Бірюков Юрій Сергійович (волонтер) — Вікіпедія

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бірюков Юрій Сергійович.
Юрій Бірюков
Псевдо Фенікс
Народився 23 жовтня 1974(1974-10-23) (49 років)
Миколаїв (Україна)
Країна  Україна
Місце проживання Київ (Україна)
Діяльність бізнесмен, волонтер, радник президента, помічник міністра оборони
Alma mater Дніпровський державний медичний університет
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Партія Європейська Солідарність
У шлюбі з Тетяна Бірюкова
Діти 2 дітей
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Ю́рій Сергі́йович Бірюко́в, також відомий як Фе́нікс (нар. 23 жовтня 1974(19741023), Миколаїв, УРСР) — український бізнесмен, громадський діяч, політик, який через створену ним групу волонтерів «Крила Фенікса» здійснює забезпечення українських військ в ході війни на сході України, радник президента Петра Порошенка (з серпня 2014 року по травень 2019), радник міністра оборони (з жовтня 2014 по 2019)[1], член Центральної ради та член Президії Центральної ради політичної партії «Європейська Солідарність»[2].

Біографія[ред. | ред. код]

З 1981 по 1991 рік навчався у миколаївській школі № 22. Навчався у Дніпропетровському медичному інституті, але не закінчив його. У 1993 році складав іспити до вступу в Києво-Могилянську академію, але не пройшов вступний конкурс[джерело не вказане 3358 днів].

З 1994 року живе у Києві[3]. У 1996 році заснував компанію «Комп'ютер зоон», у 1999 працював у фірмі «RIM2000»[4]. Багато років працював у реанімації[3]. З 2012 року до лютого 2014 року працював директором з розвитку в туристичній фірмі «Куда Угодно»[4] та директором її головного офісу[5]. Володіє IT-бізнесом в США та агропроектом у Миколаївській області[6].

З 1 грудня 2013 року брав участь у Євромайдані, був волонтером-медиком[3]. У березні 2014 року створив групу волонтерів «Крила Фенікса», що займалася забезпеченням української армії після російської інтервенції до Криму та продовжила роботу з початком війни на сході України. 13 серпня 2014 президент України Петро Порошенко призначив Бірюкова своїм радником[7], а 5 жовтня Бірюков був призначений помічником міністра оборони Валерія Гелетея з питань речового забезпечення Збройних сил України[8].

Після відставки Гелетея продовжив свою роботу під керівництвом нового міністра Степана Полторака[9].

На даний час[коли?] займається реформою матеріально-технічного постачання збройних сил і порядку мобілізації військовозобов'язаних[10].

У лютому 2016 року Бірюков очолив Миколаївську обласну організацію «Блоку Петра Порошенка»[11].

11 лютого 2017 року був уведений до складу Комісії державних нагород та геральдики[12].

17 травня 2019 року звільнений з посади Радника Президента України за власним бажанням[13][14].

Кандидат у народні депутати від партії «Європейська солідарність» на парламентських виборах 2019 року, № 32 у списку[15].

31 травня 2019 року був обраний у президію та центральну політраду партії «Європейська Солідарність»[16][17].

26 червня 2019 року співробітники Державного бюро розслідувань провели обшук у помешканні Юрія Бірюкова, пов'язаний з поставками речового забезпечення Міністерству оборони[18]. Партія «ЄС» вважає обшуки «цинічним політичним тиском і неприховуваним переслідуванням з політичних мотивів»[19]. Однак у липні директор ДБР Роман Труба заявив про відсутність претензій до якості речового забезпечення[20].

Волонтерство[ред. | ред. код]

Докладніше: Крила Фенікса

Після російської інтервенції до Криму та з початком війни на сході України Юрій Бірюков зайнявся допомогою українській армії. Створена ним група волонтерів «Крила Фенікса» закуповувала рації, спальні мішки, бронежилети, захисні каски[3]. Бірюков організував виробництво бронежилетів, за півтора місяці доставивши в зону АТО більше двох тисяч бронежилетів[21]. Також на зібрані групою кошти був відремонтований транспортний літак Ан-26 та побудований штаб для інженерно-технічного персоналу бригади під Миколаєвом[22].

Волонтери взяли під опіку 72-гу гвардійську механізовану бригаду, 26-ту Бердичівську артилерійську бригаду, 25-ту Дніпропетровську десантну бригаду, 15-ту Бориспільську бригаду транспортної авіації, 10-ту Сакську бригаду морської авіації та 79-ту Миколаївську десантну бригаду. Опіку над останньою Бірюков курирує особисто[21]. В серпні 2014-го за підтримки Бірюкова при 79-й оаембр створено 3-й добровольчий батальйон «Фенікс»[23].

Станом на початок липня «Крила Фенікса» зібрали більше 10 мільйонів гривень пожертв. В середньому в день група отримувала 250—300 тисяч гривень[6]. Завдяки допомозі Юрія Бірюкова 21 липня 2014 року вдалося вивезти 80 тяжкопоранених солдатів 79-ї окремої аеромобільної бригади з оточення терористів в Луганській області[24]. Також він брав участь в організації повернення 8 серпня 2014 десантників 79-ї оаембр до Миколаєва.

Критика[ред. | ред. код]

У серпні 2016 року Юрій Бірюков на своїй сторінці в фейсбуці висловився про ненадійність 811 автомобілів КрАЗ закуплених Міністерством оборони в період з 2014 по 2015 рр., які вже пройшли тисячі кілометрів в умовах війни, порівнюючи з новенькими білоруськими МАЗами-Богдан, які поставляє в армію бізнес-партнер Петра Порошенка, а нині Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олег Гладковський. При тому, що МАЗи поставлені тільки в липні 2016 року і не мають жодного пробігу в воєнних умовах.[25]

Крім того, пан Бірюков неправдиво проінформував громадськість про нібито постійний зрив строків постачання автомобілів КрАЗ в Українську армію.[26]

Деякі журналісти вважають, що Юрій Бірюков створивши Центр розвитку і супроводу матеріального забезпечення ЗСУ на чолі з Дмитром Марченком, монополізував матеріальне забезпечення військовослужбовців і знищив стару систему забезпечення ЗСУ.[27][28][29]

Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Іван Вінник (депутат від БПП) звинуватив Юрія Бірюкова та «волонтерський десант» Міністерства оборони України у зловживаннях під час закупівлі арктичного дизельного пального за бюджетні кошти для потреб Міністерства оборони України у березні-квітні 2015 року.[30] Після розгляду ситуації з держзакупівлями пального у Комітеті ВРУ з питань національної безпеки й оборони з'ясувалось, чиновники з «волонтерського десанту» сприяли купівлі 30 тис. тонн дизельного палива за ціною, вищою на 1,92 грн/л за ціни в роздрібній мережі тих самих трейдерів. 18 вересня 2015 року Печерський районний суд за цим фактом відкрив кримінальну справу[31]. За інформацією члена Комітету ВРУ з питань національної безпеки й оборони Тетяни Чорновол під час закупки черевиків (берців) для армії із 28 заявлених фірм конкурс виграла лише одна «Таланлегпром», рисунок підошви якої точно відповідав заявленим технічним умовам, а ціна кожної пари була на 300 грн вище за ринкову.[32]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений з Тетяною Бірюковою. Має двох дітей[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[33];
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (4 грудня 2014) — за громадянську мужність, вагомий особистий внесок у розвиток волонтерського руху, зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави[34];

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Обшуки в кандидата від Порошенка: ситуацію прокоментував сам Бірюков. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2020.
  2. ↑ PEP: Профіль: Бірюков Юрій Сергійович, ПП "ЄС", член Центральної ради Партії, член Президії Центральної ради Партії. PEP.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  3. ↑ а б в г Герои нашего времени. Как бизнесмен Юрий Бирюков помогал Майдану и армии [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.], Фокус (18 червня 2014)
  4. ↑ а б Юрій Бірюков. ZIK. Архів оригіналу за 22.11.2016. Процитовано 22.11.2016.
  5. ↑ «Куда угодно» реформируют в жестком режиме [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ а б в Юрий Бирюков («Крылья Феникса»): «Пойдите в супермаркет — и купите для армии носки, сигареты, воду, тушенку, сгущенку…» [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Цензор.нет (1 липня 2014)
  7. ↑ Порошенко призначив Юрія Бірюкова радником Президента України [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.], РБК-Україна (13 серпня 2014)
  8. ↑ Волонтера Бірюкова призначили помічником Гелетея [Архівовано 7 грудня 2014 у Archive.is], Gazeta.ua (5 жовтня 2014)
  9. ↑ Полторак решил трудоустроить волонтеров в Министерство обороны. Независимое Бюро Новостей. 5 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2014.
  10. ↑ Петр Шуклинов (9 грудня 2014). Юрий Бирюков: Реформировать нынешнее Минобороны почти невозможно. ЛІГАБізнесІнформ. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 30 грудня 2014.
  11. ↑ Бірюков очолив Миколаївську облорганізацію БПП. Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2016.
  12. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №30/2017. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  13. ↑ новости, #Буквы-все важные и свежие. Советник Порошенко Бирюков написал заявление об увольнении. bykvu.com. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  14. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №251/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  15. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  16. ↑ В "Європейській солідарності" призначили президію партії. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  17. ↑ Партія Порошенка затвердила нове керівництво. Список. LIGA. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  18. ↑ Обшуки в кандидата від Порошенка: ситуацію прокоментував сам Бірюков. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
  19. ↑ Партія Порошенка заявляє про обшуки в Бірюкова. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
  20. ↑ Юрій Бірюков: Директор ДБР публічно зізнався у відсутності законних підстав переслідувати волонтерів Збройних сил. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  21. ↑ а б Столичный бизнесмен наладил производство бронежилетов, обеспечив ими уже две тысячи солдат [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], Факты (6 червня 2014)
  22. ↑ Волонтеры войны [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Зеркало недели (18 липня 2014)
  23. ↑ Открыт набор в батальон «Феникс», формируемый на базе 79 аэромобильной бригады [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], НикВести (12 серпня 2014)
  24. ↑ Юрий Бирюков: «Прорваться в „коридор смерти“ помог мой смартфон с новейшей спутниковой картой» [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], Факты (24 липня 2014)
  25. ↑ Минобороны прибегло к манипуляциям, чтобы отказать в закупках КрАЗу [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  26. ↑ В Минобороны подтвердили, что КрАЗ выполнил свои обязательства по поставке техники для армии [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. ↑ КАК СНАБЖЕНИЕ ВСУ «НАБИРЮКНУЛОСЬ». И НАКРЫЛОСЬ «МАРЧЕНКОЙ» [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  28. ↑ Коррупция в камуфляже. Как орудуют «профессиональные» патриоты [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  29. ↑ Дело «убийц» поставщиков ВСУ — 2 [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  30. ↑ ДЕПУТАТ ВІД БПП ІВАН ВІННИК: "ДЕРЖАВА ВТРАЧАЄ КОШТИ НА ЗАКУПІВЛЯХ МІНОБОРОНИ: ЧЕРГОВИЙ СКАНДАЛ «БІРЮКОВ-ГЕЙТ». Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  31. ↑ Справа № 757/33921/15-к. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 24 жовтня 2017.
  32. ↑ Як взули армію. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  33. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  34. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 914/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня волонтера»

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юрій Бірюков
Всеукраїнські
Аеророзвідка • Армія SOS • Білі берети • Вільні Люди • Волонтерська група Романа Доніка • Волонтерська сотня • «Гіппократ» • ІнформНапалм • Combat-UA • Крила Фенікса • Маскувальна сітка для Армії руками волонтерів • Центр «Миротворець» • Musicians Defend Ukraine • Народний Байрактар • Народний проект • Об'єднання дружин і матерів бійців учасників АТО • Повернись живим • Справа громад • Схід та Захід єдині • ФОНД Діани Макарової • Фонд Сергія Притули • Фонд Руслана Шостака • ЮНІТ
Регіональні
Іноземні
Особи
Пов'язане
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бірюков_Юрій_Сергійович_(волонтер)&oldid=40654189