Населення Чехії — Вікіпедія
Населення Чехії | |
---|---|
Чисельність | 10,735 млн осіб |
Густота | 133,7 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 2,33 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▼0,07 % |
Народжуваність | 9,55 ‰ |
Фертильність | 1,44 дітей на 1 жінку |
Смертність | 10,50 ‰ |
Смертність немовлят | 2,63 ‰ |
Вікова структура | |
• до 14 років | 15 % |
• 15–64 років | 66,99 % |
• старіші за 65 років | 18,01 % |
Середня тривалість життя | 79,0 року |
• чоловіків | 75,5 року |
• жінок | 81,62 року |
Статева структура | |
загалом | 0,97 чол./жін. |
при народженні | 1,06 чол./жін. |
до 15 років | 1,06 чол./жін. |
15–64 років | 1 чол./жін. |
після 65 років | 0,7 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | чехи |
Найбільший етнос | чехи |
Нацменшини | моравці, словаки |
Мови | |
Офіційна | чеська |
Також у побуті | словацька |
Населення Чехії. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,644 млн осіб (85-те місце у світі)[1]. Чисельність чехів стабілізувалась і незначно збільшується, народжуваність 2015 року становила 9,63 ‰ (202-ге місце у світі), смертність — 10,34 ‰ (37-ме місце у світі), природний приріст — 0,16 % (185-те місце у світі) .
Народжуваність у Чехії, станом на 2015 рік, дорівнює 9,63 ‰ (202-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,44 дитини на одну жінку (205-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 86,3 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,8 року (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Чехії 2015 року становила 10,34 ‰ (37-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,16 % (185-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Чехії становить 41,7 року (34-те місце у світі): для чоловіків — 40,4, для жінок — 43 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,48 року (55-те місце у світі), для чоловіків — 75,5 року, для жінок — 81,62 року[1].
Вікова структура населення Чехії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:
- діти віком до 14 років — 15 % (819 864 чоловіка, 776 639 жінок);
- молодь віком 15-24 роки — 10,23 % (559 108 чоловіків, 529 598 жінок);
- дорослі віком 25-54 роки — 43,7 % (2 387 303 чоловіка, 2 264 774 жінки);
- особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,06 % (673 060 чоловіків, 717 296 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,01 % (791 823 чоловіка, 1 125 377 жінок)[1].
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,4; коефіцієнт розлучуваності — 2,9; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 66 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 31,4 року, жінки — 28,7 року, загалом — 30 років (дані за 2014 рік)[3].
Густота населення країни 2015 року становила 136,5 особи/км² (88-ме місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з більшою густотою в північних і східних регіонах.
- Історична динаміка населення регіонів Чехії (тис. осіб)[4]
Край | 1870 | 1881 | 1891 | 1901 | 1911 | 1921 | 1930 | 1950 | 1961 | 1970 | 1980 | 1991 | 2001 | 2011 | 2021 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Прага | 270,389 | 349,574 | 437,373 | 559,433 | 667,664 | 729,820 | 950,465 | 1057,570 | 1133,056 | 1140,794 | 1182,186 | 1214,174 | 1169,106 | 1257,158 | 1301,432 |
Південночеський | 689,119 | 722,344 | 716,015 | 735,502 | 753,025 | 737,328 | 718,820 | 550,911 | 573,713 | 577,543 | 613,171 | 622,889 | 625,267 | 638,706 | 631,803 |
Південноморавський | 659,239 | 719,552 | 775,904 | 840,476 | 926,555 | 961,141 | 1035,917 | 969,035 | 1053,414 | 1076,071 | 1134,038 | 1136,832 | 1127,718 | 1154,654 | 1197,651 |
Карловарський | 322,550 | 358,067 | 380,103 | 431,667 | 478,014 | 457,413 | 502,176 | 244,112 | 278,879 | 298,110 | 311,995 | 301,985 | 304,343 | 307,444 | 279,103 |
Краловоградецький | 581,238 | 617,817 | 633,558 | 650,787 | 681,602 | 638,850 | 654,763 | 531,533 | 540,838 | 540,337 | 561,385 | 552,809 | 550,724 | 554,803 | 538,303 |
Ліберецький | 464,568 | 487,453 | 510,672 | 539,348 | 571,481 | 520,346 | 558,611 | 372,802 | 381,742 | 381,626 | 411,209 | 425,120 | 428,184 | 439,942 | 435,220 |
Мораво-Сілезький | 572,892 | 628,910 | 685,805 | 799,814 | 900,695 | 919,278 | 999,910 | 871,511 | 1032,667 | 1170,949 | 1260,986 | 1283,271 | 1269,467 | 1243,220 | 1162,841 |
Оломоуцький | 531,981 | 574,772 | 599,701 | 624,320 | 657,600 | 653,592 | 691,106 | 561,495 | 596,520 | 611,228 | 644,507 | 642,796 | 639,369 | 641,681 | 619,788 |
Пардубицький | 486,227 | 508,728 | 518,094 | 528,830 | 551,164 | 531,909 | 544,849 | 448,382 | 483,254 | 488,766 | 512,573 | 508,718 | 508,281 | 517,164 | 510,037 |
Пльзенський | 557,878 | 604,557 | 617,290 | 650,433 | 690,364 | 699,178 | 709,660 | 528,354 | 549,905 | 550,514 | 567,930 | 558,307 | 550,688 | 572,045 | 581,436 |
Центральночеський | 978,625 | 1053,634 | 1094,867 | 1143,410 | 1193,312 | 1178,102 | 1224,835 | 1085,603 | 1142,244 | 1129,546 | 1151,265 | 1112,882 | 1122,473 | 1264,978 | 1415,463 |
Устецький | 621,785 | 724,613 | 808,850 | 957,566 | 1056,147 | 1036,263 | 1115,286 | 734,827 | 782,754 | 796,762 | 832,525 | 824,461 | 820,219 | 836,045 | 789,098 |
Височина | 514,497 | 532,169 | 531,909 | 533,878 | 545,982 | 541,275 | 531,243 | 461,485 | 489,869 | 494,985 | 516,823 | 521,068 | 519,211 | 514,569 | 497,661 |
Злінський | 314,475 | 341,037 | 356,315 | 378,564 | 403,122 | 404,985 | 436,599 | 478,466 | 532,676 | 550,465 | 591,334 | 596,903 | 595,010 | 590,361 | 564,331 |
Чехія | 7565,463 | 8223,227 | 8666,456 | 9374,028 | 10076,727 | 10009,480 | 10674,240 | 8896,086 | 9571,531 | 9807,696 | 10291,927 | 10302,215 | 10230,060 | 10532,770 | 10524,167 |
Чехія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 73 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,35 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Прага (столиця) — 1,314 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
№ | Назва | Край | Населення | № | Назва | Край | Населення | ||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Прага Брно | 1 | Прага | Прага | 1 259 079 | 11 | Злін | Злінський | 75 112 | Острава Пльзень |
2 | Брно | Південноморавський | 377 440 | 12 | Гавіржов | Моравсько-Сілезький | 75 049 | ||
3 | Острава | Моравсько-Сілезький | 294 200 | 13 | Кладно | Середньочеський | 68 552 | ||
4 | Пльзень | Пльзенський | 169 033 | 14 | Мост | Устецький | 67 089 | ||
5 | Ліберець | Ліберецький | 102 562 | 15 | Опава | Моравсько-Сілезький | 57 772 | ||
6 | Оломоуць | Оломоуцький | 99 806 | 16 | Фрідек-Містек | Моравсько-Сілезький | 56 945 | ||
7 | Усті-над-Лабем | Устецький | 93 409 | 17 | Карвіна | Моравсько-Сілезький | 55 985 | ||
8 | Чеські Будейовиці | Південночеський | 93 285 | 18 | Їглава | Височина | 50 521 | ||
9 | Градець-Кралове | Краловоградецький | 92 808 | 19 | Теплиці | Устецький | 50 079 | ||
10 | Пардубиці | Пардубицький | 89 693 | 20 | Дечин | Устецький | 49 833 |
Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,33 ‰ (43-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Серед іммігрантів найчисленнішими в Чехії є українці, яких станом на 30 вересня 2010 року проживало в країні 126 521 особа. Проживає також значна кількість словаків (71 676) та в'єтнамців (60 605).
У країні перебуває 1,5 тис. осіб без громадянства[1].
Чехія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].
Головні етноси країни (2021): [6]
етнос | чисельність, осіб | % загальний | % від тих, хто вказав етнос |
---|---|---|---|
чехи | 6 033 014 | 57,33 | 83,76 |
моравці | 359 621 | 3,42 | 4,99 |
словаки | 96 041 | 0,91 | 1,33 |
українці | 78 068 | 0,74 | 1,08 |
в'єтнамці | 31 469 | 0,30 | 0,44 |
поляки | 26 802 | 0,25 | 0,37 |
росіяни | 25 296 | 0,24 | 0,35 |
сілезці | 12 451 | 0,12 | 0,17 |
німці | 9 128 | 0,09 | 0,13 |
монголи | 6 233 | 0,06 | 0,09 |
решта етносів | 524 986 | 4,99 | 7,29 |
не вказали | 3 321 058 | 31,56 | ... |
всього | 10 524 167 | 100,00 | 100,00 |
Національний склад країв Чехії (відсоток від тих, хто вказав етнос) (2021) [6][7]:
край/місто | % тих, хто вказав етнос | чехи | моравці | словаки | українці | в'єтнамці | поляки | росіяни | сілезці | німці | монголи | інші |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
м. Прага | 71,62 | 81,05 | 0,31 | 2,31 | 2,99 | 0,83 | 0,21 | 1,64 | 0,03 | 0,13 | 0,05 | 10,44 |
Південночеський | 66,87 | 94,19 | 0,28 | 0,86 | 0,78 | 0,43 | 0,06 | 0,10 | 0,01 | 0,09 | 0,06 | 3,13 |
Південноморавський | 71,66 | 62,24 | 21,57 | 1,52 | 0,78 | 0,28 | 0,09 | 0,21 | 0,03 | 0,04 | 0,04 | 13,19 |
Карловарський | 65,69 | 87,71 | 0,14 | 1,68 | 1,08 | 1,49 | 0,09 | 0,60 | 0,01 | 1,04 | 0,15 | 6,02 |
Краловоградецький | 66,54 | 93,97 | 0,21 | 0,82 | 0,80 | 0,26 | 0,24 | 0,08 | 0,01 | 0,16 | 0,07 | 3,39 |
Ліберецький | 65,86 | 91,93 | 0,16 | 1,11 | 1,10 | 0,36 | 0,30 | 0,15 | 0,01 | 0,26 | 0,49 | 4,13 |
Мораво-Сілезький | 68,88 | 81,98 | 3,48 | 1,50 | 0,18 | 0,23 | 2,29 | 0,05 | 1,37 | 0,06 | 0,00 | 8,84 |
Оломуцький | 68,63 | 75,40 | 12,42 | 0,93 | 0,29 | 0,21 | 0,09 | 0,06 | 0,10 | 0,08 | 0,01 | 10,41 |
Пардубицький | 66,66 | 93,29 | 1,01 | 0,83 | 0,76 | 0,25 | 0,10 | 0,07 | 0,01 | 0,04 | 0,22 | 3,43 |
Пльзенський | 66,45 | 91,88 | 0,12 | 1,28 | 1,64 | 0,79 | 0,12 | 0,12 | 0,01 | 0,16 | 0,07 | 3,82 |
Центральночеський | 67,67 | 91,57 | 0,21 | 1,48 | 1,44 | 0,34 | 0,14 | 0,33 | 0,01 | 0,06 | 0,08 | 4,34 |
Устецький | 65,55 | 92,29 | 0,13 | 0,97 | 0,77 | 0,73 | 0,12 | 0,19 | 0,01 | 0,33 | 0,12 | 4,35 |
Височина | 67,86 | 86,83 | 6,55 | 0,56 | 0,54 | 0,21 | 0,04 | 0,05 | 0,01 | 0,03 | 0,11 | 5,07 |
Злінський | 70,27 | 72,45 | 15,02 | 0,94 | 0,26 | 0,12 | 0,06 | 0,04 | 0,02 | 0,02 | 0,09 | 10,99 |
- Народне вбрання богемців
- Народне вбрання моравців
У Чехії на 30 вересня 2010 року проживало 126,5 тис. українців.
Офіційна мова[8]: чеська — розмовляє 95,4 % населення країни. Інші поширені мови: словацька — 1,6 %, інші мови — 3 % (згідно з переписом 2011 року)[9]. Чехія, як член Ради Європи, 9 листопада 2000 року підписала і ратифікувала 14 листопада 2006 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 2007 року). Регіональними мовами визнані: словацька, польська (у Фридек-Містеку і Карвині Моравії-Сілезії, німецька, циганська[10].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 10,4 %, протестантизм (чеські брати, гусити) — 1,1 %, не визначились — 54 %, не сповідують жодної — 34,5 % (станом на 2011 рік)[1]. Чехія є однією з найменш релігійних країн світу, за опитуванням 2010 року лише 16 % опитаних чехів задекларували віру у Бога, що є найнижчим показником серед усіх держав Європейського союзу[11][12].
- Релігійна динаміка населення Чехії у 1991—2011 роках
Рік | Римо-католицька церква | Чехословацька гуситська церква | Євангелістська церква | Віруючі без вказання конфесії | Не віруючі | Релігійні переконання не вказані | ||||||
1991 | 4021385 | 39,0% | 178036 | 1,7% | 203996 | 2,0% | 4112864 | 39,9% | 1665617 | 16,2% | ||
2001 | 2740780 | 26,8% | 99103 | 1,0% | 117212 | 1,1% | 6039991 | 59,0% | 901981 | 8,8% | ||
2011 | 1083899 | 10,3% | 39276 | 0,4% | 51936 | 0,5% | 707649 | 6,7% | 3612804 | 34,2% | 4774323 | 45,2% |
Рівень письменності 2012 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 4,3 % від ВВП країни, станом на 2012 рік (106-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,71 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 7,4 % від ВВП країни (63-тє місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,63 ‰ (216-те місце у світі); хлопчиків — 2,76 ‰, дівчаток — 2,49 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 4 випадків на 100 тис. народжень (79-те місце у світі)[1].
Чехія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
2013 року було зареєстровано 3,4 тис. хворих на СНІД (111-те місце у світі), це 0,05 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (120-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (121-ше місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,1 % (21-ше місце у світі)[1].
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,2 %, загалом по країні — 99,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 1,7 км³ на рік, або 164,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 41 % припадає на побутові, 56 % — на промислові, 2 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 49,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 22,5 %; частка осіб похилого віку — 27 %, або 3,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 8,6 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 1,5 %, верхній дециль — 29,1 % (станом на 2012 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 8,654 млн унікальних інтернет-користувачів (49-те місце у світі), що становило 81,3 % від загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,479 млн осіб (74-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 2,6 %; промисловість і будівництво — 37,4 %; сфера послуг — 60 % (2012)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,5 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (75-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 15,9 %, серед юнаків — 15 %, серед дівчат — 17,1 % (57-ме місце у світі)[1].
Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, транзитна країна для наркотрафіку латиноамериканського кокаїну до Західної Європи; значний виробник синтетичних наркотиків для внутрішнього споживання; важливий центр відмивання грошей і організованої злочинності; значне споживання екстазі (дані за 2008 рік)[1].
Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Чехії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[13][14].
- Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
- Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25-54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55-64 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці старше за 64 роки — 0,7 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Населення Чехії | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1950 | 8 930 000 | — |
1955 | 9 270 000 | +3.8% |
1960 | 9 490 000 | +2.4% |
1965 | 9 779 000 | +3.0% |
1970 | 9 800 000 | +0.2% |
1975 | 10 059 000 | +2.6% |
1980 | 10 283 000 | +2.2% |
1985 | 10 337 000 | +0.5% |
1990 | 10 363 000 | +0.3% |
1995 | 10 331 000 | −0.3% |
2000 | 10 273 000 | −0.6% |
2005 | 10 236 000 | −0.4% |
2010 | 10 517 000 | +2.7% |
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[15]. |
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау The Czech Republic : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
- ↑ ' Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
- ↑ (чеськ.) Історична динаміка населення регіонів Чехії.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ а б Ethnic composition of Czechia 2021. pop-stat.mashke.org. Процитовано 22 березня 2024.
- ↑ (чеськ.) Obyvatelstvo podle národnosti podle krajů. [Архівовано 31 січня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ (англ.) Czech Republic Demographics Profile 2013.
- ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
- ↑ (англ.) Population by religious belief and by municipality size groups preliminary results by place of permanent residence. [Архівовано 2015-02-21 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Eurobarometer Poll 2010.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Чехословакия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Чехословакия // Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский (отв. ред.), Ю. В. Иванова и др. — М. : «Мысль», 1980. — 349 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Czech Republic : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Чехії.
- At a glance: Czech Republic. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Чехії.
- Czech Republic. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Чехії.
- Czech Republic. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Чехії від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in EU : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.