Золотий м'яч 1979 — Вікіпедія

«Золотий м'яч 1979»

25 грудня 1979


Найкращий футболіст Європи:
Англія Кевін Кіган
(вдруге)


← 1978 * Золотий м'яч * 1980 →

Золотий м'яч 1979 року — 24-те щорічне вручення нагороди найкращому футболісту Європи, за підсумками опитування від журналу «Франс Футбол».

Процедура голосування[ред. | ред. код]

Участь у голосуванні за визначення найкращого футболіста в Європі взяли представники 26 футбольних асоціацій УЄФА, зокрема: Австрії, Англії, Бельгії, Болгарії, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембурга, Нідерландів, НДР, Польщі, Португалії, Румунії, СРСР, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Франції, ФРН, Чехословаччини, Швейцарії, Швеції, Шотландії та Югославії. Вдруге поспіль серед респондентів не було представника Норвегії.

Кожен із членів журі обирав п'ятьох футболістів, які, на його думку, є найкращими гравцями Європи. За перше місце нараховували 5 очок, за друге — чотири, за третє — три, за четверте — два, за п'яте — одне очко. Переможець максимально міг отримати 130 очок.

Результати голосування були опубліковані 25 грудня 1979 року в журналі France Football (№ 1759).

Підсумки голосування[ред. | ред. код]

Вдруге поспіль володарем нагороди став 28-річний англійський нападник клубу «Гамбург» Кевін Кіган[1]. Англієць із значною перевагою випередив найближчих переслідувачів німця Румменіге та нідерландця Крола, він був відзначений в усіх 26 анкетах опитуваних. Переможний результат Кігана — 90,8 % максимально можливої кількості очок, що на той час було другим показником після результату Олега Блохіна у 1975 році (93,8 %).

Кевін Кіган приєднався до когорти футболістів, які вигравали «Золотий м'яч» щонайменше двічі: Альфредо Ді Стефано (1957, 1959), Йогана Кройфа (1971, 1973, 1974) та Франца Бекенбауера (1972, 1976).

Місце Гравець Клуб Країна Очки % Місця К-ть
голосів
1-ше 2-ге 3-тє 4-те 5-те
1 Кевін Кіган Золотий м'яч 1978 Золотий м'яч 1979 ФРН Гамбург Англія Англія 118 90.8 % 18 6 2 26
2 Карл-Гайнц Румменігге ФРН Баварія  ФРН 52 40 % 2 5 5 3 1 16
3 Руд Крол Нідерланди Аякс Нідерланди Нідерланди 41 31.5 % 3 4 6 2 15
4 Манфред Кальц ФРН Гамбург  ФРН 27 20.8 % 1 2 3 2 1 9
5 Мішель Платіні Франція Нансі
Франція Сент-Етьєн
Франція Франція 23 17.7 % 1 2 2 1 2 8
6 Паоло Россі Італія Віченца
Італія Перуджа
Італія Італія 16 12.3 % 2 1 2 1 6
7 Тревор Френсіс США Детройт Експрес
Англія Ноттінгем Форест
Англія Англія 13 10 % 2 1 2 5
Ліам Бреді Англія Арсенал Ірландія Ірландія 1 1 2 2 6
9 Збігнев Бонек Польща Відзев (Лодзь) Польща Польща 8 6.2 % 2 2
Зденек Негода Чехословаччина Дукла (Прага) Чехословаччина Чехословаччина 2 2 4
11 Кенні Далгліш Англія Ліверпуль Шотландія Шотландія 7 5.4 % 1 1 2
Аллан Сімонсен Золотий м'яч 1977 ФРН Боруссія (Менхенгладбах)
Іспанія Барселона
Данія Данія 1 1 1 3
13 Пауль Брайтнер ФРН Баварія  ФРН 6 4.6 % 2 2
Кес Кіст Нідерланди АЗ Нідерланди Нідерланди 1 1 1 3
15 Джонні Реп Франція Бастія
Франція Сент-Етьєн
Нідерланди Нідерланди 5 3.8 % 1 1
Тоні Вудкок Англія Ноттінгем Форест
ФРН Кельн
Англія Англія 1 1 2
Ганс Кранкль Іспанія Барселона Австрія Австрія 1 1 2
Сафет Сушич Югославія Сараєво Югославія Югославія 1 1 2
19 Улі Штіліке Іспанія Реал Мадрид  ФРН 4 3.1 % 1 1
20 Маріус Трезор Франція Олімпік (Марсель) Франція Франція 3 2.3 % 1 1
21 Жуан Алвеш Португалія Бенфіка
Франція ПСЖ
Португалія Португалія 2 1.5 % 1 1
Франко Каузіо Італія Ювентус Італія Італія 1 1
Гордон Макквін Англія Манчестер Юнайтед Шотландія Шотландія 1 1
Рене ван де Керкгоф Нідерланди ПСВ Нідерланди Нідерланди 1 1
Бруно Пеццай ФРН Айнтрахт Австрія Австрія 2 2
Сімон Тахамата Нідерланди Аякс Нідерланди Нідерланди 2 2
27 Хуан Мануель Асенсі Іспанія Барселона Іспанія Іспанія 1 0.8 % 1 1
Тревор Брукінг Англія Вест Гем Англія Англія 1 1
Ронні Гельстрем ФРН Кайзерслаутерн Швеція Швеція 1 1
Гансі Мюллер ФРН Штутгарт  ФРН 1 1
Антонін Паненка Чехословаччина Богеміанс 1905 Чехословаччина Чехословаччина 1 1
Вальтер Шахнер Австрія Аустрія (Відень) Австрія Австрія 1 1

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Palmarès Ballon d'Or - 1979 - Kevin Keegan. France Football. 8 грудня 2013. Процитовано 6 липня 2020.
  2. Газета «Команда» № 135 (2727), 25 липня 2007 року

Посилання[ред. | ред. код]