанії — лідери галузей, такі як Allianz — найбільший у світі постачальник фінансових послуг; Airbus — виробник близько половини світових реактивних авіалайнерів; Air France-KLM — найбільша у світі авіакомпанія за загальним обсягом операційних прибутків; Amorim — лідер з обробки корок; ArcelorMittal — найбільша у світі сталева компанія, група Danone — лідер ринку молочних продуктів; Anheuser-Busch InBev — найбільший виробник пива; група L'Oréal — провідний виробник косметики; LVMH — найбільший конгломерат з виробництва товарів розкоші; корпорація Nokia — найбільший у світі виробник мобільних телефонів; Royal Dutch Shell — одна з найбільших у світі енергетичних корпорацій, та Stora Enso — найбільший у світі целюлозно-паперовий завод у плані виробничого потенціалу. В ЄС також функціонує ряд найбільших компаній фінансового сектора, зокрема HSBC та Grupo Santander — найбільші компанії з точки зору ринкової капіталізації.
Об'єднання підприємств[ред. | ред. код]
BUSINESSEUROPE — найбільша організація, що лобіює інтереси бізнесу в Європі.[27].
Коефіцієнт Джині[ред. | ред. код]
Одним з найбільш використовуємих методів вимірювання нерівності доходів є Коефіцієнт Джині — показник, що приймає значення між 0 і 1, де 0 означає абсолютну рівність (величина приймає лише одне значення), а 1 позначає повну нерівність. Найбільш відомим коефіцієнт є як міра нерівності доходів домогосподарств деякої країни чи регіону. За даними ООН, коефіцієнт Джині варіюється по країнах від 0.247 у Данії до 0,743 в Намібії. Більшість пост-індустріальних країн мають коефіцієнт Джині у діапазоні від 0,25 до 0,40. Станом на 2005 рік коефіцієнт Джині в ЄС становив 0.31[28], у порівнянні з США, 0,463[29], що є вельми дивним результатом, оскільки в ЄС практично немає міждержавних доходів влади та нові бідні держави-члени приєдналися у 2004 році.
Регіональні відмінності[ред. | ред. код]
Порівняння найбагатших регіонів ЄС може виявитися важким завданням. Це пояснюється тим, що NUTS-1 та NUTS-2 регіони є неоднорідними, деякі з них дуже великі, такі, як NUTS-1 Гессен (21100 км), або NUTS-1 Іль-де-Франс (12011 км), в той час як інші регіони NUTS набагато менше, наприклад NUTS-1 Гамбург (755 км²), або NUTS-1 Великий Лондон (1580 км²). Екстремальний приклад — Фінляндія, яка розділена з історичних причин, на материкову частину з 5,3 млн жителів та Аландські острови, з населенням 26700, що приблизно дорівнює населенню невеликого фінського міста.
Одна з проблем з цими даними полягає в тому, що у деяких областях, в тому числі у Великому Лондоні, у великій кількості присутня Маятникова міграція, яка надходить до регіону, тим самим штучно збільшуючи цифри. Це тягне за собою підвищення ВВП, не змінюючи кількість людей, які живуть у цьому районі, збільшуючи ВВП на душу населення. Аналогічні проблеми можуть викликати велике число туристів, які відвідують цей район.
Ці дані використовуються для визначення регіонів, які підтримуються такими організаціями, як Європейський фонд регіонального розвитку.
Було прийнято рішення розмежувати номенклатуру територіальних одиниць для цілей статистики (NUTS) регіонів, довільним чином (тобто не грунтуючись на об'єктивних критеріях та не однакових для всієї Європи), що було прийнято на загальноєвропейському рівні.
Топ 10 економічно найсильніших NUTS-1 та NUTS-2[ред. | ред. код]
Топ 10 NUTS-1 та NUTS-2 регіонів із найвищим ВВП на душу населення входять в число перших п'ятнадцяти країн блоку: та жоден регіон із 12 нових країнах-членів, які вступили у травні 2004 року та січні 2007. NUTS положення встановлюють мінімальну чисельність населення в розмірі 3 млн, а максимальний розмір 7 млн для середнього NUTS-1 регіону, й мінімум 800 тис. та максимум 3 млн для NUTS-2 регіону. Проте це визначення не визнається Євростатом. Наприклад регіон Іль-де-Франс, із населенням у 11,6 млн чоловік розглядається як NUTS-2 регіон, тоді як Аландські острови із населенням всього 26 тис. чоловік розглядаються як NUTS-1 регіон.
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Серед десяти найнижчих регіонів у рейтингу 2017 року найбільше було Болгарії, а найнижчий показник зафіксований у Північно-західному її регіоні. Серед 20 регіонів нижче рівня 50 % п'ять — у Болгарії, по чотири — у Греції та Угорщині, по три у Польщі та по два у Франції та Румунії.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
- ↑ Eurostat – Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table. ec.europa.eu. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Report for Selected Country Groups and Subjects. www.imf.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Triennial Central Bank Survey 2007 (PDF). BIS. 19 грудня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2013. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Aristovnik, Aleksander; Čeč, Tanja (30 березня 2010). Compositional Analysis of Foreign Currency Reserves in the 1999–2007 Period. The Euro vs. The Dollar As Leading Reserve Currency (PDF). Munich Personal RePEc Archive, Paper No. 14350. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2013. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Boesler, Matthew (11 листопада 2013). There Are Only Two Real Threats To The US Dollar's Status As The International Reserve Currency. Business Insider. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Monthly Reports. www.world-exchanges.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Сведения об участниках ВТО. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 21 жовтня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ BiH Application
- ↑ Eurostat – Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table. Epp.eurostat.ec.europa.eu. 11 березня 2011. Архів оригіналу за 24 червня 2014. Процитовано 26 квітня 2011.
- ↑ GDP per capita in the Member States ranged from 46% to 271% of the EU27 average in 2011 (PDF). 20 червня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2012. Процитовано 20 червня 2012.
- ↑ GDP at market prices. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.
- ↑ Europäische Union: Anteile der Wirtschaftssektoren am Bruttoinlandsprodukt (BIP) von 2004 bis 2014. statista.de (нім.). World Bank. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ European Commission, Overview of the Capital Markets Union [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.], accessed 10 August 2020
- ↑ European Commission, Capital markets union action plan [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.], accessed 10 August 2020
- ↑ Conference Report: European Financial Market Integration [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.], 6 June 2016, accessed 10 August 2020
- ↑ Vértesy, László (2019). The legal and regulatory aspects of the free movement of capital - towards the Capital Markets Union. Journal of Legal Theory HU. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ EU's capital markets union 2.0, explained. POLITICO (амер.). 8 червня 2017. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ What is the capital markets union?. European Commission – European Commission (англ.). Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ The Global Financial Centres Index 22 (PDF). Long Finance. September 2017.
- ↑ EU expenditure and revenue. Financial Programming and Budget. European Commission. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ EU budget myths. EC Europa. European Commission. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ EU Energy Policy to 2050 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] EWEA March 2011
- ↑ Wind Energy Factsheets, European Wind Energy Association 2010 page 6
- ↑ УСПП та найбільша бізнес-організація Європи домовилися про довгострокову системну співпрацю. 12 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 12 лютого 2014.
- ↑ Eurofound: Monitoring quality of life in Europe — Gini index. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 30 липня 2009.
- ↑ DeNavas-Walt, Carmen, Bernadette D. Proctor, and Jessica Smith (August 2008). Income, Poverty, and Health Insurance Coverage in the United States: 2007 (PDF). U.S. Census Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 16 листопада 2008. Процитовано 13 листопада 2008.
- ↑ а б Eurostat (5 березня 2020). Regional GDP per capita ranged from 30% to 263% of the EU average in 2018. Europa web portal. Архів оригіналу за 17 квітня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- CIA [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||