Демократична Сокира — Вікіпедія

Особа або особи, які активно редагують цю статтю, за всіма ознаками мають безпосередній стосунок до її предмета. Можливо, стаття потребує поліпшення для відповідності правилам Вікіпедії щодо змісту статей, зокрема правилу про нейтральну точку зору. Подробиці можна знайти на сторінці обговорення.
Демократична Сокира
логотип
Заснована / зареєстрована 2018 (заснована)
22 травня 2019 (зареєстрована)
Штаб-квартира Київ, вул. Інститутська 22/7
Політична ідеологія Правий лібералізм
Класичний лібералізм
Проєвропеїзм
Союзники, блоки Європейська Солідарність, Українська Галицька партія, Сила людей, Партія розвитку громад
Кольори      Карміновий
     Персиковий
Кількість членів 6000+
Кількість депутатів у ВР[1]
0 / 422
Обласні ради та
рада м. Києва[2]
0 / 1820
Вебсторінка sokyra.party
Політика України
Політичні партії
Вибори

Демократична Сокира (скорочено ДемСокира, ДС, Д7, D7) — громадська організація, заснована весною 2018 року, офіційно зареєстрована 22 травня 2019 року як політична партія.

Історія[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

Про заснування партії під назвою «Демократична Орда» було заявлено наприкінці квітня 2018 року — засновниками виступили Олександр Нойнець Юрій Гудименко, Антон Швець і Віктор Трегубов. Заяви про вступ чи підтримку партії одночасно зробили близько 30 відомих блогерів (Юрій Гудименко, Ігор Бігдан), журналістів (Віктор Трегубов, головний редактор сайту «Петро і Мазепа»), Михайло Макарук (волонтер Народного Тилу та спільноти InformNapalm), бізнесменів (Богдана Ярова, Пилип Духлій), хакерів (люди, відомі під ніками «Sean Townsend» і «Jeoffrey Dahmer» з «Українського кіберальянсу»), ветеранів АТО (Олександр Золотько, Антон Колумбет та ін.), волонтерів (Serg Marco, Ярослав Матюшин), програмістів та письменників тощо[3][4]. Влітку 2018 року було оголошено про перейменування партії з «Демократична Орда» на «Демократична Сокира». Засновники пояснили це негативними конотаціями, яке викликало слово «орда» у назві[5].

4 серпня 2018 року в пабі «У Доску» відбулись установчі збори партії, на які прийшло 400 людей[6][7]. Після цього розпочався збір підписів за реєстрацію партії та збір коштів на реєстраційний внесок. 27 грудня 2018 року до Міністерства юстиції України було подано документи для офіційної реєстрації партії[8]. Офіційно внесено Міністерством юстиції до реєстру політичних партій 22 травня 2019 року[9][10][11].

Дострокові парламентські вибори 2019[ред. | ред. код]

15 травня 2019 року політичні партії «Сила людей», «Українська Галицька партія» та «Демократична Сокира» стали партнерами для координації своєї роботи з «опору російському реваншу» та просуванню демократичних реформ[12][13][14][15].

13 червня 2019 року ЦВК зареєструвала 10 кандидатів в одномандатних виборчих округах: Сарвіра А. І. — № 26, Лебідь О. М.- № 76, Таранова С. В. — № 129, Мазур О. І. — № 135, Соловйов М. О. — № 169, Лавров Я. П. — № 194, Сабадаш О. Є. — № 211, Карпюк О. А. — № 212, Діжечко М. В. — № 214, Колумбет А. С. — № 218[16]. Жодному з кандидатів не вдалось перемогти, найбільших результатів досягли Антон Колумбет та Микита Соловйов, 4,3 % та 3,4 % відповідно[17][18].

Місцеві вибори 2020[ред. | ред. код]

Партія брала вибірково участь в місцевих виборах — в Києві, Харкові, Черкасах, Краматорську, Боярці, Пристоличному ОТГ. У деяких містах — Одесі, Ірпені, Чернівцях, Львові, активісти Демократичної Сокири за погодженням з партією балотувались від близьких політичних сил. В Києві «Демократичну сокиру» з початку необґрунтовано не допустили до виборів через те, що заставу сплачувала не місцева парторганізація, а центральна[19]. Партія програла позов до виборчої комісії в Окружному адмінсуді[20], але виграла в апеляційній інстанції[21], і змусила міську виборчу комісію зареєструвати себе, як учасника.

За підсумками виборів, в Києві «Демократична сокира» посіла 12 з 24 місць та набрала 1,63 відсотки (11 299 голосів), в Харкові – 1,13 відсотків (3 647 голосів), в Краматорську — 2,12 відсотки (833 голоси). В Краматорську кандидат на посаду міського голови Юрій Трембач отримав під час виборів третє місце, набравши 1 206 голосів.

У низці міст партія, згідно укладених меморандумів, делегувала своїх членів в списки інших партій — Української галицької партії (Івано-Франківськ), Партії розвитку громад (Житомир), Європейської солідарності (Одеса, Ірпінь, Чернівці). Голова осередку партії в Чернівцях Артем Жук пройшов до районної ради та очолив депутатську фракцію «Європейської Солідарності» у Чернівецькій районній раді, голова львівського осередку Микола Лупій — до міської ради Городка.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Наріжним каменем ідеології партія вважає мінімізацію впливу держави на життя громадян, відтак її загальна програма та галузеві додатки є похідним від цієї ідеологеми — скасування мораторію на продаж земель, тотальна приватизація, максимальна дерегуляція. Партія обстоює жорстку проукраїнську позицію щодо вирішення окупації Донбасу і Криму росіянами, виступає за максимальне посилення ЗСУ та видатки на оборону. Одним з пріоритетів політики вважається щільна євроатлантична інтеграція — в структури НАТО, Євросоюзу, тощо.

Виступає за «ринок землі, лібералізацію збройового законодавства, послідовну декриміналізацію легких наркотиків, легалізацію казино та проституції та всі інші ініціативи, спрямовані на максимальне звільнення відповідального громадянина від диктату соціалістичної держави»[4].

Діяльність[ред. | ред. код]

Партія вирізняється значною вуличною активністю і регулярно проводить акції в Києві та інших містах України.

Акції опозиційного характеру[ред. | ред. код]

«Демократична Сокира» негативно ставиться до Володимира Зеленського, відтак з початком його президентства низка акцій партії спрямована проти його політики, насамперед — у відносинах з Росією щодо Донбасу.

10 червня 2019 року під Адміністрацією президента України минула мирна акція «Зупини капітуляцію». Приводом для обурення стало включення Леоніда Кучми до складу переговорної групи в Мінську та його спроби вести антиукраїнську пропаганду та просувати рішення, які відверто шкодять державі. Також активісти вимагали від президента Зеленського звільнити з посад речницю Юлію Мендель та голову АП Андрія Богдана, а також внести волонтерів до делегації на Мінських перемовинах[22][23][24]. Партія «Демократична Сокира» була одним з ініціаторів та організаторів низки акцій під назвою «Ні капітуляції!», які розпочалися в жовтні[25][26][27][28]. Учасники акцій вважають імплементацію Мінських угод за «формулою Штайнмаєра» капітуляцією перед Росією в російсько-українській війні[29][30][31].

9 жовтня 2019 року під ВРУ в Києві відбулась акція «Перший платний мітинг проти платних мітингів»[32]. За вхід на захід треба було заплатити, за можливість прийти з плакатами або виступити на мітингу потрібно було заплатити дорожче. Даний захід був присвячений заявам стосовно проплачених мітингів зі сторони голови офісу президента Андрія Богдана і блогера Анатолія Шарія[33][34][35].

В Києві та Харкові, 28 листопада 2019 року, пройшла акція на підтримку генерала Дмитра Марченка, якого підозрюють в закупівлі бракованих бронежилетів[36][37][38].

8 та 9 грудня 2019 року партія організовувала акцію «Висадка на Банковій», приурочену до саміту «нормандської четвірки». Учасники вийшли з метою попередити українську владу про неприпустимість капітулянтських рішень в рамках саміту[39][40].

Також 16 березня 2020 року під Верховною Радою пройшов мітинг за участю «Нацкорпусу», «Демсокири» і «Свободи». Активісти виступали за те, щоб Рада теж йшла на карантин і на час дії обмежень по країні не голосувала за законопроєкти[41].

24 травня 2020 року відбулась всеукраїнська акція протесту «Стоп реванш!» проти політики президента Володимира Зеленського щодо війни на Донбасі, організована спільно з «Рухом Опору Капітуляції». Акція пройшла в понад 30 містах України[42][43][44][45][46][47].

У шосту річницю подій Євромайдану, 21 листопада 2020 року, на Майдані Незалежності проходило віче «Ми маємо гідність». Віче організоване спільно з «Рухом опору капітуляції»[48][49].

16 червня 2020 року на противагу акції прихильників партії Шарія під Офісом Президента, активісти партії, Руху Ветеранів України, Національного корпусу, С14, «Соколу» провели свою акцію «для проведення моралізаторської бесіди на тему „Київ— українське місто“». Дві акції були розділені кордоном поліції, згодом прихильників партії Шарія було закидано кількома десятками яєць. 15 людей було затримано, щодо однієї людини порушили кримінальну справу за ст. 345 Кримінального кодексу — опір працівнику поліції[50][51][52][52][53][54][55].

10 вересня 2020 року акція протесту проти спільного з бойовиками інспектування української території[56][57].

21 жовтня 2020 року активісти «Демократичної сокири» блокували автівками Шевченківський районний суд м. Києва, де відбувалось пролонгація запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Андрію «Ріфмастеру» Антоненку у справі Шеремета. Наступного дня поліція намагалась арештувати автомобіль одного з учасників блокування, як речовий доказ[58].

Протидія російській агресії і пропаганді[ред. | ред. код]

9 травня 2018 року партія (ще у статусі громадської організації) провела акцію «Weteran WoW», яку ЗМІ назвали «Безсмертний орк»[59][60], вийшовши на акцію «Безсмертний полк» із портретами героїв комп'ютерної гри «World of Warcraft»[61][62][63]. Акція викликала засудження в російських медіа, а її учасники пояснили свій вихід бажанням «знищити черговий проєкт російської пропаганди»[64][65]

31 серпня 2018 року Д7 провела «мітинг жалоби» під посольством РФ у Києві у зв'язку зі смертю співака Йосипа Кобзона[66]. Учасники акції принесли під посольство декілька десятків дитячих пірамідок і декілька подібних до них секс-іграшок, посилаючися на випадок, коли Кобзон подарував іграшку для немовлят восьмирічному онкохворому хлопчику. Окрім того було принесено два порвані баяни в якості відсилки до відомого анекдоту про похорони тещі[67]. Акцію також підтримали у Харкові[68].

2 вересня 2018 року, «Демократична Сокира» провела акцію під посольством РФ з приводу смерті керівника так званої ДНР Олександра Захарченка. Активісти принесли під посольство смажених курей, нагадуючи про бізнес Захарченка до початку війни[69].

9 травня 2019 року, на противагу акції «Безсмертний полк», пройшла традиційна контр-акція, цьогоріч під назвою «Безсмертний Грут». Відбулася у чотирьох містах одночасно: у Києві, Запоріжжі, Харкові та Дніпрі[70][71][72]. У Києві поліція не пропустила активістів партії до місця проведення основної акції[73][74][75].

25 травня 2019 року пройшла всеукраїнська акція: «Згадай про моряків. Півроку в полоні», організована разом з партіями «Сила людей» та «Українська Галицька партія». Акція пройшла без партійної символіки лише з прапорами України по багатьох містах[76][77][78].

Акції проти олігархів[ред. | ред. код]

У Маріуполі, Запоріжжі, Дніпрі, Києві та Кривому Розі, за участі партії, 6 червня 2019 року відбулися всеукраїнські екоакції протесту проти забруднення повітря підприємствами компанії «Метінвест», що належить олігарху Рінату Ахметову[79][80][81].

5 вересня 2019 року під стінами Національної ради з питань телебачення і радіомовлення під час засідання щодо анулювання ліцензії телеканалу NewsOne зібралися одразу дві акції протесту. Частина людей вийшла на підтримку телеканалу. Натомість, активісти політсили, зі свого боку, протестували проти діяльності мовника. Під час протесту відбувся конфлікт в результаті якого поліція затримала одного з лідерів партії Юрія Гудименка. Утім, невдовзі його відпустили з поліцейського відділку[82][83][84][85].

Юрій Гудименко під час акції «Імпічмент Коломойському», 20 вересня 2019

20 вересня 2019 року під Офісом Президента України у Києві проходила акція «Імпічмент Коломойському». Активісти вимагали від Президента України Володимира Зеленського позбавити Коломойського впливу на українську політику, забравши в нього українське громадянство. Представники політсили зазначили, що інформацію про наявність у Коломойського громадянств інших держав вони передали у Державну міграційну службу[86][87].


Боротьба за Приватбанк[ред. | ред. код]

«Демократична сокира» постійно наголошує на важливості націоналізації «Приватбанку» і унеможливленні його повернення попереднім власникам — Ігорю Коломойському та Генадію Боголюбову. Партія регулярно пікетує судові засідання у чисельних судових справах щодо націоналізації банку.

17 жовтня 2019 року під будівлею Господарського суду Києва зібралися десятки представників медіа та понад 100 активістів партії «Демократична сокира». Тут мали відбутися дебати у справі щодо націоналізації «Приватбанку». Ексвласники банку, зокрема олігарх Ігор Коломойський і пов'язана з ним офшорна компанія Triantal Investments, позиваються з вимогою визнати націоналізацію незаконною. Акція протесту під судом є елементом «затягування, тиском на суд і протидії правосуддю», заявив адвокат Ігоря Коломойського Олександр Винниченко[88]. Але зрештою судового засідання взагалі не відбулося, представники Національного банку України пояснили, що Господарський суд припинив процес до розгляду апеляції на ухвалу про визнання націоналізації банку незаконною. Цю апеляцію має розглянути Шостий апеляційний адміністративний суд[89].

19 грудня 2019 року під Шостим Апеляційним судом у Києві активісти партії провели акцію протесту проти можливого повернення націоналізованого ПриватБанку Ігорю Коломойському під назвою «Прибери руки!». У підсумку суд призупинив розгляд справи, допоки не буде рішення щодо справи братів Суркісів[90][91][92][93].

31 січня 2020 року під будівлею Верховного суду проходив мітинг організований партією проти можливого рішення суду на користь Суркісів у справі по націоналізації ПриватБанку. У результаті суд відклав розгляд справи на невизначений термін[94].

16 березня 2020 року відбулась чергова акція ДемСокири під Верховним судом, також під суд прийшли інші протестувальники, що назвали себе прихильниками футбольного клубу «Динамо» та вийшли на підтримку почесного президента «Федерації футболу України» Ігоря Суркіса[95][96]. Суд оголосив перерву у розгляді справи на невизначений термін[97].

8[98], 13[99], 15 та 27 квітня пройшла низка акцій проти можливого рішення суду на користь Суркісів у справі по націоналізації ПриватБанку. Міністр юстиції Денис Малюська назвав «групою дітей» політичну партію через їх претензії за програний міністерством суд на 7 млрд грн. В партії вважають, що міністр взявся за захист інтересів ПриватБанку в справі проти Суркісів, щоб програти її[100][101]. Велика палата Верховного суду звернулася до Офісу генерального прокурора та Вищої ради правосуддя із заявою про тиск на суд. У зв'язку з цим розгляд справи у Верховному суді зняли з розгляду, засідання мало відбутися 27 квітня[102].

4 травня Вища рада правосуддя оприлюднила скаргу суддів Верховного Суду, у ній часто згадують партію Демократична сокира, зокрема одного з її співзасновників Антона Швеця. Також згадуються генеральний прокурор Ірина Венедіктова, член наглядової ради ПриватБанку Роман Сульжик та вболівальники футбольного клубу «Динамо Київ»[103][104][105][106].

8 травня партія публічно звинуватила міністра юстиції Дениса Малюську в «зливі» суду братів Суркісів проти «Приватбанку»[107].

10 червня 2020 року Мін'юст програв оскарження рішення по депозитам офшорів братів Суркісів на суму близько $257 млн[108]

15 червня Верховний Суд України скасував рішення судів першої та другої інстанції на користь Суркісів у справі їхніх депозитів. Під цими судами проходили акції ДемСокири[109][110][111].

8 липня 2020 року партія пікетувала Конституційний суд України, що розглядав конституційність закону про гарантування вкладів фізичним особам, який став підставою для націоналізації «Приватбанку»[112]

Боротьба за права людини[ред. | ред. код]

Партія активно долучається до акцій з легалізації медичного канабісу та лібералізації законодавства щодо зброї та самозахисту. 19 травня 2018-го партія (ще до реєстрації, у форматі ГО) брала участь у «Конопляному марші-2018» — акції, присвяченій дозволу на використання канабісу в медичних цілях[113].

6 жовтня 2018-го в Києві було проведено марш за легалізацію зброї і право на самозахист під назвою «Марш 11 %»[114][115][116].

27 жовтня 2018-го активісти партії приєднались до акції «Конопляний Марш Свободи», що проходила під Кабміном[117].

15 червня 2019-го «ДемСокира» взяла участь в акції «Конопляний марш свободи», що проходила під стінами Верховної ради. Активісти вимагали від влади легалізації медичного канабісу[118][119].

26 жовтня 2019-го, активісти партії долучились до чергової акції під назвою «Конопляний Марш Свободи» з вимогою легалізувати медичний канабіс[120][121].

Боротьба за економічні свободи[ред. | ред. код]

18 грудня 2018 року партія (ще в статусі ГО) разом з Українським товариством економічних свобод та ГО «Українські студенти за свободу» провели першу в Україні акцію за скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель[122].

6 листопада 2019 року рамках піар-кампанії на підтримку заміни податку на прибуток податком на виведений капітал була проведена акція «Хрестовий похід за ПнВК»[123][124][125].

24 жовтня 2019-го активісти партії влаштували акцію за вільну можливість українцям продавати і купляти землю. Акція протесту відбувалася у жартівливих тонах, Володимира Зеленського порівнювали з лідером Північної Кореї, а у кінці на сцену вийшов двійник Кім Чен Ина[126][127].

Адвокаційна діяльність[ред. | ред. код]

Ще до початку реєстрації партія розпочала кампанію з підтримки законопроєкту з заміни податку на прибуток податком на виведений капітал[128]. Також партія влаштувала флешмоб із блокування законопроєкту 6688, що істотно обмежував свободу в інтернеті та права провайдерів[129].

«ДемСокира» шляхом проведення кампанії в ЗМІ, соціальних мережах та вуличних акцій домоглася відтермінування прийняття кодексу ГТС від НКРЕКП на два місяці. На думку керівництва ДС, правки цього кодексу давали можливість облгазам, пов'язаним із Дмитром Фірташем, здійснювати несанкціонований відбір газу з ГТС без жодних наслідків для себе[130][131].

6 червня 2018 року три представники створеної партією ГО «Демократична сокира орди» — Максим Діжечко, Тетяна Локацька та Анатолій Мазур — набрали найбільшу кількість голосів під час виборів до Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України й увійшли до її складу[132][133][134][135].

На виборах до Ради громадського контролю НАБУ 2019 року, близькі до «Демократичної сокири» громадські організації створили коаліцію з об'єднанням «Рух ветеранів України» та отримали 14 з 15 місць[136][137].

2020 року, на виборах до Ради громадського контролю НАБУ, близькі до «Демократичної сокири» громадські організації отримали 10 з 15 місць[138].

Структура та керівництво[ред. | ред. код]

Усі важливі рішення у «Демократичній Сокирі» приймаються голосуванням серед лідерів партії[139].

Від початку в політичну раду партії, за статутними документами, входили Юрій Гудименко, Антон Швець, Віктор Трегубов, Олександр Нойнець. Після місцевих виборів в жовтні 2020-го відбулись перевибори Політради. Політична рада здійснює операційне управління партією.

Розробкою, опрацюванням та просуванням програмної частини займаються спікери партії з галузевих питань — податків, легалізації, самозахисту, освіти, безпеки тощо. Обговорення і голосування щодо поточної діяльності партії, її позиції щодо тих чи інших питань, здійснюється в партійному додатку.

Партія має осередки в таких містах: Біла Церква, Бровари, Вінниця,[140] Дніпро, Житомир,[141] Запоріжжя,[142][143] Івано-Франківськ, Ірпінь, Краматорськ,[144] Луцьк, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Рівне, Суми, Харків, Черкаси,[145][146] Чернівці, Чернігів[147]. Також, в інших країнах «Демократична сокира» відкриває клуби прихильників серед політично активних діаспорян та експатів.

Політична рада I скликання[ред. | ред. код]

Політична рада партії: Юрій Гудименко, Антон Швець, Віктор Трегубов, Олександр Нойнець, Антон Колумбет.

Політична рада II скликання[ред. | ред. код]

Політична рада партії: Юрій Гудименко, Антон Швець, Віктор Трегубов, Тарас Котов[148].

Фінансування[ред. | ред. код]

Згідно з твердженнями засновників партії, одне з базових джерел її фінансування — краудфандинг. Партія звітує про надходження в середньому 700 тисяч гривень щомісяця[149].

Антикорупційна сокира[ред. | ред. код]

Антикорупційна Сокира (до лютого 2021 року — «Демократична сокира орди») — профільна антикорупційна громадська організація, заснована у 2018 році у Києві[150].

2018 року представники організації входять до Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України (РГК НАБУ):

6 червня 2018 року три представники організації — Максим Діжечко, Тетяна Локацька та Анатолій Мазур набрали найбільшу кількість голосів під час виборів до Ради громадського контролю НАБУ і таким чином увійшли до її складу. Разом з тим, кандидати від ГО були єдиними, хто під час онлайн-голосування подолав позначку підтримки в 6 тисяч голосів.

Зважаючи на те, що РГК НАБУ здійснює цивільний контроль за діяльністю НАБУ та сприяє взаємодії НАБУ з інститутами громадянського суспільства у сфері протидії корупції, участь представників Антикорупційної сокири (Демократичної сокири орди) стала важливим кроком у процесі боротьби з корупцією, в тому числі запобігання втягуванню самого НАБУ у корупційні схеми.

Березень 2020[ред. | ред. код]

Реалізовано проєкт «Як допомогти Україні, не виїжджаючи зі США». Представники ГО звернулись до українців у США з проханням писати листи американським законодавцям, розповідаючи про злочини Коломойського в США та Україні[151].

Організація подала скарги на групу суддів, які причетні до рішення Верховного суду на користь олігарха Коломойського у справі Приватбанку, що в результаті загрожувало втратою бюджету України мільярдів гривень.

Лютий 2021[ред. | ред. код]

Презентовано розслідування «Шістка Деркача», щодо втручання у вибори президента США шляхом поширення дезінформації рядом осіб проросійського спрямування в Україні[152].

Критика[ред. | ред. код]

  • Низка українських медіа та громадських активістів звинувачують партію в зв'язках з Адміністрацією Президента України Петра Порошенка, а її члена Олександра Нойнеця — у консультації екснардепа від Партія регіонів Юрія Іванющенка та радника президента Порошенка Юрія Бірюкова. Партія підтверджує проведення консультацій Бірюкова Нойнецем, спростовуючи попередні тези[153][137][65].
  • Наприкінці серпня 2020 року, після Маршу захисників, Антон Колумбет у якості члена Оргкомітету заходу, розкритикував Петра Порошенка, звинувативши представників «Європейської солідарності» в намаганні «приватизувати» Марш[154]. Прихильники ЄС вимагали від Демсокири виключити Колумбета, але партія лише позбавила його місця в списках на Київраду, через порушення укладеного напередодні Меморандуму патріотичних сил, та залишила в Політраді, за підсумками голосування серед партійців.
  • Після місцевих виборів виявилось, що генеральним підрядником з проведення т. зв. «опитування Зеленського» стала фірма Сергія Татаренка, кандидата партії до Броварської міської ради. Політрада «Демсокири» розпустила Броварський осередок, змістила призначеного очільника осередку та оголосила про відкликання Татаренка у разі його проходження[155].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  2. ↑ Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  3. ↑ Структура ДемОрди. Демократична Сокира. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
  4. ↑ а б В Украине появилась интернет-партия «ДемОрда». Зачем её создали?. bykvu.com. Букви. 28 квітня 2018. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.(рос.)
  5. ↑ Звіт за першу половину літа 2018 року. Демократична Сокира. 24 липня 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  6. ↑ "Під час створення партії ми розуміли, що відразу вставляємо собі палиці в колеса". 18000.com.ua. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
  7. ↑ Установчі збори партії. Демократична Сокира. 5 серпня 2018. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
  8. ↑ Демократична Сокира подала до Мін’юсту документи на реєстрацію партії. Демократична Сокира. 27 грудня 2018. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 19 січня 2020.
  9. ↑ Мін'юст зареєстрував партію "Демократична сокира", відому через політичний тролінг. Еспресо TV. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 22 травня 2019. Процитовано 22 травня 2019.
  10. ↑ Мін’юст зареєстрував нову партію, відому через політичний тролінг. ZIK. 23 травня 2019. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 19 січня 2020.
  11. ↑ Мінʼюст зареєстрував партію «Демократична Сокира», знану через політичний тролінг. thebabel. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  12. ↑ Партії «Сила Людей», УГП та «Демократична сокира» стали партнерами. Громадське телебачення. 15 травня 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2020.
  13. ↑ Партії «Демократична Сокира», «Сила Людей» і «УГП» стали партнерами, щоб протистояти «російському реваншу». thebabel. 15 травня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  14. ↑ Демократична Сокира, Українська Галицька Партія та Сила людей підписали меморандум. galinfo.com.ua. galinfo. 15 травня 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  15. ↑ “Сила людей”, “Демсокира” й галичани об’єднали зусилля перед виборами до Ради. novynarnia.com. Новинарня. 15 травня 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
  16. ↑ ЦВК зареєструвала 42 самовисуванців і 10 представників "Демсокири". Лівий берег. 13 червня 2019. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
  17. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №218. ЦВК. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 18 січня 2020.
  18. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №169. ЦВК. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 18 січня 2020.
  19. ↑ Київська ТВК по-різному застосовує одну й ту саму норму Виборчого кодексу для різних суб'єктів подання. Громадянська мережа "Опора". 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  20. ↑ Суд не пустив партію "Демсокира" на вибори в Києві. Українська правда. 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  21. ↑ Партія "Демократична сокира" все ж таки братиме участь у виборах в Києві. Українська правда. 03 вересня 2020. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  22. ↑ "Слуга виходь, народ прийшов": під Адміністрацією президента відбулась акція протесту "Зупини капітуляцію" (13 фото). ТСН. 10 червня 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  23. ↑ Акція "Зупини капітуляцію": під АП спалили білий прапор. Еспресо TV. 10 червня 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  24. ↑ "Зупини капітуляцію": під стінами Адміністрації Президента акція протесту – включення. 5 канал. 10 червня 2019. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 20 січня 2020.
  25. ↑ У містах України протестують через погодження «формули Штайнмаєра» щодо Донбасу – огляд. Радіо «Свобода». 02 жовтня 2019. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 січня 2020.
  26. ↑ "Майдан – Зе": Як поживає перший "намет-тент" опозиції в Києві. depo.ua. 3 жотвня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  27. ↑ "Если формула будет реализована, начнется оккупация. Харьков - первый": на площади - акция против капитуляции. 2day.kh.ua. 2 жотвня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  28. ↑ "Ні капітуляції! Тільки перемога!" - акції протесту знову відбулися в різних містах України. ФОТОрепортаж. censor.net.ua. Цензор.нет. 3 жотвня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  29. ↑ Рух стримування. Український тиждень. 22 листопада 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 22 січня 2020.
  30. ↑ Обличчя протестів. Хто виходить на Майдан і до чого тут Порошенко. pravda.com.ua. Українська правда. 15 жотвня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  31. ↑ “Слава нації – ні капітуляції!”: як Київ виходив на новий РОК-Майдан. ФОТО, ВІДЕО. novynarnia.com. Новинарня. 6 жотвня 2019. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  32. ↑ Акція «Перший платний мітинг проти платних мітингів». УНІАН. 9 жовтня 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  33. ↑ Под Радой прошел проплаченный митинг. Петро і Мазепа. 9 жовтня 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 21 січня 2020.(рос.)
  34. ↑ У Києві відбувся платний мітинг проти проплачених мітингів (фото). kyiv.online. 9 жовтня 2019. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  35. ↑ Хто організовує мітинги у Києві?. ukrinform.ua. Укрінформ. 22 жотвня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  36. ↑ У Харкові пройшла акція на підтримку військового, підозрюваного у закупівлі бракованих бронежилетів. kh.suspilne.media. 28 листопада 2019. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
  37. ↑ Selenskis Kapitulation vor dem Kreml. Teil I: Ukrainische Armee. Der Fall Martschenko. informnapalm.org. ІнформНапалм. 2 грудня 2019. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.(нім.)
  38. ↑ Справа про закупівлю бронежилетів: у Харкові вийшли на підтримку військового. suspilne.media. 28 листопада 2019. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
  39. ↑ Перед "нормандським" самітом під Офісом Президента розпочалась "Висадка на Банковій". unn.com.ua. УНН. 8 грудня 2019. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
  40. ↑ «Висадка на Банковій»: перед Офісом президента вже понад тисяча осіб - на площі встановили намети (фото, відео). unian.ua. УНІАН. 8 грудня 2019. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
  41. ↑ Чи визнає суд законною націоналізацію «Приватбанку». РБК-Україна. 16 березня 2020. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  42. ↑ Протест у центрі Києва: мітингувальники вирушили до Зеленського. Главком. 24 травня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 27 серпня 2020.
  43. ↑ У Харкові акцію "Стоп - реванш" провели на площі Свободи. Укрінформ. 24 травня 2020. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  44. ↑ Акцію СтопРеванш провели у Дніпрі, Запоріжжі та Житомирі. НВ. 24 травня 2020. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  45. ↑ Масові заходи в центрі Києва пройшли спокійно. Інтерфакс-Україна. 24 травня 2020. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  46. ↑ На Майдані проходить акція протесту через політику Зеленського. Українська Правда. 24 травня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  47. ↑ У Києві відбулася акція "Стоп реванш". Голос Америки. 24 травня 2020. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  48. ↑ Активісти та політики закликали вийти на віче на Майдані. espreso.tv. Еспресо TV. 21 листопада 2019. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  49. ↑ Річниця Революції Гідності: на Майдані Незалежності відбулось віче. pravda.com.ua. Українська правда. 21 листопада 2019. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  50. ↑ Під ОП зібралися прихильники Шарія, а на Майдані – їхні противники. Українська Правда. 17 червня 2020. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  51. ↑ Біля будівлі ОПУ відбуваються альтернативні мітинги "Партії Шарія" та "Демсокири". Інтерфакс-Україна. 17 червня 2020. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  52. ↑ а б Нацкорпус та Демсокира на Банковій закидали десятками яєць активістів "партії Шарія". Еспресо TV. 17 червня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  53. ↑ Прибічників Шарія закидали яйцями під ОП. УНІАН. 17 червня 2020. Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  54. ↑ У Києві затримали декількох людей під час мітингу прихильників Шарія та їхніх опонентів. Громадське телебачення. 17 червня 2020. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  55. ↑ Під офісом Зеленського відбуваються альтернативні мітинги, є затримані. Радіо Свобода. 17 червня 2020. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  56. ↑ Ні - державній зраді! Рух опору капітуляції збирається до резиденції Зеленського у Конча-Заспі. espreso.tv. 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
  57. ↑ Палили фаєри і розписали паркан. Під резиденцією Зеленського протестували проти спільної з бойовиками інспекції на Донбасі - відео. nv.ua. 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 14 вересня 2020.
  58. ↑ Сутички під судом у справі Шеремета: у «Демсокирі» заявляють про арешт автомобіля члена партії. Радіо Свобода. 22 жовтня 2020. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
  59. ↑ Что это было: общаемся с организатором акции "Бессмертный орк". 44.ua. 11 травня 2018. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.(рос.)
  60. ↑ В Киеве провели акцию "Бессмертных орков". dsnews.ua. 9 травня 2018. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.(рос.)
  61. ↑ Марш памяти героев WoW: активисты "почтили память" персонажей компьютерной игры. НВ. 9 травня 2018. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.(рос.)
  62. ↑ "Смех сильнее глупости": участники акции "Wетеран World of Warcraft" троллили "Бессмертный полк" в Киеве. Цензор.нет. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.(рос.)
  63. ↑ В Киеве на марш «Бессмертного полка» пришли сторонники партии «Деморда». bykvu.com. Букви. 9 травня 2018. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  64. ↑ «Безсмертний тролінг»: на що перетворився марш «Безсмертного полку»?. Радіо «Свобода». 9 травня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  65. ↑ а б «Орда» прийде – хаос в НАБУ наведе?. ZIK. 4 червня 2018. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 15 листопада 2018.
  66. ↑ "Виступатиме для Мотороли" - мережі обговорюють смерть Кобзона. Gazeta.ua. 30 серпня 2018. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
  67. ↑ Баяни, пірамідки й не тільки: запорізький журналіст взяв участь в акції до дня смерті Кобзона. forpost.media. 2 вересня 2018. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 2 лютого 2020.
  68. ↑ До російського посольства в Києві, з нагоди смерті Кобзона, понесуть «копійчані пірамідки». ZIK. 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
  69. ↑ Праздничный стол был накрыт прямо напротив здания российского посольства. newizv.ru. 3 вересня 2018. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.(рос.)
  70. ↑ У Києві на противагу маршу «Безсмертного полку» влаштували акцію «Безсмертний Грут». ZIK. 9 травня 2019. Архів оригіналу за 15 травня 2019.
  71. ↑ Рейган, Marvel, Саша Грей, “Північ пам’ятає”: як у Києві тролили “Безсмертний полк”. ФОТО. 1news.zp.ua. 9 травня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  72. ↑ Сміх і тролінг – наша зброя: акція «Безсмертний Грут». kontrakty.ua. Контракти. 9 травня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  73. ↑ В Киеве завершилось мемориальное шествие в стиле «Бессмертного полка». Петро і Мазепа. 9 травня 2019. Архів оригіналу за 15 травня 2019.(рос.)
  74. ↑ «Безсмертний Грут»: у Києві влаштували акцію на противагу маршу «Безсмертного полку». Громадське. 9 травня 2019. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  75. ↑ Рейган, Marvel, Саша Грей, “Північ пам’ятає”: як у Києві тролили “Безсмертний полк”. ФОТО. novynarnia.com. Новинарня. 9 травня 2019. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  76. ↑ Учасники акції на підтримку полонених моряків звернулися до Зеленського. Укрінформ. 25 травня 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  77. ↑ Всеукраїнська акція: «Згадай про моряків. Півроку в полоні». Zaxid.net. 24 травня 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  78. ↑ Півроку у полоні. День. 24 травня 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  79. ↑ Компанія «Метінвест» очікує на тиск та провокації через парламентські вибори. zik.ua. ZIK. 6 червня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  80. ↑ 6 июня в Киеве экоактивисты поздравят компанию «Метинвест» с Днем Рождения. kr.informator.ua. 6 червня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  81. ↑ У Запоріжжі мітингували проти промислового забруднення повітря в місті. Радіо «Свобода». 6 червня 2019. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  82. ↑ Під час акції протесту біля Нацради затримали активіста "Демсокири" Юрія Гудименка. 5.ua. 5 канал. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  83. ↑ Нацраду з ТРМ пікетують прихильники і противники NewsOne: між мітингувальниками виникла бійка. ВІДЕО+ФОТОрепортаж. censor.net.ua. Цензор.нет. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  84. ↑ Мітинг за закриття NewsOne: поліцейські затримали співзасновника "Демсокири" Гудименка. espreso.tv. Еспресо TV. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  85. ↑ Протестовали против NewsOne: в Киеве задержали известного активиста Юрия Гудименко (видео). fakty.ua. Факты. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  86. ↑ Під Офісом Президента - акція "Імпічмент Коломойському". ukrinform.ua. Укрінформ. 20 вересня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  87. ↑ Імпічмент Коломойському: під Офісом президента планують акцію протесту через зв'язки Зеленського та олігарха. rubryka.com. Рубрика. 15 вересня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  88. ↑ Адвокат Коломойского обвиняет оппонентов в давлении на суд в деле о возврате акций ПриватБанка экс-владельцам. Інтерфакс-Україна. 17 жовтня 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 21 січня 2020.(рос.)
  89. ↑ «Припинений» позов щодо «Приватбанку»: Коломойський відступає чи бере паузу?. Радіо «Свобода». 17 жовтня 2019. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  90. ↑ Суд відклав справу про націоналізацію "ПриватБанку": яка причина і що буде далі. 5 канал. 20 грудня 2019. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  91. ↑ «Демократична сокира» проводить акцію перед судом, де розглядають апеляцію на скасування націоналізації ПриватБанку. Україна молода. 20 грудня 2019. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  92. ↑ "Демократична сокира" проводить акцію перед судом, де розглядають апеляцію на скасування націоналізації ПриватБанку. espreso.tv. Еспресо TV. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  93. ↑ У Києві вимагали від Коломойського «прибрати руки» від «ПриватБанку». bykvu.com. Букви. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  94. ↑ Суди по ПриватБанку: Верховний Суд відклав розгляд справи Суркісів на невизначений термін. espreso.tv. Еспресо TV. 31 січня 2020. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
  95. ↑ Чи визнає суд законною націоналізацію «Приватбанку». Радіо Свобода. 16 березня 2020. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  96. ↑ Справа про гроші Суркіса в Приватбанку: під Верховним Судом затролили фейкових “динамівців”. Новинарня. 16 березня 2020. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  97. ↑ Верховний Суд оголосив перерву у розгляді справи Суркісів і ПриватБанку. УНН. 16 березня 2020. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  98. ↑ Активісти скликають всіх на суд, який в каратин може допомогти Суркісам отримати від держави $250 млн. Главком. 7 квітня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
  99. ↑ Суркіси vs "ПриватБанк": під Апеляційним судом у Києві акція протесту. 5 канал. 13 квітня 2020. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
  100. ↑ "Група дітей у Facebook розганяє зраду", - голова Мін'юсту Малюська прокоментував програш Суркісам 7 млрд грн. Еспресо TV. 15 квітня 2020. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
  101. ↑ Міністр юстиції назвав “групою дітей” політичну партію “Демократична Сокира”. novyny.org. 15 квітня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
  102. ↑ Справу Суркісів про націоналізацію ПриватБанку зняли з розгляду через тиск на суд. Еспресо TV. 27 квітня 2020. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
  103. ↑ Справа Суркісів: Верховний суд подав скаргу до ВРП на "Демсокиру" та Приватбанк за тиск. Еспресо TV. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  104. ↑ Справа Суркісів і Приватбанку: Верховний суд вважає тиском заяву Венедіктової. pravda.com.ua. Українська правда. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  105. ↑ Справа про вклади Суркісів у ПриватБанку: Верховний Суд вважає тиском заяву генпрокурора та публікації Демократичної сокири. НВ. 4 травня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  106. ↑ Верховний Суд назвав "винних" у відстроченні справи Суркісів. Лівий берег. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  107. ↑ "Міністр Малюська не поплічник крадіїв, він просто допомагає вкрасти в нас $250 млн", - Демсокира про справу Суркісів. Еспресо TV. 8 травня 2020. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  108. ↑ Справа Суркісів: Мін'юст програв оскарження рішення по депозитам офшорів на $257 млн. Еспресо TV. 10 червня 2020. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  109. ↑ На суд по Суркісам прийшли представники Великої сімки та МВФ, - Швець. Еспресо TV. 15 червня 2020. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  110. ↑ "Це великий день для українського правосуддя", - член правління Приватбанку Сульжик щодо рішення про відмову виплатити Суркісам 1 млрд. Цензор.нет. 15 червня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  111. ↑ Верховний Суд у справі про вклади Суркісів у ПриватБанку підтвердив законність bail-in. Інтерфакс-Україна. 15 червня 2020. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  112. ↑ ПІД КСУ, ЯКИЙ РОЗГЛЯДАЄ СПРАВУ, ЩО ЗАГРОЖУЄ "ПРИВАТБАНКУ", ВЛАШТУВАЛИ ПЕРФОМАНС. 5 канал. 08 липня 2020. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
  113. ↑ "Чому їм можна, а пацієнтам ні?": У Києві проходить Конопляний марш. Сьогодні. 19 травня 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 вересня 2019.
  114. ↑ Марш за легалізацію зброї у столиці: фоторепортаж. glavcom.ua. 6 жовтня 2018. Архів оригіналу за 15 травня 2019.
  115. ↑ В Киеве состоялся марш за легализацию оружия. bykvu.com. Букви. 6 жовтня 2018. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  116. ↑ У Києві та Харкові проходять марші з вимогою узаконити носіння зброї. nv.ua. НВ. 6 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2020.
  117. ↑ Близько 200 активістів провели «Конопляний Марш Свободи» перед Кабміном. Zaxid.net. 27 жовтня 2018. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  118. ↑ Закон — медицинскому каннабису: как прошел «Конопляный марш свободы» в Киеве. kiev.informator.ua. 15 червня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  119. ↑ «Закон медичному канабісу». Акція під Радою – фоторепортаж. Радіо «Свобода». 15 червня 2019. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
  120. ↑ У Києві сотні активістів вийшли на “конопляний” марш. ukrinform.ua. Укрінформ. 26 жотвня 2019. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  121. ↑ У Києві відбувся Конопляний марш з вимогою легалізації медичної марихуани. espreso.tv. Еспресо TV. 26 жотвня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 23 лютого 2020.
  122. ↑ Під парламентом відбувся мітинг за ринок землі. agravery.com. 18 грудня 2018. Архів оригіналу за 15 травня 2019.
  123. ↑ Звіт за місяць роботи Демократичної Орди. Enigma.ua. 31 травня 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 вересня 2019.
  124. ↑ ДемСокира: Чому облога не привела до перемоги?. znavsi.info. 19 листопада 2019. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 13 лютого 2020.
  125. ↑ Под комитет Рады люди с топорами пришли требовать ввести налог на выведенный капитал. aspi.com.ua. 6 листопада 2019. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 13 лютого 2020.
  126. ↑ Під Офісом Зеленського "Кім Чен Ин" агітував проти ринку землі: фото і відео. Телеканал 24. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  127. ↑ "Кім Чен Ин" завітав до Зеленського: під ОПУ провели акцію щодо продажу землі. Петро і Мазепа. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  128. ↑ Вкотре про ПнВК. Демократична Сокира. 14 травня 2018. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
  129. ↑ Законопроект №6688 о блокировке сайтов снова на повестке профильного комитета. Петро і Мазепа. 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 18 січня 2020.(рос.)
  130. ↑ На директора департаменту НКРЕКП вночі напали невідомі. theinsider.ua. 24 липня 2018. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.(рос.)
  131. ↑ Монополії облгазів не буде: нацкомісія відхилила вигідні олігархам правки. ТСН. 28 липня 2018. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  132. ↑ Результати рейтингового Інтернет-голосування за Раду громадського контролю при НАБУ-2018. НАБУ. 6 червня 2018. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
  133. ↑ Вибори до Ради громадського контролю НАБУ: зриваємо маски з кандидатів. pravda.com.ua. Українська правда. 30 травня 2018. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 12 лютого 2020.
  134. ↑ Битва за громадський контроль над НАБУ: хто у фіналі?. radiosvoboda.org. Радіо «Свобода». 31 травня 2018. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  135. ↑ Стали известны результаты выборов в общественный совет НАБУ. bykvu.com. Букви. 31 травня 2018. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  136. ↑ Відомі переможці голосування до Ради громадського контролю при НАБУ. sud.ua. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
  137. ↑ а б Операція “Захоплення”: як блогери з “Демсокири” взяли під контроль Раду громадського контролю НАБУ. lb.ua. Лівий берег. 11 червня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  138. ↑ Результати рейтингового Інтернет-голосування за Раду громадського контролю при НАБУ VI скликання. stopcor.org. 5 червня 2020. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
  139. ↑ В Україні створять партію на блокчейні. slovoidilo.ua. Слово і Діло. 24 квітня 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 листопада 2019.
  140. ↑ Перші передвиборчі ластівки: “Голос” та “Демсокира” презентували у Вінниці свої осередки. ФОТО. vezha.ua. 12 липня 2020. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.
  141. ↑ У Житомирі презентували осередок праволіберальної політичної партії «Демократична Сокира». zhitomir.info. 10 червня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  142. ↑ У Запоріжжі відкрили міський осередок "Демократичної сокири". zp.depo.ua. 6 січня 2020. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  143. ↑ Запорожье открылась ячейка партии "Демократична сокира". zanoza-news.com. 6 січня 2020. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.(рос.)
  144. ↑ В Краматорске под пиво открылась ячейка партии “Демократична Сокира”. kramatorskpost.com. 12 серпня 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 18 січня 2020.(рос.)
  145. ↑ У Черкасах зареєстрували осередок ДемСокири. 18000.com.ua. 8 серпня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  146. ↑ У Черкасах презентували першу у світі партію, якою можна керувати через інтернет-додаток. provce.ck.ua. 20 травня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  147. ↑ Як відкрити осередок «Демократичної Сокири» у вашому місті? Зараз у нас працюють 16 осередків. Демократична Сокира. 5 травня 2020. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  148. ↑ Демсокиряни обрали нову Політраду. Демократична Сокира. 29 грудня 2020. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
  149. ↑ Усі звіти. Демократична Сокира. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  150. ↑ Anti-corruption axe. anticorax.org. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
  151. ↑ Help Ukraine against Kolomoyskyi | kolomoyskyi.demsokyra.org. kolomoyskyi.anticorax.org. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 27 березня 2021.
  152. ↑ «Шістка Деркача». Учасники російської спецоперації «Плівки Деркача»: Шарій, Портнов, Коломойський та інші. InformNapalm.org (Українська) (укр.). 15 лютого 2021. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 27 березня 2021.
  153. ↑ Битва за громадський контроль над НАБУ: хто у фіналі?. Радіо «Свобода». Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
  154. ↑ "Демсокира" попросила вибачення в Порошенка через висловлювання її члена про участь експрезидента в Марші захисників. Гордон. 26 серпня 2020. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
  155. ↑ Партия "Демократична сокира" распустила организацию в Броварах после того, как один из кандидатов принял участие в организации опроса Зеленского. Цензор.Нет. 26 жоввтня 2020. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 21 січня 2021.
  156. ↑ Запорожский митрополит УПЦ подал заявление в полицию о разжигании межрелигиозной розни в Фейсбуке. ukranews.com. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 04 червня 2019.(рос.)
  157. ↑ Митрополит УПЦ МП подал на блогера заявление в полицию. bykvu.com. Букви. 3 червня 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.(рос.)
  158. ↑ Запорожский митрополит Лука обратился в полицию с заявлением на "Демсокиру". 1news.zp.ua. 4 червня 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Демократична Сокира
у соціальних мережах
Демократична Сокира на сайті Facebook
Демократична Сокира на сайті Telegram
Демократична Сокира на сайті YouTube
Демократична Сокира на сайті Instagram
Демократична Сокира на сайті TikTok
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Демократична Сокира


Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Демократична_Сокира&oldid=42368038