Стефанішина Ольга Віталіївна — Вікіпедія

Не плутати зі Стефанишиною Ольгою Анатоліївною — народним депутатом Верховної Ради України IX скликання.
Ольга Віталіївна Стефанішина
Ольга Віталіївна Стефанішина
Ольга Віталіївна Стефанішина
Віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністр юстиції України
Нині на посаді
На посаді з5 вересня 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
Віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України
4 червня 2020 — 4 вересня 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
ПопередникВадим Пристайко
Народилася29 жовтня 1985(1985-10-29) (38 років)
Одеса
Відома якюристка, політична діячка
КраїнаУкраїна
Alma materІнститут міжнародних відносин Київського університету
Політична партіяСлуга народу
У шлюбі зСтефанішин Михайло Васильович (до 2017)
Дітисин і донька
Професіяюрист
Релігіяправослав'я
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ольга Віталіївна Стефанішина (уроджена Кравець; нар. 29 жовтня 1985, Одеса, УРСР) — українська юристка та державний службовець. Віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України — міністр юстиції України (з 5.09.2024)[1]. Віцепрем'єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (2020—2024)[2][3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 29 жовтня 1985 року в Одесі[4]. З 2006 до 2007 року — приватна юридична практика.

У 2007—2010 працювала в Державному департаменті з питань адаптації законодавства на посаді спеціаліста-керівника відділу з питань правового забезпечення європейської інтеграції. 2010—2015 в Департаменті міжнародного права / Департамент європейської інтеграції у Міністерстві юстиції України, заступник директора / директор[5].

З березня до грудня 2017 року працювала директоркою Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету міністрів.

У грудні 2017 року була призначена на посаду генерального директора Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету міністрів.

З січня по червень 2020 — радниця в юридичній фірмі «Ілляшев та партнери»[6].

2019 року на парламентських виборах балотувалася за списками партії «Українська стратегія Гройсмана» під № 25[7], до парламенту не пройшла.

4 червня 2020 року ВРУ проголосувала за призначення Стефанішиної віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України[8]. Член РНБО з 17 серпня 2020 року[9]. Має 5-й ранг державного службовця. Член ради провладної партії Слуга народу[10].

Віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України очолювала низку координаційних механізмів в уряді:

  • Голова Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції України[11]
  • Голова Комісії щодо забезпечення рівних прав для жінок та чоловіків[12]
  • Голова робочої групи для узгодження підходу щодо застосування до України механізму коригування вуглецю на кордоні для проведення консультацій з Європейською Комісією[13]
  • Голова делегації України для участі у Конференції Організації Об'єднаних Націй зі зміни клімату (COP26) у Глазго[14]
  • Голова міжвідомчої робочої групи з питань координації інтегрованого управління кордонами[15]
  • Співголова робочої групи Діалогу високого рівня щодо Європейського зеленого курсу і зеленого переходу України[16]

Діалог було започатковано у лютому 2021 року Прем'єр-міністром України Денисом Шмигалем і Виконавчим віцепрезидентом Європейської Комісії з питань Європейського зеленого курсу Франсом Тіммермансом.

  • Заступник голови Комісії для координації виконання Угоди про асоціацію[17]
  • Заступник голови міжвідомчої робочої групи (МРГ) з питань координації подолання наслідків зміни клімату в рамках ініціативи Європейської Комісії «Європейської зелений курс»[18]
  • Член РНБО[19]
  • Член Національної ради реформ[20]
  • Член ради партії «Слуга народу»[10]

3 вересня 2024 року Стефанішина подала заяву про відставку з посади віцепрем'єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України[21]. 4 вересня Верховна рада підтримала її звільнення[22].

5 вересня 2024 року Верховна рада 253 голосами призначила Стефанішину міністром юстиції — віцепрем'єром із євроінтеграції[23].

Член комісій

[ред. | ред. код]
  • Комісія зі співробітництва між Урядом України та Урядом Словаччини[24]
  • Українсько-німецька група рівня з економічного співробітництва[25].

Корупційні справи

[ред. | ред. код]

«Справа Лукаш»

[ред. | ред. код]

Стефанішина, під час роботи у міністерстві юстиції за міністра Олени Лукаш, стала однією з посадовців, які займалися тендером на проведення трьох порівняльних досліджень українського законодавства з європейським. Міністерство юстиції заплатило 2,5 млн грн, одна сторінка аналізу коштувала від 1,4 тисячі до 4,5 тисяч гривень. Також висловлювалися застереження щодо якості виконаних робіт. З причин якості та ціни закупівлі, у жовтні 2019 Стефанішиній було висунуте звинувачення у розкраданні або розтраті державних коштів в особливо великих розмірах групою осіб (ч. 5 ст. 191 ККУ, максимально можливе покарання — 12 років позбавлення волі).[26][27] Журналісти-розслідувачі стверджували, що підрядниками були обрані люди, які не мали достатньої компетенції для такого досліження, при цьому українські державні наукові установи пропонували провести таке дослідження безкоштовно[28].

В інтерв'ю 15 червня 2020 Ольга Стефанішина ввела в оману журналістів та громадськість, заявивши, що ця справа «перебуває без руху всі ці роки — бо жоден притомний слідчий або прокурор не наважився давати їй хід»[29][26].

26 вересня 2023 у ВАКС пройшло перше підготовче судове засідання у справі.[30]

Визнання

[ред. | ред. код]
  • 2021 року — № 14 у рейтингу «100 найвпливовіших жінок України» за версією журналу Фокус[31].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]
  • Мати — Кравець Надія Федорівна (1952 р. н.).
  • Колишній чоловік — Михайло Васильович Стефанішин, юрист та чиновник. Розлучилася у 2017 році[32], з ним має доньку Анастасію та сина Даніїла[33].

Власність

[ред. | ред. код]
  • Має три квартири в Одесі та одну в Києві, автомобіль Toyota RAV4 2009 року випуску, придбаний у 2012 році. За 2019 рік отримала 800 тис. грн заробітної плати[34].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Контроверсійності

[ред. | ред. код]

У червні 2024 року позаштатний радник Стефанішиної Вадим Шевеленко (директор «Одесаспеценерго») у ветеринарній клініці влаштував скандал, принижуючи ветерана ЗСУ, що працював у клініці та мав важку інвалідність через поранення[38]. Після розголосу, Вадима було звільнено з посади, на нього було складено адміністративний протокол за дрібне хуліганство[39].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Стефанішина очолила Мін’юст. Вона також залишається віцепремʼєр-міністеркою. hromadske (укр.). 5 вересня 2024. Процитовано 5 вересня 2024.
  2. ↑ Новий віце-прем'єр з євроінтеграції: хто така Ольга Стефанішина
  3. ↑ Стефанішину звільнили з посади віцепрем'єр-міністерки. // Автор: Ірина Ситнікова. 04.09.2024, 13:28
  4. ↑ Нові люди в уряді. Досьє на віце-прем'єра та міністра культури. Главком. 4 червня 2020. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 13 лютого 2023.
  5. ↑ Профіль на attorneys.ua[недоступне посилання]
  6. ↑ До команди «Ілляшев та Партнери» приєдналась радник Ольга Стефанішина
  7. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України — Стефанішина Ольга Віталіївна
  8. ↑ Стефанишина Ольга Віце-прем'єр з євроінтеграції
  9. ↑ Указ Президента України від 17 серпня 2020 року № 324/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  10. ↑ а б До політради партії «Слуга народу» ввійшли п'ятеро міністрів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 19 січня 2022.
  11. ↑ Питання складу Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 січня 2022.
  12. ↑ Кабінет Міністрів України - Ольга Стефанішина очолила нову Комісію щодо забезпечення рівних прав для жінок та чоловіків. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 18 січня 2022.
  13. ↑ Кабінет Міністрів України - Про утворення робочої групи для узгодження підходу щодо застосування до України механізму коригування вуглецю на кордоні для проведення консультацій з Європейською Комісією. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 18 січня 2022.
  14. ↑ Розпорядження Президента України № 569/2021-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 19 січня 2022.
  15. ↑ Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань координації інтегрованого управління кордонами. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 січня 2022.
  16. ↑ Кабінет Міністрів України - Відбулося друге засідання робочої групи Діалогу високого рівня щодо Європейського зеленого курсу і зеленого переходу України. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 19 січня 2022.
  17. ↑ Кабінет Міністрів України - В Уряді створили Комісію для координації виконання Угоди про асоціацію. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 18 січня 2022.
  18. ↑ Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань координації подолання наслідків зміни клімату в рамках ініціативи Європейської Комісії “Європейський зелений курс”. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 січня 2022.
  19. ↑ Рада національної безпеки і оборони України. Рада національної безпеки і оборони України (ua) . Процитовано 18 січня 2022.
  20. ↑ Про склад Національної ради реформ. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 січня 2022.
  21. ↑ Ольга Стефанішина подала заяву про відставку. 03.09.2024, 21:00
  22. ↑ Стефанішину звільнили з посади віцепрем'єра з євроінтеграції. 04.09.2024, 13:31
  23. ↑ Рада призначила Стефанішину віцепрем’єркою і главою Мін’юсту. Європейська правда (укр.). Процитовано 5 вересня 2024.
  24. ↑ Кабінет Міністрів України - ПЕРЕЛІК спільних міжурядових комісій з питань співробітництва, головою Української частини яких є Цушко Василь Петрович - Міністр економіки. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 20 січня 2022.
  25. ↑ Кабінет Міністрів України - Поглиблення українсько-німецьких відносин є ключовим для євроінтеграції України, - Ольга Стефанішина. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 20 січня 2022.
  26. ↑ а б Підозрювана в корупції віцепрем'єрка дезінформує про перебіг «справи Лукаш». Bihus.Info
  27. ↑ Підозрювана в корупції віцепрем'єрка Стефанішина може стати новою очільницею Мін'юсту. ZMINA.info
  28. ↑ Воскресла справа Лукаш-Стефанішиної — в суді! / MokRec № 167
  29. ↑ Перспектива членства в ЄС? Підемо «норвезьким треком»: перше інтерв'ю віцепрем'єрки Стефанішиної. Європейська правда
  30. ↑ Справа Лукаш у ВАКС: як проходило перше засідання
  31. ↑ #45 Ольга Стефанішина в рейтингу «Зеленський vs Ахметов. 100 найвпливовіших українців за версією журналу «Фокус»». ФОКУС (укр.). Процитовано 19 січня 2022.
  32. ↑ https://pep.org.ua/uk/person/51534
  33. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 7 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  34. ↑ Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
  35. ↑ Указ Президента України від 21 грудня 2023 року № 830/2023 «Про відзначення державними нагородами України працівників дипломатичної служби»
  36. ↑ LIETUVOS RESPUBLIKOS PREZIDENTAS DEKRETAS DĖL APDOVANOJIMO LIETUVOS VALSTYBĖS ORDINAIS IR MEDALIAIS.
  37. ↑ З нагоди Дня державності Литви – нагородження високопосадовців України. LRT (литовською) . 6 липня 2023. Процитовано 6 липня 2023.
  38. ↑ "Намагається відкупитися": Козловський прокоментував скандал з чоловіком, який обматюкав лікаря-ветерана. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 липня 2024.
  39. ↑ Що загрожує чоловіку, який обматюкав у ветклініці лікаря-ветерана на протезах: всі деталі скандалу. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 липня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Стефанішина Ольга Віталіївна

Література

[ред. | ред. код]
Попередник:
Вадим Пристайко 		Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
4 червня 2020 — 		Наступник:
'
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефанішина_Ольга_Віталіївна&oldid=43521645