French
DeutschДзеркальний струмінь — Вікіпедія
| Дзеркальний струмінь | |
|---|---|
 | |
| 49°59′55″ пн. ш. 36°14′04″ сх. д. / 49.998694° пн. ш. 36.234583° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Сквер Перемоги,  Харків |
| Тип | будівельні конструкції |
| Автор проєкту | В. І. Корж |
| Дата заснування | 1947 |
| Початок будівництва | 1947 |
| Побудовано | 1947 |
  Дзеркальний струмінь Дзеркальний струмінь (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Дзерка́льний стру́мінь (рос. Зеркальная струя) — альтанка і фонтан у місті Харків, один із сучасних символів міста.
Альтанка-фонтан «Дзеркальний (Скляний) струмінь» розташована на вулиці Сумській у сквері Перемоги, навпроти будівлі Харківського театру опери та балету. Дзеркальний струмінь був споруджений 1947 року за проєктом архітектора В. І. Коржа[1].
Історія будівництва[ред. | ред. код]
Передісторія[ред. | ред. код]
Фонтан-альтанка «Дзеркальний струмінь» розташований у майже правильному квадраті між вулицями Сумською, Жон Мироносиць, Скрипника та Чернишевською.
Місце, на якому споруджено оригінальний пам'ятник-пам'ятку архітектури, має багату історію. Спершу тут містився цвинтар, через це на цьому місці звели дерев'яний храм — Мироносницьку церкву, перша згадка про яку датується 1701 роком.
У 1781—1783 на місці дерев'яної церкви було збудовано кам'яну. 1792 року в зв'язку з розростанням житлових міських кварталів цвинтар на території храму скасували. У 1813—19 роки церкву значно перебудували й розширили, пізніше протягом XIX століття вона ще не раз перебудовувалась і розширялась.
У 1909—1911 до церкви прибудували дзвіницю, що за розміром була другою в місті після дзвіниці Успенського собору.
Мироносицьку церкву було знесено 11 березня 1930 року. Радянська влада планувала на її місці звести будівлю «Театру масового музичного дійства», в якому б суміщались цирк, театр і кінотеатр, але після перенесення столиці УРСР до Києва початкові плани лишились нереалізованими. Відтак, на місці новоутвореної пустки в 1930-ті роки було влаштовано тролейбусний парк просто неба[2].
За однією з версій, що ґрунтується на спогадах колишніх партійних співробіників Харківського обкому партії, історія спорудження фонтану-альтанки пов'язана з тим, що наприкінці 1940-х до Харкова приїхав тодішній перший секретар ЦК Компартії УРСР Микита Хрущов. Начебто, він визирнув у вікно з кабінету начальника Харківського обкому партії Віктора Чураєва (будівля обкому в ті часи містилася за адресою вул. Мироносицька, 1). Тролейбусний парк, вочевидь, справив на нього не найкраще враження, і майбутній керівник СРСР висловив керівнику харківських комуністів невдоволення побаченим з «обкомівського» вікна. У результаті цієї розмови «на підвищених тонах» стало рішення харківської партійної влади розбити на цьому місці сквер з фонтаном[3].
Там, де був розташований тролейбусний парк, методом загальногромадського народного будування в 1946—47 роках було закладено сквер «Перемоги» з басейном і фонтаном-альтанкою, що майже відразу отримала народну назву «Дзеркальний струмінь». Загальне планування скверу і фонтану було розроблено архітекторами О. М. Касьяновим, В. І. Коржом і А. С. Маяк[4].
Поруч з фонтаном-альтанкою було зведено басейн, який спершу обнесли простим цегляним парканом, а в 1970-ті його замінили на гранітний.
1958 року на честь святкування 40-річчя Ленінського комсомолу на території скверу було відкрито алею комсомольців-героїв.
Реконструкція[ред. | ред. код]
Улітку 2007 року до 60-ліття "Дзеркального струменю" було здійснено його реконструкцію. 7 серпня запрацював оновлений фонтан, під час реконструкції якого встановили 137 форсунок, 2 установки штучного туману і 135 прожекторів. Чашу фонтану, що вміщує 350 тонн води, облицювали плиткою, стінки — мармуром[5][6].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Альтанка «Дзеркальний струмінь» у Харкові є одним із символів міста — таким чином у північно-східних обласних центрах Лівобережної України (Харків, Суми і Полтава) міськими символами є альтанки — відповідно «Дзеркальний струмінь», Сумська Альтанка, Біла альтанка.
- Харківський «Дзеркальний струмінь» повністю повторює проєкт аналогічної споруди в російському курортному місті Кисловодськ на Північному Кавказі[джерело не вказане 19 днів].
- Харківська кондитерська фабрика від 1980-х років випускає шоколадні цукерки в подарункових коробках «Дзеркальний струмінь» із зображенням пам'ятника.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Ліпнина голови на ключі -
Дзеркальний струмінь навесні -
Альтанка вночі -
Фонтанний комплекс до будівництва церкви (2007) -
Дзеркальний струмінь після будівництва церкви (2021)
Див. також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Клейн Б. Г., Лаврентьев И. Н., Лейбфрейд А. Ю. и др. Харьков : Архитектура, памятники, новостройки : Путеводитель. — Харьков : Прапор, 1987. — С. 50.
- ↑ Протоиерей Николай Лобарский. Харьковская Крестовоздвиженская (Мироносицкая) церковь 1783-1908 гг. — Харьков : Райдер, 2007. — ISBN 978-966-8246-72-2.
- ↑ Дзеркальний струмінь: символ, що народився випадково // www.mediaport.ua (рос.)
- ↑ Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова., Харьков: «Прапор», 1977, стор. 133 (рос.)
- ↑ новина в газеті «Вечірній Харків»: Зеркальная струя прихорашивается. Архів оригіналу за 21 листопада 2007. Процитовано 26 жовтня 2009.
- ↑ Новина на офіційному вебсайті Харківської міськради: В Харькове открыли новый фонтан. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 11 квітня 2019.
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дзеркальний струмінь |
- Зеркальная струя: символ, родившийся случайно. Медиапорт. 5 августа 2004 г.
- За «Зеркальной струей» в глубине сквера Победы хотят построить православный храм во имя Святых Жен Мироносиц // стаття в газ. «2000» № 32 (424) за 8—14 серпня 2008 року
| |||||||||||||
