Вані (звичай) — Вікіпедія

Вані (урду ونی‎ ),або Свара (سوارہ) — це звичай, що зустрічається в деяких частинах Пакистану, де дівчат, часто неповнолітніх, видають заміж або віддають потерпілим сім’ям як компенсацію за припинення суперечок, часто вбивств.[1][2] Вані є формою домовленого або примусового дитячого шлюбу[3] і результатом покарання, яке вирішує рада старійшин племен під назвою джирга.[4][5] Деякі дослідники стверджують, що Вані можна уникнути, якщо клан дівчини погодиться заплатити гроші, званий Діт (دیت). Вані іноді пишеться як Вані або Ванні. Це слово на пушту походить від vanay, що означає кров. Він також відомий як Сак і Сангчатті (سنگ چتی ) різними регіональними мовами Пакистану.[6][7][8]

Хоча закони 2005 та 2011 років визнали цю практику незаконною[9], цей звичай продовжує практикуватися.[10] У 2004 році Високий суд Сінда оголосив поза законом усі такі системи «паралельного правосуддя». Але розпорядження уряду в сільській місцевості слабке, і місцева поліція часто закриває очі на порушення зкону.[11]

Обґрунтування[ред. | ред. код]

Хашмі і Кукаб стверджують, що цей звичай почався майже 400 років тому, коли два північно-західних пакистанських племена пуштунів вели криваву війну один проти одного.[7] Під час війни сотні осіб загинули. Наваб, регіональний правитель, вирішив зупинити війну, скликавши джиргу старійшин з обох сторін. Старійшини вирішили залагодити суперечку і злочини чоловіків, віддавши їхніх дівчат як Кисас, у помсту.

Відтоді племінні та сільські джирги використовували молодих незайманих дівчат віком від 4 до 14 років через дитячі шлюби для розв’язання таких злочинів, як вбивство чоловіками. Ця традиція «Кров за кров» практикується в різних штатах Пакистану, таких як Пенджаб, Сінд, Белуджистан, Хайбер-Пахтунхва і племінних районах. У звіті юридичної комісії Пакистану зазначено, що принципом шаріату Qisas є підстава для Вані. [12]

Критика[ред. | ред. код]

Після оприлюднення конституції 1973 року уряд Пакистану, який зробив шаріат своїм основним законодавчим джерелом, заборонив Вані як неісламський та жорстокий звичай.

Пакистанський активістка і режисерка Самар Міналла розкритикувала цю практику.[13] Вона зазначає, що дуже часто, коли відбувається вбивство чи суперечка, дівчат віддають як компенсацію потерпілому. Вбивця звільняється від свого злочину, і одна чи кілька дівчат змушені платити ціну злочину до кінця свого життя. Компенсаційні шлюби здебільшого прийняті як спосіб збереження миру між племенами та сім’ями. Однак неповнолітні дівчата, вирвані з дому таким чином, часто опиняються систематично підданими насильству і змушені жити у рабстві в будинках своїх ворогів.[14][15]

Приклади[ред. | ред. код]

У 2008 році тривала кровна ворожнеча у віддаленому куточку західної провінції Белуджистан, яка почалася з мертвої собаки і призвела до вбивання 19 людей, у тому числі п’яти жінок, і була розв’язана шляхом передачі для шлюбу 15 дівчаток віком від трьох до 10 років.[16]

У 2012 році 13 дівчат віком від 4 до 16 років були змушені вийти заміж, щоб залагодити суперечку через звинувачення у вбивстві між двома кланами в Пакистані. Справу розглядали старійшини двох груп, а член асамблеї штату Белуджистан Мір Тарік Масурі Бугті очолив джиргу. Вирок джирги включав Вані, тобто наказ про передачу 13 дівчат як дружин членам протилежної групи за злочин, скоєний одним чоловіком, якого не вдалося знайти для суду. Вирок був приведений у виконання, і Бугті захищав практику Вані як дійсний засіб для вирішення суперечок.[10]

Повідомлялося про численні інші випадки. У 2011 році, наприклад, 12-річну дівчинку передали в дружини 85-річному чоловікові під керівництвом вані за злочин, який нібито вчинив батько дівчини.[17] У 2010 році інший політик брав участь як член «джирги» і виніс рішення на користь «Вані».[18]

Звичай Вані дуже поширений у багатьох регіонах Пакистану. Верховний суд Пакистану вручив у 2012 році повідомлення suo motu, щоб допомогти зменшити та припинити звичай.[19][20]

Згідно з повідомленням газети Tribune Pakistan за червень 2020 року, джирга намагався віддати 13-річну неповнолітню дівчину заміж за 41-річного одруженого чоловіка як свару (покарання) за нібито неприязні стосунки її брата з його двоюрідним братом, спробу Джирги зірвав близький родич хлопчика за допомогою поліції.[21]

Пов'язані звичаї[ред. | ред. код]

В Афганістані подібний звичай називають Баад, іноді як Савара.[22][23]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. cf. e.g. Samar Minallah v. Federation of Pakistan, Const.P. No. 16/2004 [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  2. Vani: Pain of child marriage in our society [Архівовано 3 червня 2014 у Wayback Machine.] Momina Khan, News Pakistan (October 26, 2011)
  3. Nasrullah, M., Zakar, R., & Krämer, A. (2013). Effect of child marriage on use of maternal health care services in India. Obstetrics & Gynecology, 122(3), pp 517-524
  4. Forced child marriage tests Pakistan law [Архівовано 28 серпня 2014 у Wayback Machine.] Barbara Plett, BBC News (5 December 2005)
  5. Bedell, J. M. (2009), Teens in India, Capstone
  6. Nasrullah, M., Muazzam, S., Bhutta, Z. A., & Raj, A. (2013). Girl Child Marriage and Its Effect on Fertility in Pakistan: Findings from India Demographic and Health Survey, 2006–2007. Maternal and child health journal, pp 1-10
  7. а б Vani a social evil [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] Anwar Hashmi and Rifat Koukab, The Fact (Pakistan), (July 2004)
  8. Ahsan, I. (2009). PANCHAYATS AND JIRGAS (LOK ADALATS): Alternative Dispute Resolution System in Pakistan. Strengthening Governance Through Access To Justice
  9. PPC S. 310A inserted by Criminal Law (Amendment) Act, 2004 (I of 2005) [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.], S. 7 and amended by Criminal Law (Third Amendment) Act, 2011 (XXVI of 2011) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], S. 2
  10. а б Vani verdict [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.] The Tribune (IHT / New York Times Group), Pakistan (October 9, 2012)
  11. Declan Walsh. 15 child brides used to settle Pakistan feud. the Guardian. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
  12. Pakistan Law Commission Report, Banning the Tradition of Vani (Giving Female as Consideration for Compromise) на «Google Books», Commonwealth Law Bulletin, Volume 30, 51, pp. 361-363
  13. Swara: The Price of Honour. Khyber.ORG. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 26 квітня 2016.
  14. Intikhab Amir. Documentaries make social change happen. Beta.dawn.com. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2014.
  15. https://web.archive.org/web/20071212034235/http://www.unfpa.org/gender/docs/fact_sheets/marriage.doc. Архів оригіналу за 12 December 2007. Процитовано 27 липня 2013. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  16. Declan Walsh. 15 child brides used to settle Pakistan feud. the Guardian. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
  17. Child marriage: 12 year old girl given in wani to 85 year old [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.] The Tribune (IHT / New York Times Group), Pakistan (October 1, 2011)
  18. Richard, J. (2010). Women in Northern Pakistan-Protected by Tribe, Territory or Taliban. UCL Hum. Rts. Rev., 3, 236
  19. Noor, M. J. (2004). Daughters of Eve: Violence against women in Pakistan (Doctoral dissertation, Massachusetts Institute of Technology)
  20. Perveen, R. (2010). Violence Against Women in Pakistan: A qualitative review of statistics for 2009. Aurat Foundation.
  21. Khan, Ahtesham (13 червня 2020). Jirga's attempt to give young girl in Swara foiled. Tribune Pakistan. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  22. TOWARDS UNDERSTANDING PUKHTOON JIRGA [Архівовано 11 вересня 2013 у Wayback Machine.] Hassan M. Yousufzai & Ali Gohar, Fresno University, ISBN 969-8931-00-7
  23. Alissa Rubin, For Punishment of Elder’s Misdeeds, Afghan Girl Pays the Price [Архівовано 19 серпня 2017 у Wayback Machine.], New York Times, February 16, 2012

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]