Вулиця Скрипника (Харків) — Вікіпедія

Вулиця Скрипника
Харків
Початок вулиці Скрипника. Вигляд з протилежного боку Сумської вулиці
Початок вулиці Скрипника.
Вигляд з протилежного боку Сумської вулиці
Початок вулиці Скрипника.
Вигляд з протилежного боку Сумської вулиці
Місцевість Нагірний район, Центр
Район Київський
Назва на честь М. О. Скрипника
Колишні назви
Сердюківський пров.,
Народної Освіти пров.
Загальні відомості
Протяжність 400 м
Координати початку 49°59′53″ пн. ш. 36°14′01″ сх. д. / 49.998111° пн. ш. 36.233778° сх. д. / 49.998111; 36.233778
Координати кінця 49°59′51″ пн. ш. 36°14′22″ сх. д. / 49.997694° пн. ш. 36.239528° сх. д. / 49.997694; 36.239528
поштові індекси 61057
Транспорт
Найближчі станції метро «Університет» (~650 м), «Історичний музей» (~560 м), «Архітектора Бекетова» (~140 м)
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 2 до № 18
Архітектурні пам'ятки № 4, 7
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2450273
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Скрипника у Вікісховищі

Вулиця Скри́пника — вулиця міста Харкова, розташована в Київському адміністративному районі. Починається від Сумської вулиці і йде на схід до вулиці Григорія Сковороди. Від неї починається вулиця Гоголя, далі вона перетинається з Чернишевською вулицею. На початку вулиці Скрипника, з непарної сторони, розташований Сквер Перемоги. Рух односторонній, напрямок — від Григорія Сковороди до Сумської.

Історія і назва[ред. | ред. код]

Виникнення вулиці відносять до другої пол. XVIII століття. На північному боці вулиці в той час були розташовані рів і вал, там пролягала межа міста. Далі починалось Мироносицьке кладовище, офіційно закрите в 1803 році, але померлих ховали на ньому ще років тридцять.

На поч. XIX століття секретар міської думи Сердюков побудував на вулиці власний будинок. Тому вулиця отримала назву Сердюківського провулка.

В кінці 1840-х років за розпорядженням генерал-губернатора Кокошкіна останні надгробні пам'ятники знесли. На місці колишнього кладовища влаштували Мироносицький майдан, на якому по святах відбувалися народні гуляння. Сам Сердюківський провулок забудовувався дуже повільно — в 1881 році на ньому стояло лише три будинки, вуличне освітлення, водопровід і мощення дороги були відсутні.

Активна забудова вулиці розпочалась уже в XX столітті. В 1925 році було відкрито Будинок працівників освіти (нині Будинок учителя). В 1929 році — Клуб працівників зв'язку. В різні часи тут розміщувались Будинок офіцерів, Клуб поштовиків, БК зв'язку. В 1954 році з цієї будівлі транслювали першу на Україні передачу Харківського аматорського телецентру.

У 1930-ті роки на місці Мироносицького майдану і розташованої на ньому Мироносицької церкви було побудоване тролейбусне депо. В 1946 році депо розформували, а на його місці розбили сквер, який носить назву «Перемога».

З 1936 році провулок носив другу назву — Народної освіти, але місцеві жителі не використовували її. Під час німецької окупації Харкова нацистська влада зафіксувала в документах міської управи назву «Сердюківський провулок». Після звільнення Харкова на деякий час провулку повернули назву «Народної освіти», а в 1962 році провулок став вулицею, названою на честь М. О. Скрипника, радянського громадського й політичного діяча.

Будинки[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Єдиний адресний реєстр міста Харкова [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
  • Н. Т. Дьяченко. Улицы и площади Харькова [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  • Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник. Скрипника [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.]
  • Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица первой телепередачи
  • Домофото. Список зданий Харьков. Улица Скрипника. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 20 жовтня 2021.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Центр Культури Київського району. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  2. «Будинок учителя» Харківської обласної ради. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.