Населення Німеччини — Вікіпедія

Населення Німеччини M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 83,2 млн (2019)[1] осіб
Густота 231,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,24 ‰
Природний рух
Природний приріст -0,17 %
Народжуваність 8,47 ‰
Фертильність 1,44 дітей на 1 жінку
Смертність 11,42 ‰
Смертність немовлят 3,43 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 12,88 %
 • 15–64 років 65,67 %
 • старіші за 65 років 21,45 %
Середня тривалість життя 80,57 року
 • чоловіків 78,26 року
 • жінок 83 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,077 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,99 чол./жін.
після 65 років 0,78 чол./жін.
Етнічні групи
Нація німці
Найбільший етнос німці
Нацменшини турки
Мови
Офіційна німецька
Також у побуті Данська, фризька, лужицька, циганська

Чисельність населення Німеччини наприкінці 2022 року становила 84,3 млн осіб. Чисельність німців стабільно зменшувалася, народжуваність 2015 року становила 8,47 ‰ (217-те місце у світі), смертність — 11,42 ‰ (30-те місце у світі), у країни від'ємний природний приріст — -0,17 % (214-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Німеччині, станом на 2015 рік, дорівнює 8,47 ‰ (217-те місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,44 дитини на одну жінку (206-те місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 66,2 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 29,2 року (оцінка на 2012 рік)[2].

Смертність у Німеччині 2015 року становила 11,42 ‰ (30-те місце у світі)[2].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,17 % (депопуляція) (214-те місце у світі)[2].

Природний рух населення Німеччини за 1900—2015 роки[3][4]

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Німеччини, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Німеччини становить 46,8 року (3-тє місце у світі): для чоловіків — 45,7, для жінок — 47,9 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,57 року (32-ге місце у світі), для чоловіків — 78,26 року, для жінок — 83 року[2].

Вікова структура населення Німеччини, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 12,88 % (5 346 086 чоловіків, 5 068 071 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 10,38 % (4 279 962 чоловіка, 4 113 746 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 41,38 % (16 934 180 чоловіків, 16 519 931 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,91 % (5 571 694 чоловіка, 5 675 104 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 21,45 % (7 591 298 чоловіків, 9 754 335 жінок)[2].

Шлюби, розлучення[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,7; коефіцієнт розлучуваності — 2,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 49 (дані за 2010 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,4 року, жінки — 30,9 року, загалом — 32,2 року (дані за 2014 рік)[6].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення у Німеччині

Густота населення країни 2015 року становила 231,5 особи/км² (58-ме місце у світі)[2]. Найбільш населена держава Європи. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення, найбільш густонаселений індустріальний регіон Рур знаходиться на північному заході, в землі Північний Рейн-Вестфалія.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Німеччини

Німеччина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 75,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,16 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].

Головні міста держави: Берлін (столиця) — 3,563 млн осіб, Гамбург — 1,831 млн осіб, Мюнхен — 1,438 млн осіб, Кельн — 1,037 млн осіб (дані за 2015 рік)[2].

Розподіл населення по найбільших містах
Конурбація Населення
міста
Населення
агломерації
Населення
області
Берлін 3 450 000 4 300 000 5 950 000
Гамбурґ 1 780 000 2 600 000 4 270 000
Мюнхен 1 330 000 2 000 000 5 200 000
Кельн 1 000 000 1 900 000 11 690 000
Франкфурт-на-Майні 670 000 1 930 000 5 520 000
Штутґарт 600 000 1 800 000 5 290 000
Рурський регіон/Рейн-Рур 4 700 000 11 470 000


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,24 ‰ (60-те місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

За 2019 рік, згідно з оцінками, до країни прибуло на понад 300 тисяч осіб більше, ніж виїхало. Насамперед завдяки міграції у 2019 році населення Німеччини зросло на близько 200 тисяч осіб до рекордних 83,2 мільйона.[1]

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 115,6 тис. з Сирії, 51,5 тис. з Іраку, 30,0 тис. з Афганістану, 20,5 тис. з Туреччини, 19,76 тис. з Ірану, 10,98 тис. з Еритреї, 9,17 тис. з Сербії і Косова[2]. У країні налічується 12,7 тис. осіб без громадянства[2].

Німеччина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[7].

2022 року населення Німеччини виросло до рекордного рівня у 84,3 млн осіб, це зумовлено повномасштабним вторгненням РФ до України, що спричинило потік українських біженців до Німеччини. Зростання було зафіксовано після стагнації протягом 2019-2022 років[8].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[2]
Етнос: Відсоток:
німці
  
91.5%
турки
  
2.4%
інші
  
6.1%
Докладніше: Народи Німеччини

Головні етноси країни: німці — 91,5 %, турки — 2,4 %, інші — 6,1 % населення (загалом греки, італійці, поляки, росіяни, сербо-хорвати, іспанці)[2].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Німеччини (2015 рік)[2]
Мова: Відсоток:
німецька
  
%
Данська
  
%
фризька
  
%
лужицька
  
%
циганська
  
%
Докладніше: Мови Німеччини

Офіційні мови[9]: німецька, Данська, фризька, лужицька і циганська визнані офіційними мовами національних меншин. Німеччина, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 16 вересня 1998 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 січня 1999 року). Регіональними мовами визнані: НижньонімецькаБремені, Гамбурзі, Мекленбург-Передній Померанії, Нижній Саксонії, Шлезвіг-Гольштейні, Бранденбурзі, Північному Рейні-Вестфалії), данська (у Шлезвіг-Гольштейні), північнофризька (у Шлезвіг-Гольштейні), східнофризькаНижній Саксонії), верхньолужицькаСаксонії), нижньолужицькаБранденбурзі), циганська (по всій державі)[10].

Як іноземну мову в школах вивчають англійську, французьку, а також латинську, італійську та російську мови.

Німецька мова поділяється на 3 групи діалектів:

  • нижньонімецькі — нижньофранкський, нижньоалеманський та фризький;
  • середньонімецькі — саксонський, тюрингський та франкський;
  • верхньонімецькі — верхньофранкський, алеманський та баварський.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Німеччині (2015 рік)[2]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
  
34%
католики
  
34%
мусульмани
  
3.7%
атеїсти
  
28.3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 34 %, римо-католицтво — 34 %, іслам — 3,7 %, не сповідують жодної — 28,3 % (станом на 2015 рік)[2].

Конституція Німеччини як основний закон гарантує свободу віри та релігій в країні. Німеччина, християнізована з франкських часів, рідний край Реформації. Перед Другою світовою війною ⅔ німців були протестантами, ⅓ римо-католиками. З 1948 року існує об'єднання лютеранських та реформатських земельних Церков Німеччини — Євангелічна церква Німеччини. З 1969 по 1991 існувала окрема Євангелічна церква НДР.

За результатами перепису населення 2011 року, католиками визнали себе 30,8 % населення Німеччини, протестантами 30,3 %, мусульманами — 3,9 %. У Німеччині проживають також близько 100 000 православних, 380 000 новоапостолів та 100 000 юдеїв. Приблизно третини населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.

Релігійність у країні з року в рік послаблюється: 2010 року католицьку церкву залишили понад 180 тис. прихожан, також перестали вважати себе протестантами понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим — понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі теологи закликають до кардинальних реформ церкви[11].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 4,9 % ВВП країни, станом на 2012 рік (74-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,89 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 8,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11,3 % ВВП країни (13-те місце у світі)[2].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,43 ‰ (208-ме місце у світі); хлопчиків — 3,72 ‰, дівчаток — 3,12 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 6 випадків на 100 тис. народжень (165-те місце у світі)[2].

Німеччина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

2012 року було зареєстровано 77,5 тис. хворих на СНІД (48-ме місце у світі), це 0,15 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (103-тє місце у світі)[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 400 осіб (93-тє місце у світі)[2].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,7 % (59-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2006 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,3 %, в сільській місцевості — 99 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 32,3 км³ на рік, або 391,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 16 % припадає на побутові, 84 % — на промислові, 0 % — на сільськогосподарські потреби[2].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 51,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 19,6 %; частка осіб похилого віку — 32,2 %, або 3,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,5 % населення країни[2]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 24 % (станом на 2000 рік)[2].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 70,82 млн унікальних інтернет-користувачів (8-ме місце у світі), що становило 87,6 % загальної кількості населення країни[2].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 45,04 млн осіб (15-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,6 %; промисловість і будівництво — 24,6 %; сфера послуг — 73,8 % (станом на 2011 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,8 % працездатного населення, 2014 року — 5 % (49-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 7,7 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 7,1 % (112-те місце у світі)[2].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Країна-виробник хімічних перкурсорів для південноамериканського кокаїну; перевалочний пункт і споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, європейських синтетичних наркотиків; великий кримінальний фінансовий центр[2].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Німеччини докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[12][13].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,78 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[2].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Welle (www.dw.com), Deutsche. Кількість населення Німеччини досягла рекордного рівня завдяки мігрантам | DW | 17.01.2020. DW.COM (uk-UA). Процитовано 27 грудня 2020. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф Germany : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  3. (нім.) Statistisches Bundesamt Deutschland.
  4. ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  6. ' Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
  7. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  8. Населення Німеччини виросло до рекордного рівня за рахунок біженців із України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 січня 2023. 
  9. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  10. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  11. У Німеччині 180 тисяч людей залишили Католицьку Церкву. — католицький суспільно-релігійний часопис «CREDO».
  12. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  13. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]