French
DeutschЗінедін Зідан — Вікіпедія
 | ||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Зінедін Язід Зідан (Zinedine Yazid Zidane) | |||||||||||||||||||||
| Народження | 23 червня 1972 (51 рік) | |||||||||||||||||||||
Марсель, Франція  | ||||||||||||||||||||||
| Зріст | 1,85 м | |||||||||||||||||||||
| Вага | 79 кг | |||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Зізу (Zizou) | |||||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція | |||||||||||||||||||||
| Позиція | атакувальний півзахисник | |||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||
| 1982–1983 1983–1986 1986–1988 | «Сен-Анрі» «Сетем-ле-Валлон» «Канн» | |||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||
| Нагороди | ||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||
Зінеді́н Язі́д Зіда́н (фр. вимова: [zinedin zidan] (
прослухати), фр. Zinédine Yazid Zidane, араб. زين الدين يزيد زيدان, кабіль. Zineddin Lyazid Zidan; нар. 23 червня 1972, Марсель) — французький футболіст і тренер, чемпіон світу 1998 року, чемпіон Європи 2000 року, віце-чемпіон світу 2006 року, володар «Золотого м'яча» — найкращому футболісту Європи 1998 року, тричі визнавався найкращим футболістом світу за версією ФІФА (1998, 2000, 2003), один з найкращих футболістів світу кінця XX — початку XXI століть.
З 1 червня 2009 року по травень 2011 року працював помічником президента «Реала» Флорентіно Переса. З травня 2011 по 2012 рік обіймав посаду спортивного директора «Реала»[1]. Влітку 2012 року Зідан залишив пост спортивного директора «Реала»[2] і влітку 2013 року став асистентом головного тренера «королівського клубу» Карло Анчелотті[3], пропрацювавши один рік. Після цього протягом 2014—2016 років був головним тренером дублю «вершкових» «Реал Кастілья».
З січня 2016 року Зідан почав самостійну тренерську кар'єру, очоливши «Реал Мадрид». З 4 січня 2016 року очолював тренерський штаб іспанського клубу «Реал Мадрид», 31 травня 2018 повідомив, що подає у відставку з посади. 11 березня 2019 року знову очолив Реал Мадрид.
Другий тренер світу 2016 року за версією ФІФА, нагороджений на Параді зірок ФІФА.
Дитинство та юність[ред. | ред. код]
Язід був найменшою, п'ятою, дитиною у сім'ї Смаїла та Маліки Зіданів, до нього на світ з'явилися сестра Лола та брати: Нуридін, Фарід і Джамель. Зідани за походженням кабіли (берберська народність) з Алжиру, колишньої колонії Франції. Батько Язіда, Смаїл Зідат, переїхав до Франції в середині 50-х і осів у Марселі, а якщо точніше, то на його околиці — у Ла Кастеллані. Зіданом він став начебто за недбалістю чиновника, який невірно записав його прізвище.
Для більшості підлітків неблагополучного Ла Кастеллана футбол був головною розвагою. Язід виявляє неабиякі здібності і його записують у клуб «Сен-Анрі», потім він переходить до «Септем-ла-Валлону». У 1986 році на передноворічному зборі в Екс-он-Прованс молодого талановитого Язіда помічає скаут Жан Варро, який повідомив про нього тренерам «Канну». Після оглядин, Язіда беруть до юніорської команди. Батько після деяких вагань погодився відпустити сина в інше місто:
«Що ж, спорт — єдиний шлях нагору для вихідця з сім'ї іммігрантів».
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
«Канн» (1988—1992)[ред. | ред. код]
Через рік Язіда переводять у молодіжний гуртожиток Мімон (до цього він жив у сім'ї Еліно) і виплачують стипендію у 800 франків, це означало, що Зідана залишають у команді. 20 травня 1989 року Зідан вперше виходить на заміну у виїзному матчі першого французького дивізіону проти «Нанта». Це була одна з останніх ігор сезону і тренер вирішив дати змогу зіграти дебютантам; Язід за 15 хвилин, які залишилось грати, декілька разів торкнувся м'яча і одного разу, після його удару, м'яч навіть потрапив у штангу.
З літа 1989 року Зідан офіційно стає стажистом. Це надає йому постійне місце в резервній команді і підвищення зарплати утричі. Тренер основи, Жан Фернандес, поки що береже дебютанта і сезон 1989/90 Зідан проводить у дублі.
У новому сезоні Зідана заявляють за основний склад. Після першого кола чемпіонату «Канн» перебував на дні турнірної таблиці, але у другому колі команда нарешті заграла і почала потроху покращувати своє турнірне становище. Президент клубу, Ален Педретті, обіцяв Зідану подарувати автомобіль, коли той заб'є свій перший м'яч. 10 лютого 1991 року на 10-й хвилині другого тайму виїзного матчу із «Нантом» Зідан відкрив лік своїм голам у вищому дивізіоні. За це й отримав ключі від новенького «Рено Кліо» з рук президента. У цей же час Зідан стає постійним гравцем молодіжної збірної Франції, його помічають і починають говорити про нього, як про нову надію збірної Франції.
Сезон 1991/1992 і у Зідана, і у команди в цілому не вдався — «Канн» вилетів у другий дивізіон. Виправданням для Зідана було те, що він паралельно проходив службу в армії і чотири дні на тиждень перебував у батальйоні в Жуанвілі. У цьому ж сезоні Зідан дебютував у єврокубках, а саме в Кубку УЄФА, право на участь в якому команда виборола у минулому сезоні, зайнявши четверте місце. Але й у цьому турнірі команда не досягла успіху: пройшовши в першому колі португальський «Салгейруш», у другому колі «Канн» поступився московському «Динамо» — 0:1, 1:1. По закінченню сезону Зідан перейшов до «Бордо», до команди Ролана Курбіса, яка тільки повернулася у вищий дивізіон. Саме Ролан Курбіс і дав новачку його прізвисько — «Зізу».
«Бордо» (1992—1996)[ред. | ред. код]
На початку сезону 1992/93 до «Бордо» перейшло багато новачків, у тому числі і троє новачків з «Канну». Можливо, саме через це адаптація для Зідана пройшла швидко і непомітно. Забивши 10 м'ячів, що досить багато для атакувального півзахисника, Зідан стає найкращим бомбардиром команди.
У наступному сезоні Зізу відкриває лік своїм голам у єврокубках: у першому раунді Кубка УЄФА він забиває дублінському «Богеміансу», а в 1/8 фіналу зі штрафного він забиває єдиний м'яч Оліверу Кану з «Карлсруе», та вже у грі-відповіді «Бордо» зазнає невдачі і вилітає з турніру. У цьому ж сезоні щотижневик «Франс футбол» визнає Зідана «Відкриттям року». Все це привертає увагу тренерів збірної Франції до Зідана і дебют останнього у збірній здається цілком логічним.
Влітку 1994-го звільнили головного тренера «Бордо» Ролана Курбіса, а на його місце прийшов португалець Тоні з «Бенфіки», з якою він виграв чемпіонське звання. Разом із цим з команди пішли в інші клуби декілька гравців, серед них був і бразильський захисник, чемпіон світу, Марсіо Сантуш. Після цього команда так і не змогла налаштувати гру, протягом сезону займала невисоке місце у турнірній таблиці чемпіонату, знову вилетіла з Кубку УЄФА у другому раунді. За вісім турів до кінця чемпіонату до команди прийшов новий головний тренер — Ерік Гере, і команда заграла. Зідан продовжував грати за основний склад клубу і навіть вперше вийшов на матч у основному складі збірної. У підсумку «Бордо» посіло сьоме місце у чемпіонаті, яке не давало права брати участь у Кубку УЄФА, але дозволяло пробитися до нього через сито Кубку Інтертото.
Сезон 1995/96 надовго запам'ятався вболівальникам «Бордо», адже їх улюблений клуб, починаючи євросезон з перших раундів Кубку Інтертото, у підсумку вийшов до фіналу Кубку УЄФА і велика заслуга була у цьому саме Зідана. Зізу демонструє своє вміння забивати голи зі штрафних ударів: від цього послідовно страждають шведський «Норрчепінг», данський «Оденсе» і франкфуртський «Айнтрахт» у особі воротаря збірної Німеччини Андреаса Кепке. У третьому раунді Кубку УЄФА у грі проти севільського «Бетісу» на полі суперника (у першому матчі на своєму полі «Бордо» виграло 2-0) Зідан забиває неймовірний гол: на 4-й хвилині матчу, підхопивши м'яча у центральному колі і зробивши декілька кроків, він несподівано вдарив по воротах; м'яч пролетів майже через все поле і опустився у сітку за спиною воротаря «Бетіса». Але найбільша сенсація відбулася в 1/4 фіналу, де «Бордо» переграв торішнього фіналіста Ліги чемпіонів італійський «Мілан», у складі якого грали такі зірки, як Джордж Веа, Франко Барезі, Роберто Баджо. Перший матч у Мілані «Бордо» програв 2-0, а у себе вдома сенсаційно переміг 3-0, Зідан у цьому матчі не забивав, але двічі з його передач забив Крістоф Дюгаррі. «Мілан» до цього матчу не програвав у єврокубках з різницею у три м'ячі з кінця 1970-х. Саме після цих ігор керівництво другого італійського гранду, туринського «Ювентусу», тодішнього клубного чемпіону Європи, остаточно впевнилося у необхідності купівлі французького футболіста і почало наполегливо схиляти до продажу президента «Бордо» Алена Аффлелу. У кінці сезону команда програє фінал Кубку УЄФА мюнхенській «Баварії» — 0-2, 1-3 (у першому матчі Зідан не грав через дискваліфікацію, а у другому повторити подвиг з «Міланом» не вдалося), займає тільки 16-те місце у чемпіонаті і як результат — продає своїх лідерів: Дюгаррі переходить до «Мілану», Біксан Лізаразю — до «Атлетіка» з Більбао, а Зідан — до «Ювентусу». Собі в актив Зідан міг записати звання найкращого футболіста Франції за версією футболістів та тренерів першого дивізіону.
«Ювентус» (1996—2001)[ред. | ред. код]
У 1996 році Зізу опинився в Турині, в італійському «Ювентусі». Тут і почалися його великі футбольні перемоги. Ще до приходу Зідана, навесні 1996 року, «Ювентус» переміг в Лізі чемпіонів, вигравши у фіналі в амстердамського «Аякса». А вже разом із Зіданом у кінці року клуб завоював Міжконтинентальний кубок з футболу, перемігши в Токіо аргентинський «Рівер Плейт». У тому ж році був узятий і європейський Суперкубок — «Ювентус» обіграв «Парі Сен-Жермен», який того року переміг у розіграші Кубка володарів кубків. Двічі, в 1997 і 1998 роках, Зідан разом з «Ювентусом» ставав чемпіоном Італії, в 1997 році виграв Суперкубок Італії. У 1998 році він отримав приз «Золотий м'яч» як найкращий футболіст Європи і до того ж був оголошений найкращим футболістом світу. Але сталося це вже після найголовнішого успіху 1998 року — збірна Франції стала чемпіоном світу. Одним з найважливіших гравців на полі був Зідан. У 2001 році грянула сенсація — хоча контракт із «Ювентусом» був укладений Зіданом до 2005 року, він перейшов в мадридський «Реал», у якому зібралася компанія найяскравіших футбольних зірок того часу.
«Реал Мадрид» (2001—2006)[ред. | ред. код]
Зідан перейшов в «Реал» влітку 2001 року за рекордні 75 мільйонів євро. Адаптація до нової країни та футболу для Зідана проходила важко, він довго перебував у пошуку своєї звичної гри, але при цьому забивав. Після перших турів свого дебютного сезону він навіть значився в лідерах серед бомбардирів Прімери, але яскравої гри при цьому не демонстрував ні він, ні команда. Тренеру команди, Вісенте Дель Боске, довелося змінити звичну схему «Реала» і знайти в ній оптимальне місце для Зізу. Пошуки увінчалися успіхом до листопада 2001 року. Але по-справжньому Зідан проявив себе, починаючи з зими 2002 року. Пам'ятними залишилися два матчі на початку 2002 року — проти «Депортіво» та «Валенсії». У матчі проти галісійської команди Зідан забив приголомшливий гол.
У тому ж сезоні 2001/02 Зідан допоміг «Реалу» виграти Лігу Чемпіонів, забивши чудовий гол з льоту лівою ногою, після передачі Роберто Карлоса у фінальному матчі проти леверкузенського «Баєра». Той матч «вершкові» виграли з рахунком 2:1, а гол Зізу став переможним. В сезоні 2002/03 Зідан став чемпіоном Іспанії у складі «королівського» клубу. У мадридському клубі Зідан був лідером, яскравою зіркою із сузір'я «Реала» тих часів (Зідан, Луїш Фігу, Роналдо, Девід Бекхем, Роберто Карлос, Рауль).
Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]
Дебют[ред. | ред. код]
Зідан пройшов через всі юніорські та молодіжні команди збірної Франції, перш ніж дебютувати у національній збірній 17 серпня 1994 року у товариському матчі зі збірною Чехії. Гра відбувалася на «Парк Лескюр», домашньому стадіоні «Бордо», за який і виступав тоді Зідан. Можливо, саме через це, а також через травму Юрія Джоркаєффа, Еме Жаке, тодішній тренер збірної, і запросив Зідана до збірної.
Зізу вийшов за 25 хвилин до кінця матчу за рахунку 0:2 на користь гостей. На 85-й хвилині, обігравши двох захисників, не входячи у штрафний майданчик, Зідан вдарив лівою і забив свій перший м'яч за національну збірну. Свій другий м'яч він забив через дві хвилини: Жослен Англома подав кутовий, а Зідан головою забив м'яча у сітку воріт.
Преса була у захваті — Зідан перевершив легенду французького футболу, Мішеля Платіні, який у дебютному матчі забив лише один м'яч. Але більш-менш постійно грати за збірну Зідан почав тільки у другому колі відбору до ЄВРО-1996.
Чемпіонат Європи 1996[ред. | ред. код]
Євро-1996 став для Зідана першим великим турніром у лавах збірної. Але блискучим дебют не вийшов. Цьому завадили тяжкий сезон, який Зізу разом з «Бордо» провів у боротьбі за Кубок УЄФА, та автомобільна аварія, в яку він потрапив весною незадовго до чемпіонату Європи. Зідан втратив фізичну форму і виглядав блідо у порівнянні з напарником по збірній Юрієм Джоркаєффом. Команда, яку створив Еме Жаке, гарно захищалася і змогла пробитися до півфіналу турніру, де, зігравши в основний час унічию 0-0, у серії пенальті програла збірній Чехії. Виступ збірної на батьківщині визнали прийнятним, Еме Жаке залишився у керма збірної і почав готувати її до найвідповідальнішого для французів чемпіонату світу, який через два роки приймала Франція. Помітне місце в планах тренера, щодо складу збірної на домашньому чемпіонаті світу, займав Зінедін.
2000-ні роки[ред. | ред. код]
У складі збірної Франції переміг на чемпіонаті світу 1998 і чемпіонаті Європи 2000. Гра Зідана 1998 року була удостоєна тим, що гравець отримав «Золотий м'яч» — нагороду найкращому футболістові Європи. Кар'єру у збірній завершив після чемпіонату світу 2006 року, де французи дійшли до фіналу, але через недисциплінованість Зінедіна Зідана (спеціальний удар суперника після зупинки гри) залишились у меншості і поступились у серії післяматчевих пенальті.
Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]
1 червня 2009 року Зідан був призначений помічником президента «Реала» Флорентіно Переса, якого активно підтримував на виборах. 30 травня 2010 року вийшов грати в благодійному матчі зірок «Реала» і «Мілана», в якому його клуб виграв 4:3. 12 листопада 2010 року був підвищений у посаді, ставши радником президента клубу[4]. 8 липня 2011 року Зідан став директором першої команди футбольного клубу «Реал Мадрид», як тільки ця посада звільнилася після відходу Хорхе Вальдано[5]. Після цього він вступив до університету французького міста Лімож, щоб отримати диплом спортивного менеджера[6].
У вересні 2012 року він залишив посаду спортивного директора[7] і почав тренерську кар'єру в молодіжній академії мадридського «Реала»[8]. Після звільнення з «Реала» головного тренера команди Жозе Моурінью влітку 2013 року, Зідану знову був запропонований пост спортивного директора, від якого він відмовився, щоб працювати помічником майбутнього головного тренера «вершкових» Карло Анчелотті[9]. На початку 2014 року, після 2 років навчання, Зідан отримав диплом в області спортивного менеджменту[10]. Після цього Зідан заявив, що дозрів для того, щоб самому очолити яку-небудь команду[11]. 25 червня 2014 року Зінедін Зідан став головним тренером другої команди «Реалу».
4 січня 2016 року Зідан був призначений головним тренером «Реала», змінивши на посту Рафаеля Бенітеса. Про це було оголошено на спеціальній прес-конференції президентом клубу Флорентіно Пересом[12]. Під керівництвом Зідана «Реал» став першим клубом в історії, який виграв три Ліги чемпіонів поспіль. Останній трофей він завоював у 2018 році у Києві на НСК «Олімпійський», здолавши «Ліверпуль». Всього як тренер Зідан провів 149 матчів. 31 травня 2018 року Зідан повідомив, що подає у відставку з посади[13][14][15].
Зінедін Зідан в рекламі[ред. | ред. код]
Зінедін Зідан користується успіхом у модних брендів. Після рекламної кампанії для Louis Vuitton, де знаменитий футболіст виступив разом з колегами по цеху — Дієго Марадоною і Пеле, колишній капітан збірної Франції з футболу знявся для бренду Y-3. Фотограф Аласдер Маклеллан і режисер Тео Стенл зняли красиві чорно-білі постери та відео-ролик.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Сім'я Зінедіна Зідана емігрувала у Францію з Алжиру. В дитинстві Зідан захоплювався і футболом, і дзюдо, і велосипедами. Його помітив тренер клубу Канн і запросив у юнацьку команду. Вже у 16 років Зідан дебютував в основній команді клубу. Із майбутньою дружиною, Веронік, вони познайомились, коли йому було 17 років. Веронік і Зінедін взяли шлюб у 1994 році, а через рік у них з'явився син, Енцо, згодом народилися ще три хлопчики – Лука, Тео, Ельяс.[16]
Характер Зідана[ред. | ред. код]
Покоївкою Зінедіна Зідана була українка, Леся Іванків, тепер жителька і голова села Побережжя, Івано-Франківська область. Найменшого сина, вона навіть навчила кільком українським віршикам. За словами пані Лесі, «Зідан — чудовий син, чоловік, батько. Коли він у від'їзді, постійно телефонує, спілкується з хлопчиками. Родина для нього – святе». І далі: «До мене ставилися чудово, відпускали додому частіше, допомагали з квитками. Зідан – культурна, добра людина».
Подію завершення спортивної кар'єри у 2006 році затьмарив прикрий інцидент. У фінальному матчі чемпіонату світу в Німеччині між збірними Італії та Франції Зідан ударив гравця італійської збірної Марко Матерацці. Перед тим між футболістами на полі відбувся діалог. Найімовірніше Матерацці образив сестру Зідана.
У 2001 році, коли Зідан передчасно розірвав контракт і перейшов у мадридський Реал деякі журналісти звинувачували в цьому його дружину, Веронік, мовляв їй не підходив клімат і вона вмовила чоловіка. На це Веронік сказала в інтерв'ю: «Помиляється той, хто вважає Зідана слабохарактерною людиною, він просто скромний… Зізу прислуховується до мене, але я можу говорити безперестанку, а він візьме ту інформацію, яку він вважає вартісною. Коли ми обговорювали питання переїзду в Мадрид, нас хвилювало, перш за все, майбутнє дітей.»[16]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- В музеї Гревена встановлена воскова копія Зінедіна Зідана.
- В Парижі в центрі Жоржа Помпіду поставлений пам'ятник, де Зінедін Зідан б'є головою Марко Матерацці.
Трофеї та нагороди[ред. | ред. код]
Гравець[ред. | ред. код]
Клубні трофеї[ред. | ред. код]
- «Бордо»
- Кубок УЄФА
- Фіналіст: 1995/1996
- Кубок Інтертото: 1995
- Кубок УЄФА
- «Ювентус»
- «Реал Мадрид»
Трофеї у збірній[ред. | ред. код]
- Франція
- Чемпіон світу: 1998
- Фіналіст: 2006
- Чемпіон Європи: 2000
Особисті нагороди[ред. | ред. код]
- «Золотий м'яч» найкращому футболісту Європи за версією журналу «France Football» (1998)
- Золотий м'яч FIFA найкращому футболісту світу (1998,2000,2003)
- Срібний м'яч FIFA (2006)
- Бронзовий м'яч FIFA (1997,2002)
- Гравець року за версією журналу «World Soccer» (1998)
- Гравець року за версією видання «Onze» (1998, 2000, 2001)
- Найкращий півзахисник Ліги Чемпіонів (1997/1998)
- Найкращий гравець чемпіонату Європи (2000)
- MVP Ліги Чемпіонів (2001/2002)
- Найкращий гравець Європи за останні 50 років (опитування, присвячене ювілею УЄФА) (2004)
- Золотий м'яч найкращому гравцю чемпіонату світу (2006)
- Гравець символічної збірної світу за версією FIFPro (2005, 2006)
- Гравець символічної збірної чемпіонату світу за версією FIFA (1998, 2006)
- Гравець символічної збірної за версією УЄФА (2001, 2002, 2003)
- Кавалер Ордену Почесного Легіону (1998)
- Нагорода Принца Астурійського за вклад у розвиток спорту (2006)
- Трофей шани від Федерації футболістів-професіоналів (2007)
Тренер[ред. | ред. код]
- «Реал Мадрид»
Статистика виступів[ред. | ред. код]
Статистика виступів за клуби[ред. | ред. код]
| Клуб | Сезон | Ліга | Кубок | Єврокубки | Загалом | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | ||
| Канн | 1988/89 | 2 | 0 | - | - | - | - | 2 | 0 |
| 1989/90 | - | - | - | - | - | - | - | - | |
| 1990/91 | 28 | 1 | 3 | 0 | - | - | 31 | 1 | |
| 1991/92 | 31 | 5 | 3 | 0 | 4 | 0 | 38 | 5 | |
| Загалом | 61 | 6 | 6 | 0 | 4 | 0 | 71 | 6 | |
| Бордо | 1992/93 | 35 | 10 | 4 | 1 | - | - | 39 | 11 |
| 1993/94 | 34 | 6 | 3 | 0 | 6 | 2 | 43 | 8 | |
| 1994/95 | 37 | 6 | 4 | 1 | 4 | 1 | 45 | 8 | |
| 1995/96 | 33 | 6 | 1 | 0 | 15 | 6 | 49 | 12 | |
| Загалом | 139 | 28 | 12 | 2 | 25 | 9 | 176 | 39 | |
| Ювентус | 1996/97 | 29 | 5 | 2 | 0 | 13 | 2 | 44 | 7 |
| 1997/98 | 32 | 7 | 5 | 1 | 11 | 3 | 48 | 11 | |
| 1998/99 | 25 | 2 | 5 | 0 | 10 | 0 | 40 | 2 | |
| 1999/2000 | 32 | 4 | 3 | 1 | 6 | 0 | 41 | 5 | |
| 2000/01 | 33 | 6 | 2 | 0 | 4 | 0 | 39 | 6 | |
| Загалом | 151 | 24 | 17 | 2 | 44 | 5 | 212 | 31 | |
| Реал Мадрид | 2001/02 | 31 | 7 | 9 | 2 | 10 | 3 | 50 | 12 |
| 2002/03 | 33 | 9 | 1 | 0 | 15 | 3 | 49 | 12 | |
| 2003/04 | 33 | 6 | 7 | 1 | 10 | 3 | 50 | 10 | |
| 2004/05 | 29 | 6 | 1 | 0 | 10 | 0 | 40 | 6 | |
| 2005/06 | 29 | 9 | 5 | 0 | 4 | 0 | 38 | 3 | |
| Загалом | 155 | 37 | 23 | 3 | 49 | 9 | 227 | 49 | |
| Загалом за кар'єру | 506 | 95 | 58 | 7 | 122 | 23 | 686 | 125 | |
Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]
Франція 
Посилання й примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Marca: Зідан стане спортивним директором«Реала» (rus) . Чемпионат.ру. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 14 квітня 2019.
- ↑ Зідан більше не директор «Реала». Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Zidane will work with the academy whilst completing his coaching qualification. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Зідан призначений радником президента «Реала». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Marca: Зідан стане спортивним директором «Реала». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Зідан навчається в університеті, щоб отримати диплом спортивного менеджера. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Зідан залишив посаду спортивного директора «Реала». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Зідан розпочне тренерську кар'єру в молодіжній академії «Реала». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Зідан відмовився від посту спортивного директора «Реала» і хоче бути тренером. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Зідан отримав диплом в області спортивного менеджменту. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ Зідан: вже готовий до того, щоб бути головним тренером. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
- ↑ http://realmadrid.ru/news/38012/ [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] День за днем. Офіційно: Зінедін Зідан — новий тренер «Реал Мадрид»
- ↑ Тренер «Реала» Зідан подав у відставку [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН.
- ↑ Rbc.ua. "Реал" тричі поспіль виграв Лігу чемпіонів. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
- ↑ Rbc.ua. Зідан оголосив про відхід з "Реала". РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
- ↑ а б Високий замок, N.164(4543), 8-14 вересня, 2011
Література[ред. | ред. код]
- Великие // Футбол (Специальное приложение № 1). — 2007. — Октябрь. — ISSN 1996-0336.
- Кукленко Д. В., Хорошевский А. Ю. 100 знаменитых спортсменов. — С. 394–400. — ISBN 966-03-2913-X.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зінедін Зідан |
- Офіційний сайт [Архівовано 17 жовтня 2000 у Archive.is]
- Більше, ніж просто легенда: Зінедін Зідан [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20071014001051/http://www.zizou.ru/
- https://web.archive.org/web/20160111060242/http://www.1zidane.com/
- Зінедін Зідан на сайті IMDb (англ.)
| |||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
| |||||
| ||||||||||||||
| |||||
| |||||
| |||||