Сексуальне насильство над дітьми — Вікіпедія

Частина серії
Насильство проти жінок
Портал Проєкт Стиль

Сексуальне зловживання щодо дітей (англ. Child sexual abuse) є формою сексуального насильства, в якому доросла людина чи підліток зловживає дитиною задля отримання сексуального задоволення, стимулює або використовує її для сексуальної стимуляції.[1][2]

Включає безпосередньо сексуальні контакти дорослого або літньої людини та розбещення: непристойне оголення (геніталій, жіночих сосків) дитини чи для дитини з метою задовольнити власні сексуальні бажання, залякування або входження в довіру з сексуальними намірами, прохання або примушення дитини до участі у сексуальній діяльності, а також показ порнографії або використання дитини для її виробництва.[1][3]

Типи[ред. | ред. код]

Сексуальна спокуса — використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди[1][4][3]. Сюди відносять:

  • Зґвалтування природним або неприродним чином;
  • Орально-генітальні ласки як дитини, так і дитиною;
  • Використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;
  • Сексуальна експлуатація для виготовлення дитячої порнографії або втягення в проституцію;
  • Розбещення — залучення до спостереження за статевим актом, перегляду порнографії, відправлення текстових повідомлень сексуального характеру;
  • Демонстрація статевих органів, у тому числі, коли дорослі проходять у ванну без одягу або ж відправляють дитині оголені фото/відео;
  • Еротизована ласка і турбота; як варіанти елементи такої турботи: поцілунки з дитиною у губи або коли батьки миють досить дорослих дітей чи сплять з ними в одному ліжку.

Онлайн-грумінг передбачає спілкування дорослої або групи людей з дитиною з метою схилити її до сексуального контакту у майбутньому, а сексторшен — такі ж дії дорослих, направлені на отримання еротичних фотографій від дитини. У обох випадках після вчинення злочину може слідувати шантаж від кривдника, який остаточно зламає дитину — це можуть бути гроші або повторення дій.[5]

Кривдники[ред. | ред. код]

Згідно з різними дослідженнями, в середньому до 80 % випадків насильства чинять добре відомі дитині дорослі, з них близько 40 % — дуже близькі до дитини родичі чи батьки.[6]

Дорослі[ред. | ред. код]

Сексуальний потяг дорослої людини до дитини називається педофілією, а потяг до підлітків — ефебофілією.

Сексуальне насильство з боку члена сім'ї — форма інцесту, результатом якої є більш серйозна і довготривала психологічна травма, особливо у разі батьківського інцесту.[7]

Діти і підлітки[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Вчителі[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Наслідки[ред. | ред. код]

Наслідками сексуального насильства над дітьми є сором і самозвинувачення,[8] депресії, тривожності, посттравматичного стресового розладу, проблеми з самоповагою, сексуальна дисфункція, хронічний тазовий біль, наркоманія, самоушкодження, суїцидальні думки, межовий розлад особистості і схильність до повторної віктимізації в зрілому віці.[9] Сексуальне насильство над дітьми є фактором ризику спроби самогубства.[10] Крім того, деякі дослідження показали, що сексуальне насильство в дитинстві є фактором ризику для вчинення насильства з боку інтимного партнера у чоловіків.[11] Велика частина шкоди, заподіяної потерпілим стає очевидним через роки після того, як зловживання відбулося. Що стосується наркоманії, дослідження Рігер та ін. має попередні висновки про те, що несприятливі життєві події підвищують потяг до наркотиків і демонструють зв'язок між підвищеною лімбічною реакцією на кокаїн.[12]

Правило трусиків[ред. | ред. код]

Правило трусиків, Правило спідньої білизни або Правило «Тут мене не торкайся» — правила сексуальної освіти для дітей, розроблені в рамках проєкту «Попередження сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей у країнах Центральної та Східної Європи — комплексний підхід» (вересень 2014 — серпень 2019)[13]. Рада Європи розробила та видала у 2017 році спеціальну брошуру для батьків «Навчіть свою дитину правила „Тут мене не торкайся“»[14]. Мета правила — донести до дітей, що ніхто не має торкатися тих частин тіла, які зазвичай закриває спідня білизна[15].

У брошурі викладено 5 простих правил для дошкільнят, які розповідають, що в людей є інтимні зони, приховані білизною, їх не можна демонструвати і ніхто не має права їх чіпати. Це дозволено тільки батькам під час купання або лікарям із дозволу батьків[16][17]. Якщо хтось порушує правило, дитина повинна негайно розповісти про це батькам[6].

Це правило також стосується і дорослих. Діти не повинні бачити статеві органи батьків, бо це може вплинути на їх сексуальний розвиток.[18]

Статистика[ред. | ред. код]

Згідно з різними дослідженнями, в середньому до 80 % випадків насильства чинять добре відомі дитині дорослі, з них близько 40 % — дуже близькі до дитини родичі чи батьки. Про 90 % злочинів ніколи не повідомляють в поліцію. Причини мовчання найрізноманітніші: страх та/або сором дитини; недовіра батьків до слів дитини; страх дитини втратити близького дорослого, який дає увагу, турботу і часто подарунки; небажання матері відмовлятися від стосунків із чоловіком; залежність сім'ї від педофіла (наприклад, батька та чоловіка).

Законодавство[ред. | ред. код]

Європа[ред. | ред. код]

У 2007 році Рад Європи прийняла конвенцію про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального зловживання аби заборонити будь-яке секскуальне насилля над дітьми.

У Європейському Союзі сексуальне насильство над дітьми підпадає під дію директиви. Ця директива стосується декількох форм насильства, особливо комерційної сексуальної експлуатації дітей.[19]

Україна[ред. | ред. код]

Україна підписала Конвенцію Ради Європи 14 листопада 2007 року у Страсбурзі, але Верховна Рада ратифікувала її лише в червні 2012 року[20].

В березні 2018 були внесені зміни до Кримінального кодексу, згідно яких будуть каратись будь-які сексуальні відносини з дітьми, менше 16 років.[21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Child Sexual Abuse. Medline Plus. U.S. National Library of Medicine. 2 квітня 2008. Архів оригіналу за 5 December 2013.
  2. ↑ Committee on Professional Practice and Standards (COPPS); Board of Professional Affairs (BPA); American Psychological Association (APA); Catherine Acuff; Steven Bisbing; Michael Gottlieb; Lisa Grossman; Jody Porter; Richard Reichbart; Steven Sparta; C. Eugene Walker (August 1999). Guidelines for Psychological Evaluations in Child Protection Matters. American Psychologist. 54 (8): 586—593. doi:10.1037/0003-066X.54.8.586. PMID 10453704. Архів оригіналу за 22 квітня 2008. Процитовано 7 травня 2008. Загальний огляд – APA PsycNET (2008-05-07). Abuse, sexual (child): generally defined as contacts between a child and an adult or other person significantly older or in a position of power or control over the child, where the child is being used for sexual stimulation of the adult or other person.
  3. ↑ а б NSPCC. Search. NSPCC. Архів оригіналу за 13 February 2010. Процитовано 5 березня 2015.
  4. ↑ Martin J, Anderson J, Romans S, Mullen P, O'Shea M (1993). Asking about child sexual abuse: methodological implications of a two stage survey. Child Abuse & Neglect. 17 (3): 383—92. doi:10.1016/0145-2134(93)90061-9. PMID 8330225.
  5. ↑ Як забезпечити кіберпростір для дитини з інвалідністю - izhytomyryanyn.com. izhytomyryanyn.com (укр.). Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  6. ↑ а б Сюзанна Киріна (1 червня 2017). До Дня захисту дітей: 9 правил, які вбережуть дитину від насильства. Сьогодні. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  7. ↑ Courtois, Christine A. (1988). Healing the Incest Wound: Adult Survivors in Therapy. W. W. Norton & Company. с. 208. ISBN 0-393-31356-5.
  8. ↑ Whiffen, V. E.; MacIntosh, H. B. (2005). Mediators of the link between childhood sexual abuse and emotional distress: a critical review. Trauma, Violence, & Abuse. 6 (1): 24—39. doi:10.1177/1524838004272543.
  9. ↑ Maniglio, R. (2009). The impact of child sexual abuse on health: A systematic review of reviews. Clinical Psychology Review. 29 (7): 647—657. doi:10.1016/j.cpr.2009.08.003.
  10. ↑ Maniglio, R. (2011). The role of child sexual abuse in the etiology of suicide and non-suicidal self-injury. Acta Psychiatrica Scandinavica. 124 (1): 30—41. doi:10.1111/j.1600-0447.2010.01612.x. PMID 20946202.
  11. ↑ Teitelman AM, Bellamy SL, Jemmott JB 3rd, Icard L, O'Leary A, Ali S, Ngwane Z, Makiwane M. Childhood sexual abuse and sociodemographic factors prospectively associated with intimate partner violence perpetration among South African heterosexual men. Annals of Behavioral Medicine. 2017;51(2):170-178.
  12. ↑ Regier PS, Monge ZA, Franklin TR, Wetherill RR, Teitelman AM, Jagannathan K, et al. Emotional, physical and sexual abuse are associated with a heightened limbic response to cocaine cues. Addiction Biology. 2017 Nov;22(6):1768-177. doi: 10.1111/adb.12445
  13. ↑ Попередження сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей у країнах Центральної та Східної Європи – комплексний підхід. Український фонд «Благополуччя дітей». Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  14. ↑ Брошура для батьків «Навчіть свою дитину правила «Тут мене не торкайся»». Український фонд «Благополуччя дітей». Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  15. ↑ Як говорити: Правило нижньої білизни. Букмоль. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  16. ↑ 10 речей, які треба знати дітям, аби бути в безпеці. Поради психолога. Твоє місто. 16 жовтня 2017. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  17. ↑ Сексуальна освіта для дітей: у якому віці і про що треба починати говорити з дитиною. Громадське радіо. 29 квітня 2018,. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  18. ↑ «Суть сексуального виховання – у систематичних розмовах з дитиною», – луцький гештальт-терапевт. Волинські Новини. 29 грудня 2019. Процитовано 14 квітня 2020.
  19. ↑ DIRECTIVE 2011/92/EU OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 13 December 2011 on combating the sexual abuse and sexual exploitation of children and child pornography, and replacing Council Framework Decision 2004/68/JHA Eur-lex.europa.eu [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Закон України про ратифікацію Конвенції. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  21. ↑ Рада ухвалила закон про захист дітей від сексуальних зловживань. gordonua.com. ГОРДОН. 14 березня 2018. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сексуальне_насильство_над_дітьми&oldid=39695167